Рішення від 04.06.2025 по справі 489/4690/23

Справа № 489/4690/23

Провадження № 2/489/64/25

РІШЕННЯ

Іменем України

04 червня 2025 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Костюченка Г.С.,

при секретарі судового засіданняСавкової К.А.,

за участі представника позивача Притикіна І.І.,

розглянувши у відкритому судовомузасіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 , Друга миколаївська державна нотаріальна контора, комунальне підприємство «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним правочину, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та витребування майна

встановив:

У серпні 2023 року представник позивача адвокат Притикін Ігор Ігорович звернувся до суду з позовом, просив: скасувати державнуреєстрацію прававласності нанерухоме майноза ОСОБА_4 на житловийбудинок згосподарськими будівлямита спорудами,розташованого по АДРЕСА_1 .

Визнати в порядку спадкування за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 .

Витребувати у ОСОБА_4 , житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 і передати його власнику ОСОБА_1 .

Скасувати заборону відчуження та зняти арешт з об`єкту нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_4 , накладені ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 листопада 2021 року.

В подальшому уточнив позовні вимоги та остаточно просив суд: визнати недійсним правочин: договір купівлі продажу від 14.09.2006 року реєстровий № 2466, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рябоконь К.Л., зареєстрований в КПММБТІ 06.10.2006 року за реєстровим № 4308.

Скасувати державнуреєстрацію прававласності нанерухоме майноза ОСОБА_4 на житловийбудинок згосподарськими будівлямита спорудами,розташованого по АДРЕСА_1 .

Визнати в порядку спадкування за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 .

Витребувати у ОСОБА_4 , житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 і передати його власнику ОСОБА_1 .

Позовні вимоги представник позивача обґрунтовував наступним: згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ММБТІ серії СВА №368766 від 24.06.2004 року, право власності на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями і спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , належав на праві власності ОСОБА_7 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 14.01.2020р. Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Згідно свідоцтва про смерть - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно заповіту від 29.11.1991 року: Я, ОСОБА_7 на випадок моєї смерті зробив таке розпорядження: Належний мені на праві власності житловий будинок з усіма господарчими і побутовими спорудами та будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 , заповідаю дочці ОСОБА_2 та синові ОСОБА_1 порівну, а автомашину марки «Жигулі» заповідаю синові ОСОБА_1 . А заповіт складений мною раніше, цим відміняю.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади міста Миколаєва 10.20-44456-2019 виданого Департаментом з надання адміністративних послуг ММР Про зареєстрованих осіб в житловому приміщені. Витяг сформовано Другою миколаївською державною нотаріальною конторою Миколаївської області, за адресою: м.Миколаїв, вул.Нагірна, 24 зареєстровано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 15.07.1970 року по теперішній час реєстрація не змінювалися.

Позивач зазначає, що фактично прийняв спадщину після смерті його батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки постійно проживав зі спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 .

22.06.1994 року, ОСОБА_1 звернувся до Другої Миколаївської Державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після спливу шести місяців.

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, спадкова справа за заявою ОСОБА_1 зареєстрована 02.06.1994 року за №207/94 у книзі обліку спадкових справ за №305 у Другої миколаївської державної нотаріальної контори.

Проте, у зв`язку із тяжким матеріальним становищем, ОСОБА_1 не мав можливості довести її до кінця, отримавши свідоцтво про право власності за заповітом у 1994 році.

19.08.2020 року, Державний нотаріус Другої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Токіой І.В. прийняла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із наданням спадкоємцем довідки ММБТ1 від «02» липня 2020 року вбачається, що власником житлового будинку під номером АДРЕСА_1 станом на 28.12.2012, є ОСОБА_4 , підстава виникнення права власності - договір купівлі - продажу від 14.09.2006 року р.№2466, посвідчений Рябоконь К.Л., приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, зареєстрований в КПММБТІ 06.10.2006 №4308 тобто інформація про зареєстровані речові права на нерухоме майно, суперечить заявленим правам, а тому відповідно до пункту 5 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор відмовляє в державній реєстрації таких прав.

