Постанова від 14.05.2025 по справі 910/15584/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2025 р. Справа№ 910/15584/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Пантелієнка В.О.

Сотнікова С.В.

за участю секретаря судового засідання Нечасного О.Л.

у присутності представників сторін:

від АБ "Укргазбанк": Лисий М.С. згідно витягу з ЄДР

від відповідача-1: Мошинець Д.В. згідно ордера

від відповідача-1: Сєркова С.Г. згідно ордера

від відповідача-2: Вегера А.А. згідно ордера

від відповідача-4: Лосік Ю.В. згідно ордера

від відповідача-5: Бондар А.В. згідно ордера

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Борком" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 року

у справі №910/15584/16 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Борком" арбітражного керуючого Тритяченко Ольги Володимирівни

до 1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

3. ОСОБА_3

4. ОСОБА_4

5. ОСОБА_5

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

у справі №910/15584/16

за заявою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Борком"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 року у справі №910/15584/16 у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Борком" арбітражного керуючого Тритяченко О.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, АБ "Укргазбанк" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 року у справі №910/15584/16 та прийняти нове, яким заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута задовольнити.

Ухвалою суду 19.03.2025 колегією суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Пантелієнко В.О. поновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АБ "Укргазбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 у справі №910/15584/16, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 14.05.2025 за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

Крім того, не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Борком" також звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 року у справі №910/15584/16, та прийняти нове, яким заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута задовольнити.

Ухвалою суду 25.03.2025 року поновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Борком" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 у справі №910/15584/16, об`єднано в одне апеляційне провадження для спільного розгляду вказану апеляційну скаргу з раніше поданою та прийнятою до провадження апеляційною скаргою АБ "Укргазбанк" на рішення суду від 25.12.2024 року у справі №910/15584/16, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 14.05.2025 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданих суду відзивах на апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 просять залишити їх без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник АБ "Укргазбанк" в судовому засіданні 14.05.2025 вимоги апеляційних скарг підтримав, просив їх задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 року у справі №910/15584/16 та прийняти нове, яким заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута задовольнити.

Представники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судовому засіданні проти доводів скаржників, викладених в апеляційних скаргах, заперечували, просили залишити їх без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Ліквідатор ТОВ "Борком" та представник відповідача-3 в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

14.05.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційних скарг слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/15584/16 про банкрутство ТОВ "Борком", провадження в якій порушено ухвалою суду від 03.10.2016 року за заявою АБ "Укргазбанк".

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 у даній справі затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Борком" на загальну суму 30 586 791,71 грн., до якого включено вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві і АБ "Укргазбанк".

Постановою Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 року ТОВ "Борком" визнано банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Горбача І.С.

Ухвалою суду від 12.06.2017, з урахуванням виправлення описки, визнано грошові вимоги АБ "Укргазбанк" до боржника на суму 524 107,25 грн.

Ухвалою суду від 19.09.2018 року достроково припинено повноваження ліквідатора ТОВ "Борком" арбітражного керуючого Горбача І.С. та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Закорка В.В.

Ухвалою суду від 25.11.2020 року за клопотанням АБ "Укргазбанк" достроково припинено повноваження ліквідатора ТОВ "Борком" арбітражного керуючого Закорка В.В. та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Тритяченко О.В.

У березні 2024 року ліквідатор ТОВ "Борком" арбітражний керуючий Тритяченко О.В. звернувся до суду із заявою в порядку статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства про покладення субсидіарної відповідальності, в якій просив покласти на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "Борком" у зв`язку із доведенням його до банкрутства шляхом солідарного стягнення на користь боржника 30 996 887,90 грн.

У поданій заяві ліквідатор зазначає, що на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ним було встановлено осіб, причетних до управління боржником:

ОСОБА_5 - керівник ТОВ "Борком", а також керівник засновника ТОВ "Агрофірма "Кочубей" (код ЄДРПОУ: 33435729);

ОСОБА_1 - кінцевий бенефіціарний власник СТОВ "Баришівське" (код ЄДРПОУ: 32886523), що є єдиним власником засновника боржника ТОВ "Агрофірма "Кочубей";

ОСОБА_3 - учасник ТОВ "Кочубей" (код ЄДРПОУ: 30403956);

ОСОБА_4 - учасник ТОВ "Кочубей";

ОСОБА_2 - кінцевий бенефіціарний власник ТОВ "КУА "КМБ-Житлобудінвест" (код ЄДРПОУ: 35623813), що являється учасником ТОВ "Кочубей".

