Постанова від 02.06.2025 по справі 915/792/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2025 рокум. ОдесаСправа № 915/792/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.

за участю представників учасників справи:

від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ», м. Миколаїв- Зотіков С.Є., на підставі ордеру;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ-Твердохліб М.В., на підставі довіреності.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ», м. Миколаїв

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2025 року м. Миколаїв, суддя першої інстанції Смородінова О.Г., повний текст складено та підписано 03.03.2025 року

у справі № 915/792/24

за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ», м. Миколаїв

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «ЖЕК-5», м. Миколаїв

про визнання відсутнім правонаступництва за борговими зобов`язаннями, визнання незаконною відмови в розгляді питання щодо укладання договору,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У липні 2024 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ», м. Миколаїв звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ в якій, з урахуванням заяви від 08.08.2024 (вх.№ 9598/24) про зміну предмету позову, просило:

визнати, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ» (ідентифікаційний код юридичної особи 45193500) не є правонаступником, у розумінні частини 3 статті 22 Закону України «Про теплопостачання», за борговими зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «ЖЕК-5» (ідентифікаційний код юридичної особи 37518934) перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (ідентифікаційний код юридичної особи 42399676), які виникли на підставі договорів постачання природного газу від 20 вересня 2021 року №2599-НГТ-22 та від 03 лютого 2023 року №7405-ПСО(ТКЕ)-22, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «ЖЕК-5», за природний газ, спожитий при експлуатації дахової котельні корпусу 11 житлового будинку по вулиці Лазурній, 5 у місті Миколаєві;

визнати незаконною відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», листом від 24.06.2024 року № 125/2/1-5542, в розгляді питання щодо укладення з Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ», згідно його заяви від 04.06.2024 № 50, договору постачання природного газу для виробництва теплової енергії в межах спеціальних обов`язків згідно абзацу 3 підпункту 1 пункту 4 та пункту 5 «Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 року № 812, з тих підстав що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ» не врегульовано питання заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «ЖЕК-5» за природний газ, спожитий при експлуатації дахової котельні корпусу 11 житлового будинку по вулиці Лазурній, 5 у м. Миколаєві;

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ» судові витрати, в тому числі з оплати судового збору та правничу допомогу адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не вважає себе правонаступником боргових зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-5» за спожитий газ: по-перше, у зв`язку з тим, що частина 3 ст. 22 Закону «Про теплопостачання» застосовується до відносин за участю суб`єктів господарювання, а Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є негосподарюючим суб`єктом та по-друге, кінцевими власниками юридичних осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-5» і Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ» є різні особи, і Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не має прав вимоги заборгованості за послуги з теплопостачання, які надавались Товариству з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-5» мешканцям будинків.

Так, позивач зазначає, що передача майнових комплексів дахових котелень від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-5» до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку за актами приймання-передачі від 11.12.2023 року є поверненням котелень в управління їх власникам співвласникам будинків від особи, яка експлуатувала дані котельні до 11.12.2023 року (отримавши їх в експлуатацію від забудовника). За змістом статті 21 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», розділу IV Статуту позивача, основним джерелом коштів Об`єднання є внески і платежі співвласників квартир і нежитлових приміщень. З врахуванням індивідуального характеру юридичної відповідальності (ч. 2 ст. 61 Конституції України) співвласники не повинні відповідати за неефективне використання котелень Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-5», що привело до накопичення заборгованості за газ. На відміну від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-5» є суб`єктом господарювання, та здійснює господарську діяльність з метою отримання прибутку, що є підприємництвом, здійснює таку діяльність на власний ризик, і саме вказана особа повинна сплачувати відповідачу за спожитий газ, та одночасно вживати заходів щодо стягнення боргів за послуги з теплопостачання зі споживачів житлово-комунальних послуг.

Отже, на переконання позивача, між сторонами існує правова невизначеність: у питаннях, хто повинен оплачувати спожитий газ за об`єктами житлових будинків, мешканцями яких було створено ОСББ, і відповідно, чи є правомірною відмова відповідача ОСББ у розгляді заяви та документів, поданих для укладення договору постачання природного газу, з посиланням на ч. 3 ст. 22 Закону «Про теплопостачання». У зв`язку з відмовою відповідача укласти договір постачання газу, мешканці квартир Житлового комплексу «РІВ`ЄРА» залишились без опалення в зимовий період в опалювальному сезоні 2023 2024, та існує вірогідність того, що в опалювальному сезоні 2024 - 2025 років ЖК «РІВ`ЄРА» знову залишиться без опалення.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2025 року у справі №915/792/24 (суддя Смородинова О.Г.) відмовлено у задоволенні позовних вимогах в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив про те, що правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого, а отже, є певним фактом. Водночас, судом першої інстанції зауважено, що між позивачем та відповідачем відсутні будь-які переддоговірні спори чи договірні правовідносини, з яких могли б витікати будь-які юридичні наслідки для позивача, а отже, на думку суду першої інстанції, це свідчить про те, що відповідач жодним чином не порушив права та інтереси позивача, а тому, відповідач не являється належним відповідачем у цій справі.

