Окрема думка

від 30.04.2025 по справі 359/2836/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРЕМА ДУМКА

30 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 359/2836/23

провадження № 61-7323св24

Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Литвиненко І. В. на додаткову постанову Верховного Суду від 30 квітня 2025 року у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Ситнік О. М., суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Фаловської І. М. у справі за заявою Дочірнього підприємства «Нафтогаз Біоенергія» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про розподіл судових витрат та повернення судового збору в справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Нафтогаз Біоенергія» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії.

На підставі статті 35 ЦПК України висловлюю окрему думку на вказану додаткову постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду з таких підстав.

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати наказ Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - НАК «Нафтогаз України») від 22 лютого

2023 року № 105-К та наказ Дочірнього підприємства «Нафтогаз Біоенергія» НАК «Нафтогаз України» (далі - ДП «Нафтогаз Біоенергія») від 22 лютого 2023 року

№ 9/к/тр. про звільнення його з посади генерального директора ДП «Нафтогаз Біоенергія»; поновити його на посаді генерального директора ДП «Нафтогаз Біоенергія»; стягнути з НАК «Нафтогаз України» середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також зобов`язати ДП «Нафтогаз Біоенергія» розглянути заяву про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

29 серпня 2023 року рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області позов задоволено.Скасовано наказ НАК «Нафтогаз України» від 22 лютого 2023 року № 105-К та наказ ДП «Нафтогаз Біоенергія» від 22 лютого 2023 року

№ 9/к/тр. про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади генерального директора ДП «Нафтогаз Біоенергія».

Поновлено ОСОБА_1 на займаній посаді генерального директора

ДП «Нафтогаз Біоенергія» з 22 лютого 2023 року. Стягнуто з ДП «Нафтогаз Біоенергія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 3 776 363,88 грн. Зобов`язано ДП «Нафтогаз Біоенергія» розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

16 жовтня 2023 року додатковим рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

01 травня 2024 року постановою Київського апеляційного суду апеляційні скарги НАК «Нафтогази Україна» та ДП «Нафтогаз Біоенергія» задоволені частково.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 серпня

2023 року скасоване та ухвалене нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Скасований наказ НАК «Нафтогаз України» від 22 лютого

2023 року № 105-К та наказ ДП «Нафтогаз Біоенергія» від 22 лютого 2023 року

№ 9/к/тр. про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади генерального директора ДП «Нафтогаз Біоенергія». Стягнуто з ДП «Нафтогаз Біоенергія» на користь

ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі

3 776 363,88 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Верховний Суд постановою від 26 березня 2025 року касаційні скарги НАК «Нафтогаз України», ДП «Нафтогаз Біоенергія» та ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 29 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 травня 2024 року скасував. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «Нафтогаз Біоенергія», НАК «Нафтогаз України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії закрив. ПовідомивОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

23 квітня 2025 року ДП «Нафтогаз Біоенергія» звернулося із заявою про розподіл судових витрат та повернення судового збору.

30 квітня 2025 року Верховний Суд ухвалив додаткову постанову, якою заяву ДП «Нафтогаз Біоенергія»про розподіл судових витрат та повернення судового збору задовольнив частково.

Зобов`язав Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві повернути ДП «Нафтогаз Біоенергія» сплачений судовий збір у розмірі 33 281,60 грн.

Не можу погодитись з рішенням колегії суддів Верховного Суду з наступних міркувань.

Відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Частина перша статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачає, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);

5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що суд, встановлений законом, стосується не лише судової інстанції, але і визначення складу суду.

Ухвалення будь-якого рішення, навіть такого, що ґрунтується на правильному застосуванні норм права, не може вважатися законним, якщо воно ухвалене неповноважним складом суду.

Проте, відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону.

Підпунктом 2.3.39.8. пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим рішенням Ради суддів України від 11 листопада 2024 року № 39 встановлено, що передача судової справи раніше визначеному судді, судді-доповідачу проводиться щодо заяви або клопотання про повернення судового збору.

При цьому питання про повернення судового збору, зокрема, надмірно сплаченого не є тотожнім питанню розподілу судового збору та не передбачає жодної дискреції зі сторони суду.

Відповідно до приписів статті 393 ЦПК України питання щодо розрахунку розміру судового збору та визначення обв`язку щодо його сплати вирішується судом у одноособовому складі судді-доповідача.

Разом з цим, окрім приписів підпункту 2.3.39.8. пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, ні ЦПК України, ні Законом України «Про судовий збір» прямо не врегульоване питання складу суду, яким вирішується питання повернення судового збору.

На моє переконання вирішення питання про повернення судового збору таким же кількісним складом суду, який ухвалив постанову порушуватиме такі складові судового процесу, як принцип ефективності судового розгляду та принцип процесуальної економії, який, в першу чергу, спрямований на пришвидшення розгляду, як справи (вирішення спору) по суті, так і вирішення поточних процесуальних питань, пов`язаних із розглядом справи.

Крім того зазначаю, що відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила саме за ухвалою суду.

Суддя І. В. Литвиненко