Ухвала від 28.05.2025 по справі 910/18158/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

28.05.2025Справа № 910/18158/20

Господарський суд міста Києва, у складі судді Чинчин О.В., розглянувши матеріали

заяви про Приватного акціонерного товариства «УМТ» (21036, Вінницька обл., місто Вінниця, ВУЛИЦЯ ХМЕЛЬНИЦЬКЕ ШОСЕ, будинок 2) заміну сторони виконавчого провадження за позовом Приватного акціонерного товариства «УМТ» (21036, Вінницька обл., місто Вінниця, ВУЛИЦЯ ХМЕЛЬНИЦЬКЕ ШОСЕ, будинок 2) до проДержавної установи «Інститут ядерної медицини та променевої діагностики Національної академії медичних наук України» (04050, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПЛАТОНА МАЙБОРОДИ, будинок 32) стягнення 11 334 451 грн. 37 коп.

Представники:

від Позивача: Ковальчук В.В. (представник на підставі ордеру);

від Відповідача: не з`явились;

від ДУ "Всеукраїнський центр материнства та дитинства Національної академії медичних наук України": Бойчун Н.Д. (представник на підставі ордеру);

ВСТАНОВИВ

Приватне акціонерне товариство «УМТ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної установи «Інститут ядерної медицини та променевої діагностики Національної академії медичних наук України» про стягнення 11 334 451 грн. 37 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 року у справі №910/18158/20 позов Приватного акціонерного товариства "УМТ" задоволено частково. Стягнуто з Державної установи "Інститут ядерної медицини та променевої діагностики Національної академії медичних наук України" на користь Приватного акціонерного товариства "УМТ" 3% річних у розмірі 2 159 109 грн. 72 коп., інфляційні у розмірі 4 690 967 грн. 14 коп. та судовий збір у розмірі 102 751 грн. 15 коп. В іншій частині позову відмовлено.

23.03.2021 року на виконання вказаного рішення суду видано відповідний наказ.

23.04.2025 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Приватного акціонерного товариства «УМТ» надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження по справі №910/18158/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 року розгляд заяви Приватного акціонерного товариства «УМТ» про заміну сторони виконавчого провадження по справі №910/18158/20 призначено на 30.04.2025 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 року відкладено судове засідання, яке не відбулось 14.05.2025 року у зв`язку із перебуванням судді Чинчин О.В. у відпустці, на 28.05.2025.

28.05.2025 року через систему «Електронний суд» від Державної установи "Всеукраїнський центр материнства та дитинства Національної академії медичних наук України" надійшли заперечення на заяву про заміну сторони виконавчого провадження.

В судовому засіданні 28 травня 2025 року представник Приватного акціонерного товариства «УМТ» підтримав подану заяву, просив суд її задовольнити у повному обсязі. Представник Державної установи "Всеукраїнський центр материнства та дитинства Національної академії медичних наук України" заперечив проти задоволення заяви, просив суд відмовити в її задоволенні. Представник Державної установи «Інститут ядерної медицини та променевої діагностики Національної академії медичних наук України» не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Таким чином, неявка в судове засідання представників учасників справи не перешкоджає розгляду заяви по суті.

Суд, дослідивши заяву Приватного акціонерного товариства «УМТ» про заміну сторони виконавчого провадження по справі №910/18158/20, приходить до висновку, що вказана Заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 року у справі №910/18158/20 позов Приватного акціонерного товариства "УМТ" задоволено частково. Стягнуто з Державної установи "Інститут ядерної медицини та променевої діагностики Національної академії медичних наук України" на користь Приватного акціонерного товариства "УМТ" 3% річних у розмірі 2 159 109 грн. 72 коп., інфляційні у розмірі 4 690 967 грн. 14 коп. та судовий збір у розмірі 102 751 грн. 15 коп. В іншій частині позову відмовлено.

23.03.2021 року на виконання вказаного рішення суду видано відповідний наказ.

Відповідно до ч.1,3 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ст. 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 242 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Судом встановлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України №848-р від 26.09.2023 року «Деякі питання утворення державної установи "Всеукраїнський центр материнства та дитинства Національної академії медичних наук України"» погоджено з пропозицією Національної академії медичних наук щодо утворення державної установи "Всеукраїнський центр материнства та дитинства Національної академії медичних наук України", реорганізувавши шляхом злиття державну установу "Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук`янової Національної академії медичних наук України" та державну установу "Інститут ядерної медицини та променевої діагностики Національної академії медичних наук України".

Суд звертає увагу на те, що у розпорядженні Кабінету Міністрів України №848-р від 26.09.2023 року «Деякі питання утворення державної установи "Всеукраїнський центр материнства та дитинства Національної академії медичних наук України"» не визначено момент, з якого моменту Державна установа "Всеукраїнський центр материнства та дитинства Національної академії медичних наук України" стає правонаступником Державної установи «Інститут ядерної медицини та променевої діагностики Національної академії медичних наук України».

Відповідно до приписів частин першої та другої статті 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права від однієї особи до іншої (правонаступника) в порядку похідного правонабуття. Перехід суб`єктивних прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого відбувається через набуття суб`єктивного права та/чи суб`єктивного обов`язку однією особою і, відповідно, їх втрату іншою. Однак при цьому спостерігається зв`язок між набутими суб`єктивними правами і обов`язками та правовідносинами, в яких перебував їх носій-попередник, з іншими особами, в силу чого і було можливе їх існування.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним.

Здійснення правонаступництва є результатом наявності визначеного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів, необхідних і достатніх для того, щоб отримати відповідний ефект - наступництво в правах та обов`язках. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Наявність або відсутність процесуального правонаступництва підлягає встановленню окремо у кожному випадку.

