Постанова

від 27.05.2025 по справі 170/510/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 170/510/22 Головуючий у 1 інстанції: Шеремета С. А. Провадження № 22-ц/802/605/25 Доповідач: Данилюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

секретаря Трикош Н. І.,

з участю:

прокурора Рішко А. В.,

представника відповідачів ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Шацької селищної ради до ПрАТ «Волиньтурист», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсними договорів, зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Кирилюк-Гуж Діани Сергіївни на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 03 березня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2022 року заступник керівника Волинської обласної прокуратури звернувся в суд в інтересах держави в особі Шацької селищної ради, Державної екологічної інспекції у Волинській області із позовом до ПрАТ «Волиньтурист», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Мета звернення - захист інтересів держави та відновлення законності у сфері земельних відносин та будівництва. Шацька селищна рада, як власник землі, не вжила заходів для захисту своїх прав, що дало підставу прокурору втрутитися.

Зміст позовних вимог складає такі вимоги:

1) скасувати рішення державного реєстратора Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської області Адамчука Р. Є. від 01.11.2019 про державну реєстрацію права приватної власності ПрАТ «Волиньтурист» на будинок відпочинку № НОМЕР_1 площею 126,9 м2 (номер запису про право власності 34023041, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1954670407257) з одночасним припиненням речових прав ПрАТ «Волиньтурист» на будинок відпочинку № 23/літер 23Н/ площею 126,9 м2.

2) визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку відпочинку № 23/літер 23Н/ площею 126,9 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1954670407257) укладений 03 жовтня 2020 року між ПрАТ «Волиньтурист» та ОСОБА_3 зареєстрований в реєстрі № 310.

3) скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Капляр М. В. від 03.10.2020 про державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_3 на будинок відпочинку №23/літер 23Н/ площею 126,9 м2 (номер запису про право власності 38559436, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1954670407257) з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_3 на будинок відпочинку № НОМЕР_1 /літер 23Н/ площею 126,9 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1954670407257).

4) визнати недійсним договір дарування будинку відпочинку № 23/літер 23Н/ площею 126,9 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1954670407257) укладений 13 листопада 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований в реєстрі №348.

5) скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Капляр М. В. від 13.11.2020 про державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на будинок відпочинку № 23/літер 23Н/ площею 126,9 м2 (номер запису про право власності 39202893, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1954670407257) з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_2 на будинок відпочинку № НОМЕР_1 /літер 23Н/ площею 126,9 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1954670407257).

6) зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні частиною земельної ділянки з кадастровим номером 0725785600:04:001:0455 шляхом знесення самочинно побудованого двоповерхового дерев`яного будинку відпочинку № 23/літер 23Н/ орієнтовною площею 252 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан.

Позовна заява обґрунтована, тим що Державна реєстрація права власності на будинок відпочинку була проведена з порушенням законодавства, зокрема, без належних документів, що підтверджують право на будівництво та введення об`єкта в експлуатацію.

Будинок відпочинку №23/літер 23Н у с. Світязь, Волинська область, був збудований без відповідних дозвільних документів на земельній ділянці, яка не належала (ПрАТ «Волиньтурист», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ) на праві власності чи користування. Будівництво здійснено в межах прибережної захисної смуги озера Світязь, що порушує вимоги Земельного та Водного кодексів України.

Самочинне будівництво та незаконна реєстрація права власності порушують інтереси держави, зокрема, щодо охорони земель водного фонду та раціонального використання природних ресурсів.

Договори купівлі-продажу та дарування будинку відпочинку, укладені між ПрАТ «Волиньтурист», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є недійсними, оскільки об`єкт нерухомості є самочинним будівництвом і не може бути предметом цивільно-правових угод.

Нинішній власник ОСОБА_2 на місці вказаного будинку відпочинку у період з грудня 2020 року по липень 2021 року звела новий двоповерховий дерев`яний будинок відпочинку № НОМЕР_1 орієнтовною площею 252 м2, який є самочинним будівництвом.

З огляду на викладені обставини просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Любомльського районного суду від 03 березня 2025 року провадження за позовною вимогою про зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні частини земельної ділянки кадастровим номером 0725785600:04:001:0455 шляхом знесення самочинного будівництва - закрито.

Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 03 березня 2025 року позов задоволено частково.

