Постанова від 21.05.2025 по справі 910/10906/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2025 р. Справа №910/10906/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від позивача: Калинич О.М., Невмержицький В.П.

від відповідача: Бердичевський О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Політичної партії "Європейська Солідарність"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 (повний текст складено 20.09.2024)

у справі №910/10906/23 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ"

до Політичної партії "Європейська Солідарність"

про виселення

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Політичної партії "Європейська Солідарність" (далі - Партія) про виселення відповідача з нежитлових приміщень загальною площею 40,0 кв.м, що розташовані на першому поверсі будівлі адміністративного корпусу (літ. А), яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 16.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, не дивлячись на достатнє та систематичне фінансування статутної діяльності Партії за бюджетною програмою КПКВК 6331020 "Фінансування статутної діяльності політичних партій", від часу укладення договору оренди нежитлових приміщень від 15.10.2019 №к-206/1, жодного разу не сплатив позивачу орендну плату. Тобто вже понад три з половиною роки відповідач використовує орендовані приміщення без сплати позивачу орендної плати, чим грубо та зухвало порушує умови вищенаведеного договору оренди та законні права Товариства.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі №910/10906/23 позов задоволено.

Виселено Партію з нежитлових приміщень загальною площею 40 кв.м, що розташовані на першому поверсі будівлі адміністративного корпусу (літ. "А"), який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 16.

Стягнуто з Партії на користь Товариства суму судового збору в розмірі 2 684,00 грн.

Ухвалюючи зазначене рішення, місцевий господарський суд, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судових засіданнях всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Партія звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі №910/10906/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги Партія посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалено при неправильному застосуванні судом першої інстанції норм матеріального права щодо відсутності підстав для виселення та наявності чи відсутності порушеного права позивача на момент звернення до суду. З нез`ясуванням обставин, що мають значення для справи - неправильне визначення моменту розірвання договору, а також невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції встановленим обставинам справи стосовно порядку розірвання договору. Крім того, на переконання відповідача, місцевим господарським судом допущено порушення норм процесуального права.

Так, за доводами скаржника, висновки суду першої інстанції щодо дати розірвання договору за ініціативою орендодавця в односторонньому порядку саме з 26.06.2023 та, як наслідок, і вирішення питання щодо виселення відповідача з орендованого останнім приміщення є передчасними, зробленими без належного з`ясування істотних обставин, що мають значення для розгляду заявлених у цій справі позовних вимог.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2024 апеляційну скаргу Партії у справі №910/10906/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10906/23.

14.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/10906/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 апеляційну скаргу Партії залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

28.10.2024 скаржником подано до Північного апеляційного господарського суду клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги.

Головуючий суддя Тищенко О.В. перебувала у відпустці з 28.10.2024 до 08.11.2024 та з 11.11.2024 до 12.11.2024.

У зв`язку з перебуванням суддів Гончарова С.А. та Яковлєва М.Л. у відпустках, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 13.11.2024 у справі №910/13722/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 прийнято справу №910/10906/23 за апеляційною скаргою Партії колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Михальська Ю.Б. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Партії на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі №910/10906/23. Розгляд справи призначено на 05.12.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 розгляд справи №910/10906/23 відкладено до 30.01.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 задоволено заяву головуючого судді Тищенко О.В. про самовідвід від розгляду апеляційної скарги Партії на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі №910/10906/23. Матеріали справи №910/10906/23 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою, відповідно до положень статті 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Розпорядженням керівника апарату від 07.02.2025, у зв`язку з заявою головуючого судді Тищенко О.В. про самовідвід від розгляду апеляційної скарги Партії на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі №910/10906/23, яка ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 задоволена, справу №910/10906/23 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2025 справу №910/10906/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Партії на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі №910/10906/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В. Розгляд апеляційної скарги призначено на 26.03.2025.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 та від 09.04.2025 розгляд справи відкладався до 09.04.2025 та 21.05.2025 відповідно.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

02.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу Партії залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Так, у своєму відзиві позивач зазначає, що Партія, в тому числі її територіальні осередки, є недобросовісними у виконанні своїх договірних зобов`язань з оренди раніше переданого їм нерухомого майна.

Також, позивач стверджує, що вже понад чотири роки відповідач використовує орендовані приміщення без сплати позивачу орендної плати, чим грубо порушує умови договору оренди №к-206/1 та законні права Товариства.

