Рішення від 27.05.2025 по справі 914/871/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2025 Справа № 914/871/25

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Плаксій В.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Снек Продакшн, м. Дніпро

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Трансмарт СМ, с. Ставчани Львівського району Львівської області

про: стягнення заборгованості в розмірі 294 832, 56 грн.

Представники сторін:

від позивача: Пелюховська Х.Б. адвокат, ордер на надання правничої допомоги серія ВС № 1352959 від 10.03.2023

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На адресу Господарського суду Львівської області в систему Електронний суд надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Снек Продакшн до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Трансмарт СМ про стягнення заборгованості в розмірі 294 832,56 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2025, справу № 914/871/25 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.03.2025, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Снек Продакшн до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Трансмарт СМ про стягнення заборгованості в розмірі 294 832,56 грн. залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

27.03.2025 представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 25.03.2025 про залишення позовної заяви без руху, подано на адресу суду заяву з додатками за вх. № 8026/25.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.04.2025, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 30.04.2025 на 11:30 год.

11.04.2025 представником відповідача подано на адресу суду в систему «Електронний суд» клопотання, в якому відповідач просить здійснювати розгляд справи № 914/871/25 у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Крім того, 14.04.2025 від представника відповідача на адресу суду в систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 9601/25, відповідно до якого відповідач здійснив контррозрахунок штрафних санкцій, згідно з яким втрати від інфляції становлять 138, 82 грн.; 3 % річних становлять 365, 52 грн. та пеня 1842, 37 грн. На підставі наведеного, відповідач просить суд відмовити ТзОВ Снек Продакшн в задоволенні заявлених позовних вимог по стягненні суми боргу та штрафних санкцій в заявленому розмірі.

17.04.2025 представником позивача подано на адресу суду в систему «Електронний суд» відповідь на відзив з додатками за вх. № 10035/25.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2025 представником позивача подано на адресу суду в систему Електронний суд заяву про забезпечення позову з додатками за вх. № 1752/25.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.04.2025, заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову за вх. № 1752/25, передано на розгляд судді Долінській О.З.

28.04.2025 представником відповідача подано на адресу суду в систему «Електронний суд» заперечення на заяву позивача про забезпечення позову у даній справі з додатками за вх. № 10923/25.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.04.2025, відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Снек Продакшн про забезпечення позову за вх. № 1752/25 від 25.04.2025 з підстав, викладених в даній ухвалі суду.

Судове засідання, призначене на 30.04.2025 на 11:30 год. не відбулось у зв`язку із надходженням повідомлення про замінування приміщення Господарського суду Львівської області та здійсненням заходів з евакуації осіб присутніх у приміщенні суду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.04.2025, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 27.05.2025.

27.05.2025 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив за вх. № 10035/25 від 17.04.2025 та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

27.05.2025 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу в його електронний кабінет (докази містяться в матеріалах справи).

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/871/25.

В судовому засіданні 27.05.2025, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги позивача обгрунтовані тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Снек Продакшн та Товариством з обмеженою відповідальністю Трансмарт СМ укладено Договір поставки № 011024/01П від 01.10.2024 р. з протоколом узгодження розбіжностей від 01.10.2024 р., який було укладено у письмовій формі.

Позивач вказує на те, що згідно п. 11.1. Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2024 р. У разі, якщо за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення терміну дії цього Договору жодна із Сторін в письмовій формі не заявить про його розірвання, Договір автоматично пролонгується на наступний рік, тобто до 31 грудня 2025 року.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору поставки, станом на день звернення до суду включно, Постачальник передав Покупцю Товар на суму 942 861,54 грн., що підтверджується видатковими накладними у кількості 18 шт., підписаними представниками Відповідача. Факт поставки товару також підтверджується прийнятим Покупцем податковим кредитом згідно зареєстрованих податкових накладних та розрахунків коригувань, що підтверджується ПН та РК з кабінету програми M.E.DOC Позивача.