Скасовано державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна реєстраційним номером 1954670407257 будинок відпочинку №23/літер 23Н/ площею 126,9 кв.м, що за адресою (на час первинної реєстрації): АДРЕСА_1 з закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Волинської обласної прокуратури 2481 грн судового збору за подання позовної заяви.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині задоволених вимог, представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Кирилюк-Гуж Д. С. вважає, що суд, частково задовольняючи позов, у повній мірі не врахував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, неправильно встановив обставини справи та дійшов невірного висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги щодо скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна реєстраційним номером 1954670407257 - будинок відпочинку №23/літер 23Н/ площею 126,9 кв.м, що за адресою (на час первинної реєстрації): АДРЕСА_1 з закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи. Подаючи позов, прокурор користуючись принципом диспозитивності процесу, який саме на позивача покладає тягар обрання належного способу захисту, в тому числі з погляду його ефективності, самостійно зазначив, що його позовні вимоги до кількох відповідачів є пов`язані між собою і від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. У позовній заяві прокурора міститься шість позовних вимог до трьох відповідачів, і під ставністю їх є те, що, на думку прокурора, ОСОБА_2 зайняла частину земельної ділянки, яка є у комунальній власності, без відповідної на це правової підстави, тому просить суд, в т.ч., зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні частиною земельної ділянки з кадастровим номером 0725785600:04:001:0455 шляхом знесення самочинно побудованого двоповерхового дерев`яного будинку відпочинку № 23/літер 23Н/ орієнтовною площею 252 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан. Отже, позов прокурора є за своїм змістом негаторним, з вимогою усунути перешкоди володіючому власнику у користуванні своїм майном, і це є первісна позовна вимога, інші п`ять позовних вимог - це похідні від неї. Просить рішення в частині задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовної вимоги відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

В судовому засіданні прокурор Рішко А. В. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, представник відповідачів ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала.

Від позивача Шацької селищної ради надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом та матеріалами справи встановлено, що в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12020030210000161 від 02 грудня 2020 року за ч. 3 ст. 197-1 КК України за фактами самочинного будівництва будинків відпочинку на земельних ділянках, розташованих в с. Світязь, урочище Гушово встановлено наявність порушень інтересів держави в частині здійснення самочинного будівництва об`єкту нерухомості на земельній ділянці державної (комунальної) форми власності.

Рішенням Світязької сільської ради Шацького району від 11 березня 2015 року №174/5 затверджено проект землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги навколо озера Світязь на території земель Світязької сільської ради Шацького району Волинської області.

Розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації від 22 січня 2014 року №18 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки державної власності рекреаційного призначення площею 13,7711 га (кадастровий номер 0725785600:04:001:0159), розташованої в урочище Гушово на території Світязької сільської ради Шацького району, на земельні ділянки.

Внаслідок поділу земельної ділянки 0725785600:04:001:0159 утворились такі ділянки: 12,7461 га (кадастровий номер 0725785600:04:001:0187); 0,8750 га (кадастровий номер 0725785600:04:001:0186) та 0,1500 га (кадастровий номер 0725785600:04:001:0185).

Власником земельної ділянки з кадастровим номером 0725785600:04:001:0187 згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стала Шацька районна державна адміністрація, форма власності державна.

Відповідно до розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 10 квітня 2014 року № 110 земельну ділянку рекреаційного призначення площею 12,7461 га з кадастровим номером 0725785600:04:001:0187 передано Приватному акціонерному товариству «Волиньтурист» в оренду на 49 років для обслуговування пансіонату «Шацькі озера» без зміни її меж та цільового призначення.

З відповіді Волинської обласної державної адміністрації на лист прокурора від 25 травня 2022 року за №15-183 ВИХ-22 встановлено, що договір оренди земельної ділянки 0725785600:04:001:0187 не укладався, акт приймання передачі не приймалися.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права оренди на вказану земельну ділянку відсутні.

На підставі розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 11 вересня 2020 року надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою поділу та об`єднання земельної ділянки площею 12,7461 га з кадастровим номером 0725785600:04:001:0187.

Внаслідок поділу, серед інших, утворилась земельна ділянка 0725785600:04:001:0455, що є предметом позову за шостою вимогою позову.

Рішенням Шацької селищної ради від 31 серпня 2022 року за №28/17 ухвалено утворити земельну ділянку з кадастровим номером 0725785600:04:001:0496 площею 13,7711 га внаслідок об`єднання 15 земельних ділянок, в тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 0725785600:04:001:0455.

