Постанова від 30.05.2025 по справі 461/1600/24

Справа №461/1600/24 Головуючий у 1 інстанції:Мироненко Л.Д.

Провадження №22-ц/811/1310/24 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретар: Чиж Л.М.,

за участі в судовому засіданні в режимі відео конференції представника позивача ТзОВ «УМ Факторинг» Калачика В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» на рішення Галицького районного суду м. Львова в складі судді Мироненко Л.Д. від 09 квітня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Галицького районного суду м. Львова від 09 квітня 2024 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Вказане рішення оскаржило ТзОВ «УМ Факторинг».

В апеляційній скарзі просять рішення Галицького районного суду м. Львова від 09.04.2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ТзОВ «УМ Факторинг» задоволити повністю.

Вважають рішення суду незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначають, що суд, задовольняючи клопотання позивача про витребування доказів, витребував у АТ «Креді Агріколь Банк» виписку по рахунку відповідачки, з якої вбачається зарахування переказу в сумі 10600.00 грн. на її рахунок від 11.04.2023р. Також ТОВ «Пейтек Україна» надав інформацію щодо повного номеру рахунку картки на який було перераховано 10600.00 грн. 5167590420686055, та номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек Україна». Враховуючи те що, у виписці по рахунку відповідачки, наданій банком не зазначено особу платника, від якого надійшли кошти, 27.03.2024 позивачем було заявлено додаткове клопотання про витребування у АТ «Креді Агріколь Банк» платіжної інструкції, де було би зазначено особу платника від якого надійшли кредитні кошти в сумі 10600.00 грн., на рахунок відповідачки. Зазначають, що судове засідання було призначене на 09.04.2024 о 14:00. Враховуючи час вхідної реєстрації в суді поданих представником позивача заяв (15:09 та 16:04), та час судового засідання, жодна з них не могла бути приєднаною до матеріалів справи до початку судового засідання. Підсумовуючи вищенаведене та прийняття судом заяви про розгляд справи без участі позивача, що надійшла до суду о 16:04, позивач приходить до висновку, що 09.04.2024 суд у цій справі провів інше судове засідання на інший час, проте про його проведення не повідомив сторони, чим порушив право позивача бути обізнаним про дату та час наступного судового засідання у справі. Звертають увагу, що позивачем було заявлено клопотання про витребування доказів від 27.03.2024 року, зареєстроване за вхідним номером №9898/24-вх, яке суд не вирішив по суті, що є порушенням ст. 222 ЦПК України. Вважають, що суд першої інстанції обмежився формальним встановленням обставин, та ухилився від повного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Зазначають, що судом встановлено, що позивачем, всупереч зазначених вимог закону, не надано суду витягу з Реєстру права вимоги, а саме до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 3597012 від 11.04.2023 року. У матеріалах справи наявний лише витяг з Реєстру права вимоги до ОСОБА_2 за іншим кредитним договором, який жодного відношення до вказаної цивільної справи не має. Суд приходить до висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт переходу до нього права вимоги за кредитним договором №3597012 від 11.04.2023 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна». Зазначають, що позивач визнає той факт, що ним при виготовленні витягу з Реєстру прав вимог №1 від 10.11.2023 року була допущена описка у зазначенні відомостей про боржника, а саме, зазначено: №72; ПІБ Боржника ОСОБА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; Номер кредитного договору 3552603; Дата кредитного договору 24.03.2023. В той же час вірно має бути зазначено: № 111; ПІБ Боржника ОСОБА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; номер кредитного договору 3597012; Дата кредитного договору 11.04.2023. Зазначають, що процесуально не врегульовано можливість виправлення описок в письмових доказах або процесуальних документах, які подаються сторонами, але і відсутня пряма заборона на вчинення таких процесуальних дій. Вважає, що у даному випадку слід керуватися відповідною процесуальною нормою, якою врегульовано порядок виправлення описки в судових рішеннях. Звертають увагу на те, що суд з метою встановлення об`єктивної істини мав процесуальні повноваження витребувати у позивача оригінал вказаного доказу, і в такий спосіб усунути розбіжності, проте таких дій не вчинив, чим формально підійшов до вирішення справи та порушив право позивача на справедливий розгляд справи.

В судове засідання відповідачка не з`явився, однак суд вважавзаможливе проводити розгляд справи у її відсутності, зважаючи на те, що така повідомлялась про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів заяви, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 205, 207, 509-510, 512, 514, 526, 530, 610-611, 626, 628-629, 634, 1048-1049, 1054-1055, ч.1 ст. 1077 ЦК України, ст.ст. 3,11-12 Закону України «Про електронну комерцію», Постанову Верховного Суду від 02.11.2021 року у справі № 905/306/17, ч. 3 ст. 12, ч.1. ст.13, ст.76-78, 80-81, 89,141,263-265,267,273,274ЦПК України та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що судом встановлено, що 11.04.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 3597012 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого, остання отримала позику у розмірі 10 600 грн. строком на 360 днів, шляхом переказу на його банківську картку № НОМЕР_3 з призначенням платежу поповнення карти та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2% від суми кредиту за кожен день користування знижена процентна ставка та 2% від залишку суми кредиту за кожен день стандартна процентна ставка. Пунктом 1.1. кредитного договору передбачено, що укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через веб сайт або мобільний додаток «Credit7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет в порядку, передбаченомуЗаконом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб сайту/ІТС Товариства. Відповідно до пункту 1.2. Договору, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 10 600,00 грн. Пунктом 1.3. передбачено, що строк кредиту становить 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни повернення (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. 1.3.1. Строк кредиту, а також термін (дата) повернення (виплати) кредиту, встановлені відповідно до пунктів 1.4., 1.4.1, 1.4.2. договору тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: -стандартна процента ставка становить 2,00% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору. -знижена процентна ставка становить 2,00% в день. Крім того у відповідності до п. 3.1. Договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». Підписанням кредитного договору відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна» (п.п. 9.9. п. 9 Кредитного договору), які розміщені на веб-сайті. Клієнт підтвердила, що вона повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих Правил. Судом встановлено, що первісний кредитор ТОВ «Лінеура Україна» повністю виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується банківською випискою про рух коштів за картковим рахунком, відкритим на ім`я ОСОБА_1 за період з 11.04.2023 року по 14.04.2024 року. У зв`язку з порушенням відповідачкою грошових зобов`язань, утворилась заборгованість в сумі 86 920 грн 00 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту -10 600 грн., за відсотками76 320 грн. 10.11.2023 року між ТОВ «УМ Факторинг» та «ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір факторингу №10112023, у відповідності до якого ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується відступити фактору (ТОВ «УМ Факторинг) права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених у договорі. В той же час, відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 10.11.2023 року до договору факторингу № 10112023, ТОВ «УМ Факторинг» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кредитним договором № 3552603 від 24.03.2023 року, тобто до іншої ніж відповідач особи. За умовами вищезазначеного кредитного договору відповідач отримала кредитні кошти та користувалась ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів не надала, суд приходить до переконання, що заборгованість ОСОБА_1 перед первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» підтверджена належними та допустимими доказами. Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд позбавлений можливості перевірити, на якій підставі до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 3597012 від 11.04.2023 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна». Судом встановлено, що позивачем, всупереч зазначених вимог закону, не надано суду витягу з Реєстру права вимоги саме до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3597012 від 11.04.2023 року. У матеріалах справи наявний лише витяг з Реєстру права вимоги до ОСОБА_2 за іншим кредитним договором, який жодного відношення до вказаної цивільної справи не має. Суд прийшов до висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт переходу до нього права вимоги за кредитним договором № 3597012 від 11.04.2023 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна».

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи; обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають; частина обставини, які суд вважав встановленими не доведені, а тому рішення суду підлягає скасуванню.

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просило:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «УМ Факторинг» заборгованість у розмірі 86920 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що 11.04.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 3597012 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого, остання отримала позику у розмірі 10600 грн., строком на 360 днів, шляхом переказу коштів на платіжну картку № НОМЕР_3 . 10.11.2023 року ТОВ «Лінеура Україна» передала право вимоги за кредитним договором № 3597012 від 11.04.2023 року ТзОВ «УМ Факторинг» у порядку передачі прав вимоги. Вказували на те, що кредитний договір був укладений в електронній формі та підписаний відповідачкою. ОСОБА_1 зареєструвалася на веб сайті позивача, пройшла ідентифікацію та верифікацію особи та через одноразовий ідентифікатор Е900 ввела одноразовий пароль, чим підтвердила акцептування Договору. Станом на 01.12.2023 року ОСОБА_1 борг та нараховані відсотки не погасила, а тому наявним є прострочення за договором споживчого кредитування №3597012 від 11.04.2023 року. Зазначали, що ОСОБА_1 своєчасно не повернула суму кредиту та нараховані відсотки, а відтак у відповідачки утворилась заборгованість в сумі 86 920 грн. (тіло кредиту 10 600 грн., відсотки - 76320 грн.). Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у вказаній сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

В силу ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 11.04.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №3597012 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого, остання отримала позику у розмірі 10600 грн. 00 коп., строком на 360 днів, шляхом переказу на його банківську картку № НОМЕР_3 з призначенням платежу поповнення карти та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2% від суми кредиту за кожен день користування знижена процентна ставка та 2% від залишку суми кредиту за кожен день стандартна процентна ставка.

Пунктом 1.1. кредитного договору передбачено, що укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний додаток «Credit7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІТС Товариства.

Відповідно до пункту 1.2. на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 10600,00 гривень.

Пунктом 1.3. передбачено, що строк кредиту становить 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни повернення (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. 1.3.1. Строк кредиту, а також термін (дата) повернення (виплати) кредиту, встановлені

Відповідно до пунктів 1.4., 1.4.1, 1.4.2. договору тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах:

- стандартна процента ставка становить 2,00% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.

- знижена процентна ставка становить 2,00% в день.

Крім того у відповідності до п. 3.1. Договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт.

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (п.п.9.9. п. 9 Кредитного договору), які розміщені на веб-сайті. Клієнт підтвердила, що вона повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих Правил.

Судом встановлено, що первісний кредитор ТОВ «Лінеура Україна» повністю виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується банківською випискою про рух коштів за картковим рахунком, відкритим на ім`я ОСОБА_1 за період з 11.04.2023 року по 14.04.2024 року, яка була витребувана судом за клопотанням представника позивача (а.с. 55-56).

У зв`язку з порушенням відповідачем грошових зобов`язань, у неї утворилась заборгованість в сумі 86920 грн. 00 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту 10600 грн., за відсотками 76320 грн.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Частиною 1 статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

10.11.2023 року між ТОВ «УМ Факторинг» та «ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір факторингу № 10112023, у відповідності до якого ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується відступити фактору (ТОВ «УМ Факторинг) права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених у договорі.

Згідно п. 2.1. договору факторингу, згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

В той же час, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Реєстру прав вимоги №1 від 10.11.2023 року до договору факторингу № 10112023, ТОВ «УМ Факторинг» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кредитним договором № 3552603 від 24.03.2023 року, тобто до іншої ніж відповідач особи.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що дійсно позивачем в суді першої інстанції було долучено Витяг з реєстру прав вимоги до ОСОБА_2 за іншим кредитним договором, який жодного відношення до вказаної цивільної справи не має.

Проте судом першої інстанції в повній мірі не з`ясовано правовідносин між сторонами та іншими учасниками, на які посилався позивач як на підставу своїх позовних вимог.

Натомість позивач вказав про факт описки у зазначенні відомостей про боржника та на підтвердження вказаного долучено копію Реєстру прав вимоги №1 від 10.11.2023 року до Договору факторингу №10112023 від 10.11.2023 року з якого вбачається, що ТзОВ «УМ Факторинг» має право вимоги до боржниці ОСОБА_1 за кредитним договором №3597012 від 11.04.2023 року (а.с.129).

Окрім того, в суді першої інстанції АТ «Креді Агріколь Банк» надало виписку про рух коштів по рахунку, доступом до якого є платіжна картка № НОМЕР_3 , що емітована на ім`я ОСОБА_1 за період з 11.04.2023 року по 14.04.2023 року №12829/2/1501-БТ від 18.03.2024 року, про що йшлося (а.с.55-56).

З вказаної виписки вбачається, що ОСОБА_1 11.04.2023 року отримала зарахування 10600,00 грн., що підтверджує отримання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відтак, колегія суддів вважає, що матеріали справи містять достатні докази для того щоб вважати, що відповідачка отримала кредитні кошти та користувалась ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів, всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України не надала та не спростувала правильності розрахунку заборгованості позивача, а від так колегія суддів вважає, що заборгованість ОСОБА_1 перед первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» підтверджена належними та допустимими доказами.

Враховуючи вказане, доводи позову та апеляційної скарги слід визнати обґрунтованими та такі позов та апеляційну скаргу слід задовольнити .

Оскаржуване ж рішення суду слід скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову, яким слід стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» заборгованість у розмірі 86920 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргуТовариства зобмеженою відповідальністю«УМ Факторинг» задовольнити.

Рішення Галицькогорайонного судум.Львова від09квітня 2024року скасувати таухвалити усправі новерішення,яким позовТовариства зобмеженою відповідальністю«УМ Факторинг»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» заборгованість у розмірі 86920 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 30 травня 2025 року.

Головуючий: Я.А. Левик

Судді: Н.П.Крайник

М.М. Шандра