Ухвала від 04.06.2025 по справі 907/312/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"04" червня 2025 р. м. УжгородСправа № 907/312/25

Господарський суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Кірик К.І., розглянувши заяву представника позивача ПП «РТС-Сталь» - адвоката Андрюк А.М. про забезпечення позову від 31.05.2025 (зареєстровану за вх.№02.3.1-02/5239/25 від 02.06.2025) у справі

за позовом: Приватного підприємства «РТС-Сталь», код ЄДРПОУ 37125153, місцезнаходження 49089, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Будівельників, будинок 45 А,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінербуд», код ЄДРПОУ 42652874, місцезнаходження 88015, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Грушевського Михайла, будинок 23, поверх 4, кабінет 5,

про стягнення заборгованості за договором поставки, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за невиконання умов договору в загальному розмірі 1805761,89 грн,

за участі представників сторін:

від позивача Резніченко С.П., керівник Приватного підприємства «РТС-Сталь», у порядку самопредставництва,

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

1. Приватне підприємство «РТС-Сталь» (далі позивач, постачальник, ПП «РТС-Сталь»), від імені та в інтересах якого діє адвокат Андрюк Артем Миколайович (згідно ордеру на надання правничої допомоги серії СЕ №1107599 від 22.03.2025) через систему «Електронний суд» 24.03.2025 звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 23.03.2025 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінербуд» (далі відповідач, покупець, ТОВ «Вінербуд»), згідно з якою, покликаючись на неналежне виконання відповідачем договору поставки №13/03.1 від 13.03.2024 (далі договір) щодо оплати коштів за поставлений товар на загальну суму 1661112,4 грн згідно видаткових накладних №41 від 10.05.2024, №42 від 10.05.2024 та №45 від 10.05.2024, просить стягнути з відповідача заборгованість за договором у сумі 1321152,12 грн та штрафні санкції в сумі 484609,77 грн у вигляді 3% річних, пені та інфляційних збитків за поставлений товар за договором поставки від 13.03.2024 року № 13/03.1.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2025.

2. Згідно ухвали суду від 31.03.2025 позовну заяву ПП «РТС-Сталь» від 23.03.2025 до ТОВ «Вінербуд» про стягнення заборгованості за договором поставки та штрафних санкцій за невиконання умов договору залишено без руху. Встановлено позивачу 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, про які зазначено в ухвалі.

На виконання вимог ухвали суду від 31.03.2025 від представника позивача ПП «РТС-Сталь» - адвоката Андрюка А.М. 11.04.2025 через систему «Електронний суд» надійшла заява від 10.04.2025 про усунення недоліків позовної заяви (зареєстрована за вх. № 02.3.1-02/3436/25 від 11.04.2025).

Ухвалою суду від 15.04.2025 позовну заяву ПП «РТС-Сталь» від 23.03.2025 до ТОВ «Вінербуд» про стягнення заборгованості за договором поставки та штрафних санкцій за невиконання умов договору повторно залишено без руху. Встановлено позивачу 8 днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, про які зазначено в ухвалі.

16.04.2025 від представника позивача ПП «РТС-Сталь» - адвоката Андрюка А.М. надійшла заява від 10.04.2025 про надсилання читабельних товарно-транспортних накладених (зареєстрована за вх. №02.3.1-02/3647/25 від 16.04.2025), до якої долучені копії товарно-транспортних накладних від 22.05.2024 №ТТН-000038, від 10.05.2024 №ТТН-000034, від 10.05.2024 №ТТН-000033.

На виконання вимог ухвали суду від 15.04.2025 від представника позивача ПП «РТС Сталь» - адвоката Андрюка А.М. 18.04.2025 через систему «Електронний суд» надійшла заява від 17.04.2025 про усунення недоліків позовної заяви (зареєстрована за вх. № 02.3.1-02/3731/25), до якої долучені докази усунення недоліків позовної заяви.

Позивачем викладено у новій редакції прохальну частину позовної заяви, згідно з якою Приватне підприємство «РТС-Сталь» просить стягнути на свою користь з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінербуд» кошти у сумі 1321152,12 грн за поставлений товар за договором поставки від 13.03.2024 року № 13/03.1 та стягнути штрафні санкції за несвоєчасне повернення грошових коштів за договором поставки від 13.03.2024 року № 13/03.1 в сумі 484609,77 грн, у тому числі:

- за несвоєчасну сплату 19928,01 грн по видатковій накладній № 41 від 10.05.2024: 519,00 грн - 3% річних, нарахованих за період часу з 10.05.2024 по 23.03.2025; 4654,40 грн пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої за період часу з 10.05.2024 по 23.03.2025 та 2341,84 грн інфляційних збитків, нарахованих за період часу з 10.05.2024 по 23.03.2025;

- за несвоєчасну сплату 476113,11 грн по видатковій накладній № 42 від 10.05.2024: 12405,00 грн - 3 % річних, нарахованих за період часу з 10.05.2024 по 23.03.2025; 111201,74 грн - пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої за період часу з 10.05.2024 по 23.03.2025 та 55950,38 грн інфляційних збитків, нарахованих за період часу з 10.05.2024 по 23.03.2025;

- за несвоєчасну сплату 825111, грн по видатковій накладній № 45 від 10.05.2024: 20684,00 грн 3 % річних, нарахованих за період часу з 22.05.2024 по 23.03.2025; 185390,01 грн - пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої за період часу з 22.05.2024 по 23.05.2024 та 91463,40 грн інфляційних збитків, нарахованих за період часу з червня 2024 року по березень 2025 року.

Ухвалою суду від 23.04.2025 відкрито провадження у справі за Приватного підприємства «РТС-Сталь» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінербуд» про стягнення 1805761,89 грн; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 10 годину 21.05.2025; сторонам встановлені строки на подачу заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 20.05.2025 повернуто представнику позивача ПП «РТС-Сталь» - адвокату Андрюк А.М. без розгляду його заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 17.05.2025 (зареєстрована за вх.№02.3.1-02/4786/25 від 19.05.2025).

21.05.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача ПП «РТС-Сталь» - адвоката Андрюк А.М. надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи та про участь у справі в режимі відеоконференції від 21.05.2025 (зареєстровано за вх.№02.3.1-02/4879/25), у якому останній просить суд перенести (відкласти) розгляд справи №907/312/25 на іншу дату та надати можливість взяти участь представнику позивача у судових засіданнях у справі №907/312/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 21.05.2025 задоволено клопотання представника позивача ПП «РТС-Сталь» - адвоката Андрюк А.М. про відкладення підготовчого засідання, відкладено підготовче засідання на 16.06.2025 на 12:00 год., задоволено клопотання представника позивача ПП «РТС-Сталь» - адвоката Андрюк А.М. про участь судових засіданнях у справі №907/312/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

30.05.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача ПП «РТС-Сталь» - адвоката Андрюк А.М. надійшла заява про забезпечення позову від 29.05.2025 (зареєстрована за вх.№02.3.1-02/5206/25 від 30.05.2025).

Ухвалою суду від 30.05.2025 повернуто представнику позивача ПП «РТС-Сталь» - адвокату Андрюк А.М. його заяву про забезпечення позову від 29.05.2025 (зареєстрована за вх.№02.3.1-02/5206/25 від 30.05.2025).

02.06.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача ПП «РТС-Сталь» - адвоката Андрюк А.М. надійшла заява про забезпечення позову від 31.05.2025 (зареєстрована за вх.№02.3.1-02/5239/25 від 02.06.2025).

Ухвалою суду від 02.06.2025 призначено в судовому засіданні на 04 червня 2025 на 12:10 год. розгляд заяви представника позивача ПП «РТС-Сталь» - адвоката Андрюк А.М. про забезпечення позову від 31.05.2025, встановлено відповідачу строк до 03.06.2026 для подання суду письмових пояснень щодо поданої позивачем заяви про забезпечення позову.

Враховуючи приписи ст. 6 і 242 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), ухвала суду від 02.06.2025 в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи згідно з ч. 5 ст. 6 ГПК України була доставлена до Електронного кабінету позивача, його представника та відповідача 02.06.2025 о 17:19 год., про що свідчать довідки про доставку електронного листа від 02.06.2025.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Отже, сторони про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 04.06.2025 належним чином повідомлялися.

3. У заяві про забезпечення позову наведено ті ж обставини справи, що і в позовній заяві, а саме: укладення 13 березня 2024 року між ПП «РТС-Сталь» та ТОВ «Вінербуд» договору поставки №13/03.1, за умовами якого постачальник зобов`язуються передати у власність покупця металопродукцію (надалі - товар) в терміни та на умовах, встановлених в договорі, а покупець зобов`язується оплатити вартість товару і прийняти його відповідно до умов договору.

За твердженням представника позивача, позивач зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, водночас відповідач в повному обсязі не оплатив вартість товару, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість у розмірі 1321152,12 грн.

Окрім того, за невиконання зобов`язання зі сплати заборгованості за поставлений товар на суму 1321152,12 грн, позивач нарахував відповідачу штрафні санкції, у вигляді 3 % річних, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та інфляційних втрат, загальний розмір яких складає 484609,77 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 20.02.2025 № 20/02-25 про повернення боргу за договором №13/03.1 від 13.03.2024, у якій вимагав повернути заборгованість за поставлений товар на суму 1321152,12 на банківський рахунок ПП «РТС-Сталь» протягом 10 днів з моменту отримання вимоги.

Однак, заборгованість за договором відповідачем не була сплачена. За таких обставин, позивач має обґрунтовані сумніви щодо намірів цього відповідача виконати зобов`язання.

Навівши положення статей 136 138 ГПК України та багаточисельну практику Верховного Суду; обґрунтовуючи прохання про вжиття заходів забезпечення позову в даній справі шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти, які належать ТОВ «Вінербуд» та заборони відчуження, у межах суми стягнення, представник позивача зазначає, що такі заходи забезпечення позову пропонуються ним у межах заявлених позовних вимог.

У заяві представник позивача посилається на поведінку відповідача, який маючи можливість своєчасно виконати зобов`язання щодо повернення заборгованості за поставлений товар, свідомо ухиляється від цього, що в майбутньому може ускладнити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

На підставі викладеного, представник позивача просить суд вжити заходи забезпечення позову у вигляді:

- накладення арешту на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінербуд» (88015, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, м. Ужгород, вул. Михайла Грушевського, 23, пов. 4, каб. 5, код ЄДРПОУ 42652874) на користь Приватного підприємства «РТС-Сталь» (49089, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 45-А, код ЄДРПОУ 37125153) в межах суми 1805761,89 грн,

- накладання арешту та заборони відчуження Товариством з обмеженою «Вінербуд» (88015, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, м. Ужгород, вул. Михайла Грушевського, 23, пов. 4, каб. 5, код ЄДРПОУ 42652874) рухомого та нерухомого майна.

Такі заходи забезпечення позову, на думку представника позивача, будуть адекватними межам ціни позову та у подальшому забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

На виконання вимог п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України, позивач повідомляє, що ним буде внесено на депозитний рахунок суму грошових коштів у розмірі визначеному судом.

До заяви про забезпечення позову відповідно до ч. 5 ст. 139 ГПК України долучено квитанцію про сплату судового збору за подання заяви.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.06.2025 заяву про забезпечення позову передано для розгляду судді Сисину С.В.

4. Згідно з ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно ухвали суду від 02.06.2025 розгляд заяви про забезпечення позову призначено в судовому засіданні на 04.06.2025 на 12:10 год.

Відповідач у судове засідання не з`явився, участь уповноваженого представника не забезпечив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином у встановленому законом порядку. Відповідач не подав суду до початку судового засідання письмових пояснень щодо поданої позивачем заяви про забезпечення позову, заяв та клопотань процесуального характеру з приводу причин своєї неявки.

Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи наведене, суд згідно ухвали, постановленої без оформлення окремого документа та занесеної до протоколу судового засідання ухвалив: продовжувати судовий розгляд справи без участі відповідача, який належним чином повідомлений судом про місце, дату та час судового засідання, від якого не надходило заяв чи клопотань процесуального характеру з приводу причин своєї неявки та враховуючи стислі строки розгляду заяви про забезпечення позову, визначені у ч.1 ст. 140 ГПК України.

В судовому засіданні, проведеному за участі представника позивача, суд з`ясував думку представника позивача щодо заяви про забезпечення позову.

Представник позивача вказану заяву підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у заяві про забезпечення позову.

5. Розглянувши заяву про забезпечення позову у справі №907/312/25, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення, виходячи з такого.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні, у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки, щодо застосування статей 136, 137 ГПК України, викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначено у ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

За змістом ст. 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у випадку, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 904/5876/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

6. Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

У пункті 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

У свою чергу, суд при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості таких доводів заявника, щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить, окрім іншого оцінити розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Водночас, ч. 4 ст. 137 ГПК України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

Також передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).

У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21.

З огляду на викладене, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. При цьому такі заходи забезпечення позову мають відповідати принципам розумності, обґрунтованості і адекватності їх застосування.

7. Судом встановлено, що предметом спірних правовідносин є заявлена позивачем вимога майнового характеру про стягнення 1805761,89 грн, з яких: заборгованість за договором у сумі 1321152,12 грн та штрафні санкції в сумі 484609,77 грн у вигляді 3% річних, пені та інфляційних збитків за поставлений товар за договором поставки від 13.03.2024 року № 13/03.1.

Отже, позивач звернувся до суду з позовною вимогою майнового характеру.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19.

Отже, виконання судового рішення у справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.

У цьому контексті варто зауважити, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такого висновку дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 917/805/23, від 11.10.2023 у справі № 916/409/21, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 08.08.2023 у справі № 922/1344/23, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 22.04.2024 у справі № 922/3929/23, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.

8. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах № 914/2157/19 від 20.07.2020, № 910/19256/16 від 10.04.2018, № 910/20479/17 від 14.05.2018, № 922/1605/18 від 11.09.2018, № 909/526/19 від 14.01.2019, № 925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019).

Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Водночас не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

У заяві про забезпечення позову, представник позивача покликається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки щодо оплати коштів за поставлений товар на загальну суму 1661112,4 грн згідно видаткових накладних №41 від 10.05.2024, №42 від 10.05.2024 та №45 від 10.05.2024, внаслідок чого позивачем у позовній заяві заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованість за договором у сумі 1321152,12 грн та штрафні санкції в сумі 484609,77 грн у вигляді 3% річних, пені та інфляційних збитків за поставлений товар за договором поставки від 13.03.2024 року № 13/03.1.

Представник позивача ПП «РТС-Сталь» адвокат Андрюк А.М. в межах означеної позовної заяви, просить вжити заходів забезпечення позову, зокрема, у виді накладення арешту на все майно та грошові кошти, які належать ТОВ «Вінербуд», що знаходяться на рахунках відповідача у межах суми стягнення 1805761,89 грн.

У судовому засіданні керівник Приватного підприємства «РТС-Сталь» Резніченко С.П. підтримав доводи заяви про забезпечення позову та звертає увагу на тривале невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №13/03.1 від 13.03.2024, ігнорування законних вимог позивача про сплату коштів за поставлений товар.

Суд звертає увагу на відсутність відзиву на позовну заяву в справі після направлення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

За таких обставин, суд вбачає підстави для задоволення заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, враховуючи, що накладення арешту на все майно та грошові кошти, які належать ТОВ «Вінербуд», що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми стягнення, є адекватним, розумним, та співмірним із заявленими позовними вимогами та пов`язаними з ними заходами забезпечення позову, адже попередить можливе подальше порушення прав позивача щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду (у разі задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів). Такі заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо їх співмірності, розумності та обґрунтованості, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позовної вимоги, адже враховують фактичні обставини, які є предметом розгляду справи, відповідно до яких відповідач (згідно доводів позовної заяви) не сплачує позивачу заборгованість за договором в розмірі 1321152,12 грн та штрафні санкції в сумі 484609,77 грн у вигляді 3% річних, пені та інфляційних збитків за поставлений товар за договором поставки від 13.03.2024 року № 13/03.1.

9. При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначити обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).

Суд наголошує, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Суд констатує, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20, від 19.01.2021 у справі № 902/774/20, від 25.01.202Г у справі № 902/775/20, від 31.08.2021 у справі № 910/5116/21, від 07.09.2021 у справі № 910/6481/21, від 08.12.2021 у справі № 927/481/21, від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21, від 11.02.2022 у справі № 927/893/21, від 15.04.2022 у справі № 904/7930/21.

Щодо цього, враховуючи предмет та підстави заявленого позову майнового характеру, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі за позовом про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 1805761,89 грн, суд зазначає, що у разі задоволення позовних вимог, подальше виконання рішення безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього на рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

10. Що стосується посилань представника позивача на необхідність накладення арешту на майно, належне ТОВ «Вінербуд», суд зауважує наступне.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).

При цьому, Верховний Суд неодноразово наголошував (у постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до правових висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22, накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те і на інше у повній сумі спору, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить наведеним вимогам закону (ч. 4 ст. 137 ГПК України) стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження та який триває до визначення подальшої долі відповідного майна. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

Подібні за своїм змістом висновки щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 915/373/20 та від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21, а також від 08.10.2020 у справі № 465/4985/18 і від 15.06.2021 у справі № 757/48375/20 (щодо аналогічних за змістом положень Цивільного процесуального кодексу України).

Щодо цього, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 зазначено, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення коштів доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.

Отже, за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 1805761,89 грн, доцільно, на переконання суду, накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.

При цьому, можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є за встановлених судом обставин справи для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).

11. Щодо вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони відчуження ТОВ «Вінербуд» рухомого та нерухомого майна, суд враховано таке.

У пункті 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19 виходив із, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвалам про забезпечення позову.

Арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним. Не є необхідним і співмірним додатково забороняти державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам держреєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо зазначеного нерухомого майна, в тому числі вносити до державного реєстру речових прав записи про держреєстрацію речових прав та їх обтяжень, про скасування держреєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів (Постанова КЦС ВС від 24.07.2024 № 567/459/23)

Зважаючи на викладене, суд відмовляє у задоволенні забезпечення позову у вигляді заборони відчуження ТОВ «Вінербуд» рухомого та нерухомого майна, враховуючи задоволення заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, що є адекватним, розумним, та співмірним із заявленими позовними вимогами та пов`язаними з ними заходами забезпечення позову.

12. Відповідно до змісту ч. 1-4 ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

При вирішенні питання зустрічного, з метою забезпечення збалансованості інтересів учасників спору, враховуючи доводи заяви про забезпечення позову, в якій позивач, діючи добросовісно, погоджується на застосування зустрічного забезпечення, суд вважає за доцільне застосувати захід зустрічного забезпечення шляхом зобов`язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі 90288,10 грн, що становить 5% від заявлених позивачем позовних вимог, та за позицією суду з урахуванням обставин справи є пропорційним застосованим судом заходам забезпечення позову та ймовірним, у зв`язку з цим, негативним наслідкам для відповідача у даній справі чи інших осіб, чиї права або охоронювані законом інтереси можуть бути порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову.

Слід також звернути увагу заявника, що відповідно до ч. 7, 8 ст. 141 ГПК України особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.

Якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.

13. Частиною 6 ст. 140 ГПК України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву позивача (Приватного підприємства «РТС-Сталь») про забезпечення позову, подану його представником адвокатом Андрюк А.М. від 31.05.2025 (зареєстровану за вх.№02.3.1-02/5239/25 від 02.06.2025) задовольнити частково.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Вінербуд» (код ЄДРПОУ 42652874, місцезнаходження 88015, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Грушевського Михайла, будинок 23, поверх 4, кабінет 5), які знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Вінербуд», у межах суми позову в розмірі 1805761,89 грн (один мільйон вісімсот п`ять тисяч сімсот шістдесят одна гривня 89 копійок).

3. Відмовити у задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову ПП «РТС-Сталь», поданої представником адвокатом Андрюк А.М. від 31.05.2025 (зареєстрованої за вх.№02.3.1-02/5239/25 від 02.06.2025).

4. Застосувати зустрічне забезпечення шляхом зобов`язання позивача Приватного підприємства «РТС-Сталь» (код ЄДРПОУ 37125153, місцезнаходження 49089, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Будівельників, будинок 45 А) внести на депозитний рахунок Господарського суду Закарпатської області (код ЄДРПОУ 03499922; рахунок в форматі IBAN; ДКСУ м. Київ; МФО 820172) грошові кошти в сумі 90288,10 грн (дев`яносто тисяч двісті вісімдесят вісім гривень 10 копійок) у десятиденний строк з дня постановлення ухвали.

Стягувач: Приватне підприємство «РТС-Сталь» (код ЄДРПОУ 37125153, місцезнаходження 49089, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Будівельників, будинок 45 А).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінербуд» (код ЄДРПОУ 42652874, місцезнаходження 88015, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Грушевського Михайла, будинок 23, поверх 4, кабінет 5).

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення - з 04.06.2025, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 04.06.2028.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повна ухвала складена і підписана 05.06.2025.

Суддя С.В. Сисин