Постанова від 02.06.2025 по справі 127/38085/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2025 року

м. Київ

справа № 127/38085/24

провадження № 61-4090св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Вінницький обласний центр медико - соціальної експертизи,

третя особа - Вінницька обласна рада,

особа, яка подала апеляційну скаргу - Вінницька обласна військова адміністрація,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу Вінницької обласної військової адміністрації на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 25 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Стадника І. М., Войтка Ю. Б., Сопруна В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Історія справи

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вінницького обласного центру медико - соціальної експертизи (далі - Центр) про стягнення заробітної плати.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що він працює лікарем-терапевтом у Вінницькому обласному центрі медико-соціальної експертизи.

З 01 січня 2022 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 року № 2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я», згідно з якою розмір нарахованої заробітної плати медичним працівникам закладів охорони здоров`я державної або комунальної форми власності за повністю виконану місячну (годинну) норму праці установлюється у межах фонду оплати праці на 2022 рік: на рівні не менше 20 000,00 грн лікарям (крім лікарів - інтернів) та професіоналам з вищою немедичною освітою, які допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров`я.

Вважає, що з січня 2022 року йому протиправно не виплачувався належний розмір заробітної плати, а тому просив зобов`язати Вінницький обласний центр медико-соціальної експертизи перерахувати та виплатити за період з 01 січня 2022 року до 19 липня 2022 року заробітну плату у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 року № 2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладі охорони здоров`я».

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21 листопада 2024 року залучено до участі у справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, Вінницьку обласну раду.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2024 року позов задоволено.

Зобов`язано Вінницький обласний центр медико-соціальної експертизи перерахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю заробітної плати за період з 01 січня 2022 року до 19 липня 2022 року з урахуванням фактично відпрацьованого часу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 року № 2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я».

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі, Вінницька обласна військова адміністрація 27 січня 2025 року оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 31 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Вінницької обласної військової адміністрації.

Короткий зміст оскарженої ухвали

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25 лютого 2025 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, Вінницької обласної військової адміністрації на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2024 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, якою подано апеляційну скаргу, не вирішувалися.

Зокрема, суд першої інстанції не розглядав питання і не встановлював у своєму рішенні питання про права, інтереси та обов`язки Вінницької обласної військової адміністрації, оскільки остання не є учасником відповідних правовідносин.

Та обставина, що виконання оскаржуваного рішення суду потребуватиме додаткового бюджетного фінансування Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи, не свідчить про те, що рішенням суду вирішено питання про права, свободи та обов`язки Вінницької обласної військової адміністрації, оскільки остання не є учасником трудових, приватних правовідносин, що виникли між працівником і роботодавцем, а бюджетні правовідносини виникають між учасниками бюджетного процесу, якими є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (права та обов`язками з управління бюджетними коштами).

Відтак колегія суддів апеляційного суду вважала, що Вінницька обласна військова адміністрація не наділена правом на оскарження судового рішення в даній справі в розумінні статті 352 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

26 березня 2025 року Вінницька обласна військова адміністрація через засоби поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 25 лютого 2025 року, у якій просить скасувати вказане судове рішення та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 02 травня 2025 року Вінницька обласна Рада просила суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу від 12 травня 2025 року ОСОБА_1 просив суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу залишити без змін.

При цьому заявники посилались на законність та обґрунтованість ухвали Вінницького апеляційного суду від 25 лютого 2025 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

22 квітня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції

Встановлено,що ОСОБА_1 працює лікарем-терапевтом у Вінницькому обласному центрі медико-соціальної експертизи.

Відповідно до пункту 3.1. Статуту, затвердженого рішенням 14 сесії Вінницької обласної ради 8 скликання № 279 від 26 листопада 2021 року, Вінницький обласний центр медико-соціальної експертизи, є юридичною особою з дня його державної реєстрації у встановленому законодавством порядку, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, користується правом оперативного управління щодо закріпленого за ним майна, веде бухгалтерський облік, складає та готує статистичну звітність у порядку, встановленому законодавством України, укладає угоди (договори, контракти) з юридичними та фізичними особами, виступає позивачем та відповідачем у судах, набуває майнових і немайнових прав та несе обов`язки, займається діяльністю, яка відповідає напрямам, передбаченим цим Статутом.

Згідно пункту 3.2. Статуту Центр має самостійний баланс, рахунки в установах банків, органах Державної казначейської служби України, печатку з власним найменуванням, штампи, бланки з власними реквізитами та інші атрибути.

Відповідно до пункту 3.4. Статуту Центр відповідає за своїми зобов`язанням коштами, що є в його розпорядженні. Центр не несе відповідальності за зобов`язаннями чи Органу управління майном, а Орган управління майном не відповідає за зобов`язаннями Центру.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи не втручаються в фінансово-господарську діяльність Центру, таке втручання здійснюється виключно у межах та у спосіб, передбачений законодавством України (пункт 3.5. Статуту).

Управління Центром здійснює Вінницька обласна Рада як Орган управління майном (пункт 6.1 Статуту).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржена ухвала апеляційного суду відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині першій статті 352 ЦПК України закріплено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

У контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства особа, яка не брала участі у справі, може подати апеляційну скаргу, якщо оскаржуваним рішенням суду безпосередньо вирішено питання про її права, свободи або про її обов`язки, тобто безпосередньо встановлено, змінено або припинено права або обов`язки цієї осіб.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести свій правовий зв`язок зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування такого критерію, як вирішення судом питання про її право, інтерес та/або обов`язок, як елементів змісту матеріально-правових відносин, в площині яких виник спір. Такий зв`язок повинен бути безпосереднім, а не ймовірним та опосередкований іншими правовідносинами.

Судове рішення, оскаржуване незалученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та/або обов`язків цієї особи (тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник) або міститься судження про права та/чи обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення є висновки суду про права та/чи обов`язки цієї особи або якщо у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про її права та/чи обов`язки. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, незалучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних праві обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 826/3508/17.

У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тобто, у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

Суд апеляційної інстанції має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питання про права та інтереси особи, яка не брала участі у справі, лише в межах відкритого апеляційного провадження. Якщо такі обставини не підтвердяться, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

У справі, що є предметом касаційного розгляду, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Вінницького обласного центру медико - соціальної експертизи недонараховану заробітну плату.

Встановлено,що ОСОБА_1 працює лікарем-терапевтом у Вінницькому обласному центрі медико-соціальної експертизи.

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України).

Частиною першою-другою статті 96 ЦПК Українивстановлено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Встановлено, що сторонами спору є ОСОБА_1 (позивач) і Вінницький обласний центр медико - соціальної експертизи (відповідач), який є юридичною особою, у відповідності до Статуту наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, користується правом оперативного управління щодо закріпленого за ним майна, веде бухгалтерський облік, укладає угоди (договори, контракти) з юридичними та фізичними особами, виступає позивачем та відповідачем у судах, набуває майнових і немайнових прав та несе обов`язки, має самостійний баланс, рахунки в установах банків.

При цьому управління Центром здійснює Вінницька обласна Рада як Орган управління майном (пункт 6.1 Статуту).

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2024 року, оскільки при постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не вирішував питання про права, інтереси та (або) обов`язки саме Вінницької обласної військової адміністрації, а остання не є учасником спірних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції постановлена без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Вінницької обласної військової адміністрації залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 25 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов