Постанова

від 04.06.2025 по справі 488/2840/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

04.06.25

22-ц/812/1016/25

Справа №488/2840/23

Провадження № 22-ц/812/1016/25

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 червня 2025 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М.,Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,

за відсутності учасників справи належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2025 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Щегловою Я.В., повний текст складено того ж дня, за скаргою ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця, боржник - ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця, боржник - ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи доводи скарги вказував, що ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2024 року зобов`язано ОСОБА_2 , на час розгляду справи судом до моменту набрання рішенням у цивільній справі № 488/2840/23 законної сили, надавати можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності ОСОБА_2 , кожні перші та треті вихідні дні місяця з 17 год. п`ятниці до 18 год. 30 хв. неділі, у тому числі і за місцем проживання ОСОБА_1 , а у випадку хвороби ОСОБА_3 або ОСОБА_1 , якщо ці дні співпадають з днями зустрічі, зустріч підлягає перенесенню на наступні вихідні у цей же час та дні (з 17 год. п`ятниці до 18 год. 30 хв. неділі).

На виконання ухвали Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2024 року про забезпечення позову у цивільній справі № 488/2840/23, постановою державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сніжани Килевник від 23 січня 2025 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.

Постановою державного виконавця від 27 лютого 2025 року вказане вище виконавче провадження закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39, статті 40 ЗУ «Про виконавче провадження».

Зазначає, що постанову він отримав 28 лютого 2025 року.

Вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки в резолютивній частині ухвали Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2024 року зазначено, що відповідні зобов`язання ОСОБА_2 діють на час розгляду справи судом до моменту набрання законної сили рішенням у цивільній справі № 488/2840/23.

При цьому державний виконавець фактично самоусунулася від виконання обов`язків. Все виконання ухвали звелося до оголошення боржнику її резолютивної частини, жодного разу не перевіряла виконання судового рішення, невмотивовано і незаконно закінчила виконавче провадження, чим порушила права заявника як стягувача.

Враховуючи вищевикладене, просив визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сніжани Килевник від 27.лютого 2025 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 та відновити виконавче провадження №76897118.

Ухвалою Корабельного районного суду м.Миколаєва від 14 квітня 2025 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірною постанову державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сніжани Килевник від 27 лютого 2025 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Зобов`язано Перший відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) вчинити дії щодо відновлення виконавчого провадження № НОМЕР_1 для виконання вимог ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції зазначав, що виконання судових рішень про встановлення побачення з дитиною здійснюється згідно з вимогами ст. 63 та ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження». З огляду на вимоги вказаних нормативних актів, при виконанні боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем. У разі виконання боржником рішення виконавець складає акт, що підписується сторонами виконавчого провадження, та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону (пункти 8, 10 розділу ІХ Інструкції).

Натомість, з огляду на зміст оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження, державним виконавцем був складений акт від 25 лютого 2024 року, згідно з яким до відома боржника доведено резолютивну частину рішення згідно з ухвалою суду, примусове виконання якої здійснювалося. Відсутні відомості про перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною.

Такий спосіб виконання судового рішення суперечить вимогам як ЦПК України, так і Закону України «Про виконавче провадження».

За вказаних обставин, передчасне та безпідставне закінчення виконавчого провадження порушує права скаржника, забезпечені судовим рішенням, а відтак скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню визнавши неправомірною постанову державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сніжани Килевник від 27.02.2025 про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 та зобов`язати вказаний відділ відновити виконавче провадження №76897118 з метою виконання вимог ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

В апеляційній скарзі Перший відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вказує, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є незаконною, а тому просили про її скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги.

Так вказували, що на виконанні у Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенеькому районі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), перебувала ухвала № 488/2840/23 від 12 червня 2024 року видана Корабельним районним судом м. Миколаєва, щодо зобов`язання ОСОБА_2 , на час розгляду справи судом до моменту набрання рішенням у цивільній справі № 488/2840/23 законної сили, надавати можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ., без присутності ОСОБА_2 , кожні перші та треті вихідні дні місяця з 17 год п`ятниці до 18 год 30 хв неділі у тому числі і за місцем проживання ОСОБА_1 , а у випадку хвороби ОСОБА_3 або ОСОБА_1 , якщо ці дні співпадають з днями зустрічі, зустріч підлягає перенесенню на наступні вихідні у цей же часта дні (з 17 год п`ятниці до 18 год 30 хв неділі).

