Постанова від 02.06.2025 по справі 910/12443/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2025 р. Справа№ 910/12443/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Буравльова С.І.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025

у справі № 910/12443/24 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроенергоресурс"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідроенергоресурс" (далі - позивач; ТОВ "Гідроенергоресурс"; Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Гарантований покупець" (надалі - відповідач; ДП "Гарантований покупець"; Підприємство; апелянт; скаржник) про стягнення 154 893,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав обов`язки в частині своєчасної та повної оплати поставленої позивачем у жовтні 2021 року електричної енергії за "зеленим тарифом", у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування компенсаційних виплат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Гідроенергоресурс" 88 173 грн 47 коп. основного боргу, 42 309 грн 02 коп. інфляційних втрат, 15 433 грн 22 коп. 3% річних, 2 852 грн 49 коп. судового збору та 8 000 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що сума основного боргу відповідача за поставлену йому електроенергію за актом купівлі продажу електроенергії за жовтень 2021 року, яка, з урахуванням проведених Підприємством часткових оплат, складає 88 173,47 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, а тому суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог в частині стягнення вказаної суми основного боргу. Також місцевий господарський суд визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат - 42 309,02 грн та 3% річних - 15 433,22 грн, а також 8 000 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням ДП "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ТОВ "Гідроенергоресурс" в задоволенні позовних вимог до ДП "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості в розмірі 88 173,47 грн., 15 433,22 грн 3% річних, 42 309,02 грн інфляційних втрат, 2 852,49 грн судового збору та 8 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції допущено неповне з`ясування фактичних обставин, не досліджено докази які мають значення для правильного вирішення даної справи, а рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт акцентує, що місцевим господарським судом не було враховано особливості регулювання зобов`язань сторін під час дії воєнного стану, а саме те, що станом на момент затвердження розміру вартості послуги, наданої гарантованим покупцем, діяли та підлягали застосуванню положення Наказу від 15.06.2022 № 206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" прийнятого Міністерством енергетики України.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи частково позов в частині стягнення інфляційних втрат і 3% річних, погодився із доводами позивача не врахувавши наявність підстав для звільнення відповідача від нарахувань по статті 625 ЦК України.

Також відповідач заперечує проти стягнутих витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн, оскільки вказана сума, на думку відповідача, завищена та не відповідає критерію розумності та необхідності.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2025, апеляційна скарга відповідача у справі № 910/12443/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі № 910/12443/24, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Про перегляд справи в апеляційному порядку сторони повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у передбачений законом спосіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа від 13.03.2025 до електронних кабінетів останніх.

18.03.2024 на адресу апеляційного господарського суду, через підсистему «Електронний суд», надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Свої доводи ТОВ "Гідроенергоресурс" обґрунтовує тим, що судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач у встановлені строки оплату відпущеної йому електричної енергії за "зеленим" тарифом належним чином не здійснив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу також зазначає, що суд першої інстанції наголосив, зокрема, що накази Міністерства енергетики України не звільняють відповідача від обов`язку з повного розрахунку за придбану електричну енергію, підтверджуються встановленими обставинами справи та судовою практикою. Враховуючи норми діючого законодавства та судової практики, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та ухвалив частково задовольнити позовні вимоги Товариства.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів зазначає, що за частиною 1 статті 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Водночас, апеляційний господарський суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначене, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи, а також надання сторонам можливості скористатись наявним процесуальним інструментарієм для захисту своїх прав та інтересів, розгляд справи по суті здійснено в розумні строки.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, постановою від 04.09.2018 № 963 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг видала Товариству з обмеженою відповідальністю "Гідроенергоресурс" ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії відповідно до додатка.

Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про встановлення "зелених" тарифів на електричну енергію та надбавки до "зелених" тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання", об`єктам позивача встановлено "зелені" тарифи, а саме за відповідними адресами.

17.07.2018 між Державним підприємством "Енергоринок" та позивачем було укладено договір № 15325/07 (в подальшому - Договір), за умовами якого Товариство зобов`язалося продавати, а Державне підприємство "Енергоринок" - купувати електроенергію, вироблену Товариством, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору.

