Постанова від 20.08.2025 по справі 910/15584/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/15584/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.

за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 20.08.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Борком" та Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025

у справі № 910/15584/16

за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Борком" арбітражного керуючого Тритяченко Ольги Володимирівни

до 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 , 4) ОСОБА_4 , 5) ОСОБА_5

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

у справі №910/15584/16

за заявою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Борком"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/15584/16 про банкрутство ТОВ "Борком", провадження в якій порушено ухвалою суду від 03.10.2016 року за заявою АБ "Укргазбанк".

2. Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 у цій справі затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Борком" на загальну суму 30 586 791,71 грн., до якого включено вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві і АБ "Укргазбанк".

3. Постановою Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 року ТОВ "Борком" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Горбача І.С.

4. Ухвалою суду від 12.06.2017, з урахуванням виправлення описки, визнано грошові вимоги АБ "Укргазбанк" до боржника на суму 524 107,25 грн.

5. Ухвалою суду від 19.09.2018 року достроково припинено повноваження ліквідатора ТОВ "Борком" арбітражного керуючого Горбача І.С. та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Закорка В.В.

6. Ухвалою суду від 25.11.2020 року за клопотанням АБ "Укргазбанк" достроково припинено повноваження ліквідатора ТОВ "Борком" арбітражного керуючого Закорка В.В. та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Тритяченко О.В.

7. У березні 2024 року ліквідатор ТОВ "Борком" арбітражний керуючий Тритяченко О.В. звернувся до суду із заявою в порядку статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства про покладення субсидіарної відповідальності, в якій просив покласти на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "Борком" у зв`язку із доведенням його до банкрутства шляхом солідарного стягнення на користь боржника 30 996 887,90 грн.

8. У поданій заяві ліквідатор зазначає, що на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ним було встановлено осіб, причетних до управління боржником:

- ОСОБА_5 - керівник ТОВ "Борком", а також керівник засновника ТОВ "Агрофірма "Кочубей" (код ЄДРПОУ: 33435729);

- ОСОБА_1 - кінцевий бенефіціарний власник СТОВ "Баришівське" (код ЄДРПОУ: 32886523), що є єдиним власником засновника боржника ТОВ "Агрофірма "Кочубей";

- ОСОБА_3 - учасник ТОВ "Кочубей" (код ЄДРПОУ: 30403956);

- ОСОБА_4 - учасник ТОВ "Кочубей";

- ОСОБА_2 - кінцевий бенефіціарний власник ТОВ "КУА "КМБ-Житлобудінвест" (код ЄДРПОУ: 35623813), що являється учасником ТОВ "Кочубей".

9. Звертаючись до суду з цією заявою, ліквідатор ТОВ "Борком" арбітражний керуючий Тритяченко О.В. аргументує її таким.

-29.04.2008 між ВАТ АБ "Укргазбанк" (правонаступником якого є АБ "Укргазбанк" та ВАТ "СПК "Меридіан" був укладений Кредитний договорів №8-V, відповідно до якого ВАТ "СПК "Меридіан" отримав кредит у розмірі 16000000,00 грн. на поповнення обігових коштів на строк з 29.04.2008 року по 28.04.2009 року.

-31.05.2008 року між АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Борком" укладено Договір іпотеки без оформлення заставної (далі - Договір іпотеки), відповідно до якого ТОВ "Борком" виступив майновим поручителем ВАТ "СПК "Меридіан" за Кредитним договором.

-Відповідно до п. 2 Договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: комплекс будівель загальною площею 14 044, кв.м. за адресою: АДРЕСА_3.

-31.05.2008 року приватним нотаріусом Вербовським В.М. на підставі зазначеного Договору іпотеки за реєстраційним номером 7301644 в Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна було зареєстроване обтяження "заборона на нерухоме майно" відповідно до об`єктів, зазначених п.2.1. Договору іпотеки.

-Після укладення зазначеного Договору іпотеки ТОВ "Борком" звернувся до виконкому Роменської міської ради Сумської області з клопотанням про поділ переданого в іпотеку нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, яке складається із комплексу будівель загальною площею 14044,0 кв.м.

-Рішенням виконкому Роменської міської ради Сумської області від 25.12.2008 №373 "Про присвоєння окремих адрес" присвоєно окремі адреси новоствореним майновим комплексам: майновому комплексу, до складу якого входять наступні будівлі: будівля зерноскладу літ. О, годівниця №1, шкуропосолочний цех 3,з, кролезабійний цех літ. М, пральня літ. Л, Л1, водонапірна башня літ. Н1, склади літ. Х,Х1,Х2,Х3, склад для кості літ. X4, гаражі літ. Ш, Ш1, автозаправні блоки літ. Ю1, Ю2; будівля трансформаторної підстанції очисних споруд літ. І, І1, будівля туалету літ. У, У1, погріб літ. И, блок ємкостей літ. І2, І3, І4, годівниця №2 літ. Я, частина огорожі літ. N-1-2, поштову адресу: АДРЕСА_4; майновому комплексу, до складу якого входять наступні будівлі: будівля ковбасного цеху К, К4, к1 поштову адресу: АДРЕСА_2; майновому комплексу, до складу якого входять наступні будівлі: виробничо-допоміжний блок, Щ, Щ1, присвоєна поштова адреса: АДРЕСА_1.

-В подальшому на підставі рішення виконкому Роменської міської ради Сумської області від 25.12.2008 року №373 "Про присвоєння окремих адрес" Роменським МБТІ проведено заміну правовстановлюючих документів та 29.12.2008 ТОВ "Борком" отримано свідоцтва про право власності на наступні об`єкти: нежитлову будівлю у вигляді виробничо-допоміжного блоку Щ, Щ1, загальною площею 202,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1; комплекс загальною площею 3 524,3 кв.м., який складається із будівлі зерноскладу літ. О, 184,3 кв.м.; годівниці №1, шкуропосолочного цеху 3,з, 374,1 кв.м.; кролезабійного цеху літ. М, 1027,3 кв.м.; пральні літ. Л, Л1, 400,0 кв.м.; водонапірної башні літ. Н1, складів літ. Х,Х1,Х2,Х3, 453,7 кв.м.; складів для кості літ. X4, 86,4 кв.м.; гаражів літ. Ш, Ш1, 440,8 кв.м.; автозаправних блоків літ. Ю1, Ю2, будівлі трансформаторної підстанції очисних споруд літ. І, І1, 73,9 кв.м.; будівлі туалету літ. У, У1, погрібу літ. И, 98,1 кв.м.; блоку ємкостей літ. І2, І3, І4, годівниці №2 літ. Я, 385,7 кв.м.; частини огорожі літ. N-1-2, за адресою: АДРЕСА_4; комплекс загальною площею 4 577,6 кв.м., який складається із будівлі ковбасного цеху К, К4, к1, за адресою: АДРЕСА_2.

-Загальна площа новоутворених майнових комплексів за адресами: АДРЕСА_1 склала 8 304,5 кв.м.

-07.05.2009 року та 04.06.2009 року між АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Борком" були укладені додаткові договори про внесення змін та доповнень до п. 1.1., 2.1., 2.2. Договору іпотеки.

-08.05.2009 приватним нотаріусом Вербовським В.М. на підставі договору про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки від 31.05.2008 року за реєстраційним номером 7301681 в Державному реєстрі іпотек було зареєстроване обтяження "іпотека" відповідно до об`єктів, зазначених п.2.1. Договору іпотеки.

-В подальшому, рішенням виконкому Роменської міської ради Сумської області від 29.10.2009 року №272 "Про оформлення права власності на нерухоме майно в м. Ромни" зазначено змінити правовстановлюючі документи: Товариству з обмеженою відповідальністю "Борком" на нерухоме майно загальною площею 5 739,5 кв.м. по АДРЕСА_3 згідно рішення виконкому Роменської міської ради Сумської області від 25.12.2008 року №373 про присвоєння окремої адреси.

-02.11.2009 року на підставі зазначеного рішення ТОВ "Борком" отримано свідоцтво про право власності на комплекс загальною площею 5 739,5 кв.м, який складається із будівлі контрольної вагової В 28,8 кв.м; будівлі складу для шкірсировини, стайні Д. Д1 148,6 кв.м; прибудова д, 6,5 кв.м; холодильних приміщень забійного цеху Є1, є3, п/д 72,45 кв.м; будівлі холодильника, птахозабійного цеху, компресорної станції, бочкотарного цеху Р, Р1, Р2, Р3, Р4 площею 1655,4 кв.м; будівля холодильника Є, 882,5 кв.м; воріт, бризкального басейну Т; санітарно-побутового корпусу, А-2, 432,6 кв.м; ковальсько-слюсарської майстерні Ж, 80,2 кв.м; бази передзабійного утримання Ц,Ц1,Ц2,Ц3, 335,8 кв.м; бази для перетримки ВРХ, Я1 площею 202,6 кв.м; очисних споруд (нова) Ф-Ф3, 905,2 кв.м; трансформаторної підстанції С,С1, 90,3 кв.м; котельні газової (нова),Г-2, 493,7кв.м; гаражів Ш2, Ш3, 35,2 кв.м; жироловки, пісколовки Ю, 33,5 кв.м.; газорозподільного пункту С2 28,5 кв.м; магазину №2, Б, 29,1 кв.м; прибудова п2, 12,6 кв.м; водозабору технічної води Б6; підсобної Н, 19,1 кв.м; побутового приміщення м`ясожирового цеху Е2 246,8 кв.м, що розташований в АДРЕСА_3.

