Постанова від 20.05.2025 по справі 914/2083/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2025 р. Справа №914/2083/24

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддівМатущак О.І.

Скрипчук О.С.

секретаря судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувшиапеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Державного підприємства Радехівське лісомисливське господарство від 17.03.2025 (вх. № ЗАГС 01-05/748/25 від 17.03.2025)

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 18.02.2025 (повний текст рішення складено та підписано 21.02.2025, суддя Козак І.Б.)

у справі № 914/2083/24

за позовом: Заступника керівника Львівської обласної прокуратури, м. Львів,

в інтересах держави в особі Сокальської міської ради, м. Сокаль,

до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Державного підприємства Радехівське лісомисливське господарство ( надалі ДСГП Ліси України в особі філії ДП Радехівське лісомисливське господарство) , м. Київ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів,

про: відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев в сумі 466 437,80 грн.

з участю представників:

прокуратура: Місінська М.А.;

від позивача: не з`явились;

від відповідача в режимі відеоконференції: Ігнатенко С.С.;

третя особа: не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Сокальської міської ради звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії Державного підприємства «Радехівське лісомисливське господарство» про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев в сумі 466 437,80 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що у період з січня по жовтень 2020 року службові особи Бендюзького лісництва ДП "Радехівське лісомисливське господарство" здійснили незаконну рубку дерев, а саме: у межах кв. 60 вид. 14, кв. 60 вид. 18, кв. 64 вид. 62 Бендюзького лісництва Сокальської міської ради. Такі дії спричинили державі шкоду на суму 466437,80 грн. Прокурор зазначає про необхідність стягнення завданої шкоди не з осіб, які безпосередньо здійснювали рубку дерев, а з відповідача на підставі ст. 1166 Цивільного кодексу України, оскільки саме відповідач не вчинив дії зі збереження лісу від такої незаконної рубки.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18 лютого 2025 року у справі № 914/2083/24 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії Державного підприємства «Радехівське лісомислисвське господарство» на користь держави в особі Сокальської міської ради шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу у розмірі 466 437,80 грн. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії Державного підприємства «Радехівське лісомислисвське господарство» на користь Львівської обласної прокуратури 6 996,00 грн судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що виною та протиправною поведінкою ДП «Радехівське лісомисливське господарство», яка полягає в тому, що всупереч вимогам законодавства товариство не виконало обов`язку щодо охорони і збереження лісового фонду, внаслідок чого відбулася чергова незаконна рубка дерев, чим спричинено шкоду, розрахунок розміру якої здійснено компетентною особою відповідно до такс для обчислення розміру шкоди , заподіяної лісу, затверджених постановою КМ України від 23.07.2008 №665. Відтак, судом зроблено висновок, що всі елементи цивільного правопорушення наявні та підтверджуються матеріалами справи, тому це є підставою для стягнення з ДП «Радехівське лісомисливське господарство» 466 437,80 грн. заподіяної шкоди.

Щодо пропуску строку прокурором позовної давності, то судом зазначено, що станом на дату ухвалення рішення в даній справі правовий режим воєнного стану на території України продовжує свою дію, в зв`язку з чим позивачем не пропущено строк позовної давності за заявленими позовними вимогами , зіславшись при цьому на положення п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ДСГП «Ліси України» в особі філії «Радехівське лісове господарство» звернулося з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, просить рішення Господарського суду Львівської області від 18.02.2025 у справі № 914/2083/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог прокурора про відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища в сумі 466 437,80 грн. відмовити повністю.

Зокрема, скаржник зазначає, що прокурором не доведено усіх елементів складу цивільного правопорушення, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову, також не доведено наявність саме протиправної поведінки відповідача, яка б порушувала вимоги щодо ведення лісового господарства. Звертає увагу, що лише посадові особи Державної екологічної інспекції уповноважені виявляти такі порушення, як незаконні порубки лісу, а тому протокол огляду у межах кримінального провадження у якому зафіксовано кількісні і якісні характеристики пнів, а також висновок експертизи у такому провадженні, не може вважатись належним доказом у даній справі.

Прокурор у відзиві від 04.04.2025 на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вказуючи на те, що прокурором долучено належні та допустимі докази, на підстав яких можна встановити факт неправомірної порубки лісу, а саме протокол огляду місця події та висновок експерта, виготовлений у межах кримінального провадження. Також зазначає, що при проведенні оглядів лісових ділянок присутніми були не лише представники Державної екологічної інспекції, а й представники лісогосподарського підприємства, які мали можливість надавати свої зауваження, зокрема, щодо правильності обміру пнів. При проведенні експертизи у межах кримінального провадження об`єктом дослідження були матеріалізовані джерела інформації, що містять фактичні дані про обставини досліджуваної події. На проведення експертизи були надані матеріали кримінального провадження, в тому числі протоколи огляду місця події. Заявляє, що вказані процесуальні документи складені за участю уповноважених осіб та з дотриманням вимог кримінального-процесуального законодавства. Щодо відсутності акту перевірки Державної екологічної інспекції то, покликається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.05.2023 у справі №914/669/22, в яких зазначено, що такий доказ як акт перевірки Державної екологічної інспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним підтвердженням правопорушення природоохоронного законодавства. Просить рішення Господарського суду Львівської області від 18.02.2025 у справі №914/2083/24 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання з`явились в режимі відеоконференції представник відповідача (скаржник) та прокурор в приміщення суду апеляційної інстанції.

Сокальська міська рада та Державна екологічна інспекція у Львівській області участі уповноважених представників не забезпечили, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, шляхом надіслання ухвали суду від 31.03.2025 в їхні електронні кабінети і такі отримані ними 02.04.2025 о 19:41 (Т-2, а.с.33,34).

Клопотань про відкладення розгляду справи не поступало.

Представник відповідача та прокурор в судовому засіданні надали пояснення по суті апеляційної скарги.

Згідно з статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача та прокурора, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський встановив таке.

Прокурор зазначає, що у ході реалізації представницьких повноважень в порядку ст. 131-1 Конституції України та ст. ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру» опрацьовано матеріали кримінального провадження №62020140000000511 від 14.05.2020, за результатами чого виявлено порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, а саме факт незаконної порубки лісу.

За результатами опрацювання даного кримінального провадження заступником керівника Львівської обласної прокуратури 08.04.2022 подано позов в інтересах держави в особі Червоноградської міської ради до ДСГП «Ліси України» в особі філії ДП «Радехівське ЛМГ», третя особа на стороні позивача Державна екологічна інспекція у Львівській області про стягнення збитків, завданих незаконною порубкою дерев на суму 2 610 309,70 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.04.2024 року (яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024) у справі №914/669/22 позов заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Червоноградської міської ради задоволено частково. Стягнуто з ДСГП Ліси України в особі філії "Радехівське лісомисливське господарство" ДСГП Ліси України на користь Червоноградської міської ради до спеціального фонду місцевого бюджету Червоноградської міської ради з подальшим перерозподілом до бюджетів відповідних рівнів 833'696 грн 82 коп. завданої навколишньому природному середовищу шкоди. Стягнуто з ДСГП Ліси України в особі філії "Радехівське лісомисливське господарство" ДСГП Ліси України на користь Львівської обласної прокуратури 12'505 грн 45 коп. відшкодування витрат на оплату судового збору. Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.

Прокурор зазначає, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що посадовими особами ДП «Радехівське ЛМГ» спільно з суб`єктами підприємницької діяльності Львівської області вчинено розтрату деревини та вчинено самовільні порубки дерев на ввірених їм лісових масивах шляхом зловживання службовим становищем з метою особистого збагачення.