Попередньо встановлено, що незаконне заволодіння майном спадкоємця ОСОБА_1 вчинено групою осіб у складі: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за злочинною допомогою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка в свою чергу здійснила формальне переоформлення домоволодіння, шляхом складення договору купівлі-продажу на ім`я ОСОБА_4 за злочинною допомогою приватного нотаріуса Рябоконь Катерини Леонідівни, так як переліченим особам, та нотаріусам достовірно було відомо, що існує спадкова справа та у вказаному домоволодінні зареєстровано спадкоємця ОСОБА_1 з 15.07.1970р., існує діюча реєстрація місця проживання позивача за цією адресою, що в свою чергу унеможливлює на законних підставах здійснювати переоформлення нерухомого майна, яке по праву належить ОСОБА_1 .

Таким чином, вказаними особами порушено право ОСОБА_1 на власність, а саме набуттям права власності на нерухоме майно за заповітом.

Пізніше позивачу стало відомо, що існує вирок Ленінського районного суду м.Миколаєва від 31.10.2007 року, справа №1-767 2007 року. Проте, ОСОБА_1 не було відомо про факт проведення слідства та суду, що підтверджується вироком.

Так відповідно до змісту зазначеного вироку суду «18 июня 2006 года в дневное время в торговых рядах на рынке «Колос» по Мира в г.Николаеве ОСОБА_10 познакомился с неустановленными в ходе досудебного следствия двумя мужчинами, которые предложили ОСОБА_10 за денежное вознаграждение в сумме 100 долларов США | «формить на свое имя частное домовладение. Дав согласие, ОСОБА_10 сообщил указанным динам свои анкетные данные. 19 или 21 июня 2006 года (точную дату установить не представилось возможным) в дневное время ОСОБА_10 встретился с данными лицами на остановке «Универсал» по пр.Октябрьскому в гНиколаеве, где подучил от последних поддельное решение Ленинского районного суда г.Николаева от13.03.2006 года, согласно которого был признан действительным договор кушти продажи на домовладение АДРЕСА_1 , заключенный между ОСОБА_10 и ОСОБА_11 , а так же признано за ОСОБА_10 право собственности на указанное домовладение. ОСОБА_10 , достоверно зная, что решение Ленинского районного суда г.Николаева о признании за последним права собственности на домовладение, расположенное по адресу: АДРЕСА_1 , является поддельным, так как ОСОБА_10 в данный суд никогда не обращался и указанного решения не получал, предоставил его а Николаевское межгородское бюро технической инвентаризации, в результате чего 26.06.2006 года на его имя зарегистрировано право собственности на одноэтажный жилой дом, расположенный по адресу : АДРЕСА_1 . Впоследствии ОСОБА_10 , продал указанный дом ОСОБА_12 , а последняя - ОСОБА_4 признал себя виновным полностью и пояснил суду, что 18 июня 2006 года в дневное время на рынке «Колос» по пр.Мира в г.Николаеве он познакомился с двумя мужчинами по имени ОСОБА_13 и Амир. ОСОБА_14 попросили его оформить на свое имя дом АДРЕСА_1 , так как они не могли оформить дом на себя в связи с отсутствием идентификационного кода. При этом, обещали заплатить 100 долларов США. Он согласился и передал им ксерокопии паспорта и идентификационного кода. Примерно через 2 дня в дневное время он встретился с этими мужчинами на остановке «Универсал» по АДРЕСА_2 и они передали ему поддельное решение Ленинского районного суда г.Николаева, согласно которому за ним было признано право собственности на дом АДРЕСА_1 . ОСОБА_15 не соответствовало действительности, поскольку он никогда не встречался с ОСОБА_16 и дом АДРЕСА_1 у последнего не покупал. Примерно через неделю по просьбе Рустама и Амира он сдал решение суда в Николаевское межгородское бюро технической инвентаризации и на его имя было зарегистрировано право собственности на дом АДРЕСА_1 . Полученные в БТИ документы на дом он передал ОСОБА_13 и Амиру. В конце июля 2006 года по просьбе ОСОБА_13 и Амира он переоформил дом АДРЕСА_1 путем купли- продажи на их родственницу. Вина подсудимого подтверждается совокупностью собранных по делу доказательств. Так, показаниями потерпевшей ОСОБА_2 установлено следующее: дом № НОМЕР_2 по ул, ОСОБА_17 в г.Николаеве принадлежал ее родителям. После смерти отца ОСОБА_7 в 1994 году она с братом ОСОБА_1 подали во 2 нотконтору заявление о принятии наследства. Однако, документы на дом не были оформлены. Последние 6 лет в данном доме никто не проживал. Весной 2006 года соседи по ул. ОСОБА_17 сообщили о появлении в доме АДРЕСА_1 посторонних лиц. 2.10 2006 года в БТЙ она узнала о том, что этот дом был продан ее отцом ОСОБА_18 в 2006 году, что не соответствует действительности Впоследствии ей стало известно, что Замысдовский в свою очередь продал дом Ус , а Ус - Сверкунову. Эти показания подтверждаются письменными доказательствами, исследованными в судебном заседании: ОСОБА_19 протокола выемки от 30.05.2007 года о добровольной выдаче начальником производственного отдела НБТИ ОСОБА_20 дела №6717 технической инвентаризации домовладения по ул, АДРЕСА_1 (л.д.97), документы которого были осмотрены согласно протокола осмотра от 30.05.2007 года ( л.д. 98), в том числе и решение Ленинского районного суда г.Николаева от 13.03.2006 года, согласно которого договор купли- продажи на домовладение АДРЕСА_1 , заключенный 1.03.2006 года между ОСОБА_10 и ОСОБА_21 признан действительным и за ОСОБА_10 было признано право собственности на жилой .дом АДРЕСА_1 в г.Николаеве. Из справки Ленинского районного суда г.Николаева усматривается, что под № 2- 662/2006 г. зарегистрировано гражданское дело по иску ОСОБА_22 к органу опеки и попечительства администрации Ленинского района г.Николаеве о возобновлении родительских прав. Гражданское дело по иску ОСОБА_10 к ОСОБА_7 по признании сделки действительной и прав собственности в суд не поступало и не зарегистрировано ( л.д.8). Согласно справке НГБТИ право собственности на недвижимое имущество по адресу: АДРЕСА_1 было зарегистрировано за ОСОБА_7 , а до него - за ОСОБА_8 на основании договора дарения от 15.05.1957 года (л.д, 21) и данная информация подтверждается представленными копиями соответствующих документов (л.д. 22-25). Согласно копии свидетельства о смерти ОСОБА_7 умер 05.04.1994 года (л.д.27). Согласно выписке о регистрации права собственности НГБТИ 26.06.2006 года на основании вышеуказанного поддельного решения суда было принято решение о регистрации права собственности на домовладение АДРЕСА_1 за ОСОБА_10 (л.д. 99). Согласно договора купли - продажи от 27 07 2006 года ОСОБА_10 продал домовладение АДРЕСА_1 ОСОБА_23 . Согласно выписке о регистрации права собственности НГБТИ 31.07.2006 года на основании указанною договора купли - продажи было принято решение о регистрации права собственности на домовладение АДРЕСА_1 за ОСОБА_23 .

Согласно договора купли - продажи от 14.09.2006 года ОСОБА_12 продала домовладение АДРЕСА_1 ОСОБА_4 (л.д. 51). Согласно выписке о регистрации права собственности НГБТИ 06.10.2006 года на основании указанного договора купли - продажи было принято решение о регистрации права собственности на домовладение АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 (л.д. 100). Таким образом, действия подсудимого необходимо квалифицировать по ч.3 ст.358 УК Украины - использование заведомо поддельного документа. Кроме этого, ОСОБА_18 досудебным следствием вменялось следующее: 26.06.2006 года ОСОБА_10 по предварительному сговору с неустановленным в ходе следствия лицом, имея умысел на незаконное обогащение и завладение чужим имуществом (домовладением), расположенном по адресу: АДРЕСА_1 с целью его последующей перепродажи третьим лицам, обманным путем используя при зтом поддельное решение Ленинского районного суда г.Николаева от 13.03.2006 года по делу № 2- 1662/2006 года о признании за ним права собственности на данное домовладение, в НМБТИ зарегистрировал на своё имя домовладение по вышеуказанному адресу, в результате чего завладел мошенническим путем правом собственности на данное домовладение, чем причинил владельцам данного домовладения ОСОБА_1 и ОСОБА_2 на сумму 31926 грн. ОСОБА_24 были квалифицированы по ч.2 ст.190 УК Украины - завладение чужим имуществом путем обмана, причинившее значительный ущерб потерпевшему.

Обман ОСОБА_10 выразился в предоставлении в НМБТИ поддельного документа - решения Ленинского районного суда. г.Николаева от 13.03.2006 года. В ходе судебного следствия было установлено, что ОСОБА_10 не был знаком с потерпевшими ОСОБА_2 и ОСОБА_1 , а так же с умершим ОСОБА_7 . Лица, которые за вознаграждение попросили его оформить на себя право собственности на дом, ничего ему не поясняли о собственниках дома, а только сообщили, что не могут его оформить на себя, так как не имеют документов, удостоверяющих личность».

У зв`язку з тим, що державна реєстрація на будинок АДРЕСА_1 , здійснена на підставі рішення суду по справі № 2- 1662/2006р. від 13.06.2006 року, яке є недійсним, представник позивача просив суд задовольнити позов в цій частині.

Щодо витребування майна та визнання права власності на спадкове майно за ОСОБА_1 , представник позивача зазначав наступне.

Положеннями ст.1216 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За ст.1217 цього Кодексу, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Статтею 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входить усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст.1223 Цивільного кодексу України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Згідно із ч.5 ст.1268 Цивільного кодексу України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Главою 29 ЦК України передбачені цивільно-правові способи захисту права власності. Зокрема, норми статей 387, 388 ЦК надають власникові право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача.

Згідно зі ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього. Відповідно вимог ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Таким чином, право на витребування майна у добросовісного набувача має саме власник або особа, яка має речове право на майно, яке перебувало безпосередньо у його (власника) володінні або в особи, якій він передав майно у володіння, та вибуло з такого їхнього володіння не з їхньої волі. Так, вироком Ленінського районного суду м.Миколаєва від 31.10.2007 року, який набрав законної сили, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, і, зокрема встановлено, що спірний житловий будинок вибув з володіння ОСОБА_1 не з його волі. Ці обставини відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України не потребують доказування.

Частина 1 ст. 388 ЦК України передбачає, що у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Згідно п.10 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Враховуючи наведені обставини, на підставі ст.ст. 330, 387, ч.1 ст.388 ЦПК України можна прийти до висновку про те, що оскільки ОСОБА_3 не мав права відчужувати спірний житловий будинок, так як цей житловий будинок вибув із власності ОСОБА_1 не з його волі, то це майно підлягає витребуванню у ОСОБА_4 як добросовісного набувача незалежно від кількості правочинів вчинених щодо цього майна після недійсного правочину.

З урахуванням вищевикладеного, представник позивача вважав, що позов ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та витребування майна, з урахуванням наведених обставин, є обґрунтованим, а відтак може бути задоволений.

Ухвалою Ленінського районного суду від 30.08.2023 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 13.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не зівився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Павлюк С.О. в судове засідання призначене на 04.06.2025 не з`явилася, повідомлена про час розгляду справи належним чином, причини неявки вказала знаходження у відпустці. Правом надання відзиву на позов не скористалась.

Також, представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Павлюк С.О. неодноразово не з`являлася в судові засідання, надавала заяви про відкладення розгляду справи з різних причин та обставин.

Зверталася до суду із заявою про її вступ до участі у справі, в подальшому зверталася із заявою про виключення даних про її представництво інтересів ОСОБА_4 у справі.

Проте до вказаних заяв адвокатом не було додано жодних документів, які б підтверджували викладені у них обставини поважності неявки в судові засідання, у зв`язку з чим ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, було визнано неявку адвоката Павлюк С.О. у вказані судові засідання неповажними.

Таким чином, неявка адвоката Павлюк С.О. в судові засідання без поважних причин свідчить про порушення ним положень ст. 7 Правил адвокатської етики, відповідно до яких у своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності.

Клопотань з боку адвоката Павлюк С.О. з проханням провести судовий розгляд за її участі в режимі відеоконференції до суду не надходило.

Суд розцінює поведінку адвоката Павлюк С.О. як зловживання процесуальними правами.

За таких обставин, з урахуванням тривалого розгляду справи, відсутності доказів поважності неявки представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Павлюк С.О., відсутності відзиву на позовну заяву, відсутності будь яких доказів з боку відповідача, відсутності клопотань про проведення розгляду справи в режимі відеоконференції, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності відповідача ОСОБА_4 та його адвоката Павлюк С.О.

Відповідач - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила. Правом надання відзиву на позов не скористалась.

Відповідач - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Правом надання відзиву на позов не скористався.

Третя особа представник Другої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області в судове засідання не з`явився, повідомлений про час розгляду справи належним чином, причини неявки суду не повідомив.

На адресу суду надійшов лист представника про розгляд справи за відсутності їх представника, просив розглянути справу на підставі наявних матеріалів і прийняти рішення на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Третя особа представник КПММБТІ в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріалисправи,оригінал інвентарноїсправи ММБТІ,копію посвідченогоналежним чиномвирокуЛенінськогорайонного судум.Миколаєвавід 31.10.2007року,справа №1-7672007року, вислухавши представника позивача і оцінивши наявні в ній докази, суд встановив наступне.

Відповідно до Дублікату Свідоцтва про право на спадщину 2-133 від 10.06.2004 року виданого Державним нотаріальним архівом Миколаївської області (свідоцтво про право на спадщину від 04.11.1976 року Р.№ 6-8015, виданого Першою миколаївською державною нотаріальною конторою ОСОБА_7 направі власностіналежав житловийбудинок звідповідними господарськимибудівлями іспорудами,розташованими заадресою: АДРЕСА_1 . (т. 2 а.с. 20).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ММБТІ серії СВА №368766 від 24.06.2004 року, витяг № 3961749 підтверджуються зареєстроване право власності на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями і спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_7 .

Зазначене також підтверджується матеріалами інвентарної справи КПММБТІ, яка була витребувана та досліджена у судовому засіданні. Згідно відомостями зазначеними у цій справі за ОСОБА_7 КПММБТІ 04.11.1976 року було зареєстроване право власності на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями і спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 14.01.2020р. Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Згідно свідоцтва про смерть - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно заповіту від 29.11.1991 року: «Я, ОСОБА_7 на випадок моєї смерті зробив таке розпорядження: Належний мені на праві власності житловий будинок з усіма господарчими і побутовими спорудами та будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 , заповідаю дочці ОСОБА_2 та синові ОСОБА_1 порівну, а автомашину марки «Жигулі» заповідаю синові ОСОБА_1 . А заповіт складений мною раніше, цим відміняю.» (т.2 а.с. 6).

Зазначені обставинипідтверджуються матеріаламиспадкової справи,зведеноїза заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрована 02.06.1994 року за №207/94 у книзі обліку спадкових справ за №305 у Другої миколаївської державної нотаріальної контори.

Так, 31.05.1994 року ОСОБА_2 у встановлений законом строк звернулася до Другої Миколаївської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

22.06.1994 року ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернувся до Другої Миколаївської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

11.08.2020 року, ОСОБА_1 звернувся до Другої Миколаївської Державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

19.08.2020 року, Державний нотаріус Другої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Токіой І.В. прийняла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із наданням спадкоємцем довідки ММБТ1 від «02» липня 2020 року вбачається, що власником житлового будинку під номером АДРЕСА_1 станом на 28.12.2012, є ОСОБА_4 , підстава виникнення права власності - договір купівлі - продажу від 14.09.2006 року р.№ 2466, посвідчений Рябоконь К.Л., приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, зареєстрований в КПММБТІ 06.10.2006 №4308, тобто інформація про зареєстровані речові права на нерухоме майно, суперечить заявленим правам, а тому відповідно до пункту 5 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор відмовляє в державній реєстрації таких прав.

Судом встановлено, що незаконне заволодіння майном спадкоємця ОСОБА_1 вчинено групою осіб у складі: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за злочинною допомогою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка в свою чергу здійснила формальне переоформлення домоволодіння, шляхом складення договору купівлі-продажу на ім`я ОСОБА_4 .

