Рішення від 20.05.2025 по справі 345/496/25

Справа №345/496/25

Провадження № 2/345/504/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.05.2025 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Сирко Й.Й.,

з участю секретаря судового засідання Слободян Т.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Газда Агро» про визнання нечинним рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, -

в с т а н о в и в :

06.02.2025 позивач ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області, ТзОВ «Газда Агро» (далі в тексті орган місцевого самоврядування, відповідач-1 та відповідач - 2), в якому з урахуванням поданої 07.03.2025 заяви про зміну предмета позову, просить ухвалити рішення, яким:

- визнати нечинним та скасувати в частині пункту 1 рішення органу місцевого самоврядування від 16.12.2021 № 925-15/2021 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації нерозподілених земельних ділянок та не витребуваних земельних часток/паїв/ в межах Войнилівської селищної ради» щодо включення для затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок не витребуваних земельних часток/паїв/ в урочищі «Сеньковський» за межами населеного пункту с.Перекоси Войнилівської селищної ради об`єднаної територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області загальною площею 5,6996 га, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зокрема двох земельних ділянок площею 0,6700 га кожна з кадастровими номерами 2622887800:05:001:0327 та 2622887800:05:001:0328 відповідно, а також у частині п.11 цього ж рішення щодо передачі в користування (на умовах оренди) відповідних земельних ділянок ТзОВ «Газда Агро»;

- визнати недійсним договори оренди землі без номера від 01.11.2023 щодо зазначених вище земельних ділянок, укладених між відповідачами -1 та 2;

- скасувати державну реєстрацію відповідних земельних ділянок шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про зазначену реєстрацію;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у розділі іншого речового права рішення з індексними номерами 70513820 та 70513615 від 04.12.2023, номери записів 52784163, 52783994, про державну реєстрацію прав оренди на відповідні ділянки;

В обґрунтування вимог зазначає, що за життя батьки позивача у цій справі, кожен зокрема, набули у власність на території с.Перекоси Томашівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області у 2001 році дві однакові за розміром земельні ділянки площею 0,67 га, що підтверджується Державними актами на право приватної власності на землю. Після їхньої смерті позивач прийняв спадщину, а держаним нотаріусом заведено відповідні спадкові справи. Однак цим земельним ділянкам не присвоювались кадастрові номери, адже таких вимог не передбачалося чинним на час виді правовстановлюючих документів законодавством України. Відтак, для оформлення спадкових прав на приватизовані батьками земельні ділянки виникла необхідність у виготовленні за допомогою землевпорядної організації технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), внесення відомостей до Державного земельного кадастру та отримання витягів з кадастровими номерами. Після вчення усіх зазначених дій позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Калуської міської ради Івано-Франківської області із заявами про державну реєстрацію речових прав на відповідні земельні ділянки за померлими у 2002 році батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , але отримав письмові відмови, зміст яких полягав у тому, що на земельні ділянки вже зареєстровані речові права оренди за відповідачем 2 на підставі укладених з органом місцевого самоврядування договорів оренди землі без номерів від 01.11.2023. Реєстратор констатував, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за кожним із батьків позивача під відповідними номерами згідно з внесеними записами у книгах записів державних актів органів місцевого самоврядування оформлено право власності на земельну ділянку із виділенням їхніх меж на місцевості (згідно з планами зовнішніх меж), тоді як відповідно до рішення Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області № 925-15/2021 від 16.12.2021 та договорів оренди землі (без номерів) від 01.11.2023 статус земельних ділянок вказаний як не витребувані земельні частки (паї). Зважаючи на відповідні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно у вигляді земельної ділянки, а також відсутність відомостей у Державному земельному кадастрі щодо власників земельних ділянок, реєстратором ухвалено рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій. Позивач зазначає як про безспірний факт перебування у власності його батьків відповідних земельних ділянок, які не могли за жодних умов бути включені до оскарженого рішення відповідача 1 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо цих земельних ділянок як невитребуваних земельних часток (паїв), незаконність подальшої передачі відповідних ділянок в користування на умовах оренди ТзОВ «Газда Агро». Додатково звертає увагу суду на тому, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрових номерів. Визнання нечинним та скасування рішення органу місцевого самоврядування є самостійним та ефективним способом захисту прав позивача згідно з вимогами ст.79-1 ЗК України, ст.16,21,387,391 ЦК України та ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» 7липня 2011року № 3613-VI (далі в тексті Закон №3613). Вирішення позовних вимог щодо нечинності та скасування оскарженого рішення відповідача 1, скасування договорів оренди землі без номерів від 01.11.2023 автоматично вказує на необхідність скасування державної реєстрації земельних ділянок шляхом виключення відомостей про таку реєстрацію в Державному земельному кадастрі, скасування рішень із записами про державну реєстрацію речових прав ТзОВ «Газда Агро» на спірні земельні ділянки (похідні вимоги).

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.02.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

20.02.2025 відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву із запереченням позову. Орган місцевого самоврядування зазначає, що на підставі клопотання ТзОВ «Газда Агро» в урочищі «Сеньковський» с.Перекоси відповідачу 2 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації нерозподілених земельних ділянок та невитребуваних земельних часток (паїв) відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від 10 липня 2018 року № 2498-VIII, ст.13 ЗаконуУкраїни «Пропорядок виділенняв натурі(намісцевості)земельних діляноквласникам земельнихчасток (паїв)»від 5червня 2003року № 899-IV (далі в тексті Закон № 899). За результатами виготовленої спеціалізованою організацією ДП «Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут» технічної документації за межами населеного пункту сформовано 13 земельних ділянок, серед яких вказані земельні ділянки площею 0,6700 га, право власності на які не виявлено за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 через відсутність відомостей з даного приводу в Державному земельному кадастрі та у матеріалах землевпорядкування відповідача 1, адже до 2020 року с.Перекоси входило до складу Томашівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області. На думку відповідача 1, оскільки зазначені вище фізичні особи померли в 2002 році, інформація про їхніх спадкоємців відсутня, а відповідні земельні ділянки набули статусу невитребуваних земельних часток (паїв). Враховуючи надані органом місцевого самоврядування Законом № 899 повноваження щодо здійснення тимчасового розпорядження невитребуваними земельними частками (паями), на сесії відповідача1 прийнято рішення про передачу відповідних земельних ділянок у користування на умовах оренди ТзОВ «Газда Агро». Позивач у справі на дату прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування не перебував у статусі власника і (або) спадкоємця, тому цим рішенням, як і згодом укладеними договорами оренди землі, не могли порушуватися його законні права та інтереси. Рішення, яке виступає предметом позову, є ненормативним актом, застосовується одноразово і вичерпує після цього свою дію. Зважаючи на вказані обставини, визнання нечинним та скасування рішення відповідача 1 не призведене до захисту прав та інтересів позивача у справі, тим більше, що таке відновлення є неможливим без державної реєстрації речових прав власності на земельні ділянки за їх власником. У позивача відсутнє оформлене належним чином та у встановленому порядку свідоцтво про право на спадщину на спірні земельні ділянки, тому він не є належною стороною в цивільному процесі. Водночас, автор відзиву припускає наявність протилежних до його попередніх тверджень обставин позивач у справі є належним і такий звернувся за оформленням своїх спадкових прав. Але а такому разі йому не потрібно звертатися до суду з цим позовом, а спочатку замовити в землевпорядній організації технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), на підставі яких вносяться відомості до Державного земельного кадастру щодо власника цих ділянок; в подальшому під час державної реєстрації речових прав на спадкове майно за позивачем мають вноситися записи про припинення укладених між відповідачами 1 та 2 договорів оренди землі від 01.11.2023. Позивач у справі фактично через звернення до суду свідомо намагається обійти процедури реєстрації відомостей про земельні ділянки в Державному земельному кадастрі, не бажає витрачати грошові кошти на оплату послуг спеціалізованої землевпорядної організації та час для здійснення необхідних реєстраційних дій. Справу просить розглядати без участі представника органу місцевого самоврядування, покладаючись на розсуд суду.

25.02.2025 відповідач 2 у справі надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі. Викладені у відзиві органу місцевого самоврядування доводи підтримує в повному обсязі, просить відмовити у задоволенні позову.

07.03.2025 позивачем подано відповідь на відзив органу місцевого самоврядування, за змістом якої стверджується про недобросовісне ставлення службових осіб відповідача 1 до покладених на них законодавством України обов`язків під час передачі в оренду ТзОВ «Газда Агро» спірних земельних ділянок, адже інформація щодо виданих батькам позивача Державних актів на право власності на землю, які реєструвалися органами місцевого самоврядування у книгах записів (реєстрації) державних актів з 1992 до 2001 років без присвоєних кадастрових номерів, передана та зберігається органами Держгеокадастру. Земельні ділянки із планом зовнішніх меж та описом меж сусідніх землевласників (землекористувачів), щодо яких видано в листопаді 2001 року зазначені в позовній заяві Державні акти на право приватної власності на землю, за будь-яких обставин не могли бути інвентаризовані як нерозподілені чи не витребувані земельні частки (паї), адже це прямо суперечить ст.41 Конституції України щодо непорушності права власності та ст.13 Закону № 899, на положення якого помилково посилається відповідач 1 у справі. Позивач вказує, що прийняв спадщину за померлими батьками за правилами ЦК 1963 року, адже вступив у володіння та управління спадковим майном. Законодавство України не обмежує часовими рамками право спадкоємця на отримання свідоцтва про право на спадщину, відсутність якого не позбавляє особу самого права. Аргументи відповідача 1 є не зрозумілими за своєю суттю, адже його пропозиції щодо порядку оформлення спадкових прав на земельні ділянки із попереднім виготовлення технічної документації із землеустрою, отриманням нових витягів з Державного земельного кадастру позивачем вже давно реалізовано, проте через незаконність прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування та укладення договорів оренди землі позивач не може отримати свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батьків. Жоден орган місцевого самоврядування не має права розпоряджатися земельними ділянками, що перебувають у приватній власності громадян України.

