Постанова

від 28.05.2025 по справі 380/10686/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2025 рокуСправа № 380/10686/24 пров. № А/857/33418/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ЄВРО-СЕРВІС» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними дій, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ЄВРО-СЕРВІС» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року (суддя Морська Г.М., м.Львів), -

ВСТАНОВИВ :

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР-ЄВРО-СЕРВІС» (далі ТОВ) звернулося до суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі Головне управління) в якому просило:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.03.2024 №13704/13-01-04-07/39318644 (далі ППР);

зобов`язати Головне управління скласти графік погашення розстрочених (відстрочених) сум податкового боргу та здійснити коригування інтегрованої картки платника податків ТОВ на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 17 травня 2023 року по справі №914/3346/22 (далі Рішення суду).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі вказує, що спірним ППР до позивача застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату орендної плати за землю, при тому що відповідний графік погашення розстрочених сум встановлено в Рішення суду, що не враховано податковим органом при застосуванні штрафних санкцій.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду законними та обґрунтованими, просить залишити його без змін, а апеляційну скарги - без задоволення.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що судове рішення про стягнення податкового боргу, яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій, передбачених статтею 124 Податкового кодексу України (далі ПК).

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що Рішенням суду, яке набрало законної сили 20.06.2023, стягнуто з ТОВ на користь Львівської міської ради 927 784,08 грн основного боргу зі сплати орендної плати за землю, 62970,64 грн інфляційних втрат, 9 717,55 грн три проценти річних, 7 602,15 грн пені, 109 200,41 грн штрафу та 32 527,47 грн судового збору. Також розстрочено виконання рішення на 12 місяців шляхом стягнення щомісячно по 95 816,86 грн.

27.02.2024 року на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу I, пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі ПК), у порядку визначеному пунктом 76.2 статті 76 розділу ІІ цього ж Кодексу проведено камеральну перевірку ТОВ щодо порушення термінів сплати (перерахування) податків, зборів, платежів з плати за землю (земельного податку), за результатами якої складено акт від 27.02.2024 №7429/13-01-04-07/39318644 (далі Акт).

Камеральною перевіркою встановлено, що, ТОВ порушено вимоги пункту 287.3 статті 287 ПК, а саме порушення термінів сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з орендної плати за землю, що тягне за собою відповідальність у вигляді штрафних санкцій передбачених статті 124 ПК.

На підставі Акта Головним управлінням 29.03.2024 винесено ППР на основі якого до ТОВ застосовано фінансову санкцію в сумі 273034,98 грн.

В додатку до ППР наведено розрахунок штрафних (фінансових) санкцій за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання відповідно до статті 124 ПК на загальну суму 273034,98 грн. Застосовано розмір штрафу - 10 %.

Згідно зі статтею 20 ПК контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

Статтею 61 ПК визначено порядок податкового контролю та повноваження органів державної влади щодо його здійснення.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску (пункту 46.1 статті 46 ПК ).

У відповідності до положень статті 38 ПК виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо.

Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із приписами пункту 16.1 статті 16 ПК платник податків зобов`язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством; виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки.

Статтею 36 ПК податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПК платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 ПК).

Тобто, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації сума податкового зобов`язання по платі за землю підлягає сплаті протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, що відповідає положенням пункту 287.3 статті 287 ПК (в т.ч. в редакції, чинній на момент виникнення у позивача обов`язку по сплаті самостійно визначеного ним податкового зобов`язання).

За змістом пункту 11 підрозділу 10 розділу ХХ ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Пунктом 124.1 статті 124 ПК встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. У відповідності до п. 124.2 та п. 124.3 статті 124 ПК (в редакції, чинній з 01.01.2021), діяння, передбачені пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Відповідно до приписів пункту 32.1 статті 32 ПК зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.

Згідно пункту 32.2 статті 32 ПК зміна строку сплати податку здійснюється у формі розстрочення або відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу.

Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов`язку.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми грошового зобов`язання протягом установленого строку.

Частинами 1, 3 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК) передбачено. що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

В контексті спірних правовідносин процедура виконання судового рішення, на підставі якого з орендаря на користь органу місцевого самоврядування стягується сума орендної плати, є самостійною процедурою.

Розстрочення є лише формою розрахунків платника (орендаря) з місцевим бюджетом (орендодавцем) шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись в тому числі і у процедурі примусового стягнення боргу. Рішення суду про розстрочення сплати боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення заборгованості з орендної плати.

Постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості - податковий борг - несплачена сума узгодженого (самостійно задекларованого) грошового зобов`язання, та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати такого і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.

В контексті викладеного, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те. що судове рішення про стягнення податкового боргу, яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій, передбачених статтею 124 ПК.

При цьому у даній справі суд зауважує, що розстрочення виконання судового рішення про стягнення боргу з орендної плати приймалось судом за заявою платника податків, який усвідомлював, що ним було допущено податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати самостійно узгоджених податкових зобов`язань. Тобто позивач був обізнаний, що несплата податкових зобов`язань заподіює шкоду суспільним інтересам у вигляді несвоєчасного надходження до місцевого бюджету узгоджених сум податкових зобов`язань, і така шкода є наслідком протиправної бездіяльності саме позивача, а отже втручання держави шляхом нарахування штрафних санкцій на такі суми податкового боргу є правомірним та передбачуваним для позивача, з огляду на встановлену відповідальність за несвоєчасне перерахування податкових зобов`язань, та не є надмірним з огляду на визначеність розміру такої відповідальності та правовідносин, що склались.

Вказана правова позиція вже була викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 812/8730/13-а, від 05.11.2018 у справі 2а-9232/12/2670.

Відтак, оскаржуване ППР є правомірним.

За правилами статті 100 ПК розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу.

Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов`язання.

Підставою для розстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелікяких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов`язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Розстрочені суми грошових зобов`язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.

Рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум або їх частки приймається у такому порядку: стосовно місцевих податків та зборів - керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та затверджується фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки та збори.

Однак, позивач не звертався до відповідача із заявою про розстрочення вказаного податкового боргу.

Вказана обставина не спростована.

Враховуючи наведене відсутні підстави для зобов`язання відповідача скласти графік погашення розстрочених (відстрочених) сум податкового боргу та здійснити коригування інтегрованої картки платника податків ТОВ.

Варто зазначити, що в світлі встановленого апеляційним судом, суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позовних вимог.

Суд першої інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи, надав об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як позивачем так і відповідачем, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ЄВРО-СЕРВІС» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим С. М. Кузьмич