Постанова від 28.04.2025 по справі 910/13950/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2025 р. Справа№ 910/13950/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Мальченко А.О.

Хрипуна О.О.

при секретарі судового засідання Цікра А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 28.04.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 (повний текст рішення підписано 19.12.2023)

у справі №910/13950/23 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська"

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес"

про стягнення 4 075 213,83 грн,-

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" про стягнення 4 075 213,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором №41АР167-1243-20 постачання природного газу для потреб побутових споживачів від 13.08.2020, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 2 427 945,23 грн, за прострочення сплати якої додатково нараховані пеня в сумі 360 317,40 грн, 3% річних - 137 935,60 грн, інфляційні втрати - 696 259,05 грн, а також позивачем нарахований штраф на підставі пп.6.2.2., 6.2.3. договору у загальному розмірі 452 756,55 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 по справі №910/13950/23 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" заборгованість у розмірі 2 427 945 грн. 23 коп., 3% річних - 137 935 грн. 60 коп., інфляційні втрати - 696 259 грн. 05 коп., пеню - 360 317 грн. 40 коп., штраф на підставі п.6.2.2 договору у розмірі 341 752 грн. 21 коп., штраф на підставі п.6.2.3 договору у розмірі 111 004 грн. 34 коп. та судовий збір у розмірі 61 128 грн. 21 коп.

Задовольняючи позов, суд виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що факт узгодження обсягу поставленого природного газу підтверджується конклюдентними діями Відповідача, оскільки не відповідає вимогам умов Договору, якими передбачено, що узгодження сторонами планових обсягів постачання газу вчиняється тільки шляхом унесення змін до Договору - пункти 9.2 та 9.4, а також вийшов за межі своїх повноважень й предмету позову, здійснивши тлумачення умов Договору на користь Позивача.

Судом обґрунтовано стягнення штрафних санкцій, передбачених умовами пункту 6.2 Договору, відповідно до якого Відповідач сплачує: штраф за перевищення обсягу постачання газу від підтвердженого обсягу газу на цей період (підпункт 6.2.2); штраф - у разі споживання газу в обсязі меншому від підтвердженого обсягу газу (підпункт 6.2.3), вищезазначеними висновками щодо узгодження сторонами Договору планові обсяги постачання газу на 2021 року по місяцях.

З аналізу змісту вищезазначених положень Договору вбачається, що штраф нараховується у тих випадках, коли споживання газу є відмінним від підтвердженого обсягу постачання газу, тобто планових об`ємів, які зазначені у пункті 1.3 Договору - по місяцях.

Позивач та Відповідач не узгодили планові обсяги постачання газу на 2021 року по місяцях, а тому стягнення з останнього штрафів, передбачених підпунктами 6.2.2 та 6.2.3 Договору, є безпідставним.

Відповідач вважає, що судом першої інстанції при стягненні пені, штрафів, інфляційних втрат та 3-х процентів річних не враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.12.2023 у справі № 916/2550/22, відповідно до якої, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Апелянт не погоджується з ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2023, якою у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву відмовлено, відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" на позовну заяву залишено без розгляду, вважає висновок суду таким, що суперечить приписам ч.ч.1-3 ст.119 ГПК України.

Апелянт просив здійснити новий розподіл судових витрат та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правову допомогу в суді першої інстанції 20000,00 грн. та в суді апеляційної інстанції згідно додатково поданих доказів.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Хрипун О.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі №910/13950/23, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

18.03.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд») на електронну пошту суду представником позивача подано заяву про заміну позивача ТОВ «ЙЕ Енергія» на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» (код ЄДРПОУ: 43965848, місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, буд. 32/2).

В судовому засіданні 06.05.2024 представник позивача підтримав заяву про заміну позивача на правонаступника, представник відповідача не заперечував щодо його задоволення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 замінено позивача у справі № 910/13950/23 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (01010, м.Київ, вул.Острозьких Князів, буд.32/2, 18 поверх, прим.33, код ЄДРПОУ 38863790) на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (01010, м.Київ, вул.Острозьких Князів, буд.32/2, код ЄДРПОУ 43965848), враховуючи наступне.