30.06.2019 між Державним підприємством "Енергоринок", Підприємством та Товариством було укладено додаткову угоду № 88/01 до Договору, в якій означені контрагенти дійшли згоди в преамбулі Договору слова "Державне підприємство "Енергоринок" замінити на слова "Державне підприємство "Гарантований покупець" та замінити статті 1-10 Договору статтями 1-8 у новій редакції.

Договір, а також додаткова угода від 30.06.2019 № 88/01 до нього підписані уповноваженими представниками їх сторін та скріплені відбитками печаток означених суб`єктів господарювання.

У подальшому позивач та відповідач уклали додаткові угоди, зокрема від 24.12.2019 № 1417/01, від 17.02.2020 № 281/01/20, від 28.07.2020 № 1716/02/20, від 24.11.2020 № 2118/01/20, якими вносили зміни в окремі пункти Договору.

Згідно з пунктом 1.1 Договору (тут і далі в редакції відповідних додаткових угод) за цією угодою виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а Гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2.1 Договору сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору.

У пункті 2.2 Договору визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється за умови членства виробника за "зеленим" тарифом в балансуючій групі виробників за "зеленим" тарифом.

Виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу (пункт 2.3. Договору).

Умовами пунктів 2.4, 2.5 Договору погоджено, що виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої Гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку, відповідно до глави 7 Порядку (пункт 3.1 Договору).

Відповідно до пункту 3.3 Договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам.

У пункті 4.5 Договору унормовано, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у виробника електричну енергію.

Згідно з пунктом 10.1 Порядку (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до 15 числа (включно) розрахункового місяця Гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед Гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця Гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед Гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.

Відповідно до пункту 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої Гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, Гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від Гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

На виконання умов Договору між уповноваженими представниками сторін було підписано та скріплено їх печатками акт від 31.10.2021 купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2021 року на суму 2 407 932,90 грн.

В той же час відповідач здійснив оплату на загальну суму 2 245 529,91 грн, що підтверджується такими платіжними дорученнями:

- платіжне доручення № 164 656_AD01A/636 від 13.10.2021 на суму 311 312,45 грн;

- платіжне доручення № 166 561_AP03R/1587 від 25.10.2021 на суму 399 215,87 грн;

- платіжне доручення № 172 331_AT01S/702 від 29.10.2021 на суму 219 947,33 грн;

- платіжне доручення № 175 099_AT025/150 від 29.10.2021 на суму 76 393,92 грн;

- платіжне доручення № 185 795 від 15.11.2021 на суму 532 032,14 грн;

- платіжне доручення № 258 908 від 28.09.2022 на суму 337 593,82 грн;

- платіжне доручення № 262 188 від 18.10.2022 на суму 369 034,38 грн;

- платіжне доручення № 18/10/2023316 761_00000/016c04d4-2c7a-4504-a22e-ffe10ffbf3ef від 18.10.2023 на суму 1 199,73 грн;

- платіжне доручення № 20/10/2023317 685_00000/b572fb74-5829-4aa3-86fb-83331dad76bc від 20.10.2023 на суму 502,84 грн;

- платіжне доручення № 26/10/2023319 610_00000/34fb5bad-9fb2-446a-ab4c-9e60ac67da3f від 26.10.2023 на суму 1 820,03 грн;

- платіжне доручення № 326 328_00000/24033895-a4ae-43f1-b255-ec61568fae12 від 30.11.2023 на суму 1 619,49 грн;

- платіжне доручення № 332 693_00000/bd280ab6-90d8-4a39-b31a-8a29bc8bf4de від 28.12.2023 на суму 2 765,23 грн;

- платіжне доручення № 348 389_00000/504a5bd3-1184-4ab2-9af1-25c66a96dc11 від 21.02.2024 на суму 8 161,90 грн;

- платіжне доручення № 387 445_00000/a0f78ac4-e72b-4010-aa84-ec1f479f065f від 30.07.2024 на суму 132 221,87 грн;

- платіжне доручення № 394 501_00000/ace98f59-0c2c-426d-b33b-9d79ccce0fad від 28.08.2024 на суму 14 111,90 грн.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду першої інстанції з даним позовом, за відповідачем була наявна заборгованість у розмірі 88 173,47 грн (2 407 932,90 грн - 2 245 529,91 грн).

