Рішення від 08.05.2025 по справі 917/119/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2025 Справа № 917/119/24(917/386/24)

Суддя Господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., при секратарі судового засідання Кобець Н.С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ", вул. Небесної Сотні, 9/17, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 38516938

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендейвер", вул. Київська, 2Е, с. Супрунівка, Полтавський район, Полтавська область, 38714; код ЄДРПОУ 37306380

про стягнення грошових коштів,

Представники:

від позивача: Лозовський В.М., довіреність від 03.02.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №143 від 15.04.2013 (представник виконуючого обов"язки керівника ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" розпорядника майна Гусара І.О.)

від позивача: Остапенко О.П., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1396 від 21.03.2014

від відповідача: Піддубний Д.І., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1462 від 25.03.2015

В судовому засіданні суд, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення суду та повідомив, що повний текст рішення суду буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частин рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" (далі - ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ", позивач) звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. №413/24 від 05.03.2024) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендейвер" (далі -ТОВ "Ендейвер", відповідач) про стягнення 6 986 428,07грн заборгованості за Договором №85-СО найму (оренди) обладнання від 03.07.2023, у тому числі 5 938 830,00грн основної суми заборгованості, 860 294,30грн пені, 105 819,78грн інфляційних втрат, 81 783,99грн 3% річних.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2024 даний позов був переданий на розгляд судді Киричуку О.А.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 11.03.2024 (суддя Киричук О.А.) позовну заяву ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" до ТОВ "Ендейвер" прийнято судом до розгляду і відкрито провадження у справі № 917/386/24; справу постановлено розглядати в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі; встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

20.03.2024 від відповідача надійшов відзив на позов (вх. №3829), в якому відповідач позовні вимоги заперечує за мотивами, наведеними у відзиві. Зокрема зазначає, що заборгованість за Актами приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт) № 1 від 31.07.2023, № 2 від 31.08.2023 та № 3 від 30.09.2023 за Договором №85-СО найму (оренди) обладнання від 03.07.2023 в сумі 3 539 700,00грн була погашена шляхом проведення зарахування однорідних зустрічних вимог за заявою позивача № 09/349 від 19.10.2023. Станом на 20.03.2024 за Договором №85-СО найму (оренди) обладнання від 03.07.2023 зобов"язання відповідача перед позивачем за Актами №№ 1-3 виконані у повному обсязі, а заборгованість за Договором становить 1 219 230,00грн.

21.03.2024 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 3900 - а.с. 38-42 т.1), в якій він просить суд стягнути з ТОВ "Ендейвер" 2 399 130,00 грн основної суми заборгованості за Договором № 85-СО найму (оренди) обладнання від 03.07.2023, 470 624,88 грн - пені, 48 494,21 грн - інфляційних втрат та 43 119,43 грн - 3 % річних. Всього 2 961 368,52грн. Заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.04.2024 закрито підготовче провадження у справі № 917/386/24, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 02.05.2024.

19.04.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 5461), відповідно до яких відповідач визнає позовні вимоги частково, в сумі 24 052,57грн. Зазначає, що після відкриття провадження у даній справі відповідач заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог № 257 від 08.04.2024 здійснив зарахування грошового зобов"язання за Актом приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт) № 4 від 31.10.2023 на суму 1 219 230,00грн. Позивач 10.04.2024 отримав вказану заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 257 від 08.04.2024, про що повідомив листом № 01/98 від 11.04.2024. Таким чином, як зазначає відповідач, основне зобов"язання за Договором № 85-СО найму (оренди) обладнання від 03.07.2023 за Актами №№1-4 припинено у повному обсязі.

Щодо стягнення суми передоплати згідно п. 4.2.Договору № 85-СО та здійснених на цю суму нарахувань відповідач зазначає, що вказаним пунктом Договору сторони узгодили, що сума передоплати вважається платою за останні 30 днів оренди. Відповідно до підписаних сторонами актів приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт) останні 30 календарних днів оренди припадають на період 02-31 жовтня 2023 року. Заборгованість за цей період погашена заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог № 257 від 08.04.2024. На переконання відповідача, позивач у своїй заяві двічі заявивив вимогу щодо оплати одного і того самого зобов"язання відповідача, яке ним було виконано шляхом зарахування зустрічних однорідних. Враховуючи те, що відповідач здійснив остаточний розрахунок за період, за який передбачена передплата, вимоги позивача в цій частині відповідач вважає безпідставними.

Також відповідач у додаткових поясненнях у справі (вх. № 5461 від 19.04.2024) просить суд зменшити розмір пені нарахованої за Актами №№ 1-4 за Договором № 85-СО найму (оренди) обладнання від 03.07.2023 до 1,00грн.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02.05.2024 розгляд справи відкладено на 06.06.2024.

13.05.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 6643), які, за змістом, є заявою про зменшення розміру позовних вимог до 1 810 787,17грн ( а.с. 65-97 т.1). У зазначеній заяві позивач просить суд стягнути з ТОВ "Ендейвер" 1 179 900,00 грн основної суми заборгованості за Договором № 85-СО найму (оренди) обладнання від 03.07.2023, 507 801,39 грн - пені, 70 314,25 грн - інфляційних втрат, 52 771,53 грн - 3 % річних; вирішити питання про стягнення з відповідача на користь відповідача судового збору та витрат, пов"язаних з розгляди справи; повернути позивачу переплачену суму судового збору.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 6643 від 13.05.2024) прийнята судом до розгляду. Отже, позовні вимоги розглядаються судом в редакції заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог до 1 810 787,17грн ( а.с. 65-97 т.1).

05.06.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі (вх. № 7951, 7954). У вказаних додаткових пояснення відповідачем заявлено клопотання про продовження встановленого судом строку на подання доказів та долучення до матеріалів справи наданих відповідачем доказів, зокрема рішення Господарського суду Полтавської області від 15.04.2024 у справі № 917/78/24. Зазначене клопотання задоволено судом.

05.06.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі (вх. № 7986), в який позивач, зокрема, зазначає, що обставини встановленні у рішенні Господарського суду Полтавської області від 15.04.2024 у справі № 917/78/24, не є приюдиційними і не можуть бути прийняті судом до уваги при розгляді даної справи. Також позивач звертає увагу на рішення Господарського суду Полтавської області від 09.04.2024 , яке набрало законної сили 08.05.2024, та яким у задоволенні позову ТОВ "Ендейвер" до ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" відмовлено повністю, а також даним рішенням спростовано частину обставин, які ТОВ "Ендейвер" вважає приюдиційними.

06.06.2024 судове засідання не відбулося у зв"язку з перебуванням судді Киричука О.А. у відпустці, а тому ухвалою суду від 24.06.2024 визначено нові дату та час судового засідання з розгляду справи по суті - 09.07.2024 о 10:30год.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 09.07.2024 матеріали справи №917/386/24 за позовом ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" до ТОВ "Ендейвер" про стягнення грошових коштів передано Господарському суду Полтавської області , у провадженні якого перебуває справа №917/119/24 про банкрутство ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ", для розгляду в межах цієї справи.

Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.07.2024 справу № 917/386/24 передано судді Господарського суду Полтавської області Ореховській О.О. для розгляду в межах справи №917/119/24 про банкрутство ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ", справі присвоєно єдиний унікальний номер - №917/119/24(917/386/24).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26.07.2024 суддя Ореховська О.О. прийняла справу № 917/119/24(917/386/24) до свого провадження в межах справи №917/119/24 про банкрутство ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ"; справу постановлено розглядати справу у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 10.09.2024; встановлено строки подання сторонами заяв по суті справи.

30.08.2024 від відповідача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (вх. № 11522).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.09.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 29.10.2024.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.10.2024 закрито підготовче провадження у справі № 917/119/24(917/386/24), справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 28.11.2024.

За наслідками судового засідання 28.11.2024 судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до 24.12.2024.

24.12.2024 судове засідання не відбулось у зв"язку з перебуванням судді Ореховської О.О. у відпустці, а тому ухвалою суду від 13.01.2025 судом визначено нові дату та час проведення судового засідання з розгляду справи по суті - 18.02.2025 о 10:00год.

17.02.2025 від відповідача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (вх. № 2185).

В судовому засіданні 18.02.2025 судом постановлено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 29.04.2025.

23.04.2025 від відповідача надійшла заява про визнання позову (вх. № 5361), відповідно до якої відповідач позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за Актами приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт) №№ 1-3 визнає у повному обсязі; позовні вимоги за Актом приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт) № 4 відповідач визнає в сумі 107 996,46грн пені, 38 072,54грн інфляційних втрат та 20 397,45грн. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення передоплати та здійснених на неї нарахувань просить суд відмовити. Водночас просить суд зменшити позовні вимоги в частині нарахування пені Актами приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт) №№ 1-3 до до 1,00грн.

В судовому засіданні 29.04.2025 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відкладення ухвалення та проголошення судового рішення до 08.05.2025 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за участю представника виконуючого обов"язки керівника ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" розпорядника майна Гусара І.О. - Лозовського В.М.

Учасники у справі повідомлені про дату та час проголошення судового рішення під розписку.

29.04.2024 від представника позивача Остапенка О.П. надійшло клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 5677).

08.05.2025 від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх. № 6140).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги (з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог) підтримує, на їх задоволенні наполягає.

Представник відповідача в судовому засіданні визначає позовні вимоги визначає частково, а також просить суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені Актами приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт) №№ 1-3 до 1,00грн.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

03.07.2023 між ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" (орендодавець) та ТОВ "Ендейвер" (орендар) укладено Договір № 85-СО найму (оренди) обладнання (далі - Договір, Договір № 85-СО, а.с. 18-24).

Додатковою угодою № 1 від 13.12.2023 до Договору № 85-СО найму (оренди) обладнання від 03.07.2023 термін дії цього Договору сторони визначили до 13.12.2023 (а.с. 56 т. 1).

Умовами зазначеного Договору сторони узгодили, зокрема, таке:

( п. 1.1 Договору) Орендодавець зобов`язується передати орендареві у користування на певний строк (термін), визначений даним Договором, комплект обладнання житлового містечка бурової установки (далі - об`єкт оренди або обладнання), наведений у додатку № 1 до даного Договору, що є невід`ємною частиною Договору.

( п. 1.4 Договору) Орендодавець зобов"язаний передати обладнання в оренду (мобілізувати) обладнання на території бурового майданчика свердловини № 74 Семиренківського газоконденсатного родовища.

(п. 3.1. Договору) Перебіг строку оренди розпочинається з моменту фактичного прийняття в оренду об`єкта оренди згідно з відповідним актом, підписаний обома сторонами та орієнтовно складає 180 календарних днів з дати мобілізації.

(п. 4.1. Договору) Розмір орендної плати визначається згідно з розцінками, наведеними у Додатку № 1 до даного Договору.

(п. 4.2 Договору) Орендар сплачує передоплату в розмірі вартості 30 діб оренди обладнання протягом 5 (п`яти) днів з дати підписання Договору. Орендна плата виплачується орендарем щомісячно в безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 15 (п"ятнадцяти) календарних днів після підписання Акту приймання - передачі наданих послуг за відповідний місяць та отримання оригіналу рахунку орендодавця на сплату, складеного на його підставі. Сума передоплати вважається платою за останні 30 днів оренди.

( п. 4.3 Договору) У 5 (п`ятиденний) строк після завершення відповідного звітного розрахункового періоду орендодавець надає орендарю рахунок за надані послуги протягом такого періоду та акт приймання - передачі наданих послуг, підписаний орендодавцем. Орендар протягом 10 (десяти) робочих днів з дати надання орендодавцем акту приймання - передачі наданих послуг підписує даний акт або надає вмотивовану відмову в його підписанні. У випадку, якщо протягом 10 (десяти) днів з дати отримання орендарем Акту приймання - передачі наданих послуг, орендар не підписав його та не надав вмотивованої відмови від підписання, такий Акт вважається прийнятим орендарем та підписаним і підлягає оплаті у встановлений договором строк.

(п. 5.1 Договору) Передача майна в оренду/з оренди здійснюється відповідними фахівцями сторін за актом приймання - передачі.

(п. 5.2. Договору) Об`єкт оренди вважається переданим орендодавцем та прийнятим орендарем, та поверненим орендарем і прийняти орендодавцем з моменту підписання сторонами відповідного Акту приймання - передачі обладнання.

( п. 9.1.2 Договору) У випадку прострочення зі сплатою орендних платежів орендар сплачує пеню в розмірі 1 % від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення прострочення.

Відповідно до Акту приймання-передачі майна в оренду від 03.07.2023, позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв майно, яке є об`єктом оренди за Договором (а.с. 17).

На виконання умов Договору позивач надав, а відповідач прийняв послуги на суму 4 758 930,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями Актів приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) за Договором найму (оренда) № 85-СО від 03.07.2023, які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін, а саме;

- Акт № 1 від 31.07.2023 на суму 1 140 570,00 грн (за період з 03.07.2023 по 31.07.2023) - а.с. 12 т. 1,

- Акт № 2 від 31.08.2023на суму 1 219 230,00грн (за період з 01.08.2023 по 31.08.2023) - а.с. 14 т. 1,

- Акт № 3 від 30.09.2023 на суму 1 179 900,00грн (за період з 01.09.2023 по 30.09.2023) - а.с. 15 т. 1,

- Акт № 4 від 31.10.2023 на суму 1 219 230,00грн (за період з 01.10.2023 по 31.10.2023) - а.с. 16 т. 1.

У встановлені Договором строки відповідач не оплатив вартість наданих послуг за вищевказаними Актами.