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01.11.2019 за ПрАТ «Волиньтурист» проведено державну реєстрацію права приватної власності на будинок відпочинку № 23/літер 23Н/ площею 126,9 кв.м. (номер запису про право власності 34023041, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1954670407257) адреса на час реєстрації: АДРЕСА_1 , земельна ділянка з кадастровим номером 0725785600:04:001:0187.

Підставою для державної реєстрації 01.11.2019 права приватної власності на будинок відпочинку № 23/літер 23Н/ площею 126,9 кв.м. за ПрАТ «Волиньтурист» стали: технічний паспорт, виготовлений 03.08.2019 ФОП ОСОБА_4 , рішення Світязької сільської ради від 31.07.2017 № 90 «Про присвоєння адреси пансіонату « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та довідка ПрАТ «Волиньтурист» від 19.09.2019 № 107/1.6a.

Між ПрАТ «Волиньтурист» та ОСОБА_3 03.10.2020 укладено договір купівлі-продажу будинку відпочинку № 23/літер 23H/ площею 126,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1954670407257.

03.10.2020 приватним нотаріусом Капляр М. В. прийнято рішення про державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_3 на будинок відпочинку № 23/літер 23Н/ площею 126,9 кв.м. (номер запису про право власності 38559436, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1954670407257).

13.11.2020 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір дарування будинку відпочинку № 23/літер 23Н/ площею 126,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1954670407257, зареєстрований в реєстрі № 348.

13.11.2020 приватним нотаріусом Капляр М. В. прийнято рішення про державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на будинок відпочинку № 23/літер 23Н/ площею 126,9 м2 (номер запису про право власності 39202893, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1954670407257).

В ході досудового розслідування кримінального провадження №12020030210000161 від 02.12.2020 року були проведені огляди місцевості 01.12.2020 року, 01.07.2021 року та 09.08.2021 року, де було встановлено, що на місці будинку відпочинку № 23/літер 23Н/ спочатку була наявна лише бетонна основа розмірами 10м на 13м, а подальшому вже новозбудований двоповерховий будинок орієнтовано 252 кв.м.

Згідно графічних матеріалів Рівненського науково дослідного та проектного інституту землеустрою» та ПФ «Реформатор», з посиланням на координати розташування будинку відпочинку № 23, останній розташований в межах прибережної захисної смуги оз. Світязь на відстані 47 м. від узрізу води.

Листами державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області від 27.07.2021 року та від 30.08.2021 року стверджується відсутність повідомлень про початок підготовчих, будівельних робіт а також декларацій про готовність до експлуатації будинку відпочинку АДРЕСА_2 .

З відповіді Ковельської районної державної адміністрації від 23.07.2021 року, від 19.08.2021 року та від 30.08.2021 року вбачається, що відділом містобудування та архітектури управління регіонального розвитку Ковельської райдержадміністрації та попередніми реорганізованими органами виконавчої влади будівельні паспорти містобудівні умови та обмеження на забудову земельних ділянок 0725785600:04:001:0187 та 0725785600:04:001:0455 не надавалися.

Щодо будинку відпочинку № 23/літер 23Н/ площею 126,9 кв.м. не вівся погосподарський облік, а відомості про цей будинок відсутні у погосподарській книзі Світязької сільської ради, рішення пов`язаних з будівництвом цього будинку сільською радою не приймалися (лист Шацької селищної ради від 12.08.2021 №1617/04-46/2-21).

З технічного паспорта від 03 серпня 2019 року інвентаризаційна справа №26-07-1/19 на будинок відпочинку № НОМЕР_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_1 встановлено наступне: загальна площа приміщень: 126,9 кв.м.; технічні характеристики: фундамент: бетон; стіни: дерево; покрівля: металочерепиця; перекриття: дерево; підлога: дерев`яна; інженерне обладнання: електрика; опалення: відсутнє; рік спорудження/реконструкції: не вказано; площа забудови: 144,9 кв.м.; об`єм: 507 куб.м.