Звертаючись до суду з даною заявою, ліквідатор ТОВ "Борком" арбітражний керуючий Тритяченко О.В. аргументує її наступним.

29.04.2008 між ВАТ АБ "Укргазбанк" (правонаступником якого є АБ "Укргазбанк" та ВАТ "СПК "Меридіан" був укладений Кредитний договорів №8-V, відповідно до якого ВАТ "СПК "Меридіан" отримав кредит у розмірі 16000000,00 грн. на поповнення обігових коштів на строк з 29.04.2008 року по 28.04.2009 року.

31.05.2008 року між АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Борком" укладено Договір іпотеки без оформлення заставної (далі - Договір іпотеки), відповідно до якого ТОВ "Борком" виступив майновим поручителем ВАТ "СПК "Меридіан" за Кредитним договором.

Відповідно до п. 2 Договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: комплекс будівель загальною площею 14 044, кв.м. за адресою: Сумська області, м. Ромни, вул. Прокопенка, 87.

31.05.2008 року приватним нотаріусом Вербовським В.М. на підставі зазначеного Договору іпотеки за реєстраційним номером 7301644 в Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна було зареєстроване обтяження "заборона на нерухоме майно" відповідно до об`єктів, зазначених п.2.1. Договору іпотеки.

Після укладення зазначеного Договору іпотеки ТОВ "Борком" звернувся до виконкому Роменської міської ради Сумської області з клопотанням про поділ переданого в іпотеку нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Ромни Сумської області, вул. Прокопенка, 87, яке складається із комплексу будівель загальною площею 14044,0 кв.м.

Рішенням виконкому Роменської міської ради Сумської області від 25.12.2008 №373 "Про присвоєння окремих адрес" присвоєно окремі адреси новоствореним майновим комплексам:

- майновому комплексу, до складу якого входять наступні будівлі: будівля зерноскладу літ. О, годівниця №1, шкуропосолочний цех 3,з, кролезабійний цех літ. М, пральня літ. Л, Л1, водонапірна башня літ. Н1, склади літ. Х,Х1,Х2,Х3, склад для кості літ. X4, гаражі літ. Ш, Ш1, автозаправні блоки літ. Ю1, Ю2; будівля трансформаторної підстанції очисних споруд літ. І, І1, будівля туалету літ. У, У1, погріб літ. И, блок ємкостей літ. І2, І3, І4, годівниця №2 літ. Я, частина огорожі літ. N-1-2, поштову адресу: м. Ромни, вул. Прокопенка, 87-Д;

- майновому комплексу, до складу якого входять наступні будівлі: будівля ковбасного цеху К, К4, к1 поштову адресу: м. Ромни, вул. Прокопенка, 87-Е;

- майновому комплексу, до складу якого входять наступні будівлі: виробничо-допоміжний блок, Щ, Щ1, присвоєна поштова адреса: м. Ромни, вул. Прокопенка, 87- Ж.

В подальшому на підставі рішення виконкому Роменської міської ради Сумської області від 25.12.2008 року №373 "Про присвоєння окремих адрес" Роменським МБТІ проведено заміну правовстановлюючих документів та 29.12.2008 ТОВ "Борком" отримано свідоцтва про право власності на наступні об`єкти:

- нежитлову будівлю у вигляді виробничо-допоміжного блоку Щ, Щ1, загальною площею 202,6 кв.м., за адресою: м. Ромни, вул. Прокопенка, 87-Ж;

- комплекс загальною площею 3 524,3 кв.м., який складається із будівлі зерноскладу літ. О, 184,3 кв.м.; годівниці №1, шкуропосолочного цеху 3,з, 374,1 кв.м.; кролезабійного цеху літ. М, 1027,3 кв.м.; пральні літ. Л, Л1, 400,0 кв.м.; водонапірної башні літ. Н1, складів літ. Х,Х1,Х2,Х3, 453,7 кв.м.; складів для кості літ. X4, 86,4 кв.м.; гаражів літ. Ш, Ш1, 440,8 кв.м.; автозаправних блоків літ. Ю1, Ю2, будівлі трансформаторної підстанції очисних споруд літ. І, І1, 73,9 кв.м.; будівлі туалету літ. У, У1, погрібу літ. И, 98,1 кв.м.; блоку ємкостей літ. І2, І3, І4, годівниці №2 літ. Я, 385,7 кв.м.; частини огорожі літ. N-1-2, за адресою: м. Ромни, вул. Прокопенка, 87-Д;

- комплекс загальною площею 4 577,6 кв.м., який складається із будівлі ковбасного цеху К, К4, к1, за адресою: м. Ромни, вул. Прокопенка, 87-Е.

Загальна площа новоутворених майнових комплексів за адресами: м. Ромни, вул. Прокопенка, 87-Д, 87-Е, 87-Ж склала 8 304,5 кв.м.

07.05.2009 року та 04.06.2009 року між АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Борком" були укладені додаткові договори про внесення змін та доповнень до п. 1.1., 2.1., 2.2. Договору іпотеки.

08.05.2009 приватним нотаріусом Вербовським В.М. на підставі договору про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки від 31.05.2008 року за реєстраційним номером 7301681 в Державному реєстрі іпотек було зареєстроване обтяження "іпотека" відповідно до об`єктів, зазначених п.2.1. Договору іпотеки.

В подальшому, рішенням виконкому Роменської міської ради Сумської області від 29.10.2009 року №272 "Про оформлення права власності на нерухоме майно в м. Ромни" зазначено змінити правовстановлюючі документи: Товариству з обмеженою відповідальністю "Борком" на нерухоме майно загальною площею 5 739,5 кв.м. по вул. Прокопенка, 87 згідно рішення виконкому Роменської міської ради Сумської області від 25.12.2008 року №373 про присвоєння окремої адреси.

02.11.2009 року на підставі зазначеного рішення ТОВ "Борком" отримано свідоцтво про право власності на комплекс загальною площею 5 739,5 кв.м, який складається із будівлі контрольної вагової В 28,8 кв.м; будівлі складу для шкірсировини, стайні Д. Д1 148,6 кв.м; прибудова д, 6,5 кв.м; холодильних приміщень забійного цеху Є1, є3, п/д 72,45 кв.м; будівлі холодильника, птахозабійного цеху, компресорної станції, бочкотарного цеху Р, Р1, Р2, Р3, Р4 площею 1655,4 кв.м; будівля холодильника Є, 882,5 кв.м; воріт, бризкального басейну Т; санітарно-побутового корпусу, А-2, 432,6 кв.м; ковальсько-слюсарської майстерні Ж, 80,2 кв.м; бази передзабійного утримання Ц,Ц1,Ц2,Ц3, 335,8 кв.м; бази для перетримки ВРХ, Я1 площею 202,6 кв.м; очисних споруд (нова) Ф-Ф3, 905,2 кв.м; трансформаторної підстанції С,С1, 90,3 кв.м; котельні газової (нова),Г-2, 493,7кв.м; гаражів Ш2, Ш3, 35,2 кв.м; жироловки, пісколовки Ю, 33,5 кв.м.; газорозподільного пункту С2 28,5 кв.м; магазину №2, Б, 29,1 кв.м; прибудова п2, 12,6 кв.м; водозабору технічної води Б6; підсобної Н, 19,1 кв.м; побутового приміщення м`ясожирового цеху Е2 246,8 кв.м, що розташований в Сумській області, м. Ромни, вул.Прокопенка,87.

Отже, рішення виконкому Роменської міської ради Сумської області від 25.12.2008 року №373 "Про присвоєння окремих адрес" та від 29.10.2009 року №272 "Про оформлення права власності на нерухоме майно в м. Ромни" єдиний майновий комплекс будівель, загальною площею 14 044,0 кв.м за адресою: м. Ромни, вул. Прокопенка,87, що є предметом іпотеки, був розділений на чотири об`єкти нерухомості з самостійними поштовими адресами:

- м. Ромни, вул. Прокопенка, 87 ( загальною площею 5 739,5 кв.м),

- м. Ромни, вул. Прокопенка, 87-Ж (загальною площею 202,6 кв.м),

- м. Ромни, вул. Прокопенка, 87-Д (загальною площею 3 524,3 кв.м),

- м. Ромни, вул. Прокопенка, 87-Е (загальною площею 4 577,6 кв.м),

але з прив`язкою та з використанням складових структурних елементів вже існуючого нерухомого майна, що було передане в іпотеку відповідно до умов укладеного 31.05.2008 між АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Борком" договору іпотеки.