Суд констатує, що для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав правопопередника. Тобто підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав у матеріальних правовідносинах.

За приписами статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу.

Як вже зазначалося, процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Адже процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України,- це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Суд звертає увагу на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17 (провадження №14-37цс20). Так, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що поняття «правонаступництво юридичної особи», «правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи» і «процесуальне правонаступництво юридичної особи-сторони у справі» мають різний зміст.

Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (частина перша статті 104 ЦК України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов`язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов`язків юридичної особи (частина друга статті 107 ЦК України). Тому правонаступництво юридичної особи, так само як і спадкове правонаступництво (стаття 1216 ЦК України), завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (частина перша статті 104, статті 106 - 109 ЦК України) і прав, і обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації.

Натомість правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи не завжди є наслідком правонаступництва юридичної особи. А тому перше може бути не тільки універсальним (частина перша статті 104 ЦК України), але й сингулярним, тобто таким, за якого до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов`язок боржника.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1 і 4 частини другої вказаної статті). Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина третя цієї статті). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України), наприклад, смерті фізичної особи.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України). Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).

Внаслідок певної дії чи події сторону у зобов`язанні можна замінити на іншу особу, яка є її правонаступником або стосовно лише цивільних прав (обов`язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов`язків. Іншими словами, заміна сторони у зобов`язанні може бути наслідком або сингулярного правонаступництва [зокрема, на підставах договорів купівлі-продажу (частина третя статті 656 ЦК України), дарування (частина друга статті 718 ЦК України), факторингу (глава 73 ЦК України), або універсального правонаступництва (у випадку реорганізації юридичної особи (частина перша статті 104 ЦК України) чи спадкування (стаття 1216 ЦК України)]. Якщо означена заміна є неможливою внаслідок того, що правовідношення не допускає правонаступництва, таке правовідношення припиняється (статті 608, 609, 1219 ЦК України). Зобов`язання припиняється і тоді, коли правовідношення допускає правонаступництво, боржник був замінений правонаступником, але до останнього кредитор не заявив вимогу у визначений законом строк.

Боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (стаття 520 ЦК України). Крім випадків, коли заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України), кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним його прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України) чи правонаступництва (пункт 2 вказаної частини), яке за змістом тієї ж частини є універсальним). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Тобто правонаступництво прав чи обов`язків юридичної особи (кредитора або боржника) можливе і без правонаступництва юридичної особи у випадках заміни сторони у зобов`язанні.

Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.

Згідно з частиною першою статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва. Під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13.03.2019 (справа № 524/4478/17) та від 20.02.2019 (справа № 826/16659/15).

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно із ст. 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Згідно з ч. 2 ст. 107 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

За змістом ч. 5 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У випадку публічного правонаступництва перехід таких прав та обов`язків оформлюється нормативним актом, тоді як правонаступництво в майнових приватних правовідносинах здійснюється на підставі розподільчого балансу. При цьому юридична особа є припиненою з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.09.2019 № 916/376/15-г, постановах Верховного Суду від 19.05.2020 № 910/22630/17 та від 14.07.2020 № 917/1734/17).

Таким чином, умовою задоволення у даній справі заяви про заміну сторони його правонаступником є встановлення обставин переходу майнових прав та обов`язків відповідача - Державної установи «Інститут ядерної медицини та променевої діагностики Національної академії медичних наук України» у процесі реорганізації шляхом злиття Державна установа "Всеукраїнський центр материнства та дитинства Національної академії медичних наук України", які мають підтверджуватися передавальним актом.

Проте, матеріали справи не містять, а Заявником в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження складання відповідного передавального акту згідно з ч.2 статті 107 Цивільного кодексу України.

У разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються (ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державна установа «Інститут ядерної медицини та променевої діагностики Національної академії медичних наук України» припинена, правонаступником якої є Державна установа "Всеукраїнський центр материнства та дитинства Національної академії медичних наук України".

Крім того, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державна установа "Всеукраїнський центр материнства та дитинства Національної академії медичних наук України" є правонаступником Державної установи «Інститут ядерної медицини та променевої діагностики Національної академії медичних наук України».

Згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини, 4) інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №910/1879/17, у вирішенні питань, пов`язаних з правонаступництвом, судам необхідно здійснювати аналіз доказів переходу відповідних прав і обов`язків.

За змістом статті 512 ЦК України у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18) зазначено, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.06.2023 року у справі №925/1775/21, процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

А тому Суд не приймає до уваги заперечення Державної установи "Всеукраїнський центр материнства та дитинства Національної академії медичних наук України" в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що оскільки Державна установа «Інститут ядерної медицини та променевої діагностики Національної академії медичних наук України» припинена, а правонаступником якої є Державна установа "Всеукраїнський центр материнства та дитинства Національної академії медичних наук України", заява Приватного акціонерного товариства «УМТ» про заміну сторони виконавчого провадження по справі №910/18158/20 підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 52, 233, 234, 235, 334 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства «УМТ» про заміну сторони виконавчого провадження по справі №910/18158/20 - задовольнити.

2. Замінити боржника - Державну установу «Інститут ядерної медицини та променевої діагностики Національної академії медичних наук України» (04050, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПЛАТОНА МАЙБОРОДИ, будинок 32, Ідентифікаційний код юридичної особи 30188180) на його правонаступника - Державну установу "Всеукраїнський центр материнства та дитинства Національної академії медичних наук України" (04050, місто Київ, вул.Майбороди Платона, будинок 8, Ідентифікаційний код юридичної особи 45460659) з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 23.03.2021 року по справі №910/18158/20.

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 30 травня 2025 року.

Суддя О.В. Чинчин