Рішення від 29.05.2025 по справі 179/261/25

179/261/25

2/179/277/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2025 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого - судді Чорної А.О.,

за участі: секретаря судового засідання Кривошлик І.Ю.,

представника Коломоєць С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно по праву спадкування за заповітом.

Позивач в позові посилається на те, що її батько, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті залишилася спадщина, яка складається із земельної ділянки площею 4,080 га, розташованої на території Заплавської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області, цільове призначення: для ведення сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1222383000:01:001:1379, та житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 1235 ЦК України позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом, так як за життя мати склала заповіт, по якому все своє майно заповіла їй.

Позивач 12.11.2013 звернулася до Магдалинівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. 13.08.2014 державним нотаріусом на частину спадкового майна земельну ділянку площею площею 4,080 га, розташованої на території Заплавської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області, цільове призначення: для ведення сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1222383000:01:001:1379 їй видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Постановою державного нотаріуса Магдалинівської державної нотаріальної контори від 06.02.2025 було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі наведених обставин, позивач звертається до суду та прохає визнати за нею право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , по праву спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 06.03.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначене підготовче судове засідання. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 01.04.2025 витребувано з Магдалинівської державної нотаріальної контори копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 16.04.2025 закрито підготовче провадження та цивільна справа призначена до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, та просив позов задовольнити.

Представник відповідача Чернеччинської сільської ради у судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно дост. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як передбаченост.ст.1213ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 (а.с. 14)

13.08.1988 ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 та після реєстрації шлюбу їй присвоєне прізвище ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 15)

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу вбачається, що 02.07.1991 розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (а.с. 16)

Згідно свідоцтва про шлюб ОСОБА_6 10.08.1991 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та після реєстрації шлюбу їй присвоєне прізвище ОСОБА_8 . (а.с. 17)

Таким чином, ОСОБА_2 є батьком позивачки ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що було видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 19).

Відповідно до заповіту від 06.05.2000, посвідченого секретарем виконкому Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 усе своє майно заповів донці, ОСОБА_1 (а.с. 20-21).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.08.2014 позивачці видано свідоцтво на спадщину за заповітом на приватизовану земельну ділянку площею 4,080 га, розташованої на території Заплавської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області, цільове призначення: для ведення сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1222383000:01:001:1379 (а.с. 22)

Відповідно до виписки з погосподарської книги, виданої Заплавським старостинським округом № 3 Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 є власником будинку АДРЕСА_1 , користувачем будівлі є ОСОБА_1 згідно погосподарський книзі № 7 номер об`єкта ПГО 00-618. (а.с. 26).

Відповідно до інформаційної довідки Комунального підприємства «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 28.10.2024 року № 00/733/02-24, право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в КП «Новомосковське МБТІ» ДОР» не зареєстровано. (а.с. 35).

Згідно технічного паспорту КП «Магдалинівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» на житловий будинок АДРЕСА_1 , складеного 28.10.2024 на замовлення ОСОБА_1 , домоволодіння складається з житлового будинку (літ.А1-1 в технічному паспорті), побудований у 1980 році, прибудови (а2), побудованої у 1980 році, лазні (Б), сараю (літ.В,Г), погріб (літ.ПГ). Житловий будинок та господарські споруди побудовані у 1980 році. (а.с. 27-29).

Згідно відповіді ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровської області від 12.02.2025 у відділі відсутня інформація відносно наявності приватизації на земельну ділянку ОСОБА_1 , передану для будівництва і обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 38)

06.02.2025 позивач ОСОБА_1 звернулася до Магдалинівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька (а.с. 81).

Постановою державного нотаріуса Магдалинівської державної нотаріальної контори Сушко В.Б. від 06.02.2025 позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташована по АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що спадкоємцем не надано правовстановлюючого документа на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. (а.с. 83).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи, інші спадкоємці після смерті ОСОБА_2 , окрім позивача ОСОБА_1 , відсутні (а.с. 73-83).

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У судовому порядку право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України) та є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина другастатті 1220 ЦК України).

Частинами першою та другою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1260-1265 цього Кодексу.

За змістом частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі «Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Верховний Суд України, зазначив у своїй постанові від 10.02.2016 року у справі № 6-2124цс15, оскільки відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення у особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на відповідний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст. 392 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно достатті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертоюстатті 3 зазначеного Законуречові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинностіЗаконом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(з 03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Як вбачається з копії технічного паспорту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , житловий будинок та господарські споруди збудовані у 1980 роках.

Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

Відповідно до статті 86 ЦК Української РСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

З 1948 року питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків" та постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків".

Згідно зі статтею 1 Указу кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Тобто ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставінаказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 95, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Згідно з п.3.4, 3.5, 3.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 за №7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 №19-32/319), листом Міністерства юстиції України від 21.02.2005 №19-32/319, у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку. З цього ж положення вбачається, що рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.

Згідно п. 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (із змінами та доповненнями) затвердженогопостановою КМУ від 25 грудня 2015 року №1127 ( в редакції постанови КМУ від 23 серпня 2016 року № 553) - для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Згідно з частинами першою та третьою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За положеннями статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Аналогічні роз`яснення містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», згідно яких свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що позивач в установлений судом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але отримати свідоцтво на домоволодіння не зміг, оскільки у спадкодавця, померлого ОСОБА_2 були відсутні правовстановлюючі документи на домоволодіння АДРЕСА_1 .

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що домоволодіння АДРЕСА_1 належало ОСОБА_2 , що підтверджується випискою з погосподарської книги, виданої Заплавським старостинським округом № 3 Чернеччинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, наявною в матеріалах справи. Записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Враховуючи те, що спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 позбавлена можливості отримати свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого ОСОБА_2 , оскільки відсутні оригінали правовстановлюючих документів на зазначене домоволодіння, з урахуванням викладених позивачем обставин та досліджених у судовому засіданні письмових доказів, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 13, 80-81, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Чернеччинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно по праву спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 по праву спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач Чернеччинська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 20241361, юридична адреса: 51110, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с.Гупалівка, вул.Р.Савченко, 40-а.

Суддя А.О. Чорна