Ухвала від 29.05.2025 по справі 13/29

У Х В А Л А

29 травня 2025 року м. Чернігівсправа № 13/29

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В.В., розглянувши заяву Приватного підприємства «Колос Ч» № 16-05-6/25 від 19.07.2022 про видачу дублікату наказу у справі № 13/29 від 15.03.2011 та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа

За позовом: Приватного підприємства «Колос Ч»,

код ЄДРПОУ 30380981, пр-т. Перемоги, 145 кв. 11, м. Чернігів, 14013

до відповідача: Державне підприємство «Шабалинівський спиртовий завод»,

код ЄДРПОУ 00375332, вул. Заводська, 1,с. Іванівка, Борзнянський район, Чернігівська область, 16433

Предмет спору: про стягнення 79 077,27 грн,

ВСТАНОВИВ:

16.05.2025 Приватне підприємство «Колос Ч» звернулось до суду із заявою про видачу дублікату наказу у справі №13/29 та поновлення строку на пред`явлення його до виконання.

Подана заява обґрунтована тим, що 26.09.2016 позивач направив до Борзнянського районного ВДВС наказ про примусове виконання рішення від 15.03.2011, проте, не зважаючи на неодноразові запити до ВДВС, постанови про відкриття з ідентифікатором доступу не отримав. Лише 14.05.2025 позивач від Борзнянського ВДВС отримав відповідь, про закінчення виконавчого провадження 29.03.2017 і повернення наказу стягувачу. Проте, як зазначає позивач, виконавчий документ він не отримав, що є підставою вважати його втраченим. Крім того, у зв`язку з вищевикладеними обставинами, стягувач вважає, що він пропустив строк для пред`явлення наказу до виконання з поважних причин.

Ухвалою суду від 21.05.2025 цю заяву прийнято до розгляду, а її розгляд призначено на 29.05.2025 об 11:40. Також цією ухвалою повідомлено сторін про дату, час та місце розгляду вказаної заяви.

Зазначену ухвалу суду відповідач отримав 28.05.2025, що підтверджується роздруківкою трекінгу поштового відправлення з сайту Укрпошти.

Відповідно до ч. 2 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Боржник був належним чином повідомлений про час та місце розгляду заяви, але у судове засідання 29.05.2025 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Зважаючи на те, що неявка учасників справи та заінтересованих осіб не є перешкодою для розгляду заяви про заміну сторони у виконавчому документі, суд розглянув заяву за відсутності боржника.

Розглянувши у судовому засіданні подану ПП «Колос Ч» заяву про видачу дублікату наказу та поновлення строку для пред`явлення його до виконання, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01.03.2011 у справі №13/29 стягнуто з Державного підприємства «Шабалинівський спиртовий завод» на користь Приватного підприємства «Колос Ч» борг в сумі 63752 грн, 3 % річних в сумі 1438,99 грн, індекс інфляції в сумі 3633,87 грн, витрати на юридичні послуги в сумі 4351,47 грн, 731,76 грн державного мита та 218,39 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

15.03.2011 Господарський суд Чернігівської області видав відповідний наказ на примусове виконання вказаного рішення від 01.03.2011 зі строком пред`явлення до виконання протягом одного року (далі Наказ).

ПП «Колос Ч» звернувся до Борзнянського районного відділу Державної виконавчої служби ГТУ у Чернігівській області із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу від 15.03.2011 у справі №13/29.

15.10.2017 ПП «Колос Ч» направило до Борзнянського районного ВДВС клопотання про надання інформації щодо стану виконавчого провадження від 15.10.2017 №7, у якому зазначило про неотримання постанови про відкриття виконавчого провадження та просив надати копію зазначеної постанови.

11.07.2018 ПП «Колос Ч» направило до Борзнянського районного ВДВС запит від 11.07.2018 №3 від 15.10.2017 №7, у якому просило надати копію постанови про відкриття виконавчого провадження та інформацію про хід виконавчого провадження з виконання Наказу.

