Рішення

від 24.04.2025 по справі 925/1201/24

ДРАБІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 року

м. Черкаси справа № 925/1201/24

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Костянтина ДОВГАНЯ, з секретарем судового засідання ДЯЧЕНКО Тетяною, за участю представників: позивача не з`явився, відповідача Поліщук М.М. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси заяву представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Відродження адвоката ШКВАРКО Вікторії про ухвалення додаткового рішення у справі №925/1201/24 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Відродження до Іваньківської сільської ради про визнання недійсним та скасування рішення, визнання укладеним договору,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12 лютого 2025 року позов задоволено повністю.

13 лютого 2024 року до Господарського суду Черкаської області через систему Електронний суд надійшла заява представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Відродження адвоката ШКВАРКО Вікторії про ухвалення додаткового рішення у справі про розподіл судових витрат понесених ним на професійну правничу допомогу у сумі 27 500,00 грн.

Ухвалою суду від 20 лютого 2025 року заяву про розподіл судових витрат прийнято до розгляду і призначено судове засідання з її розгляду.

Від Іваньківської сільської ради до суду надійшло заперечення в якому заявник просив відмовити у задоволенні заяви щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Заперечення вмотивовано тим, що:

-зміст позовних вимог та предмет позову в даній справі не охоплюють значної кількості обставин і фактів, а сама справа, з огляду на предмет спору і характер спірних правовідносин, кількість учасників процесу, обставини, які підлягають з`ясуванню, докази, що підлягають оцінці, не належить до категорії складних. Предметом спору у даній справі є поновлення договору оренди землі, правовідносини за якими не викликають будь-яких складнощів, судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу станом на конкретний період у часу;

-долучений адвокатом до акту детальний опис наданих послуг не містять деталізації щодо вартості кожної окремо визначеної послуги, яка вказана адвокатом в розрізі витраченого часу з відповідною приміткою загального характеру, що унеможливлює встановити дійсний обсяг виконаних робіт по відношенню до їх вартості та витраченого часу адвоката, їх співмірність заявленій до стягнення сумі у загальному розмірі 27 500 грн. 00 коп.;

-обсяг доказів по справі, який підлягав вивченню та аналізу адвокатом, є незначним;

-справа є нескладною та не потребувала такої великої кількості часу для досвідченого адвоката;

-під час розгляду справи була невелика кількість судових засідань (загалом 5 судових засідання), та їх тривалість була незначною;

-справа не є обтяженою великою кількістю доказів, участю великої кількості учасників судового процесу, не викликали особливих труднощів та додаткових зусиль для професійного адвоката.

В засідання представник позивача не з`явився, його представник подав суду клопотання в якому просив суд здійснювати розгляд справи без його участі та задовольнити вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення з підстав викладених у ньому.

Дослідивши заяву представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Відродження адвоката ШКВАРКО Вікторії про розподіл судових витрат, оцінивши їх у сукупності суд вважає заяву такою, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.

15.11.2022 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Відродження» (Клієнт) і Адвокатським об`єднанням «Юртерра» (виконавцем) був укладений договір про надання правової допомоги № 15/11-01 (далі - Договір), відповідно до умов якого предметом даного Договору є надання Виконавцем усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів щодо поновлення договорів оренди землі (п. 1.1. Договору).

П.1.2 цього Договору сторони зазначили, що факти надання послуг в цілому або окремо оформлюються актом про надання послуг, який підписується Сторонами.

Розділом 4 визначений порядок оплати по Договору.

За умовами п.4.1 Договору сторони погодили, що винагорода Виконавця за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги Клієнту здійснюється у формі гонорару, який формується як з фіксованого розміру так і погодинної оплати.

П.4.2 Договору передбачено фіксований розмір винагороди підлягає сплаті в залежності від досягнення мети Договору та не залежить від погодинної оплати.

П.4.3 цього Договору сторони узгодили та визначили, що якщо інше не встановлено додатковою угодою до цього Договору фіксований розмір винагороди становить 10% у відношенні до вартості захищеного, відновленого права Клієнта.

Також Договором Сторони погодили:

П. 4.4. Погодинна оплата здійснюється виходячи з часу витраченого Виконавцем на виконання даного Договору та не залежить від фіксованого розміру.

П. 4.5. Якщо інше не встановлено додатковою угодою до цього Договору, погодинна оплата становить 1 000 грн. за одну годину роботи Виконавця та сплачується незалежно від захищеного, відновленого права Клієнта.

П. 4.6. Оплата здійснюється шляхом зарахування коштів на рахунок Виконавця у розмірі та у строки встановлені цим Договором або додатком до нього. Сторони допускають можливість авансової оплати послуг.

П. 4.7. Якщо інше не встановлено додатковою угодою до цього Договору, фіксований розмір винагороди оплачується упродовж 10 днів з моменту досягнення мети договору, зокрема набрання законної сили судового рішення на користь Клієнта.

Додатковою угодою №3 від 20.09.2024 Сторони визначили вартість послуг по договору №15/11-01 від 15.11.2022.

В якості доказів понесених витрат позивач надав суду:

- Ордер на надання правничої допомоги серія СА №1098573 від 26.09.2024 ;

- Договір про надання правової допомоги № 15/11-01 від 15.11.2022;

- Додаткова угода №3 від 20.09.2024;

- Акт прийому-передачі послуг (виконаних робіт) №3 наданих за договором про надання послуг від 12.02.2025;

- Рахунок за надані послуги №1 від 20.09.2024 на суму 20 000,00 грн.;

- Рахунок за надані послуги 31 від 12.02.2025 на суму 7 500,00 грн.;

- Платіжна інструкція №63 від 1.3.02.2025 на суму 7 500,0 грн.;

- Платіжна інструкція №11050 від 23.09.2024 на суму 20 000,00 грн.

З Акту прийому передачі послуг №3 від 12.02.2025 вбачається, що загальна вартість вказаних послуг склала 27 500,00 грн:

підготовка та внесення позовної заяви 20 000,00 грн.;

участь в судових засіданнях 07.11.2024, 19.11.2024, 24.12.2024, 04.02.2025, 12.02.2025 7 500,00 грн.

Статтею 15 ГПК України встановлено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Частиною 1 статті ст. 16 ГПК України, встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Згідно з ч. 2 названої статті, представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 ГПК України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч.ч. 1, 3 п. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 124 ГПК України).

Проте, суд вважає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 про те, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Суд бере до уваги, що ні статтею 126, ні статтею 129 ГПК України також не передбачено, що неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката необхідно доводити одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою статті 126 чи частиною п`ятою статті 129 ГПК України.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, - зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в пунктах 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Суд також враховує правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у справі № 904/4507/18 від 12.05.2020, яка полягає в тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд акцентує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Також суд виходить з того, що ЄСПЛ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)) присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).

Отже, визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У частині п`ятій статті 129 ГПК визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Отже, суд приходить до переконання, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статі 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених частиною четвертою статті 129 ГПК України.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо.

Відтак, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд може як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Крім того, суд одночасно може застосувати як критерії, визначені статтею 126 ГПК України, так і критерії, передбачені статтею 129 ГПК України.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Дослідивши перелік і вартість послуг, наданих адвокатом Замовнику за договором про надання правової допомоги, з огляду на наведене вище, суд приходить до висновку про доведеність вказаних витрат.

Разом з тим, вирішуючи питання про співмірність заявлених відповідачем до стягнення з позивача судових витрат з сумою позову, складністю справи, суд з урахуванням норму статей 15, 126 ч. 4 ГПК України та, застосувавши критерії пропорційності і розумності, приходить до висновку, що вказаним критеріям відповідає сума 20 000,00 грн.

З огляду на викладені обставини і наведені норми законодавства суд клопотання представника відповідача про розподіл судових витрат задовольняє частково.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 123, 126, 129, 221, 244 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Відродження адвоката ШКВАРКО Вікторії про розподіл судових витрат у справі №925/1201/24 задовольнити частково.

Стягнути з Іваньківської сільської ради Уманського району Черкаської області (код ЄДРПОУ: 25659941; вул. Щербини Ігоря,35, село Іваньки, Уманський район, Черкаська область, 20132) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Відродження (код ЄДРПОУ: 31344918; вул. Благовісна,61, с. Березівка, Уманський район, Черкаська область, 20116) 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткова ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду.

Додаткова ухвала складена 30.05.2025.

Суддя Костянтин ДОВГАНЬ