Рішення від 05.06.2025 по справі 354/419/16-ц

Справа № 354/419/16-ц

Провадження по справі № 2/354/3/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2025 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді: Остап`юк М.В.,

при секретарі судового засіданні Крицкалюк Я.М.,

з участю представника позивачів:

адвоката Романка В.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Яремчанської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Вірстюка Тараса Васильовича, ОСОБА_1 , АТ АКБ "Львів", треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Питлюк Василь Іванович, Служба у справах дітей, як орган опіки та піклування Яремчанської міської ради, ТОВ "Класік-Авто", ТОВ "Сервісний центр "Діамант" про визнання недійсними довіреності, договору дарування, договору іпотеки, визнання права власності в порядку спадкування за законом та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

1. Зміст позовних вимог

Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Суду, в інтересах яких діє адвокат Романко Василь Михайлович із позовною заявою до Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Вірстюка Тараса Васильовича, ОСОБА_1 , АТ АКБ "Львів", треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Питлюк Василь Іванович, Служба у справах дітей, як орган опіки та піклування Яремчанської міської ради, ТОВ "Класік-Авто", ТОВ "Сервісний центр "Діамант" з позовними вимогами, яких просили:

визнати недійсною довіреність серії BBE № 997175 від 14.07.2004 року, посвідчену приватним нотаріусом Вірстюком Т.В. і зареєстровану в реєстрі за №1957;

визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,1779 га з кадастровим номером № 2611000000:04:001:0025, укладений між ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зареєстрованого в реєстрі за N° 1605 від 15.07.2004 року. посвідченого приватним нотаріусом Питлюком В.1.;

визнати недійсним договір іпотеки від 08.08.2008р. між АТ АКБ «Львів» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Тертичною Е.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 8891;

визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом, кожному по частці на житловий будинок АДРЕСА_1 ;

визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом кожному по частці земельної ділянки площею 0,1779 га по АДРЕСА_1 з кадастровим № 2611000000:04:001:0025;

витребувати від АТ АКБ «Львів» і ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1779 га з кадастровим номером № 2611000000:04: 001:0025 та житловий будинок АДРЕСА_1 в користь позивачів.

З урахуванням кінцевих позовних вимог, позов обгрунтовано тим, що дідові та бабі позивачів на праві власності згідно зі свідоцтва про право власності № 5085 від 06.11.1992 року належав житловий будинок АДРЕСА_1 . Після їх смерті фактично прийняли але не оформили спадщину їхні діти: відповідач ОСОБА_4 та їхня мати - ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя їхній матері належала на праві власності земельна ділянка площею 0, 1779 га з кадастровим номером 2611000000:04:001:0025. Однак, відповідач ОСОБА_4 , скориставшись тим, що їхня мати ОСОБА_6 була психічно хворою, оформив на себе від її імені довіреність, на підставі якої подарував належну їй земельну ділянку відповідачці ОСОБА_5 . З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їм стало відомо, що на даний час власником цієї земельної ділянки є відповідач ОСОБА_1 , який за рішенням Яремчанської міської ради від 06.12.2007 № 181-12/2007 змінив цільове призначення землі, збільшив її площу з 0, 1779 га до 0, 4579 га, шляхом об`єднання вказаної земельної ділянки з іншими трьома земельними ділянками, та виробив проект землеустрою під будівництво відпочинкового комплексу. В подальшому ОСОБА_1 двічі передав вказану земельну ділянку в іпотеку. Незаконне відчуження земельної ділянки призвело до порушення їхніх спадкових прав.

1.2. Процесуальний рух справи в суді

22.06.2016 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Романко В.М., звернулися до Суду із вказаною позовною заявою.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області у складі судді Гандзюка Д.М. від 12.07.2016 відкрито провадження у справі і призначено її до судового розгляду (т.1, а. с. 47).

Справа перебувала у провадженні Суду у складі судді Гандзюка Д.М. до 20.09.2016 року.

20.09.2016 року справу передано до канцелярії суду у зв`язку з прийняттям рішення про звільнення судді (т.1, а. с. 74).

У зв`язку із закінченням повноважень судді Гандзюка Д.М. та повноважень всіх штатних суддів Яремчанського міського суду Івано-Франківської області, процесуальних рух у справі не здійснювався до 26.09.2017 року.

26.09.2017 року відбувся повторний автоматизований розподіл судової справи. Справа передана для розгляду судді Іванову А.П.

У зв`язку із закінченням станом на 07.08.2018 терміну відрядження судді Іванова А.П. до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області та відсутністю у штаті суду суддів Яремчанського міського суду Івано-Франківської області, процесуальних рух у справі не здійснювався до 02.04.2019 року.

02.04.2019 року відбувся повторний авторозподіл судової справи між суддями. Справа передана для розгляду судді Польській М.В.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 03.04.2019 суддею Польською М.В. справа прийнята до провадження (т.1 а.с.86).

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 17.04.2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватного нотаріуса Питлюка Василя Івановича (т.1, а. с. 106).

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 17.04.2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Яремчанської міської ради (т.1, а. с. 107).

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 04.06.2019 року витребувано докази у справі (т.1, а. с. 133).

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 15.07.2019 року вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,1779 га з кадастровий номер 2611000000:04:001:0025 (т.1, а. с. 158).

Ухвалами Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 30.10.2019 року та від 20.01.2019 року витребувано докази у справі (т.1, а. с. 191, т.2, а. с. 220).

31.07.2020 відбувся повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, у зв`язку із закінченням терміну відрядження судді Польської М.В. до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області для здійснення правосуддя. Справа передана на розгляд судді М.В. Остап`юк.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 13.01.2021 року справа прийняття суддею Остап`юк М.В. до провадження (т.3, а. с. 9).

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 27.04.2021 року витребувано докази у справі (т.3, а. с. 68).

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 27.04.2021 року залучено до участі у справі правонаступника відповідача - Яремчанську міську раду Надвірнянського району Івано-Франківської області (т.3, а. с. 69).

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06.09.2021 року забезпечено докази у справі, шляхом допиту свідка: ОСОБА_7 та витребувано докази у справі (т.3, а. с. 170-171).

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 01.11.2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_8 (т.4, а. с. 21).

Ухвалами Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06.05.2022 року витребувано докази у справі (т.4, а. с. 118-121).

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06.05.2022 року забезпечено докази у справі (т.4, а. с. 122-123).

Ухвалами Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 11.07.2022 року повторно витребувано докази у справі (т.4, а. с. 164-167).

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 13.03.2023 року доручено Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Івано-Франківській області призначити адвоката та забезпечити його прибуття для здійснення представницьких інтересів позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у зв`язку із неможливістю за станом здоров`я продовжувати представництво їх інтересів адвокатом Романком В.М. (т.5, а. с. 36-38).

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 31.07.2023 року витребувано докази у справі (т.5, а. с. 147-148).

04.09.2023 року Позивачі подали уточнену позовну заяву у якій від частини позовних вимог відмовилися і уточнили та розширили перелік актуальних позовних вимог (т.6, а. с. 4-6).