Також, судом першої інстанції зазначено, що факт відсутності чи наявності правонаступництва за борговими зобов`язаннями повинен доводитися в межах позову про укладання договору переведення боргу (визнання договору укладеним) чи договору постачання природного газу. Або в межах позову про стягнення заборгованості. Однак, зазначені позови на цей час не подані, спір між сторонами відсутній.

Судом першої інстанції зазначено, що вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до його повноважень не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення, а позивач не довів, що на момент подання ним позову відповідачем було порушене його право, за захистом якого він звернувся до суду.

Крім того, місцевим господарським судом зауважено, що пропозиція укласти договір повинна містити істотні умови договору, вона повинна бути відправлена від сторони, яка пропонує укласти договір, а також виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. У спірних правовідносинах позивачем не доведено наявності обставин звернення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» з оформленою належним чином пропозицією укласти відповідний договір, а тому позовна вимога про визнання незаконною відмови відповідача в розгляді питання щодо укладення з позивачем договору постачання природного газу є передчасною.

Оцінюючи наявні докази в сукупності та всі обставини справи, перевіривши доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, судом першої інстанції встановлено, що Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ», м. Миколаїв не доведено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ прав і охоронюваних законом інтересів позивача, позовні вимоги частково є встановленням факту, а тому дійшов висновку, що відсутні підстави для правового захисту його інтересів в межах даного спору з огляду на заявлені позовні вимоги.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ», м. Миколаїв з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2025 року у справі №915/792/24 скасувати, ухвалити нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник, зазначає, що у відносинах сторін у даній справі існує правова невизначеність: у питаннях, чи є ОСББ правонаступником за борговими зобов`язаннями ТОВ «ЖЕК-5» на підставі вказаної норми Закону, чи правомірно відповідач відмовив ОСББ в розгляді питання щодо укладення договору постачання газу, посилаючись на неврегулювання останнім заборгованості за спожитий газ ТОВ «ЖЕК-5» минулих періодів.

Тобто, скаржник наголошує, що позивач у спірних правовідносинах має законний інтерес до правової визначеності, який може бути самостійнм об?єктом судового захисту і про захист якого був поданий даний позов.

Однак, за твердженням апелянта, суд першої інстанції з незрозумілих причин ухилився від аналізу відносин сторін саме в межах предмету позову, натомість, вдався до аналізу вимог закону і практики Верховного Суду щодо переддоговірних спорів.

Позивач зазначає, що він неодноразово в заявах по суті, поясненнях в судовому засіданні звертав увагу суду, що ОСББ не може реально захистити порушене відповідачем право на укладення договору постачання природного газу способом переддоговірного спору - шляхом визнання укладеним такого договору, оскільки суд може визнати укладеним такий договір тільки в межах строку дії спеціальних обов?язків згідно постанови №812, а на час подання позову такі спеціальні обов?язки діяли до 31.08.2024 року, тобто, для вирішення переддоговірного спору в судовому порядку не було розумного часу. Вже під час розгляду позову судом першої інстанції, дію спеціальних обов?язків було продовжено до 30.04.2025 року, проте позивач, якби ініціював спір про визнання договору укладеним, мав би направити відповідачу пропозицію з новим проектом договору постачання газу - вже строком до 30.04.2025 року, тобто заявити іншу підставу позову, і просити визнати укладеним договір вже на строк до 30.04.2025 року, тобто - змінити і предмет і підстави позову, що не допускається.

Відтак, скаржник зазначає, що після продовження, з 24.08.2024 року, дії спеціальних обов?язків відповідача до 30.04.2025 року ОСББ мало б повторно звернутися до відповідача з пропозицією укласти договір постачання газу, а отримавши відмову - звертатися до суду із позовом про визнання договору укладеним, і очевидно, що суд не встиг би розглянути ці вимоги не те, щоб до початку опалювального сезону, але й і до 30.04.2025 року.

Також, скаржник зазначає, що, аналізуючи зміст частини 3 статті 22 вказаного Закону, пояснювальної записки до законопроекту від 02.02.2011 року, можна дійти висновку про застосування даного положення виключно до суб?єктів господарювання. Але ОСББ, відповідно до Закону України «Про об?єднання співвласників багатоквартирного будинку», не відноситься до суб?єктів господарювання в розумінні статей 3, 55 Господарського кодексу України, воно є негосподарюючим суб?єктом, який лише може здійснювати діяльність із господарського забезпечення власних потреб.

