Ухвала від 30.05.2025 по справі 420/16070/25

Справа № 420/16070/25

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

30 травня 2025 рокум.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хлімоненкової М.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану за підписом представника, про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа військова частина НОМЕР_1 , про визнання протиправною довідку, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа військова частина НОМЕР_1 , у якому позивач просить суд:

1.Визнати протиправною, такою що прийнята з порушенням вимог Наказу Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 та скасувати довідку ВЛК від 22.05.2025 року №35/2025-0422-3281,

2.Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 направити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 на проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеню придатності до військової служби з урахуванням наявних у нього скарг.

Ухвалою суду від 26.05.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

29.05.2025 представником позивача Бондаренка Андрія Олександровича до суду подано заяву про забезпечення позову, у якій просить вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони Військові частині НОМЕР_1 , в особі її командира та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 до іншого місця служби або іншої військової частини, або до іншого навчального центру до набрання законної сили рішення суду у справі.

В обґрунтування заяви вказано, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, адже. позивача може бути переміщено до іншої військової частини та, як наслідок, з`являться додаткові накази на переведення та на зарахування до особового складу військової частини які не пов`язані з даними позовними вимогами та виникне необхідність подання позову про скасування даних наказів; позивача може бути переміщено до іншої військової частини ближче до зони бойових дій Переміщення позивача в зону бойових дій значно збільшує шанс летальних наслідків (смерті) позивача, а у випадку настання таких обставин відновлення порушених прав позивача стане неможливим; перебування на навчанні у Військовій частині НОМЕР_2 завершиться відповідно до п. 4, ч. 1, ст. 39 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу». Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць. Тобто виникають ризики описані вище в п. 1 та 2.

Вказує в заяві також і на очевидну протиправності рішень та порушень прав позивача, оскільки згідно довідки ВЛК від 22.05.2025 року № 35/2025-0422-3281 на підставі ст..23-в, графи ІІ Розкладу хвороб, Позивача було визнано придатним до військової служби із діагнозом вертеброгенна люмбалгія слабо виражений больовий синдром який не має до нього жодного відношення. Під час «так званого» медичного огляду його ніхто не оглядав, аналізи не проводились, скарги на проблеми зі спиною та психікою були проігнровані, прохання надати можливість долучення документів на підтвердження проблем у позивача та за результатом провести більш детальне обстеження отримав відмову. Має наступні скарги: з дитинства має проблеми з неврологією; має проблеми із спиною; під час навантажень вискакують диски, і пресуватись може тільки зі сторонньою допомогою та потребує мануальної терапії (вправляння); має часті звернення із панічними атаками. Із результатами ВЛК Позивача не ознайомлювали, що підтверджується відсутністю підпису в ВЛК (сама довідка була отримана вже адвокатом на адвокатський запит). На адвокатський запит Відповідач прямо відмовив у наданні запитуваних документів, хоча є безпосереднім їх розпорядником.

Відтак, з огляду на вищевказане, на думку сторони позивача, вбачається явне порушення його прав та протиправність дій відповідача, що зумовлює необхідність у вжиття заходів забезпечення цього позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та дослідивши докази, наявні в матеріалах даної справи, суд виходить з наступного.

За приписами ч.1ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 ст.150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

При цьому, процесуальним законом передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до ч.1ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За змістом ч.2 ст.151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Приписами п.5, 10 ч.3 статті 151 КАС України передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом:

-зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення,

-зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Оцінюючи доводи заявника слід відзначити, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

З системного аналізу приведених вище норм слідує, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд також враховує, що у відповідності до ч.6 ст.154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Таким чином, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).

Обов`язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно довідки №35/2025-0422-3281 від 22.05.2025 військово-лікарської комісії, солдата ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.

У позовній заяві позивачем заявлено вимогу про визнання протиправною та скасування указаної вище довідки ВЛК як такої, що прийнята без належного проведення медичного огляду для встановлення ступеню придатності до військової служби, а також зобов`язання військової частини НОМЕР_1 направити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 на проходження військово-лікарської комісії для визначення ступнею придатності до військової служби з урахуванням наявних у нього скарг.

При цьому, у заяві про вжиття заходів забезпечення позову позивачем просить суд заборони Військові частині НОМЕР_1 , в особі її командира та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 до іншого місця служби або іншої військової частини, або до іншого навчального центру до набрання законної сили рішення суду у справі.

Втім, суд зауважує, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, та який станом на теперішній час триває.

Законом України №2359-IX від 08 липня 2022 року «Про внесення зміни до частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України щодо забезпечення позову у виді зупинення наказу або розпорядження командира (начальника) під час воєнного стану чи в бойовій обстановці», внесено зміни до частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Відтак, на час проходження позивачем служби та на дату звернення до суду із заявою про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, в умовах якого існує заборона шляхом забезпечення позову здійснювати зупинення дії наказів відданих військовослужбовцю, яким безумовно є і наказ про його переміщення.

Окрім того, суд враховує, що загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (надалі також Закон № 548-XIV).

За приписами статті 28 Закону №548-XIV єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:

- наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;

- наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;

- забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Статтею 30 Закону № 548-XIV передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Отже, оскільки позивач наразі проходить військову службу у Збройних Силах України відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», суд позбавлений можливості забороняти відповідачу вчиняти дії, пов`язані з виконанням військовослужбовцем військових завдань, в тому числі забороняти йому визначати місце несення військової служби військовослужбовцем.

Крім того, з матеріалів поданої заяви не вбачається підстав, які б свідчили про те, що невжиття судом заходів забезпечення позову створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду цієї справи.

На переконання суду, запропонований заявником захід забезпечення позову, не відповідає порушеному праву заявника, за захистом якого він має намір звернутись до суду із позовом, та не може бути застосований в силу вищевказаних положень п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України, оскільки вказані дії можуть здійснюватися лише на виконання відповідних наказів, які не є предметом оскарження. Позивачем до заяви не додано жодного доказу на підтвердження того, що відповідачем прийнято наказ(и) про переміщення позивача для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, або/до іншого навчального центру. Та він не вказує про намір оскарження саме таких наказів.

Відтак, наразі, судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.

Також суд зазначає, що зі змісту заяви про забезпечення позову та долучених до неї доказів не вбачається ознак очевидної протиправності дій відповідачів. Надання оцінки правомірності дій відповідачів у спірних правовідносинах, щодо яких позивач має намір звернутись до суду із відповідним позовом, можливо лише під час розгляду справи та на даному етапі суддя позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача за відсутності відповідних доказів.

Сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

До того ж, на переконання суду, обраний заявником спосіб забезпечення позову є явно непропорційним обмеженням у компетенції тієї чи іншої військової частини в умовах воєнного стану.

Враховуючи специфіку проходження військової служби, процедуру мобілізації, суд зазначає, що безумовно, після завершення проходження позивачем навчання, він буде направлений на проходження військової служби до військової частини, що само по собі не свідчить про існування підстав для забезпечення позову, передбачених КАС України.

Обравши вищезазначений спосіб забезпечення позову, позивач намагається в межах інституту забезпечення позову визначити, по суті, зручне для себе місце проходження військової служби.

Забезпечуючи позов шляхом заборони вчиняти дії, пов`язані з мобілізацією позивача, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та є неприпустимим.

При цьому, відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

З огляду на викладене, враховуючи, що на час проходження позивачем служби та на дату звернення до суду із заявою про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, в умовах якого існує заборона зупинення дії наказів відданих військовослужбовцю, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тому наявні підстави для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись с 150, 151, 154, 243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд

ухвалив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої за підписом представника, про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа військова частина НОМЕР_1 , про визнання протиправною довідку, зобов`язання вчинити певні дії про забезпечення позову - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 294-297 КАС України до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМарина ХЛІМОНЕНКОВА