Рішення

від 02.06.2025 по справі 905/169/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.06.2025р. Справа №905/169/25 (235/6374/24)

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,

при секретарі Кравець А.Є., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ (код ЄДРПОУ 32281519; адреса: 84320, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Хортицька, 87б)

про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в межах справи № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ,

розпорядник майна - арбітражний керуючий Карауш Ю.В. (свідоцтво № 1051 від 11.07.2013), -

учасники справи не з`явились, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі № 905/169/25 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном строком 170 календарних днів; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну; вирішені інші процедурні питання.

На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано 26.03.2025 оголошення № 75623 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ.

22.04.2025 на адресу суду надійшли матеріали цивільної справи № 235/6351/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, на виконання ухвали Заводського районного суду м. Дніпродзержинська у справі № 235/6374/24 від 03.04.2025.

За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи № 905/169/25 (235/6374/24) визначено суддю Величко Н.В. (витяг з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2025).

Ухвалою господарського суду від 30.04.2025 прийнято цивільну справу 235/6374/24 до свого провадження для розгляду в межах справи № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ"; постановлено справу № 905/169/25 (235/6374/24) розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 02.06.2025; встановлено сторонам строк для вчинення дій процесуального характеру; вирішені інші процедурні питання.

Вказана ухвала суду вручена представнику позивача - адвокату Трун О.В. рекомендованою поштою 06.05.2025, відповідачу - 01.05.2025 в його зареєстрований електронний кабінет в системі "Електронний суд". Отже, про дату та час розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

15.05.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ подано відзив на позовну заяву, з додатками за переліком (вх.№ 01-41/4944/25), в якому повідомляє, що за його даними середньоденний заробіток ОСОБА_1 на дату звільнення складає 2714,04 грн., час затримки розрахунку при звільненні починається з 19.04.2024 і закінчується 25.07.2024 та становить 70 робочих днів. Таким чином, середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні становить 189982,8 грн. Водночас відповідач просить зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилаючись на те, що відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення із ним розрахунку з боку роботодавця, а виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, на думку відповідача, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, про що, як зазначає відповідач, вказано у постанові Великої Палати Верховного суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15 (провадження № 14-623цс18).

У судовому засіданні 02.06.2025 сторони участі не приймали, про розгляд справи повідомлені у встановленому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КузПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Абзацом 4 частини 2 статті 7 КУзПБ встановлено, що заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною 4 статті 7 КУзПБ у разі якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду.

Суд бере до уваги, що відповідно до положень частини чотирнадцятої статті 39, статей 45, 47 КУзПБ пріоритетним є прийняття судового рішення про визнання кредиторських вимог конкурсного кредитора по відношенню до позовного провадження у справі про стягнення заборгованості. Законодавець імперативно визначив, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення конкурсними і забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах цього провадження.

На вимогу суду позивачем не надано письмові пояснення щодо звернення/не звернення до господарського суду із заявою про грошові вимоги до боржника з таким самим предметом як у цьому спорі в порядку ст. 45 КУзПБ в межах справи № 905/169/25. Судом таких обставин також не встановлено.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Статтею 251 ГПК України визначені особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні. Так, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з частинами 2, 3, 8 статті 252 цього Кодексу розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, явку представників сторін у судове засідання суд не визнавав обов`язковою, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених процесуальним законодавством, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, заяви по суті спору є сформованими, тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як вбачається, в обгрунтування вимог позивач у позовній заяві та клопотанні від 15.03.2025 посилався на те, що ОСОБА_1 в період з 19.01.2022 по 31.01.2024 працював у ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», а 31.01.2024 його було звільнено за ст. 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням. При звільненні підприємство не провело з позивачем повний остаточний розрахунок по виплаті заробітної плати, як це передбачено ст. 116 КЗпП України, внаслідок чого виникла заборгованість по заробітній платі. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14.06.2024 (справа No 235/3191/24) стягнуто з ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості з виплати заробітної плати в сумі 111239,00 грн. Вказане судове рішення було виконано 25.07.2024 в примусовому порядку. Посилаючись на приписи ч. 1 ст. 47, ст. 116 та ч. 1 ст. 117 КЗпП України, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.04.2024 року по 25.07.2024 (70 робочих днів), що за його розрахунком становить 191800,00 грн., виходячи з середньоденного заробітку у сумі 2740,00 грн.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст. 14 ГПК України).

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Як встановлено господарським судом та не оспорюється сторонами, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебував у трудових відносинах з ТОВ КРАСНОЛИМАНСЬКЕ (код ЄДРПОУ 32281519) з 19.01.2022 по 31.01.2024.

31.01.2024 звільнений згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням на підставі наказу № 39к від 31.01.2024, про що внесені відповідні записи у трудовій книжці ОСОБА_1 .

З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень офіційного веб-портала Судова влада України встановлено, що рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14.06.2024 у справі № 235/3191/24 (провадження № 2/235/1045/24) позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 111239 грн. (сума визначена після утримання податків і обов`язкових платежів). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь держави судовий збір в сумі 484,48 грн.

Цивільним судом було встановлено, що у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника не було здійснено виплату сум, що належать йому від підприємства. Згідно довідки ТОВ « Краснолиманське» за № 304 від 07.05.2024 р. сума заборгованості із заробітної плати ОСОБА_1 на дату складання довідки становить 111239,39 грн. Сума заборгованості визначена із заробітної плати після утримання всіх обов`язкових податків і зборів.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14.06.2024 у справі № 235/3191/24 (провадження № 2/235/1045/24) набрало законної сили 16.07.2024, про що свідчать відомості Єдиного державного реєстру судових рішень. Сторонами протилежного не доведено.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини, встановлені Красноармійським міськрайонним судом Донецької області у рішенні від 14.06.2024 у справі № 235/3191/24 (провадження № 2/235/1045/24) мають преюдиційний характер і повторному доведенню не потребують.

З наданих до матеріалів справи доказів встановлено, що згідно платіжної інструкції № 3931 від 25.07.2024 заборгованість у сумі 111239,00 грн. сплачена позивачу під час примусового виконання судового рішення у виконавчому провадженні № 75593991.

Відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні визначена ст. 117 КЗпП України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 233 КЗпП України, у редакції, що діяла на дату виникнення спірних правовідносин, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (Офіційне тлумачення положення частини першої статті 233 див. в Рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012).

Рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012 вирішено в аспекті конституційного звернення положення частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 559/321/16-ц (провадження №14-367цс18) встановлений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду застосовується незалежно від заяви сторін.

Вказаний строк застосовується судом незалежно від наявності заяви відповідача про застосування такого строку, оскільки відповідно до частини першої статті 9 ЦК України норми цього Кодексу у трудових спорах можуть застосовуватися лише субсидіарно, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Тоді як строки звернення до суду у КЗпП України передбачені окремо.

Як свідчать матеріали цієї справи, до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з вимогами до ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що розглядається господарським судом в межах справи про банкрутство, позивач звернувся в системі «Електронний суд» 16.08.2024 (менше ніж у місячний строк з дня примусового виконання судового рішення у справі № 235/3191/24), тобто з дотриманням встановленого законом строку з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012.

Суд бере до уваги, що якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19).

Як зазначає позивач, а відповідач не оспорює, час затримки розрахунку при звільненні починається з 19.04.2024 року (наступний день після дати подачі позову у цивільній справи № 235/3191/24 про стягнення заборгованості) і закінчується 25.07.2024 (дата виконання судового рішення у цивільній справи № 235/3191/24), та становить 70 робочих днів.

Відповідно до наведеного позивачем розрахунку у клопотанні від 15.03.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 15.03.2025), середній заробіток позивача за 1 робочий день становить 2740 грн., а загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку за підрахунком позивача становить 191800 грн. (2740 грн х 70 р.д.).

Згідно наданої ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» довідки б/н від 15.05.2025, середньоденний заробіток ОСОБА_1 , таб.№ НОМЕР_2 , ІПН НОМЕР_1 , на дату звільнення (31.01.2024) склав 2714,04 грн. (у листопаді 2023р. 22 робочих днів, нарахована заробітна плата 60036,69 грн.; у грудні 2023р. 19 робочих днів, нарахована заробітна плата 51238,99 грн.; середньоденний заробіток на дату звільнення: 111275,68 грн./41 р.д.).

За правилами пункту 2 розділу II Порядку №100, при визначенні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, врахуванню підлягають виплати за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю звільнення.

За підрахунком суду, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (70 р.д.), виходячи з середньоденного заробітку позивача за даними роботодавця у сумі 2714,04 грн., становить 189982,28 грн.

Позивач відповідь на відзив не подав, відомості наданої ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» довідки б/н від 15.05.2025 не спростував, тому позовні вимоги суд визнає обґрунтованими частково, у сумі 189982,28 грн.

Однак, враховуючи стягнуту суму заборгованості судовим рішенням по справі № 235/3191/24 у розмірі 111239,00 грн., розмір середнього заробітку підлягає зменшенню аж до суми 111000,00 грн, що є співмірним, справедливим та таким, що відповідає обставинам справи та узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 09.06.2021 у справі №213/719/20. Відтак, суд задовольняє клопотання відповідача про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Сплачений позивачем судовий збір за розгляд справи підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у сумі 959,77 грн. (189982,28 : 191800 х 968,96 = 959,77).

Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у сумі 111000,00 грн. та 959,77 грн. відшкодування сплаченого судового збору.

В решті вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення підписано 02.06.2025.

Суддя Н.В. Величко