Постанова

від 21.05.2025 по справі 918/33/25

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2025 року Справа № 918/33/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Петухова М.Г.

судді Мельника О.В.

секретар судового засідання Новосельська О.В.

за участю представників:

позивача (відповідача за зустрічним позовом): не з`явився

відповідача (позивача за зустрічним позовом): не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 09.04.2025 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення зустрічного позову у справі №918/33/25 (суддя Романюк Ю.Г., м.Рівне, повний текст складено 09.04.2025)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія"

про визнання відсутнім права користування земельними ділянками та усунення перешкод у користуванні земельними ділянками

та за зустрічним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія"

про визнання додаткових договорів укладеними

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09.04.2025 по справі №918/33/25 відмовлено у задоволенні заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" від 04.04.2025 про забезпечення зустрічного позову у справі №918/33/25.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд ухвалу Господарського суду Рівненської області від 09 квітня 2025 року у справі №918/33/25 про відмову у задоволенні заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" від 04.04.2025 про забезпечення зустрічного позову у справі №918/33/25 скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" від 04.04.2025 про забезпечення зустрічного позову задовольнити. Вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та іншим особам, крім СГ ТОВ «Дубенська аграрна компанія», вчиняти будь-які дії, в тому числі виконувати сільськогосподарські роботи, на 339 земельних ділянках з кадастровими номерами зазначених у заяві.

Ухвалою суду від 05.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 09.04.2025 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення зустрічного позову у справі №918/33/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 21 травня 2025 року. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" строк для подання відзиву на апеляційну скаргу разом з доказами його надсилання позивачу за зустрічним позовом в порядку ч.ч. 2, 4 ст.263 Господарського процесуального кодексу України - до 16.05.2025.

21 травня 2025 року ТОВ "Західна агровиробнича компанія" через систему «Електронний суд» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив поновити строк на подання відзиву на апеляційну скаргу. Апеляційну скаргу СГ ТОВ «Дубенська аграрна компанія» на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 09.04.2025р. у справі №918/33/25 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Поряд з цим, у вказаному відзиві заявлено клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із неможливістю забезпечення явки представника ТОВ «Західна агровиробнича компанія» в судове засідання 21.05.2025.

Розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Обґрунтовуючи вказане клопотання, заявник посилається на те, що в ТОВ «Західна агровиробнича компанія» звільнився юрист, яка здійснювала супровід даної справи, підтверджується копією наказу, який додається. Зазначена обставина як вважає заявник не надала можливості вчасно підготувати та подати відзив на апеляційну скаргу. В підтвердження вказаних обставин до вказаного відзиві долучено наказ ТОВ «Західна агровиробнича компанія» №67/к від 30.04.2025 про припинення трудового договору (контракту) з юристом юридичного відділу Гордійчук Г.В.

Згідно із ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Частиною 1 статті 119 ГПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли Господарським процесуальним кодексом України встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена. Такі висновки сформульовані у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі №904/5995/16 (пункт 23).

ТОВ «Західна агровиробнича компанія» до закінчення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу із заявою про продовження процесуальних строків до їх спливу, до апеляційного господарського суду не зверталася.

Колегія суддів зазначає, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.89).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Враховуючи наведене, реалізація своїх процесуальних прав, зокрема на подання відзиву на апеляційну скаргу, в цьому випадку, залежала від волі учасника справи - ТОВ «Західна агровиробнича компанія», який належним чином був повідомлений про відкриття апеляційного провадження, шляхом доставки в його електронний кабінет ухвали суду апеляційної інстанції від 05.05.2025 07.05.2025 о 15:29, що підтверджується довідкою Північно-західного апеляційного господарського суду про доставку електронного листа.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 118 ГПК України).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відзив ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на апеляційну скаргу слід залишити без розгляду як такий, що поданий за межами встановленого судом строку.

Поряд з цим, враховуючи те, що судом апеляційної інстанції ТОВ «Західна агровиробнича компанія» відзив на апеляційну скаргу залишено без розгляду, колегія суддів залишає без розгляду клопотання ТОВ «Західна агровиробнича компанія» викладеного у вказаному відзиві про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 21.05.2025 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" свого представника не направило, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлено належним чином, причини неявки представника суду не повідомило.

Колегія суддів зазначає, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" та ТОВ «Західна агровиробнича компанія».

Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали оскарження ухвали, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст ухвали суду першої інстанції.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" від 04.04.2025 про забезпечення зустрічного позову у справі №918/33/25, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не було доведено належним чином, що існує реальна загроза порушення його прав або ускладнення виконання можливого рішення суду у цій справі. Обґрунтування заяви ґрунтується переважно на припущеннях щодо можливих дій ТОВ "Західна агровиробнича компанія" або інших осіб, які нібито можуть призвести до знищення врожаю або перешкодити його збору. Проте, жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження цих припущень надано не було.

Суд першої інстанції зазначив, що наявність відкритого кримінального провадження, на яке посилається заявник, не є безумовною підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки саме по собі не свідчить про протиправну поведінку відповідача або загрозу порушення прав позивача. Крім того, заявлені заходи фактично дублюють предмет спору, оскільки їх задоволення означало б попереднє вирішення питання щодо права користування спірними земельними ділянками, що є недопустимим у межах розгляду заяви про забезпечення позову. Заява не містить достатніх обґрунтувань того, що саме вжиття заходів забезпечення є єдиним ефективним засобом захисту інтересів позивача до ухвалення рішення по суті. Зважаючи на це, а також на немайновий характер заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі не встановлено.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції посилався на те, що в даному випадку СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" не доведено, що існує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття такого заходу як заборона ТОВ "Західна агровиробнича компанія" та іншим особам, вчиняти будь-які дії, в тому числі виконувати сільськогосподарські роботи на спірних земельних ділянках, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав товариства, як орендаря даних земельних ділянок. Разом з цим, проаналізувавши вимоги заяви про забезпечення зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані вимоги випливають безпосередньо з обставин та вимог сторін, які є предметом дослідження під час розгляду по суті спору, ініційованого сторонами у справі №918/33/25. Однак, на переконання апелянта, такі висновки суду є передчасними, та є наслідком порушення норм процесуального права, а також на неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Скаржник зазначає, що як вбачається зі змісту первісної та зустрічної позовних заяв, сторонами заявлено наступні позовні вимоги:

- СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія": визнання укладеними додаткових угод, з метою пролонгації до 31.12.2025 Договорів №№1,2,3 обміну правами користування земельними ділянками від 02.02.2024.

- ТОВ "Західна агровиробнича компанія": визнання відсутнім права у СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" користування спірними земельними ділянками, а також усунення перешкод ТОВ "Західна агровиробнича компанія" у користуванні вказаними земельними ділянками шляхом зобов`язання СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" повернути такі земельні ділянки та звільнити їх від наявних посівів.

Оскільки у даному випадку позивач за зустрічним позовом (як і відповідач) звернувся до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Скаржник зазначає, що має право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію, що знаходиться на земельних ділянках, які використовуються СГ ТОВ «Дубенська аграрна компанія», відповідно до умов договорів обміну. Таким чином, знищення посівів ріпаку та пшениці, які належать СГ ТОВ «Дубенська аграрна компанія» та розміщенні на спірних земельних ділянках та на праві власності належать, потягне за собою завдання товариству збитків та зумовить необхідність звернення до суду з новим позовом задля захисту своїх прав. Оскільки судом на даному етапі не розглядається спір по суті, а метою забезпечення позову є уникнення можливого ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, виходячи з фактичних обставин справи, враховуючи розумність та адекватність заходів до забезпечення позову заявленим позовним вимогам, суд першої інстанції дійшов хибних висновків про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Обставини, які підтверджують достатньо обґрунтоване припущення ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту інтересів позивача наведено в заяві про забезпечення позову, однак, таки доводи судом першої інстанції проігноровано. Зокрема, заявник посилається на обставини знищення ТОВ "Західна агровиробнича компанія" посівів ріпаку озимого, що належать СГ ТОВ «Дубенська аграрна компанія» на частині спірних земельних ділянок. По даному факту внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025181040000049 від 23.01.2025 за ч.1 ст. 194 КК України - умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах. Однак, належної правової оцінки, вказаним обставинам судом не надано.

При цьому, скаржник зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову, що заявлені позивачем за зустрічним позовом, не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу. Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до вирішення спору по суті.

Таким чином, скаржник вважає, що наявні всі правові та фактичні підстави для вжиття заходів забезпечення позову, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції є необґрунтованим і підлягає скасуванню.

В судовому засіданні 21.05.2025 судом апеляційної інстанції постановлено відзив ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на апеляційну скаргу залишити без розгляду.

