Постанова від 04.06.2025 по справі 911/880/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 911/880/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 (Кравчук Г. А. - головуючий, судді: Коробенко Г. П., Тарасенко К. В.) у справі

за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Козинської селищної ради

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк",

за участю третіх особі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: (1) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, (2) ОСОБА_1

про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст вимог і підстав позову

1. У березні 2023 року заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - "Прокурор") в інтересах держави в особі Козинської селищної ради (далі також "Позивач") звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - "Відповідач", ПАТ "Промінвестбанк") і Товариства з обмеженою відповідальністю "ТП "Вектор-Плюс"</a> (далі - ТОВ "ТП "Вектор-Плюс"), в якому просив:

(1) усунути перешкоди у здійсненні Козинською селищною радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду, що розташовані на території смт. Козин Обухівського району Київської області, шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:

- № 49930791 від 29.11.2019 стосовно права приватної власності ПАТ "Промінвестбанк" на земельну ділянку площею 0,6 га з кадастровим номером 3223155400:03:033:0056;

- № 49931515 від 29.11.2019 стосовно права приватної власності ПАТ "Промінвестбанк" на земельну ділянку площею 0,6 га з кадастровим номером 3223155400:03:033:0057;

- № 61780204 від 23.11.2021 стосовно права приватної власності ТОВ "ТП "Вектор-Плюс" на земельну ділянку площею 0,3 га з кадастровим номером 3223155400:03:033:0128;

- № 61782029 від 23.11.2021 стосовно права приватної власності ТОВ "ТП "Вектор-Плюс" на земельну ділянку площею 0,8949 га з кадастровим номером 3223155400:03:033:0130;

(2) усунути перешкоди у здійсненні Козинською селищною радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду, а саме:

- з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0056 (площею 0,6000 га), 3223155400:03:033:0057 (площею 0,6000 га), шляхом їх повернення від ПАТ "Промінвестбанк" на користь Козинської селищної територіальної громади в особі Козинської селищної ради;

- з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0128 (площею 0,3 га) та 3223155400:03:033:0130 (площею 0,8949 га), шляхом їх повернення від ТОВ "ТП "Вектор-Плюс" на користь Козинської селищної територіальної громади в особі Козинської селищної ради.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор зазначав про те, що набуття у приватну власність ПАТ "Промінвестбанк" і ТОВ "ТП "Вектор-Плюс" вказаних вище земельних ділянок відбулось із грубими порушеннями вимог Земельного кодексу України та Водного кодексу України, оскільки згадані земельні ділянки знаходяться в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро, є землями водного фонду, які у власність приватних осіб передані бути не могли. За цим Прокурор наполягав, що у спірних правовідносинах слід усунути перешкоди у здійснені права користування та розпорядження вказаними земельними ділянками, шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і повернення цих ділянок на користь Козинської селищної територіальної громади.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

3. Розглядаючи заявлений позов, господарський суд першої інстанції встановив, що рішенням Виконавчого комітету Козинської селищної ради № 9 від 26.06.2002 було затверджено розроблений проєкт відведення земельної ділянки та надано Товариству індивідуальних забудовників "Грін-Зунд" (далі - ТІЗ "Грін-Зунд") земельну ділянку площею 7,5 га у довгострокове користування на умовах оренди на 49 років за рахунок земель комунальної власності Козинської селищної ради під розміщення водноспортивного комплексу та котеджної забудови в смт. Козин по вул. Старокиївській.

4. 27.08.2002 на підставі вищезазначеного рішення між Виконавчим комітетом Козинської селищної ради (як орендодавцем) та ТІЗ "Грін-Зунд" (як орендарем) укладено Договір оренди земельної ділянки, згідно з яким орендодавець передав орендарю земельну ділянку площею 7,5 га у довгострокове, платне володіння і користування терміном на 49 років. Договір було зареєстровано 28.08.2002 Обухівським відділом земельних ресурсів за № 166.