07.03.2025 позивачем у особі представника подано заяву про зміну предмета позову, зокрема уточнено вимогу в частині недійсності укладених між відповідачами -1 та 2 договорів оренди землі без номерів від 01.11.2023 (щодо спірних земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами) із посиланням на вимоги ст.203,215 ЦК України. Додатково у поданій заяві вказав, що за своїм змістом заявлені у справі вимоги вказують на негаторний характер позову в цілому.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26.03.2025 на підставі ч.11 ст.187 ЦПК України позовну заяву ОСОБА_1 до відповідачів 1 та 2 залишено без руху, оскільки після відкриття провадження у справі та зважаючи на подану заяву про уточнення позовних вимог, встановлено несплату позивачем у справі судового збору за всіма заявленими вимогами немайнового характеру.

На підставі клопотання позивача з доданими до нього документами, ухвалою суду від 02.04.2025 ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору на строк два місяці з дня постановлення цієї ухвали, а не більше як до ухвалення судом рішення у відповідній справі.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.04.2025 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання сторони не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином про дату, час та місце його проведення. Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його та позивача участі, позовні вимоги підтримав.

Зважаючи на факт неявки в судове засідання всіх учасників процесу, фіксування судового засідання технічними засобами відповідно до приписів ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.

Дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши викладені у заявах по суті спору доводи та заперечення сторін, суд дійшов до таких висновків.

Установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився у с.Перекоси Калуського району Івано-Франківської області. Батьками позивача у справі є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які померли ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно (ас. 9-11).

Після смерті батьків, як єдиний спадкоємець, позивач у справі прийняв спадщину за законом, що підтверджується витягами з Спадкового реєстру від 16.04.2024 та довідками Калуської державної нотаріальної контори про заведення спадкових справ (ас. 12-15).

За життя спадкодавцям Томашівською сільською радою видано Державні акти на право приватної власності на землю серії ІІ-ІФ із номерами 023866 та 023867 від 23.11.2001 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме на земельні ділянки площею 0,67 га кожна на території с.Перекоси Калуського району, про що внесені записи під номерам 291 та 293 у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю відповідної сільської ради (ас.16-17).

Відповідно до наданих на запит в.о. завідувача Калуської державної нотаріальної контори витягів з Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель ДП «Івано-Франківський інститут землеустрою» проведено державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 2622887800:05:001:0327 та 2622887800:05:001:0328 площею 0,67 га кожна, які розташовані в урочищі «Сеньковський» за межами с.Перекоси Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області, цільове призначення: ведення товарного сільськогосподарського виробництва; реєстрація проведена 01.11.2021 Ярмолинецьким відділом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (ас.20-43).

Пунктом 1 рішення п`ятнадцятої сесії восьмого демократичного скликання Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області від 16.12.2021 № 925-15/21, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від 10 липня 2018 року № 2498-VIII, ст.13 Закону № 899, з метою ефективного використання сформованих невитребуваних земельних часток (паїв), затверджено технічну документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок невитребуваних земельних часток (паїв) в урочищі «Сеньковський» за межами населеного пункту с.Перекоси органу місцевого самоврядування загальною площею 5,6996га, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення ведення товарного сільськогосподарського виробництва, серед яких наявні відомості щодо зазначених вище земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами. Цим рішенням відповідні земельні ділянки передані в користування на умовах оренди ТзОВ «Газда Агро» за ставкою 12% від нормативної грошової оцінки терміном на 7 років, але не довше як до дня державної реєстрації права власності на земельні ділянки власниками земельних часток (паїв) із передбаченням обов`язку орендаря компенсувати цим власникам або їхнім спадкоємцям орендну плату за весь період користування до дня проведення відповідної державної реєстрації права власності, але не більше як за три роки (ас.4-45).

На підставі прийнятого рішення, пункти 1 та 11 якого в частині спірних земельних ділянок є предметом позову в цій справі, а також розробленої і затвердженої технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних відповідних ділянок, між відповідачами 1 та 2 укладено договори оренди землі без номерів від 01 листопада 2023 року на термін до 01.11.2030. Предметом договорів виступають спірні земельні ділянки з присвоєними кадастровими номерами (ас.46,50).

Попередньо дозвіл ТзОВ «Газда Агро» на розробку технічної документації із землеустрою щодо невитребуваних земельних часток (паїв) на території Войнилівської селищної ради ОТГ згідно з додатком № 1 надано рішенням відповідача 2 у справі від 29 липня 2021 року № 525-11/2021 (ас.76-77), який включав масиви земель сільськогосподарського призначення в урочищі «Сеньковський» орієнтовною площею 7,5 га (п.45 додатку).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28.01.2025 (ас.53-54) державним реєстратором Коломийської міської ради Івано-Франківської області на підставі договорів оренди землі б/н від 01.11.2023 проведено державну реєстрацію у розділі інші речові права право оренди ТзОВ «Газда Агро» на відповідні земельні ділянки; рішення про державну реєстрацію речових прав з індексними номерами 70513615 та 70513820 від 04 грудня 2023 року.

