Рішення від 03.06.2025 по справі 461/5695/24

Справа №461/5695/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2025 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Александрович М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові заяву ОСОБА_1 про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )

до

ОСОБА_2

(

АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -

Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування

(79000, м. Львів, вул. Ф. Ліста, 1; ЄДРПОУ: 20847537;

e-mail: gal_adm@city-adm.lviv.ua)

про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

встановив:

I. Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

У провадженні Галицького районного суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

19.05.2025, за результатами розгляду справи, судом було ухвалено рішення, яким наведений позов задоволено.

29.05.2025 до суду, шляхом поштового відправлення, надійшла заява ОСОБА_1 про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу, відповідно до якої остання просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь понесені витрати на правову допомогу у розмірі 16000 гривень.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд не вбачає необхідності викликати сторони у судове засідання для вирішення питання щодо ухвалення додаткового рішення, оскільки матеріали справи містять клопотання адвоката Бойко Вікторії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Подане клопотання надійшло до суду шляхом формування документів у підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» 28.05.2025. Згідно прохальної частини клопотання, представник відповідача просить зменшити розмір витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу до 5000 гривень, оскільки саме така сума, за твердженням адвоката Бойко Вікторії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , відповідає критерію необхідності, розумності та співмірності. Також, остання просила вирішити питання відшкодування судових витрат за відсутності відповідача та його представника.

Таким чином, суд приходить до переконання про відсутність необхідності виклику учасників у судове засідання, оскільки кожен з них письмово виклав доводи щодо порушеного ОСОБА_1 питання про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

II. Фактичні обставини встановлені судом, мотиви та висновки суду, а також положення закону, якими керувався суд, постановляючи додаткове рішення

Відповідно до рішення Галицького районного суду м. Львова ухваленого 19.05.2025, позов задоволено. Позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 липня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок - судових витрат пов`язаних із сплатою судового збору. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок. Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Згідно п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України, встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що 25.06.2024 між адвокатом Когут Любов Іванівною та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги № 24/06/25-С.

Відповідно до опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Когут Любов Іванівною згідно договору про надання правничої допомоги № 24/06/25-С від 25.06.2024, акту приймання-передачі виконаних робіт від 23.05.2025, додаткового договору до договору про надання правничої допомоги № 24/06/25-С від 25.06.2024, у зв`язку з розглядом справи у суді, загальна вартість наданих послуг, які стосуються надання правничої допомоги у даній справі складає 16000 гривень. Відповідно до долучених до матеріалів заяви квитанцій до прибуткового касового ордеру, Соломонко Ірина Олександрівна здійснила оплату адвокатських послуг у повному обсязі.

Згідно ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 137 ЦПК України, визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 10 від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 року по справі №462/9002/14-ц (провадження №61-9880св18), прийшов до наступних висновків: «свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес).

Також, діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Згідно позиції Верховного Суду, яка висвітлена у постанові КЦС ВС від 09.06.2020 року по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Отже, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Водночас, слід відзначити, що чинний ЦПК встановлює такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи сторін щодо розподілу судових витрат, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16000 гривень не є співмірним із складністю справи; виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Зокрема, визначаючи розмір витрат, які підлягають стягненню, суд виходить з критеріїв наведених вище, а саме складності справи (позов розглянутий у порядку загального позовного провадження), часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги (участь у судових засіданнях та час витрачений на обґрунтування позиції сторони і надання консультацій для її погодження), обсягу наданих послуг та виконаних робіт (зміст та обсяг поданих суду документів, обсяг робіт наведених у відповідному акті), ціни позову, а також значення справи для кожної сторони. Суд також враховує кількість, обсяг та зміст документів поданих суду сторонами, тривалість провадження у справі з врахуванням процесуальної поведінки сторін, складність та категорія справи.

З урахуванням вищенаведених доводів та мотивів, суд приходить до висновку, що заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 на користь останньої 10000 гривень витрат сторони на правничу допомогу, що суд вважає адекватним розміром, з врахуванням рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсягу та обґрунтованості підготовлених та поданих до суду стороною документів, їх значення для спору (справи).

Керуючись ст. 270 ЦПК України,

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

Ухвалити у справі за ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів додаткове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10000 (десять тисяч) гривень - компенсації витрат на правничу допомогу.

У решті заявлених вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ),

представник позивача - Когут Любов Іванівна

( АДРЕСА_3 ),

відповідач - ОСОБА_2

(

АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ),

представник відповідача - ОСОБА_4

( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -

Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування

(79000, м. Львів, вул. Ф. Ліста, 1; ЄДРПОУ: 20847537;

e-mail: gal_adm@city-adm.lviv.ua)

Повний текст рішення складено 03 червня 2025 року.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький