Ухвала

від 22.05.2025 по справі 908/3213/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/8/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.05.2025 Справа № 908/3213/23

м. Запоріжжя Запорізької області,

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбухової В.О., розглянувши заяву відповідачів - 1 та 2 про розстрочку виконання рішення суду по справі № 908/3213/23

За позовом: Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (електронна пошта: 14360570@mail.gov.ua; юридична адреса: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 14360570)

До відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" (електронна пошта: tovnika0870@gmail.com; ІНФОРМАЦІЯ_4; вул. 40 років Перемоги, буд. 10, с. Нестерянка, Оріхівський район, Запорізька область, 70561; код ЄДРПОУ 30796627)

До відповідача-2: ОСОБА_1 (електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 )

про стягнення 823 386,68 грн.,

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача-1: не з`явився;

Від відповідача-2: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

12.05.2025 до Господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" та ОСОБА_1 надійшла заява про розстрочку виконання рішення суду по справі № 908/3213/23.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.05.2025, заяву розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 13.05.2025 прийнято вказану заяву до розгляду, судове засідання призначено на 22.05.2025 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, явка представників сторін визнана необов`язковою.

Ухвалою від 22.05.2025 у задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про участь у судовому засіданні, призначеного на 22.05.2025 об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №908/3213/23 відмовлено.

22.05.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Представники відповідачів - 1, 2 у судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце призначеного судового засідання повідомлені належним чином шляхом направлення ухвали суду від 13.05.2025 до електронних кабінетів підсистеми «Електронний суд» ЄСІКС учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився.

20.05.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до суду від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшли письмові заперечення на заяву про розстрочку виконання рішення суду, в яких зазначено, що сума залишку заборгованості по договору становить у розмірі - 800 000,00 грн. Підприємство планує погасити за рахунок власних заощаджень ОСОБА_1 , який є керівником підприємства та засновником частка капіталу якого складає -70% . Наявність власних заощаджень підтверджується банківською випискою про наявність коштів. Однак , Позивач звертає увагу суду, що ОСОБА_1 не є стороною в судовому процесу у якого є обов`язок виконання рішення суду, а також матеріали справи не містять доказів та підтвердження, що останній виявив бажання погасити заборгованість перед АТ КБ "ПРИВАТБАНК",а тому не вважається належними та достовірними доказами, що останній буде погашати заборгованість,а тому необхідно розстрочити виконання рішення суду. Крім того, якщо припустити, що ОСОБА_1 як керівник та засновником підприємств має намір погашати заборгованість на виконання рішення суду, у останнього достатньо коштів щоб виконати рішення суду одним платежем. Разом з тим, до заяви не додані докази того, що відповідачі перебувають в гіршому становищі порівняно з позивачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану. Такі виняткові обставини, стосуються обох сторін. Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» продовжує свою господарську діяльність в умовах воєнного стану. Отже, Позивач потребує захисту своїх прав та надходження коштів від боржників. Тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. На підставі викладеного, просить суд у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка", ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення відмовити.

Згідно з ч. 2 ст. 331 ГПК України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути заяву по суті.

Розглянувши заяву відповідачів про розстрочення виконання судового рішення, дослідивши матеріали справи та письмові заперечення позивача, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.05.2024 у справі №908/3213/23 позов задоволено частково, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № 30796627-КД-3 від 24.12.2021, а саме: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 266 445,19 грн., заборгованість за процентами на суму 157 273,69 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 177,89 грн. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 177,89 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі №908/3213/23 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.05.2024 у справі № 908/3213/23 задоволено. Рішення Господарського суду Запорізької області від 13.05.2024 у справі № 908/3213/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог у розмірі 399 667,80 грн. скасовано. Постановлено в цій частині нове рішення про задоволення позову. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № 30796627-КД-3 від 24.12.2021, а саме: суму кредиту у розмірі 399 667,80 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 997,51,51 грн. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 997,51 грн. В решті рішення Господарського суду Запорізької області від 13.05.2024 у справі № 908/3213/23 залишити без змін. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 496,26 грн. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 496,26 грн.

07.05.2025 на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 13.05.2024 у справі № 908/3213/23 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі №908/3213/23 видані відповідні накази.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У ч. 1 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Із змісту ч.ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України вбачається, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Вищенаведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Відповідно частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України від 05.07.2012 зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України).

Конституційний Суд України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 "Конвенції про захист прав людини та основних свобод" відповідно до якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

Відповідно до ч. ч. 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

В обґрунтування обставин, що ускладнюють виконання судового рішення у справі №908/3213/23, боржники у своїй спільній заяві посилаються на наступні обставини та докази. ТОВ "Ніка" зареєстроване в населеному пункті с. Нестерянка Пологівського району Запорізької області, де знаходяться всі виробничі потужності товариства, сільськогосподарська техніка, господарські будівлі та споруди, склади, офісне приміщення, розміщений автотранспорт тощо, та яке з 03.03.2022 знаходиться в тимчасовій окупації. Наказом від 21.03.2022 № 12 з 24.03.2022 призупинено дію трудових договорів з працівниками. Майно товариства, яке і наразі знаходиться на території тимчасового блокування (окупації) військовими формуваннями РФ зазнає пошкоджень, руйнувань та піддається розкраданню. З приводу вказаних обставин, товариство зверталось до АТ КБ "ПриватБанк" із заявою про пошкодження об`єкту застави від 24.05.2022 № 219, зареєструвало страховий випадок №00514299 від 24.05.2022 в страховій компанії, двічі подавало заяву до правоохоронних органів. На банківському рахунку товариства відсутні кошти, що підтверджується довідкою від 11.05.2025. Рішенням ГУ ДПС у Запорізькій області від 10.11.2022 №29021/6/08-01-04-05-03 підтверджено неможливість ТОВ "Ніка" своєчасного виконання податкового обов`язку, щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності. Тобто, підприємство наразі не працює, господарську діяльність не здійснює, будь-яких доходів не має. Отже, виконання товариством рішення суду одночасно та в повній сумі є неможливим, через відсутність виробничої діяльності і як наслідок відсутність грошових коштів, відсутністю майна, на яке може бути звернено стягнення, бо все воно наразі перебуває в окупації. Щодо відповідача-2 - ОСОБА_1 зазначено, що він є співзасновником ТОВ "Ніка" і працював у товаристві на посаді головного інженера. Після призупинення дії трудових договорів відповідач-2 втратив роботу. Єдиним джерелом доходу співзасновника наразі є призначена пенсія за віком, що підтверджуються витягом з ОК-5. Вказане зумовило необхідність звернення до суду із заявою про розстрочення виконання судового рішення. На підставі викладеного, заявники просять суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 13.05.2024 з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі №908/3213/23 терміном на 8 місяців починаючи з червня 2025 року з оплатою рівними частинами по 100 000,00 грн. не пізніше останнього числа кожного місяця.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та наразі триває.

Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА" (код ЄДРПОУ 30796627) є: 70561, Запорізька область, Оріхівський район, с. Нестерянка, вул. 40 Років Перемоги, буд. 10.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом № 309 від 22.12.2022, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Згідно вказаного Переліку (з урахуванням наступних змін і доповнень) с. Нестерянка Оріхівської міської територіальної громади з 03.03.2022 є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.

Таким чином, існування на території України надзвичайних обставин, а саме - введення з 24.02.2022 воєнного стану, безперечно негативно впливає на можливість здійснення ефективного ведення господарської діяльності суб`єктами господарювання, місцезнаходженням діяльності яких є території, що на даний час опинились в тимчасовій окупації, на спроможність ними проводити розрахунки за заборгованістю перед кредиторами, а також обмежує безперешкодне користування та розпорядження майном, що знаходиться на території тимчасової окупації та, відповідно, впливає на їх фінансовий стан.

Зазначеним підтверджується наявність об`єктивних, непереборних, виняткових обставин, що ускладнюють на даний час виконання відповідачем-1 - ТОВ "Ніка" судового рішення.

З матеріалів справи також вбачається, що єдиним джерелом доходу відповідача-2 - ОСОБА_1 є призначена пенсія за віком, що підтверджуються витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5); згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 05.05.2025, згідно з якими з січня 2024 по березень 2025 інформація щодо джерел/сум виплачених доходів та утриманих податків відносно ОСОБА_1 відсутня.

Отже існують обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення відповідачами, як солідарними боржниками.

В обґрунтування можливості у подальшому здійснювати платежі за розстрочкою заявники посилаються на те, що суму боргу в розмірі 800 000,00 грн. мають намір і можливість сплачувати за рахунок власних заощаджень і головного беніфіціара ТОВ «Ніка» ОСОБА_1 . Наявність власних заощаджень підтверджується деклараціями засновника - ОСОБА_1 , які є в загальному доступі на сайті НАЗК. Також до заяви додано довідки з особистих рахунків у банку на підтвердження того, о засновник ОСОБА_1 здійснює погашення, зокрема кредитної заборгованості товариства, за рахунок власних заощаджень.

Крім того, як зазначають відповідачі у заяві, розстрочку їм також надано в аналогічних справах №908/673/23, №908/3111/23 та №908/2902/23 між тими ж самими сторонами, та у вказаних справах боржники погасили борг своєчасно та в повному обсязі.

На підставі викладеного, а також враховуючи реальність намірів відповідачів на погашення існуючої заборгованості, про що свідчить їх добровільне часткове погашення боргу за рішенням суду від 13.05.2024 у справі№908/3213/23, а саме здійснення оплати кредитної заборгованості в сумі 23 383,68 грн. та судового збору кожним з відповідачів на загальну суму 21 343,32 грн., що підтверджується квитанціями від 07.05.2025, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для надання розстрочення виконання судового рішення.

Таким чином, з урахуванням здійснених відповідачами оплат заборгованість за рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.05.2024 у справі №3213/23 з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2025 справі №908/3213/23 становить загальну суму в розмірі 800 000,00 грн., яка також підтверджена позивачем у письмових запереченнях від 20.05.2025 на заяву, а отже суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин, які істотно ускладнюють вчасне виконання відповідачами рішення суду, що є підставою для задоволення заяви відповідачів про розстрочення виконання рішення суду терміном на 8 місяців, по 100 000,00 грн.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо строку розстрочення виконання рішення, слід враховувати нормативні приписи частини 5 статті 331 ГПК України, згідно з якою розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Тобто, господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Суд зазначає, що визначений ч. 5 ст. 331 ГПК України строк для розстрочки або відстрочення виконання судового рішення є присічним, та чинним законодавством не передбачена можливість його поновлення чи продовження.

Отже, розстрочення або відстрочення судового рішення не може перевищувати одного року з дня його ухвалення та однорічний строк обраховується з дня ухвалення такого рішення, а не з дати набрання таким рішенням законної сили.

Водночас, частина 5 ст. 331 ГПК України передбачає можливість дії (тривалості) самого розстрочення/відстрочення протягом одного року з моменту ухвалення рішення.

У постанові від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17 Верховний Суд зробив наступний висновок: "Так, ГПК України передбачає, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення... Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частини перша і п`ята статті 331).".

У постанові Центрального апеляційного господарського суду у складі колегії суддів від 29.01.2020 у справі № 908/1884/19 зазначено, що «Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до протоколу судового засідання від 07.11.2019 під час ухвалення судового рішення були присутні учасники справи.

Отже, датою ухвалення оскаржуваного рішення є саме 07.11.2019, тому період його розстрочення не може перевищувати більше одного року та тривати більше ніж до 07.11.2020.

В той же час, господарський суд розстрочив виконання рішення суду по 01.12.2020, через що абзац четвертий рішення Господарського суду Запорізької області від 07.11.2019 у справі №908/1884/19 необхідно змінити, зазначивши період розстрочення до 07.11.2020.»

Із зазначеною правовою позицією погодився Верховний Суд у постанові від 14.07.2020 у справі № 908/1884/19.

Вказані приписи дають підстави стверджувати про те, що у суду першої інстанції в даному випадку відсутні процесуальні права прийняти рішення про розстрочення виконання рішення, оскільки з дня ухвалення рішення у справі 13.05.2024 пройшов вже 1 року, тобто сплив присічний строк, на який виконання даного судового рішення могло бути розстрочене.

Судом також встановлено, що у справах №908/673/23, №908/3111/23 та №908/2902/23, відповідачі звернулись з відповідними заявами про надання розстрочки виконання судових рішень, які були задоволені судом, в строк передбачений ч. 5 ст. 331 ГПК України.

При цьому, суд зазначає, що хоча рішення Господарського суду Запорізької області від 13.05.2024 у даній справі оскаржувалося в апеляційному порядку та набрало законної сили 19.03.2025, суд має враховувати дату прийняття такого рішення, а не дату набрання ним законної сили.

Отже, в контексті статті 331 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду Запорізької області у цій справі, яке постановою суду апеляційної інстанції скасовано частково, ухвалене 13.05.2024 та саме з цієї дати повинний відраховуватися 12 місячний термін, на який може бути надана відстрочка виконання рішення у справі та тривати до 13.05.2025.

Однак, відповідачі у зазначений період часу з відповідною заявою в порядку статті 331 ГПК України до Господарського суду Запорізької області не звертались, а отже суд дійшов висновку, що в силу імперативних положень ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України заява Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА" та ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 13.05.2024 у справі № 908/3213/23 підлягає частковому задоволенню, а саме в частині прийнятого постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі №908/3213/23 нового рішення про задоволення позову щодо солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" заборгованості за кредитним договором № 30796627-КД-3 від 24.12.2021, а саме: суми кредиту у розмірі 399 667,80 грн. строком на чотири календарних місяці, починаючи з червня 2025 року шляхом сплати рівними частинами по 100 000,00 грн. та четвертий платіж на суму 99 667,80 грн., не пізніше останнього числа кожного місяця.

Суд роз`яснює сторонам, що відповідно до статті 330 ГПК України сторони можуть укласти мирову угоду в процесі виконання рішення суду та подати її на затвердження до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 7 ст. 331 ГПК України, про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА" та ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 13.05.2024 у справі № 908/3213/23 - задовольнити частково.

2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 13.05.2024 у справі №3213/23 з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2025 справі №908/3213/23 в сумі 399 667,80 грн. терміном на чотири місяці починаючи з червня 2025 року з оплатою рівними частинами та четвертий платіж на суму 99 667,80 грн., не пізніше останнього числа кожного місяця, а саме:

- до 30.06.2025 - 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп.;

- до 31.07.2025 - 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп.;

- до 31.08.2025 - 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп.;

- до 30.09.2025 - 99 667 (дев`яносто дев`ять тисяч шістсот шістдесят сім) грн. 80 коп.;

3. Ухвалу суду направити до електронних кабінетів підсистеми "Електронний суд" ЄСІКС учасників справи.

4. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до статті 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Повний текст ухвали складено та підписано: 27.05.2025.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.