Згідно ч.3 ст.263 ГПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

3. Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

ТОВ "Західна агровиробнича компанія" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" про визнання відсутнім право користування земельними ділянками та усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "Західна агровиробнича компанія" посилається на факт укладення між сторонами договорів №№1,2,3 обміну правами користування земельними ділянками від 02.02.2024. Проте, вважаючи, що дія договорів завершилась, подальше використання земельних ділянок (які є предметом вищевказаних договорів) СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" здійснюється без правових підстав. Отож, СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" перешкоджає у здійсненні належних товариству прав оренди земельних ділянок, чим порушує нормальний виробничий процес ТОВ "Західна агровиробнича компанія", завдаючи останньому збитків.

Поряд з цим, СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" звернулось до Господарського суду Рівненської області з зустрічною позовною заявою до ТОВ "Західна агровиробнича компанія" про визнання укладеними додаткових угод, з метою пролонгації до 31.12.2025 договорів №№1,2,3 обміну правами користування земельними ділянками від 02.02.2024, у редакції, викладеній у зустрічному позові.

Обґрунтовуючи вимоги за зустрічним позовом СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія", що правовідносини за договорами №№1,2,3 обміну правами користування земельними ділянками від 02.02.2024 пролонговані після 31.12.2024, спірні землі засіяні озимими культурами під урожай 2025 року, який товариство планує зібрати.

04 квітня 2025 СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" через систему «Електронний суд» подано заява забезпечення зустрічного позову шляхом заборони ТОВ "Західна агровиробнича компанія" та іншим особам, крім СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія", вчиняти будь-які дії, в тому числі виконувати сільськогосподарські роботи на 339 земельних ділянках з кадастровими номерами, зазначених у заяві.

В обґрунтування вказаної заяви СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" посилається на те, що в липні 2024 року тобто в межах строку дії договорів обміну правами користування земельними ділянками від 02.02.2024, маючи попередні домовленості з орендодавцем щодо подальшого продовження оренди, СГ ТОВ «Дубенська аграрна компанія» здійснило грунтообробіток та посів ріпаку озимого, пшениці озимої. Таким чином, на земельних ділянках, що перебувають у користуванні заявника, станом на день звернення з цією заявою розміщені біологічні активи - незавершене виробництво сільськогосподарських культур (ріпак озимий, пшениця озима). У зв`язку з обробкою земельних ділянок заявник поніс витрати на дискування, посів, внесення органічних, мінеральних добрив та засобів захисту рослин.

СГ ТОВ «Дубенська аграрна компанія» зазначає, що товариству стало відомо, що в грудні 2024 року, на виконання доручення посадових осіб ТОВ «Західна агровиробнича компанія» було здійснено дискування частини земельних ділянок, які перебувають в користуванні СГ ТОВ «Дубенська аграрна компанія» на підставі вищенаведених договорів обміну, внаслідок чого знищено посіви ріпаку озимого загальною площею 18,39 га, чим заподіяно майнову шкоду в сумі 520 824,00 грн., остаточний розмір якої підлягає встановленню.

Відомості по даному факту внесено до до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025181040000049 від 23.01.2025 за ч.І ст. 194 КК України - умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах. Потерпілим у даному кримінальному провадженні визнано СГ ТзОВ «Дубенська аграрна компанія».

Дані обставини дають заявнику підстави вважати, що саме ТОВ «Західна агровиробнича компанія» намагатиметься знищити посіви ріпаку та пшениці, що ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду. Крім того, ТОВ «Західна агровиробнича компанія», знаючи, що на даних земельних ділянках здійснено посіви, направив СГ ТОВ «Дубенська аграрна компанія» лист від 02.01.2025 щодо усунення порушень та про намір самостійно використовувати земельні ділянки.

В подальшому, заявник зазначає, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» звернулось до Господарського суду Рівненської області із позовом до СГ ТОВ «Дубенська аграрна компанія» (справа № 918/33/25) про визнання відсутнім права користування земельними ділянками за Договорами обміну правами користування земельними ділянками від 02.02.2024 №1,2,3 та усунення перешкод у користуванні земельними ділянками. Крім того, ТОВ «Західна агровиробнича компанія» неодноразово зверталось в межах цієї справи до суду із заявою про забезпечення позову шляхом встановлення заборони СГ ТОВ «Дубенська аграрна компанія» та іншим особам, крім ТОВ «Західна агровиробнича компанія», вчиняти будь-які підготовчі, земельні, інші аграрні (сільськогосподарські) роботи на земельних ділянках, права оренди яких належать ТОВ «Західна агровиробнича компанія», а також заборони СГ ТОВ «Дубенська аграрна компанія» та іншим особам вчиняти дії щодо перешкоджання ТОВ «Західна агровиробнича компанія» користуватися відповідними орендованими земельними ділянками - знаючи, що на даних земельних ділянках наявні посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, належні заявнику, таким чином свідомо бажаючи в законний спосіб знищити посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, вирощувані СГ ТОВ «Дубенська аграрна компанія» на таких земельних ділянках.