Позивач посилається на те, що на видаткових накладних та товарно-транспортних накладних міститься підпис Відповідача, що свідчить про те, що останнім прийнято поставлений Товар у повному обсязі. З моменту підписання Відповідачем товаросупровідних документів, Відповідач став власником Товару і має обов`язок з оплати Товару на умовах та у строки, передбачені Договором, а доказів зворотного не існує.

У відповідності із п. 6.5. Договору в редакції протоколу: «Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 28 (двадцяти восьми) календарних днів з дня поставки товару.».

Позивач вказує, що Відповідач, у порушення вимог п. 6.5. Договору, зобов`язання не виконав. На неодноразові звернення щодо необхідності належного виконання укладеного договору не реагує.

Так, в рамках досудового врегулювання спору, Позивачем на юридичну та фактичну адреси Відповідача було скеровано вимогу № 03-03/2025, в якій позивач вимагав виконати договірні зобов`язання та сплатити заборгованість у семиденний строк від дня пред`явлення.

07.03.2025 року Відповідачем отримано вимогу, що підтверджується інформацією за накладною № 7907100038588 згідно трекінгу про відстеження поштових повідомлень АТ «Укрпошта» (докази долучено до матеріалів справи).

Однак, як вказує позивач, на день звернення до суду, Відповідачем обов`язку з оплати за Товар в сумі основної заборгованості в розмірі 292 343,93 грн. не виконано, а відповіді на вимогу не надано.

Позивач зазначає, що з урахування того, що передбачений Договором строк оплати за поставлений товар вже минув, тому Відповідач є таким, що не виконав належним чином зобов`язання, що стосується оплати товару в повному обсязі. Отже, все вищевикладене свідчить, що існує грошова заборгованість за укладеним Договором. На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 292 343,93 грн. основної заборгованості, 389,55 грн. - 3% річних, 138,82 грн. втрат від інфляції, 1 960,26 грн. пені за визначені позивачем періоди та стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору згідно приведених розрахунків.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву за вх. № 9601/25 від 14.04.2025, відповідач посилається на те, що між сторонами дійсно було укладено Договір поставки №011024/01П від 01.10.2024 з протоколом узгодження розбіжностей від 01.10.2024 року. Відповідач вказує на те, що розрахунок штрафних санкцій наведений ним в додатку до даного відзиву та такий становить наступні суми: Втрати від інфляції 138, 82 грн., 3 % річних 365, 52 грн., Пеня 1842, 37 грн.

Відповідач зазначає, що зважаючи на суми, які Позивач надав у своїй позовній заяві, виникають деякі розбіжності у розрахунках. Детальний розрахунок додано відповідачем у додатку до відзиву на позовну заяву. На підставі наведеного, відповідач просить суд відмовити ТзОВ Снек Продакшн в задоволенні заявлених позовних вимог по стягненні суми боргу та штрафних санкцій в заявленому розмірі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01 жовтня 2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю Снек Продакшн (позивач у справі, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю Трансмарт СМ (відповідач у справі, покупець за договором) укладено Договір поставки №011024/01П з Протоколом узгодження розбіжностей від 01.10.2024 (надалі Договір) у письмовій формі.

Крім того, сторонами укладено ряд додатків до Договору поставки та Додаткову угоду від 01.10.2024 (містяться в матеріалах справи і є додатками до позовної заяви).

Згідно з п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується поставляти, а Покупець приймати та оплачувати товар, далі «Товар», на умовах цього Договору.

Зобов`язання по поставці вважаються виконаними з моменту передачі товару і повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів Покупцеві згідно з умовами цього договору та чинного законодавства України. (п. 2.7. Договору).

Згідно п. 3.7. Договору, разом з товаром Постачальник зобов`язаний пред`явити наступні товаросупровідні документи: видаткову накладну на Товар, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою Постачальника; товарно-транспортну накладну, підписану уповноваженою особою і скріплену печаткою Постачальника; документи, що підтверджують якість товару.

Відповідно до п. 3.12. Договору, право власності на поставлений Товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту фактичної передачі товару і підписання сторонами товаросупровідних документів. Датою поставки Товару вважається дата підписання Покупцем Товаро-транспортної та/або Видаткової накладної.