З матеріалів справи також встановлено, пансіонат «Шацькі озера» (раніше турбаза «Світязь») разом із майном належав профспілковим організаціям. 23 серпня 1991 року Рада Федерації незалежних профспілок України ухвалила постанову про створення АТ «Укрпрофтур», яке стало правонаступником Української республіканської ради по туризму і екскурсіям. 04 жовтня 1991 року був укладений установчий договір між Федерацією профспілок та Фондом соціального страхування про створення АТ «Укрпрофтур», до статутного фонду якого передано майно на суму 381 206 тис. крб. (зокрема, пансіонат «Шацькі озера»). 01.10.1998 р. АТ «Укрпрофтур» передало це майно, включаючи пансіонат, у власність ЗАТ «Волиньтурист» як внесок до його статутного капіталу. 31 липня 2011 року ЗАТ «Волиньтурист» було перейменовано у ПрАТ «Волиньтурист», яке продовжило володіти цим майном, що перебувало у віданні профспілок. Так будинок відпочинку №23 на балансі ПрАТ «Волиньтурист».

Технічні паспорти вказують, що об`єкти турбази «Світязь» (включаючи будинки відпочинку) були спроектовані та побудовані ще у 1960-1970-х роках. Рік побудови літніх будинків датований 1973 роком, згідно паспорту «спального корпусу» (а.с.90-92).

З цього ж паспорту слідує, що всі літні будиночки позначені в контексті технічної інвентаризації «литера 9(1-44)Б». Самі ж будиночки значаться як «летние домики сборно-щитовьіе типа КЛ-3Т» є одноповерховими 7 групи капітальності, без водопостачання, водовідведення, теплопостачання. Такі мережі знаходяться на території туристичної установи.

Згідно із частинами першою, другою статті 155 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У підпунктах 11.82-11.85 постанови від 09 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 та підпунктах 8.43-8.46 постанови від 16 листопада 2022 року у справі № 911/3135/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

У позовній заяві прокурор оскаржує договори купівлі-продажу будинку відпочинку № 23/літер 23Н/ площею 126,9 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1954670407257) укладений 03 жовтня 2020 року між ПрАТ «Волиньтурист» та ОСОБА_3 зареєстрований в реєстрі № 310 та дарування будинку відпочинку № 23/літер 23Н/ площею 126,9 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1954670407257) укладений 13 листопада 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований в реєстрі №348.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що прокурор звернувся до суду в інтересах Шацької селищної ради за захистом права комунальної власності на земельну ділянку, яку, на його думку, неправомірно використовує відповідач ОСОБА_2 , шляхом розміщення в межах прибережної захисної смуги будинку відпочинку №23/літер 23Н/, який неправомірно був зареєстрований як об`єкт нерухомого майна, що подальшому дозволить ставити питання про право власності на частину земельної ділянки в порядку ст. 120 ЗК України.

Водночас ні прокурор ні Шацька селищна рада не є стороною спірних договорів купівлі-продажу, дарування та не заявляє своїх прав або інтересів на цей будиночок для відпочинку, який є предметом цих договорів. Внаслідок укладення відповідачами спірних договорів обсяг прав та обов`язків позивача ніяким чином не змінюється.

За таких обставин суд вважає, що права та інтереси позивача укладенням відповідачами спірних договорів не порушуються. Схожі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі №496/1059/18.

Отже, позовні вимоги прокурора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та дарування задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна, збудованих до 05 серпня 1992 року, регулюється Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ( далі- Закон) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127.

У разі якщо на територіях сільських, селищних, міських рад не здійснювалося ведення погосподарського обліку (як у даному випадку) відповідно до п. 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 в редакції станом на 23.07.2019, для державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, повинні подаватися: технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

У технічному паспорті виготовленого станом на 03 серпня 2019 року інвентаризаційна справа №26-07-1/19 відсутня дата побудови, тим самим у державного реєстратора не було підстав для реєстрації права власності на будиночок відпочинку №23/літер 23Н/ у спрощеному порядку на підставі лише технічного паспорта та документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Стаття 2 Закону передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 5 Закону у Державному реєстрі реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.

Відповідно до статті 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, основними ознаками нерухомого майна є: нерозривний зв`язок із землею; неможливість переміщення без руйнування або втрати функціональності; обов`язкова державна реєстрація прав.

Установлено, що будинок відпочинку № 23 був побудований 1973 році, входив до складу 44 таких будинків «спального корпусу» Турбази «Шацькі озера», який був позначений технічною інвентаризацією «литера 9(1-44)Б». Будиночок є літнім збірно-щитовим, одноповерховим, 7 групи капітальності, без водопостачання, водовідведення, теплопостачання. Такі мережі знаходились на території туристичної установи.

