Постанова

від 20.05.2025 по справі 504/5042/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2689/25

Справа № 504/5042/23

Головуючий у першій інстанції Вінська Н. В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , на заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 25 червня 2024 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Резерв» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договорами поруки, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року ТОВ «Юг-Резерв» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договорами поруки.

Позов обґрунтовано тим, що між ТОВ «Юг-Резерв» та Фермерським господарством «Соти» був укладений договір поставки №552/08-19 від 14.08.2019 року. Відповідно до п. 1 Договору постачальник зобов`язується поставити й передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію за загальною вартістю товару з ПДВ 500 000,00 грн +/- 10%. На виконання умов договору позивач здійснив передплату на користь ФГ «Соти» на суму 500 000,00 грн з ПДВ на підставі рахунку №16 від 14.08.2019 року, при цьому відповідач не здійснив поставку обумовленого товару на користь позивача.

З метою забезпечення виконання постачальником умов договору поставки №552/08-19 від 14.08.2019 року було укладено договір поруки, а саме: між ТОВ «Юг-Резерв» (кредитор), ФГ «Соти» (боржник) та ОСОБА_3 (поручитель) від 15.08.2019 року за №15/19/1, ОСОБА_1 (поручитель) від 15.08.2019 року №15/19/3, ОСОБА_4 (поручитель) від 15.08.2019 року №15/19/2.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.12.2022 року по справі №916/3961/21, яке набрало законної сили, позов задоволено частково, стягнуто на користь ТОВ «Юг-Резерв» заборгованість в розмірі 500 000,00 грн, пеню у розмірі 30 342,69 грн, штраф у розмірі 75 000,00 грн, 3% річних у розмірі 20 654,17 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 389,95 грн Однак, вказане рішення Господарського суду Одеської області не виконане.

У зв`язку із невиконанням умов договору поставки ФГ «Соти», позивач просить стягнути з поручителів солідарно заборгованість в розмірі 625 996,86 грн.

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 25 червня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Резерв» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договорами поруки задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Резерв» (код ЄДРПОУ 31502667, місцезнаходження: 65058, м. Одеса, вул.. Армійська, буд. 11 корп. 1, оф. 3) заборгованість у розмірі 625 996,86 грн.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Резерв» (код ЄДРПОУ 31502667, місцезнаходження: 65058, м. Одеса, вул.. Армійська, буд. 11 корп. 1, оф. 3) сплачений судовий збір в розмірі 9 389 (дев`ять тисяч триста вісімдесят дев`ять) гривень 96 коп.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 25 червня 2024 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 25 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 не підписував договір поруки №15/19/3, тому доцільно призначити почеркознавчу експертизу у зв`язку з перевіркою автентичності підпису у договорі поруки. ТОВ «Юг-Резерв» не надало достатніх доказів неналежного існування зобов`язань ОСОБА_1 за договором поруки №15/19/3, адже такий договір ним не укладався. Відсутність належних доказів про невиконання зобов`язань ставить під сумнів законність вимог щодо стягнення заборгованості з поручителів.

Сторони договору поставки, укладеного між ТОВ "Юг-Резерв" та ФГ "Соти", є основними учасниками правовідносин, що випливають із договору поставки №552/08-19, і їхні права та обов`язки повинні були бути враховані судом при ухваленні рішення. ФГ "Соти", як основного боржника за договором поставки, не було залучено до справи. Це порушує вимоги цивільного процесуального права щодо обов`язкового залучення всіх зацікавлених осіб для належного розгляду справи, а також призводить до неповноти дослідження обставин справи.

10.02.2025 року через систему «Електронний суд» від представника ТОВ "Юг-Резерв" Соколова Дмитра Сергійовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого сторона позивача просила відмовити у задоволені апеляційної скарги ОСОБА_1 , а заочне рішення Комінтернівського районногосуду Одеськоїобласті від25червня 2024рокузалишити без змін.

Інші учасники справи своїм правом на подання відзиву не скористалися.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 20.05.2025 року на 14:30 год. відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 не з`явилися, належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції не виявили.

13.05.2025 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою. На підтвердження наведених в клопотання обставин, відповідачем надано виписку з медичної картки амбулаторного хворого форми №027/о, з якої вбачається, що ОСОБА_3 13.05.2025 року звернувся зі скаргами на головний біль, головокружіння, серцебиття, біль в області серця. Останній отримав медичну допомогу, через 40 хвилин нормалізовано стан хворого та надано рекомендації. При цьому показів до госпіталізації хворого виписка не містить.

Колегія суддів виснує, що ОСОБА_3 не перебуває на стаціонарному лікуванні, не госпіталізований та медичний висновок про тимчасову непрацездатність не отримував, отже, заявником не доведено, що стан його здоров`я унеможливлює прибуття у судове засідання 20.05.2025 року.