Також, скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 02.05.2018 року № 910/11650/17, де касаційний господарський суд погодився з висновком господарських судів 1 та 2 інстанцій, що ОСББ «Білицька 20» не є правонаступником боргових зобов?язань ПП «Столичні будинки» згідно ч. 3 ст. 22 Закону «Про теплопостачання», за газ, поставлений НАК «Нафтогаз України», оскільки «предметом регулювання статті 22 Закону є відносини між суб?єктами господарювання, які здійснюють господарську діяльність у сфері теплопостачання, до яких ОСББ не належить».

Крім того, скаржник, посилаючись на постанову Верховного Суду від 28.03.2019 року № 910/5095/18, звертає увагу суду на те, що Верховний Суд погодився із відсутністю правонаступництва за ч. 3 ст. 22 цього Закону у зв`язку з передачею майнового комплексу з вироблення теплової енергії від однієї особи до іншої, оскільки їх кінцевими власниками є різні особи, а також за відсутності факту передачі КП «Київтеплоенерго» кореспондуючих такому зобов?язанню прав вимоги до споживачів теплової енергії.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на вказані правові висновки Верховного Суду (які зазначалися в позовній заяві), а, натомість, застосував висновок Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі №є910/5179/20, який нерелевантний відносинам у даній справі: Велика Палата у вказаній справі вирішувала питання щодо юрисдикції господарських судів у спорах щодо оскарження рішень зборів ОСББ, тоді як Верховний Суд в постанові від 02.05.2018 року у справі № 910/11650/17 сформував висновок саме щодо незастосування до ОСББ положення ч. 3 ст. 22 Закону «Про теплопостачання».

Звертає увагу суду на те, що в силу прямої вказівки закону майнові комплекси дахових котельнь будинків (із допоміжними приміщеннями надбудови) є об?єктами спільної сумісної власності співвласників багатоквартирних будинків, якими створено ОСББ «РІВ?ЄРА МИКОЛАЇВ». Тобто, на думку скаржника, при передачі майнових комплексів дахових котельнь від ТОВ «ЖЕК-5» до ОСББ згідно актів приймання-передачі від 11.12.2023 року відбулося їх повернення в управління власникам - співвласникам багатоквартирних будинків ЖК «РІВ?ЄРА».

Так, скаржник наголошує, що за змістом статті 21 Закону про ОСББ, розділу IV Статуту позивача, основним джерелом коштів Об?єднання є внески і платежі співвласників квартир і нежитлових приміщень. З врахуванням індивідуального характеру юридичної відповідальності співвласники не повинні відповідати за неефективне використання котельнь ТОВ «ЖЕК-5», що привело до накопичення заборгованості за газ. На відміну від ОСББ, ТОВ «ЖЕК-5» є суб?єктом господарювання, та здійснює господарську діяльність з метою отримання прибутку, що є підприємництвом, здійснює таку діяльність на власний ризик і саме вказана особа повинна сплачувати відповідачу за спожитий газ, та одночасно вживати заходів щодо стягнення боргів за послуги з теплопостачання зі споживачів житлово-комунальних послуг.

Також, скаржник звертає увагу суду на те, що в грудні 2024 року ТОВ ГПК «Нафтогаз Трейдинг» подало до господарського суду Миколаївської області позов до ТОВ «ЖЕК-5» про стягнення як раз того боргу за газ, у зв?язку з яким постачальник газу зі спеціальними обов?язками відмовив ОСББ в розгляді питання щодо укладення договору постачання газу. За цим позовом відкрито провадження у справі №915/1617/24, розгляд якої судом першої інстанції не завершений.

Відтак, на думку скаржника, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-5» було і є боржником у зобов?язаннях перед відповідачем щодо оплати вартості спожитого газу. Відповідач же, як постачальник зі спеціальними обов?язками згідно з постановою №812, не мав права відмовляти ОСББ в розгляді питання щодо укладення договору постачання газу. Вказана (друга) позовна вимога за своєю суттю не є встановленням факту (як помилково виснував суд першої інстанції), а є складовою усунення правової невизначеності у спірних відносинах, тобто, суд першої інстанції, розглядаючи цю вимогу, мав надати правову оцінку діям відповідача, однак фактично ухилився від здійснення правосуддя.

Також скаржник наголошує, що суд першої інстанції, відмовляючи в позові, послався на низку висновків Верховного Суду, які не релевантні спірним відносинам (були зроблені не в подібних відносинах), зокрема, у постанові від 04.08.2020 року у справі № 910/10764/19 предметом спору було визнання наявності у позивача прав учасника ТОВ «Юкрейніан фільм дистриб' юшн» в розмірі внеску до статутного капіталу 18 375 грн. (35%), та відновлення розмірів часток у статутному капіталі інших учасників станом на 05.12.2018 року (тобто, спосіб захисту у справі №910/10764/19 був очевидно неналежним, проте вказаний спір не є подібним даному спору).

Скаржник зазначає, що Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 року у справі №922/1246/21, на яку послався суд першої інстанції, в п. 4.40 зробив висновок, що намір юридичної особи, яка зробила пропозицію, вважати себе зобов?язаною у разі її прийняття, може виражатись лише у разі підписання проекту договору і направлення його іншій стороні. Без підписання такого паперового документу власноруч чи у разі складення електронного документу без накладення електронного підпису уповноваженою на укладення договорів посадовою особою юридичної особи, не можна вважати, що така юридична особа готова взяти на себе зобов`язання у разі прийняття пропозиції укласти договір іншим, Такий висновок Верховного Суду, на думку скаржника, може застосовуватись у переддоговірних спорах, але як вже зазначалось, даний спір не є переддоговірним, а є спором про усунення правової невизначеності. Адже відповідач відмовив позивачу в розгляді питання щодо укладення договору постачання природного газу у зв?язку з неврегулюванням питання щодо погашення заборгованості ТОВ «ЖЕК-5» з посиланням на ч. 3 ст. 22 Закону «Про теплопостачання», а не у зв?язку з ненаданням підписаного проекту договору постачання газу. З огляду на тривалість розгляду спорів судами принаймні першої та апеляційної інстанції, позивачу не вистачило б часу для реалізації захисту свого порушеного інтересу способом визнання договору постачання газу укладеним.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ», м. Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2025 року у справі №915/792/24, справу призначено до судового розгляду.

21.05.2025 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ надійшов відзив (вх. № 1228/25/Д2), у якому відповідач просив суд апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ», м. Миколаїв залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, у відзиві відповідач стверджує, що можна розглядати ОСББ як юридичну особу, створену у формі непідприємницького товариства, на яке поширюється частина третя статті 22 Закону України «Про теплопостачання». Зазначає, що у спірних правовідносинах позивачем не доведено наявності обставин звернення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Рів`єра Миколаїв» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» з оформленою належним чином пропозицією укласти відповідний договір, а тому, позовна вимога про визнання незаконною відмови відповідача в розгляді питання щодо укладення з позивачем договору постачання природного газу є передчасною.

Щодо способу захисту та відсутності порушеного права чи законного інтересу відповідач наголошує, що правовідносини, що склалися за договорами постачання природного газу від 20.09.2021 №2599-НГТ-22 та від 03.02.2023 №7405- ПСО (ТКЕ) -22, стосуються виключно відповідача та третьої особи. При цьому, між ОСББ «Рів`єра Миколаїв» та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» відсутні будь-які правовідносини, зокрема, договірні, з яких могли б породжувати будь-які юридичні наслідки для позивача.

Відповідач наголошує, що судом першої інстанції правильно зазначено, що заявлений у цій справі позов фактично містить у собі вимоги про встановлення судом обставин, які мають юридичне значення та не стосуються захисту цивільного права у спосіб, обраний позивачем, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача.

При цьому вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, який порушує провадження у справі за позовом, в основі якого правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Відповідач зазначає, що звертаючись до суду з вимогою про визнання відсутнім правонаступництва за борговими зобов`язаннями в межах договорів постачання природного газу від 20.09.2021 №2599-НГТ-22 та від 03.02.2023 №7405-ПСО (ТКЕ)-22, позивач прагне досягти правової визначеності, тобто, прагне підтвердження судом певного факту відсутності боргу у ОСББ «Рів`єра Миколаїв» перед відповідачем, однак такі доводи можуть розглядатися господарським судом лише при наявності відповідного спору (спору про стягнення заборгованості за спожитий газ). Водночас, місцевим судом установлено відсутність між учасниками даної справи відповідних спорів.

Отже, відповідач звертає увагу апеляційного суду, що позовні вимоги ОСББ «Рів`єра Миколаїв», є вимогами про встановлення юридичних фактів, які можуть встановлюватися лише як елемент оцінки фактичних обставин справи при розгляді господарськими судами спору про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За таких обставин відповідач зазначає, що оскільки вимога щодо встановлення певних фактів, не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, позаяк до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення, а тому, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог позивача.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено судом без урахування висновку про відсутність правонаступництва ОСББ відповідно до частини 3 ст. 22 Закону України «Про теплопостачання» у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 28.03.2019 року у справі №910/5095/18 (щодо оскарження ухвали від 26.06.2018 року про відмову в задоволенні клопотання ПАТ «Київенерго» про заміну відповідача правонаступником в межах справи про стягнення заборгованості) відповідач просить колегію суддів відхилити, оскільки предмет і підстави позовів, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, та їх правове регулювання у зазначеній справі та у справі №910/5095/18 очевидно є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаній справі.