У п. 48 Постанови КМУ від 12.05.2023 року за №488 значиться, що у разі літерування великої кількості житлових будинків, будівель та господарських (присадибних) та інших допоміжних будівель, розміщених на одній земельній ділянці, якщо закінчуються літери алфавіту, ліворуч зазначають додаткові цифрові позначення. Наприклад 2А; 2Б; 2В; 3А; 3Б тощо.

Отже, таке позначення як «литера 9(1-44)Б» свідчить, що кожний із 44 будиночків входив до складу одного об`єкта літери 9Б, що свідчить про допоміжний і тимчасовий характер такої будівлі.

Інструкція по технічній інвентаризації (затверджена у СРСР 1959 р., оновлена в 1970-х роках) визначала 9 груп капітальності будівель, які застосовувалися БТІ.

У нормативних документах СРСР, зокрема в ГОСТ 25192-82, будівлі класифікувалися за групами капітальності на основі матеріалів конструкцій, довговічності та вогнестійкості. 7-ма група капітальності характеризувалася наступними особливостями: конструктивні матеріали: дерев`яні, збірно-щитові або каркасно-щитові конструкції; фундаменти: полегшені або відсутні; термін експлуатації: приблизно 15-20 років; вогнестійкість: низька, оскільки використовуються легкозаймисті матеріали; призначення: тимчасові або сезонні споруди, тимчасові житлові приміщення або виробничі об`єкти.

Будиночок відпочинку відносився саме до 7 групи капітальності споруди, що також свідчить про її тимчасовий характер, тобто така тимчасова споруда не пов`язана фундаментом із землею, може бути демонтована та переміщена без пошкодження, встановлення не потребує дозвільної документації на будівництво, а лише паспорт прив`язки, а тому не відноситься до нерухомого майна і не підлягав державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав, відповідно до вимог статті 4 Закону.

Відповідно до статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна, одночасно переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, тому реєстрація права власності на будинок відпочинку № 23/літер 23Н/ прямо порушила права позивача Шацької селищної ради, як власника земельної ділянки, на якій розміщений цей будиночок.

Окремою самостійною підставою неправильності реєстрації права власності, як нерухомого мана є те, що будинок відпочинку №23/літер 23Н у с. Світязь, Волинська область, знаходиться на земельній ділянці прибережної захисної смуги озера Світязь, що порушує вимоги Земельного та Водного кодексів України і є землями водного фонду, а відтак, не можуть бути передані у власність фізичним особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі прибережних захисних смуг вздовж морів, річок та навколо водойм.

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (частина перша статті 60 ЗК України, частина перша статті 88 ВК України).

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України).

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.

Крім того, за положеннями ч. 2 ч. 7 ст. 88 ВК України (у редакції, яка була чинною на час затвердження проекту землеустрою),

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Установлено, що навколо озера Світязь встановлена межа прибережної захисної смуги відповідним проектом землеустрою, який затверджений рішенням Світязької сільської ради Шацького району від 11.03.2015 № 174/5.

Будиночок відпочинку № 23 розташований в межах прибережної захисної смуги оз. Світязь на відстані 47 м. від узрізу води, тобто на землях водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.

З урахуванням усталеної практики Великої Палати Верховного Суду при розгляді цієї справи суд виснуває, що, заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця (див. також висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-71цс18), у пункті 70 постанови від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц) (провадження № 14-452цс18), у пункті 80 постанови від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та у пункті 96 постанови від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19)).

У такому разі позовні вимоги розглядаються як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

У практиці Великої Палати Верховного Суду закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно [див., зокрема, пункт 98 постанови від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20)]. Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (підпункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (підпункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (підпункт 6.13) та інші).

Отже, державна реєстрація права приватної власності відповідачів на будинок відпочинку № 23/літер 23Н/ площею 126,9 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , як на нерухоме майно - це офіційне визнання та підтвердження державою факту набуття ними права власності на таке майно.

Відповідні записи в Державному реєстрі створюють для позивача перешкоди у реалізації ним прав власника земельної ділянки, оскільки відповідно до статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна, одночасно переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт.

Процедура внесення державним реєстратором відомостей до Державного реєстру регламентована Законом. За загальним правилом, у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав чи їх обтяжень, державний реєстратор повинен керуватися нормами Закону, чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення [див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пункті 127 постанови від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20)].

Абзацами другим та четвертим частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV у чинній редакції передбачено, зокрема, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

За змістом пункту 9 частини першої статті 27 Закону у чинній редакції державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право власності позивача на земельну ділянку було порушено незаконною реєстрацією права власності на будинок відпочинку № 23/літер 23Н/, як на нерухоме майно за відповідачами, з якими позивач не перебував у зобов`язальних відносинах, а тому державний реєстратор на підставі судового рішення про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке набрало законної сили, проводить державну реєстрацію припинення права власності відповідачів, що усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правоможності розпоряджатись своїми земельними ділянками (схожі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18).

При цьому в силу положень абзацу першого частини третьої статті 26 Закону у чинній редакції, відомості про право власності відповідачів не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. Натомість державний реєстратор вчиняє нову реєстраційну дію - внесення до Державного реєстру відомостей про припинення права власності відповідачів на нерухоме майно на підставі судового рішення [див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 132, 133 постанови від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20)].

У частині першій статті 14 Закону зазначено, що розділ Державного реєстру та реєстраційна справа закриваються в разі: набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ. Закритий розділ Державного реєстру та реєстраційна справа не підлягають поновленню.

Відповідно до частини сьомої статті 14 Закону у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі.

Враховуючи, що державна реєстрація прав приватної власності 01.11.2019 за ПрАТ «Волиньтурист» на будинок відпочинку № 23/літер 23Н/ площею 126,9 кв.м. (номер запису про право власності 34023041, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1954670407257) адреса на час реєстрації: АДРЕСА_1 , земельна ділянка з кадастровим номером 0725785600:04:001:0187 була здійснена помилково, а зазначене майно не є нерухомим, то остання державна реєстрація права власності ОСОБА_2 підлягає скасуванню із закриттям відповідного розділу Державного реєстру.

У зв`язку зі скасуванням державної реєстрації права приватної власності на зазначений будиночок із закриттям відповідного розділу Державного реєстру суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 та ПрАТ «Волиньтурист» на цей будиночок.

Втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала безперешкодне володіння загальнонародними благами та ресурсами, вільний доступ до водних та інших природних ресурсів і об`єктів природно-заповідного фонду. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами територіальної громади, у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи у публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином, або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках прокурор керується правами позивача від імені територіальної громади як власника земельної ділянки природоохоронного призначення, а відповідним орган місцевого самоврядування виступає позивачем. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів територіальної громади і її членів, захист прав та інтересів може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги (стаття 41 Конституції України), згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21, пункт 7.20)).

У позовній заяві прокурор вказав, що інтереси територіальної громади порушено внаслідок реєстрації права власності на будинок відпочинку, як на нерухоме майно, що знаходиться на землях водного фонду, і за відсутності належного реагування від самого органу місцевого самоврядування у спірних правовідносинах, підстави для представництва прокурором інтересів у цій справі були.

Здійснення відповідно до статті 131-1 Конституції України, пункту 2 частини першої статті 2 і статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництва інтересів держави у суді відповідає у спірних правовідносинах суспільним інтересам та спрямовано на досягнення ідей, закладених у Преамбулі та статтях 13 і 14 Конституції України.

Фізичні особи можуть володіти земельними ділянками водного фонду. При цьому будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об`єктів фізичної культури і спорту, які не є об`єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів заборонено (ч.ч. 1, 2 ст. 61 ЗК України).

Тому, за змістом наведених вище приписів, які характеризуються належною якістю як властивістю, що є умовою забезпечення юридичної визначеності у правовідносинах юридична особа і фізичні особи-відповідачі знали чи повинні були знати про неможливість всупереч закону набуття у приватну власність будиночка відпочинку як об`єкта нерухомого майна та можливості таким чином ставити питання про визнання права власності на земельну ділянку водного фонду прибережної захисної смуги оз. Світязь. Отже, втручання судом зокрема у право відповідача ОСОБА_2 мирно володіти цією ділянкою відповідає закону.

За змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача. Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків.

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

За обставинами цієї справи мета прокурора спрямована на усунення перешкод власникові (територіальній громаді Шацької селищної ради), який не втратив володіння специфічним об`єктом цивільних відносин (земельною ділянкою водного фонду), у користуванні та розпорядженні цією ділянкою шляхом її повернення в попередній стан без наявності на ній об`єкта нерухомого майна.