Також позивач зазначає, що в порушення умов Договору відповідач не здійснив передоплату в розмірі вартості 30 діб оренди обладнання протягом 5 (п"яти) днів з дати підписання Договору, що становить 1 179 900,00грн ( 39 330,00грн х 30 діб).

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором № 85-СО найму (оренди) обладнання від 03.07.2023 в сумі 4 758 930,00 грн орендної плати за Актами приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) №№ 1, 2, 3 ,4 та 1 790 900,00грн передоплати. Крім цього, позивач, з посиланням на п. 9.1.2. Договору та приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати , у тому числі:

за Актом № 1 від 31.07.2023 на суму 1 140 570,00 грн: пеня - 201 684,95 грн, 3% річних - 18 546,24 грн, інфляційні втрати - 33 456,18 грн;

за Актом № 2 від 31.08.2023 на суму 1 219 230грн: пеня - 184 156,57грн, 3% річних - 16 781,75грн, інфляційні втрати - 29 519,76грн.

за Актом № 3 від 30.09.2023 на суму 1 179 900,00грн: пеня - 138 131,76грн, 3% річних - 13 173,12грн, інфляційні втрати - 18 976,50грн.

за Актом № 4 від 31.10.2023 на суму 1 219 230,00грн: пеня - 107 996,46грн, 3% річних - 10 605,90грн, інфляційні втрати - 13 445,67 грн.

по передоплаті на суму 1 179 900,00грн: пеня - 228 324,56грн, 3% річних - 22 676,98грн, інфляційні втрати - 10 421,67грн.

Після відкриття провадження у справі позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 3900 від 21.03.2024, а.с. 38-42), в якій просить суд стягнути з відповідача 2 399 130,00 грн основної заборгованості за Договором № 85-СО найму (оренди) обладнання від 03.07.2023, 470 624,88грн пені, 48 494,21 грн інфляційних втрат та 43 119,43 грн - 3% річних.

В обґрунтування зазначеної заяви позивач зазначає таке.

Відповідно до п. 4.2 Договору № 85-СО, орендна плата виплачується орендарем щомісячно в безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 15 (п"ятнадцяти ) календарних днів після підписання акту приймання - передачі наданих послуг за відповідний місяць.

31.07.2023 між сторонами підписано Акт приймання - передачі послуг (виконаних робіт) № 1 на загальну суму 1 140 570,00 грн.

Відповідно до п. 4.2 Договору № 85-СО оплата по Акту № 1 від 31.07.2023 мала бути проведена до 15.08.2023.

Погашення заборгованості по Акту № 1 від 31.07.2023 відбувалося 20.10.2023 в сумі 1 140 570,00грн шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог за заявою позивача № 09/349 від 19.10.2023.

Враховуючи порушення відповідачем умов Договору в частині строку оплати наданих послуг (виконаних робіт) за Актом № 1 від 31.07.2023 позивач, із посиланням на п. 9.1.2 Договору № 85-СО та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахував та заявив до стягнення з відповідача 84 995,90грн пені, 6 093,46грн 3% річних та 14 873,03грн інфляційних втрат (період нарахування 16.08.2023 по 19.10.2023).

31.08.2023 між сторонами підписано Акт приймання - передачі послуг (виконаних робіт) № 2 на загальну суму 1 219 230,00 грн.

Відповідно до п. 4.2 Договору № 85-СО оплата по Акту № 2 від 31.08.2023 мала бути проведена до 15.09.2023.

Погашення заборгованості по Акту № 2 від 31.08.2023 відбувалося 20.10.2023 в сумі 1 219 230,00грн шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог за заявою позивача № 09/349 від 19.10.2023.

Враховуючи порушення відповідачем умов Договору в частині строку оплати наданих послуг (виконаних робіт) за Актом № 2 від 31.08.2023 позивач, із посиланням на п. 9.1.2 Договору № 85-СО та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував та заявив до стягнення з відповідача 45 428,84грн пені, 3 407,16грн 3% річних та 9 753,84грн інфляційних втрат (період нарахування 16.09.2023 по 19.10.2023).

30.09.2023 між сторонами підписано Акт приймання - передачі послуг (виконаних робіт) № 3 на загальну суму 1 179 900,00 грн.

Відповідно до п. 4.2 Договору № 85-СО оплата по Акту № 3 від 30.09.2023 мала бути проведена до 16.10.2023.

Погашення заборгованості по Акту № 3 від 30.09.2023 відбувалося 20.10.2023 в сумі 1 179 900,00грн шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог за заявою позивача № 09/349 від 19.10.2023.

Враховуючи порушення відповідачем умов Договору в частині строку оплати наданих послуг (виконаних робіт) за Актом № 3 від 30.09.2023 позивач, із посиланням на п. 9.1.2 Договору № 85-СО та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3 879,12грн пені та 290,93грн 3% річних (період нарахування 17.10.2023 по 19.10.2023).

31.10.2023 між сторонами підписано Акт приймання - передачі послуг (виконаних робіт) № 4 на загальну суму 1 219 230,00грн.

Відповідно до п. 4.2 Договору № 85-СО оплата по Акту № 3 від 31.10.2023 мала бути проведена до 15.11.2023. Оплата по вказаному Акту відповідачем не проведена, у зв"язку з чим його заборгованість перед позивачем станом на дату звернення з позовом становить 1 219 230,00грн.

Враховуючи порушення відповідачем умов Договору в частині строку оплати наданих послуг (виконаних робіт) за Актом № 4 від 31.10.2023 позивач, із посиланням на п. 9.1.2 Договору № 85-СО та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував та заявив до стягнення з відповідача 107 996,46грн пені, 10 605,90грн 3% річних та 13 445,67грн інфляційних втрат (період нарахування 16.11.2023 по 29.02.2024).

Відповідно до п. 4.2. Договору № 85-СО орендар сплачує передоплату в розмірі вартості 30 діб оренди протягом 5 (п"яти) днів з дати підписання Договору.

Отже, передоплату в розмірі вартості 30 діб оренди обладнання у сумі 1 179 900,00грн (39 330,00грнх30 діб) відповідач мав сплатити до 10.07.2023.

В порушення умов Договору відповідач не здійснив передоплату, у зв"язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 1 179 900,00грн

Позивач зауважує, що передоплата є платою за останні 30 днів оренди обладнання та не могла бути зарахована шляхом проведення зарахування однорідних зустрічних вимог.

Враховуючи порушення відповідачем умов Договору в частині строку проведення передоплати позивач, із посиланням на п. 9.1.2 Договору № 85-СО та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував та заявив до стягнення з відповідача 228 324,56грн пені, 22 676,98 грн 3% річних та 10 421,67грн інфляційних втрат (період нарахування з 11.07.2023 по 29.02.2024).

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог була прийнята судом. Отже, розгляд справи здійснюється в межах зменшених позовних вимог.

