Постанова

від 16.04.2025 по справі 917/675/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 917/675/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу виконувача обов`язків керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 (колегія суддів: Гетьман Р. А., Склярук О. І., Слободін М. М.) у справі

за позовом заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Лохвицької міської ради Полтавської області до відповідачів: 1) Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, 2) ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорнухинський край" про скасування державної реєстрації права оренди на земельні ділянки та повернення земельних ділянок,

за участі:

прокурора - Шапка І. М.,

представника відповідача-1 - Телятник Г. А.,

представника відповідача-2 - Магда В. А.,

представника третьої особи - Тихонова Д. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Заступник керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом в інтересах держави в особі Лохвицької міської ради Полтавської області до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), в якому просив скасувати державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки та повернути земельні ділянки.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор стверджує, що, ураховуючи вимоги статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати лише на конкурентних засадах через участь у земельних торгах (аукціоні).

3. При зверненні до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з клопотаннями про затвердження проєктів землеустрою та надання земель в оренду ОСОБА_1 не вказав про вже створене ним фермерське господарство.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. Полтавською обласною прокуратурою встановлено, що Головним управлінням (Держземагентства) Держгеокадастру у Полтавській області видано накази, на підставі яких затверджено проєкти землеустрою та укладено договори оренди землі з ОСОБА_1 , а саме:

- на підставі наказу від 23.10.2014 № 4104-СГ укладено договір оренди землі від 04.11.2014 щодо земельної ділянки площею 5,4195 га, кадастровий номер 5322684000:00:002:0846, для ведення фермерського господарства, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.11.2014 за № 7665439;

- на підставі наказу від 23.10.2014 № 4106-СГ укладено договір оренди землі від 04.11.2014 щодо земельної ділянки площею 14,4528 га, кадастровий номер 5322684000:00:001:0474, для ведення фермерського господарства, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.11.2014 за № 7636108;

- на підставі наказу від 23.10.2014 № 4108-СГ укладено договір оренди землі від 04.11.2014 щодо земельної ділянки площею 4,034 га, кадастровий номер 5322684000:00:002:0847, для ведення фермерського господарства, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.11.2014 за № 7664323;

- на підставі наказу від 23.10.2014 № 4109-СГ укладено договір оренди землі від 04.11.2014 щодо земельної ділянки площею 8,452 га, кадастровий номер 5322684000:00:001:0478, для ведення фермерського господарства, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.11.2014 за № 7652579;

- на підставі наказу від 30.10.2014 № 4201-СГ укладено договір оренди землі від 04.11.2014 щодо земельної ділянки площею 8,175 га, кадастровий номер 5322684000:00:001:0477, для ведення фермерського господарства, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.11.2014 за №7652111;

- на підставі наказу від 27.11.2014 № 4866-СГ укладено договір оренди землі від 03.12.2014 щодо земельної ділянки площею 27,3155 га, кадастровий номер 5322684000:00:001:0480, для ведення фермерського господарства, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.12.2014 - за № 7963780;

- на підставі наказу від 02.12.2014 № 5020-СГ укладено договір оренди землі від 03.12.2014 щодо земельної ділянки площею 12,2001 га, кадастровий номер 5322684000:00:002:0843, для ведення фермерського господарства, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.12.2014 за № 7981355;

- на підставі наказу від 05.12.2014 № 5236-СГ укладено договір оренди землі від 09.12.2014 щодо земельної ділянки площею 6,8145 га, кадастровий номер 5322684000:00:001:0472, для ведення фермерського господарства, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.12.2014 за № 8122993;

- на підставі наказу від 05.12.2014 № 5233-СГ укладено договір оренди землі від 09.12.2014 щодо земельної ділянки площею 5,6295 га, кадастровий номер 5322684000:00:002:0850, для ведення фермерського господарства, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.12.2014 за № 8122826;

- на підставі наказу від 15.12.2014 № 5541-СГ укладено договір оренди землі від 17.12.2014 щодо земельної ділянки площею 10,0403 га, кадастровий номер 5322684000:00:001:0475, для ведення фермерського господарства, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.12.2014 за № 81592333;

- на підставі наказу від 22.12.2014 № 5737-СГ укладено договір оренди землі від 22.12.2014 щодо земельної ділянки площею 13,7169 га, кадастровий номер 5322684000:00:001:0476, для ведення фермерського господарства, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.01.2015 за № 8334604.