Зазначені обставини підтверджуються вироком Ленінського районного суду м.Миколаєва від 31.10.2007 року, справа №1-767 2007 року та не потребують доказування. Пряма мова: «18 июня 2006 года в дневное время в торговых рядах на рынке «.Колос» по Мира в г.Николаеве ОСОБА_10 познакомился с неустановленными в ходе досудебного следствия двумя мужчинами, которые предложили ОСОБА_10 за денежное вознаграждение в сумме 100 долларов США | «формить на свое имя частное домовладение. Дав согласие, ОСОБА_10 сообщил указанным динам свои анкетные данные. 19 или 21 июня 2006 года (точную дату установить не представилось возможным) в дневное время ОСОБА_10 встретился с данными лицами на остановке «Универсал» по пр.Октябрьскому в гНиколаеве, где подучил от последних поддельное решение Ленинского районного суда г.Николаева от 13.03.2006 года, согласно которого был признан действительным договор купли - продажи на домовладение АДРЕСА_1 , заключенный между ОСОБА_10 и ОСОБА_11 , а так же признано за ОСОБА_10 право собственности на указанное домовладение. ОСОБА_10 , достоверно зная, что решение Ленинского районного суда г.Николаева о признании за последним права собственности на домовладение, расположенное по адресу: АДРЕСА_1 , является поддельным, так как ОСОБА_10 в данный суд никогда не обращался и указанного решения не получал, предоставил его а Николаевское межгородское бюро технической инвентаризации, в результате чего 26.06.2006 года на его имя зарегистрировано право собственности на одноэтажный жилой дом, расположенный по адресу : АДРЕСА_1 . Впоследствии ОСОБА_10 , продал указанный дом ОСОБА_12 , а последняя - ОСОБА_4 признал себя виновным полностью и пояснил суду, что 18 июня 2006 года в дневное время на рынке «Колос» по пр.Мира в г.Николаеве он познакомился с двумя мужчинами по имени ОСОБА_13 и Амир. ОСОБА_14 попросили его оформить на свое имя дом АДРЕСА_1 , так как они не могли оформить дом на себя в связи с отсутствием идентификационного кода. При этом, обещали заплатить 100 долларов США. Он согласился и передал им ксерокопии паспорта и идентификационного кода. Примерно через 2 дня в дневное время он встретился с этими мужчинами на остановке «Универсал» по АДРЕСА_2 и они передали ему поддельное решение Ленинского районного суда г.Николаева, согласно которому за ним было признано право собственности на дом АДРЕСА_1 . ОСОБА_15 не соответствовало действительности, поскольку он никогда не встречался с ОСОБА_16 и дом АДРЕСА_1 у последнего не покупал. Примерно через неделю по просьбе Рустама и Амира он сдал решение суда в Николаевское межгородское бюро технической инвентаризации и на его имя было зарегистрировано право собственности на дом АДРЕСА_1 . Полученные в БТИ документы на дом он передал ОСОБА_13 и Амиру. В конце июля 2006 года по просьбе ОСОБА_13 и Амира он переоформил дом АДРЕСА_1 путем купли- продажи на их родственницу. Вина подсудимого подтверждается совокупностью собранных по делу доказательств. Так, показаниями потерпевшей ОСОБА_2 установлено следующее: дом № НОМЕР_2 по ул, ОСОБА_17 в г.Николаеве принадлежал ее родителям. После смерти отца ОСОБА_7 в 1994 году она с братом ОСОБА_1 подали во 2 нотконтору заявление о принятии наследства. Однако, документы на дом не были оформлены. Последние 6 лет в данном доме никто не проживал. Весной 2006 года соседи по ул. ОСОБА_17 сообщили о появлении в доме АДРЕСА_1 посторонних лиц. 2.10 2006 года в БТЙ она узнала о том, что этот дом был продан ее отцом ОСОБА_18 в 2006 году, что не соответствует действительности Впоследствии ей стало известно, что Замысдовский в свою очередь продал дом Ус , а Ус - Сверкунову. Эти показания подтверждаются письменными доказательствами, исследованными в судебном заседании: ОСОБА_19 протокола выемки от 30.05.2007 года о добровольной выдаче начальником производственного отдела НБТИ ОСОБА_20 дела №6717 технической инвентаризации домовладения по ул, АДРЕСА_1 (л.д.97), документы которого были осмотрены согласно протокола осмотра от 30.05.2007 года ( л.д. 98), в том числе и решение Ленинского районного суда г.Николаева от 13.03.2006 года, согласно которого договор купли- продажи на домовладение АДРЕСА_1 , заключенный 1.03.2006 года между ОСОБА_10 и ОСОБА_21 признан действительным и за ОСОБА_10 было признано право собственности на жилой .дом АДРЕСА_1 в г.Николаеве. Из справки Ленинского районного суда г.Николаева усматривается, что под № 2- 662/2006 г. зарегистрировано гражданское дело по иску ОСОБА_22 к органу опеки и попечительства администрации Ленинского района г.Николаеве о возобновлении родительских прав. Гражданское дело по иску ОСОБА_10 к ОСОБА_7 по признании сделки действительной и прав собственности в суд не поступало и не зарегистрировано ( л.д.8). Согласно справке НГБТИ право собственности на недвижимое имущество по адресу: АДРЕСА_1 было зарегистрировано за ОСОБА_7 , а до него - за ОСОБА_8 на основании договора дарения от 15.05.1957 года (л.д, 21) и данная информация подтверждается представленными копиями соответствующих документов (л.д. 22-25). Согласно копии свидетельства о смерти ОСОБА_7 умер 05.04.1994 года (л.д.27). Согласно выписке о регистрации права собственности НГБТИ 26.06.2006 года на основании вышеуказанного поддельного решения суда было принято решение о регистрации права собственности на домовладение АДРЕСА_1 за ОСОБА_10 (л.д. 99). Согласно договора купли - продажи от 27 07 2006 года ОСОБА_10 продал домовладение АДРЕСА_1 ОСОБА_23 . Согласно выписке о регистрации права собственности НГБТИ 31.07.2006 года на основании указанною договора купли - продажи было принято решение о регистрации права собственности на домовладение АДРЕСА_1 за ОСОБА_23 .

Согласно договора купли - продажи от 14.09.2006 года ОСОБА_12 продала домовладение АДРЕСА_1 ОСОБА_4 (л.д. 51). Согласно выписке о регистрации права собственности НГБТИ 06.10.2006 года на основании указанного договора купли - продажи было принято решение о регистрации права собственности на домовладение АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 (л.д. 100). Таким образом, действия подсудимого необходимо квалифицировать по ч.3 ст.358 УК Украины - использование заведомо поддельного документа. Кроме этого, ОСОБА_18 досудебным следствием вменялось следующее: 26.06.2006 года ОСОБА_10 по предварительному сговору с неустановленным в ходе следствия лицом, имея умысел на незаконное обогащение и завладение чужим имуществом (домовладением), расположенном по адресу: АДРЕСА_1 с целью его последующей перепродажи третьим лицам, обманным путем используя при зтом поддельное решение Ленинского районного суда г.Николаева от 13.03.2006 года по делу № 2- 1662/2006 года о признании за ним права собственности на данное домовладение, в НМБТИ зарегистрировал на своё имя домовладение по вышеуказанному адресу, в результате чего завладел мошенническим путем правом собственности на данное домовладение, чем причинил владельцам данного домовладения ОСОБА_1 и ОСОБА_2 на сумму 31926 грн. ОСОБА_24 были квалифицированы по ч.2 ст.190 УК Украины - завладение чужим имуществом путем обмана, причинившее значительный ущерб потерпевшему.

Обман ОСОБА_10 выразился в предоставлении в НМБТИ поддельного документа - решения Ленинского районного суда. г.Николаева от 13.03.2006 года. В ходе судебного следствия было установлено, что ОСОБА_10 не был знаком с потерпевшими ОСОБА_2 и ОСОБА_1 , а так же с умершим ОСОБА_7 . Лица, которые за вознаграждение попросили его оформить на себя право собственности на дом, ничего ему не поясняли о собственниках дома, а только сообщили, что не могут его оформить на себя, так как не имеют документов, удостоверяющих личность».

Таким чином, державна реєстрація на будинок АДРЕСА_1 , здійснена на підставі рішення суду по справі № 2- 1662/2006р. від 13.06.2006 року, яке є недійсним.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема правочинів. Згідно з ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Нормою ст.182 ЦК України, передбачена обов`язкова державна реєстрація права власності на нерухомі речі, його виникнення, перехід та припинення. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п.п.1,2 ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

У відповідності до ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Згідно з ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав. Згідно з п.40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. №1127 (надалі також - Порядок) державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком. Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. Згідно з ч.2 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" п.2 ч.6 ст.37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Відповідно до п.41 вказаного Порядку, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Отже, рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав є підставою для внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав.

На часрозгляду справиЗгідно інформаційноїдовідки зДержавного реєструречових правна нерухомемайно таРеєстру праввласності нанерухоме майно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна щодооб`єкта нерухомогомайна від14.11.2023року ОСОБА_4 належить на праві приватної власності будинок АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі продажу № 2466 від 14.09.2006 року, видавник: Рябоконь К.Л., приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу.

Судом була витребувана та досліджена у судовому засіданні копія ддоговору купівлі продажу від 14.09.2006 року реєстровий № 2466, укладеного між ОСОБА_25 , який діяв в інтересах ОСОБА_26 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рябоконь К.Л. від 04.09.2006 року за реєстровим № 2259 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рябоконь К.Л., зареєстрований в КПММБТІ 06.10.2006 року за реєстровим № 4308.

У зв`язку з тим, що державна реєстрація на будинок АДРЕСА_1 , здійснена на підставі рішення суду по справі № 2- 1662/2006р. від 13.06.2006 року, яке є недійсним, суд вважає за необхідне задовольнити позов в цій частині.

Одночасно, з урахуванням вищевикладених обставин та у відповідності до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі ч. 1 ст. 216 ЦК України Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разінедійсності правочинукожна ізсторін зобов`язанаповернути другійстороні унатурі все,що вонаодержала навиконання цьогоправочину,а вразі неможливостітакого повернення,зокрема тоді,коли одержанеполягає укористуванні майном,виконаній роботі,наданій послузі,-відшкодувати вартістьтого,що одержано,за цінами,які існуютьна моментвідшкодування.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, а саме визнати недійсним правочин: договір купівлі продажу від 14.09.2006 року реєстровий № 2466, укладений між ОСОБА_25 , який діяв від імені ОСОБА_26 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рябоконь К.Л. 04.09.2006 року та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рябоконь К.Л. реєстровий №2466, зареєстрований в КПММБТІ 06.10.2006 року за реєстровим № 4308.

Частина 1 ст. 388 ЦК України передбачає, що у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Згідно п.10 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Враховуючи наведені обставини, на підставі ст.ст. 330, 387, ч.1 ст. 388 ЦПК України оскільки ОСОБА_3 не мав права відчужувати спірний житловий будинок, так як цей житловий будинок вибув із власності ОСОБА_1 не з його волі, то це майно підлягає витребуванню у ОСОБА_4 як добросовісного набувача незалежно від кількості правочинів вчинених щодо цього майна після недійсного правочину.

При вирішенні позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірний житловий будинок у цілому, суд виходить з наступного правого регулювання.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК України, частини першоїстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбаченостаттею 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Положеннями статті 1216 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 цього Кодексу, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входить усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За ч. 1 ст. 1221 цього Кодексу, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно із ст. 1223 Цивільного кодексу України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За змістом статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено,що згідно заповіту від 29.11.1991 року: «Я, ОСОБА_7 на випадок моєї смерті зробив таке розпорядження: Належний мені на праві власності житловий будинок з усіма господарчими і побутовими спорудами та будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 , заповідаю дочці ОСОБА_2 та синові ОСОБА_1 порівну, а автомашину марки «Жигулі» заповідаю синові ОСОБА_1 . А заповіт складений мною раніше, цим відміняю.» (т.2 а.с. 6).

Зазначені обставинипідтверджуються матеріаламиспадкової справи,зведеноїза заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрована 02.06.1994 року за №207/94 у книзі обліку спадкових справ за №305 у Другої миколаївської державної нотаріальної контори.

Так, 31.05.1994 року ОСОБА_2 у встановлений законом строк звернулася до Другої Миколаївської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

22.06.1994 року ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернувся до Другої Миколаївської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

З урахуванням,що особистерозпорядження (заповіт) ОСОБА_7 ,щодо належного йомуна правівласності житловогобудинку зусіма господарчимиі побутовимиспорудами табудівлями,що знаходятьсяв АДРЕСА_1 складено накористь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із зазначенням«порівну»,позивач маєправо наотримання прававласності наспадкове майно 1/2частину житловогобудинку зусіма господарчимиі побутовимиспорудами табудівлями,що знаходятьсяв АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а в сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями4,19,141,263-265 ЦПК України,суд

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсним правочин: договір купівлі продажу від 14.09.2006 року реєстровий № 2466, укладений між ОСОБА_25 , який діяв в інтересах ОСОБА_26 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рябоконь К.Л. від 04.09.2006 року за реєстровим № 2259 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рябоконь К.Л., зареєстрований в КПММБТІ 06.10.2006 року за реєстровим № 4308.

Скасувати державнуреєстрацію прававласності нанерухоме майноза ОСОБА_4 на житловийбудинок згосподарськими будівлямита спорудами,розташованого по АДРЕСА_1 .

Визнати в порядку спадкування за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Витребувати у ОСОБА_4 , житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 і передати ОСОБА_1 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Повний текст судового рішення складено 04 червня 2025.

Суддя Г.С. Костюченко