Постанова від 29.05.2025 по справі 142/1099/24

Справа № 142/1099/24

Провадження № 22-ц/801/1081/2025

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Нестерук В. В.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2025 рокуСправа № 142/1099/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),

суддів Ковальчука О. В., Панасюка О. С.,

секретар судового засідання Куленко О. В.,

учасники справи:

позивач (особа яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС»

треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 04 березня 2025 року, ухвалене у складі судді Нестерука В. В. у селищі Піщанка, дата складення повного судового рішення відповідає даті його постановлення, -

в с т а н о в и в:

27 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернулася до Піщанського районного суду із позовом до ТОВ «ВІН ФІНАНС», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В. В., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Р. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позов обґрунтований тим, що Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименко Р. В. 25.06.2020 року було відкрито виконавче провадження № 62414466 з примусового виконання виконавчого напису № 10056 від 28.04.2020р, виданого Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В. В., про стягнення з неї, ОСОБА_1 , на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (код ЄДРПОУ: 38750239), заборгованості в розмірі 9 066,77 гривень. Про існування оскаржуваного виконавчого напису вона дізналась з Єдиного реєстру боржників. Позивач вказує, що виконавчий напис про стягнення заборгованості за кредитним договором має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, з огляду на те, що законодавством не передбачена можливість видачі виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин (це встановлено постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, яка була залишена без змін Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року). Тому приватний нотаріус Колейчик В.В. мав відмовити у видачі виконавчого напису. Окрім того, нотаріусу відповідачем не могло бути надано доказів згоди, або навіть факту повідомлення Позивача про існування заборгованості; нотаріусу не було подано оригінал кредитного договору, оскільки Позивач його не підписувала, подані нотаріусу документи не відповідали законодавству України; відповідач не міг надати виписку з банківського рахунку Позивача, а довідка, складена кредитором, не може вважатись випискою з рахунку Позивача.

Позивач вказала, що зазначає відповідачем ТОВ «ВІН ФІНАНС», оскільки послуговується кодом ЄДРПОУ юридичної особи: 38750239, який належить ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Заочним рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 04 березня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що і виконавчий напис нотаріуса, і виконавче провадження відкрито за заявами ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», яке, як встановлено судом, існує, не припинене, а тому саме це товариство має бути належним відповідачем у справі, а не ТОВ «ВІН ФІНАНС». Оцінюючи посилання позивачки на те, що належним відповідачем є ТОВ «ВІН ФІНАНС», оскільки у заяві про видачу виконавчого напису нотаріусом та у заяві про примусове виконання хоча й вказано заявником ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», однак код ЄДРПОУ вказаний саме ТОВ «ВІН ФІНАНС», суд першої інстанції зазначив, що з огляду на приписи статті 90 ЦК України, юридична особа має найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву, і саме це має визначальне значення при ідентифікації юридичної особи, а код ЄДРПОУ є додатковою ідентифікуючою ознакою, яка присвоюється в процесі державної реєстрації. Тому пославшись на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, суд відмовив у позові, оскільки він пред`явлений до неналежного відповідача.

Не погодившись з цим рішенням, 01.04.2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що вона вказала належного відповідача ТОВ «ВІН ФІНАНС», адже послуговувалася кодом ЄДРПОУ як ідентифікуючою ознакою юридичної особи. Натомість суд першої інстанції, перевіряючи належність відповідача, здійснив перевірку ТОВ «Фінансовакомпанія «Довірата гарантія» та вказав про те, що така юридична особа існує і саме до неї має бути пред`явлено позов, однак і у виконавчому написі нотаріуса, і у заяві про примусове виконання, і у актах виконавця вказано стягувача ТОВ «Довіра та гарантія». До апеляційної скарги нею додано копію статуту ТОВ «ВІН ФІНАНС» код ЄДРПОУ 38750239 Нова редакція (а. с. 74-80) та Витяг з ЄДР стосовно ТОВ «ВІН ФІНАНС» (а. с. 82-94), які з огляду на затвердження цієї редакції Статуту загальними зборами учасників ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», протокол № 1706 від 25 липня 2024 року, на її думку, свідчать про зміну найменування товариства з ТОВ «Довіра та гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Правом подати відзив на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористалися.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про день та час судового розгляду повідомлені належним чином. ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи у її відсутність, відповідач ТОВ «ВІН ФІНАНС» та приватний виконавець Клименко Р. В. повідомлені шляхом надсилання повістки до електронних кабінетів. Від приватного нотаріуса Колейчик В. В. судова повістка повернулася неврученою з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням в розумінні цивільного процесуального Кодексу України

Частинами 1,2 статті 367ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимогст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вказаним вимогам закону.

По справі встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:

-08 квітня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем вчинено виконавчий напис № 10056, яким стягнуто з ОСОБА_1 на заборгованість за кредитним договором № 589023 від 30 січня 2019 року, укладеним з ТОВ «Авентус Україна», ідентифікаційний код юридичної особи 41078230, правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення Вимоги за кредитними договорами № 1 від 12 квітня 2018 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», ідентифікаційний код юридичної особи 38750239, далі іменований -Стягувач, заборгованість за Кредитним договором 589023 від 30.01.2019 року. Загальна сума що підлягає стягненню 9 066,77 грн. (а. с. 17 зворот);

-19 травня 2020 року ТОВ ««ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», код ЄДРПОУ 38750239 на ім`я приватного виконавця Клименка Р. В. подало заяву про примусове виконання цього виконавчого напису нотаріуса , вказавши при цьому окрім ідентифікаційного коду, банківський рахунок стягувача та адресу.(а. с. 17)

-25 червня 2020 року приватним виконавцем Клименком Р. В. відкрито виконавче провадження № 62414466 з примусового виконання вищевказаного виконавчого напису. Стягувачем у постанові про відкриття виконавчого провадження вказано Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», код ЄДРПОУ 38750239 (а. с. 24).

-Позивачкою було також надано витяг з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ТОВ «ВІН ФІНАНС», з якого вбачається, що код цієї юридичної особи є 38750239 (а. с. 18).

-Перевіряючи належність відповідача у справі, суд першої інстанції долучив до матеріалів провадження відповідь на безкоштовний запит з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ТОВ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», ідентифікаційний код юридичної особи 38705034 (а.с.50) та відносно ТОВ «ВІН ФІНАНАС», ідентифікаційний код юридичної особи 38750239 (а.с.51).

Спір стосується визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Оскільки в разі пред`явлення позову до неналежного відповідача суд відмовляє у задоволенні позову виключно з цих підстав, без дослідження правильності та аргументованості позовних вимог, апеляційний суд насамперед дає оцінку того чи вірно суд першої інстанції визначив, що вказаний позивачкою відповідач є неналежним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц; від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц; від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц; від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 15 травня 2019 року у справах № № 552/91/18, 554/9144/17).

Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19).

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції вказав, що зазначений позивачкою відповідач є неналежним, оскільки ідентифікація відповідача насамперед має відбуватися за його найменуванням (стаття 90 ЦК України), а ідентифікаційний код є вторинним для ідентифікації юридичної особи.

З таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, згідно статті 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

З аналізу змісту статей 89, 91, 92 ЦК України, цивільна дієздатність та правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення, державна реєстрація юридичної особи є обов`язковою.

Згідно П Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. N 118 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 р. N 499 ( надалі Положення), суб`єктами Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі - Реєстр) є юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, що находяться на території України та провадять свою діяльність на підставі її законодавства (далі - суб`єкти) (пункт 2 Положення).

Єдиний державнийреєстр підприємствта організаційУкраїни (ЄДРПОУ) ведеться, серед іншого, з метою: забезпечення єдиного державного обліку та ідентифікації суб`єктів (пункт 3).

Ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним (Пункт 6 Положення).

Відповідно до частини першої статті 4 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Державна реєстрація базується на таких основних принципах:

1) обов`язковості державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі;

2) публічності державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі та документів, що стали підставою для її проведення;

3) врегулювання відносин, пов`язаних з державною реєстрацією, та особливостей державної реєстрації виключно цим Законом;

4) державної реєстрації за заявницьким принципом;

6) єдності методології державної реєстрації;

7) об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі;

8) внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону;

9) відкритості та доступності відомостей Єдиного державного реєстру.

У відповідностідо частини2статті 9ЗУ «Продержавну реєстраціююридичних осіб,фізичних осіб-підприємців тагромадських формувань»,в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб:

1) найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності);

2) ідентифікаційний кодюридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (далі - ідентифікаційний код);

3) організаційно-правова форма.

Відтак аналіз викладених вище норм права дає підстави виснувати, що ідентифікаційний код юридичної особи (код ЄДРПОУ) є унікальним 8-значним кодом для юридичних осіб. Цей код використовується для ідентифікації суб`єктів господарювання в офіційних реєстрах та базах даних, є невід`ємним та обов`язковим для ідентифікації юридичної особи.