Рішеннями від 19 квітня 2024 року під номерами 72704637 та 72704721 державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Калуської міської ради Івано-Франківської області відмовлено позивачу в цій справі у проведенні державної реєстрації права власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно на зазначені в цьому рішенні суду земельні ділянки з урахуванням наявних суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями: встановлено, що згідно з рішенням Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області № 925-15/2021 від 16.12.2021 земельні ділянки площею 0,67 га кожна з кадастровими номерами 2622887800:05:001:0327 та 2622887800:05:001:0328, які передані в оренду на підставі договорів б/н від 01.11.2023 ТзОВ «Газда Агро», володіють статусом невитребуваних земельних часток (паїв), хоча відповідно до відомостей з Державних актів на право приватної власності на землю належать відповідним фізичним особам та виділені в натурі (на місцевості) із наявними планами зовнішніх меж (ас.55-56).

Відповідно до наданого на запит адвоката листа Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 29-9-0.331-1600/0/2-25 від 09.04.2025 вбачається, що в архіві відділу № 2 відповідного територіального органу зберігається Книга реєстрації державних актів на право приватної власності на землю с.Перекоси Томашівської сільської ради Калуського району з внесеними записами про видані спадкодавцям позивача у цій справі Державних актів про право приватної власності на землю. Витяги з книги додаються. Відповідні книги зберігалися в тих органах, що здійснювали видачу та реєстрацію згаданих актів (ас. 122-126).

Наявність розробленої спеціальною землевпорядною організацією ТзОВ «ЗемЮрконсалтинг» на замовлення ОСОБА_1 від 05.02.2024 технічної документації землеустрою щодо встановлення меж переданих відповідачу - 2 у справі земельних ділянок підтверджується копією відповідної документації із наявними у ній кадастровими планами земельних ділянок, переліком обмежень щодо їхнього використання тощо (ас. 127-157).

Отож зважаючи на встановлені обставини, суду належить вирішити, чи правомірно органом місцевого самоврядування включено спірні земельні ділянки до складу невитребуваних земельних часток (паїв) при затвердженні розробленої ТзОВ «Газда Агро» технічної документації із землеустрою з подальшою передачею в користування (на умовах оренди) відповідачу 2 у справі цих ділянок, скасування держаної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, дійсність укладених договорів оренди сформованих земельних ділянок, а також законність проведеної реєстрації речових прав орендаря на відповідне нерухоме майно. При цьому, вирішення спору в частині скасування державної реєстрації земельних ділянок та рішень із записами про реєстрацію речових прав оренди за користувачем земельних ділянок залежить від розгляду судом вимог, які стосуються оскарженого рішення відповідача 1 та укладених договорів оренди, тобто ці вимоги за своєю суттю є похідними. Безумовно, у цій справі суд повинен також дати мотивовану оцінку заперечень відповідачів щодо відсутності порушеного, на їхню думку, права та інтересу ОСОБА_1 оскаржуваними рішенням органу місцевого самоврядування та договорами оренди земельних ділянок.

При ухваленні рішення суд виходить із наступного.

З 01.01.2002 набрав чинності Земельний кодекс України, згідно з пунктом 2 Розділу ІХ якого визнано таким, що втратив чинність Земельний кодекс України від 18 грудня 1990 року (далі ЗК України 1990).

Відповідно до ч.1 ст.22 ЗКУкраїни 1990право власності на землю або право користуваннянаданою земельноюділянкою виникає післявстановлення землевпорядними організаціямимеж земельноїділянки внатурі (на місцевості) іодержання документа,що посвідчуєце право.

Згідно зчинною до01.01.2002редакцією «Інструкціїпро порядокскладання,видачі,реєстрації ізберігання державнихактів направо приватноївласності на землю, правоколективної власності на землю,право власностіна землюі право постійногокористування землею,договорів направо тимчасовогокористування землею(в тому числі на умовах оренди) тадоговорів орендиземлі», яка затвердженанаказом Державногокомітету Українипо земельнихресурсах від04 травня 1999року №43,право власностіна землюпосвідчується державнимактом направо приватноївласності наземлю,який видаєтьсяна підставірішення сільської,селищної та міської ради;складання відповідногодержавного актапри передачіабо наданніземельних ділянокгромадянам проводитьсяпісля перенесення в натуру(намісцевість)меж земельноїділянки тазакріплення їхдовгостроковими межовимизнаками встановленогозразка зазатвердженим вустановленому порядкупроектом відведенняцієї ділянки;Державні актина правовласності наземлю тана правопостійного користування землею, договори на право тимчасового користування землею (в томучислі наумовах оренди)та договориоренди земліпередаються державними органами земельних ресурсівДержкомзему Українивідповідним радам тільки після отримання повідомленняпро внесеннявідомостей добази данихщодо реєстраціїземлеволодінь таземлекористувань відповіднодо Положення;Державні актина правоприватної власностіна землю,право колективної власності на землю або на право постійногокористування землеювидаються міськими,селищними,сільськими радами;державна реєстраціядержавних актів,що посвідчуютьправо приватної власності на землюабо право постійного користування землею,договорів направо тимчасовогокористування землею(втому числі на умовах оренди)здійснюється районною,міською,селищною,сільською радою; державні акти, що посвідчують право приватної власності на землю реєструються, Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю за формою згідно з додатком 1 (п.1.1.,1.12.,3.1.,3.3.,3.5. відповідної Інструкції).

На відміну від положень ЗК України 1990, у Земельному кодексі України (далі ЗК 2001) замість державних актів на право приватної власності на землю передбачалося існування державних актів на право власності на земельну ділянку (ст.126); форму самого акта затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2002 року № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою». Водночас, раніше видані державні акти на право приватної власності на землю залишені чинними і підлягали заміні лише у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб (п.2 відповідної постанови).

Встановлені судом обставини з урахуванням відповідних законодавчих положень безспірно підтверджують, що батьки позивача у цій справі набули у встановленому порядку право власності на дві земельні ділянки площею 0,67 га кожна у с.Перекоси Калуського району Івано-Франківської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками врегульовано чинним з 08 липня 2003 року Законом № 899.

Крім того, відповідно до положень ч.1,5,7,8 ст.25 ЗК України 2001 при приватизаціїземель державнихі комунальнихсільськогосподарських підприємств,установ таорганізацій земельніділянки передаютьсяпрацівникам цихпідприємств,установ таорганізацій,працівникам державнихта комунальнихзакладів освіти,культури,охорони здоров`я,розташованих натериторії відповідноїради,а такожпенсіонерам зїх числаз визначеннямкожному зних земельноїчастки (паю).Особи,зазначені участині першійцієї статті,мають гарантованеправо одержатисвою земельнучастку (пай),виділену внатурі (намісцевості). Приобчисленні розміруземельної частки(паю)враховуються сільськогосподарськіугіддя,які перебувалиу постійномукористуванні державнихта комунальнихсільськогосподарських підприємств,установ таорганізацій,за виняткомземель,що залишаютьсяу державнійта комунальнійвласності.Загальний розміробчисленої дляприватизації площісільськогосподарських угідьподіляється назагальну кількістьосіб,зазначених участині першійцієї статті. Вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) працівників відповідних підприємств, установ і організацій та пенсіонерів з їх числа є рівними.

Розміри земельних ділянок, що виділяються для працівників державних та комунальних закладів, підприємств і організацій культури, освіти та охорони здоров`я та пенсіонерів з їх числа, які проживають у сільській місцевості або селищах, не можуть перевищувати норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, встановлених законом для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до положень статей 1,2 Закону № 899 право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члениколективних сільськогосподарськихпідприємств,сільськогосподарських кооперативів,сільськогосподарських акціонернихтовариств,у томучислі створенихна базірадгоспів таінших державнихсільськогосподарських підприємств,а такожпенсіонери зїх числа,які отрималисертифікати направо наземельну частку(пай)у встановленомузаконодавством порядку; громадяни-спадкоємці правана земельнучастку (пай),посвідченого сертифікатом; громадянита юридичніособи України,які відповіднодо законодавстваУкраїни набулиправо наземельну частку(пай).Основним документом,що посвідчуєправо наземельну частку(пай),є сертифікатна правона земельнучастку (пай),виданий районною(міською)державною адміністрацією. Документами,що посвідчуютьправо наземельну частку(пай),також є: свідоцтвопро правона спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Особи,власники сертифікатівна правона земельнучастку (пай),які виявилибажання одержатиналежну їмземельну частку(пай)в натурі(намісцевості),подають довідповідної сільської,селищної,міської радизаяву провиділення їмземельної частки(паю)в натурі(намісцевості). Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою (ч.2,3 ст.3).

Сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай) тощо (ст.5 Закону № 899).

Таким чином, законодавець чітко розділяє поняття «земельної ділянки» та «земельної частки (паю)», їх правовий статус та документальне оформлення прав на них.

Водночас, згідно з вимогами чинної на дату прийняття оскарженого у цій справі рішення органу місцевого самоврядування ст.13 Закону №899 нерозподіленою земельноюділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю) ; невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребуваназемельна частка(пай)після формуванняїї уземельну ділянкуза рішеннямвідповідної сільської,селищної,міської ради(уразі необхідностіформування)за заявоювідповідної радина підставірішення судупередається укомунальну власністьтериторіальної громади,на територіїякої вонарозташована,у порядкувизнання майнабезхазяйним. Запозовом власникуневитребуваної земельноїчастки (паю)або йогоспадкоємцю уразі пропускустроку дляоформлення прававласності наземельну ділянкуз поважноїпричини судможе визначитидодатковий строк,достатній длятакого оформлення.У разівідсутності земельсільськогосподарських угідьколективної власностітака земельначастка (пай)може бутивиділена внатурі (намісцевості)за рахунокземель запасукомунальної власностівідповідної територіальноїгромади (занаявності такихземель). Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).

У свою чергу «Типовий договір оренди земельної частки (паю)» затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5, який зареєстровано Міністерством юстиції України 23 лютого 2000 року за N 101/4322, передбачає можливість передачі в оренду земельної частки (паю) із зазначенням реквізитів сертифіката на відповідну частку (пай) та розміру такого паю (частки) лише в умовних кадастрових гектарах; п.2.3. цього Типового договору передбачає, що у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства.

Суд раніше зазначав, що спірні земельні ділянки відповідно до прийнятого відповідачем 1 рішення від 16 грудня 2021 року № 925-15/2021 включені до затвердженої технічної документації із землеустрою та передані в оренду на користь ТзОВ «Газда Агро» саме як невитребувані земельні частки (паї).

