Ухвала від 27.05.2025 по справі 334/3371/25

Дата документу 27.05.2025

Справа № 334/3371/25

Провадження № 1-кс/334/1364/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 120250820500000773, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.04.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2025 року слідчий СВ Запорізькогорайонного управлінняполіції ГУНПв Запорізькійобласті майорполіції ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням, погодженим із прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_4 , в якому просить накласти арешт на: 1) грошові кошти в межах 699 000 гривень, які знаходяться на банківському рахунку НОМЕР_1 , відкритому у Акціонерному Товаристві « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ЄРДПОУ НОМЕР_2 , юридична адреса: АДРЕСА_1 ; 2) грошові кошти в межах 229350 гривень, які знаходяться на банківському рахунку НОМЕР_3 , відкритому у Акціонерному Товаристві " ІНФОРМАЦІЯ_2 " ЄДРПОУ НОМЕР_4 , юридична адреса: АДРЕСА_2 ; грошові кошти в межах 699 000 гривень, які знаходяться на банківському рахунку НОМЕР_1 , відкритому у Акціонерному Товаристві « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ЄРДПОУ НОМЕР_2 , юридична адреса: АДРЕСА_1 ..

В обґрунтування клопотання зазначив, що у провадженні СВ ЗРУП ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120250820500000773 від 21.04.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що 20.04.2025 до Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області надійшла заява від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про те, що в період часу з 03.04.2025 по 18.04.2025, невстановлені особи, спілкувавшись за допомогою месенджеру «Вайбер», з мобільних номерів: НОМЕР_5 « ОСОБА_6 »; НОМЕР_6 « ОСОБА_7 »; НОМЕР_7 « ОСОБА_8 »; НОМЕР_8 « ОСОБА_9 », шахрайським шляхом, а саме шляхом обману заволоділи грошовими коштами заявниці, яка остання перераховувала зі своїх банківських карток, які емітовані в АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » № НОМЕР_9 , АТ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » № НОМЕР_10 , АТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » № НОМЕР_11 на наступні рахунки: 07.04.2025 о 15:26 ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_7 " ЄДРПОУ НОМЕР_12 . Рахунок: НОМЕР_13 . Призначення платежу: "Оплата за товари/послуги 62.02 за договором №326719". Сума до оплати: 125 000 грн.»; 07.04.2025 о 14:47 ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_7 " ЄДРПОУ НОМЕР_12 . Рахунок: НОМЕР_13 . Призначення платежу: "Оплата за послуги 62.02 за договором №342917". Сума до оплати: 191 995 грн.»; 07.04.2025 о 16:41 ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_7 " ЄДРПОУ НОМЕР_12 . Рахунок: НОМЕР_13 . Призначення платежу: "Оплата за послуги 62.02 за договором №342917". Сума до оплати: 40 000 грн.»; 11.04.2025 ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_8 " ЄДРПОУ НОМЕР_14 . Рахунок : НОМЕР_1 . Призначення платежу: сплата за товар буд. матеріали зг.рах. №326527 від 11.04.2025 у т.ч. ПДВ. Сума до оплати: 99 000 гривень»; 11.04.2025 о 15:46 «ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_8 " ЄДРПОУ НОМЕР_14 . Рахунок : НОМЕР_1 . Призначення платежу: за буд. матеріали зг.рах. №326527 від 11.04.2025 у т.ч. ПДВ. Сума до оплати: 300 000 гривень»; 12.04.2025 о 11:21 «ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_8 " ЄДРПОУ НОМЕР_14 . Рахунок : НОМЕР_1 . Сума до оплати: 300 000 гривень»; 14.04.2025 о 14:20 ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_9 " ЄДРПОУ НОМЕР_15 . Рахунок: НОМЕР_3 . Призначення платежу: Згідно рахунку номер 47 від 07.04.2025 за комплектуючі. Сума до оплати: 229 350 гривень. Загальна сума завданих збитків 1285 345 грн. Таким чином, діями невстановлених осіб потерпілій спричинено матеріальну шкоду в особливо великих розмірах. Допитана в якості потерпілої ОСОБА_5 пояснила, що грошові кошти, які вона, під впливом невстановлених осіб, перерахувала на вищевказані банківські рахунки, отримано нею в якості компенсації від держави за загибель сина під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини від збройної агресії держави терориста. Під час здійснення досудового розслідування встановлено, що ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_9 ". ЄДРПОУ НОМЕР_15 , ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_8 " ЄДРПОУ НОМЕР_14 , ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_7 " ЄДРПОУ НОМЕР_12 наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно до загально доступних відомостей державного реєстру, засновником, керівником та кінцевим бенефіціаром ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_7 " ЄДРПОУ НОМЕР_12 є ОСОБА_10 , юридична адреса: АДРЕСА_3 , основний вид діяльності: 62.02 Консультування з питань інформатизації. Засновником, керівником та кінцевим бенефіціаром ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_8 " ЄДРПОУ НОМЕР_14 є ОСОБА_11 , юридична адреса: АДРЕСА_4 . Основний вид діяльності: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Засновником, керівником та кінцевим бенефіціаром ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_9 ". ЄДРПОУ НОМЕР_15 є ОСОБА_12 , юридична адреса: АДРЕСА_5 . Основний вид діяльності: 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами. Встановлено, що потерпіла не користувалася жодними послугами та не замовляла жодних товарів у зазначених вище юридичних осіб, а лише здійснювала перекази грошових коштів на розрахункові рахунки за вказівкою невстановлених осіб, які отримувала від них у менеджері «Вайбер». Отже слідство має підстави вважати, що грошові кошти, які під впливом невстановлених осіб отримані підприємствами ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_9 ". ЄДРПОУ НОМЕР_15 , ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_8 " ЄДРПОУ НОМЕР_14 , ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_7 " ЄДРПОУ НОМЕР_12 у злочинний спосіб, відповідають критеріям зазначеним у ст.98 КПК України. Ураховуючи вищевикладене, на теперішній час, з метою припинення протиправних дій, а також з метою повного, об`єктивного та неупередженого досудового розслідування, виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках вказаних юридичних осіб, у зв`язку з чим, слідчий звернувся до суду з вказаним клопотанням.

Слідчий та прокурор в судове засідання не з`явилися. Слідчий разом з клопотанням подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності.

Представники ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_9 ",ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_8 ",ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_7 " в судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду клопотання були повідомлені у встановленому законом порядку, причини неприбуття суд не повідомили. При цьому,клопотання слідчогов частинірозгляду клопотаннябез участіпредставників ТОВ" ІНФОРМАЦІЯ_9 ",ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_8 ",ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_7 " з метою унеможливлення виведення коштів, їх перерахування та привласнення невстановленими особами задоволенню не підлягає, оскільки стороною, яка подала клопотання, не доведена наявна достатність підстав вважати, що власник речей може вивести, перерахувати або привласнити кошти.

У зв`язку з неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється, що передбачено частиною четвертою статті 107 КПК України.

Слідчий суддя, розглянувши клопотання, дослідивши документи, додані до клопотання, дійшов наступних висновків.

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України).

Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та він допускається виключно з метою забезпечення:

збереження речових доказів;

спеціальної конфіскації;

конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Для кожної з правових підстав арешту (мети його накладення) кримінальний процесуальний закон визначає особливості розгляду та коло питань, які мають враховуватися слідчим суддею. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна, який накладається з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя має враховувати (ч. 3 ст. 170, ч. 2 ст. 173 КПК України):

правову підставу для арешту майна;

можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні та відповідність його критеріям речових доказів, зазначеним у ст. 98 КПК України;

розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Також на особу, яка подала клопотання про арешт майна, покладено обов`язок довести (ч. 1 ст. 173 КПК України):

необхідність такого арешту;

наявність ризику приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

Крім того, ч. 1 ст. 171 КПК України визначені учасники кримінального провадження, які мають право звернутися до суду з клопотанням про арешт майна, зокрема вказаною нормою визначено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Таким чином, КПК України чітко визначено, що арешт майна у випадках визначених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України може бути накладено слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора.

А випадку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто, з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Крім того, вимогами ч. 3 ст. 171 КПК України передбачено, що у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено:

1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог;

2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Враховуючи загальні підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачені ч. 3 ст. 132 КПК України, арешт майна не допускається, якщо не буде доведено, що:

існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Слідчий визначив мету накладення арешту забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).

Критерії речових доказів передбачені ч. 1 ст. 98 КПК України, яка визначає їх як матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ч. 1 ст. 84 КПК України).

Перелік таких обставин визначений ч. 1 ст. 91 КПК України та, серед іншого, стосується події кримінального правопорушення, його складу, виду та розміру завданої шкоди тощо.

Отже, під час оцінки можливості використання речей як доказів слід оцінити зв`язок інформації, яка в них міститься, з обставинами кримінального правопорушення, яке розслідується у кримінальному провадженні, та здатність їх підтвердити (спростувати) відомості, які мають значення для досудового розслідування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 128 ЦПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно положень ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення ЄСПЛ у справі «Іатрідіс проти Греції» від 25.03.1999).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення ЄСПЛ у справі «Антріш проти Франції» від 22.09.1994, «Кушоглу проти Болгарії» від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982).

Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986).

Як встановлено під час розгляду клопотання у даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру.

З урахуванням наведених вище норм, слідчий суддя не вбачає передбачених законом підстав для накладення арешту на майно третіх осіб.

Як вбачається з матеріалів, доданих до клопотання слідчого, постановами прокурора Дніпровської окружної прокуратури ОСОБА_4 надано групі слідчих у вказаному кримінальному провадженні тимчасовий доступ до копій банківський документів АТ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та АТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з метою отримання даних про власників, рух коштів та фото- і відеоматеріалів з камер банкоматів по банківським рахункам НОМЕР_3 , НОМЕР_1 . Разом з тим, матеріали справи не містять результатів проведеного тимчасового доступу.

Таким чином слідчим не доведено, що рахунки, на яких мітсяться грошові кошти належать саме ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_9 ", ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_8 " та ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_7 ", як і не надано доказів, що грошові кошти у заявлених слідчим розмірах станом на теперішній час перебувають на цих банківських рахунках.

За таких обставин, принцип пропорційності втручання у право власності особи потребам досудового розслідування не може бути дотриманий, оскільки слідчим не обґрунтована наявність таких потреб.

Враховуючи те, що такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна є надмірно обтяжливим та неспівмірним із завданнями кримінального провадження і порушує право заявника на мирне володіння своїм майном, встановлене ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 132, 170, 172, 173, 175, 372 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 120250820500000773, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.04.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1