Позивачем було поставлено товар відповідачу за наступними видатковими накладними, а саме: ВН №400 від 16.01.2025 р. на суму 45 926,28 грн. (частково погашена відповідачем на суму 28 573,51 грн.) - сума заборгованості становить 17 352,77 грн.; ВН №672 від 23.01.2025 р. на суму 69 244,44 грн.; ВН №973 від 30.01.2025 р. на суму 50 060,28 грн.; ВН №1258 від 06.02.2025 р. на суму 90 984,00 грн.; ВН №1561 від 13.02.2025 р. на суму 64 702,44 грн.

Факт поставки товару позивачем відповідачу підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, які підписані повноважними представниками сторін та підписи на яких, засвідчені печатками юридичних осіб.

У відповідності із п. 6.5. Договору поставки в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 01.10.2024, оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 28 (двадцяти восьми) календарних днів з дня поставки товару.

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар.

Позивачем долучено до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків станом на 14.03.2025, який підписано електронним цифровим підписом позивача та відповідача, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 292 343,93 грн. за період з 01.01.2025 по 14.03.2025.

Як встановлено судом, з долучених до позовної заяви видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних та акту звірки взаєморозрахунків станом на 14.03.2025 слідує, що позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 691 551,84 грн.

Відповідач, отримавши його, провів часткову оплату коштів за поставлений товар на загальну суму 399 207,91 грн.

Відтак, розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 292 343,93 грн. (691 551,84-399 207,91).

Позивач, з метою досудового врегулювання спору, звертався до відповідача з письмовою вимогою за вих. № 03-03/2025 від 03.03.2025, яка залишена відповідачем без відповіді та реагування.

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до Господарського суду Львівської області з даним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Трансмарт СМ 292 343,93 грн. основної заборгованості, 389,55 грн. - 3% річних, 138,82 грн. втрат від інфляції, 1 960,26 грн. пені та стягнення понесених судових витрат зі сплати судового збору.

Оцінка суду.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, в тому числі, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абзац другий ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Судом встановлено, що 01.10.2024 між позивачем та відповідачем укладено Договір поставки №011024/01П з Протоколом узгодження розбіжностей від 01.10.2024 у письмовій формі.

Крім того, сторонами укладено ряд додатків до Договору поставки та Додаткову угоду від 01.10.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем долучено до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків станом на 14.03.2025, який підписано електронним цифровим підписом позивача та відповідача, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 292 343,93 грн. за період з 01.01.2025 по 14.03.2025.

Як встановлено судом, з долучених до позовної заяви видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних та акту звірки взаєморозрахунків станом на 14.03.2025 слідує, що позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 691 551,84 грн.

Відповідач, отримавши його, провів часткову оплату коштів за поставлений товар на загальну суму 399 207,91 грн.

Відтак, розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 292 343,93 грн. (691 4 551,84 - 399 207,91) на час ухвалення рішення судом.

Частково оплаченими та неоплаченими на загальну суму заборгованості 292 343,93 грн. є наступні видаткові накладні, а саме: ВН №400 від 16.01.2025 р. на суму 45 926,28 грн. (частково погашена відповідачем на суму 28 573,51 грн.) - сума заборгованості становить 17 352,77 грн.; ВН №672 від 23.01.2025 р. на суму 69 244,44 грн.; ВН №973 від 30.01.2025 р. на суму 50 060,28 грн.; ВН №1258 від 06.02.2025 р. на суму 90 984,00 грн.; ВН №1561 від 13.02.2025 р. на суму 64 702,44 грн.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати зазначеної вище заборгованості, відповідачем суду не представлено, протилежного суду не доведено, а відтак основна заборгованість відповідача перед позивачем на час ухвалення рішення у даній справі є непогашеною відповідачем та становить 292 343,93 грн., яка підлягає до стягнення на користь позивача з відповідача.