На вказану суму заборгованості Товариство нарахувало Підприємству 3% річних - 15 516,81 грн та 51 203,39 грн інфляційних втрат за період з 16.09.2022 по 10.09.2024.

З огляду на вказані фактичні обставини цієї справи колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судова колегія зазначає, що укладений між сторонами договір від 17.07.2018 № 15325/07 за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 54 Цивільного кодексу України, § 3 глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до частини першої статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з пунктом 18 частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом.

Частиною 2 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що Гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.

Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

За змістом частин 4, 5 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Порядок купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом затверджено постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок № 641), відповідно до пункту 10.1 якого до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641 після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Джерелом коштів, якими гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, є кошти, які ОСП (НЕК "Укренерго") сплачує гарантованому покупцю за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць. Зазначений механізм розрахунку відображений в главі 12 Порядку № 641.

Так, у пункті 12.5 Порядку № 641 вказується, що ОСП протягом двох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100 % оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів.

Тобто, за загальним правилом, гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за "зеленим" тарифом, в тому числі й позивачу, в 3 етапи, попередньо отримавши кошти від ОСП (НЕК "Укренерго"):

- до 15 числа розрахункового місяця (абз. 1 пункту 10.1 Порядку №641),

- до 25 числа розрахункового місяця (абз. 2 пункту 10.1 Порядку №641),

- протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці (пункту 10.4 Порядку № 641).

Як було зазначено вище, згідно з пунктами 3.1-3.3 Договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Розрахунок за куплену Гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата електричної енергії, купленої Гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії Гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії Гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

У пункті 3.3 Договору міститься бланкетна норма, відповідно до якої вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку № 641.

Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги Комісією) з посиланням на пункт 10.4 Порядку № 641.

З матеріалів справи вбачається, що НКРЕКП постановою від 09.09.2022 року № 1117 (оприлюднена 12.09.2022) затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом, наданої відповідачу, зокрема в жовтні 2021 року.

Так, згідно з вищевказаною постановою НКРЕКП (у її первинній редакції) розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом у жовтні 2021 року складав 2 279 771 176,04 грн. (без ПДВ).

Відтак, відповідач був зобов`язаний провести остаточний розрахунок з позивачем за поставлену електричну енергію у жовтні 2021 року у строк по 14.09.2022 (включно).

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Заперечуючи проти позову та посилаючись на особливості регулювання зобов`язань сторін під час дії воєнного стану, апелянт зазначає про здійснення ним розрахунків за 2021-2022 роки з повним урахуванням положень наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та від 15.06.2022 № 206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом".

Судова колегія відхиляє такі доводи скаржника та погоджується з висновком суду першої інстанції, що на час настання строку оплати вартості електроенергії за заявлений Товариством період (жовтень 2021 року) наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" втратив чинність.

Крім того, суд апеляційної інстанції наголошує, що у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 Об`єднана палата Верховного Суду погодилася з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку, наказу Міністерства енергетики України від 15.06.2022 № 206, згідно з якими положення Наказу № 206, як і попередній наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140, ніяким чином не обмежує право позивача як виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.

При цьому у вказаній постанові Об`єднана палата Верховного Суду звернула увагу на те, що Міністерство енергетики наказом № 136 від 01.04.2024 скасувало дію Наказу № 206 від 15.06.2022, яким встановлювались для ДП "Гарантований покупець" мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії.

Таким чином, на момент звернення позивача з даним позовом до суду, були відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку № 641.

Місцевим господарським судом встановлено та перевірено господарським судом апеляційної інстанції, що у матеріалах справи відсутні докази внесення змін до Договору в частині розрахунків за жовтень 2021 року.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, саме лише посилання відповідача на наявність наказу Міністерства енергетики України від 15.06.2022 № 206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" не може слугувати беззаперечним доказом відсутності у відповідача заборгованості за Договором, оскільки останнім не наведено відповідних розрахунків та не надано належних доказів відсутності на поточному рахунку Підприємства грошових коштів, які б дозволили оплатити повну вартість отриманої продукції, як це прямо визначено підпунктом 6 пункту 2 та абзацом 2 пункту 3 цього наказу.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за поставлену йому електроенергію за актом купівлі продажу електроенергії за жовтень 2021 року, яка складає 88 173,47 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про законність та обґрунтованість вимог Товариства до Підприємства в частині стягнення з останнього вказаної суми основного боргу.

Що ж до нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія враховує таке.

Зважаючи на несвоєчасне проведення відповідачем розрахунків за Договором, Товариство також просило суд стягнути з Підприємства 3% річних у розмірі 15 516,81 грн, нарахованих на відповідні суми заборгованості відповідача (з урахуванням часткових погашень Підприємством суми боргу) у період з 15.09.2022 по 10.09.2024, а також 51 203,39 грн інфляційних втрат, нарахованих протягом вересня 2022 року - вересня 2024 року на вказані вище суми заборгованості згідно з наданим позивачем розрахунком.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум процентів річних та інфляційних втрат до повного виконання грошового зобов`язання.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість нарахування позивачем інфляційних втрат за періоди з 16.09.2022 по 27.09.2022, з 18.10.2023 по 19.10.2023, з 20.10.2023 по 25.10.2023, з 28.08.2024 по 10.09.2024, оскільки наданий позивачем розрахунок інфляційний втрат не відповідає положенням чинного законодавства.

Так, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 року в справі № 910/13071/19.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок розміру інфляційних втрат місцевого господарського суду, погоджується з останнім, що до стягнення з відповідача підлягає 42 309,02 грн інфляційних втрат.

Судова колегія також зазначає, що судом першої інстанції вірно зазначено, що позивач при здійсненні розрахунку 3% річних не врахував, що дата часткової оплати заборгованості не враховується у відповідні періоди прострочення відповідача, у зв`язку з чим вимоги Товариства про стягнення з Підприємства 3% річних у розмірі 15 516,81 грн підлягають частковому задоволенню в сумі 15 433,22 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення заявлених позивачем до стягнення сум компенсаційних виплат до 1 гривні з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, а також на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі № 910/4918/22 суд зазначає таке.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити: чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, значності прострочення виконання, наслідки порушення зобов`язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

Чинним законодавством України не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 923/536/18, від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 30.09.2019 у справі № 905/1742/18, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20.

Посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 судом апеляційної інстанції до уваги не приймається, оскільки справа № 910/12443/24 та № 902/417/18 не є релевантними, адже у справі № 902/417/18 розглядалось правове питання щодо зменшення розміру річних, розмір яких було визначено за погодженням сторін у договорі, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання (п. 8.41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/17/18), тоді як у даній справі річні нараховані у розмірі, визначеному частиною 2 статті 625 ЦК України, а їх розмір не свідчить про неспівмірність заявлених до стягнення позовних вимог.

Разом з тим, у постанові Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі № 910/4918/22 суд апеляційної інстанції вирішуючи питання про зменшення 3% річних взяв до уваги характер діяльності та забезпечення енергетичної безпеки Підприємства, знаходження його в переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 "Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави").

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів зауважує, що скаржником в обґрунтування зменшення сум 3% річних та інфляційних втрат, надано лише інформацію про Баланс (Звіт за фінансовий стан) на 31.12.2012 (хоча позов було подано до суду 10.09.2024). Інших доказів, які підтверджували скрутне матеріальне становище Підприємства, відсутність грошових коштів на рахунках апелянтом не надано, а тому суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача про наявність підстав для відмови у нарахуванні (зменшенні) та стягненні сум 3% річних та інфляційних втрат у даній справі, розмір яких відповідає принципам розумності і справедливості.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, то колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У статті 124 ГПК України визначено, що разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з частинами 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між Товариством (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Пріоритет" (Адвокатське об`єднання) було укладено Договір про надання правничої допомоги від 01.08.2024 року № 01/08-2024/ГЕР (далі - Договір № 01/08-2024/ГЕР).

За умовами пункту 1.1. Договору № 01/08-2024/ГЕР Адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво та інші передбачені цим договором види правової допомоги клієнту, на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

У пункті 4.4. Договору № 01/08-2024/ГЕР сторони погодили, що за результатами надання правової допомоги складається акт про надання правової допомоги, який підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об`єднанням правової допомоги та її вартість.

Відповідно до пункту 5.1. Договору № 01/08-2024/ГЕР останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 01.08.2027 року.

10.09.2024 позивач та Адвокатське об`єднання уклали додаткову угоду № 1 до Договору № 01/08-2024/ГЕР, у пункті 1.1. якої визначили, що Адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту правничу допомогу в ході здійснення позовної роботи щодо стягнення на користь Товариства з Підприємства суми основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 154 893,67 грн за Договором, в тому числі, забезпечити представництво прав та охоронюваних законом інтересів клієнта при розгляді даної справи судами.

За змістом пункту 1.2. додаткової угоди № 1 до Договору № 01/08-2024/ГЕР на виконання умов даної угоди клієнт уповноважив Адвокатське об`єднання представляти його інтереси та вести вказану справу в суді першої інстанції з усіма правами, наданими клієнту Господарським процесуальним кодексом України.

У пункті 3.1 додаткової угоди № 1 до Договору № 01/08-2024/ГЕР його сторони погодили, що вартість послуг, які передують поданню позовної заяви, надаються при складанні та поданні позовної заяви, складанні інших процесуальних документів до суду першої інстанції та під час супроводження справи в суді першої інстанції, становить 15 489,37 грн, які підлягають сплаті клієнтом на користь Адвокатського об`єднання протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду першої інстанції.

11.11.2024 Адвокатське об`єднання та Товариство підписали Акт про надання послуг згідно з додатковою угодою № 1 від 10.09.2024 до Договору № 01/08-2024/ГЕР (далі - Акт).

Зі змісту Акта вбачається, що на підставі вказаного вище договору Адвокатське об`єднання надало, а клієнт отримав у повному обсязі послуги згідно з додатковою угодою від 01.08.2024 № 1, а саме забезпечило супроводження розгляду справи № 910/12443/24 за позовом Товариства до Підприємства про стягнення 154 893,67 грн.

Вартість наданих послуг за додатковою угодою від 01.08.2024 № 1 до Договору № 01/08-2024/ГЕР складає 15 489,37 грн включно з ПДВ.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, об`єднана палата Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, саме суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи був їх розмір обґрунтованим.

Згідно з частинами 4, 5 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 02.12.2024 до місцевого господарського суду через систему "Електронний суд" надійшли заперечення відповідача на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в яких останній вказував, що у провадженні господарського суду міста Києва перебувають аналогічні справи за позовом Товариства, інтереси якого представляє адвокат Адвокатського об`єднання "Пріоритет" Волощук П.Ю., у зв`язку з чим, надання правничої допомоги у даній справі, на думку відповідача, не потребує тої кількості годин, що відображена у розрахунку, тоді як позовні вимоги повністю базуються на первинних та бухгалтерських документах, об`єм яких є незначним. Також, у запереченнях відповідач зазначав, що сума заявлених витрат, яка складає 10 % від ціни позову, є завищеною та неспівмірною зі складністю справи.

Суд першої інстанції, задовольняючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на оплату послуг адвоката взяв до уваги характер спірних правовідносин сторін, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, часткове задоволення вимог Товариства внаслідок неповної відповідності здійснених адвокатом розрахунків компенсаційних виплат приписам чинного законодавства та положенням Договору, малозначність справи у розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, участь адвоката в наданні правової допомоги в аналогічних спорах, що перебували у провадженні господарського суду міста Києва, та зазначив, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідає критерію розумності, а їх стягнення у повному обсязі становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат, як наслідок з відповідача на користь позивача стягнуто 8 000 грн за правничу допомогу, понесену останнім у суді першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками місцевого господарського суду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що стягнута з відповідача сума відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 8 000,00 грн є обґрунтованою та правомірною, а доводи апелянта не знайшли своє підтвердження щодо розміру задоволених вимог на оплату професійної правничої допомоги.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За висновками колегії суддів, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, про прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права; неповного з`ясування фактичних обставин, не дослідження доказів, які мають значення для правильного вирішення даної справи, не врахуванням особливості регулювання зобов`язань сторін під час дії воєнного стану та наявності підстав для звільнення відповідача від нарахувань по статті 625 ЦК України, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі № 910/12443/24 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.

Апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків місцевого господарського суду.

В свою чергу, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження позивача знайшли своє підтвердження в спростування викладених відповідачем в апеляційні скарзі доводів в цілому.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника (відповідача у справі).

Щодо клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції, викладеного у відзиві на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

До відзиву від 18.03.2025 позивачем додані копії таких документів:

1. Ордера на надання правничої допомоги ТОВ "Гідроенергоресурс" на ім`я адвоката Волощук Павла Юрійовича від 13.03.2025.

2. Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії ХМ № 000081 від 12.07.2017 на ім`я адвоката Волощук Павла Юрійовича.

3. Договору про надання правничої допомоги № 01/08-2024/ГЕР від 01.08.2024.

4. Додаткової угоди № 3 до Договору про надання правничої допомоги № 01/08-2024/ГЕР від 01.08.2024.

5. Акту про надання послуг згідно Додаткової угоди № 3 до Договору про надання правничої допомоги № 01/08-2024/ГЕР від 01.08.2024.

6. Опису робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським об`єднанням для надання правничої допомоги згідно з Додатковою угодою № 3 до Договору про надання правничої допомоги № 01/08-2024/ГЕР від 01.08.2024.

Відповідно до частин 2-5 статті 126 ГПК України За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначалося вище, саме суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи був їх розмір обґрунтованим.

Судова колегія зазначає, що всупереч вимог частин 2-3 статті 126 ГПК України, ні в Договорі про надання правничої допомоги № 01/08-2024/ГЕР від 01.08.2024, ні в Додатковій угоді № 3 до Договору про надання правничої допомоги № 01/08-2024/ГЕР, ні в Описі робіт не зазначено детальний розрахунок вартості виконаної роботи. Так в Описі робіт зазначено лише опис наданої правничої допомоги та витрачений час на неї.

У пункті 2 Акта про надання послуг згідно Додаткової угоди № 3 до Договору про надання правничої допомоги № 01/08-2024/ГЕР від 01.08.2024 зазначено, що вартість наданих послуг за Додатковою угодою № 3 до Договору про надання правничої допомоги № 01/08-2024/ГЕР від 01.08.2024 складає 15 489,37 грн включно з ПДВ.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що надані позивачем докази щодо надання правничої допомоги не дають можливості оцінити дійсну вартість наданих послуг, оскільки відсутній конкретний розрахунок вартості наданих Адвокатським об`єднанням послуг, що не відповідає принципу співмірності зі складністю справи, пропорційності та розумності.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, беручи до уваги характер спірних правовідносин у цій справі, проаналізувавши опис наданих послуг, який міститься у договорі, а також з огляду на принципи пропорційності та розумності, вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції підлягають частковому задоволенню в межах суми 8 000 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі № 910/12443/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі № 910/12443/24 ? залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Гарантований покупець".

4. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроенергоресурс" про стягнення витрат на правничу допомогу понесених у суді апеляційної інстанції у справі № 910/12443/24 - задовольнити частково.

5. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроенергоресурс" (03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 1; код ЄДРПОУ 37413997) витрати з надання професійної правничої допомоги, понесені у суді апеляційної інстанції у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн.

6. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроенергоресурс" про стягнення витрат на правничу допомогу несених у суді апеляційної інстанції в решті вимог щодо витрат на правничу допомогу, - відмовити.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

8. Справу № 910/12443/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

С.І. Буравльов