В подальшому від позивача надійшли додаткові пояснення по справі (вх. № 6643 від 13.05.2024, а.с. 65-97), які, як встановлено судом, за своїм змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Дослідивши зміст вказаної заяви суд встановив, що позивач, порівняно з попередньою заявою про зменшення розміру позовних вимог, вніс зміни до своїх позовних вимог в частині розміру заборгованості за Актом приймання - передачі послуг (виконаних робіт) № 4 від 31.10.2023 та передоплати згідно п. 4.2. Договору № 85-СО.

Вказав, що 08.04.2024 проведено погашення заборгованості по Акту № 4 від 31.10.2023 в сумі 1 219 230,00грн шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог за заявою позивача № 04/08-257 від 08.04.2024.

Враховуючи порушення відповідачем умов Договору в частині строку оплати наданих послуг (виконаних робіт) за Актом № 4 від 31.10.2023 позивач, із посиланням на п. 9.1.2 Договору № 85-СО та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахував та заявив до стягнення з відповідача по цьому Акту 145 172,97грн пені, 14 403,50грн 3% річних та 23 325,56грн інфляційних втрат (період нарахування з 16.11.2023 по 07.04.2024).

Також позивач у заяві про зменшення розміру позовних вимог змінив період здійснення нарахувань за порушення відповідачем умов Договору в частині строку здійснення передоплати. Так, враховуючи порушення відповідачем умов Договору в частині строку проведення передоплати позивач, із посиланням на п. 9.1.2 Договору № 85-СО та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував та заявив до стягнення з відповідача 228 324,56грн пені, 22 361,82 грн 3% річних та 28 576,48грн інфляційних втрат за період з 11.07.2023 по 30.04.2024.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 6643 від 13.05.2024) прийнята судом. Отже, розгляд справи здійснюється в межах зменшених позовних вимог, а саме стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості:

за Актом № 1 від 31.07.2023 на суму 1 140 570,00грн: 84 995,90грн пені, 6 093,46грн 3% річних та 14 873,03грн інфляційних втрат (період нарахування 16.08.2023 по 19.10.2023).

за Актом № 2 від 31.08.2023 на суму 1 219 230,00грн: 45 428,84грн пені, 3 407,16грн 3% річних та 9 753,84грн інфляційних втрат (період нарахування 16.09.2023 по 19.10.2023).

за Актом № 3 від 30.09.2023 на суму 1 179 900,00грн: 3 879,12грн пені та 290,93грн 3% річних (період нарахування 17.10.2023 по 19.10.2023).

за Актом № 4 від 31.10.2023 на суму 1 219 230,00грн: 145 172,97грн пені, 14 403,50грн 3% річних та 23 325,56грн інфляційних втрат (період нарахування з 16.11.2023 по 07.04.2024).

за передоплатою згідно п. 4.2. Договору № 85-СО: 1 179 900,00грн заборгованості з передоплати, 228 324,56грн пені, 22 361,82 грн 3% річних та 28 576,48грн інфляційних втрат (період нарахування з 11.07.2023 по 30.04.2024).

Відтак, предметом позову є стягнення 1 179 900,00грн заборгованості з передоплати за Договором № 85-СО найму (оренди) обладнання від 03.07.2023; 507 801,39грн пені, 52 771,53грн 3% річних та 70 314,25грн інфляційних втрат.

Відповідач в заяві про визнання позову (вх. № 3361 від 23.04.2024, а.с. 30-38 т. 2) позовні вимоги визнає частково і зазначає, що відповідачем припинено основне зобов`язання за Договором № 85-СО найму (оренди) обладнання від 03.07.2023 р. за Актами №№ 1-4 у повному обсязі. Разом із цим, відповідач:

- позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за Актами приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт) №№ 1-3 визнає у повному обсязі;

- позовні вимоги за Актом приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт) № 4 відповідач визнає в сумі 107 996,46грн пені, 38 072,54грн інфляційних втрат та 20 397,45грн ( в редакції розрахунку позивача згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 3900 від 21.03.2024, а.с. 38-42),

Водночас відповідач просить суд зменшити позовні вимоги в частині нарахування пені за Актами №№ 1-3 до 1,00грн.

- позовні вимоги в частині стягнення передоплати та здійснених на неї нарахувань вважає необґрунтованими та зазначає, що відповідно до п. 4.2. Договору №85-СО орендар сплачує передоплату в розмірі вартості 30 діб оренди Обладнання протягом 5 (п`яти) днів з дати підписання Договору. Орендна плата виплачується Орендарем щомісячно в безготівковій формі на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 15 (п`ятнадцяти) календарних днів після підписання Акту приймання-передачі наданих послуг за відповідний місяць та отримання оригіналу рахунку Орендодавця на оплату, складеного на його підставі. Сума передоплати вважається платою за останні 30 днів оренди, а з огляду на те, що останні 30 днів оренди (жовтень 2023) оплачені відповідчем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог стягнення з відповідача передоплати за останній місяць оренди буде подвійним стягненням.

Предметом розгляду справи №917/386/24 є правовідносини, що склалися з оренди обладнання з 03 липня до 31 жовтня 2023 року.

Відповідно до підписаних сторонами актів приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт) останні 30 днів оренди припадають на період 02-31 жовтня 2023 року. Заборгованість за цей період погашена заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 08.04.2024 року за №257.

Таким чином, як вказує відповідач, позивач у своїй позовній заяві двічі ставить вимогу щодо оплати одного і того самого зобов`язання відповідача, яке ним було уже виконане шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Окрім того, позивач двічі просить стягнути пеню, індекс інфляції та 3% річних за прострочення одного і того самого зобов`язання.

Враховуючи, що відповідач здійснив остаточний розрахунок за період, за який передбачена передоплата, а основне зобов`язання припинене, відтак, на думку відповідача, такі вимоги позивача щодо стягнення суми передоплати, пені, індексу інфляції та 3% річних є безпідставними.

Відповідач зауважує що у справі відсутні докази оренди за договором №85-СО обладнання після 31 жовтня 2023 року. Також звертає увагу на обставини встановлені в межах справи № 917/78/24, зокрема, зазначає, що Господарським судом Полтавської області та Східним апеляційним господарським судом у справі №917/78/24 перевірено обставини на які посилаються сторони щодо виконання Договору №85-СО у листопаді та грудні 2023 року та встановлено, що акти виконаних робіт сторонами підписано не було, а саме обладнання в оренду не здавалося по причині вилучення в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022170000000098.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписом ч. 1 сі. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір надання послуг.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до актів приймання-передачі майна в оренду, позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв майно, яке є об`єктом оренди за Договором № 85-СО найму (оренди) обладнання від 03.07.2023 (а.с. 18-24 т. 1).

В п. 4.2 Договору сторони погодили, що орендна плата виплачується орендарем щомісячно в безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 15 (п"ятнадцяти) календарних днів після підписання Акту приймання передачі наданих послуг за відповідний місяць.

Суд встановив, що 31.07.2023 між сторонами підписано Акт приймання - передачі послуг (виконаних робіт) № 1 на загальну суму 1 140 570,00 грн (за період з 03.07.2023 по 31.07.2023) ( а.с. 12 т. 1). Зазначений Акт підписаний відповідачем без претензій або зауважень.

З урахуванням приписів до п. 4.2 Договору № 85-СО сплата орендної плати по Акту № 1 від 31.07.2023 мала бути проведена до 15.08.2023.

Погашення заборгованості по Акту № 1 від 31.07.2023 відбувалося 20.10.2023 в сумі 1 140 570,00грн шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог згідно заяви позивача № 09/349 від 19.10.2023 (а.с. 33 т. 1).

Суд встановив, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вищезазначеним Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України сплату орендної плати по Акту № 1 від 31.07.2023 в сумі 1 140 570,00 грн здійснив 20.10.2023, тобто з порушенням строку, визначеного п. 4.2 Договору. Відтак вказане зобов`язання в сумі 1 140 570,00грн є простроченим.

Вказана обставина відповідачем не спростована.

31.08.2023 між сторонами підписано Акт приймання - передачі послуг (виконаних робіт) № 2 на загальну суму 1 219 230,00грн (за період з 01.08.2023 по 31.08.2023)(а.с. 14 т. 1). Зазначений Акт підписаний відповідачем без претензій або зауважень.

З урахуванням приписів до п. 4.2 Договору № 85-СО сплата орендної плати по Акту № 2 від 31.08.2023 мала бути проведена до 15.09.2023.

Погашення заборгованості по Акту № 2 від 31.08.2023 відбувалося 20.10.2023 в сумі 1 219 230,00грн шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог згідно заяви позивача № 09/349 від 19.10.2023 (а.с. 33 т. 1).

Суд встановив, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вищезазначеним Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України сплату орендної плати по Акту № 2 від 31.08.2023 в сумі 1 219 230,00грн здійснив 20.10.2023, тобто з порушенням строку, визначеного п. 4.2 Договору. Відтак вказане зобов`язання в сумі 1 219 230,00грн є простроченим.

Вказана обставина відповідачем не спростована.

30.09.2023 між сторонами підписано Акт приймання - передачі послуг (виконаних робіт) № 3 на загальну суму 1 179 900,00грн (за період з 01.09.2023 по 30.09.2023) (а.с. 15 т. 1). Зазначений Акт підписаний відповідачем без претензій або зауважень.

З урахуванням приписів до п. 4.2 Договору № 85-СО сплата орендної плати по Акту № 3 від 30.09.2023 мала бути проведена до 16.10.2023.

Погашення заборгованості по Акту № 3 від 30.09.2023 відбувалося 20.10.2023 в сумі 1 179 900,00грн шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог згідно заяви позивача № 09/349 від 19.10.2023 (а.с. 33 т. 1).

Суд встановив, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вищезазначеним Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України сплату орендної плати по Акту № 3 від 30.09.2023 в сумі 1 179 900,00грн здійснив 20.10.2023, тобто з порушенням строку, визначеного п. 4.2 Договору. Відтак вказане зобов`язання в сумі 1 179 900,00грн є простроченим.

Вказана обставина відповідачем не спростована.

31.10.2023 між сторонами підписано Акт приймання - передачі послуг (виконаних робіт) № 4 на загальну суму 1 219 230,00грн (за період з 01.10.2023 по 31.10.2023) (а.с. 16 т. 1). Зазначений Акт підписаний відповідачем без претензій або зауважень.

З урахуванням приписів до п. 4.2 Договору № 85-СО сплата орендної плати по Акту № 4 від 31.10.2023 мала бути проведена до 15.11.2023.

Погашення заборгованості по Акту № 4 від 31.10.2023 відбувалося 08.04.2024 шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог згідно заяви позивача № 04/08-257 від 08.04.2024 (а.с. 52 т. 1).

Суд встановив, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вищезазначеним Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України сплату орендної плати по Акту № 4 від 31.10.2023 в сумі 1 219 230,00грн здійснив 08.04.2024, тобто з порушенням строку, визначеного п. 4.2 Договору. Відтак вказане зобов`язання в сумі 1 219 230,00грн є простроченим.

Вказана обставина відповідачем не спростована.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

В п. 9.1.2 Договору сторони погодили, що у випадку прострочення зі сплатою орендних платежів орендар сплачує пеню в розмірі 1 % від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення прострочення.

Враховуючи строки оплати, визначені п. 4.2. Договору, а також суми і дати оплат, здійснених відповідачем за Актами № № 1-4, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 1 % від суми боргу за кожен день прострочення, а саме:

за Актом № 1 від 31.07.2023 за загальний період прострочення з 16.08.2023 по 19.10.2023 на загальну суму 84 995,90грн;

за Актом № 2 від 31.08.2023 за загальний період прострочення з 16.09.2023 по 19.10.2023 на загальну суму 45 248,84грн;

за Актом № 3 від 30.09.2023 за загальний період прострочення з 17.10.2023 по 19.10.2023 на загальну суму 3 879,12грн;

за Актом № 4 від 31.10.2023 за загальний період прострочення з 16.11.2023 по 07.04.2024 на загальну суму 145 172,97грн.

Судом перевірено розрахунок пені та встановлено його правильність.

Відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення пені за Актом № 4 частково в сумі 107 996,46 грн. При цьому підстав невизнання решти суми пені за вказаним Актом відповідач не навів.

Водночас відповідач просить суд зменшити позовні вимоги в частині нарахування пені за Актами №№1-3 до 1,00грн посилаючись на те, що:

- відповідачем припинено основне зобов`язання за Договором № 85-СО найму (оренди) обладнання ще до звернення позивача до суду;

- зобов"язання за Актами №№ 1-3 припинялось самим позивачем, враховуючи суму заборгованості перед ТОВ "Ендейвер";

- позивач умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків;

- ТОВ "Ендейвер" визнало суму 3% річних та індексу інфляції у повному обсязі, а також пеню за Актом № 4 ;

- ТОВ "Ендейвер" не вчиняє жодних дій, які направлені на уникнення відповідальності по договору.

Позивач усно просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача та задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені у повному обсязі.

З цього приводу суд зазначає наступне:

У ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Дана позиція викладена в постанові Верховного суду від 16.10.2019 р. у справі № 910/1828/19.

Враховуючи всі обставини справи у сукупності, повне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, незначний період прострочення виконання зобов`язань, та враховуючи те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання взятих на себе зобов`язань за Договором не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків, відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків, внаслідок порушення відповідачем умов Договору, суд вважає за доцільне скористатись наданим йому правом згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.2 ст. 233 ГК України та зменшити розмір пені, нарахованої позивачем за Актами №№1-4, на 50%, тобто до 139 738,42 грн, цим самим забезпечивши баланс інтересів сторін.

При визначенні розміру (відсоткового співвідношення) зменшення пені, суд керується своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення пені за Актами №№ 1-4 судом задовольняються частково в сумі 139 738,42грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені суд відмовляє.

Враховуючи порушення відповідачем умов Договору в частині строку оплати наданих послуг (виконаних робіт) за Актами №№1-4 позивач на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних та інфляційні втрати, а саме:

за Актом № 1 від 31.07.2023 на суму 1 140 570,00грн: 6 093,46грн 3% річних та 14 873,03грн інфляційних втрат (період нарахування 16.08.2023 по 19.10.2023).

за Актом № 2 від 31.08.2023 на суму 1 219 230,00грн: 3 407,16грн 3% річних та 9 753,84грн інфляційних втрат (період нарахування 16.09.2023 по 19.10.2023).

за Актом № 3 від 30.09.2023 на суму 1 179 900,00грн: 290,93грн 3% річних (період нарахування 17.10.2023 по 19.10.2023).

за Актом № 4 від 31.10.2023 на суму 1 219 230,00грн: 14 403,50грн 3% річних та 23 325,56грн інфляційних втрат (період нарахування з 16.11.2023 по 07.04.2024).

Відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат за Актами №№1-3 у повному обсязі, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат за Актом № 4 відповідач визнав частково. При цьому підстав невизнання суми 3% річних та інфляційних втрат за вказаним Актом відповідач не навів.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено їх правильність та відповідність вимогам чинного законодавства. Позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Предметом позову в межах даної справи є також вимога позивач про стягнення з відповідача суми передоплати за п. 4.2. Договору №85-СО в розмірі 1 179 900,00грн. Крім цього, за прострочення строку сплати передоплати в сумі 1 179 000,00грн позивач, на підставі п. 9.1.2 Договору та ст. 625 ЦК України, нарахував та заявив до стягнення з відповідача за період з 11.07.2023 по 30.04.2024 пеню в сумі 238 324,56грн, інфляційні втрати - 22 361,82грн та 28 576,48грн - 3% річних.

Суд встановив, що в п. 4.2. Договору №85-СО сторони узгодили, що орендар сплачує передоплату в розмірі вартості 30 діб оренди Обладнання протягом 5 (п`яти) днів з дати підписання Договору. Орендна плата виплачується Орендарем щомісячно в безготівковій формі на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 15 (п`ятнадцяти) календарних днів після підписання Акту приймання-передачі наданих послуг за відповідний місяць та отримання оригіналу рахунку Орендодавця на оплату, складеного на його підставі.Сума передоплати вважається платою за останні 30 днів оренди.

Відповідно до підписаних сторонами актів приймання передачі наданих послуг (виконаних робіт) останні 30 днів оренди припадають на період 02-31 жовтня 2023 року.

Докази оренди обладнання за Договором №85-СО після 31.10.2023 за листопад та грудень 2024 року в матеріалах справи відсутні.

З приводу зазначеного заслуговує на увагу також той факт, що в провадженні Господарського суду Полтавської області перебувала справа № 917/78/24 за позовом ТОВ "Ендейвер" до відповідача ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" про стягнення заборгованості за загальним договором №300 ВN від 07.09.2017 у розмірі 2 285 509,37 грн.

За результатами розгляду даної справи Господарським судом Полтавської області постановлено рішення від 13.04.2020, яким позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" на користь ТОВ "Ендейвер" 499 581,42 грн пені, 164 388,36 грн 3% річних, 921 379,76 грн компенсації валютної різниці та 23 780,24 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено (а.с. 104-109 т. 1).

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 рішення Господарського суду Полтавської області від 15.04.2024 у справі № 917/78/24 залишено без змін.

За змістом судового рішення у справі № 917/78/24 в межах даної справи судом було встановлено, що між сторонами також було укладено договори оренди обладнання за №57-СО від 29 червня 2023 року; №62-СО від 01 липня 2023 року; №71-СО від 01 липня 2023 року;№ 72-СО від 01 липня 2023 року; №73-СО від 01 липня 2023 року; №85-СО від 03 липня 2023 року; №86-СО від 27 липня 2023 року та №87-СО від 27 липня 2023 року. Обладнання за цими договорами, яке належить ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ", здавалось в суборенду іншим контрагентам.

Умовами вищезазначених договорів сторонами було передбачено строк оплати за надані послуги оренди обладнання, при цьому, судом встановлено, що акти приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт) за листопад та грудень 2023 року за договорами оренди обладнання за №57-СО від 29 червня 2023 року; №62-СО від 01 липня 2023 року; №71-СО від 01 липня 2023 року; №85-СО від 03 липня 2023 року; №86-СО від 27 липня 2023 року позивачем не були підписані, натомість ТОВ "Ендейвер" було надано обґрунтовані зауваження до даних актів, що підтверджується листами вих. №12/18 800 від 18.12.2023 та вих. № 12/26-821 від 26.12.2023.

Суд констатував, що строки оплати за надані послуги відповідно до вищезазначених договорів оренди в листопаді та грудні 2023 року не настали.

До того ж суд звернув увагу, що відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 14.12.2023 року (справа №552/4830/23, провадження №1-кс/552/2300/23) в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022170000000098 від 15.03.2022 року було накладено арешт на майно ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" (т. 1 а. с. 180 185). Відповідно до мотивувальної частини вказаної ухвали 01 листопада 2023 року зазначене майно (що перебувало в оренді за вищезазначеними договорами оренди обладнання) було вилучене співробітниками Бюро економічної безпеки у Полтавській області.

При цьому, в листі за вих. №12/26-821 від 26.12.2023 ТОВ "Ендейвер" акцентувало увагу ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" відносно накладення арешту на майно ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" та на тому, що орендар з 01.11.2023 не міг користуватися даним майном, що унеможливлює підписання актів приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договорами найму та є підставою для звільнення від орендної плати.

Відповідно до п. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, в ході розгляду справи № 917/78/24 судами встановлено, що акти виконаних робіт в листопаді та грудні 2023 року, зокрема, за Договором оренди обладнання за №85-СО від 03.07.2023 сторонами підписано не було, а саме обладнання в оренду не здавалося по причині вилучення в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022170000000098.

Враховуючи викладене та відповідно до підписаних сторонами Актів приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт), які наявні в матеріалах справи, визначені у п. 4.2 Договору №85-СО останні 30 днів оренди обладнання припадають на період 02-31 жовтня 2023 року (Акт приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт) № 4 від 31.10.2021).

Заборгованість за цей період погашена заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 08.04.2024 за №257 (а.с. 52 т. 1).

Зазначена обставина позивачем не заперечується.