Позовні вимоги у даній справі обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором №41АР167-1243-20 постачання природного газу для потреб побутових споживачів від 13.08.2020, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 2 427 945,23 грн, за прострочення сплати якої додатково нараховані пеня в сумі 360 317,40 грн, 3% річних - 137 935,60 грн, інфляційні втрати - 696 259,05 грн, а також позивачем нарахований штраф на підставі пп.6.2.2., 6.2.3. договору у загальному розмірі 452 756,55 грн.

Після відкриття апеляційного провадження у даній справі, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (Новий кредитор) було укладено договір №56А200-17-24 від 01.02.2024 про відступлення права вимоги, за умовами якого Первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" (Боржник) за договором постачання природного газу для потреб побутових споживачів №41АР167-1243-20 від 13.08.2020.

Право вимоги, що відступається за цим договором, переходить до Нового кредитора з моменту укладення цього договору. Додаткового оформлення відступлення права вимоги не вимагається. Після переходу права вимоги до Нового кредитора останній стає кредитором по відношенню до Боржника на суму 2 427 945,23 грн., а також інфляційні витрати, 3% річних, пеня, нараховані за неналежне виконання такого зобов`язання, штраф на підставі п.6.2.2 та штраф на підставі п.6.2.3 Основного договору, та судовий збір, в тому числі, заявлені до стягнення у справі №910/13950/23 та набуває відповідне право вимоги (п.1.4 договору).

Згідно п. 6.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Договір відступлення підписаний уповноваженими представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" та Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут», скріплений їх печатками.

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Аналогічні положення законодавства застосовуються до форми правочину про заміну боржника у зобов`язанні (ст. 521 ЦК України).

Відповідно до положень статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За встановлених обставин, судова колегія дійшла висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» набуло право вимоги за договором постачання природного газу для потреб побутових споживачів №41АР167-1243-20 від 13.08.2020 до боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська") виконання зобов`язань щодо оплати газу на загальну суму 2 427 945,23 грн., пені в сумі 360 317,40 грн, 3% річних - 137 935,60 грн, інфляційних втрат - 696 259,05 грн, штрафу згідно п.6.2.2 договору в розмірі 341752,21 грн., штрафу згідно п.6.2.3 договору в розмірі 111004,34 грн., судового збору в розмірі 61128,21 грн. у справі №910/13950/23.

Питання про заміну сторони у справі її правонаступником вирішується судом у порядку, передбаченому статтею 52 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Основою процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному праві, яке настало після відкриття провадження у справі. Виходячи з цього, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав та обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Вирішуючи питання про правонаступництво, суд досліджує обставини передачі прав кредитора новому кредитору та встановлює відповідність їх підставам, визначеним законодавством. У процесі дослідження цих обставин судом може бути встановлено недійсність передання кредитором своїх прав іншій особі (наприклад, нікчемність відповідного договору відступлення права вимоги).

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України, це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Враховуючи ту обставину, що за договором № 56А200-17-24 від 01.02.2024 про відступлення право вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» набуло право вимоги за договором постачання природного газу для потреб побутових споживачів №41АР167-1243-20 від 13.08.2020 до боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська") виконання зобов`язань щодо оплати газу на загальну суму 2 427 945,23 грн., тобто відбулась фактична заміна кредитора у зобов`язанні, судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" про заміну позивача правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут».

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

19.04.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд») представником позивача подано клопотання про зупинення провадження у справі №910/13950/23 до прийняття рішення Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №904/1553/23.

В судовому засіданні 06.05.2024 представник позивача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі, представник відповідача не заперечував щодо його задоволення.

У даній справі позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором №41АР167-1243-20 постачання природного газу для потреб побутових споживачів від 13.08.2020, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 2 427 945,23 грн, за прострочення сплати якої додатково нараховані пеня в сумі 360 317,40 грн, 3% річних - 137 935,60 грн, інфляційні втрати - 696 259,05 грн, а також позивачем нарахований штраф на підставі пп.6.2.2., 6.2.3. договору у загальному розмірі 452 756,55 грн.