Земля є унікальним обмеженим природним і базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності та добросовісності, які є одними із фундаментальних засад цивільного законодавства.

За обставин цієї справи, в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак земельної ділянки, проявивши розумну обачність відповідачі могли і повинні була знати про те, що будиночок для відпочинку знаходиться на земельній ділянці у межах прибережної захисної смуги оз. Світязь на відстані 47 м. від узрізу води. Тому немає підстав вважати, що у спірній ситуації, мали місце недобросовісні дії лише боку реєстраційних органів. А крім того, законодавство України надає відповідачам як сторонам відповідних договірних відносин ефективні засоби відновлення їхніх прав.

Придбаваючи будинок відпочинку №23/літер 23Н/, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , діючи розумно, не могли не перевірити місцезнаходження об`єкта, а отже, могли та мали пересвідчитися у тому, що будиночок за своїми інвентаризаційними характеристиками, за відсутності відомостей в технічному паспорті про час побудови будиночку, не відповідає характеристикам нерухомого майна і знаходиться на відстані 47 м. від узрізу води оз. Світязь, тобто у межах прибережної захисної смуги.

З урахуванням того, що будиночок в попередньому стані був повністю демонтований, а на його місці залитий новий фундамент і зведений новий будиночок в два поверхи, буде неправильним вважати, що втручання у право зокрема останнього набувача ОСОБА_2 на об`єкт, який вона за добросовісної поведінки не могла отримати, є для неї надмірним тягарем. Немає жодних підстав вважати, що перед тим, як придбати земельну ділянку, були перешкоди самостійно чи з допомогою фахівця у галузі права ознайомитися із зазначеними вище вимогами законодавства та зробити висновки щодо режиму будиночку і земельної ділянки на якій він розташований.

Встановивши мету позову, оцінивши дотримання принципів правомірного втручання у право мирного володіння майном, зокрема легітимну мету такого втручання та пропорційність цій меті, суд погодився з обґрунтованістю позову прокурора в частині необхідності скасування останньої державної реєстрації нерухомого майна - будиночку відпочинку №23/літер 23Н/ з закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.

Тому з огляду на те, що державна реєстрація спірної нерухомості площею 126,9 кв.м. на земельній ділянці (кадастровий номер0725785600:04:001:0455), власником якої є Шацька районна державна адміністрація, істотно обмежує права власника землі, при цьому, таке обмеження є безстроковим.

Шацька районна державна адміністрація у цьому разі не може вільно розпоряджатись зазначеною земельною ділянкою в інтересах територіальної громади та, доповнюючи до цього, не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім як власнику об`єкту, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тому, державна реєстрація об`єкта нерухомого майна площею 126,9 кв. м. на комунальній земельній ділянці - є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.

Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.

Відповідно до статті 317 ЦК України, лише власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

При цьому, колегія суддів вважає правильним та таким, що ґрунтується на нормах діючого законодавства, висновок суду про те, що належним способом судового захисту порушених прав та інтересів особи - є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав, що зазначено у правових висновках викладених у постановах Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 645/3067/19, від 17 серпня 2022 року у справі № 450/441/19, від 22 серпня 2022 у справі № 597/977/21.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 грудня 2022 року у справі №914/2350/18 вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Як зауважила Велика Палата Верховного Суду, положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV адресовані насамперед суду, який, задовольняючи позов, зокрема, про скасування рішення державного реєстратора, має чітко визначитися з тим, кому саме і яке речове право внаслідок задоволення такого позову належить.

Задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності, за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2023 року у справі №910/20036/20.

Враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2023 року у справі № 756/9405/21).

Як вже було зазначено раніше, державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому, формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Отже, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21 січня 2021 року у справі № 910/27779/14, від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 та від 01 вересня 2021 року у справі №202/1254/19.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість та доведеність позовної вимоги в частині визнання скасування державної реєстрації щодо об`єкту самочинного будівництва за адресою АДРЕСА_1 .

Доводи апеляційної скарги є власним тлумаченням законодавства та обставин справи особою, яка подала апеляційну скаргу, були предметом дослідження судом першої інстанції і спростовуються матеріалами справи та мотивами, викладеними у цій постанові.

У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Кирилюк-Гуж Діани Сергіївни залишити без задоволення.

Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 03 березня 2025 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 травня 2025 року.

Головуючий

Судді :