Більш того, відповідач наголошує, що завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Отже, відповідач, посилаючись на постанову Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №904/3368/18, зазначає, що вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Отже, наявність порушених або оспорюваних прав і інтересів у особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковою, а обов`язком позивача відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Із вимог позивача не зрозуміло, яким чином буде "відновлено його порушене право" в разі задоволення позовних вимог судом. Так, визнання відсутності правонаступництва та визнання незаконною відмови в розгляді питання про укладення договору в червні 2024 року не призведе до відновлення порушеного права позивача та встановлення між сторонами договірних відносин у минулому.

Підсумовуючи викладене вище, відповідач звертає увагу колегії суду на правильності

висновку суду першої інстанції про те, що Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Рів`єра Миколаїв», м. Миколаїв не доведено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» прав і охоронюваних законом інтересів позивача, тому відсутні підстави для правового захисту його інтересів в межах даного спору з огляду на заявлені позовні вимоги.

В судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференції, представник скаржника підтримав доводи та вимоги, викладені ним в апеляційній скарзі письмово, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідача в судовому засідання заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги позивача з мотивів, викладених письмово у відзиві. Просив суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ», м. Миколаїв не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2025 року у справі №915/792/24 не потребує скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Рішенням співвласників квартир і нежитлових приміщень житлових будинків у м. Миколаєві по вул. Лазурна, 5, корпуси 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 та 17, що входять до Житлового комплексу «Рів`єра» 06.11.2023 було створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ», яке зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.11.2023, номер запису: 1010361020000033795.

Відповідно до п. 1-4 розділу І Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ» Об`єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень (далі - співвласники) корпусів №10,11,12,13,14,15,16,17 багатоквартирного будинку №5 розташованого по вулиці Лазурній у місті Миколаєві (далі - будинок), відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Будинок являє собою єдину забудову, яка складається з 8 (вісьмох) корпусів, які об`єднані спільною прибудинковою територією, елементами благоустрою, обладнанням, єдиною інженерною інфраструктурою, мають єдині вузли обліку постачання: води, тепла та електроенергії.

Повна назва об`єднання: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ». Скорочена назва об`єднання: ОСББ «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ». Місцезнаходження об`єднання: Україна, 54058, місто Миколаїв, вул. Лазурна, будинок 5.

Згідно з п. 1-3 розділу ІІ Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ», метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання.

Завданням та предметом діяльності об`єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Обладнання котельні корпусу 11 було введено в експлуатацію згідно акту від 15.01.2011, корпусу 16 згідно акту від 29.07.2015, та в подальшому знаходилось в експлуатації Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «ЖЕК-5». Разом із тим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «ЖЕК-5» 01.01.2016 оформило заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу, ЕІС-код 56ХQ00011ЕЕРY00D, точка комерційного обліку: вул. Лазурна, 5, корп. 11.

У зв`язку зі створенням Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ» Товариство з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «ЖЕК-5» передало Об`єднанню 11.12.2023 обладнання наведених дахових котелень.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ», маючи намір самостійно забезпечувати тепловою енергію для опалення й підігріву води мешканців будинків, в грудні 2023 року звернулось до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», спочатку усно, з приводу укладення договору постачання газу, та отримало від відповідача інформацію, що договір на постачання газу не може бути укладений з Об`єднанням, так як за його об`єктами (точками комерційного обліку) споживання газу рахується заборгованість минулих періодів за спожитий газ. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ» наприкінці грудня 2023 направило відповідачу електронною поштою письмове звернення (вх. № 37608/2 від 27.12.2023).

01.01.2024 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ» оформило у Миколаївській філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» заяву-приєднання № 4/МФ/100-104-3-Д-0124 до типового договору розподілу природного газу, ЕІС-код споживача 56ХQ000195DDW00C із визначенням точок споживання газу в дахових котельнях корпусів 11 і 16 по вул. Лазурна, 5 у м. Миколаєві, та листом від 03.01.2024, направило на електронну адресу відповідача документи для укладення договору постачання газу, а саме акти введення в експлуатацію котелень, виписку з ЄДР, заяву приєднання, опитувальник, протокол установчих зборів, статус ОСББ, скан-копію паспорта голови правління ОСББ, документи на право користування котельнею.

05.01.2024 на електронну адресу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ» надійшов лист відповідача від № 125/2/2/1-144 (відповідь на звернення вх. № 37608/2 від 27.12.2023 року), згідно якому відповідач повідомив, що постачання газу для виробництва теплової енергії житлових корпусів 11 і 16 по вул. Лазурна, 5 здійснювалося за договорами, укладеними з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «ЖЕК-5», яке має заборгованість перед відповідачем за поставлений природний газ; відповідач зазначив, що згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про теплопостачання» Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку вважається правонаступником за борговими зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «ЖЕК-5» з оплати спожитого газу, та запропонував Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ» укласти договір переведення боргу за спожитий газ, після чого буде розглянуто питання щодо укладення з Об`єднанням договору постачання природного газу.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ» листом № 36 від 21.03.2024 звернулось до відповідача з проханням надати вичерпну інформацію щодо реструктуризації боргу після підписання договору між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «ЖЕК-5», а саме, що він передбачає і умови його виконання. Також 25.03.2024 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ» направило відповідачу звернення за № 41 із проханням надати власну правову аргументацію, чому заборгованість за газ рахується за новоствореним об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку, а не за недобросовісним суб`єктом господарювання, який допустив невиконання договорів постачання газу; позивач також посилався у цьому листі на постанову Кабінету міністрів України від 19.07.2022 року № 812, за якою на відповідача покладені спеціальні обов`язки щодо постачання газу виробникам теплової енергії, зокрема, Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку.

Відповідач листом від 15.04.2024 № 125/2/2/1-2580 надав відповідь аналогічну за змістом попередньому листу від 05.01.2024, зазначивши про необхідність укладення договору переведення на позивача боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «ЖЕК-5» за спожитий газ в розмірі 5 050 773 грн 55 коп. При цьому, відповідач послався на лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «ЖЕК-5» від 20.12.2023 року № 61, згідно якому розмір заборгованості за газ по котельні корпусу 11 вул. Лазурна, 5 складає 5 050 773 грн 55 коп., по корпусу 16 заборгованість відсутня.

Відповідач листами від 05.02.2024 та від 06.05.2024 наполягав на укладенні між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «ЖЕК-5» договору переведення боргів останнього за спожитий газ, із посиланням на ч. 3 ст. 22 Закону «Про теплопостачання».

В травні 2024 року Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ», як споживачу природного газу, були присвоєні ЕІС-коди точкам обліку окремо на дахових котельнях корпусів 11 і 16 по вул. Лазурна, 5 (лист МФ «Газмережі» № МФ/104/3-2114 від 30.05.2024), після чого 04.06.2024 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ» знову направило відповідачу заяву про укладення договору постачання газу та, як стверджує позивач, пакет необхідних для укладення договору документів, а саме акт введення в експлуатацію котелень, виписку з ЄДР, заяву приєднання, опитувальник, протокол установчих зборів, статус ОСББ, скан-копія паспорта голови правління ОСББ, документи на прво користування котельнею, а відповідач знову відмовив в укладенні договору листом № 125/2/2-1-5542 від 24.06.2024 з тих же підстав.

Отже, позивач вважає, що між сторонами існує правова невизначеність: у питаннях, хто повинен оплачувати спожитий газ за об`єктами житлових будинків, мешканцями яких було створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ», і відповідно, чи є правомірною відмова відповідача позивачу у розгляді заяви та документів, поданих для укладення договору постачання природного газу, з посиланням на ч. 3 ст. 22 Закону «Про теплопостачання».

Інших належних та допустимих доказів матеріали справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для задоволення сформульованих позивачем позовних вимог про усунення правової невизначеності, а саме, про визнання відсутнім правонаступництва за борговими зобов`язаннями та визнання незаконною відмови у розгляді питання щодо укладання договору.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому, вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст.181 Господаського кодексу України).

Статтею 641 Цивільного кодексу України встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Тобто, намір юридичної особи, яка зробила пропозицію, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття, може виражатись лише у разі підписання проекту договору і направлення його іншій стороні. Без підписання такого паперового документу власноруч чи у разі складення електронного документу без накладення електронного підпису уповноваженою на укладення договорів посадовою особою юридичної особи, не можна вважати, що така юридична особа готова взяти на себе зобов`язання у разі прийняття пропозиції укласти договір іншим контрагентом. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.01.2022 у справі № 922/1246/21.

Частиною 2 ст. 382 Цивільного кодексу України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Статтею 385 Цивільного кодексу України передбачено, що з метою забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку, користування квартирами та нежитловими приміщеннями, управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Так, як вже зазначалось постановою вище, рішенням співвласників квартир і нежитлових приміщень житлових будинків у м. Миколаєві по вул. Лазурна, 5, корпуси 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 та 17, що входять до Житлового комплексу «Рів`єра» 06.11.2023 було створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ», яке зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.11.2023, номер запису: 1010361020000033795.