5. 22.10.2014 ОСОБА_1 зареєстровано Фермерське господарство "Еко-Зем" (код ЄДРПОУ 39452865) (далі - ФГ "Еко-Зем").

6. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також підтверджено листом Миргородської районної державної адміністрації від 19.10.2021 № 1709/01.1-41, в архіві якої зберігається реєстраційна справа зазначеного господарства, ОСОБА_1 при реєстрації ФГ "Еко-Зем" подано нотаріально посвідчену копію договору оренди землі, укладеного з ГУ (Держземагентства) Держгеокадастру у Полтавській області від 12.08.2014 щодо земельної ділянки площею 41,1056 га, кадастровий номер 5322688400:00:001:4053, яка розташована на території Яхниківської сільської ради Лохвицького району.

7. 29.05.2015 ОСОБА_1 створено Фермерське господарство "Полтава-Агро" (код ЄДРПОУ 39809618) (далі - ФГ "Полтава-Агро").

8. Згідно з листом Лубенської районної державної адміністрації від 28.12.2021 № 1164/01-29, в архіві якої зберігається реєстраційна справа зазначеного господарства, при здійсненні державної реєстрації ФГ "Полтава-Агро" подано нотаріально посвідчені копії договорів оренди землі, укладених з ГУ (Держземагентства) Держгеокадастру у Полтавській області, а саме: договір від 05.05.2015 щодо земельної ділянки площею 11,8500 га, кадастровий номер 5322686200:00:001:0848, яка розташована на території Свиридівської сільської ради Лохвицького району, договір від 07.05.2015 щодо земельної ділянки площею 23,3001 га, кадастровий номер 5322688400:00:001:4017, яка розташована на території Яхниківської сільської ради Лохвицького району та договір від 18.05.2015 щодо земельної ділянки площею 5,3819 га, кадастровий номер 5322684000:00:002:0851, яка розташована на території Жабківської (волишньої Луценківської) сільської ради Лохвицького району.

9. Надалі, 22.09.2015 ОСОБА_1 створено Фермерське господарство "Моя земля 2015" (код ЄДРПОУ 40023238) (далі - ФГ "Моя земля 2015").

10. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань при здійсненні державної реєстрації ФГ "Моя земля 2015" подано нотаріально посвідчену копію договору оренди землі, укладеного з ГУ (Держземагентства) Держгеокадастру у Полтавській області 06.11.2014 щодо земельної ділянки площею 57,5701 га, кадастровий номер 53251880500:00:001:0017, яка розташована на території Богодарівської сільської ради Чорнухинського району.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

11. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.07.2024 позов задоволено частково.

12. Місцевий господарський суд виснував, що оскільки спірні договори оренди землі були укладені відповідачами без дотримання конкурентних засад за відсутності для цього підстав, визначених частиною другою статті 134 ЗК України, тобто були спрямовані на незаконне заволодіння земельними ділянками державної власності, то такі договори згідно із частинами першою та другою статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є нікчемними.

13. Висновок суду про відсутність в орендаря правових підстав для користування земельною ділянкою (користування землею на підставі нікчемного договору) став підставою для задоволення позовної вимоги щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном шляхом повернення земельних ділянок їх власнику в особі Лохвицької міської ради.

14. Суд першої інстанції з посиланням на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 734/1560/20, визнав вимогу про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ефективним способом захисту порушених прав держави та задовольнив вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки.

15. Враховуючи те, що Прокурором не було пред`явлено жодних позовних вимог до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, у задоволенні позову до цього відповідача судом було відмовлено.

16. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 рішення Господарського суду Полтавської області від 25.07.2024 скасовано в частині задоволених позовних вимог, прийнято нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

17. Апеляційний господарський суд із посиланням на аспекти розмежування оспорюваного та нікчемного правочину (як такого, що порушує публічний порядок), які викладено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 19.06.2024 у справі № 917/1796/23, від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22, вважав помилковим висновок Прокурора та суду першої інстанції про те, що спірні договори оренди землі є нікчемним. Оскільки відповідно до встановлених фактичних обставин справи ОСОБА_1 отримав спірні земельні ділянки до набрання чинності Законом України від 18.02.2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" (далі - Закон № 1012-VIII), тобто у період, коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, то спірні договори оренди землі є оспорюваними.

18. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Прокурора до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права оренди на земельні ділянки та повернення земельних ділянок.