Зокрема, з`ясовано, що на розгляді Радехівського районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження №62020140000000511 від 14.05.2020 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28, ч.4 ст. 246, ч.1 ст. 365, ч.3 ст. 365 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28, ч.4 ст. 246, ч.1 ст. 365, ч.3 ст. 365 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28, ч.4 ст. 246, ч.3 ст. 365 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28, ч.4 ст. 246, ч.3 ст. 365 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28, ч.4 ст. 246, ч.3 ст. 365 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28, ч.4 ст. 246, ч.1 ст. 365 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28, ч.4 ст. 246, ч.3 ст. 365 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що вищевказані службові особи Бендюзького лісництва ДП «Радехівське ЛМГ» в період січня-жовтня 2020 року, на ввірених ділянках лісництва, незаконно, тобто без наявності відповідних дозвільних документів (лісорубних квитків), використовуючи своє службове становище, здійснюючи рубки головного користування, діючи всупереч вимогам Методичних вказівок з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків, вчинили порубку 291 дерева різних порід, які в подальшому перевозили та реалізували третім особам, чим спричинили заподіяння шкоди державі на суму 2 610309,7 грн.

Також зазначає, що у межах Сокальської міської ради здійснено вирубку дерев на суму 466 437,80 грн., а саме у межах кв. 60 вид. 14, кв. 60 вид. 18, кв. 64 вид. 62 Бендюзького лісництва.

З метою підтвердження факту незаконної порубки у межах кримінального провадження проведено ряд оглядів лісових ділянок, зокрема у межах кв. 60 вид. 14, кв. 60 вид.18, кв.64 вид. 62 Бендюзького лісництва.

Дані огляди, як вказує прокурор проводились у присутності представників Бендюзького лісництва ДП «Радехівське ЛМГ» ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ін..; службовців Державної екологічної інспекції у Львівській області державних інспекторів з ОНПС Федака Р.С., ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ін.., оперуповноважених УСР у Львівській області Гальчишака О.Б., Кудлака А.Б. та інших , а також у присутності понятих. Відтак, прокурор вказує, що працівники лісгоспу мали можливість для надання усіх зауважень чи пояснень з метою спростування проведення незаконних рубок.

В подальшому, з урахуванням протоколів оглядів Державною екологічною інспекцією у Львівській області на підставі постанови КМ України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» проведено розрахунок розмірів завданих збитків.

При проведенні розрахунку уповноваженими особами інспекції взято до уваги лісорубні квитки, що видавались постійним лісокористувачем у межах Бендюзького лісництва.

У межах Бендюзького лісництва складено протоколи огляду від 09.10.2020 (Т-1, а.с.112-116, 107-111), за результатом чого виявлено: - у кв.60 вид.14 - 35 пнів дерева із розрахунком на суму 22354,09 грн.; - кв.60 вид.18 - 81 пень із розрахунком 3171,08 грн.; - кв.64 вид.62 99 пнів. Проте, з урахуванням лісорубного квитка №129 від 17.07.20202, матеріально-грошової оцінки та переліку дерев лісосіки збитки нараховані лише за 33 дерева згідно з висновком експерта сума складає 440 912,63 грн.

В частині цих збитків, то такі підтверджуються і висновком судово-економічної експертизи Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 23.10.2020 № 6/3-75 (Т-1, а.с.46-102).

ДП Радехівське лісомисливське господарство є постійним лісокористувачем, а тому на такого в силу вимог лісового законодавства покладено обов`язки щодо збереження лісових насаджень зокрема від незаконних порубок лісу.

Вказані обставини стали підставою звернення прокурора з даним позовом до суду.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Закон України «Про прокуратуру» визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

У відповідності до абзацу 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Частиною 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У даній справі судом встановлено, що листами №12-584ВИХ-24 від 06.05.2024 , №12-826вих-24 від 28.06.2024 Львівською обласною прокуратурою повідомлено Сокальську міську раду про порушення постійним землекористувачем вимог ст.ст. 19,63,64,86, 89, 90 Лісового Кодексу України, чим завдана шкода внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів в межах Бендюзького лісництва ДСГП «Ліси України» в особі філії «Радехівське лісомисливське господарство» складає 466 439,80 грн. Прокуратура просила в строк до 20.05.2024 повідомити про те, чи будуть вживатись Сокальською міською радою заходи позовного характеру щодо стягнення збитків, завданих даною незаконною порубкою лісу в сумі 466 439,80 грн. (Т-1, а.с.117-119).

