Постанова від 09.07.2025 по справі 925/1201/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2025 р. Справа№ 925/1201/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Сибіги О.М.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 09.07.2025,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Іваньківської сільської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2025 (повний текст рішення складено 17.02.2025)

у справі № 925/1201/24 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження"

до Іваньківської сільської ради

про визнання недійсним та скасування рішення, визнання укладеним договору

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Іваньківської сільської ради (далі - відповідач), в якому просило:

- визнати недійсним та скасувати рішення Іваньківської сільської ради Уманського району Черкаської області від 05.09.2024 № 48-31/ VІІІ "Про виставлення права оренди на земельні торги ділянки комунальної власності площею 2,6290 га, кадастровий номер - 7123183500:02:001:0132";

- визнати укладеним договір оренди землі від 02.01.2007 на новий строк, що зареєстрований у Центрі ДЗК в Маньківському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.12.2007 за № 163, на земельну ділянку загальною площею 2,63 га на території Іваньківської сільської територіальної громади Уманського району Черкаської області, в редакції згідно Додатку 2 "Редакція договору оренди землі від 02.01.2007 укладення на новий строк" (в редакції заяви про уточнення від 19.11.2024).

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що 05.09.2024 Іваньківська сільська рада (далі - Рада) прийняла рішення № 48-31/VІІІ "Про виставлення права оренди на земельні торги ділянки комунальної власності площею 2,6290 га, кадастровий номер - 7123183500:02:001:0132, яке, як вважає позивач, порушує переважне право Товариства на укладення договору оренди на новий строк.

Також позивач зауважив, що 19.12.2023 Товариство на вимогу відповідача направило проект договору оренди землі, після чого 21.02.2024 було винесено на сесію Ради питання щодо поновлення договору оренди землі на новий строк, але більшість депутатів утрималися від голосування.

Позивач вказував, що відповідачем проєкт договору оренди (додаткової угоди) не розглянутий, жодних заперечень щодо умов додаткової угоди не висловлено.

Позивач зазначив, що після закінчення строку дії договору оренди (20.12.2023) продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою, своєчасно виплачує оренду плату та належним чином виконує всі інші умови договору оренди.

Позивач вважає, що вищеперелічені дії відповідача порушують право оренди Товариства, яке витікає з реалізації переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач - Іваньківська сільська рада проти позову заперечувала, посилаючись на те, що:

- позивач в силу внесених змін до земельного законодавства повинен був звернутися до Іваньківської сільської ради про укладення договору оренди землі, а не поновлення договору, не пізніше 19.11.2023, а звернувся після спливу 30 денного строку передбаченого п. 7 договору - 19.12.2023;

- після закінчення строку дії договору оренди (20.12.2023) відповідач продовжує незаконно користуватися орендованою земельною ділянкою;

- 05.09.2024 Рада, як законний власник землі, прийняла рішення № 48-31/-VIII "Про виставлення права оренди на земельні торги ділянки комунальної власності площею 2,6290 га, кадастровий номер 7123183500:02:001:0132;

- 13.11.2024 відбулися земельні торги по даній земельній ділянці, і в торгах окрім фізичних осіб прийняли участь у торгах три юридичні особи, в тому числі СТОВ "Відродження", орендна плата за вказану земельну ділянку становила 146,1 % від нормативної грошової оцінки землі;

- позивач, прийнявши участь у даних торгах, визнав безпідставність своїх позовних вимог.

Додатково відповідач зазначав, що:

- право власності на спірну земельну ділянку перейшло від гр. ОСОБА_1 до Крачківської сільської ради, де додатковою угодою викладено договір в новій редакції 20.12.2016. В подальшому право власності на дану земельну ділянку перейшло до Іваньківської сільської ради, як об`єднаної територіальної громади, де додатковою угодою № 2 від 22.12.2022 були внесені зміни у вищевказаний договір щодо заміни орендодавця на Іваньківську сільську раду та зміни орендної плати з 8 % на 12 %;

- додаткова угода (додаток 2), яка була додана представником позивача у клопотанні до суду 19.11.2024 Іваньківській сільській раді ніколи не надавалась та сільська рада її не розглядала, про що свідчить відсутність письмового доказу позивача про таке, а тому не може бути предметом розгляду в суді з огляду на вимоги ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.02.2025 позов задоволено повністю.

Визнано недійсним та скасовано рішення Іваньківської сільської ради Уманського району Черкаської області від 05.09.2024 № 48-31/VІІІ "Про виставлення права оренди на земельні торги ділянки комунальної власності площею 2,6290 га, кадастровий номер - 7123183500:02:001:0132".

Визнано укладеним договір оренди землі від 02.01.2007 між Іваньківською сільською радою (код ЄДРПОУ: 25659941) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження" на новий строк, зареєстрований у Центрі ДЗК в Маньківському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.12.2007 за № 163, на земельну ділянку загальною площею 2,63 га на території Іваньківської сільської територіальної громади Уманського району Черкаської області, в редакції згідно Додатку 2 "Редакція договору оренди землі від 02.01.2007 укладення на новий строк".

Стягнуто з Іваньківської сільської ради Уманського району Черкаської області на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" - 4 844,80 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- враховуючи факт належного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, в тому числі щодо сплати орендної плати, відповідачем доказів протилежного (неналежного виконання позивачем умов договору) не надано, дотримання позивачем строків і процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, не надіслання саме орендодавцем у встановлений законом строк відмови в поновленні договору на новий строк; продовження користування земельною ділянкою, суд на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі" дійшов висновку про наявність підстав для поновлення договору оренди землі на тих самих умовах та строк;

- 05.09.2024 відповідачем було прийняте рішення № 48-31/VІІІ "Про виставлення права оренди на земельні торги ділянки комунальної власності площею 2,6290 га, кадастровий номер - 7123183500:02:001:0132", проте, прийняттям оскаржуваного рішення, відповідач по суті незаконно припинив переважне право позивача на укладення договору оренди на новий строк відповідно вимог чинного законодавства, що суперечить приписам земельного законодавства;

- за таких обставин, вимога позивача про визнання недійсним та скасування рішення Іваньківської сільської ради від 05.09.20241 № 48-31/VІІІ "Про виставлення права оренди на земельні торги ділянки комунальної власності площею 2,6290 га, кадастровий номер - 7123183500:02:001:0132", підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Іваньківська сільська рада звернулася 10.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просив суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2025 у справі № 925/1201/24 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.

Скаржник в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що:

- на сесію ради виносився не проект додаткової угоди, а договір оренди землі, який містив зміни в тому числі і істотні його умови, і на 43 сесії VIII скликання Іваньківської сільської ради розглядалось питання саме про укладення договору оренди у новій редакції, однак «за» проголосувало 3 депутати, «проти»- 2 та 17 утримались, що підтверджується результатом поіменного голосування депутатів;

- проект договору у новій редакції не затверджений та депутати не погодили його, про що і висловили свою позицію, у зв?язку з чим відповідач не бажав укладати договір у новій редакції, а тому 05.09.2024 відповідач, як законний власник землі, прийняв рішення № 48-31/VIII «Про виставлення права оренди на земельні торги ділянки комунальної власності площею 2,6290 га, кадастровий номер - 7123183500:02:001:0132;

- 13.11.2024 відбулися земельні торги по даній земельній ділянці, в торгах окрім фізичних осіб прийняли участь у торгах три юридичні особи, в тому числі СТОВ «Відродження». Орендна плата за вказану земельну ділянку становила 146,1 % від нормативної грошової оцінки землі. Таким чином позивач, прийнявши участь у даних торгах визнав безпідставність своїх позовних вимог;

- висновок суду, що відповідач не заперечив про укладення додаткової угоди чи договору на новий строк, суперечить дійсним обставинам справи;

- додаткова угода (додаток 2), яка була додана представником позивача у клопотанні до суду 19.11.2024 Іваньківській сільській раді ніколи не надавалась та сільська рада її не розглядала, про що свідчить відсутність письмового доказу позивача про таке, а тому не може бути предметом розгляду в суді з огляду на вимоги ст. 33 Закону України "Про оренду землі";

- висновки суду, що позивач сплачує оренду плату за землю, що підтверджується платіжними інструкціями за період з лютого місяця 2024 року по вересень місяць включно 2024 року (а.с.38-42), - є необгрунтованими, адже ці платежі не підтверджують сплату орендної плати саме за спірну земельну ділянку, окрім того суми у цих платіжних інструкціях є різними, а сума орендної плати по договору, який закінчився 20.12.23р, їм не відповідає, позивач орендує у відповідача більше 250 га. землі комунальної власності;

- матеріали справи містять докази на підтвердження того, що позивач звертався до відповідача із листом-повідомленням, до якого долучав проект додаткової угоди, яка є відмінною від тієї, яка додана до позову, з проектом договору, що також свідчить про наявність між позивачем та відповідачем неузгодженості щодо істотних умов договору (зокрема, визначення площі, розміру орендної плати та строку), що в силу частини 10 статті 33 Закону України «Про оренду землі» свідчить про втрату позивачем переважного права як орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк. І переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції

26.05.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, і у якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права з наступних підстав:

- посилання скаржника, на те що Рада не бажала укладати договір у новій редакції, а тому 05.09.2024 прийняла рішення № 48-31/ VІІІ «Про виставлення права оренди на земельні торги ділянки комунальної власності площею 2,6290 га, кадастровий номер - 7123183500:02:001:0132 не може свідчити про заперечення в розумінні статті 33 Закону України «Про оренду землі»;

- вказане рішення прийнято через 9 місяців після спливу терміну дії договору оренди (20.12.2023);

- матеріали справи не містять будь яких доказів, які б свідчили про заперечення в продовженні орендних правовідносин з орендарем;

- суд першої інстанції дійшов вірних висновків, про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, в тому числі щодо сплати орендної плати, про відсутність доказів протилежного (неналежного виконання позивачем умов договору); дотримання орендарем строків і процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк; не надіслання саме орендодавцем у встановлений законом строк (протягом місяця) відмови в поновленні договору на новий строк; продовження користування земельною ділянкою, що свідчить про наявність підстав для поновлення договору оренди землі на тих самих умовах та строк.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 925/1201/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 апеляційну скаргу Іваньківської сільської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2025 у справі №925/1201/24 залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки, надавши докази, що підтверджують надсилання апеляційної скарги з доданими до неї документами позивачу.

05.05.2025 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху від Іваньківської сільської ради на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено докази надсилання апеляційної скарги з доданими до неї документами позивачу (СТОВ "Відродження") засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" 19.03.2025.

Однак, судова колегія перебувала у відпустці, а тому вирішення питання, пов?язані з рухом апеляційної скарги здійснюється після виходу суддів з відпусток.

Разом з тим, у зв`язку з продовженням перебування судді Гончарова С.А. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 12.05.2025 у справі №925/1201/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Сибіга О.М., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 прийнято справу №925/1201/24 за апеляційною скаргою Іваньківської сільської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2025 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Сибіга О.М., Кравчук Г.А., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Іваньківської сільської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2025 у справі №925/1201/24, розгляд справи призначено на 28.05.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 клопотання сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.

В судовому засіданні 28.05.2025 оголошено перерву до 10.06.2025 до 13:30 год.

У зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 10.06.2025 у справі №925/1201/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 справу №925/1201/24 за апеляційною скаргою Іваньківської сільської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2025 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.

В судовому засіданні 10.06.2025 оголошено перерву до 09.07.2025 до 14:00 год.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 09.07.2025 з`явився представник позивача.

Відповідач в судове засідання 09.07.2025 представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення ухвал суду в електронні кабінети в системі «Електронний суд».

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги внаслідок неявки представників відповідача - відсутні. Крім того, в судовому засіданні 28.05.2025 представник відповідача був присутній та підтримав доводи апеляційної скарги.

В судовому засіданні 09.07.2025 представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи і що перевірено судом апеляційної інстанції, 02.01.2007 гр. ОСОБА_1 (орендодавець) та Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (далі - СТОВ; Товариство) "Відродження" (орендар) уклали договір оренди землі терміном на 10 років, з переважним правом на поновлення на новий строк (а.с.16-17). Вказаний договір оренди зареєстрований у Центрі ДЗК у Маньківському районі Черкаської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.12.2007 за № 163.

На підставі свідоцтва про право на спадщину 07.07.2012 право власності на земельну ділянку перейшло до гр. ОСОБА_2 , що зареєстровано в реєстрі за номером 968.

24.03.2015 Маньківський районний суд Черкаської області прийняв рішення, яким було визнано право власності на земельну ділянку за територіальною громадою Крачківської сільської ради Маньківського району (а.с.18-19).

20.12.2016 між Крачківської сільською радою і позивачем було укладено додаткову угоду до договору оренди землі віл 02.01.2007.

Пунктом 7 цієї Додаткової угоди визначений термін оренди 7 років, тобто до 20.12.2023.

В подальшому, у зв`язку з адміністративно-територіальною реформою право власності на земельну ділянку перейшло до відповідача - Іваньківської сільської ради.

22.12.2022 позивач і відповідач уклали Додаткову угоду за №2 про внесення змін до Договору оренди землі від 02.01.2007 в частині розміру саме орендної плати (п.8) (а.с.22).

06.11.2023 позивач направив лист-повідомлення за вих.№ 110, разом з проектом додаткової угоди про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди землі на новий строк (а.с.23).

13.12.2023 відповідач надіслав позивачу відповідь (вих. № 1176/02-29) про необхідність додати проєкт договору оренди і звернутися повторно (а.с.24).

19.12.2023 позивачем разом з листом було направлено відповідачу проєкт договору оренди землі (а.с.25-27).

21.02.2024 на сесію Ради було винесено питання щодо поновлення договору оренди землі на новий строк, де більшість депутатів утрималися від голосування, тобто позитивне рішення для орендаря радою не було прийнято.

05.09.2024 відповідачем було прийняте рішення № 48-31/VІІІ "Про виставлення права оренди на земельні торги ділянки комунальної власності площею 2,6290 га, кадастровий номер - 7123183500:02:001:0132" (а.с.33).

Позивач наголошував на тому, що Товариство належним чином виконує свої обов`язки передбачені договором оренди, позивачем дотримано вимог щодо повідомлення Ради про намір скористатися переважним правом на продовження орендних правовідносин. Проте, Рада проігнорувала такий лист - повідомлення, не вчинила жодних дій щодо розгляду листа, натомість прийняла рішення про виставлення права оренди земельної ділянки на торги, тому такі дії відповідача свідчать про його недобросовісну поведінку, яка порушує право оренди, що витікає з реалізації переважного права на продовження орендних правовідносин Товариства.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Предметом спору є наявність правових підстав для визнання Договору оренди укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах, що, за твердженням СТОВ "Відродження", ґрунтується на таких обставинах:

- повідомлення орендодавця у передбачений Договором оренди строк про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк із долученням проєкту відповідної додаткової угоди;

- відсутність заперечень з боку орендодавця щодо укладення такої додаткової угоди;

- подальше користування СТОВ "Відродження" спірними земельними ділянками після спливу строку дії Договору оренди;

- відсутність протягом одного місяця після закінчення строку Договору оренди листа-повідомлення орендодавця з чітким запереченням у їх поновленні;

- не підписання Радою додаткової угоди до Договору оренди землі щодо продовження строку їх дії.

За змістом частини другої статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначає Закон.

16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення пункту 8 цього Закону, з урахуванням його прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону України "Про оренду землі", яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.

Розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнено абзацами 3 і 4 такого змісту:

"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

За змістом статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зазначено, що частини п`ята та шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин.

За загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону України "Про оренду землі", орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

Спеціальне правило, викладене у частині 6 Закону України "Про оренду землі", розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Отже, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).

Водночас Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (який набрав чинності 16.01.2020) істотно змінено редакцію статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини перша - п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі"). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції статті 33) тепер регулюється статтею 126-1 Земельного кодексу України.

При цьому відповідно до абзацу 4 Розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 Розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" базується саме на положеннях стаття 126-1 Земельного кодексу України, що пов`язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов`язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.

Укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.

Тому поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 Розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" та поняття "поновлення договору оренди", яке містилось у Законі України "Про оренду землі" у попередній редакції, є змістовно різними.

Відповідно до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не є застосовними положення абзацу 4 Розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі". Натомість за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає стаття 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, адже вказівки про інше положення законодавства не містять.

Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21.

Як вбачається з матеріалів справи, на час виникнення спірних правовідносин з укладення договору оренди землі на новий строк, звернення позивача з позовом до суду діяла нова редакція Закону України "Про оренду землі" із внесеними змінами.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі", після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Згідно з частиною дев`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.

Так, матеріалами справи підтверджується, що позивач у позові просив визнати укладеним договір оренди землі від 02.01.2007 на новий строк, що зареєстрований у Центрі ДЗК в Маньківському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.12.2007 за № 163, на земельну ділянку загальною площею 2,63 га на території Іваньківської сільської територіальної громади Уманського району Черкаської області, в редакції згідно Додатку 2 "Редакція договору оренди землі від 02.01.2007 укладення на новий строк" (в редакції заяви про уточнення від 19.11.2024).

При цьому, зміст угоди в прохальній частині позову позивачем не наведено, а лише зазначається про необхідність укладення додаткової угоди в редакції відповідного додатку.

Дослідивши Додаток 2 "Редакція договору оренди землі від 02.01.2007 укладення на новий строк" (в редакції заяви про уточнення від 19.11.2024), який покладено позивачем в обгрунтування своїх вимог з урахуванням ст. 14 ГПК України, судом апеляційної інстанції встановлено, що у ній викладено умову про наступне: Укласти на тих самих умовах та на той самий строк, договір оренди землі загальною площею 2,6290 га, кадастровий номер 7123183500:02:001:0132 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Іванківської сільської ради Уманського району Черкаської області, укладеного 02.01.2007 між ОСОБА_1 та СТОВ «Відродження» та який зареєстрований у відділі Держкомзему у Маньківському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.12.2007 за № 163.

Вказаний проект не містить ні підпису, ні печатки позивача, який би підтверджував його волевиявлення, а також позивачем до матеріалів справи не подано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України надсилання саме вказаного проекту відповідачу з листом - повідомленням, як це передбачено вимогами статті 33 Закону України "Про оренду землі", у строк не пізніше як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі.

В свою чергу, позивачем в підтвердження надсилання відповідачу листа - повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк, до матеріалів справи подано лист - повідомлення № 110 від 06.11.2023, в якому зазначено про намір позивача скористатись своїм переважним правом на поновлення договору оренди та додано проект додаткової угоди, який містить підпис директора позивача, посвідчений печаткою, в якій міститься умова про те, що договір укладено до 20.12.2030 і після закінчення договору орендар має переважне право поновити його на новий строк, повідомивши не пізніше ніж за 30 днів до закінчення договору про намір продовжити його дію. Тобто, зміст надісланого позивачем відповідачу проекту договору та його оформлення відрізняється від змісту Додатку 2 "Редакція договору оренди землі від 02.01.2007 укладення на новий строк" (в редакції заяви про уточнення від 19.11.2024), який покладено позивачем в обгрунтування своїх вимог з урахуванням ст. 14 ГПК України.

В свою чергу, 13.12.2023 відповідач надіслав позивачу відповідь (вих. № 1176/02-29) про необхідність додати проєкт договору оренди і звернутися повторно (а.с.24), а 19.12.2023 позивачем разом з листом було направлено відповідачу проєкт договору оренди землі (а.с.25-27), який містить підпис директора позивача, посвідчений печаткою, в якому викладено умови договору оренди, проте, зміст вказаного договору також відрізняється від змісту Додатку 2 "Редакція договору оренди землі від 02.01.2007 укладення на новий строк" (в редакції заяви про уточнення від 19.11.2024), який покладено позивачем в обгрунтування своїх вимог з урахуванням ст. 14 ГПК України.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованими доводи скаржника про те, що на сесію ради виносився не проєкт додаткової угоди, а договір оренди землі, який містив зміни в тому числі і істотні його умови, і на 43 сесії VIII скликання Іваньківської сільської ради розглядалось питання саме про укладення договору оренди у новій редакції, однак «за» проголосувало 3 депутати, «проти»- 2 та 17 утримались, що підтверджується результатом поіменного голосування депутатів, і відповідно, проект договору у новій редакції не затверджений, а додаткова угода (додаток 2), яка була додана представником позивача у клопотанні до суду 19.11.2024 Іваньківській сільській раді у встановленому законом порядку не надавалась та сільська рада її не розглядала, зокрема і в частині погодження істотних умов, що також в сукупності свідчить про недотримання позивачем порядку, обумовленого ст. 33 Закону України "Про оренду землі" щодо реалізації свого переважного права в контексті заявлених у позові вимог щодо визнання укладеним договору на новий строк в редакції Додатку 2 "Редакція договору оренди землі від 02.01.2007 укладення на новий строк" (в редакції заяви про уточнення від 19.11.2024).

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника, що посилання позивача на те, що він сплачує оренду плату за землю, на підтвердження чого подано платіжні інструкції за період з лютого місяця 2024 року по вересень місяць включно 2024 року (а.с.38-42) - не є обгрунтованими, оскільки вказані у платіжних інструкціях не підтверджують сплату орендної плати саме за спірну земельну ділянку, жодних реквізитів у них стосовно договору або земельної ділянки, за яку проводиться оплата - не міститься.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не було дотримано порядку, обумовленого ст. 33 Закону України "Про оренду землі" щодо реалізації свого переважного права в контексті заявлених у позові вимог щодо визнання укладеним договору на новий строкв редакції Додатку 2 "Редакція договору оренди землі від 02.01.2007 укладення на новий строк" (в редакції заяви про уточнення від 19.11.2024), у зв?язку з чим вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Указані норми права кореспондуються зі ст. 16, 21 і 393 Цивільного кодексу Україні щодо способу захисту порушених прав - визнання незаконними та скасування судом рішень органів влади, які порушують права й інтереси власника землі, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з його прийняттям прав і охоронюваних законом інтересів держави (суспільних інтересів).

У п. 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 наголошено на тому, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин можна оспорювати з погляду його законності. Близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала в п. 27 постанови від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, п. 33 постанови від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц.

Ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

В свою чергу, оскільки позивачем не було дотримано порядку, обумовленого ст. 33 Закону України "Про оренду землі" щодо реалізації свого переважного права в контексті заявлених у позові вимог щодо визнання укладеним договору на новий строк в редакції Додатку 2 "Редакція договору оренди землі від 02.01.2007 укладення на новий строк" (в редакції заяви про уточнення від 19.11.2024), вказаний проект угоди ним не надсилався відповідачу і ним не погоджувався зокрема і в частині істотних умов, і з урахуванням того, що 05.09.2024 відповідач прийняв рішення № 48-31/VIII «Про виставлення права оренди на земельні торги ділянки комунальної власності площею 2,6290 га, кадастровий номер - 7123183500:02:001:0132», за наслідком якого 13.11.2024 відбулися земельні торги по даній земельній ділянці, в яких приймав участь і відповідач, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача в частині визнання недійсним вказаного рішення і його скасування - задоволенню не підлягають, з огляду на недоведеність належними доказами порушення прав позивача таким рішенням, а також на недоведеність позивачем суперечності вказаного рішення вимогам закону.

Усі інші доводи, обгрунтування, посилання враховані судом апеляційної інстанції, проте є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання недійсним та скасування рішення Іваньківської сільської ради Уманського району Черкаської області від 05.09.2024 № 48-31/ VІІІ "Про виставлення права оренди на земельні торги ділянки комунальної власності площею 2,6290 га, кадастровий номер - 7123183500:02:001:0132", визнання укладеним договір оренди землі від 02.01.2007 на новий строк, що зареєстрований у Центрі ДЗК в Маньківському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.12.2007 за № 163, на земельну ділянку загальною площею 2,63 га на території Іваньківської сільської територіальної громади Уманського району Черкаської області, в редакції згідно Додатку 2 "Редакція договору оренди землі від 02.01.2007 укладення на новий строк" (в редакції заяви про уточнення від 19.11.2024) - не є законними, обгрунтованими та не підлягають задоволенню за наведених у дані постанові підстав, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, з урахуванням мотивів даної постанови, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю, за наведених у даній постанові підстав.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином:

- судовий збір за подачу позову слід залишити за позивачем;

- з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" на користь Іваньківської сільської ради Уманського району Черкаської слід стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 7 267 (сім тисяч двісті шістдесят сум) грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Іваньківської сільської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2025 у справі № 925/1201/24 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2025 у справі № 925/1201/24 - скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким:

У задоволенні позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" до Іваньківської сільської ради про визнання недійсним та скасування рішення Іваньківської сільської ради Уманського району Черкаської області від 05.09.2024 № 48-31/VІІІ "Про виставлення права оренди на земельні торги ділянки комунальної власності площею 2,6290 га, кадастровий номер - 7123183500:02:001:0132", та про визнання укладеним договору оренди землі від 02.01.2007 між Іваньківською сільською радою (код ЄДРПОУ: 25659941) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження" (код ЄДРПОУ: 31344918) на новий строк, зареєстрований у Центрі ДЗК в Маньківському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.12.2007 за № 163, на земельну ділянку загальною площею 2,63 га на території Іваньківської сільської територіальної громади Уманського району Черкаської області, в редакції згідно Додатку 2 "Редакція договору оренди землі від 02.01.2007 укладення на новий строк" - відмовити повністю.

4. Судовий збір за подачу позову залишити за позивачем.

5. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (код ЄДРПОУ: 31344918; вул.Благовісна,61, с.Березівка, Уманський район, Черкаська область, 20116) на користь Іваньківської сільської ради Уманського району Черкаської області (код ЄДРПОУ: 25659941; вул.Щербини Ігоря,35, село Іваньки, Уманський район, Черкаська область, 20132) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 7 267 (сім тисяч двісті шістдесят сум) грн. 20 коп.

6. Матеріали справи № 925/1201/24 повернути до Господарського суду Черкаської області, доручивши видати наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і на яку може бути подано касаційну скаргу в порядку, строки та у випадках, передбачених ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання та підписання повного тексту постанови: 18.07.2025.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

О.М. Сибіга