5. Рішенням Виконавчого комітету Козинської селищної ради № 10 від 25.07.2002 "Про надання та передачу у приватну власність земельних ділянок членам ТІЗ "Грін-Зунд", за наслідками розгляду клопотання вказаного товариства, вирішено затвердити надання та передати громадянам, у розмірах згідно з додатком до цього рішення, безкоштовно у приватну власність земельні ділянки загальною площею 7,1028 га, для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських споруд, а також для ведення особистого підсобного господарства із земель зазначеного товариства.

6. У подальшому, 22.09.2005 громадянин ОСОБА_1 , як новий власник земельної ділянки площею 7,1028 га, розташованої у смт. Козин на території ТІЗ "Грін-Зунд" та належної йому на підставі Державного акта на право власності на землю І-КВ № 012502, виданого згідно з рішенням Виконавчого комітету Козинської селищної ради від 26.12.2002 за № 204/185, а також на підставі договорів купівлі-продажу №№ 6863, 6851, 6879, 6843, 6875, 6871, 6847, 6859, 6867, 6855 від 20.12.2002, зареєстрованих у Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 7710 від 16.01.2003, продав вказану земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю "Київщина-Інвест" (далі - ТОВ "Київщина-Інвест") за Договором купівлі-продажу земельної ділянки № 5427 від 22.09.2005.

7. 23.01.2006 на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки №5 427 від 22.09.2005, Обухівським районним відділом земельних ресурсів за наслідком поділу вищевказаної земельної ділянки було видано ТОВ "Київщина-Інвест" Державні акти на право власності на земельні ділянки площею 1,5000 га (серії ЯБ № 304320) та площею 5,6028 га (серії ЯБ № 304321).

8. З Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 304320, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №0049 від 23.01.2006 слідує, що ТОВ "Київщина-Інвест" належали три земельні ділянки загальною площею 1,5000 га, а саме: земельні ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:033:0054 площею 0,3 га, з кадастровим номером 3223155400:03:033:0056 площею 0,6 га, з кадастровим номером 3223155400:03:033:0057 площею 0,6 га.

9. Згідно з даними Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 304321, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №0048 від 23.01.2006, ТОВ "Київщина-Інвест" належали дві земельні ділянки загальною площею 5,6028 га, а саме: земельні ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:033:0058 площею 4,5141 га, з кадастровим номером 3223155400:03:033:0055 площею 1,0887 га.

10. Зазначені відомості підтверджені також інформацією Управління земельних ресурсів у Обухівському районі у листі № 03-15/569 від 25.02.2009, відповідно до якої у базі даних автоматизованої системи ДЗК за ТОВ "Київщина-Інвест" рахувалися земельні ділянки загальною площею 7,1028 га, що складалися з земельних ділянок площею 0,3 га (кадастровий номер 3223155400:03:033:0054), площею 1,0887 га (кадастровий номер 3223155400:03:033:0055), площею 4,5141 га (кадастровий номер 3223155400:03:033:0058), площею 0,6 га (кадастровий номер 3223155400:03:033:0056), площею 0,6 га (кадастровий номер 3223155400:03:033:0057).

11. Поряд з цим, рішенням Господарського суду Київської області від 30.11.2004 у справі № 366/19-04 (з урахуванням ухвали Господарського суду Київської області від 31.20.2005 про виправлення описки) було частково задоволено позов прокурора Обухівського району в інтересах держави в особі Обухівського районного відділу земельних ресурсів до Козинської селищної ради, ТІЗ "Грін-Зунд", а саме визнано недійсним Договір оренди земельної ділянки від 27.08.2002, укладений між Виконавчим комітетом Козинської селищної ради та ТІЗ "Грін-Зунд" про надання в оренду ділянки площею 7,5 га для розміщення товариства індивідуальних забудовників.

12. В свою чергу, постановою Господарського суду Київської області від 04.07.2007 у справі № 29/9-06/3а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2008 (справа № 22-а-3568/08), було задоволено позов Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Козинської селищної ради, Обухівського районного відділу земельних ресурсів до Виконавчого комітету Козинської селищної ради, за участі третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТІЗ "Грін-Зунд", а саме скасовано рішення Виконавчого комітету Козинської селищної ради № 9 від 26.06.2002 "Про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки в довгострокове користування (на умовах оренди) ".