Короткий зміст касаційної скарги

19. Виконувач обов`язків керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

20. Крім того, скаржник просить передати справу на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин і права або об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

21. На обґрунтування визначеної скаржником підстави для касаційного оскарження, яка передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), останній зазначає, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано:

- статтю 134 ЗК України та статтю 228 ЦК України без урахування висновку щодо застосування цих норм, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19, від 10.01.2024 у справі № 922/1130/23, від 16.01.2024 у справі № 615/986/20;

- статтю 391 ЦК України без урахування висновку щодо застосування цієї норми, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 607/15489/15-ц, від 11.01.2023 у справі № 924/820/21, від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19;

- статті 14, 73, 74, частину першу та пункти 4, 5 частини третьої статті 162, частину першу статті 237 ГПК України стосовно принципу "jura novit curia" ("суд знає закони") без урахування висновку щодо застосування цих норм, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 685/1008/20.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

22. У відзивах на касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 та ТОВ "Чорнухинський край" просять в її задоволенні відмовити, а оскаржувану постанову апеляційного суду - залишити без змін.

23. ОСОБА_1 зазначає про те, що він отримав земельні ділянки до набрання чинності Законом № 1012-VIII, тобто у період, коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів. Таким чином, спірні договори оренди земельних ділянок, на думку відповідача, є оспорюваними правочинами, а тому повинно бути досліджено й початок перебігу позовної давності (аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 12.03.2024 у справі № 922/3953/21 та від 09.04.2024 у справі № 629/6198/21).

24. ГУ Держгеокадастру у Полтавській області у відзиві посилається на те, що у Лохвицької міської ради було відсутнє право розпорядження спірними земельними ділянками на момент вчинення правочину, а Прокурором не було надано доказів на підтвердження того, що управлінням були порушені права позивача.

25. ТОВ "Чорнухинський край" у відзиві зазначає про необхідність врахування строків позовної давності, оскільки Прокурор не був позбавлений можливості самостійно здійснити перевірку щодо зареєстрованих речових прав на вказані спірні земельні ділянки ще у 2014- 2015 роках (з дати реєстрації права оренди), шляхом безпосереднього доступу до інформації про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яка є відкритою та загальнодоступною.

26. 17.02.2025 Лохвицька міська рада подала до Верховного Суду додаткові пояснення у справі, в яких просила касаційну скаргу Прокурора задовольнити повністю. Крім того, 25.02.2025 міська рада подала клопотання, в якому просила розглянути справу без участі її представника.

Позиція Верховного Суду

27. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Щодо нікчемності договорів оренди

28. Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою виконувача обов`язків керівника Харківської обласної прокуратури є постанова апеляційного господарського суду, в основу якої були покладені висновки щодо недійсності договорів оренди землі.

29. Апеляційний господарський суд вважав помилковим висновок Прокурора та суду першої інстанції про те, що спірні договори оренди землі є нікчемним, оскільки відповідно до встановлених фактичних обставин справи ОСОБА_1 отримав спірні земельні ділянки до набрання чинності Законом № 1012-VIII, тобто у період, коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів. Крім цього, апеляційний суд послався на те, що обставини отримання заявником земельних ділянок за пільговою процедурою (без дотримання конкурентних засад) один раз чи більше не є очевидними і встановити це можливо лише під час перевірки заяви громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Наведене було підставою для визнання договорів оренди такими, що є оспорюваними.

30. На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник, зокрема, зазначає про те, що судом апеляційної інстанції було застосовано статтю 134 ЗК України та статтю 228 ЦК України без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19, від 10.01.2024 у справі № 922/1130/23, від 16.01.2024 у справі № 615/986/20.

31. Відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються ЗК України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України.

32. Частиною першою статті 116 ЗК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

33. За змістом частин першої-третьої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

34. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

35. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

36. Стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування у тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

37. За змістом частини третьої статті 134 ЗК України земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34 (для сінокосіння і випасання худоби), 36 (для городництва) та 121 (для ведення фермерського господарства; для ведення особистого селянського господарства, для ведення садівництва; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); для індивідуального дачного будівництва; для будівництва індивідуальних гаражів) цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

38. Згідно із частиною першою статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

39. Згідно із частиною першою статті 5 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

40. Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство". Нею передбачені процедура звернення, вимоги до змісту заяви для отримання у власність або в оренду земельної ділянки державної чи комунальної власності з метою ведення фермерського господарства, строк розгляду такої заяви, умови щодо передання земельних ділянок лісового та водного фондів.

41. Згідно зі статтею 8 Закону України "Про фермерське господарство" після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

42. Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства

43. Відповідно до статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

44. За змістом положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах через участь у торгах, а не як фізична особа - громадянин України із метою створення фермерського господарства.

45. З урахуванням вимог статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах. Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, у постановах Верховного Суду від 13.06.2023 у справі № 908/1445/20, від 07.06.2023 у справі № 922/3737/19, від 14.03.2023 у справі № 922/1974/19, від 07.03.2023 у справі № 922/3108/19.

46. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 на момент видання ГУ (Держземагентства) Держгеокадастру у Полтавській області наказів та укладення спірних договорів оренди вже реалізував своє право на безоплатне отримання земельних ділянок (поза конкурсом) для ведення фермерського господарства та отримав в оренду земельні ділянки, право оренди яких було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

47. 22.10.2014 ОСОБА_1 було зареєстровано ФГ "Еко-Зем", при реєстрації якого було надано копію договору оренди землі, укладеного з ГУ (Держземагентства) Держгеокадастру у Полтавській області від 12.08.2014 щодо земельної ділянки площею 41,1056 га, кадастровий номер 5322688400:00:001:4053.

48. 22.09.2015 ОСОБА_1 було зареєстровано ФГ "Моя земля 2015", при реєстрації якого було надано копію договору оренди землі, укладеного з ГУ (Держземагентства) Держгеокадастру у Полтавській області 06.11.2014 щодо земельної ділянки площею 57,5701 га, кадастровий номер 53251880500:00:001:0017.

49. Отже, на момент видання ГУ Держземагенства в Полтавській області спірних наказів та укладення оспорюваних у даній справі договорів оренди створені ОСОБА_1 фермерські господарства вже мали у своєму користуванні земельні ділянки для ведення фермерського господарства.

50. Враховуючи такі обставини, суд першої інстанції виходив з того, що за своїм змістом та спрямованістю позов Прокурора про повернення відповідній територіальній громаді в особі Лохвицької міської ради земельних ділянок, які фактично не вибували з комунальної власності, а були передані в оренду з порушенням вимог чинного законодавства, є негаторним, тобто позовом власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Оскільки спірні договори оренди землі є недійсними (нікчемними), то вони не породжують правових наслідків, крім пов`язаних з їх нікчемністю, тому користування ОСОБА_1 земельними ділянками є незаконним.

51. Колегія суддів вважає, що за встановлених обставин даної справи місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що додаткові земельні ділянки могли бути отримані виключно створеними ОСОБА_1 фермерськими господарствами, а не ним як громадянином/фізичною особою, оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Так само і фермерське господарство може отримувати додатково земельні ділянки лише на конкурентних засадах через участь у торгах, а факт реєстрації ОСОБА_1 декількох фермерських господарств міг бути встановлений під час перевірки заяви громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

52. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц та у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 927/83/19 та від 25.03.2020 у справі № 357/2418/15-ц, від 17.09.2020 у справі №917/1416/19.

53. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки спірні договори оренди за відсутності для цього підстави, визначеної в абзаці 2 частини другої статті 134 ЗК України, укладені без дотримання конкурентних засад, тобто спрямовані на незаконне заволодіння земельними ділянками державної власності, то такі договори згідно із частинами першою та другою статті 228 ЦК України є нікчемними.

54. Так, згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

55. За змістом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

56. Частиною другою статті 215 ЦК України, зокрема, передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

57. Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частини перша та друга).

58. Так, у близькій за змістом постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 зазначено, що відповідно до частин першої та другої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

59. Окрім того, колегія суду звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19 зазначено: якщо існує зловживання громадянином такими пільговими умовами, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування повинен не допустити надання йому земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, однак якщо і орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування не перешкоджає такому зловживанню, то ці особи (громадянин та відповідний орган) створюють незаконні передумови для отримання громадянином земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, а правочин, укладений за наслідками таких діянь, спрямований на отримання земельної ділянки без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної чи комунальної власності, то він відповідно до частин першої та другої статті 228 ЦК України є нікчемним.

60. У постанові від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила:

"85. Оскільки договір оренди землі від 1 липня 2015 року № 6, укладений між ГУ Держземагентства у Хмельницькій області та ОСОБА_3 без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, то він відповідно до частин першої, другої статті 228 ЦК України є нікчемним.

86. Водночас Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90 цс 19, пункт 72), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18, пункти 69, 70)".

61. В іншій справі № 922/1830/19 за позовом заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Фермерського господарства "Скосогорівка" про визнання недійсним договору та повернення ділянок, за участю Прокуратури Харківської області Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05.10.2022 вказала:

"9.26. Обмежившись посиланням на відсутність прямої заборони на отримання громадянином земельної ділянки для ведення фермерського господарства повторно, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що землі фермерського господарства мають особливий статус і надаються громадянам на пільговій (позаконкурентій) основі з певною метою, а тому в кожному конкретному випадку орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника з метою недопущення зловживанням громадянином такими пільговими умовами".

62. ТОВ "Чорнухинський край" у відзиві стверджує, що орендарем були дотримані вимоги ЗК України та правомірно укладено спірні договори оренди. При цьому товариство посилається на постанову Верховного Суду від 12.03.2024 у cправі № 922/3953/21, де, зокрема, сказано таке:

"45. Отже, фізичні та юридичні особи, які до набрання чинності цим Законом № 1012-VIII, у встановленому земельним законом порядку отримали дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів".

63. Зазначені висновки базуються на тому, що до внесення змін до ЗК України Законом № 1012-VIII громадянин міг отримати для ведення фермерського господарства скільки завгодно земельних ділянок на неконкурентних засадах. Колегія суддів вважає цей довід помилковим з огляду на таке.

64. Статтею 134 ЗК України до внесення змін Законом № 1012-VIII було передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

65. При цьому Законом України від 19.06.2003 № 973-IV "Про фермерське господарство" було передбачено, що громадянин, який одержав земельну ділянку, мав зареєструвати фермерське господарство як юридичну особу. Отже, земля не могла передаватись громадянину двічі чи більше разів для ведення фермерського господарства, бо вже після першої передачі землі в оренду мало бути створене фермерське господарство, і саме воно, а не громадянин, ставало суб`єктом ведення фермерського господарства.

66. Колегія суддів звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц (провадження № 14-6цс19), де зазначено таке: "З урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Враховуючи, що ОСОБА_9 є засновником ФГ "Сапфир", який отримав земельну ділянку для створення фермерського господарства у 2007 році, його звернення у 2014 році до ГУ Держземагенства у Полтавській області з клопотанням про відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі суперечить зазначеним правовим нормам".

67. Подібні за змістом висновки сформульовані також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20, пункт 6.2.1): за змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону № 973-IV після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась; після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства, в порядку, визначеному законом, на конкурентних основах. При цьому у зазначеній справі спір виник у зв`язку з укладенням договору оренди землі від 29.12.2014, тобто до набрання чинності Законом № 1012-VIII.

68. Отже, за висновками Великої Палати Верховного Суду повторне передання в оренду для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі було незаконним і до набрання чинності Законом № 1012-VIII.

69. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції потрібно виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати касаційного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати касаційного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів касаційного суду. Суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.

70. Тому колегія суддів враховує висновки саме Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц (провадження № 14-6цс19), від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20, пункт 6.2.1), за змістом яких повторне передання в оренду для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі було незаконним і до набрання чинності Законом № 1012-VIII.

71. Таким чином, Верховний Суд у постановах від 09.08.2023 у cправі № 922/1832/19, від 10.01.2024 у cправі № 922/1130/23 (з посиланням на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19), сформував підхід про нікчемність договору оренди землі, згідно із частинами першою та другою статті 228 ЦК України, укладеного без дотримання конкурентних засад, тобто спрямованого на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної або комунальної власності.

72. За таких обставин, за висновком колегії суддів касаційного суду, оскільки спірні договори за відсутності для цього підстави, визначеної в частині другій статті 134 ЗК України, укладені без дотримання конкурентних засад, тобто спрямовані на незаконне заволодіння земельними ділянками комунальної власності (а на момент укладання договорів - державної власності), вони порушують публічний порядок та згідно із частинами першою та другою статті 228 ЦК України є нікчемними.

73. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов помилкових висновків про те, що спірні договори оренди є оспорюваними і про те, що Прокурор мав звертатися з окремою позовною вимогою про визнання їх недійсними.

