Ухвала від 30.05.2025 по справі 521/17662/21

УХВАЛА

30 травня 2025 року

м. Київ

справа № 521/17662/21

провадження № 61-6353ск25

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В., розглянувши питання про прийняття до розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси

від 03 жовтня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства

з обмеженою відповідальністю «Ф.А.Р.Т.», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Одеській області, про визнання недійсними договорів комісії та купівлі-продажу транспортного засобу, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

13 травня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Коваленко К. О., засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси

від 03 жовтня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 грудня 2024 рокуу зазначеній справі.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду

та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження,

з огляду на наступне.

У статті 392 ЦПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору

у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

До касаційної скарги заявником додано документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 10 808,00 грн, однак це не підтверджує сплату судового збору у повному розмірі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Зважаючи на те, що позовну заяву подано до суду у 2021 році, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня

2021 року.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України

«Про судовий збір».

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено,

що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року,

в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня

2021 року становить 2 270,00 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»).

Підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму

для працездатних осіб.

Згідно із частиною третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового

та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

В цій справі пред`явлено дві позовні вимоги немайнового характеру (визнання недійсними договорів комісії та купівлі-продажу транспортного засобу) та дві позовні вимоги майнового характеру (визнання права власності

та витребування майна із чужого незаконного володіння від особи, яка є останнім його набувачем).

Відомості про ціну позову (вартість автомобіля) в матеріалах касаційного провадження відсутні.

Отже, заявнику необхідно:

1) сплатити судовий збір за подачу касаційної скарги щодо позовних вимоги немайнового характеру - 3 632,00 грн ((908,00 грн + 908,00 грн) х 200 %);

2) з огляду на те, що касаційна скарга та судові рішення судів попередніх інстанцій не містять інформації про ціну позову (вартість автомобіля), що не дозволяє встановити ціну позову на день подання позовної заяви з урахуванням вартості спірного майна, отже, заявнику слід надати докази (наприклад, позовна заява з визначеною ціною позову станом на день її подання, експертний висновок, дані загальнодоступних джерел стосовно ринкової вартості спірного майна - автомобіля марки «Toyota» модель Camry Ceдан-В, 2017 року випуску, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1, тощо), які підтверджують ціну позову на день подання позовної заяви;

3) самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору щодо

вимог майнового характеру та сплатити суму судового збору за

формулою: С = ((А х 1 %) х 2 (дві вимоги майнового характеру) х 200 %),

де «С» - остаточна сума судового збору, а «А» - вартість спірного транспортного засобу, встановлена у визначеному законом порядку, при цьому добуток

«А х 1 %» повинен становити не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908,00 грн) та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб (11 350,00 грн).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного

суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або

внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, ККДБ - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Обов`язок зі сплати судового збору є загальним для всіх суб`єктів,

що узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

На підтвердження сплати (доплати) судового збору заявнику необхідно надати

до суду документ, що підтверджує сплату ним судового збору за подання касаційної скарги, з урахуванням суми сплаченого судового збору у розмірі

10 808,00 грн, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Окрім зазначеного, касаційна скарга подана поза межами строку, передбаченого процесуальним законом.

У касаційній скарзі заявник просить поновити строк на подання касаційної скарги, визначивши причини пропуску процесуального строку поважними, посилаючись на те, що копію оскарженої постанови Одеського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року ні ОСОБА_1 ні його представник

не отримували, з її текстом ознайомились у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Тому з огляду на відсутність надходження на адресу заявника копії оскарженої постанови суду апеляційної інстанції, 08 квітня 2025 року представник заявника - адвокат Коваленко К. О. звернулася до суду першої інстанції з заявою про видачу копії примірника постанови Одеського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року, який отрималаа 14 квітня 2025 року. На підтвердження указаних обставин надано відповідні докази.

При цьому вперше до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року заявник звернувся

24 березня 2025 року.

Верховний Суд ухвалою від 30 квітня 2025 року касаційну скаргу визнав неподаною та повернув заявнику.

На переконання заявника, зазначене є достатньою підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та відкриття касаційного провадження.

Згідно із частиною першою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо

в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання)

без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється

з дня складення повного судового рішення.

Положеннями частини другої статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства

є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки (частина третя

статті 27 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо

та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики Європейського суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що

не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін

та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження

не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади

про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення

не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини у рішеннях від 09 листопада 2004 року в справі «Науменко проти України», від 18 січня

2005 року в справі «Полтораченко проти України» та від 08 листопада 2005 року в справі «Тімотієвич проти України».

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, пропущеного на значний термін, є порушенням вимог

статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень»усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в Єдиному державному реєстрі судових рішень не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Верховний Суд зазначає, що на стадії відкриття касаційного провадження Верховний Суд не має можливості перевірити наявність чи відсутність доказів

на підтвердження надсилання/вручення судом апеляційної інстанції копії рішення заявнику, оскільки за правилом частини сьомої статті 394 ЦПК України питання про витребування матеріалів справи вирішується під час відкриття касаційного провадження.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, у тому числі, дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України передбачено, що

до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.

Заявником не надано жодного доказу щодо недотримання апеляційним судом вимог статті 272 ЦПК України, а із доданих до касаційної скарги матеріалів неможливо встановити, чи був порушений апеляційним судом порядок вручення судового рішення.

Верховний Суд звертає увагу на те, що наведені у скарзі причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень не дають достатніх підстав для визнання їх поважними, а також підстави пропуску строку на касаційне оскарження, зазначені представником заявника ОСОБА_1 у поданому клопотанні фактично дублюють раніше наведені, про які Верховний Суд указував в ухвалі від 30 квітня 2025 року, у зв`язку із чим повернув касаційну скаргу.

Згідно зі статтею 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (статті 122 ЦПК України).

Відповідно до статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події (частина четверта статті 124 ЦПК України).

Враховуючи положення статті 390 ЦПК України, яка визначає строк на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції Верховний Суд, здійснюючи перевірку дотримання заявником процесуальних строків на подання касаційної скарги враховує час її подання (календарну дату).

Зазначений порядок забезпечує правильний обрахунок процесуального строку та швидке з`ясування судом дотримання цих строків заявником, що виключає помилкове та безпідставне поновлення пропущеного строку.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на касаційне оскарження судового рішення, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, у тому числі, спрямовані

на своєчасне одержання судових рішень, а також підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.

Стаття 121 ЦПК України визначає розумність процесуальних строків.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій.

Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.

Вперше до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року заявник звернувся

24 березня 2025 року.

Верховний Суд ухвалою від 30 квітня 2025 року касаційну скаргу визнав неподаною та повернув заявнику.

Повторно касаційну скаргу заявник подав 13 травня 2025 року, однак недоліки, на які вказував Верховний Суд в ухвалах від 03 квітня 2025 року та від 30 квітня 2025 року, не усунув.

Доводи заявника щодо причин пропуску строку на касаційне оскарження не можна визнати поважними, оскільки невиконання вимог ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги не є поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження.

Заявник дійсно в силу норм ЦПК України має право на повторне звернення до суду касаційної інстанції, але це не означає безумовне поновлення строку касаційного оскарження, так як заявник має довести що перешкоджало виконати вимоги ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги при первісному зверненні до суду касаційної інстанції.

У зв`язку з наведеним вище, заявнику слід направити на адресу суду заяву

про поновлення строку на касаційне оскарження із іншими наведеними причинами пропуску такого строку та доказами на їх підтвердження в оригіналах чи належним чином завірені їх копії, з приводу недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі

або направлення копій судових рішень (якими можуть бути, наприклад: поштовий конверт з трек-номером поштового відправлення, довідка апеляційного суду щодо надсилання на адресу ОСОБА_1 на виконання вимог статті 272 ЦПК України копії повного тексту постанови Одеського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року та щодо отримання/неотримання останнім копії такої постанови тощо), або навести інші підстави та надати до суду разом із відповідними доказами.

Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала,

не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку

або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави

для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення указаних недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали до касаційної скарги застосовуються наслідки, передбачені цивільним процесуальним законодавством.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Литвиненко