23 січня 2025 року державним виконавцем відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, копії якої того ж дня направлено боржнику для виконання, стягувачу - до відома.

25 лютого 2025 року до відділу з`явилася боржник ОСОБА_2 , де в присутності державного виконавця була ознайомлена з резолютивною частиною виконавчого документу та зобов`язана неухильно дотримуватись його вимог на період розгляду справи судом до моменту набрання рішенням у цивільній справі № 488/2840/23 законної сили.

27 лютого 2025 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, копії якої того ж дня разом з виконавчим документом направлено до Корабельного районного суду Миколаївської області та сторонам до відома.

Зазначають, що згідно пункту 4 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про шо складає відповідний акт.

Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Дана стаття чітко аргументує порядок виконання державним виконавцем виконавчого документу про зобов`язання не чинити перешкод.

Вказаний порядок державним виконавцем відділу Килевник С.В, дотримано, про що складено акт державного виконавця При оголошенні резолютивної частини ОСОБА_2 попереджена про кримінальну відповідальність передбачену статтею 382 КК України за умисне не виконання рішення суду.

Також, зазначають, що державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Килевник С.В., не було належним чином повідомлено про час, дату та місце судового засідання, у зв`язку з чим було порушено її право подати відзив на скаргу відповідача, згідно з приписами статті 178 ЦПК України.

Правом на подачу відзиву стягувач ОСОБА_1 та боржник ОСОБА_2 не скористалися.

Відповідно до частин 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Частинами 1, 2, 4, 5, 8, 10 статті 84 ЦПК України передбачено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

До апеляційної скарги відділ ДВС надано копію акту від 25 лютого 2025 року, постанова про закінчення виконавчого провадження від 27 лютого 2025 року.

Клопотання про долучення нових доказів при цьому відділом ДВС представник позивача не заявляє, а також не виклав причини неподання вказаних доказів суду першої інстанції та не надає даних на підтвердження направлення цих доказів стороні відповідача.

Вказане свідчить про порушення відділом ДВС визначеного законом порядку подання доказів в суді апеляційної інстанції та унеможливлює провести аналіз причин неподання доказів до суду першої інстанції, а отже виключає можливість їх прийняття відповідно до статті 367 ЦПК України.

У зв`язку із викладеним долучені до апеляційної скарги вказаних письмових доказів не приймається апеляційним судом до розгляду.

Про дату, час та місце розгляду справи сторони виконавчого провадження та державний виконавець повідомлені належним чином, що в силу присів частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржувана ухвала суду першої інстанції у повній мірі не відповідає.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 43 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до частини другої статті 211 ЦПК України про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями (частини друга, четверта статті 128 ЦПК України).

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

За змістом частини першої статті 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПК України).

Частиною 7 статті 43 ЦПК України передбачено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Звертаючись до суду із цією скаргою за допомогою системи Електронний суд, ОСОБА_1 на виконання вимог ч. 7 ст. 43 ЦПК України направив цю скаргу Першому відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.9).

В подальшому, ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10 березня 2025 року суд прийняв вказану скаргу до провадження та призначаючи її до розгляду на 20 березня 2025 року о 16.00 год.

Вищезазначену ухвалу отримано Першим відділом державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - 10 березня 2025 року (а.с.15).

Судове засідання призначене на 20 березня 2025 року перенесено у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному (а.с.17).

27 березня 2025 року Корабельним районним судом м. Миколаєва поштовим відправленням та на електронну адресу Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - dvsvozn@ukr.net., направлялось повідомлення про розгляд справи 03 квітня 2025 року о 13.00 год. (а.с.18).

03 квітня 2025 року у справі оголошено перерву та наступне судове засідання призначено на 14 квітня 2025 року о 14.00 год.

Згідно розписку, про розгляд справи на вказану дату повідомлений ОСОБА_1 . Інформації щодо повідомлення інших учасників справи про розгляд справи 14 квітня 2025 року о 14.00 год. матеріали справи не містять.

10 квітня 2025 року на адресу Корабельного районного суду м. Миколаєва від ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи на вказану дату за її відсутності.

Згідно довідки секретаря судового засідання від 14 квітня 2025 року, у судове засідання призначене на 14 квітня 2025 року о 14.00 год сторони не з`явились.

За такого, встановлено, що судом першої інстанції не було належно повідомлено Перший відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про розгляд скарги 14 квітня 2025 року. У матеріалах справи немає даних щодо отримання (чи неотримання) відділом ДВС повістки про розгляд справи призначеного на 03 квітня 2025 року та направлення судової повістки про розгляду справи 14 квітня 2025 року.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушенням вимог статей 128-130 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстави, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до частини першої статті 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції на зазначені вимоги законодавства уваги не звернув, розглянув скаргу без повідомлення Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про дату, час та місце її розгляду.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21) зазначено, що обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Враховуючи наведене вище, оскаржуване рішення підлягає обов`язковому скасуванню на підставі пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України.

Щодо суті скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2024 року змінено заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2023 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 10 жовтня 2023 року, та зобов`язано ОСОБА_2 , на час розгляду справи судом до моменту набрання рішенням у цивільній справі №488/2840/23 законної сили, надавати можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності ОСОБА_2 , кожні перші та треті вихідні дні місяця з 17 год. п`ятниці до 18 год. 30 хв. неділі, у тому числі і за місцем проживання ОСОБА_1 , а у випадку хвороби ОСОБА_3 або ОСОБА_1 , якщо ці дні співпадають з днями зустрічі, зустріч підлягає перенесенню на наступні вихідні у цей же час та дні (з 17 год. п`ятниці до 18 год. 30 хв. неділі)( а.с.6-8).

На виконання ухвали Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2024 року про забезпечення позову у цивільній справі № 488/2840/23 постановою державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сніжани Килевник від 23 січня 2025 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 ( а.с.4).

25 лютого 2025 року боржник ОСОБА_2 в присутності державного виконавця була ознайомлена з резолютивною частиною виконавчого документу та зобов`язана неухильно дотримуватись його вимог на період розгляду справи судом до моменту набрання рішенням у цивільній справі № 488/2840/23 законної сили.

Постановою державного виконавця від 27 лютого 2025 року вказане вище виконавче провадження закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39, статті 40 ЗУ «Про виконавче провадження» ( а.с.5).

Із змісту вказаної постанови вбачається, що згідно акту державного виконавця від 25 лютого 2025 року боржнику ОСОБА_2 в присутності державного виконавця була доведено резолютивну частину виконавчого документу по справі № 488/2840/23 та зобов`язана неухильно дотримуватись його вимог на період розгляду справи судом до моменту набрання рішенням у цивільній справі № 488/2840/23 законної сили. Попереджена про кримінальну відповідальність, передбачену статтею 382 КК України.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Із наведеними конституційними положеннями кореспондується частина перша статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року в справі №1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як зазначає Європейський Суд з прав людини у справі "Soering vs UK" Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 1950 року як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Судовий захист прав особи, як і діяльність суду, не може вважатися ефективним, якщо рішення суду не буде виконано або виконано неналежним чином і без подальшого контролю суду за їх виконанням.

Згідно статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно постанови Верховного Суду від 15 вересня 2023 року № 551/920/22 виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили

Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з частиною 1, пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконання рішень про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною регламентується статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.

Відповідно до пункту 1 розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень), ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України «Про виконавче провадження», інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (виконавчих документів), що відповідно до

Відповідно до пункту 8 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.

Із реєстру виконавчих проваджень вбачається, що єдиним документом, який підтверджує дії державного виконавця у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, є акт державного виконавця від 25 лютого 2025 року.

Виходячи з наведеного, судова колегія прийшла до висновку, що державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сніжани Килевник не вживались заходи для забезпечення примусового виконання рішень, передбачених ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» .

Суду не надано доказів які б підтверджували, що державний виконавець забезпечив виконання ухвали суду про забезпечення можливості ОСОБА_1 спілкуватися з його малолітньою донькою, ОСОБА_3 .

Тому, скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню, визнавши неправомірною постанову державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сніжаною Килевник від 27.02.2025 про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, а також зобов`язати вказаний відділ відновити виконавче провадження №76897118 з метою виконання вимог ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Зважаючи на викладене доводи апеляційної скарги відділу ДВС про виконання ухвали Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2024 року з дотримання вимог статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються зібраним по справі доказами.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задовольнити.

Ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нову постанову.

Скаргу ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця задовольнити.

Визнати неправомірною постанову державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сніжани Килевник від 27 лютого 2025 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Зобов`язати Перший відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) вчинити дії щодо відновлення виконавчого провадження № НОМЕР_1 для виконання вимог ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 04 червня 2025 року.