Присутній у судовому засіданні представник ТОВ «Юг-Резерв»-Соколов Дмитро Сергійович не заперечував проти розгляду справи за фактичною явкою сторін.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Оскільки явка учасників справи до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, поважність причин неучасті у судовому засіданні 20.05.2025 року учасників справи, належним чином повідомлених про розгляд справи, судом апеляційної інстанції не встановлено, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності учасників (відповідачів), які відсутні у судовому засіданні при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі у судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі Верховного Суду у справі № 361/8331/18.

Крім того, слід звернути увагу, що справа перебуває на розгляді в судах з листопада 2023 року, а в апеляційному суді з жовтня 2024 року, тобто з перевищенням строків передбачених ст. ст. 210, 371 ЦПК України.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати із закриттям провадження, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 2.4 Договорів поруки від 15.08.2019 року, сторони погодили, що у разі невиконання ФГ «Соти» зобов`язань за договором поставки №552/08-19 від 14.08.2019 року, ТОВ «Юг-Резерв» звертається з письмовою вимогою про виконання зобов`язань до поручителів протягом одного робочого дня з моменту такого невиконання, та, відповідно до п. 2.6 поручителі зобов`язуються виконати свої зобов`язання відповідно до цього договору не пізніше 10 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги ТОВ «Юг-Резерв». Вказаними договорами поруки передбачена солідарна відповідальність, поручителі відповідають по зобов`язаннях боржника у тому ж обсязі, що і боржник включаючи сплату основного боргу, процентів, відшкодування збитків, завданих кредитору невиконанням чи неналежним виконанням боржником умов кредитного договору. Будь-яких доказів, які б спростовували позовні вимоги ТОВ «Юг-Резерв» відповідачами не представлено суду.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 14.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юг-Резерв» та Фермерським господарством «Соти» був укладений Договір поставки № 552/08-19.

Згідно п. 1 Договору постачальник зобов`язується поставити й передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію: ріпак 1-го класу врожаю 2020 року, код товару згідно з УКТ ЗЕД 1205 на умовах, передбачених даним Договором.

Загальна вартість товару з ПДВ становить 500 000,00 (п`ятсот тисяч) грн +/-10%. Оплата вартості поставленого товару здійснюється безготівково в національній валюті України гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, на умовах передплати в розмірі 100% на підставі виставленого рахунку з обов`язковим наданням всіх оригіналів документів, що зазначені у п. 4.3. та п. 8.11. даного Договору (п.3.2., п.3.3.).

15.08.2019 року сторонами була погоджена поставка товару у кількості 62,500 т. (шістдесят дві метричні тони п`ятсот кілограм) до 01.08.2020 року. Внаслідок чого Фермерським господарством «Соти» була видана товарна аграрна розписка №2190, посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюк Ганною Олександрівною, номер в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій 741.

Згідно п. 10 Розписки, кредитор та боржник за взаємною згодою оцінюють цю розписку в 500 000,00 грн (п`ятсот тисяч гривень 00 копійок).

Згідно п. 9 Розписки, після збору врожаю в 2020 році предметом застави в забезпечення зобов`язань за цією розпискою стає все зерно ріпаку боржника. У разі відсутності в натурі предмета застави, кредитор має право на задоволення своїх вимог за рахунок іншого майна боржника.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ТОВ «Юг-Резерв» було здійснено передплату на користь ФГ «Соти» на суму 500 000,00 грн з ПДВ на підставі рахунку №16 від 14.08.2019, при цьому відповідач не здійснив поставку обумовленого товару на користь позивача.

З метою мирного врегулювання наслідків порушення умов Договору поставки 16.12.2020 ТОВ «Юг-Резерв» було видано ФГ «Соти» гарантійний лист, яким позивачем було підтверджено, що товариство не буде користуватись своїм правом звернення стягнення за аграрною розпискою №2190 раніше ніж в строк до « 15» серпня 2021.

Проте після спливу обумовленого сторонами строку, всупереч домовленості між сторонами відповідач свої зобов`язання щодо постачання товару не здійснив, товар не поставив, грошові кошти не повернув.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.12.2022 року по справі №916/3961/21 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто на користь ТОВ «Юг-Резерв» з ФГ «Соти» заборгованість в розмірі 500 000,00 грн, пеню у розмірі 30 342,69 грн, штраф у розмірі 75 000,00 грн, 3% річних у розмірі 20 654,17 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 389,95 грн рішення набрало законної сили 10.02.2023 року.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. від 29.03.2023 року відкрито виконавче провадження №71420999 про примусове виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №916/3961/21 виданого 06.03.2023 року.

