Постанова від 28.05.2025 по справі 274/1676/22

Постанова

Іменем України

28 травня 2025 року

м. Київ

справа № 274/1676/22

провадження № 61-1544св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),

судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,

учасники справи:

позивач - керівник Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Швайківської сільської ради,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , селянське господарство «Дружба 2020»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 березня 2023 року у складі судді: Вдовиченко Т. М., та постанову Вінницького апеляційного суду від 07 січня 2025 року у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Сала Т. Б., Берегового О. Ю.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У квітні 2022 року керівник Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області (далі - прокурор) звернувся з позовом в інтересах держави в особі Швайківської сільської ради до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , СГ «Дружба 2020» про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 11 липня 2018 року звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки на території Волосівської сільської ради Андрушівського району Житомирської області.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 09 серпня 2018 року №6-2642/14-19-СГ, ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, розташованої на території Волосівської сільської ради Андрушівського району Житомирської області.

У подальшому ОСОБА_1 10 грудня 2018 року звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про затвердження документації із землеустрою на земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Волосівської сільської ради Андрушівського району Житомирської області та передачі вказаної земельної ділянки у власність.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 11 грудня 2018 року № 6-4578/14-18-СГ затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, розташовану на території Волосівської сільської ради Андрушівського району Житомирської області загальною площею 2,0 га з кадастровим номером 1820382000:03:000:0293 для ведення особистого селянського господарства. На підставі зазначеного наказу 21 грудня 2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 (підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером: 44778239 від 21 грудня 2018 року).

11 січня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу № 182 земельної ділянки з кадастровим номером 1820382000:03:000:0293 для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Волосівської сільської ради Андрушівського району Житомирської області, який посвідчено приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С. Л., про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відповідні відомості.

24 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 20 лютого 2019 року №6-548/14-19-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, розташованої на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області.

20 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про затвердження документації із землеустрою на земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області та передачі вказаної земельної ділянки у власність.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 22 серпня 2019 року № 6-2642/14-19-СГ затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, розташовану на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області загальною площею 2,0 га з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550 для ведення особистого селянського господарства.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер 4152 від 20 листопада 2019 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Кузьміною Л. Л., ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 спірну земельну ділянку

19 січня 2021 року державним реєстратором Вільшанської сільської ради Чуднівського району Житомирської області Маліванчук А. Л. щодо зазначеної земельної ділянки зареєстровано речове право - право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), згідно договору серія та номер: б/н, виданий 19 січня 2021 року, правокористувач - СГ «Дружба», правонаступником шляхом реорганізації якого є СГ «Дружба 2020». Таким чином, на даний час земельна ділянка перебуває у фактичному володінні СГ «Дружба 2020».

Прокурор вважав, що наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 22 серпня 2019 року № 6-2642/14-19-СГ підлягає визнанню незаконним, а земельна ділянка, яка передана вказаним наказом ОСОБА_1 , витребуванню в ОСОБА_2 на користь держави з тих підстав, що згідно державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 22 серпня 2019 року №6-2642/14-19-СГ повторно отримав у приватну власність земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 1820883300:02:000:0550) для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області. Вважає, що при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області із заявою ОСОБА_1 , приховав той факт, що раніше він отримав наказом від 11 грудня 2018 року № 6-4578/14-18-СГ та фактично використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та не повідомив про це орган Держгеокадастру. Зазначає, що земельна ділянка площею 2,0 га кадастровий номер 1820883300:02:000:0550 вибула із державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цих земельних ділянок - держави в особі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області.

Прокурор просив:

визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 22 серпня 2019 року №6-2642/14-19-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 земельної ділянки на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, за межами населених пунктів, загальною площею 2,0 га з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550;

витребувати у ОСОБА_2 та селянського господарства «Дружба 2020» земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,0 га з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550, розташовану на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, на користь Швайківської сільської ради.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 березня 2023 року:

позовні вимоги керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Швайківської сільської ради задоволено;

визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 22 серпня 2019 року № 6-2642/14-19-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 земельної ділянки на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, за межами населених пунктів, загальною площею 2 га з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550;

витребувано у ОСОБА_2 та селянського господарства «Дружба 2020» земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2 га з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550, розташовану на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, на користь Швайківської сільської ради;

вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином. Причини неявки до суду не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутності не подав, правом на подання відзиву не скористався;

позов правомірно пред`явлено прокурором в інтересах держави відповідно до положень статті 131-1 Конституції України, частини четвертої статті 56 ЦПК України, частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Законність представництва прокурором інтересів держави обґрунтована в позові та є законною, що також підтверджується правовою позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц. Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - додержання законності при передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке проведене з порушенням вимог чинного законодавства;

заборона повторної реалізації права на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а також повноваження ГУ Держгеокадастру приймати рішення щодо визнання права власності на такі земельні ділянки свідчать про прямий обов`язок вказаного управління при виданні наказів, що передують визнанню права власності, перевіряти підставність звернення осіб для безоплатної приватизації земельної ділянки. Доводи, викладені у відзиві на позов ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, де вказано на відсутність можливості спеціалістами ГУ у Житомирській області перевірити підставність звернення особи для безоплатної приватизації земельної ділянки за відсутності відповідного доступу до такої інформації, оскільки такий доступ мають лише до інформації щодо земельних ділянок, які знаходяться на території Житомирської області, суд до уваги не приймає, так як такі твердження не підтверджені належними доказами та суперечать вимогам чинного законодавства;

