Постанова від 29.05.2025 по справі 140/5158/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/5158/24 пров. № А/857/22674/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.,

суддів:Матковської З.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року (головуючий суддя: Плахтій Н. Б.., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Саппортлаб» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

встановив:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, 14.05.2024 звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Саппортлаб» адміністративно-господарські санкції та пеню у сумі 587 438, 07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі Закон №875-ХІІ) відповідачем у 2023 році не забезпечено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 5 осіб. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 580 701, 95 грн, яка відповідачем в добровільному порядку не була сплачена. За несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в сумі 6 736,12 грн, яку позивач просить стягнути з ТзОВ «Саппортлаб» із сумою адміністративно-господарських санкцій в примусовому порядку.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги покликається на те, що в порушення вимог статей 72-77 КАС України, під час розгляду справи Волинським окружним адміністративним судом не було перевірено чи дійсно відповідачем створені робочі місця для осіб з інвалідністю, чи відповідали такі робочі місця спеціальним вимогам щодо працевлаштування осіб з додатковими соціальними гарантіями на основне робоче місце, чи враховано відповідачем особливості робочих місць для працевлаштування особою з інвалідністю та чи могли запропоновані відповідачем вакансії бути зайняті особами з інвалідністю, виходячи з характеру виконуваної роботи.

Відповідач, 04.10.2024 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ «Саппортлаб» зареєстроване як юридична особа 15.05.2018 року, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач отримав від Пенсійного фонду України витяг з Централізованого банку з проблем інвалідності, з якого слідує, що станом на 2023 рік кількість штатних працівників у ТОВ «Саппортлаб» становить 177 осіб, з яких працюючих осіб з інвалідністю 2 особи, норматив становить 7 осіб, установлений норматив не виконано в частині працевлаштування 5 осіб з інвалідністю.

На підставі витягу позивач розрахував суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, який становить 5 осіб, у розмірі 580701, 96 грн.

У зв`язку з несплатою товариством адміністративно-господарських санкцій у встановлений термін відповідно до статті 20 Закону № 875-ХІІ, відповідачу нарахована пеня в сумі 6 736, 12 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач виконав вимоги Закону № 875-ХІІ щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, при цьому постійно протягом року вживав заходів для заповнення вакансій, в тому числі і особами з інвалідністю, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для осіб з інвалідністю чи відмовляв таким особам у прийнятті на роботу позивачем не надано, а причини не працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році не залежали від самого роботодавця, тому в діях відповідача відсутній склад правопорушення та до нього не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році згідно із частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ.

Отже, обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. У свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників з інвалідністю.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі-Закон № 875-ХІІ), забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно ч. 2 ст. 19 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону № 875-ХІІ, виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з ч. 1 цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2 ст. 20 Закону № 875-ХІІ).

Відповідно до п. п. 3, 5, 6 розділу І Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316, у редакції наказу від 05.12.2016 № 1476, форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Роботодавець визначає вид звітності - первинна або уточнювальна. Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії).

Судом апеляційної інстанції враховано висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.08.2021 у справі № 260/557/19 та від 03.08.2023 у справі № 120/4975/22, відповідно до яких підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю. Якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення. Проте, обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875-XII.

З системного аналізу вказаних норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що для підприємств, установ, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, законодавством встановлюється обов`язковий норматив робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, а також передбачається сплата підприємствами адміністративно-господарських санкцій у разі порушення встановлених нормативів щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю.

При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України, Податковим кодексом України чи іншим нормативним актом, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до матеріалів справи додано копії звітів форми 3-ПН, поданих відповідачем у 2023 році до Луцького міського центру зайнятості, згідно яких у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Саппортлаб» наявні вакансії для осіб з інвалідністю.

Проаналізувавши вказані звіти, суд апеляційної інстанції вважає, що у них, відповідно до вимог Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», зазначено основні дані про вакансії, та вказано вакансії, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню та можуть бути працевлаштовані, зокрема, особи з інвалідністю.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що листом від 04.06.2024 №3549/17.8/24 Луцьким міським центром зайнятості надано відповідь на адвокатський запит Богачука Ярослава Олександровича від 31.05.2024 року, в якому зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Саппортлаб» подавало звіти за формою 3-ПН за 2023 рік, про попит на робочу силу осіб з інвалідністю.

Так, відповідачем 2023 була подана до Луцького міського центру зайнятості звітність за формою № 3-ПН інформація про попит на робочу силу (вакансії): 09.03.2023 щодо наявності трьох вакансій менеджера служби підтримки; 09.03.2023 щодо наявності трьох вакансій менеджера з організації консультативних послуг; 07.04.2023 щодо наявності трьох вакансій менеджера служби підтримки; 07.04.2023 щодо наявності трьох вакансій менеджера з організації консультативних послуг; 11.05.2023 щодо наявності трьох вакансій менеджера служби підтримки; 11.05.2023 щодо наявності трьох вакансій менеджера з організації консультативних послуг; 26.06.2023 щодо наявності чотирьох вакансій менеджера служби підтримки; 26.06.2023 щодо наявності чотирьох вакансій менеджера з організації консультативних послуг; 25.10.2023 щодо наявності чотирьох вакансій менеджера служби підтримки; 25.10.2023 щодо наявності чотирьох вакансій менеджера з організації консультативних послуг.

У кожному із згаданих вище звітів ТОВ «Саппортлаб» інформувало, що готове взяти на роботу особу з інвалідністю. Наявні вакансії не передбачали фізичних навантажень і потребували від працівника лише володіння комп`ютером та навиків спілкування (через телефонний або інтернет-зв`язок) із споживачами.

Відповідно, особи з інвалідністю цілком могли б виконувати такі задачі, однак ні центри зайнятості, ні позивач жодного разу у 2023 році не направляли до товариства потенційних працівників з числа осіб з інвалідністю.

Наведене також свідчить, що ТОВ «Саппортлаб» у 2023 році не відмовляло в працевлаштуванні особам з інвалідністю, відтак не порушувало вимог законодавства та потенційних прав чи інтересів осіб з інвалідністю.

Таким чином, відповідачем у повній мірі виконано свій обов`язок щодо подання звітності форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу», а також здійснено усіх належних заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що доказів того, що відповідач відмовив у прийнятті осіб з інвалідністю на роботу, з власної ініціативи, у матеріалах справи відсутні.

Отже, доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Саппортлаб» створювало перешкоди для працевлаштування осіб з інвалідністю чи вчиняло інші дії або бездіяльність, які б вказували на суб`єктивне невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування, вказаної категорії осіб, в матеріалах справи відсутні, не здобуті такі і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Саппортлаб», до центру зайнятості, подавало звіти форми № 3ПН про наявність вакансій на працевлаштування осіб з інвалідністю, у відповідності до Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 у редакції наказу від 05.12.2016 № 1476, а тому, у діях відповідача відсутня вина у не працевлаштуванні осіб з інвалідністю, наявність якої є обов`язковою умовою застосування штрафних санкцій, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача адміністративно-господарської санкції є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про стягнення пені, то така вимога також задоволенню не підлягає, оскільки є похідною від вимоги про стягнення з відповідача адміністративно-господарської санкції, у задоволенні якої відмовлено.

Таким чином, апеляційна скарга Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Згідно приписів ст. 139 КАС України, підстав для стягнення судових витрат немає.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд-

постановив:

апеляційну скаргу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року у справі № 140/5158/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді З. М. Матковська В. В. Ніколін