З метою забезпечення умов Договору поставки №552/08-18 були укладені Договори поруки від 15.08.2019 року, згідно яких поручителями є ОСОБА_3 за договором поруки №15/19/1, ОСОБА_1 за договором поруки №15/19/3, ОСОБА_4 за договором поруки №15/19/2.

Згідно з п. 1.1. даних Договорів поруки відповідачі поручаються перед позивачем за виконання ФГ «Соти» своїх обов`язків за договором поставки № 552/08-19 від 14.08.2019 року та, відповідно до п. 2.1. у разі порушення ФГ «Соти» зобов`язань, забезпечених порукою, боржник ФГ «Соти» та поручителі відповідають перед ТОВ «Юг-Резерв» як солідарні боржники.

Відповідно до п. 2.2 договорів поруки від 15.08.2019 року, поручителі відповідають перед ТОВ «Юг-Резерв» у тому ж обсязі, що і боржник ФГ «Соти», включаючи суму основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Колегія суддів виходить з наступного.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Згідно ч. 2 ст. 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення суду незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, постає два питання: по-перше, чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним в розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц (провадження № 14-40цс18) зазначено, що: "з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18) зазначено, що: "законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 910/9362/19 (провадження № 12-180гс19) зазначено, що: "до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18), від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18). Велика Палата Верховного Суду додатково звертає увагу на те, що положення пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України пов`язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2023 року у справі № 201/8793/21-ц (провадження № 61-7797св23) зазначено, що: "у справі, яка переглядається, сторонами основного зобов`язання - кредитних договорів від 30 серпня 2006 року № 116/1013/В-06 та № 115/1013/В-06 є АТ "УкрСиббанк" та ТОВ ПМТЗ "Агро-комплект", а договір - господарським. Ті ж самі сторони уклали і забезпечувальний договір іпотеки. Спір виник стосовно договорів про відступлення права вимоги за кредитними договорами та іпотечним договором, а тому такий спір має розглядатися за правилами господарського судочинства, незважаючи на те, що сторонами оспорюваних правочинів (договорів уступки права вимоги) є фізичні особи. Заміна однієї із сторін забезпечувального зобов`язання не впливає на визначення юрисдикції вказаного спору, який підлягає розгляду в тому із судочинстві, що і спір за основним зобов`язанням (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 345/1537/21 (провадження № 14-41цс22)".

Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України або ГПК України віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20) вказано, що справи у спорах щодо правочинів незалежно від їх суб`єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов`язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (частини перша та друга статті 377 ЦПК України).

Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково (п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки №552/08-19 від 14.08.2019 року заявлені до Фермерського господарства «Соти», як постачальника за цим договором.

Разом з тим, у справі, що переглядається, позовні вимоги про стягнення заборгованості заявлені до поручителів Фермерського господарства «Соти» - ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 за укладеними з ними окремими договорами поруки.

Тобто, сторонами основного зобов`язання є юридичні особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Юг-Резерв» та Фермерське господарство «Соти».

ТОВ «Юг-Резерв» звернулося до суду з позовом 13 листопада 2023 року, тобто після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, товариство звернулося до суду з позовом до фізичних осіб як поручителів за договорами поруки, що укладені на забезпечення зобов`язання за договором поставки, сторонами якого є юридичні особи. Таким чином, між позивачем та відповідачами існує спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за договором поставки, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно із наведеними вище приписами ГПК України.

За таких підстав провадження в даній справі підлягає закриттю, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів звертає увагу, що розгляд справи судом, визначеним законом (у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) має фундаментальне значення для правозастосовчої практики. Саме тому, з огляду на положення частини другої статті 377 ЦПК України, порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Суд першої інстанції не встановив правову природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами, у зв`язку з чим порушив норми цивільного процесуального законодавства щодо визначення предметної юрисдикції справи та розгляду у порядку цивільного судочинства справу, яка підлягала розгляду в порядку господарського судочинства, а тому ухвалене по справі судове рішення із цих підстав підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Згідно з ч. 1 статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України апеляційний суд роз`яснює позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови він може звернутися до Одеського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

У своїй прецедентній практиці ЄСПЛ чітко визначив поняття «суд, встановлений законом». Зокрема, у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року (заяви № 29458/04 та № 29465/04) суд зазначив з посиланням на прецедентну практику, що термін «встановлений законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що «судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом, а фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», Комісія висловила думку, що термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Таким чином, суди не вправі діяти всупереч нормам процесуального права, яке передбачає лише певні дії у деяких випадках.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18.

Враховуючи викладене колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення в частині вимог до ОСОБА_1 та закриття провадження у справі в цій частині.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 377, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 25 червня 2024 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Резерв» заборгованість за договором поруки у розмірі 625 996,86 грн - скасувати та провадження у справі у цій частині закрити.

Роз`яснити, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 03.06.2025 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.М. Вадовська

С.О. Погорєлова