-Отже, рішення виконкому Роменської міської ради Сумської області від 25.12.2008 року №373 "Про присвоєння окремих адрес" та від 29.10.2009 року №272 "Про оформлення права власності на нерухоме майно в м. Ромни" єдиний майновий комплекс будівель, загальною площею 14 044,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_3, що є предметом іпотеки, був розділений на чотири об`єкти нерухомості з самостійними поштовими адресами:

- АДРЕСА_3 ( загальною площею 5 739,5 кв.м),

- АДРЕСА_1 (загальною площею 202,6 кв.м),

- АДРЕСА_4 (загальною площею 3 524,3 кв.м),

- АДРЕСА_2 (загальною площею 4 577,6 кв.м),

але з прив`язкою та з використанням складових структурних елементів вже існуючого нерухомого майна, що було передане в іпотеку відповідно до умов укладеного 31.05.2008 між АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Борком" договору іпотеки.

-Загальна площа вищезазначених чотирьох об`єктів нерухомого майна складає 14 044,0 кв.м., що ще раз підтверджує наведений вище висновок і свідчить про новоутворення кожного вищезазначеного майнового комплексу в межах раніше існуючого майновою комплексу відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Роменської міської ради Сумської області 30.05.2008 року на підставі рішення №139 від 26.05.2008, зареєстрованого державним комунальним підприємством "Роменське міжміське бюро технічної інвентаризації" за номером 956682.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2019 року в даній справі погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, що рішення виконкому Роменської міської ради Сумської області від 25.12.2008 року №373 "Про присвоєння окремих адрес" та від 29.10.2009 року №272 "Про оформлення права власності на нерухоме майно в м. Ромни" узгоджуються між собою та свідчать про поділ комплексу будівель загальною площею 14 044,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_3, що був переданий в іпотеку АБ "Укргазбанк" на чотири об`єкти нерухомості з самостійними поштовими адресами, а саме:

1. АДРЕСА_3 ( загальною площею 5 739,5 кв.м),

2. АДРЕСА_1 (загальною площею 202,6 кв.м),

3. АДРЕСА_4 (загальною площею 3 524,3 кв.м),

4. АДРЕСА_2 (загальною площею 4 577,6 кв.м), але з прив`язкою та з використанням складових структурних елементів вже існуючого нерухомого майна, що було передане в іпотеку відповідно до умов укладеного 31.05.2008 між позивачем та відповідачем-1 Договору іпотеки.

-19.06.2009 року між ТОВ "Борком" та фізичною особою ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі під АДРЕСА_1, що складається з виробничо-допоміжного блоку (літ. Щ, Щ1) площею 202,6 кв.м, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. в реєстрі за №1817.

-Відповідно до пункту 1.2 Договору Майно належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 29.12.2008 року виконавчим комітетом Роменської міської ради на підставі рішення від 25.12.2008 року №373, зареєстрованого в КП "Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації" 31.12.2008 року за реєстраційним номером 25989299.

-На підставі Договору 01.07.2009 було прийнято рішення за реєстраційним номером 25989299 про державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1.

-В подальшому, між ТОВ "Борком" та ТОВ "Комбінат хлібопродуктів "Катеринопільський" укладено Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 18.03.2010 року, відповідно до умов якого ТОВ "Борком" передав у власність ТОВ "Комбінат хлібопродуктів "Катеринопільський" нежитлову будівлю під АДРЕСА_2, загальною площею 4577,6 кв.м, що складається з ковбасного цеху.

-24.03.2010 року на підставі зазначеного договору купівлі-продажу від 18.03.2010 за реєстраційним номером 25989385 було прийняте рішення про державну реєстрацію про право власності за ТОВ "Комбінат хлібопродуктів "Катеринопільський" на комплекс за адресою: АДРЕСА_2.

-Після укладання 31.05.2008 року договору іпотеки, ТОВ "Борком" звернулось до виконкому Роменської міської ради Сумської області з клопотанням про поділ переданого в іпотеку нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, яке складається із комплексу будівель загальною площею 14044,0 кв.м. з метою ухилення від виконання зобов`язань за Договором іпотеки.

-Ліквідатором встановлено, що засновники боржника: ТОВ "Кочубей" (частка в статутному капіталі боржника 95%) та ТОВ "Агрофірма "Кочубей" (частка в статутному капіталі 5%) ліквідовані за рішенням суду, а саме:ТОВ "Агрофірма "Кочубей" постановою господарського суду Черкаської області від 12.11.2009 року у справі №01/2641 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 16.04.2013 року у справі №01/2641 затверджено звіт ліквідатора банкрута, ліквідаційний баланс станом на 01.03.2013 року та ліквідовано ТОВ "Агрофірма Кочубей" як юридичну особу у зв`язку із банкрутством.

- ТОВ "Кочубей" постановою Господарського суду міста Києва від 30.01.2008 року у справі №43/448 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2017 року у справі №43/448 затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс банкрута та ліквідовано ТОВ "Кочубей" як юридичну особу у зв`язку з банкрутством.

-Тобто, як стверджує ліквідатор, з 30.07.2007 року боржник фактично залишається без вищого органу управління, оскільки ТОВ "Кочубей" (95% корпоративних прав) набув особливого правового статусу та фактично контроль за його діяльністю знаходився в руках арбітражного керуючого. З 30.01.2008 ТОВ "Кочубей" визнається банкрутом та відкривається ліквідаційна процедура, що фактично означає припинення будь-яких повноважень органів управління ТОВ "Кочубей" та припинення його господарської діяльності, відповідно це фактично свідчить про те, що ТОВ "Кочубей" не має правових підстав приймати участь в управлінській діяльності боржника, та єдиним власником з 5% в статутному капіталі боржника є ТОВ "Агрофірма "Кочубей".

-Таким чином, в ході проведення ліквідаційної процедури ТОВ "Борком" ліквідатором встановлено, що органи управління банкрута, в тому числі засновники та бенефіціари, розуміючи та володіючи інформацією про наявність в одного із засновників, а саме: ТОВ "Кочубей" судової процедури банкрутства, уклали з АБ "Укргазбанк" іпотечний договір за зобов`язання ВАТ "СПК "Меридіан", передали в заставу комплекс будівель загальною площею 14 044,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3. Органи управління банкрута, в тому числі засновники та бенефіціари, не маючи належної юридичної дієздатності уклали з АБ "Укргазбанк" кредитний договір, та, знаходячись в стані припинення, отримали грошові кошти в розмірі 5000000,00 грн, які в той же день були виведені на іншу юридичну особу під виглядом придбання цінних паперів. Органи управління банкрута, в тому числі засновники та бенефіціари, в період знаходження боржника в скрутному становищі, маючи укладений іпотечний договір, що забезпечує виконання кредитного договору на суму в 16 000 000,00 грн. та власний кредит на суму в 5000000,00 грн уклали із сумнівними юридичними особами договори купівлі-продажу цінних паперів на суму 22 700 000,00 грн.

-Наведені обставини, на переконання ліквідатора, є підставою для покладення на засновників та керівника боржника субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута в розмірі 30 996 887,90 грн., що становить різницю між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

10. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 у справі №910/15584/16, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025, у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Борком" арбітражного керуючого Тритяченко О.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника відмовлено.

10.1. Судові рішення мотивовані тим, що ліквідатором не обґрунтовано належними доказами наявності підстав для притягнення до субсидіарної відповідальності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Крім того, ліквідатором не доведено обставин того, що неможливість погашення вимог кредиторів боржника виникла саме внаслідок дій (бездіяльності) вказаних осіб, які не були засновниками боржника.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчити про те, що вказані особи приймали будь-які рішення, що спрямовані на зменшення активів товариства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. До Верховного Суду від ТОВ "Борком" надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 у справі №910/15584/16 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Борком" арбітражного керуючого Тритяченко Ольги Володимирівни до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

11.1. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та вказує, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду, а саме:

- у постановах Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, від 12.11.2020 у справі №916/1105/16, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 та від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21) (відсутність у матеріалах справи висновку про доведення до банкрутства на підставі звіту за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, не може бути беззаперечною підставою для звільнення винних осіб від субсидіарної відповідальності);

- у постановах Верховного Суду від 06.12.2022 у справі № 908/802/20 та від 20.09.2023 у справі № 44/440-б (ненадання ліквідатору керівниками/ органами управління банкрута первинних фінансових документів боржника - є бездіяльністю, недобросовісною поведінкою, яка вчинена на шкоду кредиторам банкрута);

- у постановах Верховного Суду від 13.05.2025 у справі № 903/988/20 (903/177/24), від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 08.12.2022 у справі № 908/802/20, від 26.09.2023 у cправі № 910/8137/19, від 29.04.2025 у cправі № 910/3632/21, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 та від 08.06.2023 у справі № 910/17743/18 щодо періоду, за який здійснюється визначення ознак дій з доведення боржника до банкрутства, який не є одномоментним процесом;

- у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/21232/16 від 14.07.2020 у справі №910/3246/20., щодо обов`язковості врахування ст. 211 ГП України, ст. 92,1190 ЦК України.

Також у касаційній скарзі скаржник зазначив, що суди неправильно застосували ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

Вказує, що при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, необхідно виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи, при цьому, положення частин 1 і 3 ст. 4 КУзПБ (у даному випадку необхідно брати до уваги, що КУзПБ набув чинності 21.10.2019, після припинення повноважень директора відповідача- 1) (правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, у постановах від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 14.07.2020 у справі №904/6379/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17, від 01.06.2021 у справі №904/4855/17, від 15.02.2022 у справі №927/219/20).

Зазначає, що суди порушили норми процесуального права щодо дослідження зібраних у справі доказів, а також проігнорували подані стороною вирішальні доводи. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні, фактично продублювавши рішення місцевого господарського суду, дійшов помилкових висновків щодо передумов для субсидіарної відповідальності, оскільки висновки судів не відповідають наявним у матеріалах справи доказам та фактичним обставинам справи і свідчать про порушення статей 236, 269 ГПК України.

12. Крім того, до Верховного Суду від Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 у справі №910/15584/16 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

12.1. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України скаржник посилається на частину 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що однією з підстав касаційного оскарження є застосування судами попередніх інстанції норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:

1) неврахування судами попередніх інстанцій висновків викладених у постановах Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 та від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21) щодо того, що відсутність у матеріалах справи висновку про доведення до банкрутства на підставі звіту за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, не може бути беззаперечною підставою для звільнення винних осіб від субсидіарної відповідальності;

2) неврахування судами попередніх інстанцій висновків викладених у постановах Верховного Суду від 06.12.2022 у справі № 908/802/20 та від 20.09.2023 у справі № 44/440-б про те, що ненадання ліквідатору керівниками/ органами управління банкрута первинних фінансових документів боржника - є бездіяльністю, недобросовісною поведінкою, яка вчинена на шкоду кредиторам банкрута;

3) неврахування судами попередніх інстанцій висновків викладених у постановах Верховного Суду від 13.05.2025 у справі № 903/988/20(903/177/24), від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 08.12.2022 у справі № 908/802/20, від 26.09.2023 у справі № 910/8137/19, від 29.04.2025 у справі № 910/3632/21, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 та від 08.06.2023 у справі № 910/17743/18 щодо періоду, за який здійснюється визначення ознак дій з доведення боржника до банкрутства, який не є одномоментним процесом;

4) неврахування судами попередніх інстанцій висновків викладених у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) щодо принципу змагальності, забезпечення повноти дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує (ст. 79 ГПК України).

Скаржник вказує, що не з`ясувавши відповідних обставин, не дослідивши пов`язані з ними докази, судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, 236, 269 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, встановлених судовим рішенням 10.12.2019, що мають значення для правильного розгляду даної справи, а саме, наміри ухилення від виконання зобов`язань за Договором іпотеки.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

13. Представниками ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 подано відзиви на касаційні скарги з проханням залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Провадження у Верховному Суді

14. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/15584/16 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.06.2025.

15. Ухвалою Верховного Суду від 09.07.2025, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Борком" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 у справі №910/15584/16 та призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Борком" у справі №910/15584/16 на 20 серпня 2025 року о 12:00 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

16. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/15584/16 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.06.2025.

17. Ухвалою Верховного Суду від 09.07.2025, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 у справі №910/15584/16 та призначено до розгляду касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" у справі №910/15584/16 на 20 серпня 2025 року о 12:00 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

18. Крім того, наведеною ухвалою об`єднано в одне касаційне провадження, касаційні провадження за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Борком" та Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" у справі №910/15584/16.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, з огляду на таке.

20. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

21. Предметом касаційного оскарження є судові рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалені за наслідками розгляду заяви ліквідатора боржника про покладення субсидіарної відповідальності за його зобов`язаннями в сумі 30 996 887,90 грн на відповідачів, якими є: ОСОБА_5 - керівник ТОВ "Борком", а також керівник засновника ТОВ "Агрофірма "Кочубей"; ОСОБА_1 - кінцевий бенефіціарний власник СТОВ "Баришівське", що є єдиним власником засновника боржника ТОВ "Агрофірма "Кочубей"; ОСОБА_3 - учасник ТОВ "Кочубей"; ОСОБА_4 - учасник ТОВ "Кочубей"; ОСОБА_2 - кінцевий бенефіціарний власник ТОВ "КУА "КМБ-Житлобудінвест", що являється учасником ТОВ "Кочубей".

22. Відповідно до частини 1 статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

23. Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина 3 статті 215 Господарського кодексу України).

24. Згідно з частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

25. Застосування такої відповідальності передбачено частиною 2 статті 61 КУзПБ, згідно з якою у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями (абзац 2).

26. Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци 1, 3 частини 2 статті 61 КУзПБ).

27. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) (на яку посилаються скаржники у касаційних скаргах) дійшов висновку, що у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

28. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

29. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру. Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному статтею 61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.

30. Визначене нормами частини 2 статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності. Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

31. Об`єктом правопорушення є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини 2 статті 61 КУзПБ.

32. Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

33. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18).

34. Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема у постанові від 12.11.2020 у справі №916/1105/16), що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону відповідного правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини 1 статті 215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях; 3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Наведений перелік обставин, які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, не є вичерпним. Подібний за змістом висновок викладений також у постанові Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №908/314/18, на яку посилається скаржник.

35. Необхідно зауважити, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

36. Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи (зокрема такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі №904/8850/14).

37. Верховний Суд неодноразово (зокрема в постанові від 02.08.2022 у справі №908/314/18) звертав увагу, що особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

38. Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, виходячи з конкретних обставин, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

39. Водночас визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини 2 статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями / бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення.

40. Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

41. За змістом частини 2 статті 61 КзПБ вказані умисні дії / бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

42. Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

43. Притягнення до субсидіарної відповідальності винних у доведенні до банкрутства осіб є не лише механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов`язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.

44. При цьому аналіз частини 2 статті 61 КУзПБ свідчить про відсутність заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб`єктів відповідальності, якщо на час відкриття / здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб`єктів відповідальності до дати відкриття справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об`єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).

45. Щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення).

46. Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

47. Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини, та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

48. Особа вправі протиставити будь-які аргументи на користь відсутності умислу або й необережності при покладенні на неї субсидіарної відповідальності. Ненадання контраргументів свідчить про усвідомлення особою статусу та наслідків та відсутність критеріїв, які б могли впливати на оцінку обставин справи.

49. Якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника, викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, які стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 Господарського процесуального кодексу України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. У силу статті 13 Господарського процесуального кодексу України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої своєї поведінки.

50. Верховний суд у постановах від 29.06.2023 у справі №923/1054/15, від 26.09.2023 у справі №910/8137/19 виклав правову позицію, що ненадання ліквідатору керівниками банкрута первинних фінансових документів боржника задля визначення підстав для стягнення дебіторської заборгованості за умови істотного розміру цієї заборгованості в структурі активів боржника, є бездіяльністю, котра не відповідає інтересам цієї юридичної особи та є недобросовісною, вчинена на шкоду кредиторам банкрута, та не дозволяє ліквідатору здійснити дії з повернення цієї дебіторської заборгованості.

51. Відсутність у осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №916/313/20).

52. Водночас, Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) наголосив, що однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.

53. Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.

54. В умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна / активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ).

55. Отже, навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами частини 2 статті 61 КУзПБ.

56. Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, Верховний Суд у вказаній постанові, з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначив, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.

57. Цей порядок передбачає, що:

- арбітражний керуючий зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (пункт 3 частини 2 статті 12 КУзПБ);

- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов`язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина 10 статті 39 цього Кодексу)

- розпорядник майна зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина 3 статті 44 КУзПБ);

- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023 №3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).

58. При цьому аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (далі - Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.

59. Звідси, керуючись наведеними положеннями КУзПБ щодо обов`язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

60. Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт / висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення.

61. Висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 №3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абзац п`ятий частини 1 статті 61 КУзПБ).

62. У зв`язку з наведеним Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) наголосив, що право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.

63. Подібні за змістом висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №906/904/16, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20).

64. Необхідна сукупність обставин, що утворюють склад відповідного правопорушення, зокрема доведення боржника до банкрутства його засновником (учасником, керівником тощо), недостатність майна / активів у складі ліквідаційної маси для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів та розмір субсидіарної відповідальності, повинна бути підтверджена доказами, які відповідають засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

65. Господарський суд під час розгляду відповідної заяви оцінює подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, з точки зору відповідності їх наведеним у критеріям.

66. До таких доказів належать, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, висновок про наявність або відсутність ознак доведення боржника до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення, складені відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності, тощо. КУзПБ не містить вичерпного переліку доказів, які підтверджують факт доведення боржника до банкрутства та / або спростовують такий факт.

67. Однак згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду відсутність у матеріалах справи висновку про доведення до банкрутства боржника не може бути беззаперечною підставою для звільнення винних осіб від субсидіарної відповідальності (висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 12.11.2020 у справі №916/1105/16); звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

68. Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

69. У цій справі суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку поданій ліквідатором заяві про покладення субсидіарної відповідності на відповідачів за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства дійшли висновку про не доведення ліквідатором належними та допустимими доказами існування причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю відповідачів і доведенням боржника до банкрутства.

70. Колегія суддів враховує, що неплатоспроможність боржника сама по собі не означає, що боржник доведений до банкрутства, та не доводить автоматично вину засновників, керівників боржника.

71. Виходячи зі змісту частини другої статті 61 КУзПБ, суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства).

Щодо доводів касаційної скарги

72. При оцінці фінансово-господарського стану підприємств, виявленні ознак дій, передбачених статтями 218, 219 і 220 КК України, - приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, а також для своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для здійснення випереджувальних заходів щодо запобігання банкрутству підприємств застосовуються Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджені Наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14.

73. Згідно з п. 3.2 розділу III Методичних рекомендацій визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.

74. Як встановлено судами попередніх інстанцій з наявного в матеріалах справи звіту про аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ "Борком", складеного розпорядником майна боржника арбітражним керуючим Горбачем І.С. 20.12.2016, наявність ознак доведення боржника до банкрутства не встановлено, що не заперечувалось ліквідатором банкрута у поданій до суду заяві.

75. Крім того, встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 року визнано недійсним договір купівлі-продажу від 18.03.2010, ВММ 377320, ВММ 377321, нежитлової будівлі під АДРЕСА_2, загальною площею 4577,6 кв.м, що складається з ковбасного цеху, укладеного між ТОВ "Борком" та ТОВ "Комбінат хлібопродуктів "Катеринопільський" зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В. в реєстрі за №245, та застосовано наслідки недійсності правочину шляхом повернення зазначеного майна у власність ТОВ "Борком".

76. Суди у цій справі констатували відсутність у зазначеному судовому рішенні приюдиційних обставин стосовно наявності вини будь-якої особи з доведення до банкрутства і що вибуття саме цього майна із власності боржника призвело до банкрутства останнього.

77 Крім того, судами встановлено, що стосовно засновника ТОВ "Борком" - ТОВ "Кочубей" (частка в статутному капіталі боржника 95%) ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2007 року було порушено провадження у справі №43/448 про банкрутство. Постановою господарського суду міста Києва від 30.01.2008 року у справі №43/448 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Каганова В.Ф., якого зобов`язано провести ліквідаційну процедуру та надати суду звіт і ліквідаційний баланс на затвердження.

78. Наведене, з урахуванням положень ч. 2 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на 30.01.2008), стосовно припинення повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, свідчить, що на момент укладення договору іпотеки (31.05.2008), ухвалення Роменською міською радою Сумської області рішень від 25.12.2008 року №373 "Про присвоєння окремих адрес", від 29.10.2009 року №272 "Про оформлення права власності на нерухоме майно в м. Ромни", укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна (19.06.2009, 18.03.2010, 24.03.2010), укладення з АТ "Укргазбанк" кредитного договору (28.01.2009), здійснення ТОВ "Борком" платежів, зазначених в Заяві ліквідатора (16.09.2008, 24.09.2008, 29.01.2009), укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів (16.09.2008, 29.01.2009), повноваження органів управляння та власників майна ТОВ "Кочубей" (власника 95% частки в статутному капіталі ТОВ "Борком") були припинені та перейшли до ліквідатора у справі №43/448, що виключає можливість засновників ТОВ "Кочубей" впливати на рішення керівних органів ТОВ "Борком", в тому числі, щодо управління та розпорядження його майном.

79. Водночас, судами встановлено, що всі спірні договори укладалися ТОВ "Борком" в період з 2008 по 2009 рік, а тому наведені ліквідатором ТОВ "Борком" арбітражним керуючим Тритяченко О.В. обставини, які, на його думку, свідчать про доведення ТОВ "Борком" до банкрутства, мали місце поза межами періоду дослідження ознак дій з доведення до банкрутства, встановленого у Методичних рекомендаціях (п. 3.2. розділу ІІІ Методичних рекомендацій).

80. Крім того, судами встановлено, що при поданні відповідної заяви ліквідатором не доведено, що вчинення відповідальними особами боржника дій (укладення договору іпотеки, купівлі-продажу, кредитного договору, перерахування коштів тощо), відбулось без реального наміру виконання таких правочинів з боку ТОВ "Борком", з метою штучного збільшення кредиторської заборгованості.

81. Як встановлено судами, ліквідатором у цій справі лише констатовано наявність заборгованості, яка виникла у певний період часу до порушення справи про банкрутство боржника, засновниками, керівниками та кінцевими бенефіціарами якого були певні особи. Однак, ліквідатором не зазначено, ким конкретно та якими саме діями здійснювалось умисне погіршення фінансово-господарського стану боржника, чи була необґрунтована виплата коштів або необґрунтована та безоплатна передача майна третім особам, чи мало місце приховування засновниками (учасниками, акціонерами), керівником підприємства майна, чиї та які дії призвели до доведення до банкрутства, чи вчинялися особами, на яких пропонується покласти субсидіарну відповідальність, інші незаконні дії, що сприяли банкрутству, ким та коли приймалися нераціональні управлінські рішення, що спричинили фінансові збитки та втрати, і в чому полягає вина відповідачів, а також причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю вказаних вище осіб.

82. Крім того, ліквідатором не доведено обставин того, що неможливість погашення вимог кредиторів боржника виникла саме внаслідок дій (бездіяльності) вказаних осіб, які не були засновниками боржника.

83. Водночас, відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), та відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів.

84. Дослідивши заяву ліквідатора банкрута на предмет наявності в діях керівників та засновників ТОВ "Борком" складу правопорушення, яке потягло за собою доведення боржника до банкрутства, а також всі наявні у справі докази у їх сукупності, суди дійшли до висновку, що покладені в основу заяви ліквідатора обставини не доводять наявність умислу у діях відповідачів в доведенні товариства до банкрутства, причинно-наслідкового зв`язку між їхніми діями та/або бездіяльністю (в тому числі, укладення договорів та перерахуванні грошових коштів) та стійкою неплатоспроможністю банкрута, викликаної цілеспрямованими діями цих осіб, а також їх вини, що виключає можливість задоволення заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства.

85. Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суд має відмежовувати дії та обставини, які належить до ризиків підприємницької та/або господарської діяльності (ст. 42 Господарського кодексу України).

86. В свою чергу, не надання ліквідатором обґрунтованих доказів за поданою заявою не створило достатніх підстав щодо відмежування винних дій при субсидіарної відповідальності колишніх керівників та учасників ТОВ "Борком" від звичайних дій суб`єкта господарювання, які належать до звичайних ризиків підприємницької діяльності (ст. 42 ГК України), що можуть створювати настання неплатоспроможності боржника та відсутність активів на задоволення вимог кредиторів.

87. Здійснивши аналіз наявних у справі документів, а також обставин, що викладені у поданій ліквідатором банкрута заяві та з`ясувавши, що заява ліквідатора не ґрунтується на належних та допустимих доказах щодо підтвердження вини відповідачів, що складає об`єктивну та суб`єктивну сторону цивільно-правової відповідальності при доведенні наявності субсидіарної відповідальності керівника та/або засновника боржника, яка призвела до відсутності майнових активів у банкрута для задоволення вимог кредиторів, суди дійшли до правильних висновків, що ліквідатором не обґрунтовано належними доказами наявності підстав для притягнення до субсидіарної відповідальності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

88. Згідно статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

89. Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

90. Згідно статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

91. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

92. Жодних інших доводів та доказів щодо доведення боржника відповідачами до стану неплатоспроможності ліквідатором не надано, так само як і не надано жодних належних доказів на підтвердження вчинення зазначеними особами умисних дій (бездіяльності), які б призвели до погіршення платоспроможності ТОВ "Борком".

93. Доводи касаційних скарг наведеного не спростовують, як і не доводять в чому саме полягає невідповідність висновків судів попередніх інстанцій вимогам законодавства, натомість спрямовані на доведення необхідності переоцінки відповідних доказів, а тому підлягають відхиленню як такі, що виходять за межі розгляду справи судом касаційної інстанції згідно з вимогами статті 300 ГПК України.

94. Надаючи оцінку доводам скаржників щодо не врахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду необхідно зазначити, що відповідні позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та у наведених скаржниками постановах суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

95. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Проніна проти України", згідно якого п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

96. З огляду на викладене, доводи касаційних скарг про неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржених судових рішень, як і аргументи про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування таких норм, не знайшли свого підтвердження за під час касаційного перегляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

97. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

98. Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій у справі обґрунтованим. Господарські суди правильно застосували норми процесуального і матеріального права до цих правовідносин сторін.

99. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, - без змін.

Судові витрати

100. У зв`язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційні скарги без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржників.

Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Борком" та Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 справі №910/15584/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік