Ухвала

від 04.06.2025 по справі 320/10520/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

04 червня 2025 року

м. Київ

справа № 320/10520/24

адміністративне провадження № К/990/22037/25

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі № 320/10520/24 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення податкового боргу,

установив:

Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення до бюджету коштів з рахунків у банках, що обслуговують такого платника, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в розмірі 1 381 055,69 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року позов задоволено. При цьому суд першої інстанції зазначив, що ДСГП «Ліси України» є правонаступником ліквідованого ДП «Славське лісове господарство».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткової постанови, в якій просило стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 31 934, 23 грн.

Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року заяву Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.

Не погодившись з додатковою постановою суду апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Львівській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинстіва україни (далі - КАС України) установлено, що скаржник не навів належних підстав касаційного оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, на момент звернення до суду касаційної інстанції, скаржник повинен зазначити конкретний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, конкретну підставу касаційного оскарження судового рішення, визначену частиною четвертою статті 328 КАС України та навести відповідне обґрунтування зазначених підстав.

Дослідивши касаційну скаргу щодо її відповідності наведеним вище вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що у скарзі не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень у касаційному порядку.

Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з додатковою постановою суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Крім того, відповідач уже подавав касаційну скаргу, однак ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2025 року її було повернуто як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження.

Втім, звертаючись до суду з цією касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені, передбачені цим Кодексом, підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі № 320/10520/24 повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя О. О. Шишов