04.11.2019 ПП «Колос Ч» направило начальнику Борзнянського районного ВДВС скаргу від 04.11.2019, у якому просило визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Борзнянського РВДВС ГТУЮ у Чернігівській області з виконання Наказу; провести перевірку з додержанням державним виконавцем вимог чинного законодавства щодо вчинення виконавчих дій; негайно провести всі необхідні дії для примусового виконання рішення суду.

Як зазначає стягувач, жодної відповіді та запитуваних ним документів на його запити та скарги від ВДВС він не отримав

Листом від 14.05.2025 Борзнянський ВДВС у Ніжинському районі направив адвокату стягувача на її адвокатський запит від 08.05.2025 копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.10.2016 з примусового виконання Наказу (ВП №52578685). У цьому листі зазначено, що згідно з даними АСПВ (архів) виконавче провадження №52578685 завершено 29.03.2017.

Згідно ч. 1, 3 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Таким чином, законом передбачено право стягувача, державного виконавця або приватного виконавця у разі втрати ним наказу суду звернутися до суду із заявою про видачу дублікату наказу в межах строків, встановлених для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Господарський процесуальний кодекс України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

На момент видачі Наказу діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV, який передбачав, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання (пункт 2 частини першої статті 22, пункт 1 частини першої статі 23 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV).

05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, згідно з пунктом 5 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень якого визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Разом з тим, положення п. 5 розділу XIII «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 не розповсюджують свою дію на виконавчі документи, строк виконання за якими сплив на час набрання чинності зазначеним законодавчим актом (правова позиція викладена у п. 4.2.7 постанови Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 5016/149/2011 (17/6).

За змістом ч. 1 та 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Згідно з п. 1 ч. 4, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі, зокрема, пред`явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред`явлення документів до виконання.

Пунктом 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Як встановив суд, 15.03.2011 на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.03.2011 у справі № 13/29 було видано наказ зі строком пред`явлення до виконання протягом одного року, тобто до 15.03.2012.

Оскільки постановою старшого державного виконавця Борзнянського районного ВДВС ГТУЮ у Чернігівській області від 06.10.2016 відкрито виконавче провадження з примусового виконання Наказу, суд доходить висновку, що на момент подання стягувачем у 2016 році до ВДВС Наказу строк його пред`явлення до виконання не сплив.

У відповіді Борзнянського ВДВС у Ніжинському районі Чернігівської області зазначено, що виконавче провадження №52578685 завершено 29.03.2017.

Разом з тим, зазначена відповідь не містить підстав завершення виконавчого провадження.

Суд враховує, що відповідно до приписів ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.

Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.

Аналогічні положення містить Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затверджене Наказом Міністерства юстиції України №2432/5 від 05.08.2016.

Отже, в силу приписів вказаних норм закону, суд не позбавлений можливості самостійно використати інформацію, яка міститься у відкритому доступі на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Так, з Автоматизованої системи виконавчого провадження суд встановив, що постановою старшого державного виконавця Борзнянського районного ВДВС від 29.03.2017 (ВП 52578685) повернуто Наказ стягувачу. Також у цій постанові зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 29.03.2020.

Таким чином, строк пред`явлення наказу до виконання після переривання встановлюється з дати винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, тобто з 29.03.2017, і закінчився 29.03.2020.

Отже, стягувач звернувся до суду із заявою про видачу дублікату Наказу після закінчення строку для пред`явлення його до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Вказана норма пов`язує можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред`явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Суд зазначає, що поновлення процесуального строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними.

Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами.

Якщо поновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Отже, господарський суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. При цьому причини поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Отже, при розгляді заяви про поновлення пропущеного строку заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку з поданням відповідних доказів.

При цьому, суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року №11-рп/2012).

