Рішення від 30.05.2025 по справі 336/1368/23

ЄУН: 336/1368/23

Провадження №: 2/336/42/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

30 травня 2025 року м. Запоріжжя

Шевченківський районнийсуд м.Запоріжжя ускладі головуючогосудді ДацюкО.І.,при секретаріПустовіт В.О.,за участіпредставника позивачаадвоката ФіліповськоїВ.В.,представника відповідачаадвоката КоноваленкаО.О.,розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку загальногопозовного провадженняцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Алекс» про розірвання договору про встановлення права користування земельною ділянкою та витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ФГ «Алекс», вказавши, що між ОСОБА_2 та ФГ «Алекс» 29.05.2017 року був укладений договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо земельної ділянки площею 3,5156 га за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, Нестерянська сільська рада. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом набула право власності на зазначену земельну ділянку у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.05.2021 року. Вказуючи, що умови договору від 29.05.2017 року суперечать чинному законодавству України, а саме в частині строку дії договору, який визначений у 100 років, що перевищує максимально допустимий строк, а також в частині безоплатності права користування, позивач просила розірвати договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 29.05.2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ФГ «Алекс» та витребувати у ФГ «Алекс» земельну ділянку площею 3,5156 га, та передати її ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 23.02.2023 року позовну заяву було залишено без руху.

22.03.2023 року позивачем подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 10.04.2023 року продовжено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви.

15.05.2023 року позивачем подано уточнену позовну заяву, в якій позовні вимоги уточнені в частині вимоги про передання земельної ділянки ОСОБА_1 шляхом передачі відповідно до акту прийому-передачі межових знаків меж даної земельної ділянки.

Ухвалою суду від 29.05.2023 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

09.11.2023 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому позивач вказує, що зміна власника земельної ділянки, як і інші обставини, на які посилався позивач, не є підставою для розірвання договору.

24.11.2023 року представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву.

Розпорядженням керівника апарату Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.01.2024 року призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з відрядження судді Карабак Л.Г. для роботи в Національній школі судді України.

Ухвалою суду від 03.04.2024 року призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 04.12.2024 року закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Інші заяви чи клопотання учасниками справи не подавались, а судом не вирішувались.

В судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягала на підставах, визначених в позовній заяві. По суті вказувала, що строк дії договору суперечить вимогам чинного законодавства, а крім того позивач не згодна з тим, що ФГ «Алекс» користується земельною ділянкою на безоплатній основі.

Представник відповідача проти позову заперечував, вказуючи, що на момент укладення договору його умови положенням чинного законодавства не суперечили. Крім того, позивач, набувши право власності на земельну ділянку, не зверталась до ФГ «Алекс» з пропозицією щодо внесення змін до договору, в тому числі і шляхом встановлення плати за користування земельною ділянкою. Незгода нового власника з умовами укладеного договору не є підставою для його розірвання. Також представник наголошував на неможливості виконання рішення суду в частині передання земельної ділянки позивачеві, вказуючи, що земельна ділянка перебуває на тимчасово окупованій території.

Судом досліджувались письмові докази, надані учасниками справи.

Згідно із державним актом на право власності на землю ОСОБА_2 на підставі рішення Нестерянської сільської ради № 7 від 19.09.2001 року передано у власність земельну ділянку площею 3,52 га, розташовану на території Нестерянської сільської ради Оріхівського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

29.05.2017 року ОСОБА_2 уклав договір із ФГ «Алекс» про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), за умовами якого ОСОБА_2 передав ФГ «Алекс» право володіння та цільового використання земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 3,5156 га, розташованої на території Нестерянської сільської ради Оріхівського району Запорізької області.

Зазначений договір зареєстрований 26.06.2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до розділу 2 договору передача емфітевтичного права здійснюється безкоштовно, користування емфітевтичним правом є безоплатним. Власник уповноважує емфітевта в передбачений законодавством термін розраховувати та сплачувати земельний податок та інші платежі, які належить сплачувати власнику землі.

П. 3.1 договору визначено, що емфітевтичне право за цим договором встановлюється на 100 років.

Підстави для припинення та розірвання договору визначені розділом 5 договору.

Згідно до акту приймання-передачі земельної ділянки 29.05.2017 року земельна ділянка була передана у придатному для її цільового використання стані.

Відповідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 25.05.2021 року ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку площею 3,5156 га, розташовану на території Нестерянської сільської ради Оріхівського району Запорізької області.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

За ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічним чином питання обов`язків доказування і подання доказів регулює ст. 81 ЦПК, за якою кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як вказує ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем заявлено позовну вимогу про розірвання договору внаслідок невідповідності його умов нормам чинного законодавства.

Невідповідність такого договору нормам чинного законодавства позивач обґрунтовувала тим, що договір укладений на строк більший, ніж передбачено чинним законодавством, а також невизначенням умовами договору плати за користування земельною ділянкою.

Питання користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення станом на день укладення договору були врегульовані положеннями Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України.

Так, ст. 102-1 ЗК України в редакції, яка діяла на момент укладення договору 29.05.2017 року, встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) можуть відчужуватися або передаватися в порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди), внесено до статутного капіталу, передано у заставу.

Строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для сільськогосподарських потреб або для забудови не може перевищувати 50 років.

Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» № 2498 від 10.07.2018 року, який набрав чинності 01.01.2019 року, частину четверту статті 102-1 викладено в такій редакції: «Строк користування земельною ділянкою державної, комунальної та приватної власності для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а також строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для забудови (суперфіцій) не може перевищувати 50 років".

Статтею 408 ЦК України в редакції, яка діяла на дату укладення договору визначено, що строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором і для земельних ділянок державної або комунальної власності не може перевищувати 50 років.

Якщо договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб укладено на невизначений строк, кожна із сторін може відмовитися від договору, попередньо попередивши про це другу сторону не менш як за один рік.

Таким чином, обмеження строку користування земельною ділянкою приватної власності для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) строком у 50 років встановлено лише з 2019 року, натомість як на момент укладення договору відповідне обмеження розповсюджувалось лише на земельні ділянки для сільськогосподарських потреб, що перебували у державній чи комунальній власності.

При цьому Законом № 2498 не визначено будь-яких обмежень щодо раніше укладених договорів чи обов`язку привести їх у відповідність до нових норм, автоматичного обмеження строку дії раніше укладених договорів.

За таких обставин, а також враховуючи і те, що у разі навіть обмеження строку дії договору 50 роками, строк дії договору від 29.05.2027 року сплинув би лише у 2067 році, тож суд не вбачає порушення права позивача, яке б було підставою для розірвання договору на момент пред`явлення позову.

Щодо відсутності у договорі умови щодо отримання позивачем плати за користування земельною ділянкою, суд виходить з наступного.

Статтею 410 ЦК України встановлено, що землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору.

Землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом.

Землекористувач зобов`язаний ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації.

У свою чергу власник земельної ділянки у відповідності до ст. 409 ЦК України має право вимагати від землекористувача використання її за призначенням, встановленим у договорі.

Власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Таким чином, обов`язок землекористувача вносити плату за користування земельною ділянкою безпосередньо залежить від реалізації права власника на отримання такої плати, умови та розмір оплати визначаються при цьому договором.

В даному випадку ОСОБА_2 уклав договір, в якому було передбачено лише оплату емфітевтом земельного податку та інших платежів, які належить сплачувати власнику землі. Своє право на отримання окремо плати за користування земельною ділянкою ОСОБА_2 не реалізував, що водночас не суперечить вимогам ЦК України, зокрема положенням ст. 627 ЦК України, яка вказує, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивачем не оспорювався договір з будь-яких інших підстав, зокрема, що умова щодо безоплатності користування земельною ділянкою суперечила волевиявленню ОСОБА_2 . Враховуючи, що ФГ «Алекс» за умовами договору має сплачувати земельний податок та інші платежі, які належить сплачувати власнику землі, тож цей договір не можна вважати повністю безоплатним, адже необхідність внесення таких платежів попереднім власником земельної ділянки могла бути для нього обтяжливою, що і обумовило її передання у користування зі сплатою таких платежів емфітевтом.

При цьому ОСОБА_1 не зверталась до ФГ «Алекс» з пропозицією внести зміни до договору шляхом зменшення строку його дії чи встановлення плати за користування земельною ділянкою.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає істотних порушень, які б були допущені при укладенні договору або виконання обов`язків за цим договором, та які б були підставою для його розірвання.

При цьому суд враховує позицію Верховного суду, висловлену в постанові від 20.01.2025 року по справі № 390/25/22, в якій Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив наступне:

- по своїй суті емфітевзис - це речове, довгострокове, відчужуване та успадковуване право володіння та користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Емфітевзис є правом абсолютним, не просто речовим правом на земельну ділянку, а одним із найбільш міцних прав після права власності. Емфітевзис постає в історії приватного права та цивілістичній доктрині як найбільш повне обмежене речове право на сільськогосподарські землі, поступаючись у цьому аспекті лише праву власності. Емфітевзис як речове право на чуже майно стає відносно самостійним і незалежним від договору, яким він встановлений;

- тлумачення статті 412ЦК України та частини дев`ятої статті 102-1ЗК України дає підстави для висновку, що емфітевзис, як один із найбільш міцних речових прав після права власності, може бути припинений за рішенням суду та лише у випадках і з підстав, встановлених законом;

- підстави припинення речових прав на чуже майно спеціально визначаються лише законом та є вичерпними для емфітевзису. Зокрема, для емфітевзису це слідує з положень статті 412 ЦК України, яка не допускає встановлення підстав припинення цього речового права договором чи підзаконним нормативно-правовим актом;

- загальні умови та підстави розірвання договору, які визначені у главі 53 ЦК України, зокрема, у разі істотного порушення договору другою стороною (частина друга статті 651 ЦК України), як і загальні підстави припинення права користування земельною ділянкою, які визначені у стаття 141 ЗК України, не можуть застосовуватися для встановлення наявності підстав для припинення емфітевзису, як права речового, якщо інше прямо не передбачено законом для емфітевзису;

- самостійність і незалежність емфітевзису від договору, яким він був встановлений, зумовлює ще одну особливість - існування емфітевзису як речового права може бути уражене лише недійсністю такого договору, розірвання ж його наслідків у вигляді припинення емфітевзису не матиме;

- належним способом захисту прав особи у зв`язку з несплатою за користування земельною ділянкою по договору про встановлення емфітевзису є стягнення боргу, тобто примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).

Позивач, набувши право власності на земельну ділянку в порядку спадкування, набула права та обов`язки щодо цієї земельної ділянки в тому обсягу, в якому їх мав спадкодавець ОСОБА_2 .

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Алекс» про розірвання договору про встановлення права користування земельною ділянкою та витребування земельної ділянки залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована проживаючою у АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Фермерське господарство «Алекс», юридична адреса: с. Мирне Пологівського району Запорізької області, вул. Гвардійська, 12, код ЄДРПОУ 30687652.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.І. Дацюк

30.05.25