Рішення від 28.04.2025 по справі 205/294/25

28.04.2025 Єдиний унікальний номер 205/294/25

Номер провадження: 2/205/1617/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 року м.Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Дніпрі цивільну справу за позовом Заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру Донецької області, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про витребування земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області (далі Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру Донецької області, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про витребування земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 24.02.2020 року державним реєстратором Мангушської районної державної адміністрації Попруженком А.В. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 35666065 про право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1423985500:03:000:2724, площею 1,9435 га для ведення особистого селянського господарства на території Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів. Підставою для внесення запису вказано наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 5257-СГ від 17.10.2019 «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення».

Далі, представник позивача зазначає, що Маріупольською окружною прокуратурою опрацьовано дані офіційного сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо прийнятих цим органом наказів. За результатами опрацювання встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області не приймався наказ № 5257-СГ від 17.10.2019 року «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» ОСОБА_2 , а за цим номером прийнято інший наказ «Про відмову у наданні у власність». Також, відповідно до наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області копії наказу з аналогічними реквізитами номером та датою наказом № 5257-СГ від 17.10.2019 року «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки», яким ОСОБА_2 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та наданні безоплатно у власність земельної ділянки площею 1, 9435 га (кадастровий номер 1423985500:03:000:2724) для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області. Вказаний наказ підписано в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Тетяною Підгорною. Тобто, зміст наказу № 5257-СГ від 17.10.2019 року, фактично прийнятого Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, не відповідає змісту наказу з тими ж реквізитами, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером № 1423985500:03:000:2724.

Згідно з документами, наданими Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області листами №10-5-0.3-1068/2-23 від 25.05.2023 року та № 10-5-0.3-1679 від 22.05.2024 року, ОСОБА_2 24.04.2019 року зверталася до Управління з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 1775-СГ від 26.04.2019 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області. Надалі, ОСОБА_2 звернулася до Управління із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером № 1423985500:03:000:2724, площею 1,9435 га для ведення особистого селянського господарства на території Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 5257-СГ від 17.10.2019 року «Про відмову у затвердженні документації землеустрою та наданні у власність земельної ділянки», ОСОБА_2 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області, розмір земельної ділянки 1,9435 га, кадастровий номер № 1423985500:03:000:2724 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність. Також, клопотання ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (із зазначенням кадастрового номеру) датовано 18 червня 2019 року, тобто до моменту державної реєстрації земельної ділянки та присвоєння кадастрового номеру (20 червня 2019 року).

В подальшому, Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області не приймалося ніяких наказів відносно ОСОБА_2 щодо затвердження документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки, а наказом № 5257-СГ від 17.10.2019 року ОСОБА_2 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та наданні у власність земельної ділянки.

Крім того, наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 16.10.2019 року № 5248-СГ, яким начебто затверджено проект землеустрою 6 особам, у тому числі ОСОБА_2 не приймався Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 10-5-0.3-1679/2-24 від 22.05.2024 року встановлено, що головним управлінням фактично приймався наказ від 16.10.2019 року № 5248-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки» громадянці ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, підтверджено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 16.10.2019 р. № 5248-СГ (на який мається посилання у наказі від 17.10.2019 року № 5257-СГ) не могло бути затверджено проект землеустрою ОСОБА_2 .

Відповідно до інформації з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 19.06.2023 року № 10-28-0.152-5716/2-233, станом на 16.10.2019 року та 17.10.2019 року обов`язки начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області виконувала Підгорна Тетяна Олексіївна, начальник міськрайонного управління у Слов`янському районі та м. Слов`янську цього ж Головного управління. Крім того, відповідно до інформації з Держгеокадастру України від 07.02.2024 року № 10-28-0.152-1666/2-24, встановлено, що з 03.10.2019 року по 20.12.2019 року включно обов`язки Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області виконувала ОСОБА_4 , начальник міськрайонного управління у Слов`янському районі та м. Слов`янську цього ж Головного управління (на період відсторонення ОСОБА_5 ).

Відповідно до наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 02.10.2019 року № 123-то «Про покладення виконання обов`язків на ОСОБА_4 » покладено виконання обов`язків начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, начальника міськрайонного управління у Слов`янському районі та м. Слов`янську, з 03 жовтня 2019 року на період відсторонення ОСОБА_5 .

Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 10-5-0.3-187/2-23 від 22.08.2023 року встановлено, що відповідно до п.п.1,2 наказу Держземагенства України від 10.04.2014 р. № 129 «Про деякі питання реєстрації документів в автоматизованій системі діловодства» передбачена реєстрація усіх видів документів у системі електронного документообігу «ДОК ПРОФ». Документи головних управлінь Держземагенства в областях, що створені після дати видання цього наказу та які не зареєстровані у системі, вважати недійсними. Отже, у системі «ДОК ПРОФ» є тільки один наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 17.10.2019 року № 5257-СГ, а саме наказ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки», яким ОСОБА_2 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та наданні безоплатно у власність земельної ділянки площею 1,9435 га (кадастровий номер 1423985500:03:000:2724) для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області.