13. Також рішенням Господарського суду Київської області від 30.06.2009 у справі № 22/3-06/6/7-09, залишеним без змін постановами Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.04.2010 та Вищого господарського суду України від 26.08.2010, задоволено позов Генеральної прокуратури України в інтересах держави в особі Козинської селищної ради та Управління земельних ресурсів у Обухівському районі, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ "Київщина-Інвест", а саме зобов`язано ТІЗ "Грін-Зунд" повернути Козинській селищній раді (орендовану) земельну ділянку комунальної власності загальною площею 0,4 га, яка розташована на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

14. Крім цього, місцевий господарський суд встановив, що на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 01.06.2010 № 1856 ТОВ "Київщина-Інвест" передано у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ізі Лайф" (далі - ТОВ "КУА "Ізі Лайф") земельні ділянки, серед яких, зокрема, були спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0056 (площею 0,6000 га) та 3223155400:03:033:0057 (площею 0,6000 га).

15. У подальшому, на підставі Договору купівлі-продажу (викупу) № 3331 від 11.11.2019 ТОВ "КУА "Ізі Лайф" було продано (передано) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімекс-Інвест" (далі - ТОВ "Тімекс-Інвест") земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0056 (площею 0,6000 га) та 3223155400:03:033:0057 (площею 0,6000 га).

16. В свою чергу, на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя № 7827 від 29.11.2019 ТОВ "Тімекс-Інвест" земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0056 (площею 0,6000 га) та 3223155400:03:033:0057 (площею 0,6000 га) було передано ПАТ "Промінвестбанк", яке відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № № 312545712, 312546185 є власником вказаних земельних ділянок на час розгляду і вирішення спору у даній справі.

17. Відповідно до поданої Прокурором до матеріалів справи інформації Державного науково-виробничого підприємства "Картографія" (далі - ДНВП "Картографія") за № 464 від 07.12.2022 земельні ділянки, зокрема, з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0056, 3223155400:03:033:0057, знаходяться в межах 100-метрової прибережної захисної смуги річки Дніпро та повністю накладаються на землі водного фонду.

18. Спираючись на наведені обставини, обґрунтовуючи належність спірних земельних ділянок, які відведено у приватну власність громадянам на підставі рішень Виконавчого комітету Козинської селищної ради від 25.07.2002 № 10 до земель водного фонду, Прокурор і звернувся до господарського суду з позову у цій справі, вважаючи, що рішення про державну реєстрацію за ПАТ "Промінвестбанк" земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0056 (площею 0,6000 га), 3223155400:03:033:0057 (площею 0,6000 га) мають бути скасовані в судовому порядку, а самі земельні ділянки мають бути повернуті місцевій територіальній громаді відповідно до приписів статей 16, 391 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, статей 26, 27, 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

19. В ході розгляду цієї справи Господарський суд Київської області ухвалою від 10.07.2023 закрив провадження у ній в частині позовних вимог Прокурора до ТОВ "ТП "Вектор-Плюс". Подальший розгляд справи здійснювався лише за вимогами до ПАТ "Промінвестбанк" та щодо належних останньому спірних земельних ділянок (кадастрові номери 3223155400:03:033:0056, 3223155400:03:033:0057).

20. Розглянувши заявлений позов, Господарський суд Київської області рішенням від 15.01.2024 задовольнив його повністю.

21. Ухвалив усунути перешкоди у здійсненні Козинською селищною радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду, що розташовані на території смт. Козин, шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 49930791 від 29.11.2019 та № 49931515 від 29.11.2019, а також шляхом повернення спірних земельних ділянок від ПАТ "Промінвестбанк" на користь Козинської селищної територіальної громади в особі Позивача.

22. Приймаючи рішення, господарський суд першої інстанції виходив із доведеності Прокурором обставин того, що спірні земельні ділянки повністю знаходяться в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро, відтак є землями водного фонду, що унеможливлює вважати правомірною їх передачу у приватну власність фізичним, а в подальшому - і юридичним особам.

23. Оскільки на час розгляду даної справи спірні земельні ділянки водного фонду в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровані за ПАТ "Промінвестбанк", і як наслідок, Козинська селищна територіальна громада в особі Козинської селищної ради позбавлена можливості користуватись і розпоряджатись ними, місцевий господарський суд визнав належним обраний Прокурором спосіб захисту порушеного права у вигляді пред`явлення негаторного позову.

24. За наслідками перегляду цієї справи в апеляційному порядку Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову від 18.03.2025, якою рішення господарського суду першої інстанції скасував та прийняв нове, яким у задоволенні позову відмовив.

25. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, господарський суд апеляційної інстанції виснував про необґрунтованість позову Прокурора в частині вимог про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень через обрання ним неналежного способу захисту, а в частині вимог про повернення спірних земельних ділянок вказав про їх передчасність через те, що Прокурор не оскаржив рішень органу місцевого самоврядування, договорів та інших правочинів, на підставі яких Відповідач (та особи до нього) набув (набули) у власність вказані ділянки. Суд пояснив, що до спірних правовідносин у даній справі в частині усунення перешкод у користуванні і розпорядженні майном (негаторний позов), не може бути застосована передбачена для віндикаційного позову правова конструкція, за якої не є необхідним визнання недійсними усіх рішень та правочинів, наступних після первинного вибуття майна з володіння законного власника

26. Також апеляційний суд зазначив, що Прокурор не надав належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що на час звернення до суду із відповідним позовом у цій справі спірні земельні ділянки накладаються на землі водного фонду. Долучений же до матеріалів справи лист ДНВП "Картографія" від 07.12.2022 № 464 суд визнав недопустимим доказом такого накладення.

Касаційна скарга

27. Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду, Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи скаржника

28. Скаржник стверджує, що оскаржена постанова апеляційного господарського суду ухвалена з неправильним застосуванням та порушенням правових норм, а також без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

29. Прокурор заперечує висновок апеляційного суду про те, що вимога про повернення спірних земельних ділянок водного фонду є неналежним способом захисту прав держави у спірних правовідносинах через те, що Прокурор не оскаржив усіх рішень і правочинів, які передували реєстрації права власності Відповідача на ці ділянки. У цій частині скаржник посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема у постановах від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16, згідно з якими позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку водного фонду слід розглядати як негаторний позов; негаторний позов щодо земельної ділянки водного фонду опосередковується вимогою про повернення земельної ділянки її власникові.

30. Також Прокурор заперечує висновок апеляційного суду про недопустимість листа ДНВП "Картографія" від 07.12.2022 № 464 як доказу, який може підтверджувати обставини перебування спірних земельних ділянок у прибережній захисній смузі річки Дніпро. У цій частині посилається на позицію Верховного Суду, висловлену у постановах від 19.10.2023 у справі № 748/2226/22, від 01.11.2023 у справі № 748/2090/22 про те, що надана ДНВП "Картографія" інформація може вважатися допустимим і належним доказом існування відповідних обставин.

31. Щодо цих обставин посилається також на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.06.2020 у справі № 911/1480/18, від 20.06.2023 у справі № 420/4540/22 щодо можливості суду самостійно на основі даних Публічної кадастрової карти України встановити факт накладення земельних ділянок, за умови що такі ділянки внесені до Державного земельного кадастру та відображені на карті, а також що навіть дані Google Maps можна вважати допустимими та достовірними доказами, оскільки вони збираються з різних джерел (супутник, автомобільні карти, додатки користувачів та ін) та постійно оновлюються та перевіряються компанією Google, що забезпечує їх точність та актуальність.

32. Окремо скаржник також стверджує про безпідставність неврахування апеляційним судом того, що рішеннями судів у справах № 366/19-04, № 29/9-06/3а, № 22/3-06/6/7-09 встановлено обставини відсутності правових підстав для перебування, зокрема, і спірних земельних ділянок у володінні та користуванні ТІЗ "Грін-Зунд", що в свою чергу свідчить про відсутність у вказаного товариства будь-яких прав для звернення до Козинської селищної ради щодо надання та передачі у приватну власність земельних ділянок громадянам, як членам ТІЗ "Грін-Зунд".

Узагальнені доводи інших учасників справи

33. ПАТ "Промінвестбанк" надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому стверджує про безпідставність та необґрунтованість позиції скаржника. Висновки апеляційного господарського суду підтримує, а тому у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, оскаржену постанову - залишити без змін.

34. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб також надіслав відзив на касаційну скаргу. У відзиві заперечує доводи та аргументи касаційної скарги. Оскаржену постанову вважає законною та обґрунтованою. У зв`язку з цим просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення суду попередньої інстанції - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції

35. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

36. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення прокурора ОГП (Костюк О. В.), представників Відповідача (Гриб Ю. М.), ФГВФО ( ОСОБА_2 ), ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права і вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

37. За змістом частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

38. Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (див. правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

39. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. правовий висновок, викладений у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).

40. Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. правовий висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц).

41. Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина друга статті 52 Земельного кодексу України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

42. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

43. Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 Земельного кодексу України).

44. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).

45. Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висновувала про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам Земельного кодексу України є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (див. правовий висновок, викладений у постановах від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц).

46. Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (див. правовий висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц).

47. Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 негаторний позов щодо земельної ділянки водного фонду опосередковується вимогою про повернення земельної ділянки її власникові.

48. Рішення суду про задоволення такої позовної вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем (суб`єктом, на користь якого ухвалене судове рішення) права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (див. правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 19.02.2025 у справі № 916/3707/22).

49. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. правовий висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц).

50. З наведеного слідує, що наразі Великою Палатою Верховного Суду сформовано усталену правову позицію щодо застосування приписів статей 15, 16, 391 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України у спорах пов`язаних із поверненням державі (територіальній громаді) земельних ділянок водного фонду, які зареєстровані на праві власності за приватними особами. Ця позиція полягає в тому, що зайняття земельних ділянок водного фонду з порушенням законодавства не пов`язане з позбавленням володіння права власності держави (територіальної громади) на такі ділянки, а тому належним та ефективним способом захисту порушених прав держави у подібних правовідносинах є заявлення саме негаторного позову, який опосередковується вимогою про повернення земельної ділянки її власникові. При цьому, власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, й оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, проте здійснення вказаних дій обов`язковим при заявлені негаторного позову не являється.

51. Оскільки висновки апеляційного господарського суду у цій справі цілковито суперечать наведеним правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з доводами касаційної скарги про те, що оскаржена постанова суду попередньої інстанції в частині висновків щодо обраного Прокурором способу захисту прав (шляхом повернення спірних земельних ділянок) прийнята з неправильним застосовуванням статей 15, 16, 391 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, а відтак є неправомірною.

52. Звідси, заявлена у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України в межах здійснення касаційного провадження у даній справі своє підтвердження частково знаходить.

53. Водночас суд касаційної інстанції не погоджується і доводами касаційної скарги в частині ефективності обраного Прокурором способу захисту у вигляді вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.09.2018 у справі № 915/127/18, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не є належним способом захисту права або інтересу позивача, адже воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації.

54. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 та від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

55. За цим оскаржена постанова апеляційного господарського суду у частині відмови у позові щодо вимог про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 49930791 від 29.11.2019 і № 49931515 від 29.11.2019 судом касаційної інстанції визнається правомірною.

56. Згідно із частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

57. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина друга статті 73 ГПК України).

58. Відповідно до статті 77 ГПК України ("допустимість доказів") обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

59. Допустимість доказів означає, що в окремих випадках, передбачених нормами права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування.

60. Натомість за змістом статті 76 ГПК України належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

61. Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.

62. Однак відповідно до положень пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України до повноважень суду касаційної інстанції належить вирішення питання тільки щодо допустимості доказу. Установлення цього дефекту доказу є питанням права в тому значенні, що висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми права, що містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи.

63. Як вже зазначалося, в ході апеляційного перегляду цієї справи суд апеляційної інстанції виснував, що Прокурор не надав належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що на час звернення до суду із відповідним позовом спірні земельні ділянки накладаються на землі водного фонду. Долучений же до матеріалів справи лист ДНВП "Картографія" від 07.12.2022 № 464 суд визнав недопустимим доказом такого накладення.

64. Але, погоджуючись з відповідними доводами заявленої касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду констатує, що зазначений висновок апеляційного господарського суду суперечить позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, який у постановах від 16.12.2024 у справі № 748/55/23, від 01.11.2023 у справі № 748/2090/22 та від 19.10.2023 у справі № 748/2226/22 підтримав висновки судів попередніх інстанцій щодо допустимості такого засобу доказування як лист ДНВП "Картографія" при встановлення фактів знаходження спірних земельних ділянок у межах 100-метрових прибережних захисних смуг річок.

65. Більше того, як слідує із рішення місцевого господарського суду у цій справі, обставини віднесення спірних земельних ділянок до земель водного фонду, встановлені ним, зокрема, на підставі долученої до матеріалів справи копії Висновку про наявні обмеження для використання земельних ділянок № 05-02/3042 від 30.08.2010, наданого Управлінням Держкомзему у Обухівському районі, згідно з яким земельні ділянки загальною площею 1,5000 га, які належать ТОВ "Компанія з управління активами "Ізі Лайф" та розташовані за адресою: ТІЗ "Грін-Зунд", смт. Козин Обухівського району Київської області, повинні використовуватися з дотриманням обов`язків землевласників. Обмеження (обтяження) згідно Класифікатора обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему України № 643 від 29.12.2008, встановлені: 01.05.02 - прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах.

66. Водночас в ході здійснення апеляційного провадження у цій справі, вказаний доказ взагалі не знайшов жодної оцінки з боку апеляційного господарського суду та був ним проігнорований.

67. Верховний Суд відмічає, що відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

68. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

69. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

70. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

71. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

72. Однак, ухвалену постанову апеляційного господарського суду у цій справі не можна визнати обґрунтованою, оскільки суд апеляційної інстанції допустив неповне дослідження доказів, а відтак і з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, чим порушив статті 77, 86, 236, 269 ГПК України і як наслідок дійшов передчасного висновку про неправомірність рішення місцевого господарського суду в частині доведеності Прокурором заявлених підстав позову.

73. Крім цього, суд апеляційної інстанції не звернув уваги також на те, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 09.06.2022 у справі № 922/313/20, від 14.07.2021 у справі № 902/834/20, від 13.08.2021 у справі № 917/1196/19, від 30.09.2021 у справі 927/110/18, якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Суд не позбавлений можливості, в тому числі, з власної ініціативи призначити експертизу для з`ясування питання, щодо обставин, які мають значення для справи.

74. Звідси, заявлена у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України в межах здійснення касаційного провадження у даній справі і у цій частині знаходить своє підтвердження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

75. За змістом пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

76. Пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України унормовано, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

77. Згідно із частиною четвертою статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

78. Враховуючи наведені міркування, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги Прокурора, скасування оскарженої постанови апеляційного господарського суду в частині відмови у позові про повернення спірних земельних ділянок та про направлення цієї справи у зазначеній частині на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

79. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо дослідити наявні у справі докази і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

80. В частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати

81. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі № 911/880/23 в частині позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні Козинською селищною радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0056 (площею 0,6000 га), 3223155400:03:033:0057 (площею 0,6000 га), шляхом їх повернення від ПАТ "Промінвестбанк" на користь Козинської селищної територіальної громади в особі Козинської селищної ради скасувати. Справу № 911/880/23 у зазначеній частині направити на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

3. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі № 911/880/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Зуєв В. А.