Щодо стягнення з відповідача 389,55 грн. 3% річних та 138,82 грн. втрат від інфляції згідно приведених розрахунків, суд зазначає наступне.

Як вбачається з долученого до матеріалів справи розрахунку, позивач здійснив нарахування 3% річних та втрат від інфляції за наступні періоди: з 13.02.2025 по 17.03.2025 із суми заборгованості 17 352,77 грн. (по видатковій накладній №400 від 16.01.2025) 3% річних становлять 47,07 грн., а втрати від інфляції становлять 138,82 грн.; з 20.02.2025 по 17.03.2025 із суми заборгованості 69 244,44 грн. (по видатковій накладній № 672 від 23.01.2025) - 3% річних становлять 147,97 грн.; з 27.02.2025 по 17.03.2025 із суми заборгованості 50 060,28 грн. (по видатковій накладній № 973 від 30.01.2025) - 3% річних становлять 78,18 грн.; з 06.03.2025 по 17.03.2025 із суми заборгованості 90 984,00 грн. (по видатковій накладній № 1258 від 06.02.2025) 3% річних становлять 89,74 грн.; з 13.03.2025 по 17.03.2025 із суми заборгованості 64 702,44 грн. (по видатковій накладній № 1561 від 13.02.2025) 3% річних становлять 26,59 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних, є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції, здійснений позивачем, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме: 138,82 грн. втрат від інфляції.

Стосовно нарахованих відповідачем 3% річних, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 по справі № 902/417/18 зазначила та вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися, як спосіб отримання кредитором доходів.

У відповідності із п. 6.5. Договору поставки в редакції Протоколу розбіжностей від 01.10.2024, оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 28 (двадцяти восьми) календарних днів з дня поставки товару.

Як вбачається з долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних, позивач вважає період прострочення відповідача - 28 календарний день. Однак, суд вказує на те, що відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з наступного календарного дня і нарахування штрафних санкцій проводиться також з наступного календарного дня.

Таким чином, суд, здійснивши перерахунок 3% річних, беручи до уваги, дату прострочення відповідача, вважає, що обгрунтованою до стягнення є розмір 3% річних, який становить 365,51 грн. за визначений судом період: з 14.02.2025 по 17.03.2025 із суми заборгованості 17 352,77 грн. 3% річних становить 45,64 грн.; з 21.02.2025 по 17.03.2025 із суми заборгованості 69 244,44 грн. - 3% річних становить 142,28 грн.; з 28.02.2025 по 17.03.2025 із суми заборгованості 50 060,28 грн. - 3% річних становить 74,06 грн.; з 07.03.2025 по 17.03.2025 із суми заборгованості 90 984,00 грн. 3% річних становить 82,26 грн.; з 14.03.2025 по 17.03.2025 із суми заборгованості 64 702,44 грн. 3% річних становить 21,27 грн. (45,64+142,28+74,06+82,26+21,27=365,51).

В задоволенні решта позовних вимог, щодо стягнення 3% річних суд відмовляє позивачу, у зв`язку із безпідставністю нарахування таких.

Стосовно нарахованої позивачем пені в розмірі 1 960,26 грн., суд зазначає наступне.

Згідно розрахунку позивача, пеня нарахована ТзОВ Снек Продакшн в розмірі облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, керуючись п. 8.4 Договору поставки в редакції Протоколу розбіжностей від 01.10.2024, а саме: з 13.02.2025 по 17.03.2025 із суми заборгованості 17 352,77 грн. (по видатковій накладній №400 від 16.01.2025) пеня становить 232,71 грн.; з 20.02.2025 по 17.03.2025 із суми заборгованості 69 244,44 грн. (по видатковій накладній № 672 від 23.01.2025) - пеня становить 736,08 грн.; з 27.02.2025 по 17.03.2025 із суми заборгованості 50 060,28 грн. (по видатковій накладній № 973 від 30.01.2025) - пеня становить 392,94 грн.; з 06.03.2025 по 17.03.2025 із суми заборгованості 90 984,00 грн. (по видатковій накладній № 1258 від 06.02.2025) пеня становить 461,15 грн.; з 13.03.2025 по 17.03.2025 із суми заборгованості 64 702,44 грн. (по видатковій накладній № 1561 від 13.02.2025) пеня становить 137,38 грн.

За загальним правилом, згідно з ч.3 ст.232 Господарського кодексу України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п. 8.4 Договору поставки в редакції Протоколу розбіжностей від 01.10.2024, сторони встановили, що при порушенні покупцем строків оплати поставленого товару останній зобов`язаний сплатити постачальнику на його вимогу пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення. Нарахування пені проводиться протягом всього строку прострочення виконання зобов`язання незалежно від його тривалості.

У відповідності із п. 6.5. Договору поставки в редакції Протоколу розбіжностей від 01.10.2024, оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 28 (двадцяти восьми) календарних днів з дня поставки товару.

Як вбачається з долученого до матеріалів справи розрахунку пені, позивач вважає період прострочення відповідача - 28 календарний день. Однак, суд вказує на те, що відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з наступного календарного дня і нарахування штрафних санкцій проводиться також з наступного календарного дня.

Згідно з ст. 1,3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, пунктом 2.9 Постанови пленуму ВГС України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань від 17.12.2013 р. № 14 передбачено, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГПК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи наведене, суд, здійснив перерахунок розміру пені в розмірі облікової ставки Національного банку України, беручи до уваги дату прострочення відповідача основної заборгованості, за наступні періоди: з 14.02.2025 по 17.03.2025 із суми заборгованості 17 352,77 грн. пеня становить 225,83грн.; з 21.02.2025 по 17.03.2025 із суми заборгованості 69 244,44 грн. - пеня становить 708,57 грн.; з 28.02.2025 по 17.03.2025 із суми заборгованості 50 060,28 грн. - пеня становить 373,05 грн.; з 07.03.2025 по 17.03.2025 із суми заборгованості 90 984,00 грн. пеня становить 425,00 грн.; з 14.03.2025 по 17.03.2025 із суми заборгованості 64 702,44 грн. пеня становить 109,91 грн., вважає за необхідне стягнути з відповідача розмір пені в сумі 1 842,36 грн. (225,83+708,57+373,05+425,00+109,91). Решта сума пені позивачем нарахована безпідставно.

Таким чином, враховуючи зазначене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що обґрунтованою до стягнення з відповідача є сума пені в розмірі 1 842,36 грн. на час ухвалення рішення у даній справі. В задоволенні решта позовних вимог, щодо стягнення пені, суд відмовляє позивачу, у зв`язку із безпідставністю нарахування такої.

Станом на день ухвалення рішення у даній справі, доказів оплати відповідачем позивачу зазначених вище сум, як основної заборгованості, так і 3% річних, втрат від інфляції та пені, а також доказів в спростування наведених обставин, сторонами, суду не надано.

Відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

У матеріалах справи відсутні докази, що Договір поставки №011024/01П з Протоколом узгодження розбіжностей від 01.10.2024 та з укладеними додатками, визнавались судом недійсними чи неукладеними, договірними сторонами розірвані чи змінені не були.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 292 343,93 грн. основної заборгованості, 365,51 грн. - 3% річних, 138,82 грн. - втрат від інфляції та 1 842,36 грн. - пені, є обгрунтованими і підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі і стягненню з відповідача на користь позивача.

У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних та пені, суд відмовляє.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підставі положень п.2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір необхідно покласти на відповідача в сумі 3 536,29 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 123, 129, ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмарт СМ" (81118, Львівська область, Львівський район, с. Ставчани, вул. Шевченка, буд. 9а; код ЄДРПОУ №43023513) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Снек Продакшн (49069, м. Дніпро, пр-т Олександра Поля, буд. 103, кабінет 205; код ЄДРПОУ № 39293714) 292 343,93 грн. основної заборгованості, 365,51 грн. - 3% річних, 138,82 грн. - втрат від інфляції, 1 842,36 грн. - пені та 3 536,29 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 02.06.2025.

СуддяДолінська О.З.