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 16.10.2023 року провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними: 1) рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради № 33 від 28.11.2000 р. в частині передачі ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки площею 0, 3137 га, та державний акт про право приватної власності ОСОБА_4 на земельну ділянку (без вулиці) в м. Яремча площею 0,3137 га для ведення особистого підсобного господарства, зареєстрованого в Книзі записів державних актів за № 1211; 2) рішення Яремчанської міської ради від 17.02.2004 р. № 12 в частині передачі ОСОБА_6 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1779 га та державний акт про право приватної власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,1779 га по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів за № 010419800365, кадастровий номер 2611000000:04:001:0025- закрито, у зв`язку з відмовою позивачів від позову в цій частині (т.6, а. с. 21-23).

Ухвалами Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 17.10.2023 року залучено до участі у цивільній справі співвідповідачів: ОСОБА_1 і АТ АКБ «Львів» (т.6, а.с. 30) та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ТзОВ «Діамант» (т. 6, а.с. 30-31).

Ухвалою Суду від 17.10.2023 витребувано від Івано-Франківського обласного бюро МСЕК та Івано-Франківської обласної психоневрологічної лікарні № 3 медичні документи щодо захворювання ОСОБА_6 (т.6, а. с. 32).

Ухвалою Суду від 08.12.2023 накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 шляхом заборони його відчуження, а також здійснення дій, спрямованих на руйнування, добудову, перебудову, здійснення інших будівельних робіт по зміні його зовнішнього вигляду (т.6, а. с. 134).

Ухвалою Суду від 08.12.2023 призначено по справі комплексну судову земельно-технічну та будівельно-технічну експертизу (т.6, а. с. 137-140).

Ухвалою Суду від 19.07.2024 поновлено провадження у справі (т.7, а. с. 42).

Ухвалою Суду від 19.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (т.7, а. с. 51).

Ухвалою Суду від 05.11.2024 визнано явку Органу опіки та піклування Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області обов`язковою (т.7 а.с.129).

У судовому засіданні 17.02.2025 року завершено стадію судових дебатів.

Ухвалою суду від 17.02.2025 року відкладено ухвалення та проголошення судового рішення строком на десять днів до 27.02.2025 року (т.7, а. с. 192).

Ухвалою суду від 27.02.2025 року поновлено судовий розгляд справи для витребування документів та інформації необхідної для додаткового з`ясування обставин справи, що є необхідною для прийняття законного та обгрунтованого рішення (т.7, а. с. 193).

Ухвалами суду від 27.02.2025 року та від 31.03.2025 року витребувано докази у справі (т.7, а. с. 194-201, а. с. 228).

26.05.2025 року завершено стадію судових дебатів.

Ухвалою суду від 26.05.2025 року суд відклав ухвалення та проголошення судового рішення у зв`язку зі складністю справи до 05.06.2025 року.

05.06.2025 року завершено розгляд справи.

3. Аргументи учасників справи та їх процесуальна поведінка

Адвокат Романко В.М., який діє в інтересах позивачів у судовому засіданні пояснив, що дідові та бабі позивачів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які померли в 1995-х роках, на підставі свідоцтва про право власності № 5085 від 06.11.1992 року належав житловий будинок АДРЕСА_1 . Після смерті останніх відкрилась спадщина по закону, яку фактично прийняли, але не оформили їхні діти: ОСОБА_4 та ОСОБА_6 - їхня матір, які продовжували жити в цьому будинку. 12.01.2001 ОСОБА_4 приватизував собі земельну ділянку площею 0,3137 га для ведення особистого підсобного господарства, та 13.07.2004 приватизував на їхню матір ОСОБА_6 решту земельної ділянки площею 0,1780 га по АДРЕСА_1 для сільськогосподарського призначення. Право власності засвідчувалося державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії I-I № 087763 від 13.07.2004. Мати позивачів ОСОБА_6 була інвалідом 2-ї групи, душевнохворою, неписьменною, неодноразово лікувалась в психлікарнях й не могла і не розуміла, навіщо вона прийшла до нотаріуса, не пам?ятала адресу проживання, дату свого народження, батьків, не визнавала дітей, тому вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, що підтверджується висновком відділу освіти м. Яремча від 01.07.1998, виписками медичних карт. Їхній дядько ОСОБА_4 , скориставшись таким станом їхньої матері, 14.07.2004 за допомогою приватного нотаріуса Вірстюка Т.В. незаконно виробив на своє ім`я довіреність на продаж земельної ділянки, що належала їхній матері ОСОБА_6 . 15.07.2004 ОСОБА_4 уклав договір дарування, за яким приватизована їхньою матір?ю земля подарована ОСОБА_5 з якою вони не знайомі. Після цього, в 2004 році ОСОБА_4 насильно вигнав їхню матір з хати і вона тривалий час (останніх 7 років) жила у свого двоюрідного брата - ОСОБА_11 , а позивачі до завершення навчання були в спецшколах, а потім стали безхатьками, поки добрі люди від Церкви не надали їм тимчасовий притулок , де вони зараз проживають. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня матір - ОСОБА_6 . Відповідно вони мають право на успадкування після її смерті належного за життя майна. Відповідач ОСОБА_4 тривалий час скривав від них відчуження земельної ділянки, проганяв їх, а органи, посилаючись на таємницю нотаріальних дій та конфіденційну інформацію, не видавали документів, які в них знаходились, тому про порушення своїх прав їм було невідомо. В листопаді 2015 року, через зусиллям Івано-Франківського центру безоплатної вторинної правової допомоги вони з?ясували коло осіб, які на даний час є власниками земельної ділянки їхньої матері. А тому просять визнати причину пропуску строку позовної давності поважною та поновити їх строк. Так, було з`ясовано, що ОСОБА_5 22.09.2005 продала цю земельну ділянку ОСОБА_1 , який скупивши в цей день ще три земельні ділянки, за рішенням Яремчанської міськради від 06. 12.2007 змінив їх цільове призначення та виробив на них один Державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,4579 га по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування відпочинкового комплексу та кадастровим кадастровим номером № 2611000000:04:001:0025. В подальшому ОСОБА_1 уклав з АТ АКБ «Львів» два договори іпотеки від 08.08.2008 за якими передав в іпотеку цю земельну ділянку.

Зазначають, що при оформленні довіреності приватний нотаріус Вірстюк Т.В., всупереч статтей 44-46 ЗУ «Про нотаріат» неналежно перевірив дієздатність та волевиявлення їхньої матері, адже остання була душевнохвора та неписьменна. В спірній довіреності зміст надрукованих юридичних дій: є дописаними від руки, і належно не засвідчені двічі. Крім того, при оформленні довіреності та договору дарування вони були неповнолітніми, ї їх позбавили права користуватись житлом без згоди органу опіки та піклування, так як ОСОБА_12 було всього 10 років, а ОСОБА_13 - 20 років, вони навчались в інтернаті та училищі й нічого про це не знали. Крім цього, після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка не оформила спадщину свого батька, відкрилась їм спадщина на наявний житловий будинок, право на спадкування якого вони мають, однак цього зробити не можуть, так як земельну ділянку під спадковим жилим будинком було приватизовано, незаконно змінено її цільове призначення та в подальшому відчужено ОСОБА_5 , яка продала ОСОБА_1 .. В результаті позивачів позбавлено права користуватись житлом та позбавлено законного права отримати спадкове майно у вигляді житлового будинку і земельної ділянки для його обслуговування.

Відтак просили поновити строк позовної давності та позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач приватний нотаріус Т.С. Вірстюк неодноразово подавав заяви про розгляд справи у його відсутності та не визнання позовних вимог (т.1, а. с. 58, 88). У письмових запереченнях пояснив, що 14.07.2004 року до нього, як приватного нотаріуса звернулася ОСОБА_6 , жителька АДРЕСА_1 ), з проханням посвідчити довіреність на ім`я ОСОБА_4 , жителя АДРЕСА_1 , якою уповноважити останнього продати, за ціну та умовах на його розсуд, належну земельну ділянку, площею 0,1779 га, надану для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою у АДРЕСА_1 , або подарувати вказану земельну ділянку громадянці ОСОБА_5 . На підставі паспорту було встановлено особу громадянки ОСОБА_6 та перевірено її дієздатність, оскільки підстав відмови ОСОБА_6 у вчиненні нотаріальної дії не було, він виконав її волевиявлення, а саме, посвідчив довіреність 14 липня 2004 року за реєстровим №1957. Після виготовлення довіреності, на прохання ОСОБА_6 та у її присутності, ним були зроблені дописки, так як вона хотіла, щоб повірений - ОСОБА_4 , мав право не тільки продати, за ціну та умовах на його розсуд, земельну ділянку, але і подарувати її громадянці ОСОБА_5 , що відповідало дійсним намірам та волевиявленням ОСОБА_6 . Тому ним було зроблено на прохання та у присутності ОСОБА_6 уточнюючі дописки, які застережено його підписом та гербовою печаткою, що не суперечило діючому законодавству, вимогам пункту 23 глави ІІ Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства України 03.03.2004 року № 283/8882 юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник заперечили відносно задоволення позовних вимог, обгрунтовуючи свою позицію тим, що ОСОБА_1 у законний спосіб придбав чотири земельні ділянки, уклавши відповідні договори купівлі-продажу. Так, 13.12.2005 року та 22.09.2005 року ним укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок площами 0, 1600 га, 0, 1779 га, 0, 1000 га; 0, 1200 га у ОСОБА_14 та ОСОБА_5 . Всі ці земельні ділянки розташовані у АДРЕСА_1 . На підставі куплених земельних ділянок він сформував одну земельну ділянку площею 0,4579 га з кадастровим номером 2611000000:04:001:0025. Спірна земельна ділянка, являється частиною цієї земельної ділянки. Вказана земельна ділянка куплена ним у ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.09.2005 року, засвідченого приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І., який зареєстрований в реєстрі № 2991. З часу набуття права власності на цю земельну ділянку, а також на об`єднану земельну жодних заяв, підозр, що спірна земельна ділянка була раніше незаконно відібрана не було. Цією земельною ділянкою він користується відкрито, ніколи не приховував, що є власником. Так, земельна ділянка передавалася в іпотеку неодноразово. Всі грошові зобов`язання погашено. Жодних обтяжень не має. Адже правочини укладалися саме для того, щоб їх погасити, а не відчужити земельну ділянку. Зазначає, що його дії є законними, права власності інших осіб він не порушував. Вважає, що причиною того, що так сталося є неналежне виконання з боку органу опіки та піклування своїх обов`язків по захисту осіб, які цього потребують. Саме орган опіки та піклування має вживати заходів для того, щоб не допустити будь-яких шахрайських дій до осіб, які в силу своїх фізичних можливостей не можуть самостійно оцінити ситуацію та свої вчинки. Просив відмовити у задоволенні позову, бо вважає його безпідставним. Однак, якщо суд прийде до висновку про задоволення позовних вимог, просив застосувати строки позовної давності.

Представник Органу опіки та піклування у судових засіданнях пояснила, що до 2008 року облік дітей сиріт позбавлених батьківського піклування вів Відділ освіти міськвиконкому, а Служба у справах дітей почала вести облік вже з 2008 року. Коли вони дізналися, що є така дитина як ОСОБА_3 , то одразу взяли його на облік як дитину, позбавлену батьківського піклування, оскільки на той час ще була жива його мама ОСОБА_6 , яка перебувала на обліку у ЦМЛ з приводу захворювання. ОСОБА_12 було 8-9 років, коли ними подано позов до суду і позбавлено маму батьківських прав. З того часу Орган опіки та почав піклування за ним зібрав ввесь пакет документів, на засідання комісії викликали його дядька ОСОБА_15 - брата мами. Проте останнім не було надано жодних пояснень з приводу наявності майна у дітей. З народження дитина була відібрана від мами і жила у дитячому будинку. Відповідно, коли він став на облік, і будучи дитиною не забезпеченою житлом представникам органу опіки і піклування вдалося придбати для нього житло, в якому він живе і на сьогоднішній день. Відносно іншого позивача ОСОБА_2 їй нічого невідомо, так як останній не стояв у них на обліку. Так, рішенням виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 23.02.2010 № 17 було вирішено надати статус дитини позбавленої батьківського піклування ОСОБА_3 , оскільки мати - ОСОБА_6 по стану здоров`я не могла здійснювати догляд за дитиною, а батько - ОСОБА_16 записаний за заявою матері згідно з ч. І ст. 135 Сімейного кодексу України. Крім того, відповідно до Рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 24.05.2011 № 49 взято на квартирний облік для позачергового отримання житла ОСОБА_3 , як дитину позбавленої батьківського піклування. А 23.12.2013 року для нього куплено житло відповідно до Договору купівлі-продажу від 23.12.2013 №3242. Вказане житло розташоване у с. Росільна, Богодчанського району, Івано-Франкківської області.

Третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Питлюк В.І. просив розгляд справи проводити без його участі.

Відповідачі Яремчанська міська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , АТ АКБ "Львів", треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ТОВ "Класік-Авто" та ТОВ "Сервісний центр "Діамант" у судові засідання не з`являлися, явку своїх представників не забезпечили, позиції відносно позовних вимог не висловили. Повідомлялися належно, згідно з вимогами законодавства.

4. Позиція суду

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Таким чином, якщо особа вважає, що її права порушуються, не визнаються чи оспорюються, має право на звернення до суду за захистом, а Суд повинен установити, чи порушуються або не визнаються права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У частині другій статті 16 ЦК України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року в справі № 757/23249/17).

У постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 715/2316/18 Верховний Суд вказав, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилаються на те, що через незаконні дії брата їхньої матері відповідача ОСОБА_4 , який скориставшись психічною хворобою їхньої матері, оформив на себе довіреність від її імені та подарував належну їй земельну ділянку відповідачці ОСОБА_5 . Відчуження земельної ділянки порушує їхнє право як спадкоємців першої черги за законом на спадкування цієї земельної ділянки та житлового будинку після смерті своєї матері.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є особами з інвалідністю другої групи з дитинства довічно, що вбачається з пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 від 23.12.2015 року та пенсійного посвідченням № НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 від 04.07.2013 року (т.1, а. с. 13, 14).

Відповідно до відповіді виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 07.03.2025 № 733/01-40/12, над ОСОБА_2 та ОСОБА_3 опіка та піклування не встановлювалися та інформація про будь-які інші рішення з цього питання відсутня (т.7, а. с. 220).

Позов в інтересах позивачів подано адвокатом Романком В.М., який діє за дорученням Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та довіреностей позивачів (т.1, а. с. 15, 98, 130, т.5, а. с. 128, т.6, а. с. 152).

Судом встановлено, що матір`ю позивачів є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 від 14.09.1984 року та свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 від 04.01.1995 року (т.1, а. с. 11-12).

З медичної документації № 1766/88 від 31.05.1988 року, № 551/92 від 16.06.1992 року, виписки з історії хвороби, ОСОБА_6 відставала в розумовому розвитку, встановлений діагноз: пропфшизофренія, параноїдна форма, параноїчний синдром на фоні вираженого емоційно-вольового дефекту особистості (т.1, а.с. 153-156).

Зі змісту Висновку відділу освіти м. Яремче про неможливість ОСОБА_6 брати участь в особистому вихованні сина ОСОБА_3 , 1994 року народження, вбачається, що його мати ОСОБА_6 вихованням дітей не займається, у діях, в розмові, в поведінці вбачаються психічні розлади. Прийнято рішення направити ОСОБА_3 у Долинський дошкільний будинок (т.1, а. с. 17).

Інформація про те, де перебував ОСОБА_2 відсутня, в ході судового розгляду її не надано.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 (т.1, а. с. 10).

Відповідно до листа державного нотаріуса Яремчанської державної нотаріальної контори від 11.03.2025 року № 107/01-16 після смерті ОСОБА_6 спадкова справа не заводилась (т.7, а. с. 221).

Щодо позовних вимог про визнання недійсними довіреності, договору дарування, договору іпотеки, витребування від АТ АКБ «Львів» і ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1779 га з кадастровим номером № 2611000000:04: 001:0025 в користь позивачів та визнання за позивача права власності в порядку спадкування за законом по частці на цю земельну ділянку.

Судовим розглядом встановлено, що за життя мати позивачів ОСОБА_6 , була власницею земельної ділянки площею 0, 1779 га з кадастровим номером 2611000000:04:001:0025 та цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства.

Право власності на вказану земельну ділянку посвідчувалося Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 097763 від 13.07.2004, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010429800365, який виданий на підставі рішення Яремчанської міської ради від 20.05.2004 року № 200-4/2004 (т.1, а. с. 29).

Згідно з Державним актом, земельна ділянка розташована по АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (т.1, а. с. 29).

Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер № 2611000000:04:001:0025.

Згідно з планом меж земельної ділянки до Державного акту, на вказаній земельній ділянці відсутній житловий будинок (т.1, а. с. 29).

14.07.2004 року ОСОБА_6 , на підставі довіреності, яку нотаріально засвідчив приватний нотаріус Надвірнянського районного нотаріального округу Вірстюк Т.Б., та яка зареєстрована в реєстрі № 1957, уповноважила ОСОБА_4 подарувати ОСОБА_5 , або продати за ціну та умовах на його розсуд належну їй вказану вище земельну ділянку (т.1, а. с. 28).

15.07.2004 року ОСОБА_4 , діючи від імені ОСОБА_6 , на підставі зазначеної довіреності, подарував ОСОБА_5 земельну ділянку, уклавши договір дарування (т.1, а. с. 27).

В подальшому ОСОБА_5 на підставі зазначеного договору дарування оформила Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІФ 087978 від 22.07.2004 року, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010429800372 (т.3, а. с. 228).

22.09.2005 року відповідачка ОСОБА_5 продала вказану земельну ділянку ОСОБА_1 (т.3, а. с. 224, т.5, а. с. 177).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , крім цієї земельної ділянки з кадастровим номером 2611000000:04:001:0025 та площею 0, 1779 га, купив ще три земельні ділянки: земельну ділянку з кадастровим номером 2611000000:04:001:0049 площею 0, 1000 га; земельну ділянку з кадастровим номером 2611000000:04:001:0050 площею 0, 1200 га; земельну ділянку з кадастровим номером 2611000000:04:001:0029 площею 0, 1600 га. Всі ці земельні ділянки розташовані у АДРЕСА_1 (т.3, а. с. 222-229, т.5, а. с. 165-208).

У 2006 році на замовлення ОСОБА_1 ПП «ГЕОПРОСТІР» розроблено Технічний звіт по переоформленню Державних актів на ці земельні ділянки та підготовки до видачі нових державних актів на вказані вище земельні ділянки (т.3, а. с. 213-234).

В ході розгляду справи з`ясовано що зазначені вище чотири земельні ділянки об`єднано в одну земельну ділянку, загальною площею 0, 4579 га під єдиним кадастровим номером 2611000000:04:001:0025, який до цього мала земельна ділянка, первинним власником якої була мати позивачів та яка включена до площі цієї земельної ділянки.

Цільове призначення вказаної земельної ділянки: для будівництва відпочинкового комплексу.

На підставі рішення сесії Яремчанської міської ради № 181-12/2007 від 06 грудня 2007 року, ОСОБА_1 отримав Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЕ № 826376 від 09.04.2008 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010829800290 (т.2, а. с. 40).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру земель від 08.08.2008 року № 22, земельна ділянка площею 0, 4579 га з кадастровим номером 2611000000:04:001:0025, розташована в АДРЕСА_1 . Використання земельної ділянки 1.8. Для будівництва відпочинкового комплексу. Право власності на земельну ділянку виникло на підставі рішення сесії Яремчанської міської ради від 06 грудня 2007 року № 181-12/2007 (т.2, а. с. 42).

08.08.2008 року між ЗАТ АКБ «Львів» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, на забезпечення виконання Кредитного договору № 101 від 08 серпня 2008 року між ЗАТ АКБ «Львів» та позичальником ТОВ «Сервісний центр «Діамант», відповідно до якого ОСОБА_1 передав в іпотеку належну йому на праві приватної власності земельну ділянку, загальною площею 0, 4579 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 2611000000:04:001:0025 (пункти 1, 3 т.2, а. с. 26). Крім того, вказана земельна ділянка 08.08.2008 року передана ОСОБА_1 в іпотеку за зобов`язанням ТОВ «Класик-Авто» перед ЗАТ АКБ «Львів» (договір іпотеки від 08.08.2008 року № 8893 (т.6, а. с. 71).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження вбачається, що 20.05.2013 року обтяження на вказану земельну ділянку припинені (т.7, а. с. 141-142).