Водночас суд зазначає, що принцип обов`язковості виконання судового рішення не може нівелювати норми законодавства щодо строків для звернення з виконавчим документом, видача дублікату виконавчого документу, поновлення строку для видачі дублікату виконавчого документу тощо. Обов`язковість виконання судового рішення не є безумовною підставою для поновлення строку для видачі дублікату наказу.

Суд вказує, що саме скаржник є ініціатором судового провадження, виконавчого провадження та, власне, стягувачем, а тому саме на нього, як на стягувача, покладається обов`язок слідкувати за виконанням такого рішення суду в розумні інтервали часу. Саме лише подання заяви про поновлення строку для видачі дублікату наказу не кореспондується з автоматичним обов`язком суду задовольнити таку заяву. На підтвердження поважності причин пропуску строку необхідно навести поважні причини пропуску такого строку.

При цьому сам по собі факт того, що рішення суду залишається невиконаним, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки, визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, законодавець визначив, що рішення суду повинно виконуватися. Однак законодавець визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, таким чином забезпечив рівність сторін виконавчого провадження.

Встановлений Законом строк для пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання необхідний для забезпечення рівності процесуального становища сторін, оскільки боржник не може необмежений час знаходитися під загрозою процедур примусового виконання судового рішення, тому закон надав суду право продовжити вказаний строк і лише у тому разі, якщо причини пропуску вказаного строку суд визнає поважними.

Як вбачається з матеріалів заяви та доданих до неї документів, після звернення із заявою про відкриття виконавчого провадження від 26.09.2016 стягувач направляв до ВДВС клопотання (у жовтні 2017 році), запит (у липні 2018 року), скаргу (у листопаді 2019 року), адвокатський запит (у травні 2025 року).

Отже, з 2016 року по 2019 року стягувач, навіть якщо він не отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, лише раз у рік звертався до ВДВС з відповідними запитами, а у період з листопада 2019 року по травень 2025 року (протягом майже шести років) та з березня 2020 року по травень 2025 року (протягом п`яти років після закінчення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання) стягувач взагалі не цікавився ані ходом виконавчого провадження з виконання Наказу, ані результатом розгляду скарги, тобто не вчиняв дій, спрямованих на реалізацію у повному обсязі своїх прав у виконавчому провадженні, встановлених Законом України «Про виконавче провадження», направлених на своєчасне з`ясування причин тривалого невиконання Наказу.

Щодо доводів стягувача про неотримання ним до травня 2025 року постанови про відкриття виконавчого провадження та відповідей на його звернення про надання інформації про хід виконавчого провадження суду зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Отже, не отримавши запитуваної інформації, стягувач не був позбавлений можливості самостійно ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження та зняти відповідні копії, однак цього не зробив.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі «Тойшлер проти Німеччини» (Тeuschler v. Germany).

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитися з подіями процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Богонос проти Росії» від 05.02.2004).

Таким чином, стягувач міг проявити розумну обачність та уважність щодо ходу його виконавчого провадження, а його тривала бездіяльність свідчить про недобросовісну процесуальну поведінку та не доводить поважність причин пропуску строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, що унеможливлює його поновлення.

Крім того, суд не бере до уваги посилання стягувача на положення п.п. 4 п. 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», яким передбчаено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану, оскільки ці положення не розповсюджують свою дію на виконавчі документи, строк виконання за якими сплив до введення в Україні воєнного стану.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про недоведення заявником поважності причин пропуску строку пред`явлення до примусового виконання Наказу, що є підставою для відмови у задоволенні заяви ПП «Колос Ч» в частині поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання та видачі його дублікату.

У судовому засіданні 29.05.2025 відповідно до ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив скорочену ухвалу.

Керуючись ст. 233-235, 329, п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Приватного підприємства «Колос Ч» про видачу дублікату наказу Господарського суду Чернігівської області від 15.03.2011 у справі №13/29 та поновлення пропущеного строку на пред`явлення його до виконання.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повна ухвала складена 03.06.2025.

Суддя В. В. Шморгун