Рішення

від 19.05.2025 по справі 629/243/22

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 629/243/22

(2/199/67/25)

РІШЕННЯ

Іменем України

19 травня 2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Богун О.О.

при секретаревіДубовик А.П.

за участю учасників справи:

Позивача ОСОБА_1

Представника відповідача Мельник К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа Первинна профспілкова організація філії «Панютинський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Вільної профспілки Південної залізниці, про визнання незаконним та скасування наказу, відновлення трудових відносин, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа Первинна профспілкова організація філії «Панютинський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Вільної профспілки Південної залізниці, про визнання незаконним та скасування наказу, відновлення трудових відносин, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що ОСОБА_1 з 19.08.2011 р. по 03.10.2013р. працював машиністом тепловозу у транспортному цеху, з 03.10.2013 по 13.11.2013р. був переведений слюсарем ремонтником 5 розряду у заготівельний цех, з 13.11.2013р. по день відсторонення був переведений машиністом тепловозу у транспортному цеху філії «Панютинський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

В листопаді 2021р. представник роботодавця надав позивачу лист-ознайомлення, згідно якого, позивач повинний був пред`явити безпосередньому керівнику, не пізніше 08.12.2021р. документи, які б підтверджували вакцинацію від COVID-19 однією чи кількома дозами вакцин, або висновки лікаря, щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень COVID-19 форма № 028-1/о, також посилається, що згідно наказу МОЗ України від 01.11.2021 р. №2393, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.11.2021 р. за №1452/37074 розширено перелік професій, для яких щеплення проти COVID-19 є обов`язковими, відповідні зміни внесені до наказу МОЗ України №2153 від 04.10.2021 р. При цьому роботодавець не побажав надати можливість повторно пройти медичний огляд, із збереженням середньомісячної заробітної плати та місця роботи, згідно якого лікарська комісія визначилася б чи необхідно проводити вакцинацію та ревакцинацію за станом здоров`я. Тому, 04.01.2022 р. позивач написав на керівника філії «Панютинський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця» заяву- заперечення.

Профком ВППЗ звернувся з відкритим листом до Голови правління AT «Українська залізниця» Камишіна О.М., в якому намагалися обґрунтувати можливі протизаконні дії та пропонували провести в найкоротший термін засідання з представниками усіх профспілок та вирішити це питання в законний спосіб на підставі діючого законодавства, а до вирішення цього питання, діяти в межах ст. 60 Конституції України.

20.12.2021 р. позивачу надали наказ №1 к а від 04.01.2022 р. Про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати. Дані дії роботодавця стали причиною звернення до суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу 04.07.2022 року справу було передано до судді Богун О.О.

Ухвалою від 06.07.2022 відкрито провадження по справі та визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 19.09.2022 провадження по справі зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №130/3548/21.

Ухвалою суду від 23.03.2023 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою системи «EasyCon».

Ухвалою суду від 29.03.2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження по справі, було відмовлено.

Ухвалою суду від 03.05.2023 року зупинено провадження по цивільній справі №629/243/22 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа Первинна профспілкова організація філії «Панютинський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Вільної профспілки Південної залізниці, про визнання незаконним та скасування наказу, відновлення трудових відносин, зобов`язання вчинити певні дії до припинення перебування позивача ОСОБА_1 ускладі Збройних сил України, що переведені на воєнний стан.

Ухвалою суду від 17.01.2025 року поновлено провадження по справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 31.01.2025 року виправлено описку у резолютивній частині ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2025 року по цивільній справі вірно вказавши дату призначення підготовчого провадження, як - «28 березня 2025».

Ухвалою суду від 24.03.2025 року заяву представника відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» адвоката Мельник К.О., про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми захищеного відеоконференцзв`язку ЄСІТС задоволено.

Ухвалою суду від 28.03.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, на задоволенні позову наполягав.

Представник відповідача Мельник К.О. у судовому засіданні проти позову заперечувала, підтримавши наданий відзив на позов та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи Первинної профспілкової організації філії «Панютинський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Вільної профспілки Південної залізниці у судове засідання не з`явився, надавши до суду заяву про слухання справи у відсутність представника та розгляд справи за наявними в матеріалах справи документами.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 19.08.2011 р. по 03.10.2013р. працював машиністом тепловозу у транспортному цеху, з 03.10.2013 по 13.11.2013р. був переведений слюсарем ремонтником 5 розряду у заготівельний цех, з 13.11.2013р. по день відсторонення був переведений машиністом тепловозу у транспортному цеху філії «Панютинський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Відповідно до копії листа - ознайомлення Позивачу 29.11.2021 р. було доведено до відома зміст:

- п. 416 Постанови Кабінету міністрів України від 09.12.2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARA-CoV-2»;

- наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 р. № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням»;

- наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.11.2021 р. № 2393 «Про затвердження Змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких під стягають обов`язковим профілактичним щепленням»;

- постанови Кабінету Міністрів України від 04.04.2015 №83 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» (в частині, що стосується AT «Укрзалізниця»);

Копією акту № 1 від 04.01.2022 року підтверджується, що станом на 04.01.2022 року Позивач не надав документи про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 або медичного висновку про наявність протипоказань до такого щеплення.

04.01.2022року Позивачау зв`язкуз ухиленнямвід проведенняобовязковоіо профілактичногощеплення протигострої респіраторноїхвороби COVID-19відсторонено відроботи машиністатепловоза Транспортногоцеха напідставі наказуВ.олиректорафілії домоменту усуненняпричин,що зумовиливідсторонення відвиконання посадовихобов`язків,без збереженнязаробітної платита зізбереженням робочогомісця.Вказана обставинадоводитья копієюнаказу В.о.директорафіліївід 04.01.2022 року № 1к «Про відсторонення від роботи» Зі змісту згаданого наказу вбачається, що правовими підставами відсторонення Позивача від роботи стали ст. 46 Кодексу законів про працю України (далі - КЗОТ), ч. 2 ст 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказ МОЗ України № 2153 зі змінами, внесеними наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01.11.2021р. №2393 та п.416 постанови КМУ№ 1236.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України кожнаособа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст.46КЗпП відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

З аналізу вказаної норми слідує, що перелік випадків відсторонення працівників від роботи, що визначений законодавцем не є вичерпним і може визначатися як законом, так і підзаконними нормативно-правовими актами.

На виконання ст.10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", ст.12Закону України"Прозахист населеннявід інфекційниххвороб" та з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України, попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики видано наказ МОЗ «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» № 2153 від 04.10.2021року.

Згідно із Переліком особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, який затверджений наказом МОЗ від 19 липня 1995 року № 133, до особливо небезпечних інфекційних хвороб віднесено Covid-19 .

Разом з тим, наказом МОЗ від 4 жовтня 2021 року № 2153, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, відповідно до якого обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники відповідних підприємств, установ та організацій.

Відповідно до примітки до Переліку обов`язкове профілактичне щеплення проводиться в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899.

Відповідно до п.41-6 постанови КабінетуМіністрів України«Про встановленнякарантину тазапровадження обмежувальнихпротиепідемічних заходівз метоюзапобігання поширеннюна територіїУкраїни гостроїреспіраторної хворобиCOVID-19,спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2»№ 1236від 9грудня 2020року (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12Закону України«Про захистнаселення відінфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1Закону України«Про оплатупраці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються.

Вказана постанова є чинною та неконституційною не визнана.

При розгляді даної цивільної справи судом також враховуються висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №130/3548/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року по справі №130/3548/21 звернула увагу, що, встановивши обов`язковість щеплення проти COVID-19 для окремих категорій працівників як умову продовження виконання ними трудових обов`язків, держава намагалася досягнути легітимної, в розумінні пункту 2 статті 8 Конвенції, мети - запобігання подальшому поширенню хвороби, попередження важких ускладнень у хворих на COVID-19, мінімізації серед них кількості летальних випадків.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини втручання вважатиметься «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення легітимної мети, якщо воно відповідає «нагальній суспільній необхідності» та є пропорційним цій меті, тобто дозволяє її досягнути найменш обтяжливими для людини засобами. З огляду на це в кожній конкретній ситуації треба з`ясовувати, наскільки захід втручання у відповідне право був виправданим.

Нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19, і відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як: кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при розгляді подібних справ суди повинні враховувати, що суспільні інтереси превалюють над особистими, однак лише тоді, коли втручання у відповідні права особи має об`єктивні підстави (передбачене законом, переслідує легітимну мету, є нагально необхідним і пропорційним такій меті)".

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивач є машиністом тепловозу у транспортному цеху філії «Панютинський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця», вказана професія віднесена до тих, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, зокрема COVID-19.

Позивач не надав керівнику філії «Панютинський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця» сертифікат про щеплення чи документ, що підтверджує наявність протипоказань до такого щеплення, а тому був відсторонений від роботи.

Крім цього суд, приймає до уваги позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 10 березня 2021 року (справа № 331/5291/19, провадження № 61-17335св20), про те, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави тобто було виправданим.

Таким чином відмова останнього від проведення щеплення проти COVID-19 не сприяла виконанню завдань пов`язаних з боротьбою проти коронавірусної хвороби.

Суд враховує ту обставину, що відсторонивши ОСОБА_1 від роботи, мало місце втручання у його право на працю, останній був позбавлений можливості працювати та отримувати дохід, проте оцінюючи загрозу, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник, суд приходить до переконання, що його відсторонення від роботи, можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та безпосередньо самого позивача.

Суд дійшов висновку, що в.о. директора філії «Панютинський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» А.В. Миснік, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх працівників, з урахуванням вимог статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення позивача від роботи, а тому у задоволенні позову в частині визнання незаконним та зобов`язання відповідача скасувати наказ від 04 січня 2022 року №1 к а слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст.1Закону України«Про оплатупраці»заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Виходячи зі змісту цієї норми, заробітна плата виплачується саме за виконану роботу, а оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується.

Враховуючи те, що відсторонення від роботи є своєрідне призупинення трудових правовідносин та є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків та на період відсторонення робоче місце за працівником зберігається, то суд приходить до висновку, що не підлягає до задоволення вимога позивача про поновлення її на роботі.

У спірних правовідносинах суд не вбачає порушення права позивача на працю, визначеного ст. 43 Конституції України, оскільки за позивачем зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений. Обмеження позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя і здоров`я людей.

Отже, у зв`язку із відсутністю підстав для визнання незаконним і скасування оспорюваного наказу, у задоволенні позовних вимог щодо поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу також слід відмовити, оскільки вони є похідними.

Відповідно до положень ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволенні позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд не вбачає підстав для задоволення позову, відсутні підстави для стягнення судових витрат з відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.526,625 ЦК України, керуючись ст. ст.141,264,265,280 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа Первинна профспілкова організація філії «Панютинський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Вільної профспілки Південної залізниці, про визнання незаконним та скасування наказу, відновлення трудових відносин, зобов`язання вчинити певні дії, -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення буде складено протягом десяти днів.

Суддя О.О. Богун

19.05.2025