Повістка від 29.05.2025 по справі 484/431/25

Єдиний унікальний номер судової справи: 484/431/25

Номер провадження: 22-з/812/39/25 Суддя - доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2025 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання - Біляєвою В.М.,

за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Васильченко Ганною Іванівною про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до Держава України в особі Першого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за участю третьої особи - Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держава України в особі Першого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (надалі - Перший відділ ДВС) за участю третьої особи - Державної казначейської служби України, в якому просив стягнути з Державного бюджету України на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 126 800 грн виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 березня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 грн. Вирішено питання про судовий збір. В решті позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 квітня 2025 року стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 8 280, 30 грн. Задовольняючи заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Васильченко Г.І. про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції, враховував складність справи, тривалість затраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи відповідно до вимог ч.3 ст. 141 ЦПК України, вважав, що понесенні витрати на правничу допомогу підлягають стягненню.

Не погодившись із рішеннями суду, представник Першого відділу ДВС подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не дотримано вимог закону, не надано правової оцінки аргументам Першого відділу ДВС, просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Васильченко Г.І. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що доводи державного виконавця є безпідставними та не ґрунтуються на дійсних обставинах справи. Наголошує на тому, що державний виконавець знову намагається довести правомірність своїх дій, рішень та бездіяльності, що не є предметом цього позову. Протиправність дій та рішень державного виконавця вже встановлена і не переглядається у цій справі.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 21 травня 2025 року апеляційну скаргу Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Одеса) залишено без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 березня 2025 року та додаткове рішення того ж суду від 07 квітня 2025 року залишено без змін.

22 травня 2025 року, адвокат Васильченко Г.І., діючи в інтересах ОСОБА_1 подала через систему «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення.

В своїй заяві, адвокат Васильченко Г.І. просила стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 12 000 грн під час апеляційного розгляду.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 23 травня 2025 року розгляд заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Васильченко Г.І. про ухвалення додаткового рішення призначено на 29 травня 2025 року на 11-30 год.

28 травня 2025 року від представника відповідача - Габун К.С. надійшло клопотання, в якому вона просила відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

У судове засідання учасники справи не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Васильченко Г.І. в заяві про ухвалення додаткового рішення просила розглянути заяви без її участі та без участі ОСОБА_1 .

Представник відповідача - Габун К.С. також просила розглянути вказану заяву за наявними документами та без її участі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що наявні підстави для ухвалення додаткового рішення у даній справі з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Адвокат Васильченко Г.І., діючи в інтересах ОСОБА_1 , в своїй заяві про ухвалення додаткового рішення просила стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу під час апеляційного розгляду у розмірі 12 000 грн.

Перевіривши доводи щодо вирішення питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 754/14704/19-ц (провадження № 61-15221св20).

Згідно положень частини першої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподіл судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (надання послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_1 - адвокат Васильченко Г.І. заявила про намір звернутися із заявою про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в орієнтовному розмірі - 10 000 грн, зазначивши, що докази остаточного розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу будуть надані у відповідності до ч.8 ст. 141 ЦПК України протягом 5 днів з моменту ухвалення судом апеляційної інстанції рішення.

Із заявою про ухвалення додаткового рішення, адвокат Васильченко Г.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду 22 травня 2025 року, тобто в межах встановленого законом строку.

З прохальної частини вказаної заяви вбачається, що представник ОСОБА_1 - адвокат Васильченко Г.І. просила стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн.

Звертаючись до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу під час апеляційного розгляду, представник ОСОБА_1 - адвокат Васильченко Г.І. на підтвердження вказаних витрат надала суду: договір про надання правничої (правової) допомоги № 1 від 04 липня 2024 року, ордер на надання правничої допомоги серії АЕ №1336148 від 21 листопада 2024 року, Акт про надання правової допомоги від 22 травня 2025 року за договором № 1 про надання правничої (правової) допомоги від 04 липня 2024 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги, складений адвокатом Васильченко Г.І. 22 травня 2025 року та рахунок № 22/05/25 від 22 травня 2025 року на оплату правничої допомоги.

З договору про надання правничої (правової) допомоги № 1, укладеного 04 липня 2024 року між ОСОБА_1 та Васильченко Г.І. вбачається, що ОСОБА_1 в порядку на умовах визначених цим договором дає завдання - доручення, а адвокат Васильченко Г.І. зобов`язується відповідно до його завдання - доручення надати йому за плату правничу допомогу щодо здійснення представництва та захисту його інтересів, зокрема, в судах всіх інстанцій та юрисдикцій (т.2 а.с.16).

Для цього, клієнт делегує адвокату наступні права: приймати участь в судових засіданнях, знайомитися з матеріалами справи, розробляти правову позицію у справі, складати, підписувати та подавати від імені клієнта заяви, клопотання, позовні заяви, скарги ( у тому числі апеляційні, касаційні, на дії чи бездіяльність тощо), відзиви, відповіді на відзиви, заперечення, письмові пояснення, тощо.

Пунктом 3.1 вказаного договору передбачено, що клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар - винагороду за надання правничої допомоги клієнту, що надається шляхом оплати виставлених адвокатом рахунків за надання правничої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня отримання рахунку, в порядку почасової оплати виходячи з розрахунку вартості 1 година - 3 000 грн, 1 судодень - 3000 грн, шляхом оплати готівкою безготівковому порядку на банківський рахунок адвоката.

У пункті 3.5 зазначено, що за результатами надання правової допомоги складається Акт про надання правничої допомоги, який підписується повноважними представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом правничої допомоги та її вартість.

Акт про надання правничої допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокату письмові аргументовані заперечення на акт (п.3.6 договору).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2023 року у справі № 910/7032/17.

Схожа позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 910/13060/21, у якій вказано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання сторін від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів юридичних осіб.

Відтак, питання розподілу судових витрат не є вимогою позову, яка направлена на захист порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції виходить з того, що ЄСПЛ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)) присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині четвертій статті 137 ЦПК України так і у частинах третій - п`ятій статті 141 ЦПК України.

Зокрема, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Отже, здійснивши правовий аналіз норм статей 137, 141 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини другої статті 141 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21та постанові Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 908/2702/21.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах третій - п`ятій статті 141 ЦПК України.

При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

До подібного правового висновку дійшов й Верховний Суд у постанові від 12 січня 2023 року у справі № 908/2702/21.

Як на підтвердження, понесення позивачем таких витрат, адвокатом додано до заяви Акт про надання правової допомоги, з якого вбачається, що нею на надання позивачу ОСОБА_1 правничої допомоги в суді апеляційної інстанції витрачено 4 години, що по вартості становить 12 000 грн. А саме: 3000 грн за ознайомлення та аналіз апеляційної скарги відповідача (1 год); 6000 грн за підготовку, складання, оформлення та направлення відзиву на апеляційну скаргу відповідача (2 год) та 3000 грн за участь в судовому засіданні 21 травня 2025 року (1 год) (т.2 а.с.17).

Відповідно до рахунку № 22/05/25 від 22 травня 2025 року, винагорода (гонорар) за надання правничої допомоги становить 12 000 грн (т.2 а.с.18).

Згідно статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Врахувавши вищевказане, колегія суддів вважає завищеною суму витрат на правничу допомогу у розмірі 12000 грн, яку заявник просив стягнути з відповідача за ознайомлення з апеляційною скаргою відповідача, підготовку та складання відзиву та за участь в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, оскільки такий розмір не відповідає складності справи, не відповідає наданому адвокатом обсягу послуг в апеляційному суді та витраченому часу та не відповідає критерію розумності.

Таким чином, виходячи з вищенаведених вимог законодавства, засад розумності і справедливості, суд визначає до стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 000 грн, яка є співмірною зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, та відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 246, 270, 367, 381-382 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а:

Заяву ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Васильченко Ганною Іванівною про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000 грн.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: О.В. Локтіонова

О.О. Ямкова

Повний текст постанови складено 29 травня 2025 року.