Враховуючи вищезазначене, заявник зазначає, що на момент подання заяви про вжиття заходів забезпечення зустрічного позову існують ризики захоплення (знищення) посівів та, в майбутньому, вирощеного заявником врожаю з боку ТОВ «Західна агровиробнича компанія» або іншими особами, залученими ТОВ "Західна агровиробнича компанія" для знищення/збору посівів/ врожаю, тому заявником у відповідності до положень ст.136, 137 ГПК України, реалізується право на подання до суду заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Заявник вважає, що фактичними обставинами, з якими пов`язується застосування заявленого виду забезпечення позову та підтверджуються відповідними доказами є:

1. вчинення дій ТОВ «Західна агровиробнича компанія», що призвели до знищення посівів, на земельних ділянках, що перебувають у користуванні СГ ТОВ «Дубенська аграрна компанія», що підтверджується копією заяви про вчинення злочину, копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань та копією заяви про визнання потерпілим СГ ТзОВ «Дубенська аграрна компанія».

2. намір ТОВ «Західна агровиробнича компанія», шляхом неодноразового подання необґрунтованих заяв про забезпечення позову, знищити посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, вирощувані СГ ТОВ «Дубенська аграрна компанія» на таких земельних ділянках, що підтверджується наявними у матеріалах справи №918/33/25 відповідними заявами про вжиття заходів забезпечення позову, поданими відповідачем за зустрічним позовом.

Поряд з цим, заявник не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки відсутня будь-яка можливість того, що вжиті судом заходи забезпечення можуть завдати збитків відповідачу.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09.04.2025 по справі №918/33/25 відмовлено у задоволенні заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" від 04.04.2025 про забезпечення зустрічного позову у справі №918/33/25.

4. Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин, правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Дослідивши та оцінивши в сукупності матеріали оскарження ухвали, предмет та підстави поданого позову, зміст заяви про застосування забезпечувальних заходів, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює відповідне процесуальне питання, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, зазначаючи при цьому наступне.

Згідно з частинами 1, 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 137 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п. 3 частини 1 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 30.03.2018 Верховного Суду у справі №905/2130/17 та від 13.02.2018 у справі №911/2930/17.

Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом, зокрема, у постанові від 16.03.2021 у справі №921/302/20.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи унеможливити виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

З наведеного вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Частиною 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Оскільки, позивач за зустрічним позовом Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" звернулося до суду з позовними вимогами немайнового характеру, в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Предметом зустрічного позову у даній справі є вимоги про визнання укладеними додаткових угод, з метою пролонгації до 31.12.2025 Договорів №№1,2,3 обміну правами користування земельними ділянками від 02.02.2024, у редакції, викладеній у зустрічному позові.

Також, на розгляді Господарського суду Рівненської області у межах справи №918/33/25, перебуває первісна позовна заява ТОВ "Західна агровиробнича компанія" з вимогами немайнового характеру про визнання відсутнім у СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" права користування земельними ділянками, перелік яких міститься у позовній заяві та усунення перешкод у користуванні цими земельними ділянками, право на користування яких після 01.01.2025 (закінчення орендних правовідносин між сторонами), за доводами позивача за первісним позовом належить йому.

Таким чином, право користування спірними земельними ділянками, на момент розгляду справи №918/33/25 оспорюється сторонами.

Водночас позивач за зустрічним позовом з метою завершити цикл сільськогосподарських робіт по збиранню врожаю озимих культур, що були засаджені на спірних земельних ділянках у період, коли спору стосовно їх користування не існувало (2024 рік) звернулось до суду першої інстанції з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд заборонити ТОВ "Західна агровиробнича компанія" та іншим особам, крім СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія", вчиняти будь-які дії, в тому числі виконувати сільськогосподарські роботи на 339 земельних ділянках з кадастровими номерами зазначених у заяві.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Частиною першою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зі змісту цієї норми вбачається, що необхідними елементами "обов`язку доказування" є: 1) певне міркування особи щодо обставин, якими вона підтверджує свої вимоги або заперечення; 2) подання відповідних доказів, які підтверджують ці обставини.

Отже, до надання відповідних доказів на обґрунтування заявлених вимог або заперечень, будь які висловлені особою міркування будуть припущеннями, які не мають під собою жодного доказового значення.

Зазначене узгоджується з вимогами процесуального закону щодо оцінки доказів про те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" необхідність вжиття заходів забезпечення позову пов`язує з тим, що у липні 2024 року тобто в межах строку дії договорів обміну правами користування земельними ділянкам и від 02.02.2024, маючи попередні домовленості з орендодавцем щодо подальшого продовження оренди, СГ ТОВ «Дубенська аграрна компанія» здійснило грунтообробіток та посів ріпаку озимого, пшениці озимої. Таким чином, на земельних ділянках, що перебувають у користуванні заявника, станом на день звернення з цією заявою розміщені біологічні активи - незавершене виробництво сільськогосподарських культур (ріпак озимий, пшениця озима). Заявник зазначає, що в грудні 2024 року, на виконання доручення посадових осіб ТОВ «Західна агровиробнича компанія» було здійснено дискування частини земельних ділянок, які перебувають в користуванні СГ ТОВ «Дубенська аграрна компанія» на підставі вищенаведених договорів обміну, внаслідок чого знищено посіви ріпаку озимого загальною площею 18,39 га, чим заподіяно СГ ТОВ «Дубенська аграрна компанія» майнову шкоду в сумі 520 824,00 грн., остаточний розмір якої підлягає встановленню.

Відомості по даному факту внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025181040000049 від 23.01.2025 за ч.1 ст. 194 КК України - умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах. Потерпілим у даному кримінальному провадженні визнано СГ ТОВ «Дубенська аграрна компанія». Дані обставини як зазначає заявник дають підстави вважати, що саме ТОВ «Західна агровиробнича компанія» намагатиметься знищити посіви ріпаку та пшениці, що ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду.

Крім того, заявник зазначає, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія», знаючи, що на даних земельних ділянках здійснено посіви, направив СГ ТОВ «Дубенська аграрна компанія» лист від 02.01.2025 щодо усунення порушень та про намір самостійно використовувати земельні ділянки. ТОВ «Західна агровиробнича компанія» неодноразово зверталось в межах цієї справи до суду із заявою про забезпечення позову шляхом встановлення заборони СГ ТОВ «Дубенська аграрна компанія» та іншим особам, крім ТОВ «Західна агровиробнича компанія», вчиняти будь-які підготовчі, земельні, інші аграрні (сільськогосподарські) роботи на земельних ділянках, права оренди яких належать ТОВ «Західна агровиробнича компанія», а також заборони СГ ТОВ «Дубенська аграрна компанія» та іншим особам вчиняти дії щодо перешкоджання ТОВ «Західна агровиробнича компанія» користуватися відповідними орендованими земельними ділянками знаю чи, що на даних земельних ділянках наявні посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, належні заявнику, таким чином свідомо бажаю чи в законний спосіб знищити посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, вирощувані СГ ТОВ «Дубенська аграрна компанія» на таких земельних ділянках.

Покликаючись на ці обставину заявник стверджує, що існують ризики захоплення (знищення) посівів та в майбутньому, вирощеного заявником врожаю з боку ТОВ «Західна агровиробнича компанія» або іншими особами, залученими ТОВ "Західна агровиробнича компанія " для знищення/збору посівів/ врожаю.

На підтвердження зазначених обставин заявник, зокрема додає: заяву про вчинення злочину; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження 12025181040000049; заяву про залучення до провадження як потерпілого; лист-вимога ТОВ «Західна агровиробнича компанія» №01 від 02.01.2025 про усунення порушень; лист ТОВ «Західна агровиробнича компанія» №03 від 09.01.2025, копії ухвал Господарського суду Рівненської області від 20.01.2025 та 31.03.2025 по справі №918/33/25.

Проте, колегія суддів зазначає, що посилання заявника на те, що за ознаками кримінального правопорушення за заявою СГ ТОВ «Дубенська аграрна компанія» було відкрито кримінальне провадження №12025181040000049, стосовно невідомих осіб, які пошкодили посіви на полях СГ ТОВ «Дубенська аграрна компанія», що знаходяться на території Повчанської ОТГ Дубенського району Рівненської області з правовою кваліфікацією за ч.1 ст. 194 КК України, не є тим доказом, що надає підстави для вжиття визначених заявником заходів забезпечення позову, оскільки вказане не є підтверджуючою обставиною, що саме ТОВ "Західна агровиробнича компанія" вчинила дії, які становлять предмет дослідження у даному кримінальному провадженні.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" на умови договорів, укладених між ними, на здійснення переписки між сторонами щодо правомірності використання спірних земель, а також, що ТОВ "Західна агровиробнича компанія" вчиняти незаконні дії з відповідними земельними ділянками, зводяться до розгляду спору по суті.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №910/21682/15(910/16624/20).

Поряд з цим, посилання апелянта на наявність власних біологічних активів (ріпак озимий, пшениця озима) на спірних земельних ділянках, судом апеляційної інстанції оцінюються критично. Адже, для вжиття заходів забезпечення позову необхідна наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Сільськогосподарські культури, що вирощуються позивачем за зустрічним позовом на спірних земельних ділянках, та майбутній врожай не є предметом спору у даній справі.

Окрім того, саме лише посилання в заяві на приналежність СГ ТОВ «Дубенська аграрна компанія» біологічних активів на спірних земельних ділянок не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову, оскільки право власності на врожай підтверджується як законним правом користування земельною ділянкою, так і веденням господарської діяльності на даній земельній ділянці.

Відповідно до ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Згідно із ч. 2 ст. 184 ЦК України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Отже, посіви є незавершеним виробництвом, і лише після збору врожаю перетворюються на сільськогосподарську продукцію річ, яку можна визначити родовими ознаками вагою, кількістю, якістю, тощо.

Статтею 189 ЦК України встановлено, що продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктами "б", "г" частини 1 статті 95 Земельного кодексу України встановлено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; та мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. ст. 90, 95, 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки повертаються їх власникам або землекористувачам з передачею останнім незібраного врожаю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Отже, право власності на урожай набуває лише власник земельної ділянки або землекористувач. Інші особи можуть набути право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію, лише якщо таке право передбачено договором з власником земельної ділянки або землекористувачем.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

З огляду на це відсутній зв`язок між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленим позивачем за зустрічним позовом вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Натомість застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та іншим особам , крім СГ ТОВ «Дубенська аграрна компанія», вчиняти будь-які дії, в том у числі виконувати сільськогосподарські роботи, на земельних ділянках, які перебувають в оренді ТОВ "Західна агровиробнича компанія", за умови недоведеності наявності порушення прав заявника, свідчить про його неспівмірність та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи, оскільки вказаний захід забезпечення позову співмірний лише, якщо предметом даного спору у даній справі було визнання права власності на посіви за позивачем за зустрічним позовом.

Крім того, судова колегія, зазначає, що обставина, з якою СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" пов`язує намір знищити відповідачем за зустрічним позовом посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, вирощувані позивачем за зустрічним позовом (неодноразове подання ТОВ "Західна агровиробнича компанія" заяв про забезпечення первісного позову), не може бути для суду достатньо обґрунтованим припущенням, оскільки такі дії позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), здійснені в межах процесуальних прав сторони спору, зокрема позивача за первісним позовом, передбачених ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що задоволення заяви про забезпечення позову СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" є фактично встановленням обставин, що мають бути предметом дослідження під час розгляду спору по суті, а також, що у заяві про забезпечення позову відсутні посилання на наявність будь-яких доказів задля встановлення обставин, з якими заявником пов`язується необхідність застосування певного виду забезпечення позову.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що підстави для задоволення заяви СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" про забезпечення позову відсутні, а тому у її задоволенні слід відмовити.

За таких обставин, ухвала Господарського суду Рівненської області від 09.04.2025 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення зустрічного позову у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в оскаржуваній ухвалі суду.

5. Висновки за результатами апеляційного розгляду

Таким чином, у апеляційній скарзі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 09.04.2025 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення зустрічного позову у справі №918/33/25 не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла дійти висновку про помилковість постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, суд апеляційної інстанції виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику Європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши в ухвалі суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування ухвали, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування ухвали суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни ухвали, передбачених ст.ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" слід залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Рівненської області від 09.04.2025 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення зустрічного позову у справі №918/33/25 без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 09.04.2025 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення зустрічного позову у справі №918/33/25, без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "29" травня 2025 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.