Відтак підстави для стягнення суми передоплати в розмірі 1 179 900,00грн, яка, за умовами п. 4.2 Договору №85-СО, підлягає зарахуванню в рахунок оплати за останні 30 днів оренди ( 02-31 жовтня 2023 року ), відсутні у зв"язку з проведенням відповідачем розрахунку за вказаний період у повному обсязі.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Вимога позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем строку сплати суми передоплати є похідними вимогами від вимоги про стягнення суми передоплати, а тому враховуючи те, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення передоплати в сумі 1 179 900,00грн, відсутні підстави для задоволення і похідних вимог.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належність доказів передбачена ст. 76 ГПК України, у відповідності до якої належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтєю 77 ГПК України встановлена допустимість доказів, у відповідності до якої обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 139 738, 42 грн пені, 47 952, 43 грн. інфляційних втрат , 24 195, 05 грн 3% річних підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню. В іншій частині - позов задоволенню не підлягає.

При цьому інші доводи та заперечення сторін судом почуті, проте не оцінюються як обґрунтовані та правомірні, оскільки не впливають на зроблені судом висновки.

Позивач у позовній просить суд покласти на відповідача судові витрати, понесені ним у цій справі.

У ч. 1 - ч. 3 ст. 124 ГПК України зазначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по вказаній справі суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд встановив, що за подання до суду позову позивач сплатив 104 801,00грн судового збору за платіжною інструкцією №19 від 05.03.2024, з розрахунку ціни позову в сумі 6 986 726,07грн.

У заяві про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 3900 від 21.03.2024 позивач зменшив свої позовні вимоги до 2 961 368,52грн.

В подальшому позивач заявою за вх. № 6643 від 13.05.2024 зменшив розмір своїх позовних вимог до 1 810 787,17грн. Відтак, розмір судового збору, який позивачу слід сплатити за подання позовної заяви майнового характеру до господарського суду при такій ціні позову, становить 27 161,81 грн.

Таким чином, в даному випадку у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог позивачем перераховано в Державний бюджет судовий збір в більшому розмірі ніж встановлено законом на 77 639,11 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Враховуючи наведене, наявність заяви позивача про повернення йому судового збору у зв"язку із зменшенням розміру позовних вимог, позивачу слід повернути з бюджету судовий збір в розмірі 77 639,11 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Дана позиція викладена у постанові Верховного суду від 04.05.2018 р. у справі № 917/1068/17.

З огляду на викладене, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог за результатами розгляду справи судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 3 178,29 грн.

У позовній заяві позивач вказав, що крім витрат на сплату судового збору, він очікує понести у цій справі судові витрати на професійну правничу допомогу із розгляду справи в суді першої інстанції, які згідно з попереднім (орієнтованим) розрахунком позивача, становлять 15 100,00 грн.

У заяві про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 3900 від 21.03.2024 позивач повідомив, що понесені у цій справі судові витрати на професійну правничу допомогу із розгляду справи в суді першої інстанції становить 15 100,00грн.

29.04.2025 від представника позивача Остапенка О.П. надійшло клопотання (вх. 5677) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00грн.

Відповідач подав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх. № 6140 від 08.05.2025), в якому просить відмовити позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу повністю, вказуючи таке:

- До клопотання від 29.04.2025 на підтвердження детального опису робіт (наданих послуг) надано єдиний доказ - Платіжну інструкцію 46743399SB від 02.04.2024. Відповідно до платіжної інструкції у ній вказано призначення платежу: За адвокатські послуги, відповідно до договору про надання правничої допомоги №13/22 від 17.05.2022 р. за березень 2024 через Зьомбра Сергій Михайлович. Враховуючи, що послуги у справі №917/386/24 та № 917/119/24(917/386/24) не надавалися у березні 2024 року, то ця платіжна інструкція не може бути належним доказом, у розумінні ст. 76 ГПК України.

- Відповідно до клопотання представник заявляє до судових витрат участь у судових засіданнях Господарського суду Полтавської області - 2 700,00 грн. Водночас, відповідно до п. 2.4. Додатку 1 до Договору про надання правничої допомоги №13/22 від 17.05.2022 вартість разової участі у судовому засіданні у м. Полтава становить 2 100,00грн.

- У клопотанні окремо зазначене відшкодування за написання процесуальних документів з розрахунку на 1 сторінку написано тексту. Водночас, зміст заяви про зменшення розміру позовних вимог від 21.03.2024 та додаткових пояснень від 13.05.2024 року частково збігається: зокрема сторінки з 3 по 5 та з 2 по 5 відповідно.

- Засідання суду 21.03.2024 не відбувалось. Відповідно до змісту ухвали Господарського суду Полтавської області справа не розглядалась, а було прийнято рішення про відкладення розгляду.

- У межах справи про банкрутство ТОВ "Сервіс Ойл" №917/119/24 арбітражним керуючим надано заперечення на клопотання (заяву) від 04.04.2025. Відповідно до змісту цього заперечення на сторінках 4-6 арбітражний керуючий повідомив, що О.П. Остапенко не здійснює повноваження представника ТОВ "Сервіс Ойл" з 04 грудня 2024 року.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Практична реалізація вищезгаданого принципу господарського судочинства в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення стороною суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення остаточного розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, через подання:

- заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу;

- детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги;

- доказів, що підтверджують виконання адвокатом робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

3) розподіл судових витрат судом (ст.129 ГПК України).

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Унаслідок існування зв`язку між конкретною судовою справою та витратами на професійну правничу допомогу останні набувають статусу судових витрат.

Тотожне правило містить й ч. 1 ст. 221 ГПК України, за якою, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації та дотримання критерії, передбачених частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

Як встановлено судом, позивачем вчинено відповідні процесуальні дії (зроблено заяву про подання доказів на підтвердження понесених судових витрат та подано такі докази суду) з дотриманням порядку і строків, встановлених ГПК України.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00грн суду надано такі докази: Договір про надання правничої допомоги №13/22 від 17.05.2022 , Додаток №1 до Договору №13/22 від 17.05.2022, ордер серія ВІ № 1202517 від 05.03.2024, виданий Адвокатським об`єднанням "Аргос", платіжна інструкція №46743399SB від 02.04.2024 на суму 68 850,00 грн (а.с. 8-10 т. 1, 18-49 т. 2).

Згідно з п. 4.1 Договору про надання правничої допомоги № 13/22 від 17.05.2022 оплата за надання правничої допомоги здійснюється клієнтом у безготівковій формі шляхом передоплати авансу, відповідно до орієнтовної вартості правничої допомоги, визначеної в Додатку № 1. Після відпрацювання авансу, що може, на вимогу клієнта, підтверджуватися актом приймання-передачі, подальша оплата гонорару проводиться по факту надання послуги, виконання роботи, відповідно до орієнтовної вартості правничої допомоги, визначеної в Додатку № 1, протягом 3 днів або за домовленістю сторін в кінці відповідного місяця.

Суд встановив факт перерахування позивачем в якості попередньої оплати на рахунок Адвокатського об`єднання "Аргос" грошових коштів у сумі 68 850,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції № 46743399SB від 02.04.2024 (а.с. 153).

У клопотанні представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу наведено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги на загальну суму 30 000,00 грн, у тому числі:

05.03.2024 - складання позовної заяви про заборгованості з ТОВ "Ендейвер" від 05.03.2024 (6 стор.), формування її, надсилання учасникам справи та до суду - 4 800,00 грн;

21.03.2024 - складання заяви про зменшення розміру позовних вимог (6 стор.), формування її, надсилання учасникам справи та до суду - 4 000,00 грн;

04.04.2024 - участь у судовому засіданні господарського суду Полтавської області - 2 700,00 грн.;

02.05.2024 - участь у судовому засіданні господарського суду Полтавської області - 2 700,00 грн.;

13.05.2024 - складання додаткових пояснень у справі (10 стор.), формування її, надсилання учасникам справи та до суду - 7 200,00 грн;

05.06.2024 - складання додаткових пояснень у справі (5 стор.), формування її, надсилання учасникам справи та до суду - 3 200,00 грн;

28.11.2024 - участь у судовому засіданні господарського суду Полтавської області - 2 700,00 грн;

29.04.2025 - участь у судовому засіданні господарського суду Полтавської області - 2 700,00 грн.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Вказане відповідає правовій позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, та позиції Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеній у постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19.

Матеріалами справи підтверджено, що правову допомогу відповідачу у справі надавав, в тому числі представництво в судових засіданнях здійснював адвокат Остапенко О. П. на підставі договору про надання правничої допомоги №13/22 від 17.05.2022 та ордеру серії ВІ № 1202517 від 05.03.2024.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04), заявник має право на відшкодування витрат у розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений (справа "Немайстер проти Австрії), у рішенні "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Верховного Суду від 02.02.2024 року по справі 910/9714/22 зазначено:

"6.36. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

6.37. Відповідно до положень частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

6.38. Виходячи зі змісту наведених вище положень статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

6.39. Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

6.40. Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

6.41. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

6.42. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

6.43. Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

6.44. Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 ГПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині.

6.45. У контексті доводів касаційної скарги та висновків суду апеляційної інстанції колегія суддів звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладено в пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, зокрема, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

6.46. Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

6.47. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

6.48. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

6.49. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

6.50. Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 15 та 2 ГПК України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги."

З приводу відшкодування витрат за надані представником відповідача послуги (виконані роботи), а саме: 05.06.2024 - складання додаткових пояснень у справі (5 стор.), які формування їх, надсилання учасникам справи та до суду (3 200,00 грн) суд зазначає, що представнику позивача були відомі обставини справи; правове регулювання правовідносин сторін по справі не потребувало додаткового вивчення; не було необхідності надавати додаткові пояснення, тому подача додаткових пояснень за вх. № 7986 від 05.06.2024, які містяться в переліку наданих послуг (виконаних робіт), було виключною ініціативою представника позивача, а тому вартість оплати послуг адвоката з їх складання та подання до суду не відповідає критерію їх необхідності і не може бути покладена на позивача.

З приводу відшкодування витрат за надані представником відповідача послуги (виконані роботи), а саме участь адвоката Остапенка О.П. у судовому засіданні Господарського суду Полтавської області 29.04.2025 ( 2 700,00 грн), суд зазначає таке.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.07.2024 відкрито провадження у справі № 917/119/24 про банкрутство ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ", введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича (далі - Гусар І.О.) (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 143 від 15.04.2013, ідентифікаційний код 2771607693) з наданням йому повноважень відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.11.2024, з - поміж іншого, припинено повноваження керівника ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" Кравченка С.О. (РНОКПП НОМЕР_1 ) та покладено виконання обов`язків керівника ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" на розпорядника майна Гусара І.О.

В судовому засіданні 29.04.2025 інтереси ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" представляв представник виконуючого обов"язки керівника ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" арбітражного керуючого Гусара І.О. - адвокат Лозовський В.М. на підставі доручення від 03.02.2025.

Участь адвоката Остапенка О.П. в судовому засіданні 29.04.2025 є виключною ініціативою адвоката і не була необхідною, в тому вартість оплати послуг адвоката за участь у цьому судовому засіданні Господарського суду Полтавської області не може бути покладена на позивача.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи, такі витрати на правову допомогу були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, а також чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, враховуючи наведену практику Верховного Суду, суд зазначає, що надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 30 000,00 грн не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Заявлений представником відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу (30 000,00 грн), на думку суду, не узгоджується з вищенаведеними вимогами чинного законодавства щодо розумності, необхідності та співмірності відповідних витрат.

Згідно із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у cправі №910/7032/17, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

З огляду на викладене, вивчивши надані документи (докази), приймаючи до уваги характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності, пропорційності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 24 100,00грн, що включає: 05.03.2024 - складання позовної заяви про заборгованості з ТОВ "Ендейвер" від 05.03.2024 (6 стор.), формування її, надсилання учасникам справи та до суду - 4 800,00 грн; 21.03.2024 - складання заяви про зменшення розміру позовних вимог (6 стор.), формування її, надсилання учасникам справи та до суду - 4 000,00 грн; 04.04.2024 - участь у судовому засіданні господарського суду Полтавської області - 2 700,00 грн.; 02.05.2024 - участь у судовому засіданні господарського суду Полтавської області - 2 700,00 грн; 13.05.2024 - складання додаткових пояснень у справі (10 стор.), формування її, надсилання учасникам справи та до суду - 7 200,00 грн; 28.11.2024 - участь у судовому засіданні господарського суду Полтавської області - 2 700,00 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, вивчивши надані документи (докази), приймаючи до уваги характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності, пропорційності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, а також те, що рішенням суду позов задоволено частково, суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача про стягнення відповідача понесених відповідачем витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню частково, в сумі 3 510,39грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

При цьому судом враховано правову позицію, викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, що судові витрати у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу) покладаються на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендейвер", вул. Київська, 2Е, с. Супрунівка, Полтавський район, Полтавська область, 38714; код ЄДРПОУ 37306380 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ", вул. Небесної Сотні, 9/17, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 38516938 139 738, 42 грн пені, 47 952, 43 грн. інфляційних втрат , 24 195, 05 грн 3% річних, 3 178, 29 грн. витрат по сплаті судового збору та 3 510, 39 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині - відмовити в задоволенні позову.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ", вул. Небесної Сотні, 9/17, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 38516938 з Державного бюджету України 77 639, 11 грн. судового збору сплаченого згідно квитанції №19 від 05.03.2024

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (абз. другий частини першої ст. 256 в редакції Закону № 4173-IX від 19.12.2024).Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено та підписано 19.05.2025

Суддя Ореховська О.О.