Загальна площа вищезазначених чотирьох об`єктів нерухомого майна складає 14 044,0 кв.м., що ще раз підтверджує наведений вище висновок і свідчить про новоутворення кожного вищезазначеного майнового комплексу в межах раніше існуючого майновою комплексу відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Роменської міської ради Сумської області 30.05.2008 року на підставі рішення №139 від 26.05.2008, зареєстрованого державним комунальним підприємством "Роменське міжміське бюро технічної інвентаризації" за номером 956682.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2019 року в даній справі погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, що рішення виконкому Роменської міської ради Сумської області від 25.12.2008 року №373 "Про присвоєння окремих адрес" та від 29.10.2009 року №272 "Про оформлення права власності на нерухоме майно в м. Ромни" узгоджуються між собою та свідчать про поділ комплексу будівель загальною площею 14 044,0 кв.м за адресою: м. Ромни, вул. Прокопенка, 87, що був переданий в іпотеку АБ "Укргазбанк" на чотири об`єкти нерухомості з самостійними поштовими адресами, а саме:

1. м. Ромни, вул. Прокопенка, 87 ( загальною площею 5 739,5 кв.м),

2. м. Ромни, вул. Прокопенка, 87-Ж (загальною площею 202,6 кв.м),

3. м. Ромни, вул. Прокопенка, 87-Д (загальною площею 3 524,3 кв.м),

4. м. Ромни, вул. Прокопенка, 87-Е (загальною площею 4 577,6 кв.м), але з прив`язкою та з використанням складових структурних елементів вже існуючого нерухомого майна, що було передане в іпотеку відповідно до умов укладеного 31.05.2008 між позивачем та відповідачем-1 Договору іпотеки.

19.06.2009 року між ТОВ "Борком" та фізичною особою Барабаш Ю.Г. укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі під №87-Ж по вул. Прокопенка у м. Ромни Сумської області, що складається з виробничо-допоміжного блоку (літ. Щ, Щ1) площею 202,6 кв.м, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. в реєстрі за №1817.

Відповідно до пункту 1.2 Договору Майно належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 29.12.2008 року виконавчим комітетом Роменської міської ради на підставі рішення від 25.12.2008 року №373, зареєстрованого в КП "Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації" 31.12.2008 року за реєстраційним номером 25989299.

На підставі Договору 01.07.2009 було прийнято рішення за реєстраційним номером 25989299 про державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі за адресою: Сумська область, м. Ромни, вул. Прокопенко, 87-Ж.

В подальшому, між ТОВ "Борком" та ТОВ "Комбінат хлібопродуктів "Катеринопільський" укладено Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 18.03.2010 року, відповідно до умов якого ТОВ "Борком" передав у власність ТОВ "Комбінат хлібопродуктів "Катеринопільський" нежитлову будівлю під №87-Е по вул. Прокопенка, м. Ромни, Сумської області, загальною площею 4577,6 кв.м, що складається з ковбасного цеху.

24.03.2010 року на підставі зазначеного договору купівлі-продажу від 18.03.2010 за реєстраційним номером 25989385 було прийняте рішення про державну реєстрацію про право власності за ТОВ "Комбінат хлібопродуктів "Катеринопільський" на комплекс за адресою: Сумська обл., м. Ромни, вул. Прокопенка, 87-Е.

Як вбачається з викладеного, після укладання 31.05.2008 року договору іпотеки, ТОВ "Борком" звернулось до виконкому Роменської міської ради Сумської області з клопотанням про поділ переданого в іпотеку нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Ромни Сумської області, вул. Прокопенка, 87, яке складається із комплексу будівель загальною площею 14044,0 кв.м. з метою ухилення від виконання зобов`язань за Договором іпотеки.

Також ліквідатором встановлено, що засновники боржника: ТОВ "Кочубей" (частка в статутному капіталі боржника 95%) та ТОВ "Агрофірма "Кочубей" (частка в статутному капіталі 5%) ліквідовані за рішенням суду, а саме:

- ТОВ "Агрофірма "Кочубей" постановою господарського суду Черкаської області від 12.11.2009 року у справі №01/2641 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 16.04.2013 року у справі №01/2641 затверджено звіт ліквідатора банкрута, ліквідаційний баланс станом на 01.03.2013 року та ліквідовано ТОВ "Агрофірма Кочубей" як юридичну особу у зв`язку із банкрутством.

- ТОВ "Кочубей" постановою Господарського суду міста Києва від 30.01.2008 року у справі №43/448 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2017 року у справі №43/448 затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс банкрута та ліквідовано ТОВ "Кочубей" як юридичну особу у зв`язку з банкрутством.

Тобто, як стверджує ліквідатор, з 30.07.2007 року боржник фактично залишається без вищого органу управління, оскільки ТОВ "Кочубей" (95% корпоративних прав) набув особливого правового статусу та фактично контроль за його діяльністю знаходився в руках арбітражного керуючого. З 30.01.2008 ТОВ "Кочубей" визнається банкрутом та відкривається ліквідаційна процедура, що фактично означає припинення будь-яких повноважень органів управління ТОВ "Кочубей" та припинення його господарської діяльності, відповідно це фактично свідчить про те, що ТОВ "Кочубей" не має правових підстав приймати участь в управлінській діяльності боржника, та єдиним власником з 5% в статутному капіталі боржника є ТОВ "Агрофірма "Кочубей".

Таким чином, в ході проведення ліквідаційної процедури ТОВ "Борком" ліквідатором встановлено, що органи управління банкрута, в тому числі засновники та бенефіціари, розуміючи та володіючи інформацією про наявність в одного із засновників, а саме: ТОВ "Кочубей" судової процедури банкрутства, уклали з АБ "Укргазбанк" іпотечний договір за зобов`язання ВАТ "СПК "Меридіан", передали в заставу комплекс будівель загальною площею 14 044,0 кв.м. за адресою: Сумська області, м. Ромни, вул. Прокопенка, 87. Органи управління банкрута, в тому числі засновники та бенефіціари, не маючи належної юридичної дієздатності уклали з АБ "Укргазбанк" кредитний договір, та, знаходячись в стані припинення, отримали грошові кошти в розмірі 5000000,00 грн., які в той же день були виведені на іншу юридичну особу під виглядом придбання цінних паперів. Органи управління банкрута, в тому числі засновники та бенефіціари, в період знаходження боржника в скрутному становищі, маючи укладений іпотечний договір, що забезпечує виконання кредитного договору на суму в 16 000 000,00 грн. та власний кредит на суму в 5000000,00 грн. уклали із сумнівними юридичними особами договори купівлі-продажу цінних паперів на суму 22 700 000,00 грн.

Наведені обставини, на переконання ліквідатора, є підставою для покладення на засновників та керівника боржника субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута в розмірі 30 996 887,90 грн., що становить різницю між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

За наслідками розгляду заявлених арбітражним керуючим вимог рішенням Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 року у справі №910/15584/16 у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Борком" арбітражного керуючого Тритяченко О.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника відмовлено.

Рішення суду мотивовано недоведеністю ліквідатором факту доведення боржника до банкрутства, а також відсутністю в діях відповідачів складу правопорушення, за вчинення якого їх можна було б притягнути до субсидіарної відповідальності.

ТОВ "Борком" в особі ліквідатора Тритяченко О.В. та АБ "Укргазбанк" з даним рішенням суду не погоджуються та в поданих апеляційних скаргах посилаються на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг фактично ідентичні доводам поданої суду першої інстанції заяви.

Переглянувши в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваного рішення, дослідивши матеріали справи та подану ліквідатором заяву по суті заявлених в ній вимог, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 619 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

В силу положень ч. 3 цієї статті ГК України умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Передбачено такі види юридичної відповідальності за вказані види порушення вимог законодавства про банкрутство: кримінальна (ст. 219 КК України), адміністративна (ст. ст. 164-15, 166-16, 166-17 КУпАП) та цивільна - субсидіарна як різновид цивільної (ч.2 ст.61 КУзПБ), ч.4 ст.31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" тощо).

Субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом з боржником відповідають за його зобов`язаннями у випадках, передбачених, зокрема, КУзПБ.

Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам. Вона є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов`язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку ч. 2 ст. 61 КУзПБ з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом КУзПБ притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.

У цих висновках суд звертається до сталої правової позиції (з урахуванням тотожного регулювання питання субсидіарної відповідальності посадових осіб боржника та його засновників як за ст. 61 КУзПБ, так і ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), що сформульована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 28.08.2018 у справі №927/1099/13, від 18.10.2018 у справі №923/1297/14, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15, від 03.09.2019 у справі №923/1494/15, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Визначене нормами КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності, як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Об`єктом вказаного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що лишились не задоволеними у справі про банкрутство.

Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого ч. 2 ст. 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Водночас при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення ч.ч. 1 і 3 ст. 4 КУзПБ.

Щодо об`єктивної сторони правопорушення для покладення на суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство слід зазначити, що хоча приписи ч. 2 ст. 61 КУзПБ і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, виходячи з диспозиції ч. 1 ст. 215 ГК України та ч. 2 ст. 61 КУзПБ та з урахуванням підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (статті 1, 39 КУзПБ) є необхідність конкретизації об`єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб`єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема із сукупності таких обставин щодо боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб`єктів:

1) вчинення суб`єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов`язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення/вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення);

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.

Верховний Суд у наведених постановах також вказав, що оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (ст. 42 ГК України).

Спеціальними умовами для субсидіарної відповідальності за дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності, окрім вини, є наслідки у вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів, різниця між вартісними показниками яких і є мірою субсидіарної відповідальності.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

При цьому, виходячи з положень ст. 73 та ч. 1 ст. 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із елементів/ складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), та відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів (зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 16.06.2020 у справі №910/21323/16).

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

При цьому, на ліквідатора відповідно до ч. 5 ст. 61 КУзПБ покладається обов`язок доведення причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) суб`єкта відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства).

Водночас, притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.

З вищевикладеного можна дійти висновку, що у разі якщо після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника до поки такі особи не доведуть протилежного. (Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №917/1500/18(917/1932/20), від 07.04.2021 у справі №911/1815/17, від 24.02.2021 у справі №Б8/191-10, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20).

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Частиною 3 статті 215 ГК України визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Так, Верховний Суд у постанові від 30.10.2019 року по справі №906/904/16 зазначив, що одним із повноважень ліквідатора у справі про банкрутство є аналіз фінансового становища банкрута.

Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.12.2020 у справі №922/1067/17, доведення до банкрутства для покладення субсидіарної відповідальності має відбуватись на підставі документів та фактичних даних, здобутих у процедурах банкрутства.

Ліквідатор як особа, до повноважень якого входить аналіз фінансового стану банкрута згідно ст.61 КУзПБ, має довести в даному випадку наявність усіх складових господарського правопорушення, зокрема, яке б свідчило про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями керівників та засновників боржника та наявністю негативних наслідків для кредиторів.

Водночас, слід наголосити, що сама по собі неплатоспроможність боржника не може однозначно свідчити про наявність причинно-наслідкового зв`язку із діями керівника/засновника (учасника) боржника.

Оскільки положення ч. 2 ст. 61 КУзПБ не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на керівника боржника, відтак саме детальний аналіз фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій керівників та засновників банкрута щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

Ознаками з доведення до банкрутства є наявність дій відповідних осіб боржника, які призвели до погіршення платоспроможності підприємства, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.

У постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду виснував, що ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, суд з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначає, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.

Цей порядок передбачає, що:

- арбітражний керуючий зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (пункт 3 частини другої статті 12 КУзПБ);

- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов`язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина десята статті 39 цього Кодексу);

- розпорядник майна зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина третя статті 44 КУзПБ);

- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023 №3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).

Верховний Суд також зазначив, що аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (далі - Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.

Звідси, керуючись наведеними положеннями зазначеного Кодексу щодо обов`язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, суд доходить висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт / висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Відтак, висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 №3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абзац п`ятий частини першої статті 61 КУзПБ).

В свою чергу, як вірно зазначено судом та вбачається з наявного в матеріалах справи звіту про аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ "Борком", складеного розпорядником майна боржника арбітражним керуючим Горбачем І.С. 20.12.2016, наявність ознак доведення боржника до банкрутства не встановлено.

При цьому, ліквідатором банкрута у поданій суду заяві жодним чином не заперечувались висновки наведеного вище звіту, позаяк будь-яких обґрунтувань невідповідності вказаного висновку вимогам чинного законодавства не надано.

Окрім того, з матеріалів справи слідує, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 року визнано недійсним договір купівлі-продажу від 18.03.2010, ВММ 377320, ВММ 377321, нежитлової будівлі під №87-Е по вул. Прокопенка м. Ромни Сумської області, загальною площею 4577,6 кв.м, що складається з ковбасного цеху, укладеного між ТОВ "Борком" та ТОВ "Комбінат хлібопродуктів "Катеринопільський" зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В. в реєстрі за №245, та застосовано наслідки недійсності правочину шляхом повернення зазначеного майна у власність ТОВ "Борком".

Однак, у зазначеному судовому рішенні не встановлено жодної приюдиційної обставини щодо наявності вини будь-якої особи з доведення до банкрутства, і що вибуття саме цього майна із власності боржника призвело до банкрутства останнього.

Поряд з наведеним, судова колегія зазначає, що стосовно засновника ТОВ "Борком" - ТОВ "Кочубей" (частка в статутному капіталі боржника 95%) ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2007 року було порушено провадження у справі №43/448 про банкрутство. Постановою господарського суду міста Києва від 30.01.2008 року у справі №43/448 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Каганова В.Ф., якого зобов`язано провести ліквідаційну процедуру та надати суду звіт і ліквідаційний баланс на затвердження.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на 30.01.2008) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Таким чином, за висновками суду, на момент укладення договору іпотеки (31.05.2008), ухвалення Роменською міською радою Сумської області рішень від 25.12.2008 року №373 "Про присвоєння окремих адрес", від 29.10.2009 року №272 "Про оформлення права власності на нерухоме майно в м. Ромни", укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна (19.06.2009, 18.03.2010, 24.03.2010), укладення з АТ "Укргазбанк" кредитного договору (28.01.2009), здійснення ТОВ "Борком" платежів, зазначених в Заяві ліквідатора (16.09.2008, 24.09.2008, 29.01.2009), укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів (16.09.2008, 29.01.2009) повноваження органів управляння та власників майна ТОВ "Кочубей" (власника 95% частки в статутному капіталі ТОВ "Борком") були припинені та перейшли до ліквідатора у справі №43/448, що виключає можливість засновників ТОВ "Кочубей" впливати на рішення керівних органів ТОВ "Борком", в тому числі, щодо управління та розпорядження його майном.

З викладеного вище вбачається, відсутність вини безпосередньо засновників ТОВ "Кочубей" в банкрутстві ТОВ "Борком".

Апеляційним судом також враховано, що законодавцем визначено період, за який здійснюється визначення ознак дій з доведення боржника до банкрутства - за 3 роки до дати порушення справи про банкрутство.

Так, провадження у справі №910/15584/16 про банкрутство ТОВ "Борком" було порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 року.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що всі спірні договори укладалися ТОВ "Борком" в період з 2008 по 2009 рік, а тому наведені ліквідатором ТОВ "Борком" арбітражним керуючим Тритяченко О.В. обставини, які, на його думку, свідчать про доведення ТОВ "Борком" до банкрутства, мали місце поза межами періоду дослідження ознак дій з доведення до банкрутства, встановленого у Методичних рекомендаціях (п. 3.2. розділу ІІІ Методичних рекомендацій).

В свою чергу, обставини, які б свідчили про доведення ТОВ "Борком" до банкрутства та мали б місце у період з 03.10.2013 по 03.10.2016, ліквідатором не наведено та судом не встановлено.

Таким чином, у наявному в матеріалах справи звіті про аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ "Борком", складеному розпорядником майна арбітражним керуючим Горбачем І.С. 20.12.2016 року у відповідності до Методичних рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14, не досліджувався період 2008-2009 років.

З наведених мотивів є безпідставними та колегією суддів відхиляються твердження ліквідатора в апеляційній скарзі про те, що аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ "Борком", складений розпорядником майна арбітражним керуючим Горбачем І.С. від 20.12.2016, не може братися судом як підстава для відмови у задоволенні заяви ліквідатора, оскільки він не брав до уваги обставини, які дійсно стали причиною виникнення заборгованості у ТОВ "Борком" та був здійснений за період 2013-2015 років.

Дослідивши наявні у справі документи, а також обставини, викладені у поданій арбітражним керуючим заяві, суд зазначає, що ліквідатором не обґрунтовано належними доказами наявності підстав для притягнення до субсидіарної відповідальності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Крім того, ліквідатором не доведено обставин того, що неможливість погашення вимог кредиторів боржника виникла саме внаслідок дій (бездіяльності) вказаних осіб, які не були засновниками боржника.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчити про те, що вказані особи приймали будь-які рішення, що спрямовані на зменшення активів товариства.

За висновками суду, в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази доведення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 боржника до банкрутства.

Поряд з викладеним, ані заява ліквідатора, ані апеляційна скарга не містять жодних посилань на дії чи бездіяльність вищевказаних осіб.

При поданні відповідної заяви арбітражним керуючим жодним чином не доведено, що вчинення відповідальними особами боржника дій (укладення договору іпотеки, купівлі-продажу, кредитного договору, перерахування коштів тощо), відбулось без реального наміру виконання таких правочинів з боку ТОВ "Борком", з метою штучного збільшення кредиторської заборгованості, а також в один і той самий період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівки на вчинення майнових дій з виведення активів боржника.

Як встановлено судом, ліквідатором у даній справі лише констатовано наявність заборгованості, яка виникла у певний період часу до порушення справи про банкрутство боржника, засновниками, керівниками та кінцевими бенефіціарами якого були певні особи. Однак, ліквідатором не зазначено, ким конкретно та якими саме діями здійснювалось умисне погіршення фінансово-господарського стану боржника, чи була необґрунтована виплата коштів або необґрунтована та безоплатна передача майна третім особам, чи мало місце приховування засновниками (учасниками, акціонерами), керівником підприємства майна, чиї та які дії призвели до доведення до банкрутства, чи вчинялися особами, на яких пропонується покласти субсидіарну відповідальність, інші незаконні дії, що сприяли банкрутству, ким та коли приймалися нераціональні управлінські рішення, що спричинили фінансові збитки та втрати, і в чому полягає вина відповідачів, а також причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю вказаних вище осіб.

Водночас, відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), та відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів.

Дослідивши заяву ліквідатора банкрута на предмет наявності в діях керівників та засновників ТОВ "Борком" складу правопорушення, яке потягло за собою доведення боржника до банкрутства, а також всі наявні у справі докази у їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що покладені в основу заяви ліквідатора обставини не доводять наявність умислу у діях відповідачів в доведенні товариства до банкрутства, причинно-наслідкового зв`язку між їхніми діями та/або бездіяльністю (в тому числі, укладення договорів та перерахуванні грошових коштів) та стійкою неплатоспроможністю банкрута, викликаної цілеспрямованими діями цих осіб, а також їх вини, що виключає можливість задоволення заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства.

Жодних інших доводів та доказів щодо доведення боржника відповідачами до стану неплатоспроможності ліквідатором не надано, так само як і не надано жодних належних доказів на підтвердження вчинення зазначеними особами умисних дій (бездіяльності), які б призвели до погіршення платоспроможності ТОВ "Борком".

Отже, заява ліквідатора не ґрунтується на належних та допустимих доказів щодо підтвердження вини відповідачів, що складає об`єктивну та суб`єктивну сторону цивільно-правової відповідальності при доведенні наявності субсидіарної відповідальності керівника та/або засновника боржника, яка призвела до відсутності майнових активів у банкрута для задоволення вимог кредиторів.

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Судова колегія зазначає, що для визначення статусу особи як відповідача за субсидіарною відповідальністю за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд, розглядаючи заяву про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясовуючи наявність підстав для покладення на цих осіб такої відповідальності, - дослідити сукупність правочинів та інших операцій, здійснених під впливом осіб, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію фактичного банкрутства.

При цьому, оцінюючи будь-які дії/бездіяльність засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суд має відмежовувати дії та обставини, які належить до ризиків підприємницької та/або господарської діяльності (ст. 42 Господарського кодексу України).

В свою чергу, не надання ліквідатором обґрунтованих доказів за поданою заявою не створило достатніх підстав щодо відмежування винних дій при субсидіарної відповідальності колишніх керівників та учасників ТОВ "Борком" від звичайних дій суб`єкта господарювання, які належать до звичайних ризиків підприємницької діяльності (ст. 42 ГК України), що можуть створювати настання неплатоспроможності боржника та відсутність активів на задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, з огляду на наведене, суд вважає доводи ліквідатора, викладені в заяві про покладення субсидіарної відповідальності на засновників та керівників боржника, необґрунтованими.

Враховуючи все вищевикладене у сукупності, судова колегія встановила, що ліквідатором не наведено будь-яких беззаперечних обставин та не надано суду жодних належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, які б свідчили про вчинення відповідачами дій, що призвели або могли призвести до банкрутства боржника.

За висновками суду апеляційної інстанції, такі дії відповідачів не є тими діями у розумінні положень ч. 1 ст. 619 ЦК України, ч. 1 ст. 215 ГК України та ч. 2 ст. 61 КУзПБ, що перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з подальшою неможливістю боржника здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток, істотним збільшенням суми зобов`язань, що створили умови та підстави для порушення справи про банкрутство та з якими чинне законодавство пов`язує можливість покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності.

Таким чином, переглянувши в апеляційному порядку законність рішення суду першої інстанції та дослідивши заяву ліквідатора на підставі наданих останнім та наявних у справі доказів, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для покладення на відповідачів субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Борком" у зв`язку із доведенням його до банкрутства з огляду на безпідставність та необґрунтованість такої заяви і недоведеність заявлених у ній вимог.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржників щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права і неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Інші доводи скаржників судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, щодо необхідності задоволення заяви арбітражного керуючого безпідставні, необґрунтовані та недоведені, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційним судом не встановлено підстав для задоволення апеляційних скарг АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Борком" в особі арбітражного керуючого Тритяченко О.В. та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 у даній справі, такі апеляційні скарги залишаються без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, згідно ст.129 ГПК України, покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Борком" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 року у справі №910/15584/16 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 року у справі №910/15584/16 залишити без змін.

3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4.Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 02.06.2025 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді В.О. Пантелієнко

С.В. Сотніков