Постанова

від 28.05.2025 по справі 380/13779/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/13779/24 пров. № А/857/1606/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Кухтея Р.В.

за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Самбірської міської ради Львівської області,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року (суддя Кузан Р.І., час ухвалення 12:26 год., місце ухвалення м. Львів, дата складання повного рішення 09.12.2024),

в адміністративній справі №380/13779/24 за позовом ОСОБА_1 до Самбірської міської ради Львівської області, Управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області,

про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

У червні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до відповідачів Самбірської міської ради Львівської області (далі відповідач-1), Управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області (далі відповідач-2), в якому просила: 1) визнати протиправним та скасувати розпорядження в.о. міського голови Самбірської міської ради Галини Кроляк №263-ос від 7 червня 2024 року Про звільнення ОСОБА_2 , яким ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста з прийняття рішення сектору прийняття рішення відділу надання допомог та соціальних виплат Управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області 07.06.2024 у зв`язку з ліквідацією сектору та скорочення загальної чисельності працівників; 2) зобов`язати відповідача-1 поновити позивача на посаді головного спеціаліста відділу призначення та контролю за всіма видами допомог Управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області; 3) стягнути з відповідача-2 на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, провівши розрахунок за період з 08.06.2024 по дату постановлення рішення суду.

Кожен з відповідачів подали свої відзиви на позовну заяву, у яких просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядженням в.о. міського голови Самбірської міської ради Галини Кроляк №263-ос від 07.06.2024 Про звільнення ОСОБА_2 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста з прийняття рішень сектору прийняття рішень відділу надання допомог та соціальних виплат управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області з 08.06.2024. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 73006 грн. 24 коп. з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач-1 та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що суд першої інстанції в неповному обсязі з`ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального і процесуального права, а відтак рішення суду є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає про безпідставність доводів суду про те, що Самбірською міською радою не було дотримано вимог ст.49-2 КЗпП України при звільненні позивача. Так, 07.06.2024. Самбірським міським головою було видано спірне розпорядження, відповідно до п.1 якого було звільнено позивача із займаної посади у зв`язку з ліквідацією сектору та скороченням загальної чисельності працівників. При цьому право на залишення на роботі, передбачене ч.1 ст.42 КЗпП України, враховується лише у разі скорочення однорідних професій та посад. У даному ж випадку мала місце ліквідація цілого відділу надання допомог та соціальних виплат управління соціального захисту населення Самбірської міської ради, у склад якого входив сектор прийняття рішень відділу надання допомог та соціальних виплат управління соціального захисту населення Самбірської міської ради, у якому і працювала позивач. Переважне право на залишення працівника на роботі не тотожне переважному праву його працевлаштування на нову посаду.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовної заяви повністю.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною, і в її задоволенні слід відмовити, так як рішення суду є законним і обґрунтованим. Просить апеляційну скаргу відхилити, залишивши без змін оскаржене рішення суду.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Суд встановив такі фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 працювала в Управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області з 06.10.2011. Із 04.08.2015 призначена на посаду головного спеціаліста з прийняття рішення сектору прийняття рішень відділу надання допомог та соціальних виплат Управління соціального захисту населення (а.с.12).

Самбірською міською радою 07.03.2024 прийнято рішення №29 Про внесення змін в рішення Самбірської міської ради від 11.06.2019 №39 Про затвердження загальної чисельності, структури та переліку штатних посад апарату Самбірської міської ради та її виконавчих органів (а.с.90).

Цим рішенням затверджено загальну чисельність апарату Самбірської міської ради та її виконавчих органів в кількості 146,5 штатних посад.

Відповідно до п.1.2 цього рішення Самбірською міською радою утворено ряд структурних підрозділів у виконавчих органах міської ради, в тому числі відділ призначення та контролю за всіма видами допомог управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області в кількості 7 штатних посад.

Крім цього, вказаним рішенням ліквідовано, зокрема сектор прийняття рішень відділу надання допомог та соціальних виплат Управління соціального захисту населення Самбірської міської ради в кількості 7 штатних посад.

На виконання зазначеного рішення Самбірським міським головою видано розпорядження від 11.03.2024 №158-ос Про утворення комісії з питань попередження працівників про наступне вивільнення (а.с.48).

Відповідно до п.2 цього розпорядження комісії доручено в термін з 11.03.2024 до 13.03.2024 розглянути питання про попередження працівників ліквідованих структурних підрозділів Управління соціального захисту населення про наступне вивільнення; до 14.03.2024 надати пропозиції щодо вивільнення працівників ліквідованих структурних підрозділів та пропонування вакантних посад в утворених структурних підрозділах Управління соціального захисту населення.

Згідно з протоколом засідання комісії з питань попередження працівників про наступне вивільнення від 13.03.2024 (а.с.50) комісією вирішено: - рекомендувати Самбірському міському голові попередити всіх працівників ліквідованих структурних підрозділів управління соціального захисту населення Самбірської міської ради про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці до дати звільнення; - рекомендувати Самбірському міському голові при працевлаштуванні працівників на посади в утворених структурних підрозділах Управління соціального захисту населення враховувати професійно-кваліфікаційні характеристики посадових осіб місцевого самоврядування; заборону на звільнення жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років); одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю; відсутність іншого доходу у працівників, а також інформацію про досягнення працівниками граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

При цьому, комісією були сформовані пропозиції щодо персонального складу працівників, яким рекомендовано запропонувати вакантні посади в утворених структурних підрозділах Управління соціального захисту населення згідно з переліком посад та осіб, зазначених в протоколі засідання.

Відповідно до ст.49-2 КЗпП України 14.03.2024 Самбірським міським головою видано розпорядження №163-ос Про попередження працівників управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області про наступне вивільнення, відповідно до якого працівників ліквідованих підрозділів Управління соціального захисту населення попереджено про наступне вивільнення. Зокрема, ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення у зв`язку з ліквідацією сектору прийняття рішень відділу надання допомог та соціальних виплат управління соціального захисту населення Самбірської міської ради та скороченням загальної чисельності працівників (а.с.58).

Позивачу 14.03.2024 надіслано попередження про наступне вивільнення, в якому повідомлено заплановану дату звільнення 31.05.2024. При цьому, вакантних посад в попередженні не запропоновано (а.с.11, 160).

Будучи незгідною із запланованим звільненням, позивач 29.05.2024 подала міському голові заперечення на попередження на наступне вивільнення, в якому вказала, що скорочення чисельності та штату працівників у роботодавця фактично не відбулось; їй не було запропоновано вакантної посади в утвореному відділі призначення та контролю за всіма видами допомог Управління соціального захисту населення, функціональні обов`язки якої є тотожними посаді, яку ОСОБА_1 обіймала; при плануванні переведення працівників у відділ призначення та контролю за всіма видами допомог Управління соціального захисту населення всупереч ст. 42 КЗпП України не було враховано переважне право позивачки на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, а саме її кваліфікація і продуктивність праці: вища економічна освіта, нагородження за сумлінну працю, висока оцінка виконання посадовою особою місцевого самоврядування посадових обов`язків та завдань (а.с.28).

На заперечення позивача Самбірська міська рада листом №Л-1788/2-17 від 31.05.2024 повідомила позивача про те, що у зв`язку з затвердженням нової штатної чисельності апарату Самбірської міської ради та її виконавчих органів, ліквідовано сектор прийняття рішень відділу надання допомог та соціальних виплат Управління соціального захисту населення та скорочено загальну чисельність працівників Управління соціального захисту населення на 10 штатних посад (а.с.31).

Розпорядженням в.о. голови Самбірської міської ради №263-ос від 07.06.2024 Про звільнення ОСОБА_2 позивача ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста з прийняття рішень сектору прийняття рішень відділу надання допомог та соціальних виплат Управління соціального захисту населення з 07.06.2024 у зв`язку з ліквідацією сектору та скороченням загальної чисельності працівників (а.с.10).

Вважаючи таке розпорядження про звільнення з посади протиправним, позивач звернулася до суду із цим адміністративним позовом.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, з врахуванням наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування, визначає Закон України Про службу в органах місцевого самоврядування від 07.06.2001 №2493-III (далі Закон №2493-III).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2493-III, посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Згідно зі статтею 3 Закону №2493-III, посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Питання підстав припинення служби в органах місцевого самоврядування врегульоване положеннями статті 20 Закону №2493-III, згідно з якою служба в органах місцевого самоврядування припиняється на загальних підставах, встановлених Кодексом законів про працю України, а також на підставі і в порядку, визначених Законом України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі Закон №280/97-ВР), цим та іншими законами України.

При цьому, однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року №322-VIII (далі - КЗпП України), підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи роботодавця (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з цією нормою самостійними підставами змін в організації виробництва та праці є скорочення чисельності працівників або скорочення штату працівників.

Колегія суддів враховує, що згідно доводів апеляційної скарги перевірці судом апеляційної інстанції у вказаній справі підлягає рішення суду щодо правомірності прийняття відповідачем спірного розпорядження в.о. міського голови Самбірської міської ради Галини Кроляк №263-ос від 07.06.2024 Про звільнення ОСОБА_2 відповідно до п.1 ст.40, ст.44 КЗпП України, в контексті дотримання відповідачем процедури вивільнення позивача при його звільненні та наявності чи відсутності у позивача переважного права на залишення на роботі у зв`язку зі скороченням штатної чисельності працівників сектору прийняття рішення відділу надання допомог та соціальних виплат Управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області.

Як встановлено судом, Самбірською міською радою прийнято рішення від 07.03.2024 №29 Про внесення змін в рішення Самбірської міської ради від 11.06.2019 № 39 Про затвердження загальної чисельності, структури та переліку штатних посад апарату Самбірської міської ради та її виконавчих органів.

Викладене свідчить про наявність змін в організації виробництва і праці апарату Самбірської міської ради та її виконавчих органів через скорочення штату працівників.

Вирішуючи питання додержання відповідачем норм законодавства, що регулюють вивільнення працівників, при прийнятті спірного рішення, суд першої інстанції вірно виходив з такого.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Положеннями частин першої та другої статті 42 КЗпП України регламентовано, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до приписів частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України Про зайнятість населення, власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Таким чином, у випадку скорочення чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці роботодавець вправі проводити звільнення працівників за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, однак таке звільнення повинно проводитись з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главами ІІІ та ІІІ-А КЗпП України, зокрема, статтями 42, 49-2 цього Кодексу.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, Верховний Суд звертав увагу на обов`язок суду з`ясувати, чи дійсно у відповідача були зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення (постанови від 09.04.2020 у справі №182/1670/18, від 01.04.2020 у справі №683/1084/17).

З урахуванням такого правильно зазначив суд першої інстанції, що у випадку фактичного скорочення займаної працівником посади йому має бути запропонована рівноцінна посада, передбачена новим штатним розписом. У разі, якщо на таку посаду претендують також інші працівники, роботодавець зобов`язаний провести порівняльний аналіз продуктивності їхньої праці і кваліфікації з метою визначення працівника, який має переважне право на залишення на роботі, як це передбачено частиною першою статті 42 КЗпП України.

Як правило, враховуються такі обставини, як: наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи в роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалої тимчасової непрацездатності, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт тощо.

Інша вакантна робота, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації і досвіду, пропонується у разі відсутності рівноцінної посади.

Рівень кваліфікації визначається в залежності від освіти працівника та здобутих ним навичок під час виконання робіт за певною спеціальністю, а продуктивність праці вимірюється певними виробничими (службовими) показниками.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників.

Тобто, у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. І лише за умови встановлення, що у всіх працівників є рівні умови продуктивності праці і кваліфікації, можна аналізувати, хто з них має переважне право на залишення на роботі згідно з частиною другою статті 42 КЗпП України.

Крім того, при проведенні вивільнення орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

У розглядуваній справі судом встановлено, що рішенням Самбірської міської ради №39 від 11.06.2019 Про затвердження загальної чисельності, структури та переліку штатних посад апарату Самбірської міської ради та її виконавчих органів затверджено загальну чисельність апарату Самбірської міської ради та її виконавчих органів в кількості 143,5 штатних посад.

З урахуванням рішень Самбірської міської ради №41 від 06.05.2021 та №5 від 28.10.2021 Про внесення змін в рішення міської ради №39 від 11.06.2019 Про затвердження загальної чисельності, структури та переліку штатних посад апарату Самбірської міської ради та її виконавчих органів, загальна чисельність апарату Самбірської міської ради та її виконавчих органів станом на березень 2024 року становила 153,5 штатних посад.

Рішенням Самбірської міської ради № 29 від 07.03.2024 внесено чергові зміни в рішення міської ради №39 від 11.06.2019 Про затвердження загальної чисельності, структури та переліку штатних посад апарату Самбірської міської ради та її виконавчих органів та затверджено загальну чисельність апарату Самбірської міської ради та її виконавчих органів в кількості 146,5 штатних посад. При цьому, були утворені нові структурні підрозділи, а окремі відділи та сектори були ліквідовані.

Таким чином, станом на березень 2024 року в Самбірській міській раді фактично відбулось скорочення штатних посад та змінилась структура виконавчих органів.

Отже, при попередженні працівників ліквідованих структурних підрозділів про наступне звільнення, відповідач-1 зобов`язаний був запропонувати цим працівникам рівноцінні вакантні посади, передбачені новим штатним розписом. У разі, якщо на одну посаду претендувало б декілька працівників, відповідач зобов`язаний був провести порівняльний аналіз продуктивності їхньої праці і кваліфікації з метою визначення працівника, який має переважне право на залишення на роботі, як це передбачено частиною першою статті 42 КЗпП України.

Суд встановив, що зі змісту рішення Самбірської міської ради №29 від 07.03.2024 та штатних розписів Управління соціального захисту населення станом на 01.01.2024 та на 10.06.2024 в Управлінні соціального захисту населення, як структурній одиниці Самбірської міської ради, було ліквідовано 32 штатні посади та створено 22 нові штатні посади. При цьому, в структурі новостворених підрозділів було 15 посад головного спеціаліста.

В результаті реорганізації Управління соціального захисту населення ліквідовано відділ надання допомог та соціальних виплат - 1 штатна посада та в його складі два сектори: сектор прийому громадян в кількості 6 штатних посад та сектор прийняття рішень в кількості 7 штатних посад. Водночас, створено відділ прийому громадян та організації роботи з питань надання соціальних послуг 4 штатні посади; сектор з реалізації прийому громадян та організації роботи з питань надання соціальних послуг 4 штатні посади; відділ призначення та контролю за всіма видами допомог 7 штатних посад.

Порівняльний аналіз змісту положення про відділ надання допомог та соціальних виплат та положення про відділ призначення та контролю за всіма видами допомог дає підстави суду дійти висновку, що окремі завдання та функції ліквідованого відділу надання допомог та соціальних виплат перейшли до новоствореного підрозділу відділу призначення та контролю за всіма видами допомог.

Отже, в результаті ліквідації окремих структурних підрозділів Управління соціального захисту населення та скорочення посад головного спеціаліста, були створені нові структурні підрозділи з рівнозначними штатними посадами головного спеціаліста.

З урахуванням такого, безпідставними є доводи відповідача-1 про відсутність у нього обов`язку пропонувати позивачу вакантні посади.

Встановлено, що 14.03.2024 Самбірська міська рада Львівської області попередженням №9/2024 повідомила ОСОБА_1 про наступне звільнення з 31.05.2024, у зв`язку з ліквідацією сектору прийняття рішень відділу надання допомог та соціальних виплат Управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області та скороченням загальної чисельності працівників. При цьому позивачу не було запропонована вакантних посад в новостворених структурних підрозділах міської ради, що не заперечується відповідачами.

Відповідно до розпорядження міського голови №163-ос від 14.03.2024, окрім ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення ще 10 головних спеціалістів сектору прийняття рішень та сектору прийому громадян відділу надання допомог та соціальних виплат Управління соціального захисту населення. Зокрема, попередження скеровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ..

Разом з тим суд встановив, що вакантні посади у новостворених підрозділах не були запропоновані лише ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .. Усі інші працівники відповідно до наданих їм пропозицій вакантних посад, за їх згодою та на підставі заяв були призначені на посади головних спеціалістів у новостворені підрозділи Управління соціального захисту населення.

Відповідачі не надали суду доказів проведення у встановленому законодавством порядку порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації цих працівників, з метою визначення працівника, який має переважне право на залишення на роботі на виконання вимог частини 2 статті 40, статей 42, 43, 49-2 КЗпП України.

З огляду на наведені правові норми в їх сукупності та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що звільнення позивача проведено відповідачем без дотримання вимог трудового законодавства, зокрема умов, передбачених положеннями частини 2 статті 40, статей 42, 43, 49-2 КЗпП України, а відтак відповідач протиправне прийняв оскаржене розпорядження №263-ос від 07.06.2024 Про звільнення ОСОБА_2 .

Відповідно до частин 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів вважає, що відповідач-1 не довів правомірність свого рішення, яке є предметом судового дослідження.

Оскільки розпорядження в.о. міського голови Самбірської міської ради Галини Кроляк №263-ос від 07.06.2024 Про звільнення ОСОБА_2 не відповідає критерію обґрунтованості та пропорційності, таке підлягає скасуванню, що не спростовано доводами апеляційної скарги.

Також, суд першої інстанції сформувавши вірний висновок щодо протиправності вказаного вище Розпорядження, обгрунтовано виніс рішення і в частині задоволення позовних вимог про поновлення позивача на посаді, з якої її було незаконно звільнено та про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Крім цього, колегія суддів враховує, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення із Управління соціального захисту населення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та в частині відмови у задоволенні решта позовних вимог, не оскаржені Управлінням і Позивачем в апеляційному порядку.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції приймаються до уваги висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно та об`єктивно встановлено обставини справи, сформовано правильні висновки по суті розглядуваних правовідносин, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням чинного законодавства, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Самбірської міської ради Львівської області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року в адміністративній справі №380/13779/24 за позовом ОСОБА_1 до Самбірської міської ради Львівської області, Управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. В. Кухтей Повний текст постанови суду складено 29.05.2025 року