Постанова від 02.06.2025 по справі 910/4153/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2025 р. Справа№ 910/4153/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Іоннікової І.А.

Мальченко А.О.

розглядаючи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ №5»

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2025

у справі № 910/4153/24 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ №5»

про стягнення 27 337, 64 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ №5» про стягнення заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, яка сталась 05.04.2021 у м. Дніпрі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що винуватцем ДТП є особа, яка працювала водієм у відповідача та під час ДТП керувала автомобілем, який належить відповідачу. Позивачем було виплачено страхове відшкодування у сумі 85 990, 50 грн на відновлення пошкодженого автомобіля, яке частково відшкодувала страхова ТзДВ «Експрес Страхування» у сумі 58 652, 86 грн, а решту суми позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2025 у справі № 910/4153/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ №5» на користь Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» 27 337, 64 грн страхового відшкодування та 3 028, 00 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки вартість майнового збитку, завданого власнику автомобіля «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок ДТП, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то з відповідача, як особи, яка у порядку ст. 1172 Цивільного кодексу України здійснює відшкодування завданих збитків на користь позивача, у порядку ст. 1194 Цивільного кодексу України підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ №5» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив всі обставини справи та прийняв рішення із порушенням норм процесуального права. Зокрема скаржник вважає, що місцевим господарським не було взято до уваги обставину порушення позивачем методики експертизи та оцінки. Крім того, суд першої інстанції не встановив ту обставину і не взяв до уваги, що оцінка матеріального збитку була проведена особами, які не є суб`єктами оціночної діяльності, а також той факт, що суми визначені в акті страхового відшкодування та рахунку різняться.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ №5» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2025 у справі № 910/4153/24 передано колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді Мальченко А.О., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ №5» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2025 у справі № 910/4153/24 залишено без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

19.02.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ №5» на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 подано до суду платіжну інструкцію про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Скрипки І.М., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, сформовано колегію у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Мальченко А.О., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 прийнято справу № 910/4153/24 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у визначеному складі, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ №5» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2025 у справі № 910/4153/24, витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4153/24, справу № 910/4153/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ №5» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2025 вирішено розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

17.03.2025 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/4153/24.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Судом першої інстанції справа № 910/4153/24 розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10.06.2020 між ПрАТ «СГ «ТАС» та ОСОБА_1 було укладено Договір добровільного страхування майна № FO-00726724 (далі - Договір страхування), предметом якого є страхування транспортного засобу «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_1 (далі - Застрахований автомобіль). (а.с 25)

Відповідно до довідки про ДТП, 05.04.2021 о 08:50 годині у місті Дніпрі біля е/о № 279 по Донецькому шосе відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_1 та автомобілем «ГАЗ 3302-206», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . (а.с. 13)

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 28.04.2021 (справа № 199/2986/21) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП та встановлено порушення ним п. 5.3-б Правил дорожнього руху. (а.с. 20)

У результаті зазначеної ДТП було пошкоджено Застрахований автомобіль, що підтверджується вказаною постановою.

Враховуючи наявність Договору страхування, власник пошкодженого автомобіля «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_1 звернувся до позивача з заявою про настання події. (а.с. 15-16)

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_1 проведено його огляд, про що складено акт огляду ТЗ (дефектна відомість) та Рахунок №45 від 07.04.2021 від СТО (ФОП Стаднюк В.А.), відповідно до якої вартість ремонту склала 85 990, 50 грн. (а.с. 11, 24)

У зв`язку із зазначеним, позивачем, на підставі зібраних документів складено розрахунок страхового відшкодування та страховий акт № 10474/05/921 від 09.04.2021 на суму 85 990, 50 грн, яку було виплачено ФОП Стаднюк В.А., що підтверджується платіжною інструкцією № 175057 від 13.04.2021. (а.с. 6, 21)

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати. Враховуючи, що винуватцем ДТП визнано ОСОБА_2 , а його цивільно-правова відповідальність на момент ДТП була застрахована в ТДВ «Експрес Страхування» згідно Полісу № AP5242514 (а.с.10) позивач звернувся до страхової компанії відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування.

ТДВ «Експрес Страхування» виплатило страхове відшкодування за полісом № НОМЕР_3 в сумі 58 652, 86 грн, що підтверджується платіжним дорученням №ЦО04133 від 02.07.2021. (а.с. 17)

Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що відповідач, як законний володілець автомобіля «ГАЗ 3302-206», д.н.з. НОМЕР_2 та роботодавець винуватця ДТП, у порядку ст.ст. 1172, 1194 Цивільного кодексу України зобов`язаний відшкодувати позивачеві різницю між загальним розміром завданої шкоди (вартістю відновлювального ремонту) та сумою виплаченого страхового відшкодування.

