Постанова від 29.05.2025 по справі 904/2112/24

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/2112/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Кондратова І. Д.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія»

про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/2112/24

за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія»

про стягнення штрафних санкцій за договором,

за участю представників:

позивача: Сидорченко В.В.,

відповідача: Сиромятников Е.О.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року Акціонерне товариство "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ" про стягнення штрафних санкцій за договором поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 у загальному розмірі 1 862 695,22 грн, з яких 1 164 305,22 грн - пеня; 698 390,00 грн штраф.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 16.09.2024 у справі № 904/2112/24 позов задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ" на користь Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" 414 843,66 грн пені, витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 222,65 грн, в решті позову відмовив.

Центральний апеляційний господарський суд постановою від 03.02.2025 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі № 904/2112/24 змінив. Виклав резолютивну частину рішення у такій редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ" (49054, м. Дніпро, вул. Сергія Подолинського, 31Ж, оф. 701, код 30189598) на користь Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код 30019775) 119 724,00 (сто дев`ятнадцять тисяч сімсот двадцять чотири) грн пені, витрати по сплаті судового збору в розмірі 3590,35 грн (три тисячі п`ятсот дев`яносто гривень 35 копійок), про що видати наказ. В решті позову відмовити.».

За наслідками касаційного оскарження Верховний Суд постановою від 08.05.2025 касаційну скаргу Акціонерного товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» залишив без задоволення, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2025 у справі № 904/2112/24 залишив без змін. В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ» про закриття касаційного провадження у справі № 904/2112/24 на підставі пунктів 4 та 5 частини першої статті 296 ГПК України відмовив.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача вказав, що попередній розрахунок судових витрат на правничу допомогу, які він очікує понести у суді касаційної інстанції у справі № 904/2112/24, складає 30 000,00 грн.

Також зазначив, що докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані ним у порядку, передбаченому частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом касаційної інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю Енергія" 13.05.2025 через систему «Електронний суд» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з клопотанням про відшкодування судових витрат, що були ним понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, та надав докази на підтвердження здійснених витрат. Просив стягнути на його користь з позивача судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, у розмірі 30 000,00 грн.

До зазначеної заяви відповідач додав докази на підтвердження факту понесення ним в суді касаційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру, а саме:

- копію договору про надання правової допомоги № б/н від 19 червня 2023 року,

- копію додаткової угоди від 08.04.2025 № 3 до договору надання правової допомоги № б/н від 19 червня 2023 року;

- копію акта приймання наданих послуг від 08.05.2025.

Верховний Суд зазначає про те, що зазначена заява та додані до неї докази були подані відповідачем 13.05.2025 року, тобто у строк, встановлений частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (у межах п`яти днів після ухвалення Верховним Судом постанови від 08 травня 2025 року у цій справі).

Також 14.05.2025 відповідачем подано клопотання про поновлення строку на подання доказу понесення витрат на професійну правничу допомогу, а саме копії платіжної інструкції № 397 від 14.05.2025, що підтверджує фактичну сплату гонорару адвоката, яке обґрунтовано тим, що цей документ створено 14.05.2025, тобто після подання клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Верховного Суду від 19.05.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія" про відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, призначено до розгляду на 29.05.2025.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргазвидобування" 22.05.2025 через систему «Електронний суд» надіслало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/2112/24, у якій просило залишити її без розгляду, а у разі ухвалення рішення про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу , зменшити їх розмір до 1 грн.

Розглянувши заяву відповідача, дослідивши наведені позивачем підстави для зменшення заявленого до розподілу розміру витрат на правову допомогу, суд вважає, що ця заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, який для нього є першою заявою у суді касаційної інстанції по суті справи, зазначив, що попередній розрахунок суми судових витрат у вигляді надання правової допомоги, які він очікує понести у зв`язку з переглядом справи № 904/2112/24 у суді касаційної інстанції становить 30 000 грн та що докази понесення судових витрат буде надано суду відповідно до вимог чинного законодавства України.

Отже, стороною відповідача була виконана вимога законодавства щодо подання відповідної заяви про намір понести судові витрати, докази на підтвердження понесених витрат відбулося в межах строків встановлених частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, що спростовує наведені позивачем у запереченнях на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення доводи щодо наявності підстав для залишення заяви відповідача без розгляду.

У заяві про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції відповідач визначив до відшкодування витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.

Проаналізувавши надані відповідачем докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції, Верховний Суд встановив, що 19.06.2023 між Адвокатським об`єднанням "Новум" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ" було укладено договір про надання правової допомоги, за змістом умов якого, адвокатське об`єднання взяло на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу у формі, в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (п.1.2); правова допомога надається в порядку та обсязі узгодженому між сторонами, у тому числі шляхом укладення додаткових угод до цього договору (п.1.3); надавати правову допомогу за цим договором має право особа, яка є партнером об`єднання та/або адвокатом - членом об`єднання та/або особа, яка працює в об`єднанні (в тому числі на посадах адвоката, помічника адвоката, юрисконсульта) та/або адвокат, який перебуває з об`єднанням у договірних відносинах (в тому числі адвокати іншого адвокатського об`єднання, залученого на договірних засадах), якщо інше не буде визначено додатковою угодою до цього договору або одноосібним рішенням партнера (керуючого партнера), який підписав даний договір або рішенням Ради партнерів об`єднання (п.1.1).

08 квітня 2025 року між Адвокатським об`єднанням "Новум" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ" було укладено Додаткову угоду № 3 до договору про надання правової допомоги від 19 червня 2023 року.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 3, Адвокатське об`єднання "Новум" представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ" у Верховному Суді під час провадження за касаційною скаргою по справі № 904/2112/24 за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення штрафних санкцій за договором.

Згідно з п. 3 Додаткової угоди № 3 за представництво інтересів у суді касаційної інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ" сплачує Об`єднанню гонорар у фіксованому розмірі 30 000 грн протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту завершення розгляду Верховним Судом касаційної скарги у справі № 904/2112/24.

З метою виконання власних договірних обов`язків, встановлених п. 1 Додаткової угоди № 3, Адвокатське об`єднання "Новум" надало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ" прийняло всі послуги, зазначені в акті від 08 травня 2025 року приймання наданих послуг згідно з Договором про надання правової допомоги від 19 червня 2023 року та Додаткової угоди № 3 від 08 квітня 2025 року по господарській справі № 904/2112/24 в суді касаційної інстанції, а саме:

- вивчення касаційної скарги, поданої Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в межах справи № 904/2112/24, а також складання та підготовка відзиву на касаційну скаргу (23000 грн);

- складення та подання до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження у справі № 904/2112/24 (5000 грн);

- участь у судовому засіданні у суді касаційної інстанції в межах справи № 904/2112/24 (2000 грн).

Оцінюючи надані відповідачем на підтвердження понесених витрат документи, а також наведені позивачем заперечення, Верховний Суд зазначає, що вони не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Верховний Суд зазначає про те, що відображена у зазначеному акті інформація щодо наданих відповідачеві у цій справі послуг з правничої допомоги та обставини надання таких послуг лише частково підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається, адвокатом Сиромятниковим Е.О. як представником відповідача у цій справі був складений та поданий до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через систему «Електронний суд» 15 квітня 2025 року відзив на касаційну скаргу. За своїм змістом відзив є обґрунтованим.

Заперечення позивача про те, що у акті приймання-передачі наданих послуг від 08.05.2025 відповідачем зазначена завищена вартість послуг з вивчення касаційної скарги та складання та подання відзиву на касаційну скаргу, є його припущенням, жодних доказів на підтвердження невідповідності визначеної в акті вартості таких послуг, вартості, що склалася на ринку адвокатських послуг позивачем не надано.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Однак, жодних доказів неспівмірності понесених відповідачем витрат, особливо враховуючи погоджений сторонами фіксований розмір гонорару, позивач не надав.

Беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Для виконання цього обов`язку недостатньо загально сформульованого твердження іншої сторони про неспівмірність витрат без надання доказів та належного обґрунтування.

Верховний Суд також зазначає про те, що адвокат Сиромятников Е.О. як представник відповідача брав участь у судовому засіданні Верховного Суду у цій справі, що відбулося 08 травня 2025 року, надавав у судовому засіданні пояснення по справі, щодо доводів касаційної скарги, про що свідчить протокол судового засідання.

Наведені позивачем у запереченнях на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення доводи про те, що адвокат відповідача брав участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції у режимі відеоконференції поза межами суду, а також, що засідання суду касаційної інстанції було нетривалим, не можуть бути підставою для зменшення погодженого між адвокатом та клієнтом фіксованого розміру послуги за участь у судовому засіданні у суді касаційної інстанції в межах справи № 904/2112/24 (2000 грн). Участь адвоката відповідача у судовому засіданні суду касаційної інстанції підтверджена.

Верховний Суд також враховує те, що адвокат Сиромятников Е.О. здійснював представництво інтересів клієнта у Верховному Суді відповідно до ордеру серії АЕ № 1346274, виданого на підставі договору про надання правничої допомоги від 19 червня 2023 року, адвокат має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії АП № 2946 від 20 липня 2015 року, що підтверджується відомостями з Єдиного реєстру адвокатів України. Видача ордеру на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія» адвокатом Сиромятниковим Е.О. здійснена на підставі договору про надання правничої допомоги від 19 червня 2023 року, укладеного між відповідачем та Адвокатським бюро «Новум».

У той же час відшкодування витрат відповідача на складення і подання до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження у справі № 904/2112/24, не може бути покладено на позивача, оскільки Верховний Суд цю заяву відповідача не задовольнив. Натомість Верховний Суд дійшов висновку про те, що наведені відповідачем доводи про наявність підстав для закриття касаційного провадження, свого підтвердження не знайшли.

Верховний Суд відхиляє клопотання відповідача про поновлення йому строку на подання доказів понесення витрат на правничу допомогу, а саме копії платіжної інструкції № 397 від 14.05.2025, оскільки воно не має значення для вирішення цієї заяви.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги в разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (див. пункти 138, 139 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає частково обґрунтованою вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія» про розподіл понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з касаційним розглядом цієї справи. Обставини надання відповідачеві у цій справі послуг з професійної правничої допомоги, які зазначені в акті про виконання робіт (надання послуг) підтверджуються матеріалами справи. Однак, враховуючи, що не всі послуги, що надані відповідачеві адвокатом, підлягають відшкодуванню за рахунок іншої сторони, Верховний Суд вважає, що відшкодування відповідачеві витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції має бути здійснено в розмірі 25 000,00 грн, що відповідатиме критерію пропорційності, розумності та справедливості.

Керуючись статтями 126, 129, 234, 235, 244, 315 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія" про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/2112/24 щодо відшкодування судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ЄДРПОУ 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія» (49054, м. Дніпро, вул. Сергія Подолинського, 31Ж, оф.701, ЄДРПОУ 30189598) витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 25 000,00 грн (двадцять п`ять тисяч грн 00 коп.).

3. Видачу відповідного наказу у справі № 904/2112/24 доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

4. Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та не підлягає оскарженню.

Головуючий О. Баранець

Судді С. Бакуліна

І. Кондратова