Постанова від 04.06.2025 по справі 591/3209/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 р.Справа № 591/3209/25Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Русанової В.Б. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Сидоренко А.П., вул. Академічна, 13, м. Суми, Сумська, 40030, повний текст складено 24.04.25 року по справі № 591/3209/25

за позовом ОСОБА_1

до Управління ДМС України в Сумській області

про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби в Сумській області, в якому просив суд:

- скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про примуове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 04.03.2025 №5901130100017871 про примусове повернення громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що має посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , яка була дійсна до 26 липня 2022 року. У зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та продовжує свою дію до теперішнього часу. У липні 2022 позивач особисто звернувся до Управління ДМС України в Сумській області з усним зверненням щодо вчинення подальших дій для законного перебування н території України, проте посадовими особами Управління ДМС України в Сумські області на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року за № 165 усно відмовлено у наданні інформації та рекомендували звернутися пізніше. Зазначає, що він неодноразово звертався з усними зверненнями до відповідача щодо вчинення подальших дій для законно перебування на території України, однак у відношенні нього приймались постанови про накладення адміністративного стягнення за ст. 203 КУпАП та вилучено посвідку на тимчасове проживання

04 березня 2025 року позивач знову особисто звернувся до Управління ДМС України в Сумській області з усним зверненням щодо вчинення подальших дій для законного перебування на території України, проте посадовими особами Управління ДМС України в Сумській області складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МСМ № 001786 та одночасно постанову про накладення адміністративного стягнення ПН МСМ № 001795 щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП. Також заступник начальника Управління ДМС України в Сумській області ОСОБА_2 виніс рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 04 березня 2025 року № 5901130100017871, відповідно до якого вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язати його покинути територію України у термін до 01 квітня 2025 року.

Позивач вважає, що рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 04 березня 2025 № 5901130100017871 є необґрунтованим та протиправним.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 24.04.2025 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповвідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Зарічного районного суду м. Суми скасувати та ухвалити рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позивач не вчиняв дій, які порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку. Вказує, що порушення ним ЗУ "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" обумовлено непереборними обставинами, а неможливість продовження строку його перебування на території України після 26.07.2022 обумовлена зупиненням строків надання адміністраттивних послуг та видачі документів дозвільного характеру.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 має громадянство російської федерації та мав посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 строком дії до 26 липня 2022 року.

28 грудня 2018 року ОСОБА_1 уклав шлюб з громадянкою України ОСОБА_3 , зареєстрований Зарічним районним у місті Суми відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області, актовий запис № 822. Також зазначає, що під час проживання у цивільному шлюбі з громадянкою України ОСОБА_3 у них народились діти - донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач вказує, що у липні 2022 він особисто звернувся до Управління ДМС України в Сумській області з усним зверненням щодо вчинення подальших дій для законного перебування на території України, проте посадовими особами Управління ДМС України в Сумські області на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року за № 165 усно відмовлено у наданні інформації та рекомендували звернутися пізніше.

24 лютого 2023 року позивач знову особисто звернувся до Управління ДМС України Сумській області з усним зверненням щодо вчинення подальших дій для законно перебування на території України, проте 24 лютого 2023 року відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МСМ №001332, за наслідками розгляду якого постановою про накладення адміністративного стягнення від 24 лютого 2023 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП.

Крім того, 20 січня 2024 року відносно позивача складений протокол про адміністративне правопорушення серії АА №013217, за наслідками розгляду якого постановою про накладення адміністративного стягнення від 20 січня 2024 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП.

Також, 01 березня 2024 року відносно позивача складений протокол про адміністративне правопорушення серії НСМ №000022, за наслідками розгляду якого постановою про накладення адміністративного стягнення від 01 березня 2024 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП.

В подальшому, 04 березня 2025 року відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 203 КУпАП серії ПР МОМ № 001786 та заступником начальника Управління ДМС України у Сумській області до громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. (постанова про накладення адміністративного стягнення серії ПН МСМ № 001795).

Також, рішенням № 5901130100017871 від 04 березня 2025 року заступником начальника Управління ДМС України в Сумській області Овруцьким О.О. вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина російської федерації ОСОБА_1 та зобов`язано його покинути територію України у термін до 01 квітня 2025 року.

Зазначеним рішенням установлено, що 04 березня 2025 року працівниками Управління ДМС України у Сумській області виявлено громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який незаконно перебуває на території України. При проведенні перевірки встановлено: громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_2 уродженець російської федерації після закінчення дозволеного строку перебування територію України не покинув та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . У період дозволеного строку перебування громадянина РФ ОСОБА_1 , з питань продовження строку перебування на території України чи оформлення документів, що підтверджують право проживання в Україні до підрозділів Державної міграційної служби України не звертався та підстав для отримання ним статусу біженця чи притулку в Україні не надав.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вкзаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 26 Конституції України, гарантовано, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

У статті 33 Конституції України, закріплено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 18 Загальної декларації прав людини передбачено, що кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави.

Протоколом № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в`їзду в Україну визначено в Законі України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI).

За змістом приписів частин першої-третьої статті 3 Закону № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини.

Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до норм ч. ч. 1 та 3 ст. 9 Закону № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до положень ч. 16 ст. 4 Закону № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Згідно з приписами ст. 17 Закону № 3773-VI, іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав). Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України.

Продовження строку перебування на території України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2022 № 1202 "Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції в умовах воєнного стану", установлено, зокрема, що посвідки на тимчасове чи постійне проживання, крім тих, які оформлені громадянам РФ, строк дії яких закінчився або які підлягають обміну відповідно до законодавства після 24 лютого 2022 р., підтверджують законні підстави для тимчасового чи постійного проживання в Україні та право на в`їзд в Україну на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення чи скасування; іноземці або особи без громадянства, крім громадян РФ, зобов`язані в установленому законодавством порядку подати документи для обміну таких посвідок на тимчасове чи постійне проживання протягом 30 календарних днів з дня припинення або скасування воєнного стану.

Водночас, пунктом першим Постанови Кабінету Міністрів України від 01.11.2022 № 1232 "Деякі питання надання Державною міграційною службою публічних послуг в умовах воєнного стану", установлено, що у період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування надання територіальними органами/територіальними підрозділами Державної міграційної служби адміністративних послуг громадянам рф здійснюється з урахуванням таких особливостей: розгляд заяв про оформлення дозволу на імміграцію, оформлення посвідок на постійне проживання, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на тимчасове проживання, поданих до набрання чинності цією постановою, зупиняється до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором; у разі звернення громадянина рф із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення посвідок на постійне проживання, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.

Відповідно до змісту п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.11.2022 № 1232 "Деякі питання надання Державною міграційною службою публічних послуг в умовах воєнного стану" зазначені у пункті 1 цієї постанови обмеження не поширюються на:

- осіб, що мають законні підстави для оформлення дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, передбачені пунктами 4, 6, 9 та 10 частини другої та пунктами 1, 2 та 4 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію", зокрема на одного з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України (п.1 ч.3 ст.4 Закону України "Про імміграцію");

- осіб, що мають підстави для оформлення посвідки на тимчасове проживання, передбачені частинами четвертою, чотирнадцятою, п`ятнадцятою статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", або інші передбачені цією статтею підстави за умови підтримки їх заяв про оформлення посвідки на тимчасове проживання письмовим клопотанням центрального органу виконавчої влади, до повноваження якого належить сфера діяльності таких осіб, зокрема на іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій ст.4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України (ч.14 ст.4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства");

- осіб, що звернулися із заявами про продовження строку перебування в інших випадках, крім передбачених абзацами другим та третім цього пункту, якщо рішення за такими заявами приймаються Головою Державної міграційної служби або його заступниками.

Відтак, не зважаючи на дію військового стану на території України громадяни рф можуть обміняти посвідку на тимчасове проживання на території України на підставі шлюбу, возз`єднання сім`ї чи працевлаштування.

При цьому, згідно з п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.11.2022 № 1232 "Деякі питання надання Державною міграційною службою публічних послуг в умовах воєнного стану", особи, зазначені в абзаці третьому пункту 2 цієї постанови, зокрема іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій ст. 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України (ч.14 ст.4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"), повинні протягом 30 днів з дня набрання чинності цією постановою звернутися за обміном посвідки на тимчасове проживання, якщо строк звернення за її обміном настав у період з 24 лютого 2022 р. до дня набрання чинності цією постановою.

Посилання апелянта на багаточисельні звернення для вирішення вказаного питання в усному порядку колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі не спростовують факту відсутності доказів виконання позивачем обов`язку неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів шляхом вчинення необхідних дій для легітимізації свого перебування в Україні.

Крім того, позивач не позбавлений можливості виїхати з території України до будь-якої третьої країни, а не лише до рф, адже рішенням відповідача його примусово повернуто не лише до країни походження, а й до третьої країни, у зв`язку з чим позивач самостійно обирає країну повернення.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ним не були порушені норми міграційного законодавства України, або ж поважності причин такого порушення, у зв`язку з чим відповідач правомірно прийняв рішення щодо примусового повернення до країни походження або третьої країни.

Також в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази будь-якого звернення позивача як до ДМС, посольств, візових центрів, тощо, тобто позивачем не вжито жодних заходів для продовження строку перебування на території України.

Щодо доводів позивача про наявність у нього сталих соціальних зв`язків на території України, колегія суддів зазначає, що сам по собі факт наявності у іноземця на території України дружини (чоловіка) та дітей, не спростовує встановлені відповідачем порушення з боку позивача та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, адже чинним законодавством не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України і не звільняють особу від відповідальності за вчинення ним порушення міграційного законодавства України.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 2340/2910/18, від 18.03.2021 у справі № 522/1441/18, від 27.04.2023 у справі № 522/11882/22, від 29.05.2023 у справі 522/5683/22.

Також, у контексті наведеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що Верховний Суд у своїх постановах за аналогічних правовідносин неодноразово зазначав, що бажання іноземця чи особи без громадянства зберегти свої сімейні права та дотримуватися прав та законних інтересів дитини покладає саме на цю особу передбачені діючим законодавством обов`язки щодо оформлення права на проживання (перебування) в Україні, а за відсутності волевиявлення та здійснення будь-яких дій такої особи з метою легалізації на території України (щонайменше звернення до міграційних органів з цього приводу), вказані права не можуть бути реалізовані шляхом незастосування державними органами до цієї особи наслідків незаконного перебування в Україні всупереч діючого законодавства (постанови Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 343/2242/16, від 10.10.2019 у справі № 2340/2910/18, від 12.08.2020 у справі № 755/14023/17, від 13.10.2021 у справі № 263/14519/20, від 13.04.2021 у справі № 211/1113/18, від 26.01.2022 у справі № 200/9761/20-а).

Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормтиавних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. .

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24.04.2025 по справі № 591/3209/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.О. БегунцСудді В.Б. Русанова В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 04.06.2025 року