В справі що розглядається ідентифікаційний код Стягувача, який був зазначений в виконавчому написі нотаріуса (а. с. 17 на звороті), в заяві про примусове виконання (а.с.17), в Постановах приватного виконавця , винесених в ході виконання виконавчого напису нотаріуса (а. с. 20 -24) вказаний: 38750239.

З даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань беззаперечно та однозначно встановлено як позивачкою (а.с.18), так і судом першої інстанції (а.с.51), так і апеляційним судом в ході перевірки доводів та вимог апеляційної скарги шляхом отримання відповіді на запит через Електронний суд (а. с. 118-119), що ідентифікаційний код 38750239 належить юридичній особі Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС».

Суд першоїінстанції,перевіряючи наявністьюридичної особи,найменування якоївказано у виконавчому написі нотаріуса (а. с. 17 на звороті), в заяві про примусове виконання (а.с.17), в Постановах приватного виконавця, винесених в ході виконання виконавчого напису нотаріуса (а. с. 20 -24): «Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», припустився помилки і провів перевірку не за цим найменуванням, а за найменуванням «Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (а.с.52).

Апеляційний суд в ході апеляційного розгляду через електронний суд здійснив запит на інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за найменуванням юридичної особи, зазначеної у вищезгаданих документах: «Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та отримав відповідь № 1365113 від 09.05. 2025 року, що за вказаними параметрами інформацію не знайдено (а. с. 117).

Відтак, з огляду на вищевикладене, в суду першої інстанції не було підстав виснувати, що у позивачки не виникли правовідносини із ТОВ «ВІН ФІНАНС», а належним відповідачем у справі є ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», тому апеляційний суд виснує, що позивач з урахуванням коду ЄДРПОУ вказала вірного відповідача, а доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.

Щодо наявності підстав визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, слід зазначити таке.

Позивач стверджує, що виконавчий напис було вчинено за документами, які не входили до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, зазначеним в Постанові Кабінету Міністрів України № 662.

Відповідно достатті 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зістаттею 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172

Постановою Кабінету Міністрів України№ 662від 26.11.2014року "Провнесення зміндо перелікудокументів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів"(надалі Постанова№ 662) Перелік документів доповненопісля розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:

«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.

Таким чином, оскільки у судовому порядку Постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до частин восьмої, одинадцятоїстатті 171 Кодексу адміністративного судочинства Українив редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року (далі -КАС України), суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині. Резолютивна частинапостановисуду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набранняпостановоюзаконної сили.

У частині п`ятійстатті 254 КАС Українизазначено, щопостановаабо ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду,постанова Верховного Суду Українинабирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні,-через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постановаабо ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (стаття 255 КАС України).

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, Постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.

Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду в Постанові від 21 вересня 2021року у справі № 910/10374/17.

Таким чином, вчиняючи 28 квітня 2020 року виконавчий напис № 10056, приватний нотаріус Колейчик В. В. неправомірно керував пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.

Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного судуу складі Верховного Судувід 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».

Зазначене вище дає підстави для визнання оспорюваного виконавчого напису № 10056 таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей87,88 Закону України «Про нотаріат»та Переліку документів.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (Пункт 95 Постанови ВП ВС 21 вересня 2021року у справі № 910/10374/17).

Кредитний договір,який у цьому випадку не було нотаріально посвідчено, не може відноситися до документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів у розумінні положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат», адже на момент звернення стягувача до приватного нотаріуса для вчинення виконавчого напису про стягнення відповідної заборгованості з ОСОБА_1 діяв Перелік документів у редакції постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, в якому вже не існувало чинних положень, які б передбачали можливість вчинення таких дій на укладеному в простій письмові формі договорі.

Отже, позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини1 статті 374ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення та ухвалити нове.

Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).

Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги позивачки ОСОБА_1 обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції є таким, що постановлене без повного з`ясування обставин справи, що призвело до невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи та невірного застосування норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини.

Тому рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 04 березня 2025 року підлягає скасуванню з постановленням нового: про задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 13статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Позивачка ОСОБА_1 понесла витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 986,40 грн (а.с.16) та сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1479,60 грн (а.с.73), а всього 2466 грн.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 2466 (дві тисячі чотириста шістдесят шість) гривень понесених нею судових витрат.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 04 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати таким що не підлягає виконанню виконавчий напис № 10056 від 28 квітня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ»( код ЄДРПОУ 38750239) заборговансоті в розмірі 9066,77 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 2466 (дві тисячі чотириста шістдесят шість) гривень понесених нею судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 29 травня 2025 року.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС", код ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді О. В. Ковальчук

О. С. Панасюк