Сокальська міська рада листом від 21.05.2024 №1585/02-37 повідомила Львівську обласну прокуратуру про те, що немає фінансової можливості сплатити судовий збір та відповідно звернутись до суду з позовною заявою (Т-1, а.с.120).

28.06.2024 Львівська обласна прокуратура повідомила Сокальську міську раду про наявність підстав для представництва інтересів держави шляхом подання позову (Т-1, а.с.119).

За вказаних обставин, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що Львівською обласною прокуратурою дотримано вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо здійснення представництва в суді законних інтересів держави, належним чином обґрунтовано порушення інтересів держави в особі Сокальської міської ради та необхідність їх захисту.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За приписами частини 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом статті 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно з частинами 2, 3 статті 1 Лісового кодексу України - ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

В частині 2 статті 19 Лісового кодексу України унормовано, що постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень (п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України).

У відповідності до частини 1, 5 статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі статтею 65 Лісового кодексу України використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання.

В силу положень статті 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно. Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами. На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом.

Відповідно до статті 40 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров`я населення; д) збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами. При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.

Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами (ст. 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Частинами 1, 2 статті 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі та додержання операторами вимог законодавства у сфері реєстрації викидів та перенесення забруднювачів і відходів.

Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у Постанові від 20.02.2020 року у справі № 920/1106/17 виклав таку правову позицію:

… організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Згідно з пунктом 2.7 Правил рубок головного користування, що затверджені наказом Державного комітету лісового господарства України від 23.12.2009 року № 364 суцільна система рубок - це заходи, під час здійснення яких вирубується деревостан, за винятком дерев та чагарників, що підлягають збереженню. Під час застосування суцільної системи проводяться суцільнолісосічні рубки, які за способами залежно від ширини лісосік можуть бути вузько-, середньо- та широколісосічні.

Відповідно до пункту 27 Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 року № 555 (надалі Санітарних правил) суцільні санітарні рубки проводяться шляхом вирубування сухостійних, відмираючих і дуже ослаблених дерев, пошкоджених пожежами, шкідниками, хворобами лісу і внаслідок аварій та стихійного лиха, лише у деревостанах, в яких проведення вибіркових санітарних рубок призведе до зменшення повноти насаджень нижче встановленого показника повноти.

За положеннями пункту 12, 13 Санітарних правил вибіркові санітарні рубки проводяться власниками лісів, постійними лісокористувачами шляхом вилучення з насаджень сухостійних, відмираючих, дуже ослаблених внаслідок пошкодження насаджень пожежами, шкідниками, хворобами лісу і внаслідок аварій та стихійного лиха окремих дерев або їх груп. Власники лісів, постійні лісокористувачі призначають на основі матеріалів лісовпорядкування, лісопатологічних обстежень та повідомлень про появу ознак погіршення санітарного стану лісових насаджень вибіркові санітарні рубки, про що інформують обласну, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та орган місцевого самоврядування, на території якого зростають насадження, що потребують вибіркової санітарної рубки.

Пунктом 26 Санітарних правил встановлено, що під час відведення насадження для проведення вибіркових санітарних рубок проводиться нумерація дерев, що підлягають вирубуванню, починаючи з тих, що мають ступінь товщини стовбура 24 сантиметри і більше на висоті 1,3 метра, та складається нумераційна відомість дерев, призначених для вибіркової санітарної рубки (додаток 4) із зазначенням породи, категорії технічної придатності і підстав для відбору їх для рубки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем було видано лісорубні квитки, які стали підставою для проведення рубок дерев.

В подальшому за результатами рубок були проведені слідчі дії ДБР в межах кримінального провадження на предмет незаконності вирубки дерев.

В результаті перевірок слідчими ДБР було встановлено незаконність вирубки дерев, які зазначені у вищевказаних протоколах огляду. Протоколи огляду стали підставою для проведення судової експертизи щодо вирубки дерев.

Згідно з висновком №6/3-75 від 23.12.2020 за наслідками проведення судової експертизи загальний розрахунок шкоди, завданої державі внаслідок незаконної рубки дерев становить 2610309,70 грн (Т-1, а.с.46-102).

Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/669/22, яке залишено в силі судом апеляційної та касаційної інстанцій, частково задоволено позовні вимоги прокурора на суму 833 696,82 грн. Підставами для часткової відмови у позовних вимогах прокурора стало те, що не усі квартали і виділи Бендюзького лісництва, у межах якого проведено незаконну порубку дерев, перебувають у адміністративних межах Червоноградської міської ради позивача у справі №914/669/22.

Отже, з врахуванням наведеного, суд зазначає, що у справі № 914/669/22 досліджено усі докази щодо незаконно проведених рубок, у тому числі у межах Сокальської міської ради, а тому висновки суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій викладені в цій справі мають також важливе значення при розгляді даної справи № 914/2084/24 щодо суми в розмірі 466 437,80 грн., яка обґрунтована тими ж доказами, що і в справі №914/669/22.

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (ст. 90 Лісового кодексу України).

Статтею 105 Лісового кодексу України унормовано, що особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно з статтями 68, 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

З матеріалів справи встановлено, що спірні порушення вимог законодавства виявлено на території, наданій у постійне користування ДСГП «Ліси України» в особі філії ДП «Радехівське лісомисливське господарство», яке у розумінні ст. 17 Лісового кодексу України є постійним лісокористувачем.

Також, з обставин справи вбачається, що територія у межах кв. 60 вид.14, кв. 64 вид. 162, кв. 60 вид. 18 Бендюзького лісництва ДП «Радехівське ЛМГ» перебуває у адміністративно-територіальних межах Сокальської міської ради.

У межах Бендюзького лісництва складено протоколи огляду від 09.10.2020 (Т-1, а.с.103-111, а.с.112-116), за результатом чого виявлено: - у кв.60 вид.14 - 35 пнів дерева із розрахунком на суму 22354,09 грн.; - кв.60 вид.18 - 81 пень із розрахунком 3171,08 грн.; - кв.64 вид.62 99 пнів, проте з урахуванням лісорубного квитка №129 від 17.07.2020, матеріально-грошової оцінки та переліку дерев лісосіки збитки нараховані лише за 33 дерева, згідно висновку експерта сума складає 440 912,63 грн. Вказані збитки підтверджуються і висновком судово-економічної експертизи Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 23.10.2020 № 6/3-75 (Т-1, а.с.46-102).

Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Положення вказаної норми передбачають, що підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв`язок між ними та наявність вини особи, яка заподіяла шкоду.

Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди.

У даній справі відповідач не довів відсутності його вини в незаконній порубці дерев.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що матеріали справи не містять акта перевірки органу державного контролю про виявлені порушення та недоліки, допущені підприємством щодо охорони лісів від спірної незаконної порубки.

Однак, суд критично оцінює вказані твердження скаржника, оскільки в силу вищеописаних положень Лісового кодексу України відповідач зобов`язаний забезпечувати охорону та захист лісових насаджень на відведеній йому території, але свого обов`язку не виконав, що зафіксовано в актах огляду місця вчинення правопорушення, які були складені в ході проведення слідчих дій за участю уповноважених спеціалістів державного екологічного нагляду та працівників відповідача.

Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Таким чином, відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавши вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень допустив самовільну порубку, на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасно не виявив таких порушень і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення.

Відтак, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення (незаконна порубка дерев, завдана шкода, протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у незабезпеченні належної охорони лісу, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та бездіяльністю відповідача, вина) та наявність підстав для стягнення з відповідача завданої шкоди.

Доводи відповідача про не проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства контролюючими органами й усі інші доводи апеляційної скарги безпідставні, які жодним чином не спростовують факту незаконного вирубування дерев.

Отже, за наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення судова колегія констатує, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 18 лютого 2025 року у справі №914/2083/24, а зводяться до переоцінки доказів у даній справі.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ухвалив:

1.Апеляційну скаргу ДСГП «Ліси України» в особі філії ДП «Радехівське лісомисливське господарство» - залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 18.02.2025 у справі №914/2083/24 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. ст. 287-288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

СуддіО.І. Матущак

О.С. Скрипчук