Пунктом 6.2.2 Договору передбачено, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач сплачує постачальнику штраф за перевищення обсягу постання газу, що розраховується за формулою: В = (Уф - Vп) х Ц х К, де:

- Уф - обсяг фактично поставленого газу протягом розрахункового періоду;

- Уп - підтверджений обсяг газу на розрахунковий період;

- Ц - вартість газу за Договором;

- К - коефіцієнт, який дорівнює 0,1.

Відповідно до пп.2 п.1 розд.VII Правил №2496 (чинні, на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі (редакція з 01.07.2020)) відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу на підставі ст.11 Закону "Про ринок природного газу"), постачальнику здійснюється таким чином та у випадку якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою В = (Vф - Vп) x Ц х K, де:

- Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу;

- Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період;

- Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу;

- К - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5.

14.11.2023 ТОВ "Світанок" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою у справі №904/1553/23 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2023, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення штрафу у розмірі 473 661,31 грн та ухвалити в цій частині рішення про відмову в позові, а постанову суду апеляційної інстанції скасувати повністю.

Скаржник як на підставу касаційного оскарження послався на п.1 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) та зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 01.11.2023 у справі №911/1893/22. Скаржник послався на положення ч.4, п.6 ч.5 ст.12 Закону "Про ринок природного газу", ч.2 ст.224, ст.225 Господарського кодексу України, підпункти 1, 2 п.1 розд.VII, п.5 Правил постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496.

Верховний Суд ухвалою від 04.12.2023 у справі №904/1553/23 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Світанок".

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 07.02.2024 передав справу №904/1553/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Об`єднана палата) для відступу від висновку щодо застосування норми права (п.1 розд.VIІ Правил №2496 (аналогічна норма права у п.1 розд. VI в редакції, чинній до 01.07.2020)), викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі:

(1) колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду від 25.03.2021 у справі №910/4608/20,

(2) колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 21.09.2021 у справі №904/6992/20 та від 01.11.2023 у справі №911/1893/22,

(3) суддів Об`єднаної палати від 17.06.2022 у справі №904/6994/20.

Верховний Суд за наслідками розгляду касаційних скарг у вказаних справах дійшов висновку, що право на стягнення збитків із споживача, передбачене пп.1 п.1 розд.VI Правил №2496 (чинні, на момент виникнення спірних правовідносин, - до 01.07.2020), не звільняє постачальника (позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку, встановленому ГПК.

Колегія суддів в ухвалі від 07.02.2024 не погодилася із таким висновком, вказавши, що санкція, встановлена в підпунктах 1, 2 п.1 розд.VIІ Правил №2496 (норма п.1 розд.VIІ в редакції, чинній з 01.07.2020, є аналогічною п.1 розд.VI, що діяла до 01.07.2020) за своєю правовою природою є штрафом за порушення споживачем зобов`язання за Договором, адже зміст умов, встановлених п.6.2.2 Договору, та норм підпунктів 1, 2 п.1 розд.VIІ Правил №2496 не підпадає під визначення та склад збитків, що встановлені в ст.22 Цивільного кодексу України, ст.224, ч.1 ст.225 Господарського кодексу України.

Колегія суддів в ухвалі від 07.02.2024 також зазначила, що сформований висновок Верховного Суду щодо обов`язку постачальника (позивача) довести факт понесення ним збитків та їх розміру не відповідає правовим нормам Правил №2496 та покладає на постачальника (позивача) додатковий тягар доведення обставин, доказування яких норми Правил №2496 не потребують. Отже, така вимога з боку суду свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

У підтвердження такого рівня стандарту доказування в такій категорії спорів колегія суддів вказала, що після прийняття Об`єднаною палатою постанови від 17.06.2022 у справі №904/6994/20 постачальники у жодній зі справ, в яких останні є позивачами (постанови Верховного Суду від 28.07.2022 у справі №911/51/21, від 09.08.2022 у справі №914/616/21, від 01.11.2023 у справі №911/1893/22, від 11.01.2024 у справі №924/423/23), не спроміглися довести обґрунтованість позовної вимоги про стягнення зі споживачів збитків, передбачених п.1 розд.VI Правил №2496 (розд.VIІ в редакції, чинній з 01.07.2020).

14.03.2024 ухвалою Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду справу №904/1553/23 прийнято до провадження та призначено її до розгляду.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Оскільки умови п.6.2.2 договору, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Світанок", що є предметом перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №904/1553/23, є ідентичними п.6.2.2 договору, укладеного між сторонами у справі №910/13950/23, а на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передано питання відступу від висновку щодо застосування п.1 розділу VІІ Правил №2496 у подібних правовідносинах, а саме щодо обов`язку постачальника (позивача) доводити наявність збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, аби реалізувати право останнього на стягнення збитків із споживача, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 910/13950/23 до закінчення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в касаційному порядку справи №904/1553/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 апеляційне провадження у справі № 910/13950/23 зупинено до прийняття рішення Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №904/1553/23 та опублікування повного тексту постанови.

27.11.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд» 27.11.2024) через підсистему "Електронний суд" представником позивача подано клопотання про поновлення апеляційного провадження у справі №910/13950/23, до якого додано копію постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №904/1553/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі №910/13950/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 20.01.2025.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції у справі оголошувалась перерва з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин та з`ясування питань, що виникли під час розгляду справи, останній раз на 28.04.2025.

До матеріалів справи позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує доводи апелянта, оскаржуване рішення просить залишити без змін.

Представниками сторін під час з`ясування обставин справи подано детальні пояснення щодо правовідносин, що виникли між сторонами.

Явка представників сторін

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник третьої особи в судові засіданні апеляційної інстанції не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника третьої особи обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 28.04.2025 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України, затвердженої постановою НКРЕКП від 18.05.2017 №674 (в редакції постанови НКРЕКП від 13.05.2020 №932 та постанови НКРЕКП від 18.11.2020 №2094).

13.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄГАЗ", яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія", (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" (споживач) було укладено договір №41АР167-1243-20 постачання природного газу для потреб побутових споживачів, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2020 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно п. 1.2 договору - річний плановий обсяг постачання газу - до 160 000 куб. м.

Пунктом 1.3 договору визначено планові обсяги постачання газу по місяцях.

Згідно п. 3.2 договору ціна одного кубічного метру (куб. м.) без урахування податку на додану вартість становить 2,9166667 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,1365760 грн. Ціна одного кубічного мету природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 3,05324267 грн. Податок на додану вартість становить 0,61064853 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 3,66389120 грн.

У п.2.6 договору визначено, що визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між Сторонами здійснюється в наступному порядку:

6.1. за підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

6.2. На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГТС Постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника.

6.3. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.

У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних Постачальника.

Сторони домовилися, що до моменту обміну оригіналами актів приймання-передачі газу, скановані копії підписаних Сторонами актів приймання-передачі газу, надіслані Сторонами одна одній по електронній пошті, мають силу оригіналу.

Пунктом 4.2 договору закріплено, що оплата газу за Договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, на наступного за звітним місяцем.

Пунктом 6.2.1 договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV договору, споживач оплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пені, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Позивачем нарахований штраф на підставі пп.6.2.2., 6.2.3. договору у загальному розмірі 452 756,55 грн.

Пунктом 6.2.2 Договору передбачено, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач сплачує постачальнику штраф за перевищення обсягу постання газу, що розраховується за формулою: В = (Уф - Vп) х Ц х К, де:

- Уф - обсяг фактично поставленого газу протягом розрахункового періоду;

- Уп - підтверджений обсяг газу на розрахунковий період;

- Ц - вартість газу за Договором;

- К - коефіцієнт, який дорівнює 0,1.

Згідно з підпунктом 6.2.3 договору, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач зобов`язується сплатити постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Відповідно до п. 9.1 договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів позивача в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковими угодами №№1-2, 4-5, 7-9, 11-17, 19 до договору №41АР167-1243-20 постачання природного газу для потреб побутових споживачів від 13.08.2020 сторони внесли зміни до п.3.3 в частині ціни на газ.

Додатковими угодами №6 від 18.12.2020, №18 від 30.12.2021 до договору №41АР167-1243-20 постачання природного газу для потреб побутових споживачів від 13.08.2020 сторони визначили планові обсяги постачання газу у 2021 та у 2022 роках.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №41АР167-1243-20 постачання природного газу для потреб побутових споживачів від 13.08.2020 позивач передав, а відповідач в свою чергу прийняв природний газ за період серпень 2020 - січень 2022 на загальну суму в розмірі 7 702 641 грн. 23 коп., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу №РГК80010998 від 31.08.2020 на суму 56 522,34 грн., №РГК80012037 від 30.09.2020 на суму 199 320,48 грн., №РГК80013705 від 31.10.2020 на суму 119 468,18 грн., №РГК80015762 від 31.11.2020 на суму 233 321,59 грн., №РГК80018513 від 31.12.2020 на суму 158 833 грн., №РГК8101280 від 31.01.2021 на суму 3 783,18 грн., №РГК81002512 від 28.02.2021 на суму 473 892,92 грн., №РГК81004343 від 31.03.2021 на суму 1017694,86 грн., №РГК81007360 від 30.04.2021 на суму 352278,59 грн., №РГК81009772 від 31.05.2021 на суму 242,23 грн., №РГК81015065 від 31.08.2021 на суму 51 861,32 грн., №РГК81016872 від 30.09.2021 на суму 987629,17 грн., №РГК81018065 від 31.10.2021 на суму 2110769,81 грн., №РГК81020890 від 30.11.2021 на суму 783684,13 грн., №РГК81023281 від 31.12.2021 на суму 1007360,69 грн., №РГК820000969 від 31.01.2022 на суму 145978,74 грн., та здійснив часткову оплату у загальному розмірі 5 274 696 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою №02-01/01/727 від 16.03.2023 про надходження коштів на рахунки позивача.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплату заборгованості у повному обсязі, яка становить на момент звернення з позовом до суду 2 427 945 грн. 23 коп.

В результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" 3% річних у розмірі 137 935 грн. 60 коп., інфляційні у розмірі 696 259 грн. 05 коп., пеню у розмірі 360 317 грн. 40 коп., штраф у розмірі 341 752 грн. 21 коп. та штраф у розмірі 111 004 грн. 34 коп.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

Внаслідок укладення договору №41АР167-1243-20 постачання природного газу для потреб побутових споживачів від 13.08.2020 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №41АР167-1243-20 постачання природного газу для потреб побутових споживачів від 13.08.2020 позивач передав, а відповідач в свою чергу прийняв природний газ за період серпень 2020 - січень 2022 на загальну суму в розмірі 7 702 641 грн. 23 коп., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу №РГК80010998 від 31.08.2020 на суму 56 522,34 грн., №РГК80012037 від 30.09.2020 на суму 199 320,48 грн., №РГК80013705 від 31.10.2020 на суму 119 468,18 грн., №РГК80015762 від 31.11.2020 на суму 233 321,59 грн., №РГК80018513 від 31.12.2020 на суму 158 833 грн., №РГК8101280 від 31.01.2021 на суму 3 783,18 грн., №РГК81002512 від 28.02.2021 на суму 473 892,92 грн., №РГК81004343 від 31.03.2021 на суму 1017694,86 грн., №РГК81007360 від 30.04.2021 на суму 352278,59 грн., №РГК81009772 від 31.05.2021 на суму 242,23 грн., №РГК81015065 від 31.08.2021 на суму 51 861,32 грн., №РГК81016872 від 30.09.2021 на суму 987629,17 грн., №РГК81018065 від 31.10.2021 на суму 2110769,81 грн., №РГК81020890 від 30.11.2021 на суму 783684,13 грн., №РГК81023281 від 31.12.2021 на суму 1007360,69 грн., №РГК820000969 від 31.01.2022 на суму 145978,74 грн., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, та здійснив часткову оплату у загальному розмірі 5 274 696,00 грн, що підтверджується довідкою №02-01/01/727 від 16.03.2023 про надходження коштів на рахунки позивача.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що сторонами не було погоджено планові обсяги постачання газу.

Як вбачається з п. 1.2 договору, річний плановий обсяг постачання газу - до 160 000 куб. м. Пунктом 1.3 договору визначено планові обсяги постачання газу по місяцях на 2020 рік.

Додатковими угодами №6 від 18.12.2020, №18 від 30.12.2021 до договору №41АР167-1243-20 постачання природного газу для потреб побутових споживачів від 13.08.2020 сторони визначили планові обсяги постачання газу у 2021та у 2022 роках.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що сторонами не погоджено підтверджені обсяги природного газу за період з 2021 року по 2022 рік, оскільки між Постачальником та Споживачем укладались додаткові угоди № 6 від 18.12.2020 року та № 18 від 30.12.2021 року, які на його думку не підтверджують узгодження планових обсягів постачання.

Відповідно до п. 9.2 Договору № 41АР167-1243-20 від 13 серпня 2020 року договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії. При цьому Сторони укладають додаткову угоду до цього Договору, в якій визначать плановий обсяг постачання природного газу.

Відповідно до п.9.1. цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої Споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ «ЙЕ ЕНЕРГІЯ» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Пунктом 1.3. Договору передбачено наступні планові обсяги постачання газу по місяцях на 2020 рік, куб.м.:

Планові обсяги постачання газу в 2020 році по місяцях, куб.м.:

І-квартал: Січень - 0, Лютий - 0, Березень - 0;

ІІ-квартал: Квітень - 0, Травень - 0, Червень 0;

ІІІ-квартал: Липень - 0, Серпень - 30 000, Вересень - 40 000;

IV-квартал: Жовтень - 30 000, Листопад - 30 000, Грудень - 30 000.

Додатковою угодою № 6 від 18.12.2020 року внесено зміни до Договору, а саме п. 9.1

Договору було викладено в новій редакції:

« 9.1. Цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої Споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ «ЙЕ ЕНЕРГІЯ» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.».

Додатковою угодою № 6 від 18.12.2020 року сторонами було погоджено планові обсяги на 2021 рік в наступному обсязі:

Планові обсяги постачання газу в 2021 році по місяцях, куб.м.:

І-квартал: Січень - 450, Лютий - 100, Березень - 50;

ІІ-квартал: Квітень - 0, Травень - 0, Червень 0;

ІІІ-квартал: Липень - 0, Серпень - 15 000, Вересень - 40 000;

IV-квартал: Жовтень - 20 000, Листопад - 30 000, Грудень - 25 000.

Додатковою угодою № 18 від 30.12.2021 року внесено зміни до Договору, а саме п. 9.1Договору було викладено в новій редакції:

« 9.1. Цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої Споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ «ЙЕ ЕНЕРГІЯ» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.».

Додатковою угодою № 18 від 30.12.2021 року сторонами було погоджено планові обсяги на 2022 рік в наступному обсязі:

Планові обсяги постачання газу в 2022 році по місяцях, куб.м.:

І-квартал: Січень - 3 000, Лютий - 0, Березень - 50;

ІІ-квартал: Квітень - 0, Травень - 0, Червень 0;

ІІІ-квартал: Липень - 0, Серпень - 0, Вересень - 0;

IV-квартал: Жовтень - 0, Листопад - 0, Грудень - 0.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про погодження між сторонами планових обсягів постачання газу на 2020-2022 роки, в тому числі і на 2021, відхиливши тим самим доводи відповідача про те, що не укладення додатку №1 до договору, свідчить про не погодження планових обсягів постачання природного газу, оскільки такі доводи не узгоджується з матеріалами справи.

Відповідно до пункту 5 розділу І Правил постачання природного газу підтверджений обсяг природного газу - плановий об`єм (обсяг) природного газу, обумовлений договором постачання природного газу між споживачем та постачальником на відповідний розрахунковий період, який має бути поставлений споживачу відповідно до умов цього договору.

За матеріалами справи позивачем доведено узгодження між сторонами підтверджених обсягів природного газу.

Відповідно до п. 10 розділу II Правил постачання природного газу, затверджені постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2496, споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання.

Для визначення розміру штрафу за п. 6.2.2 Договору приймається обсяг фактично поставленого газу Споживачу протягом розрахункового періоду за Договором (Vф) та підтверджений обсяг газу на розрахунковий період (Vn).

Пунктом 4.2 договору закріплено, що оплата газу за Договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, на наступного за звітним місяцем.

Враховуючи вищенаведені умови договору №41АР167-1243-20 постачання природного газу для потреб побутових споживачів від 13.08.2020, отримання відповідачем товару на загальну суму в розмірі 7 702 641, 23 грн. та наявність заборгованості відповідача в розмірі 2 427 945, 23 грн, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову в цій частині.

Колегія суддів враховує те, що між Позивачем та Відповідачем відсутній спір щодо фактично спожитих обсягів природного газу, що звільняє Позивача від доказування вказаних обставин відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України.

В апеляційній скарзі відсутні доводи відповідача щодо оскарження рішення суду в частині стягнення заборгованості в розмірі 2 427 945, 23 грн.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача 3% річних за загальний період прострочки з 11.09.2020 по 30.08.2023 у розмірі 137 935 грн. 60 коп. та інфляційні втрати за загальний період прострочки вересень 2020 року - березень 2023 року у розмірі 696 259 грн. 05 коп.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок 3% річних за період прострочки відповідачем сплати отриманого товару за загальний період прострочки з 11.09.2020 по 30.08.2023 у розмірі 137 935, 60 грн. та розрахунок інфляційних втрат за загальний період прострочки вересень 2020 року - березень 2023 року у розмірі 696 259,05 грн., погоджується з висновками місцевого господарського суду про їх задоволення.

В апеляційній скарзі відсутні доводи відповідача щодо помилковості висновків суду в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат за заявлені періоди.

Щодо вимог про стягнення пені на підставі п.6.2.1 договору в розмірі 360 317,40 грн. та стягнення штрафу на підставі пп.6.2.2., 6.2.3. договору у загальному розмірі 452 756,55 грн, колегія судів зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 4 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, Суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені, проведений у відповідності до п 6.2.1 укладеного між сторонами договору, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині оплати отриманого товару, за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання з 11.09.2020 по 07.08.2022 у розмірі 360 317,40 грн., погоджується з висновком місцевого господарського суду про її задоволення у визначеному позивачем розмірі, який відповідачем не спростований.

За перевищення та недобір підтвердженого обсягу природного газу, в свою чергу між Позивачем та Відповідачем у договорі № 41АР167-1243-20 від 13.08.2020 року передбачено сплату наступних штрафів за Договором:

п. 6.2.2. Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого Споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому Споживачем), Споживач сплачує Постачальнику штраф за перевищення обсягу постачання газу, що розраховується за формулою:

В=(Vф-Vn)*Ц*К

де:

Vф - обсяг фактично поставленого газу Споживачу протягом розрахункового періоду

за Договором;

Vn - підтверджений обсяг газу на розрахунковий період;

Ц - вартість газу за Договором;

К - коефіцієнт, який дорівнює 0,1 (при цьому, якщо перевищення обсягу стало наслідком відмови в доступі до об`єкта Споживача, у результаті чого Постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах Споживача, або Оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу Споживачу, або коли Споживач не обмежив (припинив) споживання газу на письмову вимогу Постачальника, коефіцієнт дорівнює 1).

п. 6.2.3 Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому Споживачем), Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

У зв`язку із тим, що у вересні 2020 року, листопаді 2020 року, січня 2021 року, лютому 2021 року, березні 2021 року, квітні 2021 року, травні 2021 року, вересні 2021 року, жовтні 2021 року, грудні 2021 року у Відповідача було перевищення підтверджених обсягів газу, розраховано штраф, який згідно з розрахунком становить 341 752,21 грн.

В зв`язку з тим, що в серпні 2020 року, жовтні 2020 року, грудні 2020 року, серпні 2021 року, листопаді 2021 року, січні 2022 року Відповідач недовикористав підтверджені обсяги газу в розрахункових періодах, розраховано штраф, який згідно з розрахунком становить 111 004,34 грн.

Згідно із ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки сторони узгодили планові обсяги постачання газу на 2021 року по місяцях, стягнення з відповідача штрафів, передбачених підпунктами 6.2.2 та 6.2.3 Договору, є обґрунтованим.

Враховуючи, що в п.6.2.2 та 6.2.3 договору сторони чітко визначили, що відповідач сплачує постачальнику штраф за перевищення обсягів постачання газу та за недобір газу, перевіривши розрахунок штрафу, який на підставі п.6.2.2 договору становить 341 752,21 грн. та штрафу на підставі п.6.2.3 договору, який становить 111 004,34 грн., погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволенняпозовних вимог в цій частині в повному обсязі.

При цьому колегією суддів враховано висновки об`єднаної палати КГС Верховного Суду, викладені в постанові від 15.11.2024 у справі №904/1553/23, які узгоджуються з висновками суду у даній справі.

Посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції при стягненні пені, штрафів, інфляційних втрат та 3-х процентів річних правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.12.2023 у справі № 916/2550/22, відповідно до якої, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Оскільки в даній справі при наявності заборгованості відповідача в розмірі 2 427 945, 23 грн. та її несплати протягом тривалого періоду, нарахування інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафів у визначених до стягнення розмірах є обґрунтованими та пропорційними до суми заборгованості, у зв`язку з чим місцевий господарський суд правомірно не застосовував позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 14.12.2023 у справі № 916/2550/22.

Щодо доводів апелянта про незгоду з ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2023, якою у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву відмовлено, відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" на позовну заяву залишено без розгляду, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (частини 1, 2 статті 114 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою суду від 20.09.2023 про відкриття провадження у справі №910/13950/23 Господарський суд міста Києва встановив відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, оформленого відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Вказану ухвалу отримано відповідачем 05.10.2023.

Проте, відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" на позовну заяву надійшов до суду лише 08.11.2023, тобто після закриття підготовчого провадження у справі та поза межами встановленого судом строку на подання цієї заяви по суті справи.

За змістом статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною 4 цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли Господарського процесуального кодексу України встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Правовий аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє дійти висновку про те, що учаснику справи гарантується право подати до суду відзив на позов протягом строку, встановленого судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

За приписами статті 119 Господарського процесуального кодексу України, за заявою учасника справи суд може поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, тоді як встановлений судом процесуальний строк за заявою учасника справи може бути продовжений судом.

Отже, відповідач помилково просив поновити, а не продовжити процесуальний строк, встановлений судом, що є підставою для відмови в задоволенні відповідного клопотання.

Можливість поновлення або продовження процесуального строку пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Ризики, які пов`язані з не вчиненням процесуальної дії, несе сторона (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

В силу частини 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України).

Серед іншого, місцевий господарський суд у підготовчому засіданні 26.10.2023 відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на його необґрунтованість та заперечення представника позивача щодо відкладення розгляду справи, і без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.11.2023.

Інші доводи та міркування учасників судового процесу обґрунтовано не досліджувались судом з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, та дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі №910/13950/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі №910/13950/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська".

4. Матеріали справи №910/13950/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 03.06.2025.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.О. Мальченко

О.О. Хрипун