Товариство вказує, що встановлений позивачем для апелянта строк у три дні (з моменту дострокового розірвання договору) щодо звільнення орендованого приміщення є правомірним, фактично погоджений відповідачем при укладенні договору №к-206/1, є наслідком саме недобросовісних дій останнього з несплати орендної плати, а сам відповідач продовжує неправомірно користуватись належним Товариству приміщенням, що повинно мати єдиний законний наслідок - виселення відповідача з приміщення в судовому порядку.

Крім того позивач зазначає, що підстави для укладення додаткової угоди про припинення договору оренди, на підставі пункту 9.6 договору, в даному випадку відсутні, оскільки дострокове розірвання договору оренди у даній ситуації відбувається за іншою процедурою, передбаченою договором та частиною 2 статті 782 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Акт фіксації неявки представників орендаря для повернення орендованих приміщень від 07.07.2023 є належним доказом того, що представники апелянта не з`явились для повернення орендованих приміщень, про причини неявки не повідомляли та інших повідомлень не надавали, а тому доводи скаржника в цій частині повністю безпідставні та необґрунтовані.

Розгляд заяв та клопотань

30.01.2025, через систему "Електронний суд", відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі, в якому останній просить зупинити провадження у справі №910/10906/23 до завершення перегляду Верховним Судом судового рішення у подібних правовідносинах у справі №910/925/24.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини 1 статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Разом із тим, оскільки Верховний Суд переглянув справу №910/925/24 та ухвалив відповідну постанову, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для розгляду вищенаведеного клопотання, що також не заперечувалось представниками сторін.

20.05.2025, через систему "Електронний суд", відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого останній посилається на те, що на даний момент між сторонами тривають перемовини стосовно укладення мирової угоди.

Відповідно до статті 202 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 273 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У той же час, представники позивача заперечували проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та повідомили суд, що їх клієнту нічого невідомо щодо укладення мирової угоди в даній справі.

З огляду на наведене, а також враховуючи строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, встановлені ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 21.05.2025 з`явилися представники сторін.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі №910/10906/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представники позивача у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі №910/10906/23 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

15.10.2019 між Товариством (орендодавець) та Партією (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень №к-206/1, за умовами пункту 1.1 якого орендодавець передає орендарю в строкове платне користування (в оренду) нежитлові приміщення, визначені в пункті 1.2 договору, а орендар зобов`язується прийняти їх та сплачувати орендодавцю орендну плату.

Відповідно до пункту 1.2 договору нерухомим майном, що передається в оренду за даним договором, є нежитлові приміщення загальною площею 40,0 кв.м, розташовані на першому поверсі будівлі адміністративного корпусу (літ. "А"), яка знаходиться за адресою: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16 (далі - приміщення).

Згідно з пунктом 2.1 договору орендодавець передає орендарю приміщення у користування на підставі акта приймання-передачі нежитлових приміщень, що підписується сторонами та є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що орендар використовує приміщення для розміщення власного офісу на умовах, визначених даним договором. Орендар самостійно отримує дозвільні документи, якщо вони є необхідними для роботи офісу орендаря, розміщеного у приміщеннях.

За умовами пункту 4.2 договору строк оренди приміщень за даним договором починається з дати підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення та закінчується 31.12.2019.

По закінченню календарного року, цей договір автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про його припинення не пізніше ніж за 1 (один) календарний місяць до закінчення відповідного календарного року (пункт 4.3 договору).

Тобто, пунктом 4.3 договору передбачено, що вказаний договір продовжує свою дію лише за умови, якщо жодна зі сторін не заявила про його припинення.

У пункті 5.1 договору сторони погодили, що протягом 3 (трьох) робочих днів по закінченню строку оренди, визначеного в пункті 4.2 даного договору, орендар зобов`язаний повернути приміщення орендодавцю, а орендодавець прийняти їх на підставі акту приймання-передачі приміщень, що підписується сторонами.

За змістом пунктів 5.2-5.4 договору при припиненні договірних відносин за цим договором всі ключі повинні бути передані (повернуті) орендодавцю. Орендар залишає приміщення у стані згідно з описом, вказаним в додатку №3 до цього договору, з урахуванням нормального зносу. У разі припинення дії договору орендар зобов`язаний повернути приміщення орендодавцю у стані, в якому вони перебували на момент передачі їх в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем невід`ємних поліпшень, які неможливо відокремити від приміщення без заподіяння їм шкоди, та нормального зносу за період строку дії договору.

Відповідно до пункту 9.4 договору орендодавець має право в односторонньому порядку відмовитись від даного договору та вимагати повернення приміщення, у разі порушення орендарем строку сплати орендної плати та/або комунальних платежів, встановлених даним договором, більш ніж на 30 календарних днів (незалежно від часткової сплати). В цьому випадку орендодавець надсилає на адресу орендаря письмове повідомлення про дострокове припинення цього договору в зв`язку з порушенням орендарем строків сплати орендних і інших платежів, передбачених цим договором.

У разі дострокового розірвання даного договору орендар зобов`язаний протягом 3 робочих днів, з дати припинення договору, звільнити приміщення на повернути їх орендодавцеві (пункт 9.12 договору).

Актом приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.11.2019 орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування нежитлові приміщення згідно з умовами договору.

Додатковими угодами №№1-13 сторонами погоджувався розмір щомісячної орендної плати.

Позивач, скориставшись правом, передбаченим пунктом 9.4 договору, направив відповідачу повідомлення від 26.06.2023 №108 про односторонню відмову від договору та повернення приміщення за актом приймання-передачі.

Позивач, утворивши комісію для проведення огляду та приймання приміщення з оренди, зафіксував актом фіксації неявки представників орендаря для повернення орендованих приміщень від 07.07.2023, що представники політичної партії не з`явились.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що відповідачем, в порушення умов договору, після закінчення його дії не звільнено та не повернуто орендодавцю об`єкт оренди.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

За приписами пункту 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Відповідно до частин 1, 3, 5 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Законом можуть бути встановлені максимальні граничні строки договору найму окремих видів майна (частини 1, 3 статті 763 ЦК України).

Згідно з частинами 2, 4 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За приписами частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 01.11.2019 нежитлові приміщення загальною площею 40 кв.м, розташовані на першому поверсі будівлі адміністративного корпусу (літ. "А"), які знаходиться за адресою: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16, передані орендодавцем орендарю за актом приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.11.2019, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Місцевим господарським судом також встановлено, що 29.06.2023 позивач, відповідно до пункту 9.4 договору, направив відповідачу повідомлення від 26.06.2023 №108 про дострокове розірвання договору, у з в`язку з довготривалою несплатою відповідачем орендних платежів, та про необхідність повернути приміщення за актом приймання-передачі (повернення) в строк до 06.07.2023.

Докази надіслання вказаного листа, а саме, опис вкладення в цінний лист та поштова накладна (штрих-кодовий ідентифікатор 0101510448490) містяться в матеріалах справи.

З наявного в матеріалах статусу перевірки відстеження (штрих-кодовий ідентифікатор 0101510448490) вбачається, що дане відправлення орендарем отримано 03.07.2023.

Колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 7.3.3 договору орендодавець має право відмовитись від договору або вимагати дострокового розірвання договору у випадках, передбачених даним договором та чинним законодавством України.

У пункті 9.4 договору сторони погодили, що орендодавець має право в односторонньому порядку відмовитись від даного договору та вимагати повернення приміщень, у разі порушення орендарем строку сплати орендної плати та/або комунальних платежів, встановлених даним договором, більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів (незалежно від часткової сплати). В цьому випадку орендодавець надсилає на адресу орендаря письмове повідомлення про дострокове припинення цього договору в зв`язку з порушенням орендарем строків сплати орендних платежів та інших платежів, передбачених цим договором.

Отже, договором передбачено, що у разі прострочення орендарем внесення орендної плати більше ніж на 30 днів (неправомірна поведінка орендаря/підстава розірвання договору), у орендодавця з`являється право на одностороннє розірвання договору (наслідок порушення договору), шляхом направлення на адресу орендаря письмового повідомлення про дострокове припинення цього договору (порядок реалізації).

Згідно з пунктом 9.9 договору про дострокове розірвання дії договору сторона письмово повідомляє іншу сторону шляхом вручення повноважному представнику іншої сторони відповідного повідомлення особисто в руки під розпис або шляхом надсилання такого повідомлення листом з рекомендованим повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження сторони, визначеної даним договором. Датою повідомлення про дострокове розірвання дії даного договору вважається дата вручення відповідного повідомлення під розпис представнику відповідної сторони. У випадку, коли повідомлення про дострокове розірвання даного договору надсилалося рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням про вручення, датою повідомлення про дострокове розірвання дії даного договору вважається дата його отримання одержувачем (однією із сторін).

Колегія суддів звертає увагу на те, що спірна правова ситуація, що пов`язання з реалізацією права орендодавця на односторонню відмову від договору та повернення приміщень, у разі порушення договору орендарем, регулюється саме умовами пунктів 9.4, 9.9 та 9.12 договору.

Так, дата, зазначена позивачем у повідомленні від 26.06.2023 №108, та дата отримання цього повідомлення відповідачем збігаються, тому в силу приписів частини 2 статті 782 ЦК України та пункту 9.9 договору договір оренди є розірваним з дати отримання відповідачем повідомлення позивача від 26.06.2023 про відмову від договору оренди, а саме з 03.07.2023.

При цьому, відповідно до пункту 9.12 договору, у разі дострокового розірвання даного договору, орендар зобов`язаний протягом 3 робочих днів з дати припинення договору звільнити приміщення на повернути їх орендодавцеві.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на умови договору та положення наведеної норми, відповідач мав звільнити та передати приміщення позивачу у строк до 06.07.2023 включно.

Разом із тим, відповідач, станом на момент розгляду справи судом, користується нежитловим приміщенням загальною площею 40 кв.м, яке розташоване на першому поверсі будівлі адміністративного корпусу (літ. "А") та знаходяться за адресою: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16, без належних правових підстав, а саме, договору оренди, оскільки, договір оренди нежитлових приміщень від 15.10.2019 №к-206/1 припинив свою дію (достроково розірваний за ініціативи позивача).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що оскільки, відповідач втратив статус орендаря, ним протиправно не виконані вимоги повідомлення за від 26.06.2023 №108, а також норм ЦК України щодо повернення приміщення позивачу після відмови наймодавця від договору найму.

При цьому, суд першої інстанції зауважив, що відповідач у відзиві не наводить жодних заперечень щодо наведених позивачем правових підстав позову, правового обґрунтування щодо припинення договору, незаконного користування відповідачем приміщенням та наявності підстав для його виселення.

Заперечення відповідача зводяться лише до того, що одностороння заява позивача про розірвання договору не передбачає, згідно умов договору, повернення приміщення орендодавцю, а в листі від 26.06.2023 №108 про звільнення приміщення немає жодних згадок про повернення ключів від приміщення.

Однак, такі заперечення правомірно відхилені місцевим господарським судом, оскільки, фактично спростовуються матеріалами справи та наведеними вище обставинами.

На переконання колегії суддів, безпідставними є доводи апелянта про неврегульованість питання повернення позивачу ключів та обладнання. Ці обставини, навіть у разі їх наявності, жодним чином не скасовують право орендодавця вимагати звільнення орендованого приміщення орендарем у зв`язку із систематичним порушенням останнім умов договору оренди. При цьому колегія звертає увагу на те, що порядок повернення приміщення врегульований сторонами у розділі 5 договору оренди від 15.10.2019 №к-206/1.

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 договору при припиненні орендних відносин за цим договором всі ключі повинні бути передані (повернуті) орендодавцю. При припиненні договірних відносин орендар залишає приміщення у стані згідно опису, вказаному в додатку №3 до цього договору, з урахуванням нормального зносу.

У разі припинення дії договору орендар зобов`язаний повернути приміщення орендодавцю у стані, в якому вони перебували на момент передачі їх в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем невід`ємних поліпшень, які неможливо відокремити від приміщень без заподіяння їм шкоди, та нормального зносу за період стоку дії договору (пункт 5.4 договору).

Разом із тим, після припинення договору об`єкт оренди відповідач позивачу не повернув. Зворотного матеріали справи не містять

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод v здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Тобто, метою застосування судом певного способу захисту прав та законних інтересів осіб є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Отже, останнє направлене на настання певних юридичних наслідків.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

За змістом статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписи статті 20 ГК України та статті 16 ЦК України визначають такі способи захисту цивільних прав та інтересів, як присудження виконання обов`язку в натурі та примусове виконання обов`язку, а отже, коли колишній орендар не звільнив приміщення після закінчення договору оренди, вимога орендодавця або визначеної ним особи виконати такий обов`язок шляхом виселення є належним способом захисту порушеного права.

З огляду на те, що інших доказів щодо підтвердження права користування спірним приміщенням у відповідача не має, а отже останній безпідставно займає спірне майно, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про виселення відповідача з орендованого приміщення обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі №910/10906/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Партії задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на Партію.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Політичної партії "Європейська Солідарність" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі №910/10906/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі №910/10906/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Політичну партію "Європейська Солідарність".

4. Матеріали справи №910/10906/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 02.06.2025.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов