Ухвала від 30.05.2025 по справі 420/22305/23

УХВАЛА

30 травня 2025 року

м. Київ

справа №420/22305/23

адміністративне провадження № К/990/20492/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів -Мацедонської В.Е., Кашпур О.В.,

перевіривши касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури Раковича Максима Миколайовича на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі №420/22305/23 за позовом заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, Одеської обласної (військової) адміністрації до Комунального підприємства «Сервісний центр», за участю третьої особи - Одеської міської ради, про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Заступник керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, Одеської обласної (військової) адміністрації до Комунального підприємства «Сервісний центр», за участю третьої особи - Одеської міської ради, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Комунального підприємства «Сервісний центр» у вигляді незабезпечення готовності захисної споруди № НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 до використання за призначенням;

- зобов`язати Комунальне підприємство «Сервісний центр» вчинити дії, спрямовані на приведення у стан готовності захисної споруди цивільного захисту № НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з метою використання її за призначенням у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09 липня 2018 року, мотивуючи його тим, що позивач указує, що в рамках кримінального провадження № 42023163030000043 від 29 червня 2023 року, прокурором окружної прокуратури - процесуальним керівником у кримінальному провадженні 11 липня 2023 року, за участі представників Державної служби України з надзвичайних ситуацій, поліції Приморської РА Одеської міської ради проведено огляд споруди цивільного захисту № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1, про що складено протокол огляду місця події.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року позов задоволено частково:

- зобов`язано Комунальне підприємство «Сервісний центр» привести у стан готовності захисту споруду цивільного захисту № НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з метою використання її за призначенням у відповідності до "Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09 липня 2018 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі №420/22305/23 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у справі № 420/22305/23 скасовано.

Прийнято нову постанову, якою позов заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси Великодного Дмитра в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації до Комунального підприємства "Сервісний центр", третя особа Одеська міська рада, про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - залишено без розгляду.

13 травня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури Раковича Максима Миколайовича на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі №420/22305/23.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

У касаційній скарзі скаржник зазначає про неправильне застосування судом норм матеріального права - пункту 48 частини другої статті 17-1, частин першої, другої статті 19, частини п`ятнадцятої статті 32 Кодексу цивільного захисту України, статті статі 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», статей 16, 25, 27, 8 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статті 5,11, 18-1, 36-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Та порушення норм процесуального права - статті 242 КАС України.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України та указує на необхідність відступлення від висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України, викладених у постановах від 23 січня 2025 року у справі №520/16197/23, від 24 січня 2025 року у справі №520/13228/23, від 24 січня 2025 року №520/30126/23, від 24 січня 2025 року у справі №400/9970/23 та застосованих судом апеляційної інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні.

Суд зазначає, що у разі оскарження рішень судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник в касаційній скарзі повинен навести обґрунтовані та переконливі аргументи, які слугували б підставою для висновків про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Необхідно зауважити, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.

Необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, має виникати з певних визначених об`єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Однак скаржником не зазначено належного правового обґрунтування необхідності відступлення від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 січня 2025 року у справі №520/16197/23, від 24 січня 2025 року у справі №520/13228/23, від 24 січня 2025 року №520/30126/23, від 24 січня 2025 року у справі №400/9970/23та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

З огляду на це Суд уважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України як підставу касаційного оскарження.

За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Верховним Судом сформовано усталену практику щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, зокрема щодо положення пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України в редакції Закону України від 06 жовтня 2022 року № 2655-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перших кроків дерегуляції бізнесу шляхом страхування цивільної відповідальності» (далі - Закон № 2655-ІХ), викладену зокрема у постановах від 13 березня 2025 у справі №240/29926/23, від 26 березня 2025 у справі №520/29483/23, від 26 березня 2025 року у справі №340/3544/24, і Суд не вбачає правових підстав відступати від неї.

Так, Верховний Суд у цих справах виснував, що коло правовідносин, у яких територіальний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій може бути позивачем, хоча і розширилось, тобто перестало бути виключним, проте потребує чіткої кореляції із положенням закону, який би передбачив відповідний випадок, за якого Державна служба України з надзвичайних ситуацій може подати до суду позовну заяву. У чинній редакції пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України окреслена прив`язка правової підстави звернення до суду із нормою закону, і лише за її наявності Державна служба України з надзвичайних ситуацій може набути статусу позивача.

Залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції, застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 25 квітня2018 у справі №806/1000/17, від 19 липня 2018 року у справі №822/1169/17, від 13 травня 2021 року у справі №806/1001/17 та Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №826/13768/16, від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, дійшли висновку, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

З огляду на вищевикладене, ураховуючи, що статтею 17-1 Кодексу цивільного захисту України після внесення до неї змін Законом №2655-ІХ, який набрав чинності 29 жовтня 2022 року, не містить такого способу захисту інтересів держави при зверненні до адміністративного суду центрального органу державної виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, як зобов`язання балансоутримувача вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття, посилання апелянта на наявність права звернення до суду Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області за вказаною нормою права є неприйнятним.

Таким чином, Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанцій, що прокурором у цій позовній заяві визначено органи, в особі яких він звернувся до суду із цим позовом, які не мають права на звернення до суду з ним.

Враховуючи наявність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, зокрема щодо положення статті 23 Закону України «Про прокуратуру», пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України в редакції Закону №2655-IX, який було викладено Верховним Судом у постановах від 03 серпня 2023 року у справі №260/4120/22, від 05 вересня 2023 року у справі №260/4044/22, від 21 грудня 2023 року у справі №400/4238/22, від 21 лютого 2024 року, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури Раковича Максима Миколайовича на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі №420/22305/23.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: Судді: О.Р. Радишевська В.Е. Мацедонська О.В. Кашпур