Ухвала від 04.06.2025 по справі 916/1446/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

04 червня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/1446/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Принцевської Н.М.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.01.2025 (повний текст складено та підписано 03.02.2025, суддя Найфлейш В.Д.)

у справі №916/1446/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИТОМЕД ФАРМ»

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.01.2025 по справі №916/1446/24 задоволено заяву ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» про покладення солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності) на органи управління Боржника в межах справи №916/1446/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИТОМЕД ФАРМ», притягнуто ОСОБА_1 до солідарної відповідальності у справі №916/1446/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю « ЦИТОМЕД ФАРМ » в порядку та з підстав , передбачених частиною 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на вищевказану ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.01.2025.

Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 28.01.2025 по справі №916/1446/24.

В обґрунтування заявленого клопотання скаржник зазначає, що в оскарженій ухвалі зазначено, що суд першої інстанції розглянув справу у відсутності ОСОБА_1 та вказано її адресу: АДРЕСА_1 . Суд направив повідомлення за адресою у м. Бровари, яка не є ні зареєстрованим, ні фактичним місцем проживання ОСОБА_1 . В електронному кабінеті суду вона не була зареєстрована на час розгляду справи та винесення оскарженої ухвали.

За твердженням апелянта, згідно з довідкою від 04.01.2023 року №5125-7001681508 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 . Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_3 .

Однак, як зазначає апелянт, за адресою зареєстрованого місця проживання та фактичного місця проживання ОСОБА_1 про розгляд справи не повідомлялась та не отримала оскаржену ухвалу, чим була позбавлена свого права подати заперечення та оскаржити ухвалу у встановлений законодавством строк.

В свою чергу, як стверджує скаржник, оскаржувана ухвала була отримана представником у суді першої інстанції 16.05.2025, а тому апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення оскарженої ухвали суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 витребувано від Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/1446/24 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.01.2025 по справі №916/1446/24 до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

До суду апеляційної інстанції наразі надійшли усі матеріли справи №916/1446/24 від Господарського суду Одеської області.

Ознайомившись з наявними матеріалами справи та поданими матеріалами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції 28.01.2025. Повний текст складено та підписано 03.02.2025.

Отже, з урахуванням дати складання повного тексту оскаржуваної ухвали, останнім днем строку подання апеляційної скарги на неї є 13.02.2025.

Втім, апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.01.2025 по справі №916/1446/24 була подана представником апелянта до суду апеляційної інстанції 19.05.2025 через систему Електронний суд, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, у серпні 2024 ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» було подано до суду першої інстанції заяву про покладення на органи управління боржника солідарної відповідальності (т.2, а.с. 46-58).

До вказаної заяви було додано докази на підтвердження її направлення апелянту ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , а саме опис вкладення та фіскальний чек (т. 2, а.с. 58-59).

При цьому, як зазначено ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» у заяві, така адреса місця знаходження ОСОБА_1 відображено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо керівників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИТОМЕД ФАРМ».

Втім, як вбачається з наявних матеріалів справи, місцевим господарським судом, з метою належного повідомлення учасників справи, зокрема ОСОБА_1 про розгляд даної справи, було здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру та отримано відповідь №752225 від 22.08.2024 про те, що адресою реєстрації даної фізичної особи є АДРЕСА_2 (т.2, а.с. 101-102).

Інших відомостей щодо зареєстрованого або фактичного місця проживання ОСОБА_1 наявні матеріли справи, станом на час розгляду справи у суді першої інстанції не містили.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (з відповідними змінами, який був чинним станом на час прийняття оскаржуваної ухвали) затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф.

До названого переліку, зокрема включено всю територію Луганського району, тобто місцезнаходження апелянта.

Порядок виклику в суд та повідомлення про судове рішення осіб, які перебувають на тимчасово окупованій території визначено Законом України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України.

Частиною 1 ст. 12-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України визначено, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

На виконання наведених законодавчих приписів суд першої інстанції 06.09.2024, розмістив на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення із текстом відповідної ухвали в якій вказано час, дату та місце розгляду справи (т.2, а.с. 108).

Вищенаведене обставини у сукупності свідчать про те, що апелянт був належним чином повідомлений про наявність у провадженні Господарського суду Одеської області даної справи, а також про час, дату та місце розгляду справи.

Колегія суддів також наголошує на тому, що за приписами ч.7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Так наявні матеріали справи не містять доказів на підтвердження повідомлення апелянтом суд першої інстанції про зміну свого місцезнаходження під час розгляду справи.

Також, ст. 12-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України визначено, що учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають електронного кабінету, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади України з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, на виконання вищевказаних приписів Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України Господарський суд Одеської області 07.02.2025 розмістив оголошення про прийняття оскаржуваного рішення з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень (т.3, а.с. 158).

Відтак, з огляду на приписи ст. 12-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України, з моменту розміщення оголошення про прийняття оскаржуваного рішення з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а саме з 07.02.2025 вважається, що скаржник отримав судове рішення.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про дотримання місцевим господарським судом вимог ГПК України та Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України щодо належного повідомлення скаржника про прийняття оскаржуваного рішення та обізнаність останнього про його наявність.

Також, за змістом ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Нормами статті 4 цього Закону передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскаржуване рішення було оприлюднено 05.02.2025, а тому з названої дати скаржник мав можливість ознайомитись з оскаржуваною ухвалою.

При цьому, судова колегія наголошує на тому, що Державна судова адміністрація України з 20 червня 2022 року відновила загальний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Щодо посилання апелянта на те, що вона має фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_3 , колегія суддів зазначає таке.

Так, на підтвердження таких обставин скаржником надано довідку від 04.01.2023 року №5125-7001681508 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у відповідності до якої ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 . Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_3 .

Однак, колегія суддів відзначає, що вказана довідка датована 04.01.2023, втім, як вже було вказано вище, у відповідності до відповіді №752225 від 22.08.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру адресою реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 . Інших відомостей, зокрема щодо фактичного місця проживання апелянта вказана відповідь не містить.

Відповідно, станом на час розгляду цієї справи у суді першої інстанції, єдиною відомою суду адресою місця знаходження апелянта було Україна, Луганська область, м. Луганськ, вул. Учебна, 24, кв. 49, та з урахуванням того, що м. Луганськ є тимчасово окупованою рф територією, суд з урахуванням Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України повідомив скаржника про розгляд заяви та прийняття оскаржуваної ухвали шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що за твердженням апелянта, оскаржувана ухвала була отримана його представником у суді першої інстанції 16.05.2025, що дійсно підтверджується наявною у матеріалах справи заявою про видачу копії судового рішення (т. 3, а.с. 124).

Втім, скаржник не вказує коли саме йому стало відомо про прийняття оскаржуваного рішення.

Слід також відзначити, що у наявних матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 від 03.03.2025 про ознайомлення з матеріалами справи (т.3, а.с. 91-94).

Наведе, відповідно, свідчить про те, що скаржник принаймні з 03.03.2025 був обізнаний про наявність у провадженні суду першої інстанції даної справи та оскаржуваної ухвали, однак з апеляційною скаргою звернувся до суду лише 19.05.2025.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Пономарьов проти України Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Мушта проти України зазначено: право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Колегія суддів відзначає, що з правового контексту приписів ст. 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.

Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Судова колегія зазначає, що лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Крім того, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску процесуального строку поважною. Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження.

Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з незалежних від скаржника обставин унеможливила звернення до суду з апеляційною скаргою.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, а також процесуальних строків її подання.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (Case of Union Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) заява № 11681/85).

Вищенаведені обставини у сукупності свідчать про те, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки апелянт об`єктивно не був позбавлений можливості своєчасно звернутись з апеляційною скаргою.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

З врахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків, а саме апелянту необхідно вказати інші причини для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 28.01.2025 по справі №916/1446/24.

Керуючись ст. 174, ст. 234, ст. 258, ст. 259, ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.01.2025 по справі №916/1446/24 залишити без руху.

ОСОБА_1 усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме вказати інші причини для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 28.01.2025 по справі №916/1446/24, протягом 10 днів з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Повідомити ОСОБА_1 , що при невиконанні вимог даної ухвали, судом буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Принцевська Н.М.