на момент прийняття наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 22 серпня 2019 року № 6-2642/14- 19-СГ затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, розташовану на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550 для ведення особистого селянського господарства, останній вже реалізував своє право, визначене статтею 121 ЗК України, на отримання в межах норми 2,0 гектарів землі у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Волосівської сільської ради Андрушівського району Житомирської області загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 1820382000:03:000:0293 для ведення особистого селянського господарства;

при прийнятті оспорюваного прокурором наказу, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області не перевірило факт реалізації ОСОБА_1 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, чим порушив вимоги земельного законодавства, що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності, а тому наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та надання такої земельної ділянки у власність особи, яка таке право вже використала, є незаконним. Тому позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 22 серпня 2019 року №6-2642/14-19-СГ підлягають задоволенню.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 09 травня 2023 року:

апеляційні скарги ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1 залишено без задоволення;

рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 березня 2023 року залишено без змін;

стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Житомирській області на користь держави судовий збір у розмірі 37 21,50 грн за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

при зверненні з позовом в інтересах держави, керівник Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області обґрунтовував необхідність визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 22 серпня 2019 року №6-2642/14-19-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 земельної ділянки на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, за межами населених пунктів, загальною площею 2,0 га з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550 та витребування у ОСОБА_2 та СГ «Дружба 2020» земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,0 га з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550, розташовану на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області на користь Швайківської сільської ради незаконністю вибуття земельної ділянки з державної власності, оскільки всупереч статям 116, 118, 121 ЗК України ГУ Держгеокадастру у Житомирській області затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0 га розташовану на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області для ведення особистого селянського господарства;

прокурор надав суду відомості про те, що вказана особа раніше вже використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для цього виду використання. Тобто, у матеріалах справи містяться відомості щодо повторної передачі фізичній особі земельної ділянки, тоді як безоплатно у власність громадян у межах норм частини четвертої статті 116 ЗК України передача проводиться один раз по кожному виду використання;

зі змісту позовної заяви вбачається, що керівник Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області звернувся до суду з вказаним позовом в інтересах держави. У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №761/3884/18, провадження №14-36цс19). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини). Колегія суддів вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Подібні правові висновки та їх обґрунтування містяться також у постановах Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №815/1567/16 (адміністративне провадження №К/9901/30797/18) та від 15 червня 2022 року у справі №821/1798/17 (адміністративне провадження №К/9901/58281/18);

у позовній заяві прокурор зазначив, що спірна земельна ділянка належить до комунальної власності Швайківської сільської ради. Первинним суб`єктом місцевого самоврядування та суб`єктом права комунальної власності є територіальна громада. З огляду на те, що порушення інтересів територіальної громади у цій справі відбулося внаслідок прийняття ГУ Держгеокадастру у Житомирській області незаконних рішень, прокурор звернувся до суду як самостійний позивач в інтересах держави, що виражаються в інтересах частини Українського народу - членів територіальної громади, яка є власником земельної ділянки. Порушення інтересів держави полягає також у тому, що внаслідок незаконного розпорядження землею порушуються і суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства, і положення законодавства України щодо обов`язків органів влади та місцевого самоврядування діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом. Недотримання такого порядку призводить до свавілля відповідних органів та знищення правового порядку у державі. Подання позову прокурором за умови допущення порушень з боку ГУ Держгеокадастру у Житомирській області є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави та відновлення правопорядку. У цьому випадку прокурор виступає не як альтернативний, а як єдиний можливий суб`єкт звернення до суду, забезпечуючи принцип рівності сторін у процесі шляхом здійснення представництва інтересів держави у суді та усунення виниклої невигідності у становищі між сторонами правовідносин. Отже, у справі, що переглядається, керівник Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області належним чином обґрунтував підстави для представництва ним інтересів держави і подав позов із дотриманням вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру». У цій справі суд першої інстанції встановив, що спірна земельна ділянка належить до комунальної власності Швайківської сільської ради. Крім того, звертаючись до суду із вказаним позовом, керівник Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області вказав на необхідність захисту як інтересів територіальної громади, позбавленої права користування земельною ділянкою, так і публічного, суспільного інтересу як інтересу державного. Таким чином, звертаючись до суду із вказаним позовом керівник Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області самостійно обґрунтував необхідність захисту інтересів держави щодо спірної земельної ділянки та згідно зі статтею 56 ЦПК України набув статусу позивача. Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №469/1044/17 (провадження №14-317цс19), та у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року в справі №330/1621/16-ц (провадження №61-13633св20). У зв`язку з цим колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо неможливості представництва прокурором інтересів держави в особі Швайківської сільської ради у цій справі;

щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не був повідомлений про розгляд справи колегія суддів звертає увагу на наступне. У пункті 91-1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270 (далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду. За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі. Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17 (провадження №14-507цс18), від 12 лютого 2019 року у справі №906/142/18 (провадження №12-233гс18) та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17 (провадження №К/9901/28703/19), від 01 квітня 2021 року у справі №826/20408/14 (провадження №К/9901/16143/20), від 09 липня 2020 року у справі №751/4890/19 (провадження № 61-2583св20), від 10 листопада 2021 року у справі №756/2137/20 (провадження №61-3782св21). В матеріалах справи містяться поштові конверти, в яких направлялася судова кореспонденція ОСОБА_1 за адресою реєстрації, датовані 07 червня 2022 року, 09 серпня 2022 року та 20 вересня 2022 року, які повернулися до суду першої інстанції з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Тому, враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що суд першої інстанції виконав обов`язок щодо повідомлення ОСОБА_1 та він був належно повідомлений про розгляд зазначеної вище справи. Інших підстав для перегляду рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 не зазначає;

ОСОБА_1 10 грудня 2018 року звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про затвердження документації із землеустрою на земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Волосівської сільської ради Андрушівського району Житомирської області та на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Житомирській області від 11 грудня 2018 року №6-4578/14-18-СГ отримав у власність земельну ділянку, розташовану на території Волосівської сільської ради Андрушівського району Житомирської області загальною площею 2,0 га з кадастровим номером 1820382000:03:000:0293 для ведення особистого селянського господарства. Державну реєстрацію права власності вказаної земельної ділянки (кадастровий номер 1820382000:03:000:0293), розташованої на території Волосівської сільської ради Андрушівського району Житомирської області, було проведено 19 грудня 2018 року. Також ОСОБА_1 20 серпня 2019 року звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про затвердження документації із землеустрою на земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області та на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 22 серпня 2019 року №6-2642/14-19-СГ отримав у власність земельну ділянку, розташовану на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області загальною площею 2,0 га з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550 для ведення особистого селянського господарства. Державну реєстрацію права власності вказаної земельної ділянки (кадастровий номер 1820883300:02:000:0550) розташованої на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області було проведено 11 вересня 2019 року. Таким чином, ОСОБА_1 отримав безоплатно у приватну власність земельну ділянку загальною площею 2,0 га, (кадастровий номер 1820382000:03:000:0293) для ведення особистого селянського господарства на території Волосівської сільської ради Андрушівського району Житомирської області на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Житомирській області від 11 грудня 2018 року №6-4578/14-18-СГ раніше, ніж земельну ділянку загальною площею 2,0 га, (кадастровий номер 1820883300:02:000:0550) для ведення особистого селянського господарства на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 22 серпня 2019 року № 6-2642/14-19-СГ. Підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Тому суд першої інстанції зробив правильний та обґрунтований висновок про те, що на момент прийняття наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 22 серпня 2019 року № 6-2642/14-19-СГ, яким надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, розташовану на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області загальною площею 2,0 га з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550 для ведення особистого селянського господарства, останній вже реалізував своє право, визначене статтею 121 ЗК України, на отримання в межах норми 2,0 гектарів землі у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Волосівської сільської ради Андрушівського району Житомирської області загальною площею 2,0 га з кадастровим номером 1820382000:03:000:0293 для ведення особистого селянського господарства. Приймаючи оспорюваний наказ, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області не перевірив факт реалізації ОСОБА_1 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, чим порушив вимоги земельного законодавства, що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності, а тому оспорений наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та надання такої земельної ділянки у власність особи, яка таке право вже використала, є незаконним;

висновки суду першої інстанції про наявність підстав для витребування у ОСОБА_4 спірної земельної ділянки на користь Швайківської сільської ради відповідають нормам матеріального права.

Короткий зміст постанови суду касаційного суду

Постановою Верховного Суду від 13 вересня 2023 в справі № 274/1676/22 (провадження № 61-9082св23):

касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково;

рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 березня 2023 року в частині позовних вимог керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Швайківської сільської ради до селянського господарства «Дружба 2020» про витребування у селянського господарства «Дружба 2020» земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550, розташовану на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, на користь Швайківської сільської ради, стягнення з селянського господарства «Дружба 2020» на користь Житомирської обласної прокуратури судового збору, та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 травня 2023 року скасовано;

провадження у справі № 274/1676/22 в частині позовних вимог керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Швайківської сільської ради до селянського господарства «Дружба 2020» про витребування у селянського господарства «Дружба 2020» земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550, розташовану на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, на користь Швайківської сільської ради, стягнення з селянського господарства «Дружба 2020» на користь Житомирської обласної прокуратури судового збору,закрито;

повідомлено керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області, що розгляд цієї справи в частині позовних вимог керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Швайківської сільської ради до селянського господарства «Дружба 2020» про витребування у селянського господарства «Дружба 2020» земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550, розташовану на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, на користь Швайківської сільської ради, стягнення з селянського господарства «Дружба 2020» на користь Житомирської обласної прокуратури судового збору, віднесений до юрисдикції господарського суду;

в іншій частині справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова касаційного суду мотивована тим, що:

у справі, що переглядається позовні вимоги прокурора про витребування у СГ «Дружба 2020» земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550, розташовану на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, на користь Швайківської сільської ради, вирішення питання про розподіл судових витрат, за своїм суб`єктним складом повинні розглядатися в господарському судочинстві, що виключає розгляд справи у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства. Тому судам слід було закрити провадження у справі у вказаній частині, оскільки спір в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства;

протокольною ухвалою від 24 січня 2023 року відкладено розгляд справи на 02 березня 2023 року (т. 1, а. с. 209). Відомостей про повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання 02 березня 2023 року матеріалами справи не містять. В рішенні суду першої інстанції вказано, що «відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином. Причини неявки до суду не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутності не подав, правом на подання відзиву не скористався». В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на неповідомлення судом першої інстанції про розгляд справи, необізнаності про судове провадження, неможливості подати докази та процесуальні документи (т. 1, а. с. 9 зворот, 10). Перевіряючи вказані доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційний суд вказав, що у матеріалах справи містяться поштові конверти, в яких направлялася судова кореспонденція ОСОБА_1 за адресою реєстрації, датовані 07 червня 2022 року, 09 серпня 2022 року та 20 вересня 2022 року, які повернулися до суду першої інстанції з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», тому суд першої інстанції виконав обов`язок щодо повідомлення ОСОБА_1 та він був належно повідомлений про розгляд справи. При залишенні без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України передбачено обов`язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення;

на момент перегляду справи в апеляційному порядку апеляційному суду було відомо про відсутність даних щодо про вручення ОСОБА_1 копії ухвали Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 травня 2022 року про відкриття провадження у справі разом із позовною заявою, внаслідок чого відповідач позбавлений можливості надати заперечення щодо позову та не виконав свого зобов`язання стосовно дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу рівності сторін. За таких обставин апеляційний суд зробив неправильний висновок про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 12 березня 2024 року:

апеляційні скарги ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та ОСОБА_1 залишено без задоволення;

рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 березня 2023 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

на час прийняття оспорюваного наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №6-2642/14-19-СГ від 22 серпня 2019 року і отримання на його підставі безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0000 га (кадастровий номер 1820883300:02:000:0550), ОСОБА_1 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 11 грудня 2018 року № 6-4578/14-18-СГ. З урахуванням наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області №6-2642/14-19-СГ від 22 серпня 2019 року прийнятий із порушенням вимог 116, 118, 121 ЗК України та є неправомірним, у зв`язку з чим вимоги прокурора щодо визнання його незаконним підлягають задоволенню;

видаючи оспорюваний наказ, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області не перевірив факт реалізації ОСОБА_1 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, чим порушив вимоги земельного законодавства, що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності, а тому цей наказ відповідача, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та її надання у власність особи, яка таке право вже використала, є незаконним і саме він є правовою підставою набуття права власності на спірну земельну ділянку, а не її державна реєстрація;

посилання ОСОБА_1 про порушення його процесуальних прав внаслідок неналежного повідомлення про час і місце розгляду справи, є неприйнятними з огляду на таке. У справі, що переглядається, наявні поштові конверти, в яких направлялася судова кореспонденція ОСОБА_1 за адресою реєстрації, датовані 07 червня 2022 року, 09 серпня 2022 року та 20 вересня 2022 року, і які повернулися до суду першої інстанції з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». В свою чергу за приписами пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі. Суд першої інстанції виконав обов`язок щодо повідомлення ОСОБА_1 , тому він вважається належно повідомленим про час і місце судового засідання.

Короткий зміст постанови суду касаційного суду

Постановою Верховного Суду від 09 жовтня 2024 в справі № 274/1676/22 (провадження № 61-6010св24):

касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково;

постанову Житомирського апеляційного суду від 12 березня 2024 року скасовано;

справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова касаційного суду мотивована тим, що:

матеріали справи не містять доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання, призначене на 02 березня 2023 року, коли судом першої інстанції було ухвалено рішення про задоволення позову, а конверти з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» містили повістки про виклик у судове засідання на інші дати 23 серпня, 20 вересня, 15 листопада 2022 року. За відсутності даних про вручення ОСОБА_1 судової повістки на день, коли судом ухвалено рішення по суті справи, не ґрунтується на вимогах закону висновок суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції виконав обов`язок щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про час і місце судового розгляду справи в розумінні приписів пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України;

при залишенні без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України передбачено обов`язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення у разі розгляду справи судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду. За таких обставин апеляційний суд зробив неправильний висновок про залишення рішення суду першої інстанції без змін, оскільки розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

отже, апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на вказане порушення норм процесуального права суду першої інстанції належної уваги не звернув, доводи апеляційної скарги щодо неповідомлення його в суді першої інстанції про розгляд справи відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства не перевірив;

крім того, суд апеляційної інстанції під час нового розгляду не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13 вересня 2023 року, у зв`язку з якими скасовано постанову суду апеляційної інстанції від 09 травня 2023 року, зокрема про те, що: «на момент перегляду справи в апеляційному порядку апеляційному суду було відомо про відсутність даних щодо про вручення ОСОБА_1 копії ухвали Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 травня 2022 року про відкриття провадження у справі разом із позовною заявою, внаслідок чого відповідач позбавлений можливості надати заперечення щодо позову та не виконав свого зобов`язання стосовно дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу рівності сторін. За таких обставин апеляційний суд зробив неправильний висновок про залишення рішення суду першої інстанції без змін».

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 07 січня 2025 року:

апеляційні скарги ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та ОСОБА_1 задоволено частково;

рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове, яким позов керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Швайківської сільської ради задоволено;

визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 22 серпня 2019 року № 6-2642/14-19-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 земельної ділянки на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, за межами населених пунктів, загальною площею 2 га з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550;

витребувано у ОСОБА_2 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2 га з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550, розташовану на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, на користь Швайківської сільської ради;

вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

апеляційним судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання, призначене на 02 березня 2023 року, коли судом першої інстанції було ухвалено рішення про задоволення позову, таким чином суд першої інстанції не виконав обов`язок щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про час і місце судового розгляду справи в розумінні приписів пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України. Тому колегія суддів вважала, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, а саме розглянуто справу за відсутності відповідача щодо якого відсутні відомості про належне повідомлення про судове провадження, за результатами якого ухвалено оскаржуване рішення. За приписами пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. За вказаних обставин, колегія суддів зробила висновок про наявність правових підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового;

визначаючись стосовно заявлених позовних вимог, апеляційний суд виходив із такого. Згідно із частиною четвертою статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Прокурор обґрунтовував своє звернення до суду тією обставиною, що орган виконавчої влади, наділеним відповідними функціями від імені держави розпоряджатись землями державної власності - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області є відповідачем у вказаній справі. В свою чергу Швайківська сільська рада, будучи повідомленою в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо вжиття заходів оскарження в судовому порядку незаконного набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку, таких заходів не здійснила, фактично делегувавши такі дії прокуратурі, повідомивши про це листом. Звернення прокурора до суду з позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання безоплатної передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності. Зважаючи на вказане, прокурором у повній мірі підтверджено наявність достатніх правових підстав для здійснення захисту законних інтересів держави, відтак доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині апеляційний суд відхилив;

аналіз статей 116, 118, 121 ЗК України дає підстави для висновку, що безоплатна передача громадянам земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності понад норми, визначені статтею 121 Земельного кодексу України, та більше одного разу по кожному виду використання, - заборонена. Для ведення особистого селянського господарства громадяни можуть приватизувати земельну ділянку у розмірі, що не перевищує 2,00 га. Одноразовість приватизації означає і те, що особа, котра скористалась своїм правом і приватизувала земельну ділянку меншої від граничної, передбаченої статтею 121 ЗК України, площі, не може приватизувати земельну ділянку цього цільового призначення вдруге;

із встановлених судом обставин вбачається, що на час прийняття оспорюваного наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області № 6-2642/14-19-СГ від 22 серпня 2019 року і отримання на його підставі безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0000 га (кадастровий номер 1820883300:02:000:0550), ОСОБА_1 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 11 грудня 2018 року № 6-4578/14-18-СГ. З урахуванням наведених обставин, наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області № 6-2642/14-19-СГ від 22 серпня 2019 року прийнятий із порушенням вимог 116, 118, 121 ЗК України та є неправомірним, у зв`язку з чим вимога прокурора підлягає задоволенню;

доводи апеляційної скарги ГУ Держгеокадастру у Житомирській області не доводять підстав вважати, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та надання такої земельної ділянки у власність особи, яка таке право вже використала, є законним. Видаючи оспорюваний наказ, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області не перевірило факту реалізації ОСОБА_1 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, чим порушило вимоги земельного законодавства, що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності, а тому зазначений наказ відповідача, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та її надання у власність особи, яка таке право вже використала, є незаконним і саме він є правовою підставою набуття права власності на спірну земельну ділянку;

з урахуванням викладеного доведеним є те, що ОСОБА_1 протиправно отримав у власність спірну земельну ділянку, в цій справі підлягають застосуванню положення статті 388 ЦК України про витребування майна у ОСОБА_2 як у добросовісного набувача. Суд врахував інтереси позивача як власника спірних земельних ділянок, який здійснює захист порушеного права власності, надаючи їм оцінку з точки зору балансу з правами та інтересами добросовісного набувача, та вважає, що права та інтереси власника, який позбувся володіння земельними ділянками внаслідок протиправних дій, за обставин цієї справи, перевищують інтереси набувача, який набуває право власності на майно, якщо згідно зі статтею 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього. Отже за обставин цієї справи, вимоги позивача про витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння є обґрунтованими. Підстав вважати, що витребування земельної ділянки є «надмірним тягарем» для ОСОБА_2 немає. Таким чином, оскільки апеляційний суд дійшов висновку про визнання наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, яким надано у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550 незаконним, відтак вказана земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_2 ;

тому колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як ухвалене з порушенням норм процесуального права, а саме вимог пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Аргументи учасників справи

07 лютого 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 березня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 07 січня 2025 року, в якій просив:

оскаржені судові рішення скасувати;

ухвалити нове рішення, яким залишити позов керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Швайківської сільської ради без розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суд, порушуючи норми процесуального права, розглянув вказану справу за моєї відсутності, при цьому я належним чином не був повідомлений про час і місце розгляду справи, що також є підставою для скасування рішення суду (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України);

розгляд справи у Вінницькому апеляційному суді відбувся без участі ОСОБА_1 , так як апеляційний суд проігнорував і навіть не повідомляв про судове засідання, а оскільки ОСОБА_1 на цей час є військовослужбовцем і задіяний в обороні держави, то без відповідного письмового виклику (повістки) не міг прибути до суду, що суттєво порушило права як відповідача у справі і обмежило в можливостях захищатися;

у цій справі відсутні підстави для представництва прокурора. Прокурор не може представляти інтереси держави «без установлення наявності або відсутності бездіяльності цього органу після отримання відповідного звернення, що може слугувати достатнім аргументом для підтвердження підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Ради». Такий висновок зроблено в Постанові ВП ВС від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21;

Бердичівською окружною прокуратурою на адресу Швайківської сільської ради 08 грудня 2021 року направлено повідомлення в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» для вжиття заходів щодо оскарження в судовому порядку набуття мною права власності на земельну ділянку. Листом від 29 грудня 2021 року Швайківська сільська рада повідомила Бердичівську окружну прокуратуру, що не заперечує проти пред`явлення позову в інтересах Швайківської сільської ради. Тобто службові особи Швайківської сільської ради не заперечували щодо передачі своїх повноважень прокурору, що не може бути підставою для здійснення представництва. При цьому вони не відмовлялися виконати свої обов`язки і могли це зробити, оскільки до апарату сільської ради входить відділ з юридичних питань та земельних відносин. В свою чергу прокурор не надав достатньо часу службовим особам Швайківської сільської ради, з моменту отримання листа прокурора, виконати свої обов`язки, а саме підготувати і направити позовну заяву, виділити кошти на судовий збір;

винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування наведених правових норм є поняття «інтерес держави». Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. В даному випадку Швайківська сільська рада стала обізнаною про правопорушення і з`ясувала, що необхідно реагувати, після отримання листа прокурора від 08 грудня 2021 року, а вже через 20 днів погодила з прокуратурою, що прокурор підмінить її у процесі;

звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави;

суди І та II інстанції дійшли неправильних висновків про порушення інтересів держави в питаннях правильного використання комунальної власності - земельної ділянки;

Верховний Суд також звертав увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для залишення позову без розгляду. Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 листопада 2020 року у справі №910/21377/17.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2025 року касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 березня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 07 січня 2025 року повернуто.

Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2025 року:

поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 березня 2023 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 07 січня 2025 року;

відкрито касаційне провадження у справі.

20 травня 2025 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 01 травня 2025 року вказано, що:

наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21; від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц; від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18; від 05 листопада 2020 року у справі № 910/21377/17 та постанові Верховного Суду України від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Фактичні обставини

11 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки на території Волосівської сільської ради Андрушівського району Житомирської області.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 09 серпня 2018 року № 6-2840/14-18-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, розташованої на території Волосівської сільської ради Андрушівського району Житомирської області.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 11 грудня 2018 року № 6-4578/14-18-СГ затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, розташовану на території Волосівської сільської ради Андрушівського району Житомирської області загальною площею 2,0 га з кадастровим номером 1820382000:03:000:0293 для ведення особистого селянського господарства.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що за ОСОБА_1 19 грудня 2018 року зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 2,0 га, кадастровий номер 1820382000:03:000:0293 на підставі внесення рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером: 45025289 від 11 січня 2019 року.

24 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 20 лютого 2019 року № 6-548/14-19-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, розташованої на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 22 серпня 2019 року № 6-2642/14-19-СГ затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, розташовану на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області загальною площею 2,0 га з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550 для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 11 вересня 2019 року зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 2,0 га, кадастровий номер 1820883300:02:000:0550 на підставі внесення рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером: 48666339 від 13 вересня 2019 року.

20 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу реєстровий № 4152 земельної ділянки з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550 для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, який посвідчено приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Кузьміною Л. Л., про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідні відомості.

19 січня 2021 року між ОСОБА_2 та СГ «Дружба» укладено договір про встановлення права користування чужою земельною ділянкою для сільгосппотреб (емфітевзис) на земельну ділянку з кадастровим номером 1820883300:02:000:0550 для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Малосілківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області.

27 січня 2021 року державним реєстратором Вільшанської сільської ради Чуднівського району Житомирської області Маліванчук А. Л. щодо зазначеної земельної ділянки зареєстровано речове право - право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), згідно договору серія та номер: б/н, виданий 19 січня 2021 року, правокористувач - СГ «Дружба» (ЄДРПОУ 30077224), правонаступником шляхом реорганізації якого є СГ «Дружба 2020». Таким чином, на даний час земельна ділянка перебуває у фактичному володінні СГ «Дружба 2020», що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

08 грудня 2021 року Бердичівською окружною прокуратурою на адресу Швайківської сільської ради направлено повідомлення в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» для вжиття заходів щодо оскарження в судовому порядку набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку.

Листом від 29 грудня 2021 року Швайківська сільська рада повідомила Бердичівську окружну прокуратуру, що не заперечує проти пред`явлення позову в інтересах Швайківської сільської ради.

Позиція Верховного Суду

Щодо представництва прокурором інтересів ради

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України).

Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 троку № 1697-VII «Про прокуратуру».

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзац 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (абзаци 1 - 4 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) зазначено, що:

«76. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

77. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

78. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

79. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

80. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

81. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

82. Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

83. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21) зазначено, що:

«прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18».

У пунктах 6.41.-6.43. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) вказано, що:

«у цьому випадку необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у цьому випадку - місцевої громади) й орендаря, повернення землі у комунальну власність та відновлення порушеного порядку розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, дотримання принципу раціонального використання землі, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

На підтвердження неналежного виконання покладених законом та умовами договору оренди повноважень з боку Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області прокурор як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанції зазначав, що указана сільська рада у грудні 2017 року самостійно зверталась до суду з позовом про повернення спірної земельної ділянки, однак Господарський суд Волинської області ухвалою від 24 січня 2018 року у справі № 903/981/17 указану позовну заяву повернув позивачу у зв`язку з несплатою судового збору. При цьому у подальшому орган місцевого самоврядування не вживав заходів щодо повернення земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади с. Городище та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини».

У пунктах 36 - 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) зазначено, що:

«суди встановили, що земельна ділянка належить до комунальної власності територіальної громади с. Коблеве. Суд апеляційної інстанції у постанові звернув увагу на таке: Прокурор, звертаючись з позовом, зазначив про те, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування та суб`єктом права комунальної власності є територіальна громада. З огляду на те, що порушення інтересів територіальної громади відбулося внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування, який є одним зі співвідповідачів, незаконних рішень, прокурор звернувся до суду як самостійний позивач в інтересах держави, що виражаються в інтересах частини Українського народу - членів територіальної громади, яка є власником земельної ділянки. Прокурор наголошував на особливому режимі прибережних захисних смуг, їх значенні у формуванні водно-екологічного правопорядку та забезпеченні екологічної безпеки населення України; указав на необхідність захисту як інтересів територіальної громади, позбавленої права власності на земельну ділянку, так і публічного, суспільного інтересу як інтересу державного. Велика Палата Верховного Суду погоджується з такими аргументами прокурора та вважає необґрунтованим довід касаційної скарги про те, що прокурор не може представляти інтереси територіальної громади, бо вони не є державними. Конституція України та Закон України «Про прокуратуру» надають прокурору повноваження з представництва не тільки загальнодержавних інтересів, але й локальних інтересів держави. Більше того, у збереженні прибережних захисних смуг виражаються загальнодержавні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що прокурор оскаржив рішення Коблівської сільради, саме тому визначивши останню відповідачем. Він мав підстави звернутися до суду як позивач, вважаючи, що відсутній орган, який може захистити інтереси держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 40)). Проте за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»; див. також висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункти 77-83))».

У пунктах 93 - 95 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року в справі № 910/5201/19 (провадження № 12-37гс21) вказано, що «ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, пункт 35). Прокурор самостійно обґрунтував, що необхідність захисту інтересів держави в цій справі полягає в необхідності захисту територіальної громади міста Києва, яка відповідно до статті 13 Конституції України є власником землі та інших природних ресурсів, адже передача спірної земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів призводить до втраченої можливості отримати максимально великий розмір орендної плати у разі продажу права оренди на земельних торгах. При цьому прокурор подав позов для усунення помилки, допущеної, на думку прокурора, самим органом місцевого самоврядування при наданні земельної ділянки в оренду, тобто при здійсненні його власних функцій у земельних відносинах, правильно вказавши, що Київрада, яка не вчинила дій для виправлення допущеного порушення, у такій справі має бути відповідачем. Водночас інший орган, який відповідно до чинного законодавства здійснює функції з розпорядження землями територіальної громади, відсутній».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року в справі № 923/199/21 (провадження № 12-1гс22) зазначено, що:

«8.11. За наслідками перегляду цього рішення Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 28.09.2021 апеляційну скаргу Пансіонату задовольнив; рішення Господарського суду Херсонської області від 18.05.2021 скасував та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі Ради та Департаменту; стягнув з Прокуратури на користь Пансіонату витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 13 620, 00 грн.

8.14. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону, який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

8.15. Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

8.16. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в підпунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, підпунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункті 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, пункті 21 постанови від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, пункті 35 постанови від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, підпункті 8.5 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20).

8.17. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18).

8.18. Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 905/1907/21 (провадження № 12-1гс23) вказано, що:

«10.1. У відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у підпунктах 6.27-6.29 постанови від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 та підпунктах 6.30-6.32 постанови від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18).

10.2. Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади.

10.3. Оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33)».

У справі, що переглядається:

апеляційний суд встановив, що 08 грудня 2021 року Бердичівською окружною прокуратурою на адресу Швайківської сільської ради направлено повідомлення в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» для вжиття заходів щодо оскарження в судовому порядку набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку; Листом від 29 грудня 2021 року Швайківська сільська рада повідомила Бердичівську окружну прокуратуру, що не заперечує проти пред`явлення позову в інтересах Швайківської сільської ради;

апеляційний суд встановив, що прокурор обґрунтовував своє звернення до суду тією обставиною, що орган виконавчої влади, наділеним відповідними функціями від імені держави розпоряджатись землями державної власності - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області є відповідачем у вказаній справі. В свою чергу Швайківська сільська рада, будучи повідомленою в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо вжиття заходів оскарження в судовому порядку незаконного набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку, таких заходів не здійснила, фактично делегувавши такі дії прокуратурі, повідомивши про це листом;

апеляційний суд обґрунтовано вважав, що звернення прокурора до суду з цим позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання безоплатної передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності. Зважаючи на вказане, прокурором у повній мірі підтверджено наявність достатніх правових підстав для здійснення захисту інтересів держави;

апеляційний суд врахував, що звертаючись до відповідного компетентного органу в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

За таких обставин, апеляційний суд обґрунтовано відхилив аргументи апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Щодо позовної вимоги прокурора до ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення в касаційному порядку та в яких межах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року в справі № 465/6549/16-ц (провадження № 61-11927св23), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23)).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 308/8567/20 (провадження № 61-3480сво21) вказано, що:

«Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду відхиляє аргументи касаційної скарги в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо інших відповідачів (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4), з таких мотивів. У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У справі, що переглядається, інші відповідачі (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4) не реалізували своє право на подання касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка інших відповідачів свідчить про повну згоду з оскарженими судовими рішеннями в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо них».

У постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2023 року в справі № 761/18365/20 (провадження № 61-9164св23) вказано, що:

«основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). У справі, що переглядається: в касаційних скаргах скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, просять скасувати постанову апеляційного суду як в частині задоволених позовних вимог до них, так і в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4; інші відповідачі (ОСОБА_3, ОСОБА_4) не скористалися своїм правом подачі касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги.

Така процесуальна поведінка інших відповідачів (ОСОБА_3, ОСОБА_4) свідчить про їх повну згоду з постановою апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до них. Аналіз аргументів касаційних скарг свідчить, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, не навели переконливих доводів, яким чином судове рішення апеляційного суду порушує їх права та інтереси в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, за умови, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, не оскаржили постанову апеляційного суду, тобто погодилися з постановою апеляційного суду в частині позовних вимог до них. Тому оскаржену постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4 належить залишити без змін».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2024 року у справі № 927/1206/21 (провадження № 12-31гс23) зазначено, що:

«131. У справі, що переглядається, прокурор пред`явив чотири вимоги: про скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 21.12.2018 до таких відповідачів: ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області та Плисківської сільської ради, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку до Плисківської сільської ради та дві вимоги про визнання договорів оренди недійсними до Плисківської сільської ради та ТОВ «Івангородське».

132. З касаційною скаргою на судові рішення в цій справі звернулося лише ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області. Плисківська сільська рада як особа, за якою зареєстроване право власності на спірні земельні ділянки, та ТОВ «Івангородське» як їх орендар своїм правом на подання касаційної скарги, а так само приєднатися до касаційної скарги не скористалися. Така процесуальна поведінка відповідачів фактично підтверджує їх повну згоду з судовими рішеннями.

133. ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області у касаційній скарзі не навело доводів з приводу незаконності та/або необґрунтованості судових рішень у частині задоволення позову в частині вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та визнання договорів оренди землі недійсними, а також не зазначило, як задоволення зазначених вимог порушує його права та інтереси за умови, що відповідачі, до яких пред`явлені такі позовні вимоги, судові рішення не оскаржили».

Див. також аналогічні висновки, зроблені, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2024 року в справі № 757/72370/17-ц (провадження № 61-18092св23), в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2024 року в справі № 947/4615/23 (провадження № 61-10957св24)).

У справі, що переглядається:

відповідач ОСОБА_1 не погоджується з оскарженою постановою апеляційного суду в частині вимоги прокурора до ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки;

втім інший відповідач ОСОБА_2 не скористався своїм правом подання касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка іншого відповідача ОСОБА_2 свідчить про повну його згоду з оскарженою постановою апеляційного суду в частині вимоги прокурора до ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки;

аналіз аргументів касаційної скарги свідчить, що відповідачОСОБА_1 не навів переконливих доводів, яким чином оскаржена постанова апеляційного суду в частині вимоги прокурора до ОСОБА_2 про витребування земельної ділянкипорушує його права та інтереси, за умови, що інший відповідач ОСОБА_2 не оскаржив судове рішення в цій частині, тобто, погодилися з цим судовим рішенням;

тому оскаржену постанову апеляційного суду в частині вимоги прокурора до ОСОБА_2 про витребування земельної ділянкизалишити без змін.

Щодо визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 22 вересня 2019 року № 6-2642/14-19-СГ

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року всправі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

У справі, що переглядається:

апеляційний суд встановив, що на час прийняття оспорюваного наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області № 6-2642/14-19-СГ від 22 серпня 2019 року і отримання на його підставі безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0000 га (кадастровий номер 1820883300:02:000:0550), ОСОБА_1 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 11 грудня 2018 року № 6-4578/14-18-СГ;

апеляційний суд встановив, що при виданні оспорюваного наказу, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області не перевірило факту реалізації ОСОБА_1 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, чим порушило вимоги земельного законодавства.

За таких обставин, апеляційний суд врахував встановлені у цій справі обставини та зробив обґрунтований висновок про задоволення цієї вимоги.

Касаційний суд відхиляє аргументи касаційної скарги щодо незаконності рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 березня 2023 року оскільки вказане рішення суду першої інстанції скасоване оскарженою постановою Вінницького апеляційного суду від 07 січня 2025 року з ухваленням нового рішення.

Аргументи касаційної скаргиОСОБА_1 про те, що Вінницький апеляційний суд не повідомляв про розгляд справи 07 січня 2025 року необґрунтовані.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (абзац 1 частини шостої статті 128 ЦПК України).

Повістка-повідомлення про виклик у судове засідання на 07 січня 2025 року була направлена апеляційним судом (том 3, а. с. 158), зокрема, на адресу АДРЕСА_1 , яка вказана ОСОБА_1 як в апеляційній скарзі (том 2, а. с. 131), так і в касаційній скарзі, та отримана відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення № 0610213093978 ОСОБА_1 10 грудня 2024 року.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права. У зв`язку з чим, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Тому судові витрати покладаються на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 07 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко