Рішення від 29.05.2025 по справі 748/343/25

Провадження №2/748/417/25 Єдиний унікальний № 748/343/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2025 р.м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі :

головуючого судді Хоменко Л.В.,

секретаря Базарної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТА-АГРО-ІНВЕСТ» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної в результаті дорожньо- транспортної пригоди -

В С Т А Н О В И В:

29січня 2025року представникпозивача КириченкоЮ.Ю.через систему"Електроннийсуд"звернулась досуду зпозовом до ОСОБА_1 ,у якомупросить стягнутиз відповідачана користьТОВ «БЕТА-АГРО-ІНВЕСТ»різницю міжфактичним розміромшкоди (фактичноювартістю відновленогоремонту)і страховоювиплатою у розмірі1250987грн.64коп.,судовий збірв розмірі15011грн.85коп.,витрати запроведення судовоїавтотоварознавчої експертизив сумі8178грн.62коп.та витратина професійнуправничу допомогу.Вимоги мотивуєтим,що 23лютого 2024року о19.00год.на автодорозіДаничи Ріпки (0км +600м)сталася дорожньо-транспортнапригода заучастю колісноготрактора JOHNDEERE6930державний номернийзнак НОМЕР_1 ,що належитьТОВ «БЕТА-АГРО-ІНВЕСТ»та легковогоавтомобіля JEEPGRANDCHEROKEEдержавний номернийзнак НОМЕР_2 ,під керуваннямвійськовослужбовця ОСОБА_1 .Постановою Ріпкинськогорайонного судуЧернігівської областівід 16травня 2024року,яка постановоюЧернігівського апеляційногосуду від26липня 2024року залишенабез змін, ОСОБА_1 визнано винниму скоєнні адміністративногоправопорушення,передбаченого ст.124КУпАП танакладено нанього адміністративнестягнення увиді штрафу. Зависновком судовоїавтотоварознавчої експертизивід 05квітня 2024року №213/24-24вартість матеріальногозбитку завданоговласнику тракторуколісному марки«JohnDeere6930»,державний реєстраційнийномер НОМЕР_1 ,станом цінна моментДТП 23лютого 2024року (зврахуванням зносу)складає 473430,00грн.Також,визначена вартістьвідновлювального ремонту,яка складає1414987грн.64коп.Цивільно-правовавідповідальність ОСОБА_1 на часскоєння ДТПу встановленомузаконом порядкуне булазастрахована.31липня 2024року позивачем отриманострахове відшкодуваннявід Моторно(транспортного)страхового бюроУкраїни усумі 160000,00грн. Сплаченепозивачу відшкодуванняне покриваєрозмір завданихйому збитків,тому останнійзвернувся досуду зпозовом довідповідача звимогою провідшкодування різниціміж фактичнимрозміром шкодиі страховоювиплатою урозмірі 1250987грн.64коп.,оскільки добровільно відповідач сплатити кошти відмовляється.

Ухвалою судді Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03 лютого 2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 квітня 2025 року підготовче провадження у справі закрито та призначено судовий розгляд по суті.

03 квітня 2025 року надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач посилається на Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зазначаючи, що що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує на умовах, визначених цим Законом, шкоду, заподіяну транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. Зазначає, що оскільки позивачем у позовній заяві не порушується питання щодо можливого стягнення суми заподіяної шкоди в повному обсязі шляхом звернення до МТСБУ, тому це є підставою для відмови у позові до відповідача, як до особи, яка завдала шкоди. Зазначає що, виплата відшкодування потерпілій особі здійснюється МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих без можливості застосування регресу. Крім того, МТСБУ з метою підтримки захисників і захисниць України прийняло рішення не стягувати регреси в судовому чи досудовому порядку з військових частин чи військовослужбовців ЗСУ у випадку, коли вони стали винуватцями ДТП, не маючи чинного полісу обов`язково страхування цивільно- правової відповідальності, замість них відшкодування постраждалим буде здійснено з фонду захисту потерпілих МТСБУ. Тому вважає, що належним відповідачем у даній справі є МТСБУ. А тому у задоволенні позову просить відмовити.

11 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» представником позивача надано відповідь на відзив, у якому зазначається, що відзив подано з пропущенням строків його подання та без поважної причини. Посилається на рішення Господарського суду Чернігівської області від 13 січня 2025 року у справі №927/974/24, яким відмовлено у задоволені позову ТОВ «БЕТА-АГРО-ІНВЕСТ» до військової частини НОМЕР_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , яким встановлено, що ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП не виконував наказу командира (начальника) чи інші обов`язки військової служби; військова частина не була законним володільцем джерела підвищеної небезпеки, за участю якої сталась дорожньо-транспортна пригода, обставини якої досліджувались у межах справи № 743/308/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Крім того, цим рішенням відхилено доводи ОСОБА_1 , що належним відповідачем у справі є Моторне (транспортне) страхове бюро України в силу Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки матеріалами справи підтверджується виплата МТСБУ страхового відшкодування потерпілій особі у межах ліміту майнової відповідальності страховика (160000,00 грн.) згідно з постановою НБУ від 30 травня 2022 року № 109, розмір якого недостатній для відшкодування збитків позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представники позивача ТОВ «БЕТА-АГРО-ІНВЕСТ» Литвин А.М. та Кириченко Ю.Ю. у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та у відповіді на відзив.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Новик М.С. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов, просив зменшити суму витрат на правову допомогу, заявлену представником позивача, вважаючи її необгрунтованою та такою, що не відповідає розміру заявлених вимог, складності справи.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 23 лютого 2024 року о 19.00 год. на автодорозі Даничі Ріпки (0 км + 600 м) сталася дорожньо-транспортна пригода за участю колісного трактора JOHN DEERE 6930 державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ТОВ «БЕТА-АГРО-ІНВЕСТ» та легкового автомобіля JEEP GRAND CHEROKEE державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням військовослужбовця ОСОБА_1 .

Внаслідок ДТП пошкоджено, зокрема, транспортний засіб, колісний трактор John Deere 6930, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Бета-Агро-Інвест» (далі позивач, Товариство) згідно зі свідоцтвом про реєстрацію серії НОМЕР_4 .

Відповідно до положень ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до положень ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 16 травня 2024 року, яка постановою Чернігівського апеляційного суду від 26 липня 2024 року залишена без змін, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с.27-33).

За положеннями частин першої, п`ятої та шостої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбаченого, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 цього Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди у встановленому законом порядку не була застрахована.

Відповідач ОСОБА_3 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_5 від 22 вересня 2023 року.

Пунктом 13.1. статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено, що учасники бойових дій звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

За висновком експерта за результатами судової автотоварознавчої експертизи від 05 квітня 2024 року № 213/24-24, вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ трактору колісному марки «John Deere 6930», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження у ДТП 23 лютого 2024 року, станом цін на момент ДТП 23 лютого 2024 року (з врахуванням зносу) складає 473 430, 00 грн. Також, визначена вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ, яка станом на дату дорожньо- транспортної пригоди 23 лютого 2024 року, складає 1 410987 грн. 64 коп. (а.с.9-19).

Розрахунок вартості відновлювального ремонту детально зазначений у Додатку №2 висновку експерта від 05 квітня 2024 року № 213/24-24, та складається з вартості ремонтно-відновлювальних робіт 45348 грн. 48 коп., вартості необхідних для ремонту матеріалів 16859 грн. 74 коп., вартості нових складників, що підлягають заміні 1326830 грн. 42 коп., вартості пневматичної шини «AGRO10 OZRA 420/85R28» 21 949,00 грн. (а.с.19 на звороті-23)

За зверненням ТОВ «БЕТА-АГРО-ІНВЕСТ» про виплату страхового відшкодування 31 липня 2024 року Моторно (транспортне) страхове бюро України сплатило позивачу страхове відшкодування в сумі 160 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 915029 (а.с.26).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 39.1 статті 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пунктом 41.1 ст. 41 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» установлено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, зокрема, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно пункту22.1статті 22Закону України«Про обов`язковестрахування цивільноївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» уразі настаннястрахового випадкустраховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом №1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та від 3 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

Таким чином Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» порядку.

Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" роз`яснено, що у разі пошкодження внаслідок дій винної особи окремих деталей, вузлів, агрегатів транспортного засобу, розмір реальних збитків необхідно визначати, виходячи з вартості запасних частин і відновлювального ремонту.

Отже, з аналізу вказаних норм матеріального права можна дійти висновку, що врахування фізичного зносу при пошкодженні майна можливе у випадку пред`явлення вимог про стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (вимог про відшкодування збитків) у випадку, коли відновлення речі є фізично неможливим або економічно недоцільним, тоді як саме стягнення на користь потерпілого фактичної вартості відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу, якщо він перевищує страхове відшкодування, є ефективним способом захисту порушеного права позивача, як володільця пошкодженого автомобіля.

Якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків завданих потерпілому, останній має право пред`явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (Постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 757/33065/18-ц).

За положеннями статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Ця норма у главі 82 ЦК України визначає особливості розподілу повної відповідальності (стаття 1166 ЦК України) між особою, яка заподіяла шкоду та її страховиком.

З огляду на вказане, стаття 1194 ЦК України застосовується до будь-яких правовідносин, в яких бере участь особа, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність.

Суд звертає увагу на те, що як право потерпілого на відшкодування заподіяної шкоди так і кореспондуючий обов`язок страховика (страхової компанії) здійснити його відшкодування виникає на підставі настання страхового випадку - ДТП.

При цьому зазначений закон встановлює як підстави відшкодування шкоди і відмови страховика у такому відшкодуванні, так і процедури, за якими така шкода відшкодовується.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Виходячи з наведеного, слід дійти висновку, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди, виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком.

Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20)

Відтак, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суд на підставі статті 1194 ЦК України постановляє стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У даному випадку позивачем як потерпілою особою (власником майна) пред`явлено вимогу до відповідача як винуватця ДТП про відшкодування залишку між фактичним розміром збитків та сумою страхового відшкодування, яку виплатило МТСБУ, для повного відшкодування завданої майнової шкоди у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу в ДТП, розмір якої встановлено складеним Звітом №213/24-24 від 05 квітня 2024 року.

Таким чином, на підставі викладеного, доводи відповідача, що належним відповідачем у справі є Моторне (транспортне) страхове бюро України, яке не залучено до участі у справі у якості відповідача, є безпідставними, матеріалами справи підтверджується виплата МТСБУ страхового відшкодування у межах ліміту майнової відповідальності страховика 160 000 грн. 00 коп., розмір якого є недостатнім для відшкодування збитків позивача.

У матеріалах справи також відсутні докази на підтвердження належності автомобіля Jeep Grand Cherokee, реєстраційний номер НОМЕР_2 на праві власності або на праві користування військовій частині НОМЕР_3 , або докази того, що військовослужбовець ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП керував цим ТЗ у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби. З показів допитаних судом свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 беззаперечно цих обставин також не встановлено.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 13 січня 2025 року у справі №927/974/24 відмовлено у задоволені позову ТОВ «БЕТА-АГРО-ІНВЕСТ» до військової частини НОМЕР_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 . З мотивувальної частини рішення суду вбачається, що ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП не виконував наказу командира (начальника) чи інші обов`язки військової служби, військова частина не була законним володільцем джерела підвищеної небезпеки, за участю якої сталась дорожньо-транспортна пригода, обставини якої досліджувались у межах справи № 743/308/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, відхилено доводи ОСОБА_1 , що належним відповідачем у справі є Моторне (транспортне) страхове бюро України в силу Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц наведений висновок, за яким особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Тлумачення частини 1 статті 1172 указаного Кодексу свідчить про те, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 355/1394/16-ц, від 06.02.2019 у справі № 640/4185/15-ц, від 05.05.2018 у справі 910/14685/17.

За частиною 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Отже, виконання обов`язків військової служби пов`язане із перебуванням військовослужбовця в певному місці, в певний час або виконанням ним наказу командира (начальника) чи обов`язку служби.

У матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 , на момент скоєння ДТП виконував наказ командира (начальника) чи інші обов`язки військової служби та, що транспортний засіб Jeep Grand Cherokee, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням винуватця ДТП, належав саме військовій частині, що виключає відповідальність військової частини НОМЕР_3 відповідно до частини 1 статті 1172, частин 1, 2 статті 1187 та п. 1 частини 1 статті 1188 ЦК України.

Відповідно до положень ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, яккщо інше не встановлено законом.

Таким чином, за заявленими вимогами позивача та доводами відповідача, предметом доказування у цій справі є розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу у зв`язку з пошкодженням трактора, що належить позивачу, у результаті дорожньо- транспортної пригоди.

У частині третій статті 12, частині першій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, у тому числі випадків наявності підстав звільнення від доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Конкретні доказові презумпції передбачені нормами матеріального права, зокрема статтею 1166 ЦК України.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на позивача покладено обов`язок доведення наявності шкоди та її розміру.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно із статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Тобто, розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент ДТП або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У пункті 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

Статтями 28, 29 Закону №1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Відповідно до пункту 2.4 указаної Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно із вимогами пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = С р+ С м+ С сХ (1- Е З), де: С р- вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн; С м- вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн; С с- вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн; Е З- коефіцієнт фізичного зносу.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у випадку завдання збитку проведення незалежної оцінки є обов`язковим.

Виходячи з аналізу зазначених норм, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (висновком) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових правта професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (з відповідними змінами).

У постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 753/21177/16-ц (провадження № 61-28918св18) зазначено, що рахунок та акти виконаних робіт надані позивачем не є належним та допустимим доказом у справі про відшкодування матеріальної шкоди, оскільки не відображають реального розміру збитків, завданих внаслідок ДТП.

Крім того у постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 466/9318/14-ц (провадження 61-12554св18) не взято до уваги як докази акт виконаних робіт та квитанцію про їх оплату, адже вони не свідчать про те, що вказані роботи проведенні для усунення пошкоджень майна, отриманих саме в дорожньо-транспортній пригоді за участю відповідача як винної особи.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Воловік проти України, № 15123/03, § 45, 6 грудня 2007 року).

Звіт оцінювача є належним і допустимим доказом на підтвердження завданих збитків, внаслідок ДТП, що сталась з вини відповідача, у вигляді витрат, які власник пошкодженого автомобіля мусить зробити, для відновлення свого майна (вартості відновлювального ремонту), а відповідачем вказаний розмір збитків не спростовано, не заявлено клопотань про витребування таких доказів, не заявлено клопотання про призначення експертизи, не вказано в чому даний висновок не відповідає Методиці.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 760/5618/16-ц, від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц, від 21 липня 2021 року у справі № 757/33065/18-ц.

Суд в оцінці обставин справи виходить з того, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Тобто, якщо позивачу недостатньо страхового відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням (висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 333/1050/15-ц).

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом, зокрема і в постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18, який підлягає врахуванню в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Таким чином, позивачем надано докази на підтвердження завданих йому збитків у вигляді витрат, які він мусить зробити, для відновлення свого майна (вартості відновлювального ремонту), що відповідає приписам ст. 22 ЦК України та узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 760/5618/16-ц (провадження № 61-4463св18), від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц (провадження № 61-34581св18).

Отже, якщо сплачене МТСБ відшкодування не покриває розмір збитків завданих потерпілому, у МТСБ не виникає обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду у повному обсязі, тому позивач має право пред`явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Оскільки факт скоєння відповідачем ДТП є беззаперечно доведений, розмір завданої шкоди під час розгляду справи не спростований і встановлений на підставі відповідного звіту про визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, то суд виходить із встановленого в зазначеному висновку розміру та проведеної виплати МТСБУ сумі 160 000 грн. Таким чином Відповідач має компенсувати позивачу вартість відновлювального ремонту за вирахуванням отриманої страхової виплати в розмірі 1 250987 грн. 64 коп. (1 410 987,64 грн. 160 000,00 грн).

Отож, з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «БЕТА-АГРО-ІНВЕСТ» підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (фактичною вартістю відновленого ремонту) та виплаченою МТСБ України страховою виплатою, а саме 1250987 грн. 64 коп.

А отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 133 ЦПК України,встановлено,що судовівитрати складаютьсяз судовогозбору тавитрат,пов`язанихз розглядомсправи.До витрат,пов`язанихз розглядомсправи,належать,зокрема,витрати напрофесійну правничудопомогу. 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Відповідно до с.6 ст. 139 ЦПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Витрати запроведення судовоїавтотоварознавчої експертизив сумі8178 грн.62коп.,підтверджені квитанцієюна а.с.36,37,а тому уразі задоволенняпозову підлягаютьстягненню звідповідача накористь позивача.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги слід зазначити наступне.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 3ст. 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8ст. 141 ЦПК Українивстановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Верховний Суд наголошує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, ч.8 статті 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.

В додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність,- 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже,при вирішенніпитання пророзподіл судовихвитрат судмає враховуватиконкретні обставинисправи,загальні засадицивільного законодавствата критеріївідшкодування витратна професійнуправничу допомогу.

Напідтвердження понесенихвитрат пронадання правничоїдопомоги адвокатКириченко Ю.Ю. надала:договір пронадання правової допомогибез номеравід 11грудня 2024року,укладений між Товаристваз обмеженоювідповідальністю "Бета-Агро-Інвест" таадвокатомКириченко Ю.Ю.,Акт приймання-передачі виконанихробіт доДоговору пронадання правничоїдопомоги від11грудня 2024року,згідно якоговинагорода адвокатаза наданнявказаних послугстановить 50000грн та включаєв себе:аналіз наданихклієнтом документіву справі,аналіз господарськогота цивільногозаконодавства,що регулюєспірні відносини,аналіз судовоїпрактики ваналогічних судовихсправах длявикористання уцій справі,консультація клієнта,розёяснення судовихперсектив тапогодження зклієнтом правовоїпозиції,збір тааналіз додатковихдоказів усправі,підготовка позовноїзаяви,формування додатківдо неї,подання позовноїзаяви доЧернігівського районногосуду Чернігівськоїобласті,підготовка таподача відповідіна відзивта формуваннядодатків донього, підготовка та подання заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Представником відповідача у судовому засіданні просив зменшити витрати на правничу допомогу, посилаючись на те, що розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним з ціною позову, складністю справи та обсягом виконаної адвокатом роботи за договором.

Відповідно до положень ч.4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на правову допомогу, суд вважає за можливе задовольнити клопотання представника позивача та з урахуванням складності справи, обсягу виконаних представником позивача робіт, часом, витраченим на виконання цих робіт, ціни позову, розгляду судом справи у двох судових засіданнях, зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до 12 000 грн.

Тому, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідачана користь ТОВ «БЕТА-АГРО-ІНВЕСТ», у розмірі 12 000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК Україн и судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні до суду ТОВ «БЕТА-АГРО-ІНВЕСТ» сплачено 15 011 грн. 85 коп. судового збору. Відповідач є учасником бойових дій, а тому відповідно до положень п.13 ч.1 ст. 5 ЗУ « Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору. За таких обставин, відповідно до положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12-13,82,89,141,247,259,263-265,268,273,274,280 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства зобмеженою відповідальністю «БЕТА-АГРО-ІНВЕСТ»до ОСОБА_1 про відшкодуванняшкоди,заподіяної внаслідокдорожньо-транспортноїпригоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-Інвест" (місцезнаходження: 15063, с. М. Листвен, вул. Центральна, 13а Чернігівського району Чернігівської область, ідентифікаційний код 30844997) 1 250987 (один мільйон двісті п`ятдесят тисяч дев`ятсот вісімдесят сім) грн. 64 коп. різниці між фактичним розміром шкоди (фактичною вартістю відновлюваного ремонту) та страховою виплатою.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-Інвест" (місцезнаходження: 15063, с. М. Листвен, вул. Центральна, 13а Чернігівського району Чернігівської область, ідентифікаційний код 30844997) витрати за проведення автотоварознавчої експертизи у сумі 8178 (вісім тисяч сто сімдесят вісім) грн. 62 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн., а всього 20178 грн. 62 коп.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-Інвест" (місцезнаходження: 15063, с. М. Листвен, вул. Центральна, 13а Чернігівського району Чернігівської області, ідентифікаційний код 30844997) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України,судовий збір у розмірі 15011 (п`ятнадцять тисяч одинадцять) грн. 85 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому не було вручено рішення у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Хоменко Л.В.