Місцевий господарський суд ухвалюючи оскаржуване рішення встановив, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) вартість матеріального збитку у розмірі 27 337, 64 грн (85 990, 50 грн - 58 652, 86 грн).

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини 2 зазначеної статті).

Стаття 1166 Цивільного кодексу України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом шкода підлягає відшкодуванню: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхування - це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (п. 69 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про страхування».

Страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України (абз. 3 ч. 1 ст. 89 вказаного Закону).

За ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути, зокрема відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням) (ч. 1 ст. 1194 Цивільного кодексу України).

Отже, якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди (особою, яка , свого обов`язку згідно зі ст. 1194 Цивільного кодексу України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 905/1391/19, з аналізу змісту глави 82 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України).

Відтак, шкода, завдана внаслідок ДТП водієм та з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Колегія суддів звертає увагу, що за наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що на момент ДТП 05.04.2021 ОСОБА_2 був працівником відповідача та виконував трудові (службові) обов`язки, та що відповідач є власником автомобіля «ГАЗ 3302-206», д.н.з. НОМЕР_2 .

При цьому, вина ОСОБА_2 у скоєні ДТП встановлена постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 28.04.2021 (справа № 199/2986/21).

Як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час перегляду рішення суду судом апеляційної інстанції, відповідач заперечував проти розміру страхового відшкодування, оскільки позивачем порушено методику експертизи та оцінки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092. (далі - Методика).

Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = Ср + См + Сс х (1- Ез), де: Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.; Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.; Ез - коефіцієнт фізичного зносу.

Відповідно до пункту 7.38. Методики значення Ез (коефіцієнта фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ, 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД, 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів, 5 років - для мототехніки.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , автомобіль «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_1 , це легковий-загальний універсал-В. (а.с. 7)

Також колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів наявності винятків стосовно використання зазначених вимог, передбачених пунктом 7.39 Методики.

Оскільки вказаний автомобіль не був вироблений в СНД і строк його експлуатації становить менше 7 років, у відповідності до пункту 7.38. Методики, значення Ез (коефіцієнта фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів зазначає, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжне доручення та рахунок на сплату послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, а звіт про оцінку автомобіля є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, доказом дійсної вартості ремонтних робіт є рахунок СТО, який містить перелік робіт та використаних матеріалів щодо ремонту транспортного засобу, що стосуються саме пошкодженої частини транспортного засобу.

Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

При цьому, колегія суддів в силу ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України враховує аналогічну правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17, від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо порушення позивачем методики експертизи та оцінки.

З наявного в матеріалах справи рахунку № 45 від 07.04.2021 (ФОП Стаднюк В.А.), вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_1 на запасні частини та матеріали становить 85 990, 50 грн. (а.с. 24)

Також в матеріалах справи наявний страховий акт № 10474/05/921 від 09.04.2021 на суму 85 990, 50 грн. (.с. 6)

Позивач, відповідно до платіжної інструкції № 175057 від 13.04.2021 здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 85 990, 50 грн. (а.с. 21)

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт пошкодження автомобіля автомобіля «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_1 , особою, цивільно-правова відповідальність якої на час ДТП була застрахована у відповідача; значення коефіцієнта фізичного зносу в даному випадку приймається судом таким, що дорівнює 0; розмір відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля у сумі 85 990, 50 грн; здійснення позивачем оплати вартості проведеного ремонту.

Також колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника стосовно того, що суми визначені в акті страхового відшкодування та рахунку різняться з підстав того, що загальна вартість визначеної вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_1 , як в акті страхового відшкодування, так і в рахунку є однакова, яка становить 58 990, 50 грн.

Тому, вказані неточності не вплинули на реальний розмір виплаченої суми страхового відшкодування страхувальнику.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки вартість майнового збитку, завданого власнику автомобіля «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок ДТП, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то з відповідача, як особи, яка у порядку ст. 1172 Цивільного кодексу України здійснює відшкодування завданих збитків на користь позивача, у порядку ст. 1194 Цивільного кодексу України підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ №5» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2025 у справі № 910/4153/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2025 у справі № 910/4153/24 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4153/24.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Постанова складена 02.06.2025 у зв`язку з перебуванням судді Мальченко А.О. у відпустці з 05.05.2025 - 18.05.2025 та у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Іоннікової І.А. з 05.05.2025 - 27.05.2025 та у відпустці з 28.05.2025 - 30.05.2025.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді І.А. Іоннікова

А.О. Мальченко