Таким чином, державою ніколи не приймалося рішення про відчуження земельної ділянки № 1423985500:03:000:2724, а остання вибула з державної власності поза її волею. Отже, з 27.05.2021 року уповноваженим державою органом розпорядження земельною ділянкою 1423985500:03:000:2724 є відповідна сільська рада, на території якої перебуває земельна ділянка, а саме, Мангушська селищна рада Маріупольського району Донецької області. Спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у комунальну власність територіальної громади Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області

Отже, вищевказане свідчить про бездіяльність Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим прокурор звертається із зазначеним позовом до суду в порядку, передбаченому чинним законодавством та просить суд витребувати у ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь власника земельної ділянки відповідно до ч.2 ст. 83 Земельного Кодексу України Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області (РНОКПП: 04340493, місцезнаходження юридичної особи: Донецька область, Маріупольський район, смт Мангуш, просп. Миру, буд. 72) земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 1,9435 га з кадастровим номером № 1423985500:03:000:2724, що розташована на території Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області, а також, вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Представник третьоїособи,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору:Головного управлінняДержгеокадастру Донецькоїобласті подала письмові пояснення на позовну заяву, в яких просила задовольнити позовні вимоги Заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру Донецької області, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про витребування земельної ділянки, в повному обсязі.

Представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, також було подано письмові пояснення на позовну заяву, в яких вони просять винести рішення відповідно до чинного законодавства.

Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатомВиноградським АнтономПавловичем було подановідзив напозовну заявуЗаступника керівникаМаріупольської окружноїпрокуратури вінтересах державив особіМангушської селищноїради Маріупольськогорайону Донецькоїобласті до ОСОБА_1 ,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог напредмет спору:Головне управлінняДержгеокадастру Донецькоїобласті,Державна службаУкраїни зпитань геодезії,картографії такадастру,про витребуванняземельної ділянки,в якому він просив відмовити в задоволені позовної вимоги у повному обсязі.

В обґрунтуваннятаких запереченьпредставник відповідачапосилався на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами незаконність та безпідставність вибуття з державної власності в особі територіальної громади Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,9435 га з кадастровим номером № 1423985500:03:000:2724, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 . При цьому, посилання позивача на те, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером № 1423985500:03:000:2724 за ОСОБА_2 була вчинена на підставі підробленого наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, тобто, що ця ділянка вибула з володіння власника не з його волі не знайшли свого підтвердження і не довели належними, допустимими та достовірними доказами.

Заступником керівника Маріупольської окружної прокуратури подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому просить не приймати до уваги доводи, викладені у відзиві представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Виноградського Антона Павловича на позов Заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру Донецької області, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про витребування земельної ділянки. У такій заяві по суті справи керівник Маріупольськоїокружної прокуратури заперечує проти доводів відповідача, із посиланням на мотиви, які тотожні тим, що містяться у позовній заяві, та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Виноградським Антоном Павловичем подано заперечення на відповідь на відзив, в яких він просить у задоволені позовних вимог Заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру Донецької області, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про витребування земельної ділянки, відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що оскільки факт неправомірності набуття відповідачем права власності не випливає із закону, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття та презюмується, відтак, підлягає доказуванню неправомірність набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, що стороною позивача виконано не було, а тому підстави для задоволення позовної вимоги про витребування у відповідача по справі земельної ділянки, припинивши право оренди, відсутні.

Ухвалою суду від 26.03.2025 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом Заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру Донецької області, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про витребування земельної ділянки, закрито тапризначено справудо судовогорозгляду посуті.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача Заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури що діє в інтересах держави в особі Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області підтримали позовні вимоги, про що надали письмову заяву, та просили їх позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області у судове засідання не з`явилися, надали письмову заяву про розгляд справи без участі їх представника, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокатВиноградський АнтонПавлович у відкрите судове засіданні не з`явився, надав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі.

Представники третіхосіб,які незаявляють самостійнихвимог напредмет спору:Головного управлінняДержгеокадастру Донецькоїобласті таДержавної службиУкраїни зпитань геодезії,картографії такадастру, у відкрите судове засіданні не з`явилися, надали до суду письмові заяви про розгляд справи без їх участі.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судувід 14.01.2025року вирішено накласти арешт на нерухоме майно, що є предметом позову, а саме: на земельну ділянку з кадастровим номером № 1423985500:03:000:2724, площею 1,9435 га, яка знаходиться на території Мангушської селищної територіальної громади Маріупольського району Донецької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2040084814239) вирішено заборонити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 ,зареєстрована заадресою: АДРЕСА_2 ) розпоряджатись земельною ділянкою з кадастровим номером № 1423985500:03:000:2724, площею 1,9435 га, змінювати її цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання цієї земельної ділянки.