Обладнання котельні корпусу 11 було введено в експлуатацію згідно акту від 15.01.2011, корпусу 16 згідно акту від 29.07.2015, та в подальшому знаходилось в експлуатації Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «ЖЕК-5». Разом із тим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «ЖЕК-5» 01.01.2016 оформило заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу, ЕІС-код 56ХQ00011ЕЕРY00D, точка комерційного обліку: вул. Лазурна, 5, корп. 11.

У зв`язку зі створенням Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ» Товариство з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «ЖЕК-5» передало Об`єднанню 11.12.2023 обладнання наведених дахових котелень.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про теплопостачання» у разі якщо суб`єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб`єкт стає правонаступником за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб`єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, є Господарський кодекс України.

Стаття 55 Господарського кодексу України відносить до суб`єктів господарювання осіб, які здійснюють господарську діяльність.

Стаття 3 Господарського кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. При цьому зазначається, що діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

За приписами частин першої, другої, четвертої, п`ятої та сьомої статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Відповідно до частин другої, третьої статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів. Самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.

Згідно зі ст. 2 Господарського кодексу України господарська діяльність може здійснюватися як з метою одержання прибутку, так і без прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку відповідно до ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» є юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до статті 52 Господарського кодексу України некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб`єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом.

Отже, виходячи вищезазначеного колегія суддів вважає, що наявні підстави розглядати ОСББ як юридичну особу, створену у формі непідприємницького товариства, на яке поширюється ч.3 статті 22 Закону України «Про теплопостачання». Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 01.02.2022 року у справі №910/5179/20.

Як зазначалося вище, предметом позову в цій справі є:

- визнання відсутності правонаступництва позивача, у розумінні частини 3 статті 22 Закону України «Про теплопостачання», за борговими зобов`язаннями третьої особи перед відповідачем, які виникли на підставі договорів постачання природного газу;

- визнання незаконною відмови відповідача в розгляді питання щодо укладення договору постачання природного газу для виробництва теплової енергії.

Щодо позовної вимоги про визнання відсутності правонаступництва позивача, судова колегія зазначає наступне.

Правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого, а отже, є певним фактом, як вірно виснував суд першої інстанції.

Факт відсутності чи наявності правонаступництва за борговими зобов`язаннями повинен доводитися в межах позову про укладання договору переведення боргу (визнання договору укладеним) чи договору постачання природного газу. Або в межах позову про стягнення заборгованості. Однак, зазначені позови на цей час не подані, спір між сторонами відсутній.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що правовідносини, що склалися за договорами постачання природного газу від 20.09.2021 №2599-НГТ-22 та від 03.02.2023 №7405- ПСО (ТКЕ) -22, стосуються виключно відповідача та третьої особи.

Крім того, колегія суддів зауважує, що пропозиція укласти договір повинна містити істотні умови договору, вона повинна бути відправлена від сторони, яка пропонує укласти договір, а також виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

При цьому між ОСББ «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» відсутні будь-які правовідносини, зокрема договірні, з яких могли б породжувати будь-які юридичні наслідки для позивача.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, заявлений у цій справі позов фактично містить у собі вимоги про встановлення судом обставин, які мають юридичне значення та не стосуються захисту цивільного права у спосіб, обраний позивачем, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача.

При цьому вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, який порушує провадження у справі за позовом, в основі якого правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Звертаючись до суду з вимогою про визнання відсутнім правонаступництва за борговими зобов`язаннями в межах договорів постачання природного газу від 20.09.2021 №2599-НГТ-22 та від 03.02.2023 №7405-ПСО (ТКЕ)-22, позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом певного факту відсутності боргу у ОСББ «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ» перед відповідачем, однак такі доводи можуть розглядатися господарським судом лише при наявності відповідного спору (спору про стягнення заборгованості за спожитий газ).

Отже, колегія суддів зазначає, місцевим судом вірно встановлено про відсутність між учасниками даної справи відповідних спорів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги ОСББ «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ», є вимогами про встановлення юридичних фактів, які можуть встановлюватися лише як елемент оцінки фактичних обставин справи при розгляді господарськими судами спору про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Також, колегія суддів зауважує, що вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до його повноважень не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення, а позивач не довів, що на момент подання ним позову відповідачем було порушене його право, за захистом якого він звернувся до суду ( див. постанову Верховного Суду від 04.08.2020 у справі № 910/10764/19).

Таким чином, оскільки вимога щодо встановлення певних фактів, не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, позаяк до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ», м. Миколаїв в цій частині.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено судом без урахування висновку про відсутність правонаступництва ОСББ відповідно до частини 3 ст. 22 Закону України «Про теплопостачання» у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 28.03.2019 року у справі №910/5095/18 (щодо оскарження ухвали від 26.06.2018 року про відмову в задоволенні клопотання ПАТ «Київенерго» про заміну відповідача правонаступником в межах справи про стягнення заборгованості), колегією суддів відхиляються, оскільки задля юридичної визначеності в застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду у пунктах 24-32, 39 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала свої висновки щодо подібності правовідносин, зазначивши, що для цілей застосування приписів процесуальних законів подібність правовідносин слід оцінювати за змістовним, суб`єктним та об`єктним критеріями. Із цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суд апеляційної інстанції проаналізував висновки, на які посилався скаржник у апеляційній скарзі, вважає, що предмет і підстави позовів, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, та їх правове регулювання у зазначеній справі та у справі №910/5095/18 очевидно є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаній справі.

Щодо способу захисту та відсутності порушеного права чи законного інтересу колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 Цивільним кодексом України.

Варто також звернути увагу на те, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19).

Водночас Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених процесуальним кодексом. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див. наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 0107.2021 у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 31), від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц (пункт 58)).

Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.

Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів як ефективність - можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.6) від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 29)).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З викладеного слідує, що розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Більш того завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Верховний Суд у постанові від 10.09.2020 у справі №904/3368/18 наголошував, що вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Отже, наявність порушених або оспорюваних прав і інтересів у особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковою, а обов`язком позивача відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Із вимог позивача не зрозуміло, яким чином буде "відновлено його порушене право" вразі задоволення позовних вимог судом. Так, визнання відсутності правонаступництва та визнання незаконною відмови в розгляді питання про укладення договору в червні 2024 року не призведе до відновлення порушеного права позивача та встановлення між сторонами договірних відносин у минулому.

При цьому, колегія суддів зазначає, що, дійсно, між позивачем та відповідачем відсутні будь-які переддоговірні спори чи договірні правовідносини, з яких могли б витікати будь-які юридичні наслідки для позивача, а отже, це свідчить про те, що відповідач жодним чином не порушив права та інтереси позивача,

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, про те, що у спірних правовідносинах позивачем не доведено наявності обставин звернення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» з оформленою належним чином пропозицією укласти відповідний договір, а тому позовна вимога про визнання незаконною відмови відповідача в розгляді питання щодо укладення з позивачем договору постачання природного газу є передчасною.

З огляду на вказане колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ» не доведено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» прав і охоронюваних законом інтересів позивача, тому відсутні підстави для правового захисту його інтересів в межах даного спору з огляду на заявлені позовні вимоги.

Стосовно численних посилань скаржника на неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, то колегія суддів виходить з того, що підставою для апеляційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд першої інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі (позиція з постанови Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 910/12405/21), №902/126/21 від 02.04.2025

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Надаючи оцінку всім доказам та доводам позивача у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», судова колегія доходить висновку про те, що докази, надані позивачем на підтвердження обставин визнання, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ не є правонаступником, у розумінні частини 3 статті 22 Закону України «Про теплопостачання», за борговими зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «ЖЕК-5» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» які виникли на підставі договорів постачання природного газу від 20 вересня 2021 року №2599-НГТ-22 та від 03 лютого 2023 року №7405-ПСО(ТКЕ)-22, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «ЖЕК-5», за природний газ, спожитий при експлуатації дахової котельні корпусу 11 житлового будинку по вулиці Лазурній, 5 у місті Миколаєві та визнання незаконною відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», листом від 24.06.2024 року № 125/2/1-5542, в розгляді питання щодо укладення з Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ» є такими, що не відповідають таким стандартам.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи позивача, наведені ним в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, а зводяться лише до незгоди відповідача з таким рішенням без належного обґрунтування для цього відповідних підстав. При цьому протилежного ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції скаржником не доведено.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що всі істотні обставини справи судом першої інстанції встановлені вірно, з огляду на що рішення суду першої інстанції скасування або зміни не потребує.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Отже, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, не беруться апеляційним господарським судом до уваги, оскільки вони висновків суду першої інстанції не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судами як першої, так і апеляційної інстанції, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок, з огляду на що підстави для скасування чи зміни судового рішення у даному випадку відсутні.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ», м. Миколаїв не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2025 року у справі №915/792/24 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІВ`ЄРА МИКОЛАЇВ», м. Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2025 року у справі №915/792/24 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2025 року у справі №915/792/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодекс України

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 02.06.2025 року.

Повний текст постанови складено 04.06.2025 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді С.І. Колоколов Я.Ф. Савицький