Однак відповідачами у справі не надано суду жодного доказу, який свідчить про належність спірних ділянок на дату прийняття оскарженого рішення органу місцевого самоврядування, право власності на які виникло та належним чином оформлено за спадкодавцями позивача згідно з вимогами ЗК України 1990, до складу нерозподілених земельних часток (паїв) у розумінні положень Закону №899, що підтверджує незаконність зазначеного рішення у межах заявлених позовних вимог.

Оскільки відповідно до приписів ч.2 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, її відсутність у момент вчинення правочину є підставою для визнання його недійсним (ч.1 ст.215 Кодексу).

За очевидної відсутності, на переконання суду, у контексті встановлених обставин цієї справи повноважень у відповідача-1 на передачу в оренду належних на праві власності спадкодавцям позивача ОСОБА_1 земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами ТзОВ «Газда Агро», укладені договори щодо вказаних ділянок вважаються оспорюваними правочинами. Досліджені судом належним чином засвідчені копії зазначених договорів оренди підтверджують, що такі укладені стосовно повноцінно сформованих у розумінні ст.79-1 ЗК України 2001 земельних ділянок, які перебували у приватній власності громадян.

Крім того, відповідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим законам України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади, іншим актам цивільного законодавства, прийнятих відповідно до Конституції України.

Відповідно п.7 «Порядку проведення інвентаризації земель», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 року № 476 на виконання приписів ч.3 ст.35 Закону України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року № 858-IV, вихідними даними для проведення інвентаризації земель, державної інвентаризації земель та земельних ділянок є, зокрема, книги записівреєстрації державнихактів направо власностіна землюта направо постійногокористування землею,договорів орендиземлі;електронних документів,що містятьвідомості прорезультати робітіз землеустрою; копії документів, які посвідчують речові права на земельну ділянку або підтверджують сплату земельного податку .

Вимоги законодавства у цій частині також порушені органом місцевого самоврядування під час затвердження оскарженим рішенням від 16 грудня 2021 року № 925-15/2021 технічної документації із землеустрою щодо спірних земельних ділянок як нібито невитребуваних земельних часток (паїв) та спростовують твердження відповідача 1 у справі про відсутність у нього інформації щодо оформлених спадкодавцям позивача Державних актів на право приватної власності на землю серії ІІ-ІФ під номерами 023866 та 023867 від 23 листопада 2001 року.

Серед способів захисту порушених прав та інтересів законодавець у п.10 ч.2 ст.16 ЦК України розрізняє визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями ст.152 ЗК України 2001 захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.155 ЗК України 2001 у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Відповідно до частини першої статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Аналіз наведених правових норм підтверджує, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою цивільного права.

Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування

Подібні за змістом висновки сформульовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (п.143), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (п.99), від 07.04.2020 року у справі №372/1684/14-ц (п.46), у справі № 923/466/17 (п.64) від 30.05.2018.

Доводи відповідача 1 у справі про неможливість оскарження особою акту індивідуальної дії, яка вичерпується після його виконання, з мотивів порушення принципу юридичної визначеності та стабільності публічно-правових відносин із посиланням на сформульовані правові позиції судом касаційної інстанції у справах № 9901/286/19 (постанова від 12 травня 2021 року), №816/228/17 (постанова від 08 вересня 2021 року), № 9901/96/21 (постанова від 14 липня 2021 року), № П/9901/97/21 (постанова від 27 жовтня 2022 року) відхиляються судом, адже висновки у цих справах стосуються зовсім інших спірних правовідносинах, а саме можливості реалізації права на оскарження акта індивідуальної дії особою, до якої такий акт не застосовано.

У даному випадку частково оскарженим рішенням органу місцевого самоврядування зачіпаються права та інтереси позивача в справі, про що йтиметься також згодом в цьому судовому рішенні.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту шляхом оскарження рішення відповідача 1 у справі про затвердження технічної документації із землеустрою щодо спірних земельних ділянок як невитребуваних земельних часток (паїв) та їх передачу в користування на умовах оренди ТзОВ «Газда Агро» безпосередньо передбачений нормами ЦК України та ЗК України 2001, за встановлених судом конкретних обставин справи є достатнім та ефективним у спірних правовідносинах та відповідає правовій природі учасників спору. Скасування відповідного рішення органу місцевого самоврядування із визнанням недійсним укладених на його підставі договорів оренди земельних ділянок, на підставі яких проведено державну реєстрацію земельних ділянок та реєстрацію речових прав оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, призведе до усунення порушення прав позивача у справі на спадкове майно.

Про ефективність такого способу захисту права у подібних за змістом правовідносинах йдеться у п.123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2024 року (справа № 927/1206/21).

Щодо наявності порушення прав та інтересів позивача у цій справі рішенням відповідача 1 та укладеними договорами оренди, суд керується наступними мотивами.

Відповідно до чинного на час відкриття спадщини після смерті батьків позивача Цивільного кодексу УРСР 1963 року (далі ЦК 1963) часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця (ч.1 ст.525).

Спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини (ч.2 ст.548, п.1 ч.1 ст.549, ч.1 ст.561 ЦК 1963).

Отже, чинне на дату прийняття спадщини цивільне законодавство не встановлювало ні обов`язку, ні граничного строку оформлення спадкоємцями за законом чи заповітом свідоцтв про право на спадщину незалежно від складу відповідного спадкового майна, в тому числі стосовно нерухомих об`єктів.

Факт прийняття ОСОБА_1 у той чи інший передбачений ЦК 1963 спосіб спадщини на спірні земельні ділянки після смерті батьків підтверджується запитами Калуської державної нотаріальної контори Івано-Франківської області від 16.04.2024 за номерами 129/02-14 та 131/02-14 компетентним органам про надання витягів із Державного земельного кадастру для оформлення спадкових прав цієї особи, копії яких додано до позовної заяви (а.с.18-19).

Водночас, нормами ЗК України 2001 (ст.125-126), який почав діяти з 1 січня 2002 року, передбачалося, що право власності або право постійного користування на земельну ділянку виникало лише після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує відповідне право та його державної реєстрації. Відповідним документом міг бути державний акт про право власності на земельну ділянку, форма якого затверджувалася Кабінетом Міністрів України.

Пленум Верховного Суду України в п.18 своєї постанови від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснив, що з 1 січня 2002 року відповідно до ст.125 ЗК України 2001 право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної

ділянки в натурі (на місцевості), а з 2 травня 2009 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об`єднання земельних ділянок від 5 березня 2009 року N 1066-VI право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що якщо спадщина відкрилась у період чинності ЦК 1963застосовуванню підлягають норми цього Кодексу про належність спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від оформлення права на спадщину. Слід брати також до уваги, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

Таким чином, відповідно до приписів ст.125 ЗК України 2001 набуття права власності та перехід права власності на спірні земельні ділянки в порядку спадкування після смерті батьків за позивачем у цій справі не відбулися через відсутність певних юридичних фактів у їх сукупності, а саме встановлення меж відповідних ділянок в натурі (на місцевості), одержання у встановленому порядку державних актів на право власності та їх державної реєстрації у встановленому порядку. Подібні за змістом правові висновки сформульовані у чинних постановах Верховного Суду від 18 березня 2019 року (справа №343/1048/17) та 5 березня 2020 року (справа № 495/9579/16-ц).

Відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження цим майном.

Зважаючи на відсутність у ОСОБА_1 набутого в порядку спадкування згідно з вимогами закону права власності на спірні земельні ділянки для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва в урочищі «Сеньковський» площею 0,67 кожна з відповідними присвоєними кадастровими номерами, суд відхиляє як необґрунтовані доводи сторони позивача про негаторний характер позову в цій справі.

Водночас, попри відсутність у позивача належним чином оформленого та зареєстрованого права власності на спірні земельні ділянки, які належать до складу спадкового майна померлих батьків, право на спадщину, що виникає у день її відкриття, безумовно відноситься до майнових прав особи.

Не маючи реальної можливості оформити свідоцтва про право на спадщину на відповідні ділянки із врахуванням обставин цієї справи (неправомірне затвердження органом місцевого самоврядування технічної документації із землеустрою щодо відповідних ділянок як невитребуваних земельних часток (паїв) з подальшою незаконною передачею відповідного нерухомого майна в оренду на користь ТзОВ «Газда Агро» згідно з укладеними договорами та державної реєстрації речових прав орендаря на ділянки), порушене майнове право ОСОБА_1 як спадкоємця не може залишатися без захисту.

Верховний Суд у постанові від 18 січня 2023 року (справа №580/1300/22) сформулював правовий висновок про застосування принципу «легітимних очікувань», що, головним чином, походить від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. Зокрема, суд зазначив, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті 22, 57, 58, 94 та 152 Конституції України); реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими; правовим підґрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі безпосередніх приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, що визначає механізм реалізації такого права, самостійно не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.

Суд враховує принцип легітимних очікувань, який пов`язаний з розширеним тлумаченням поняття «майно», зокрема якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя, зокрема, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (Рішення ЄСПЛ у справі «Копецький проти Словаччини» (заява №44912/98, п.52).

Подібні до зазначених вище висновків викладені також у постанові Верховного Суду від 1 серпня 2018 року (справа № 369/6516/16-ц), де позивач у справі не міг оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку внаслідок протиправного внесення відомостей до Державного земельного кадастру, вказував на незаконність присвоєння ділянці кадастрового номера та просив скасувати державну реєстрацію спірної ділянки.

Вказівка у ч.3 ст.215 ЦК України на те, що правочин може бути визнаний судом недійсним не лише за позовом однієї з сторін договору, але й за позовом іншої заінтересованої особи, стосується тих випадків, коли заінтересована особа домагається відновлення порушеного договором її права, не вимагаючи повернення їй передано на виконання цього договору майна, а вимагаючи повернути сторони договору до первісного стану.

Позивач в цій справі є цією заінтересованою особою, якій належить майнове право з часу відкриття спадщини на спірні земельні ділянки; таке право підлягає захисту як складова частина майна; для захисту правомірних легітимних очікувань позивача на отримання в порядку спадкування права власності на відповідні ділянки діє стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та імперативна для національних судів України практика Європейського суду з прав людини.

Вимоги про скасування державної реєстрації земельних ділянок на підставі затвердженої оскаржуваним рішенням відповідача 1 у справі технічної документації із землеустрою, розробленої спеціалізованою землевпорядною організацією за рахунок ТзОВ «Газда Агро», у спосіб виключення відомостей про відповідні ділянки з Державного земельного кадастру, а також скасування рішень від 4 грудня 2023 року з індексними номерами у розділі іншого речового права Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав оренди на спірні ділянки за відповідачем 2 є похідними та залежать від результатів розгляду судом вимог щодо незаконності (в певній частині) рішення Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області від 16 грудня 2021 року № 925-15/2021 та недійсності укладених договорів оренди цих земельних ділянок. Зазначені вимоги позивача суд вважає обґрунтованими і такими, що безпосередньо передбачені як способи захисту у чинній на час розгляду справи редакції ч.10 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 7 липня 2011 року № 3613-VI та ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV.

Таким чином, позов у справі необхідно задовольнити повністю.

Питання розподілу судових витрат необхідно вирішити відповідно до ст.141 ЦПК України. Оскільки процесуальним законом не передбачено можливості стягнення витрат у вигляді судового збору солідарно з двох чи більшої кількості відповідачів, враховуючи постановлену судом ухвалу про відстрочення сплати судового збору, кількість заявлених вимог немайнового характеру до кожного з відповідачів, не сплачений судовий збір за результатами судового розгляду необхідно стягнути з двох відповідачів на користь держави. Витрати позивача на сплату судового збору також компенсувати за рахунок протилежної сторони.

Керуючись ст.263-265 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати рішення Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області 16.12.2021 № 925-15/2021 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації нерозділених земляних ділянок та невитребуваних земляних часток /паїв/в межах Войнилівської селищної ради» :

в частині включення до п.1 рішення для затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок невитребуваних земельних часток/паїв/в урочищі «Сеньковський» за межами населеного пункту с.Перекоси Войнилівської селищної ради об`єднаної територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області,загальною площею 5,6996га,категорія земель-землі сільськогосподарського призначення,цільове призначення для ведення товарного с/г виробництва, з них:

- земельна ділянка площею 0,6700 га, кадастровий номер: 2622887800:05:001:0327 для ведення товарного с/г виробництва;

- земельна ділянка площею 0,6700 га, кадастровий номер: 2622887800:05:001:0328 для ведення товарного с/г виробництва;

в частині включення в п.11 рішення передачу ТОВ «ГАЗДА АГРО»/код ЄДРПОУ 44281150/у користування зазначені в п.1 рішення невитребувані частки/паї/ на умовах оренди:

- земельна ділянка площею 0,6700 га, кадастровий номер: 2622887800:05:001:0327 для ведення товарного с/г виробництва;

- земельна ділянка площею 0,6700 га, кадастровий номер: 2622887800:05:001:0328 для ведення товарного с/г виробництва;

Визнати недійсним договір оренди землі №б/н від 01.11.2023, укладений між Войнилівською селищною радою і Товариством з обмеженою відповідальністю «Газда Агро» щодо земельної ділянки 0,6700 га, кадастровий номер: 2622887800:05:001:0327 для ведення товарного с/г виробництва, та договір оренди землі №б/н від 01.11.2023, укладений між Войнилівською селищною радою і Товариством з обмеженою відповідальністю «Газда Агро» щодо земельної ділянки 0,6700 га, кадастровий номер: 2622887800:05:001:0328 для ведення товарного с/г виробництва.

Скасувати державну реєстрацію земельних ділянок:

- з кадастровим номером 2622887800:05:001:0327, площею 0,67 га для ведення товарного с/г виробництва, яка розташована в урочищі «Сеньковський» с.Перекоси Калуського району Івано-Франківської області;

- з кадастровим номером 2622887800:05:001:0328, площею 0,67 га для ведення товарного с/г виробництва, яка розташована в урочищі «Сеньковський» с.Перекоси Калуського району Івано-Франківської області

шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаних земельних ділянок.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у розділі іншого речового права:

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 70513820 від 04.12.2023р., номер запису про інше речове право: 52784163/спеціальний розділ/, державна реєстрація 29.11.2023, вид права: право оренди, об`єкт: земельна ділянка, кадастровим номером: 2622887800:05:001:0327, площею 0,67 га;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ,індексний номер: 70513615 від 04.12.2023р., номер запису про інше речове право: 52783994/спеціальний розділ/, державна реєстрація 29.11.2023р., вид права: право оренди, об`єкт: земельна ділянка, кадастровим номером: 2622887800:05:001:0328, площею 0,67 га.

Стягнути з Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 04356478, місцезнаходження вул.Шевченка,114, смт. Войнилів Калуського району Івано-Франківської області,77316) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Стягнути з Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 04356478, місцезнаходження вул.Шевченка,114, смт. Войнилів Калуського району Івано-Франківської області,77316) на користь держави 3633,60 грн судового збору (Отримувач коштів:ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 Код отримувача (код за ЕДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газда Агро» (код ЄДРПОУ 44281150, місцезнаходження вул. Шевченка, 127, смт. Войнилів Калуського району Івано-Франківської області,77316) на користь держави 3633,60 грн судового збору (Отримувач коштів:ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 Код отримувача (код за ЕДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Рішення суду може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.05.2025.

Суддя