Ухвалоюсуду від27.02.2025року вирішено у задоволенні клопотання представника відповідача про проведення відкритого судового засідання в режимі відеоконференції по цивільній справі за позовною заявою Заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру Донецької області, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про витребування земельної ділянки, відмовити.

Будь-яких інших процесуальних дій у справі судом не вживалось.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, та аргументів сторін, суд ухвалює рішення, виходячи із наступного.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 24.02.2020 року державним реєстратором Мангушської районної державної адміністрації Попруженком Aртемом Вікторовичем внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 35666065 про право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером № 1423985500:03:000:2724, площею 1,9435 га для ведення особистого селянського господарства на території Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів. Підставою для внесення запису вказано наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 5257-СГ від 17.10.2019 року «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», підписаний начальником Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Якименко Іваном.

У свою чергу прокурор посилається на те, що згідно до інформації наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області копії наказу з аналогічними реквізитами - номером та датою - наказом № 5257-СГ від 17.10.2019 року «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки», яким ОСОБА_2 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та наданні безоплатно у власність земельної ділянки площею 1,9435 га (кадастровий номер № 1423985500:03:000:2724) для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області. Вказаний наказ підписано в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Донецькій області Підгорною Тетяною.

Тобто, зміст наказу № 5257-СГ від 17.10.2019 року, фактично прийнятого Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, не відповідає змісту наказу з тими ж реквізитами, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером № 1423985500:03:000:2724.

Судовим розглядом встановлено, що 21.06.2024 року Маріупольською окружною прокуратурою Донецької області на адресу Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області було направлено повідомлення про представництво інтересів держави (в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру), в якому прокуратурою проінформовано Мангушську селищну раду Маріупольського району Донецької області про виявлені порушення вимог земельного законодавства та безпідставність отримання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки. Однак, листом від 21.02.2024 р. № 0275/04-30/2024 в.о. Мангушського селищного голови повідомив про те, що заходи щодо захисту інтересів держави та територіальної громади за викладеними фактами селищною радою не проводились. Мангушська селищна рада Маріупольського району Донецької області до суду з позовом про витребування з незаконного володіння ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером № 1423985500:03:000:2724 у комунальну власність територіальної громади Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області не зверталась. Крім того, селищна рада не заперечує, щодо подання Маріупольською окружною прокуратурою зазначеного позову з метою захисту інтересів держави та територіальної громади. Таким чином, Мангушська селищна рада Маріупольського району Донецької області не в змозі з об`єктивних причин самостійно звернутись з позовом про витребування спірної земельної ділянки. За таких обставин інтереси держави залишаються незахищеними та потребують захисту.

Оскільки позивач наполягає на тому що вказане нерухоме майно вибуло з власності Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області, у зв`язку із чим воно не може бути витребувано у останнього власника, то суд доходить висновку про наявність спору між сторонами із приводу речового права на таке майно, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Відповідно до положеньст.13 Конституції Україниземля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Суд зазначає, що 27.05.2021 року набрав чинностіЗакон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин».

Відповідно до п. 58 вищевказаного Закону розділ Х «Перехідні положення»ЗК Українибув доповнений пунктом 24, яким визначається, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, перелік яких визначений законом.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом (п. 24розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України).

Частиною 1статті 316 ЦК Українивизначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 1статті 317 ЦК Українивласникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістомстатті 325 ЦК Українисуб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Відповідно достатті 329 ЦК Україниюридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Згідно з вимогамистатті 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже зазначена норма встановлює презумпцію правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18).

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Положеннями частин 1, 2статті 116 ЗК Українипередбачено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Зі змістуст. 116 ЗК Українивбачається, що наявність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність визначається в якості обов`язкової передумови для подальшого отримання прав власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 2ст. 328 ЦК Україниправо власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлена судом.

Положеннямист. 118 ЗК Українивизначено порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Відповідно до положень ст. ст.193,195,202,203 ЗК УкраїниДержавний земельний кадастр єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є: забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.

Процедура державної реєстрації земельної ділянки передбачена Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 року.

Відповідно до п. 107 Порядку № 1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється, зокрема, за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи (п. 109 Порядку № 1051).

Пункт 110 Порядку № 1051 передбачає, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації); електронний документ.

Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

До поземельної книги в паперовій формі додається засвідчена копія рішення, яке є підставою для внесення відомостей до неї (п. 112 Порядку № 1051).

Пунктом 113 Порядку № 1051 встановлено, що Державний кадастровий реєстратор в день отримання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносить відомості про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних зазначеного Реєстру до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

В даному випадку, судом було встановлено, що матеріали справи містять дві копії наказів 16.10.2019 року № 5248-СГ, які мають різний та фактично протилежний зміст.

Так, в одному тексті наказу вирішено питання про надання у власність відповідачеві спірної земельної ділянки, а в іншому тексті наказу за цим же номером вирішено відмовити у задоволенні клопотання відповідача про затвердження документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки.

Суд приходить до висновку, що наявність двох наказів під одним номером і з різними текстами, не доводить недійсність якогось із цих документів та незаконність набуття вказаною особою права власності на земельну ділянку.

Більш того, обидві сторони в межах розгляду даної справи ставили під сумнів існування оригіналів таких наказів, зокрема позивач наказу про надання у власність відповідачеві спірної земельної ділянки, а відповідач про відмову у такому наданні.

Згідно ч.6 ст. 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

В даному випадку суду оригіналів жодного із вказаних наказів суду не подано.

Тобто, судом встановлено, що від імені уповноваженого державного органу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області видано два накази під одним номером, але з різними текстами. Доказів того, що один із них є підробним чи визнаний недійсним не надано.

Земельний кодексвстановив, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації.

Присвоєння кадастрового номера це обов`язкова складова процесу приватизації, оформлення прав власності, врегулювання договірних відносин, що здійснюється шляхом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності за заявою особи, яка оформлює технічну документацію на відповідну земельну ділянку.

Земельний кодексвстановив, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації.

Присвоєння кадастрового номера це обов`язкова складова процесу приватизації, оформлення прав власності, врегулювання договірних відносин, що здійснюється шляхом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності за заявою особи, яка оформлює технічну документацію на відповідну земельну ділянку.

Суд виходить із презумпції правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття, що відповідає положенням ст. 328 ЗК Кодексу та узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18.

Посилання на те, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 1423985500:03:000:2724 за відповідачем була вчинена на підставі підробленого (неіснуючого) наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, тобто, що ця ділянка вибула з володіння власника не з його волі, не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4-6 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

З аналізу положень ст. 95 ЦПК України суд приходить до висновку, що засвідчення учасником справи копії доказу за умови відсутності оригіналу письмового доказу є недопустимим.

Сторонами не заперечувався факт відсутності оригіналів наказів на які вони посилаються. За таких обставин, надану суду позивачем копію зазначеного наказу, подану як письмовий доказ, суд оцінює критично і визнає як неналежний.

Суд окремо вказує, що підроблення документів (ст. 358 КК України) є кримінальним правопорушенням проти авторитету органів державної влади; відповідно до примітки до ст. 358 КК України, під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили, чи, здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Відтак, наказ 16.10.2019 року № 5248-СГ року є офіційним документом, підроблення якого утворює об`єктивну сторону передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України кримінального правопорушення, а використання завідомо підробленого документа ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК України.

Оскільки відповідальність за підроблення документів передбачена положеннями КК України (ст.358 та ст.366 КК України), то на підставі ч. 6 ст. 82 ЦПК України для суду, який розглядає дану справу, має бути наданий вирок суду в кримінальному провадженні, який є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) та, чи вчинені вони цією особою. Вирок суду у кримінальному провадженні за фактом підроблення наказу від 16.10.2019 року № 5248-СГ року прокурором не наданий, відтак, який з наказів є дійсним, а який недостовірним (фальшивим), прокурором не доведено.

При пред`явленні позову, позивач згідно з приписами ч. 5 ст. 177 ЦПК України зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи зі встановлених обставин, суд дійшов висновку, про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами незаконності та безпідставності вибуття з державної власності в особі територіальної громади Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області спірної земельної ділянки.

Суд, у даній справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Оскільки факт неправомірності набуття відповідачем права власності не випливає із закону, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття та презюмується, відтак, підлягає доказуванню неправомірність набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, оскільки такий обов`язок доказування стороною позивача виконано не було, підстави для задоволення вимоги позову про витребування від такої особи земельної ділянки відсутні, у зв`язку з чим суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до частини першоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2ст. 141 ЦПК Українисудові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином, суд вважає, сплачений судовий збір покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 45, 46, 256, 257, 261, 388 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 14, 81,82, 89, 259, 263 265, 273, 280 ЦПК України, ст.78, 90, 121, 152,п. 24Перехідних положень Земельного кодексу Українисуд,-

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позовних вимог Заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру Донецької області, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про витребування земельної ділянки відмовити в повному обсязі.

2. Судові витрати по справі у вигляді судового збору покласти на Позивача.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Суддя: Д.В. Мовчан