Щодо позовних вимог про зобов`язання повернути земельні ділянки

74. Як зазначалося вище у цій постанові, спірні правочини оренди є нікчемними в силу положень частин першої та другої статті 228 ЦК України.

75. Отже, у разі, коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю.

76. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, вимога про визнання його недійсним за загальним правилом не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

77. Оскільки договори оренди є нікчемними, то вони не породжують правових наслідків, крім пов`язаних з їх нікчемністю, тому ОСОБА_1 використовував земельну ділянку незаконно, без установлених законом підстав. За висновками Великої Палати Верховного Суду (постанова від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.27)) якщо земельні ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав, то це зайняття треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння; у цьому випадку ефективним способом захисту права є усунення перешкод у користуванні майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.

78. Крім того, керуючись положеннями частини четвертої статті 300 цього Кодексу, Суд вважає за необхідне вийти за межі доводів касаційної скарги з метою врахування правових висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 917/1476/23 (за позовом Прокурора в інтересах Чорнухинської селищної ради до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 та ТОВ "Чорнухинський край" та про визнання недійсними договорів оренди землі та повернення земельних ділянок), яка ухвалювалася вже після подання касаційної скарги у даній справі. Врахування висновків, які були сформульовані Верховним Судом у постанові від 05.02.2025 у справі № 917/1476/23, зумовлює необхідність скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_1 (орендаря) повернути земельні ділянки.

79. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц визначила, що залежно від фактичних обставин справи, вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов.

80. Колегія суддів зазначає, що відсутність в орендаря правових підстав для користування земельною ділянкою (користування землею на підставі нікчемного договору) свідчить про те, що він використовує її незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном.

81. Тому позов Прокурора про повернення земельних ділянок у даному випадку є таким, що спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто негаторним. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі № 922/1130/23.

Щодо позовних вимог скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди

82. Колегія суддів звертає увагу, що окрім вимог стосовно зобов`язання орендаря повернути спірні земельні ділянки власнику - Лохвицькій міські раді, Прокурором також заявлялися вимоги щодо скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрацію права оренди ОСОБА_1 .

83. Суд першої інстанції задовольнив такі позовні вимоги, вважаючи їх належним способом захисту у даній справі. У свою чергу апеляційний господарський суд, відмовляючи у задоволенні таких вимог, виходив з того, що скасування державної реєстрації є неналежним способом захисту прав, враховуючи його ж висновок щодо оспорюваності спірних правочинів, без наведення мотивів для прийняття такого рішення.

84. Колегія суддів Касаційного господарського суду не погоджується з такими висновками. До того ж висновки щодо оспорюваності правочинів були визнані Верховним Судом помилковими з мотивів, які викладені вище у цій постанові.

85. Велика Палата Верховного Суду неодноразово формулювала висновки про те, що функцією державної реєстрації права є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Подібні висновки наведені, зокрема, в постановах від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 96), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 48). Отже, фактичне володіння нерухомим майном здійснюється шляхом оголошення в реєстрі права на нерухоме майно. Володіння, оголошення (як і будь-який факт) не можуть бути скасовані. Тому вимога скасувати державну реєстрацію права не відповідає належному способу захисту. Подібні висновки, але щодо скасування права власності, сформульовані в постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21 (пункт 6.44).

86. У цій справі Прокурор сформулював позовні вимоги в цій частині як вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди. Ці вимоги не відповідають належному способу захисту прав та інтересів Лохвицької міської ради як позивача.

87. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76).

88. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову в частині скасування державної реєстрації права оренди, а суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові в цій частині, але з інших підстав.

Щодо позовної давності

89. Заперечуючи проти задоволення касаційної скарги, ОСОБА_1 наполягає на тому, що спірні договори оренди земельних ділянок, на думку відповідача, є оспорюваними правочинами, а тому повинно бути досліджено й початок перебігу позовної давності.

90. Як зазначалося раніше у цій постанові, колегія суддів дійшла висновку про те, що спірні договори оренди є нікчемними, а заявлені Прокурором вимоги щодо зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельні ділянки Лохвицькій міській раді слід розглядати як вимоги про усунення перешкод (негаторний позов).

91. Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.03.2018 у справі № 607/15489/15-ц, позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, а тому цей позов може бути пред`явлений власником майна протягом всього часу, поки триває порушення. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення. Тому норми ЦК України, які регулюють наслідки спливу строків позовної давності, не підлягають застосуванню при вирішенні позову Прокурора у даній справі.

92. Згідно із частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

93. Переглянувши в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах постанову апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому скасуванню із залишенням в силі зі змінених мотивів.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд палати/об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

94. 31.12.2024 виконувач обов`язків керівника Харківської обласної прокуратури подав заяву про передачу справи на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності або об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, на обґрунтування якого посилався на наявність:

- підстав для відступлення від висновків щодо застосування частин першої та другої статті 228 ЦК України, сформульованих у постановах Верховного Суду України від 06.07.2015 у справі № 6-166цс15 та від 13.04.2016 у справі № 6-1528цс15;

- виключної правової проблеми в контексті застосування частини 2 статті 134 ЗК України в редакції до 03.04.2016 та необхідності формулювання висновку про те, що повторне передання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі було незаконним і до набрання чинності Законом № 1012-VIII.

95. Частиною першою статті 302 ГПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

96. Відповідно до положень частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

97. Постанови, відступ від висновків в яких заявник зазначає підставою для передачі цієї справи, ухвалювалися Верховним Судом України (від 06.07.2015 у справі № 6-166цс15 та від 13.04.2016 у справі № 6-1528цс15), а не колегією суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності або у складі зазначеної палати. Тому підстави для задоволення клопотання Прокурора з підстав відступу від правових висновків Верховного Суду України відсутні.

98. За змістом частини третьої статті 302 ГПК України необхідність та обґрунтованість відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду, у тому числі Верховного Суду України є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

99. У даному контексті колегія суддів додатково зазначає про те, що з аналогічних підстав ухвалою Верховного Суду від 25.09.2024 на розгляд до Великої Палати Верховного Суду передавалася справа № 917/1476/23 (висновки з постанови якої враховані при розгляді касаційної скарги у цій справі), оскільки колегія суддів вважала за необхідне відступити, серед іншого, також і від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.03.2024 у справі № 922/3953/21 та постанові від 09.04.2024 у справі № 629/6198/21 (на неврахуванні яких посилалися скаржники) з питання щодо визнання оспорюваними (а не нікчемними) договорів оренди, які укладені за пільговою процедурою (без дотримання конкурентних засад) більше одного разу.

100. Проте ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 справу № 917/1476/23 (провадження № 12-57гс24) було повернуто для розгляду колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

101. При цьому у пункті 53 зазначеної вище ухвали Велика Палата Верховного Суду зазначила, що аналіз змісту висновків, сформованих Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у справах №№ 922/3953/21, 629/6198/21, 622/1061/21, не свідчить про необхідність встановлення наявності вини (вироку, як доказу вини) при кваліфікації правочинів нікчемними за частинами першою, другою статті 228 ЦК України.

102. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у пункті 55 ухвали звернула увагу на те, що Верховний Суд у постановах від 09.08.2023 у cправі № 922/1832/19, від 10.01.2024 у cправі № 922/1130/23 сформував підхід про нікчемність договору, згідно із частинами першою та другою статті 228 ЦК України, укладеного без дотримання конкурентних засад, тобто спрямованого на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності з посиланням на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, що свідчить про відсутність правової невизначеності в цій категорії спорів.

103. Зважаючи на наведене вище, а також на обґрунтування заявником підстав для необхідності передачі цієї справи на розгляд палати/об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у задоволенні клопотання виконувача обов`язків керівника Харківської обласної прокуратури необхідно відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

104. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

105. Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

106. Ураховуючи наведене, касаційна скарга виконувача обов`язків керівника Харківської обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню із скасуванням постанови апеляційного господарського суду в частині позовних вимог про зобов`язання повернути земельні ділянки та залишенням в силі в цій частині рішення місцевого господарського суду. В частині позовних вимог щодо скасування державної реєстрації права оренди постанова апеляційного господарського суду підлягає зміні в частині її мотивувальної частини, а в решті - без змін.

Судові витрати

107. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу виконувача обов`язків керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 в частині відмови в позові про зобов`язання повернути земельні ділянки скасувати, а рішення Господарського суду Полтавської області від 25.07.2024 у цій частині залишити в силі. В іншій частині позовних вимог постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в решті - без змін.

3. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Полтавської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910060) 33 308,00 грн судового збору за подання позовної заяви.

4. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108) 53 292,80 грн судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач