Рішення від 28.05.2025 по справі 906/1330/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1330/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Андрощук О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Давиденко В.В. - ордер АМ №1114507 від 23.01.2025;

від відповідача: не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі заяву представника позивача від 19.05.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Гідротехпром"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-МАКС-2007"

про стягнення 1721565,21 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.05.2025 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-МАКС-2007" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Гідротехпром" 1540603,60 грн заборгованості з орендної плати, 13493,46 грн 3% річних, 67468,15 грн інфляційних, 19458,78 грн витрат по сплаті судового збору та закрито провадження у справі в частині стягнення 100000,00 грн заборгованості з орендної плати.

19.05.2025 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява від 19.05.2025 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача 26000,00 грн витрат на правничу допомогу з додатками.

Ухвалою від 20.05.2025 суд заяву представника позивача від 19.05.2025 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у справі №906/1330/24 прийняв до розгляду та призначив судове засідання для її розгляду на 28.05.2025.

28.05.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заяву від 19.05.2025 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача 26000,00 грн витрат на правничу допомогу у повному обсязі.

Відповідач повноважного представника у судове засідання не направив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглядаючи заяву представника позивача від 19.05.2025 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача 26000,00 грн витрат на правничу допомогу, суд враховує таке.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частиною 1 ст.124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Так, у позовній заяві представник позивача вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складає 20000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, 03.04.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу та 19.05.2025 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява від 19.05.2025 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача 26000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Таким чином, позивач дотримався вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки його представник зробив заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів та надав докази понесення таких витрат.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).

Відповідно до ч.3 ст.123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, правова допомога Товариству з обмеженою відповідальністю "АВМ Гідротехпром" по справі в частині наданих послуг відповідно до заявлених до стягнення витрат на професійну правову допомогу надавалася адвокатом Кузьміним Дмитром Леонідовичем, що підтверджується ордером на надання правничої допомоги серії АМ №1111343 від 23.12.2024 (а.с.6).

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Положеннями п.3 ч.1 ст.3, ст.6 ЦК України закріплено принцип свободи договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2024 між адвокатом Кузьміним Дмитром Леонідовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВМ Гідротехпром" був укладений договір про надання правничої допомоги №20.12/24-1 (а.с.175), відповідно до п.1.1 якого адвокат прийняв на себе зобов`язання надати правничу допомогу клієнту з питання стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-МАКС-2007" за договором оренди транспортного засобу від 04.04.2024 №04/04/2024-350-0458, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити послуги адвоката.

Згідно з п.5 договору, сторони погодили визначити фіксований розмір гонорару адвоката - 26000,00 грн.

За умовами п.6 договору, гонорар адвоката сплачується клієнтом протягом п`яти робочих днів з дня набрання законної сили остаточним рішенням у справі, що є предметом цього договору.

Матеріали справи містять детальний опис робіт (наданих послуг) та акт приймання-передачі наданих послуг №1 до договору про надання правничої допомоги від 20.12.2024 №20.12/24-1 (а.с.174, 176), згідно з якими адвокат надав позивачу наступні правові послуги:

1. Правова консультація з питання стягнення заборгованості та нарахування інфляційних втрат і 3% річних згідно ч.2 ст.625 ЦК України.

2. Вивчення документів позивача.

3. Формування правової позиції клієнта у справі, аналіз актуальної судової практики Верховного Суду щодо спірних правовідносин.

4. Розрахунок інфляційних втрат і 3% річних.

5. Написання позовної заяви.

6. Подання позовної заяви через підсистему Електронний суд ЄСІТС.

У ч. 2. ст. 126 ГПК України зазначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічну позицію містить постанова Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

28.05.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, у якому останній просить у задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд також може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд вважає за необхідне зазначити, що даний спір не відноситься до категорії складних справ, які потребують додаткового вивчення судової практики, опрацювання значного обсягу доказової бази, у позивача в наявності були всі документи, необхідні для звернення до суду з позовом, тому від адвоката не вимагалося додаткових дій щодо їх збирання (витребування) та значного обсягу часу та зусиль для підготовки відповідних документів до суду. Також суд враховує, що до стягнення заявлено витрати на професійну правничу допомогу в частині вивчення документів позивача, формування правової позиції клієнта у справі, написання та подання позовної заяви. Про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в решті наданих позивачу послуг, останній не заявляє.

З огляду на викладене, враховуючи клопотання представника відповідача, суд вважає, що розумними, справедливими, а також пропорційними до складності справи, є витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн, у зв`язку з чим саме вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 233, 244 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника позивача від 19.05.2025 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-МАКС-2007" (10014, Житомирська область, м. Житомир, вул. Шляхетна, буд. 18, кв. 1, ід. код 34973036) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Гідротехпром" (11500, Житомирська область, м. Коростень(з), вул. Пацаєва, буд. 3А, ід. код 43987238):

- 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне додаткове рішення складено: 28.05.25

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - у справу;

- сторонам - через систему "Електронний суд".