Відтак, станом на сьогодні відповідач ОСОБА_1 володіє на праві власності земельною ділянкою площею 0, 4579 га з кадастровим номером 2611000000:04:001:0025, яка сформована за рахунок об`єднання інших чотирьох земельних ділянок, серед яких земельна ділянка матері позивачів ОСОБА_6 , площею 0,1779 га (т.2, а. с. 39). Інформація про те, що станом на даний час зареєстровані обтяження на вказану земельну ділянку - відсутня.

Позивачі стверджують, що земельна ділянка, яка належала їхній матері була у незаконний спосіб подарована їхнім дядьком ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , яка в подальшому відчужила її ОСОБА_1 .

Встановлено, що 14.07.2004 року матір`ю позивачів ОСОБА_6 видано ОСОБА_4 довіреність згідно з якою остання уповноважила його подарувати ОСОБА_5 або продати належну їй земельну ділянку площею 0, 1779 га з кадастровим номером 2611000000:04:001:0025 (т.1, а. с. 28).

Довіреність нотаріально посвідчена 14.07.2004 року приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Вірстюком Т.В., та зареєстрована в реєстрі № 1957.

У вказаній довіреності містяться дописи в абзаці другому: «подарувати гр. ОСОБА_5 , або» та в абзаці третьому: «або договір дарування».

Вказані виправлення засвідчені нотаріусом на довіреності вкінці.

Відповідно до частини третьої статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Згідно з частиною першою статті 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Договір дарування нерухомої речі та договір купівлі-продажу земельної ділянки укладаються у письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню (частина перша статті 657, частина друга статті 719 ЦК України).

У відповідності до частини другої статті 209 ЦК України нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Згідно з частиною третьою статті 209 ЦК України нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 1 діючої на той час Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами Україні, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 № 20/5 (далі - Інструкція) вчинення нотаріальних дій в України покладається на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах, або займаються нотаріальною практикою.

Згідно з пунктом 146 Інструкції нотаріуси посвідчують довіреності, складені від імені фізичної особи або юридичної особи, на ім`я однієї або кількох осіб з чітко визначеними юридичними діями, які належить учинити представникові.

Довіреність на укладення договору дарування, у якій не встановлено імені обдаровуваного, є нікчемною.

У пункті 19 Інструкції вказується, що при посвідченні правочинів нотаріусом у текстах правочинів зазначаються: для фізичних осіб ідентифікаційний код за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків.

За змістом пункту 23 Інструкції тексти нотаріально посвідчених правочинів, засвідчуваних копій (фотокопій) документів і виписок з них, тексти перекладів та заяв повинні бути написані зрозуміло і чітко.

Дописки і виправлення повинні бути застережені нотаріусом перед підписом відповідних осіб (сторін правочинів та інших осіб, які підписали правочин, заяву та інше) і повторені в кінці посвідчувального напису.

Всупереч наведеному у спірній довіреності, містяться дописки, які не застережені нотаріусом у спосіб, визначений Інструкцією, а саме дописки не застережені нотаріусом перед підписом довірителя - ОСОБА_6 .

Крім того, всупереч пункту 19 Інструкції у довіреності не вказано ідентифікаційний код ОСОБА_4 , якого уповноважила ОСОБА_6 від її імені укласти договір дарування землі.

Окрім того, відповідно до статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. За своїм змістом довіреність є одностороннім правочином, вольовою дією однієї особи.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як уже зазначалося, зміст довіреності полягав у тому, що мати позивачів ОСОБА_6 уповноважила ОСОБА_4 від її імені продати або подарувати спірну земельну ділянку, що належала їй на праві власності.

Тобто зміст довіреності стосувався розпорядження власністю довірительки, яку могли б успадкувати її діти в майбутньому, за наявності такої на момент відкриття спадщини.

В подальшому, на підставі цієї довіреності ОСОБА_4 уклав з ОСОБА_5 договір дарування, відповідно до якого подарував земельну ділянку останній.

Встановлено, що на час офомлення вказаної довіреності та укладення договору дарування - позивачу ОСОБА_3 було дев`ять років, тобто він був неповнолітнім.

Згідно з частиною третьою статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин від 02.03.2004 року, батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав.

В ході судового розгляду з`ясовано, що вказаний договір дарування укладено без дозволу органів опіки та піклування, тобто всупереч положенням статті 17 Закону України «Про охорону дитинства».

Враховуючи те, що позивач ОСОБА_3 на час укладення довіреності та договору дарування був неповнолітнім, то вказані правочини суперечили його майновим правам та інтересам.

Тобто по своїй природі вказані правочини не відповідали інтересам неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , а навпаки - погіршували його майнове становище.

Відповідно до частини шостої статті 203 ЦК України, як уже зазначалося однією із загальних вимог, додержання якої є необхідним для чинності правочину є те, що правочин, який вчиняється батьками не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини третьої статті 209 ЦК України нотаріальне посвідчення правочину, який не відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу не здійснюється.

Разом з тим, всупереч положенням частини третьої статті 209 ЦК України вказані правочини були нотаріально посвідчені, крім того довіреність засвідчена ще й з порушенням вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 № 20/5.

Згідно з частиною першою-другої статті 215 ЦК України однією з підстав недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, з огляду на те, що довіреність та договір дарування на час їх укладення суперечили правам та інтересам позивача ОСОБА_3 , при вчиненні останніх не було дотримано вимоги частини шостої статті 203 ЦК України, яка є обов`язковою для дійсності правочину, що є наслідком визнання її недійсними.

Таким чином, на підставі правочинів (довіреності та договору дарування), які за своїм змістом суперечити правам та інтересам на той час малолітнього позивача ОСОБА_3 , спірна земельна ділянка була подарована його матір`ю, в інтересах якої діяв ОСОБА_4 відповідачці ОСОБА_5 .

Остання через рік продала ділянку ОСОБА_1 .

Відтак відповідач ОСОБА_1 вважається добросовісним набувачем.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14ц зроблено висновок, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (Висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника.

У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього (висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12; Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справа № 754/11747/18, від 10 лютого 2025 року у справі № 639/4094/15).

Відповідно до частин першої, четвертої, п`ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як уже зазначалося, обоє позивачів є особами з інвалідністю другої групи довічно, що підтверджується пенсійними посвідченнями (т.1, а. с. 13, 14).

Проте будь-яких рішень про визнання позивачів недієздатними чи обмежено дієздатними не має.

Згідно з листом державного нотаріуса Яремчанської державної нотаріальної контори від 11.03.2025 року № 107/01-16 після смерті ОСОБА_6 спадкова справа не заводилась (т.7, а. с. 221).

У той же час Судом з`ясовано, що на час смерті матері ОСОБА_6 позивачу ОСОБА_3 було 16 років, отже він був неповнолітнім, що в силу гарантій, визначених у частині четвертій статті 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину.

Оскільки відсутні рішення про визнання недієздатним чи обмежено дієздатним позивача ОСОБА_2 як і станом на час смерті матері, так і станом на час розгляду справи, та враховуючи, що спадкова справа після смерті ОСОБА_6 не заводилась, вважати, що він прийняв спадщину у встановленому порядку є передчасним.

Відповідач ОСОБА_1 просив застосувати строк позовної давності у разі якщо суд прийде до висновку про задоволеня позову.

Вирішуючи питання про можливість застосування строків позовної давності до позовних вимог позивачів, Суд виходить з такого.

Як уже зазначалося вище, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

У постанові від 03 травня 2022 (справа № 352/469/18, провадження № 61-19360св21) Верховний Суд зазначає, що позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, може певний її орган.

У постанові від 03 травня 2022 (справа № 352/469/18, провадження № 61-19360св21) Верховний Суд зазначає, що позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, може певний її орган.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі звернулися з позовом до суду 22.06.2016.

У позовній заяві, а також у заяві про уточнення позовних вимог від 04.09.2023 адвокат Романко В.М. просить поновити строки позовної давності (т.1, а. с. 1-7, т.6, а. с. 4-6).

Вирішуючи питання про поновлення строків позовної давності, Суд керується нормами ЦПК України, практикою ЄСПЛ та висновками Верховного Суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 267 ЦК України, у разі якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц Верховний Суд стосовно застосування приписів частини п`ятої статті 267 ЦК України зауважив, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. При цьому питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (пункти 23.6., 23.7. постанови).

Причиною поважності строку позовної давності представник Центру безоплатної правової допомоги адвокат Романко В.М., діючи в інтересах позивачів, зазначає те, що після відчуження спірної земельної ділянки у 2004 році відповідач ОСОБА_4 вигнав матір позивачів, остання проживала у свого двоюрідного брата ОСОБА_11 , а сам ОСОБА_4 приховував від позивачів факт відчуження земельної ділянки, а органи державної влади не надавали відповідних документів позивачам, посилаючись на конфіденційну інформацію.

Як уже зазначалося, Судом встановлено, що на час оформлення довіреності та укладення договору дарування земельної ділянки позивачу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було повних 19 років, тобто він уже був повнолітнім (свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 від 14.09.1984 року), а позивачу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 було повних дев`ять років (свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 від 04.01.1995 року).

Мати позивачів ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто остання жила після відчуження земельної ділянки ще сім років.

Однак, представником позивачів адвокатом Романком В.М. та й самими позивачами не надано жодної інформації про те, чому позивач ОСОБА_2 , який станом на час вчинення оспорюваних правочинів вже був повнолітнім, не міг дізнатися про порушення його майнових прав у зв`язку з продажем земельної ділянки за життя матері, яка ще жила сім років після їх вчинення.

Тим більше, що протягом всіх цих років земельна ділянка перебувала у відкритому користуванні інших власників.

Відносно позивача ОСОБА_3 , то як уже зазначалося, останній станом на час вчинення правочинів по відчуженню земельної ділянки був малолітнім, а на час смерті матері - неповнолітнім - 16 років.

Окрім того, встановлено матеріалами справи, що і позивач ОСОБА_3 і позивач ОСОБА_2 є особами з інвалідністю другої групи з дитинства довічно (т.1, а. с. 13).

Однак, жодних рішень з приводу визнання позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недієздатними чи обмежено дієздатними у зв`язку зі станом здоров`я не надано та наявність будь-яких цивільних проваджень з цього питання не встановлено.

Як вбачається з відповіді виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 07.03.2025 № 733/01-40/12, над ОСОБА_2 та ОСОБА_3 опіка та піклування не встановлювалися та інформація про будь-які інші рішення з цього питання відсутня (т.7, а. с. 220).

В межах цієї справи суд позбавлений права визначати обсяг цивільної дієздатності особи, чи визнавати її недієздатною, встановлювати опіку чи піклування, оскільки це відбувається у іншому встановленому процесуальним законом порядку в рамках окремого провадження відповідно до глави 2 розділу IV ЦПК України за участю судді і двох присяжних.

При цьому розгляд таких заяв здійснюється, зокрема, за заявою органу опіки та піклування (стаття 296 ЦПК України).

Суду не надано доказів того, що відносно позивачів встановлювалася раніше опіка або піклування, і що такі встановлені над ними зараз.

Разом з тим, у своїх поясненнях представник органу опіки та піклування повідомила, що рішенням виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 23.02.2010 № 17 ОСОБА_3 надано статус дитини позбавленої батьківського піклування, останній на квартирний облік для позачергового отримання житла. З 2013 року його забезпечено житловим будинком у селі с. Росільна, Богодчанського району, Івано-Франківської області.

Виходячи з частини шостої статті 81 ЦПК України, відповідно до якої доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може вважати, що позивачі є обмежено дієздатними чи недієздатними за відсутності належним доказів цьому.

У позовній заяві сторона позивачів не вказує чітко момент/період/час, коли їм стало відомо про порушення їхнього права.

Представник позивачів вказує на те, що у зв`язку із відчуженням земельної ділянки, позивачі позбавлені права на її спадкування після смерті матері. Тобто, позивачі стверджують про порушення їхніх спадкових прав після смерті матері.

Судом встановлено, що мати позивачів померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після її смерті відкрилася спадщина. А тому суд вважає, що строк позовної давності слід рахувати з наступного дня після закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини, встановленого статтею 1270 ЦК України, що завершився 27.11.2014 року.

Проте, для позивача ОСОБА_3 , який на час смерті матері був неповнолітній (повних 16 років) строк позовної давності слід рахувати з наступного дня після досягнення ним повноліття, з огляду на те, що йому не було призначено піклувальника уповноваженим органом після смерті матері як сироті. Враховуючи, що повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , досяг ІНФОРМАЦІЯ_6 , то строк позовної давності звернення до суду завершився 21.12.2015 року.

Доводи адвоката Романка В.М., який діє в інтересах позивачів, про те, що причинами не подання вчасно позову була відмова відповідних органів надати необхідну інформацію про відчуження земельної ділянки, та приховування від позивачів цієї інформації їхнім дядьком ОСОБА_4 - не є переконливими аргументами.

Як вбачається з відповіді державного нотаріуса Яремчанської державної нотаріальної контори Н. Мотрук від 11.03.2023 № 107/01-16 спадкова справа після смерті ОСОБА_6 (матері позивачів), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - не заводилась (т.7, а. с. 221).

Спадкова справа відкривається нотаріусом за заявою спадкоємців. Спадкова справа відкривається навіть якщо у спадкодавця не було майна. Це обумовлено тим, що спадкова справа відкривається у разі смерті особи, незалежно від наявності у неї майна. При відсутності майна, спадкова справа все одно потрібна для встановлення фактів, пов`язаних зі спадкуванням (наприклад, встановлення спадкоємців, визначення порядку спадкування, перелік майна тощо), а також для уникнення проблем, які можуть виникнути в майбутньому.

Суд вважає, що звернувшись до нотаріуса після смерті матері, позивачі, а також представник позивачів, який діє в їхніх інтересах могли отримати офіційну та достовірну інформацію, з якої б можна було з`ясувати порушення прав позивачів на спадкування спірної земельної ділянки, так як остання на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 не входила до спадкової маси.

Це свідчить, що ні позивачі, ні уповноважені державні органи, на яких покладено обов`язок захищати осіб, які не в змозі самостійно це зробити, взагалі не вживали заходів для вчасного встановлення такої інформації та оформлення спадкових прав.

До матеріалів справи також не долучено копій відповідей державних органів, у яких міститься відмова у наданні інформації з приводу власників спірної земельної ділянки, які стали перешкодою вчасно заявити позовні вимоги.

Відтак, поважність причини пропуску строку звернення до суду, які зазначені у позові не є доведеними.

Інших причин поважності пропуску строку позовної давності Позивачами та адвокатом, який діє в їхніх інтересах, не наведено.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У постанові від 03 травня 2022 року (справа № 352/469/18, провадження № 61-19360св21) Верховний Суд наголосив, що дотримання строку звернення до суду є однією з умов реалізації права на позов і пов`язано з реалізацією права на справедливий судовий розгляд. Інститут позовної давності запобігає виникненню стану невизначеності у правових відносинах. Правова визначеність є універсальною правовою категорією, дія якої поширюється на такі важливі сфери правовідносин між державою та особою, як реалізація і забезпечення прав і свобод людини і громадянина, встановлення юридичної відповідальності, підстав та порядку притягнення до такої відповідальності, неприпустимість дій і бездіяльності органів влади, спрямованих на необґрунтоване обмеження прав і свобод людини.

Позовна давність забезпечує юридичну визначеність правовідносин сторін та остаточність рішень, запобігаючи порушенню прав відповідача. Питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявність обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача, причин унеможливлювали або істотно утруднювали подання позову, вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Згідно з частиною четвертою статті 367 ЦПК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи все зазначене вище, а також те, що спірна земельна ділянка вперше була відчужена ще у 2004 році, тобто станом на час подання позову пройшло більше 12 років, з них: сім років за життя власниці ОСОБА_6 , яка її відчужила, перебуває у власності останнього відповідача ОСОБА_1 з 2005 року, поважність тих причин, які наведені у позові не доведена, а тому Суд приходить до висновку про можливість застосувати строки позовної давності до позовної вимоги про витребування спірної земельної ділянки в ОСОБА_1 .

Щодо вимоги про витребування вказаної земельної ділянки також і в АТ АКБ «Львів», то в частині задоволенні цієї вимоги слід відмовити, оскільки АТ АКБ «Львів» не є належним відповідачем.

Так, в ході розгляду справи було встановлено, що обтяження встановлене за договором іпотеки від 08.08.2008 року, укладеним між ЗАТ АКБ «Львів» та ОСОБА_1 на забезпечення виконання Кредитного договору № 101 від 08 серпня 2008 року між ЗАТ АКБ «Львів» та позичальником ТОВ «Сервісний центр «Діамант», відповідно до якого ОСОБА_1 передав в іпотеку спірну земельну ділянку, - припинено (Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, т.7, а. с. 141-142). Тому єдиним власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_1 .

У матеріалах справи також міститься інформація про те, що 19.01.2004 року ОСОБА_6 звернулася із заявою до міського голови з проханням надати їй земельну ділянку площею 0, 279 кв. м. по АДРЕСА_1 , та передати земельну ділянку площею 1779 кв. м. для ведення селянського господарства (т.1, а. с. 22).

Будь-якої інформації про результати розгляду заяви ОСОБА_6 про надання їй земельної ділянки площею 0, 279 кв. м. по АДРЕСА_1 не має, і вказане питання не охоплюється позовними вимогами.

У той же час вбачається, що було прийнято рішення щодо надання їй земельної ділянки площею 0, 1779 кв. м. для ведення селянського господарства. Так, на підставі рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 17.02.2004 року № 12 ОСОБА_6 передано у приватну власність земельну ділянку площею 1779 га, що розташована у АДРЕСА_1 для селянського господарства (т.1, а. с. 20-21).

Однак, у матеріалах справи відсутня інформація про те, чи оформила на підставі вказаного рішення ОСОБА_6 Державний акт на право власності на цю земельну ділянку.

У первісних позовних вимогах позивачі просили визнати недійсним зазначене вище рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 17.02.2004 року № 12, однак в ході розгляду справи відмовилися від цих позовних вимог (ухвала суду від 16.10.2023 року, т. 6, а. с. 22-23).

Щодо вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом на домоволодіння АДРЕСА_1 , то суд виходить з такого.

У позові позивачі зазначають, що їхньому дідові ОСОБА_10 та бабі ОСОБА_9 належав на праві власності жилий будинок з приналежними до нього будівлями і спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 . Оскільки їхня мати померла, то вони мають право на спадкування вказаного будинку.

Відповідно до Акту від 30.11.2015 року, складеного депутатом міської ради Павлюком В.С. та засвіченого підписом секретаря міської ради В.М. ОСОБА_17 , в АДРЕСА_1 знаходиться старий житловий будинок, частина покрівлі провалилась, будинок знаходиться в аварійному стані і не придатний до проживання (т.1, а. с. 25).

На фотографіях до Акту, зроблених 24.11.2015 року, зафіксовано житловий будинок (т.1, а. с. 25-26).

Як вбачається з оглянутих фото, зроблених 08.12.2023, вказаний будинок перебуває у стані руйнування (т.6, а. с. 98-99).

Ухвалою суду від 08.12.2023 року у справі призначалася комплексна судова земельно-технічна та будівельно-технічна експертиза.

За результатами візуально-інструментального обстеження, проведеного 04 квітня 2024 року під час експертизи, встановлено, що будинок знаходиться у зруйнованому стані (т.7, а. с. 36).

Згідно з висновком експерта, житловий будинок не знаходиться в межах земельної ділянки площею 0, 1779 га з кадастровим номером 2611000000:04:001:0025 (в АДРЕСА_1 , що раніше належала ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 087978, виданого 22 січня 2004 року на підставі договору дарування від 15.07.2004 ВВЕ 997475, реєстраційний номер № 1605) (Висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи № 17/06/24 від 17.06.2024 року, т.7, а. с. 13-40).

За інформацією Відділу Держгеокадастру у м. Яремчому Івано-Франківської області від 02.03.2017 № 273/05-05/20 та від 24.01.2017 № 50/05-05/20, надану на адвокатські запити адвоката Романка В.М., Відділ у м. Яремчому не володіє матеріалами інвентаризації земель здійснених за 1970-1995 роки та земельними книгами щодо користувачів (власників) земельних ділянок. Земельно-кадастрові, поземельні книги за 1970-1995 роки щодо землекористувачів (власників) земельної ділянки в АДРЕСА_1 - відсутні (т.1, а. с. 95, 96).

Згідно з паспортними даними ОСОБА_6 - матері позивачів, зареєстроване місце проживання останньої з 15.12.1992 року - АДРЕСА_1 (т.3, а. с. 24).

Згідно з Довідки Яремчанського міського управління земельних ресурсів від 11.2003 № 953, за ОСОБА_6 по земельно-кадастрових книгах рахується 0, 15 га землі по АДРЕСА_1 (т.3, а. с. 207, т.4, а. с. 203).

В ході вивчення матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва № 5085 на право особистої власності на жилий будинок від 06.11.1992 року, спірний житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 належав на праві особистої власності ОСОБА_10 (т.1, а. с. 9).

Згідно з реєстровим написом на документі про право особистої власності жилий будинок в цілому зареєстрований в Коломийському бюро технічної інвентаризації на праві особистої власності за ОСОБА_10 та записаний в реєстрову книгу за реєстром № 1835 06 листопада 1992 року.

Зі змісту Свідоцтва вбачається, що останнє видано на підставі рішення виконкому Яремчанської Ради народних депутатів № 64 від 20 травня 1992 року.

З метою з`ясування питання на підставі яких документів ОСОБА_10 було видано свідоцтво про право власності на спірний житловий будинок судом витребувано з ОКП «Коломийське ОБТІ» інвентаризаційну справу на домоволодіння АДРЕСА_1 (т.3, а. с. 68).

Із заяви, яка міститься у інвентаризаційній справі простежується, що відповідач ОСОБА_4 , звертався до Коломийського МБТІ у 1991 році з проханням провести обстеження будинку (т.3. а. с. 101) та виготовити довідку для спадщини на будинок АДРЕСА_1 (т.3, а. с. 105).

Відповідно до Акту обстеження, складеного Коломийським МБТІ від 02.03.1992 року, на момент обстеження будинку представником Коломийського МБТІ 02.03.1992 року будинок знаходився фактично в користуванні ОСОБА_15 . Зі змісту Акту вбачається, що зі слів ОСОБА_18 , 1919 року народження, будинок був побудований десь у 1939 році. Будувався для ОСОБА_10 , який помер у 1969 році, а його дружина два роки тому (т.3, а. с. 104).

Виконавчим комітетом Яремчанської міської ради народних депутатів Івано-Франківської області прийнято рішення від 20.05.1992 № 64 оформити свідоцтво про право власності на будинковолодіння на ім`я ОСОБА_10 , АДРЕСА_1 . Свідоцтво про право власності на вищезгаданий будинок видати ОСОБА_4 для оформлення спадщини (т.3, а. с. 102).

Тобто право власності на вказаний житловий будинок було оформлено на ім`я ОСОБА_10 на основі Акту обстеження від 02.03.1992 року, у якому є посилання на покази свідка ОСОБА_18 , 1919 року народження, що цей будинок будувався для ОСОБА_10 .

06.11.1992 року оформлено свідоцтво на право особистої власності № 5085 на жилий будинок в АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_10 (т.3, а. с. 106).

Разом з тим, відомостей про те, що ОСОБА_10 є батьком матері позивачів ОСОБА_6 чи батьком відповідача ОСОБА_4 - не має.

Так, відповідно до записів у актах про народження № 11 від 1955 року ОСОБА_6 та № 28 від 20.03.1967 року ОСОБА_4 , відомості про батька - відсутні (т.7, а. с. 223-224).

Таким чином, наявними у справі доказами не встановлено, що ОСОБА_10 , за яким зареєстровано право власності на спірний житловий будинок, був батьком матері позивачів ОСОБА_6 та відповідача ОСОБА_4 .

Не встановлено також і дату смерті ОСОБА_10 .

Відповідно до відповіді Надвірнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Надвірнянському районі Івано-Франківської області від 12.03.2025 № 8/32.14.6-18 Актового запису про смерть ОСОБА_10 не виявлено (т.7, а. с. 222).

У той же час, як вбачається з інвентаризаційної справи на домоволодіння АДРЕСА_1 , домовласником (користувачем) домоволодіння записана ОСОБА_9 (т.3, а. с. 87-111).

Проте у записі з акту про народження № 11 від 1955 року матір`ю ОСОБА_6 вказано ОСОБА_9 , а у свідоцтві про смерть, виданому повторно 02.12.2016 року серії НОМЕР_8 , зазначається ОСОБА_19 .

Під час судового розгляду Стороною позивача не зверталася увага на можливі описки в документах.

Оскільки суду не надано жодних документів про допущення описок у вказаних вище документах, а у справі відсутні інші додаткові докази, які у сукупності могли прямо вказувати, що зазначені неточності є описками, то суд на даний час не має підстав самостійно визначити спосіб захисту прав позивачів, який не суперечить закону, відповідно до частини другої статті 5 ЦПК України.

Таким чином, оскільки з наявних у справі документів не встановлено жодного родинного зв`язку між ОСОБА_10 та позивачами, зокрема те, що ОСОБА_10 був дідусем останніх, батьком їхньої матері, то вимога про визнання права власності у порядку спадкування за законом на житловий будинок по АДРЕСА_1 з цих підстав є необгрунтованою.

Керуючись статтями 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Яремчанської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Вірстюка Тараса Васильовича, ОСОБА_1 , АТ АКБ "Львів", треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Питлюк Василь Іванович, Служба у справах дітей, як орган опіки та піклування Яремчанської міської ради, ТОВ "Класік-Авто", ТОВ "Сервісний центр "Діамант" про визнання недійсними довіреності, договору дарування, договору іпотеки, визнання права власності в порядку спадкування за законом та витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин.

Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін:

Позивачi:

ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомий);

ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомий);

Відповідачі:

Яремчанська міська рада Івано-Франківської області (зареєстроване місцезнаходження: 78501, м. Яремче, вул. Свободи, 266, Івано-Франківської області, ЄДРПОУ 33309833);

ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП невідомий);

ОСОБА_5 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП невідомий);

Приватний нотаріус Надвірнянського районного нотаріального округу Вірстюк Тарас Васильович (зареєстроване місце роботи: 78405, м. Надвірна, вул. Грушевського, 6/51, Івано-Франківської області, РНОКПП невідомий);

ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП невідомий);

АТ АКБ "Львів" (зареєстроване місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Сербська, 1, ЄДРПОУ 09801546)

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору

Приватний нотаріус Питлюк Василь Іванович (зареєстроване місце роботи: 78501, м. Яремче , вул. С.Бандери, 8/1, РНОКПП невідомий);

Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Яремчанської міської ради (зареєстроване місцезнаходження: 78501, м. Яремче, вул. Свободи, 266, Івано-Франківської області);

ТОВ "Діамант" (зареєстроване місцезнаходження: 81105, с. Наварія, вул. Шкільна, 2/3 , Пустомитівського району, Львівської області).

ТОВ "Класік-Авто" (зареєстроване місцезнаходження: вулиця Надрічна, 78, Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76006).

Повний текст рішення складено 05.06.2025.

Суддя: Марія ОСТАП`ЮК